¹

И҆ неема́нъ кнѧ́зь си́лы сѷрі́йскїѧ бѣ̀ мꙋ́жъ ве́лїй пред̾ господи́номъ свои́мъ и҆ ди́венъ лице́мъ, ꙗ҆́кѡ и҆́мъ дадѐ гдⷭ҇ь спⷭ҇нїе сѷрі́и: и҆ мꙋ́жъ бѣ̀ си́ленъ крѣ́постїю прокаже́нъ.

¹

Неєман, воєначальник царя Сирійського, був великою людиною у господаря свого і шанованою, тому що через нього дав Господь перемогу сиріянам; і людина ця була відмінним воїном, але прокаженим.

²

И҆ и҆з̾ сѷрі́и и҆зыдо́ша во́ини и҆ плѣни́ша ю҆́ноткꙋ ма́лꙋ ѿ землѝ і҆и҃левы: и҆ бѣ̀ пред̾ жено́ю неема́новою (слꙋжа̀)

²

Сиріяни одного разу пішли загонами і взяли в полон із землі Ізраїльської маленьку дівчинку, і вона служила дружині Неємановій.

³

и҆ речѐ госпожѣ̀ свое́й: ѽ, дабы̀ господи́нъ мо́й бы́лъ оу҆ прⷪ҇ро́ка бж҃їѧ, и҆́же въ самарі́и, то́й бы ѡ҆чи́стилъ є҆го̀ и҆ прока́зы є҆гѡ̀.

³

І сказала вона господині своїй: о, якби господар мій побував у пророка, який у Самарії, то він зняв би з нього проказу його!

⁴

И҆ вни́де и҆ возвѣстѝ господи́нꙋ своемꙋ̀ и҆ речѐ: та́кѡ и҆ та́кѡ глаго́ла ю҆́нотка, ꙗ҆́же ѿ землѝ і҆и҃левы.

⁴

І пішов Неєман і передав це господарю своєму, говорячи: так і так говорить дівчинка, що із землі Ізраїльської.

⁵

И҆ речѐ ца́рь сѷрі́йскїй ко неема́нꙋ: и҆дѝ, вни́ди, и҆ послю̀ писа́нїе ко царю̀ і҆и҃левꙋ. И҆ по́йде, и҆ взѧ̀ въ рꙋ́цѣ своѝ де́сѧть тала̑нтъ сребра̀ и҆ ше́сть ты́сѧщъ златни̑къ и҆ де́сѧть и҆змѣнѧ́емыхъ ри́зъ.

⁵

І сказав цар Сирійський [Неєману]: піди, сходи, а я надішлю лист до царя Ізраїльського. Він пішов і взяв із собою десять талантів срібла і шість тисяч сиклів золота, і десять змін одягу;

⁶

И҆ внесѐ писа́нїе къ царю̀ і҆и҃левꙋ глаго́лѧ: и҆ нн҃ѣ є҆гда̀ прїи́детъ писа́нїе сїѐ къ тебѣ̀, сѐ, посла́хъ къ тебѣ̀ неема́на раба̀ моего̀, да ѡ҆чи́стиши є҆го̀ ѿ прока́зы є҆гѡ̀.

⁶

і приніс лист цареві Ізраїльському, в якому було сказано: разом з листом цим, ось, я посилаю до тебе Неємана, слугу мого, щоб ти зняв з його проказу його.

⁷

И҆ бы́сть є҆гда̀ прочтѐ писа́нїе ца́рь і҆и҃левъ, раздра̀ ри̑зы своѧ̑ и҆ речѐ: є҆да̀ а҆́зъ бг҃ъ є҆́смь, є҆́же мертви́ти и҆ животвори́ти, ꙗ҆́кѡ се́й посла̀ и҆ мнѣ̀, да ѡ҆чи́щꙋ мꙋ́жа ѿ прока́зы є҆гѡ̀; про́чее разꙋмѣ́йте и҆ ви́дите, ꙗ҆́кѡ сѐ и҆́щетъ вины̀ ко мнѣ̀.

⁷

Цар Ізраїльський, прочитавши лист, роздер одяг свій і сказав: хіба я Бог, щоб умертвляти й оживляти, що він посилає до мене, щоб я зняв з людини проказу її? ось, тепер знайте і дивіться, що він шукає приводу ворогувати проти мене.

⁸

И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆слы́ша є҆лїссе́и, ꙗ҆́кѡ раздра̀ ри̑зы своѧ̑ ца́рь і҆и҃левъ, и҆ посла̀ къ царю̀ і҆и҃левꙋ, глаго́лѧ: почто̀ раздра́лъ є҆сѝ ри̑зы твоѧ̑; да прїи́детъ ко мнѣ̀ нн҃ѣ неема́нъ, и҆ да разꙋмѣ́етъ, ꙗ҆́кѡ є҆́сть прⷪ҇ро́къ во і҆и҃ли.

⁸

Коли почув Єлисей, чоловік Божий, що цар Ізраїльський роздер одяг свій, то послав сказати цареві: для чого ти роздер одяг свій? нехай він прийде до мене, й дізнається, що є пророк в Ізраїлі.

⁹

И҆ прїи́де неема́нъ на ко́нехъ и҆ на колесни́цѣхъ и҆ ста̀ при две́рехъ до́мꙋ є҆лїссе́ева.

⁹

І прибув Неєман на конях своїх і на колісниці своїй, і зупинився біля входу в дім Єлисєїв.

¹⁰

И҆ посла̀ є҆лїссе́й посла́нника къ немꙋ̀, глаго́лѧ: ше́дъ и҆змы́йсѧ седми́жды во і҆ѻрда́нѣ, и҆ возврати́тсѧ пло́ть твоѧ̀ къ тебѣ̀, и҆ ѡ҆чи́стишисѧ.

¹⁰

І вислав до нього Єлисей слугу сказати: піди, омийся сім разів у Йордані, й оновиться тіло твоє у тебе, і будеш чистий.

¹¹

И҆ разгнѣ́васѧ неема́нъ, и҆ ѿи́де, и҆ речѐ: сѐ, оу҆́бѡ глаго́лахъ, ꙗ҆́кѡ и҆зы́детъ ко мнѣ̀, и҆ ста́нетъ, и҆ призове́тъ во и҆́мѧ бг҃а своегѡ̀, и҆ возложи́тъ рꙋ́кꙋ свою̀ на мѣ́сто, и҆ ѡ҆чи́ститъ прока́зꙋ:

¹¹

І розгнівався Неєман, і пішов, і сказав: ось, я думав, що він вийде, стане і закличе ім’я Господа Бога свого, і покладе руку свою на те місце і зніме проказу;

¹²

не бла́ги ли а҆вана̀ и҆ фарфа́ръ рѣ́ки дама́скѡвы па́че і҆ѻрда́на и҆ всѣ́хъ во́дъ і҆и҃левыхъ; не ше́дъ ли и҆змы́юсѧ въ ни́хъ и҆ ѡ҆чи́шꙋсѧ; И҆ оу҆клони́сѧ и҆ ѿи́де во гнѣ́вѣ.

¹²

хіба Авана і Фарфар, ріки дамаські, не кращі за всі води ізраїльські? хіба я не міг би омитися в них і очиститися? І повернувся і відійшов у гніві.

¹³

И҆ прибли́жишасѧ ѻ҆́троцы є҆гѡ̀ и҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀: а҆́ще бы ве́лїе сло́во глаго́лалъ прⷪ҇ро́къ тебѣ̀, не бы ли сотвори́лъ є҆сѝ; а҆ ꙗ҆́кѡ речѐ къ тебѣ̀: и҆змы́йсѧ, и҆ ѡ҆чи́стишисѧ.

¹³

І підійшли раби його і говорили йому, і сказали: батьку мій, якби що-небудь важливе сказав тобі пророк, то чи не зробив би ти? а тим більше, коли він сказав тобі тільки: «омийся, і будеш чистий».

¹⁴

И҆ сни́де неема́нъ, и҆ погрꙋзи́сѧ во і҆ѻрда́нѣ седми́жды, по глаго́лꙋ є҆лїссе́евꙋ: и҆ возврати́сѧ пло́ть є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ пло́ть ѻ҆троча́те мла́да, и҆ ѡ҆чи́стисѧ.

¹⁴

І пішов він і занурився в Йордані сім разів, за словом чоловіка Божого, й оновилося тіло його, як тіло малої дитини, і очистився.

¹⁵

И҆ возврати́сѧ ко є҆лїссе́ю са́мъ и҆ всѐ ѡ҆полче́нїе є҆гѡ̀, и҆ прїи́де и҆ ста̀ пред̾ ни́мъ и҆ речѐ: сѐ, нн҃ѣ разꙋмѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть бг҃а во все́й землѝ, но то́кмѡ во і҆и҃ли: и҆ нн҃ѣ прїимѝ благослове́нїе ѿ раба̀ твоегѡ̀.

¹⁵

І повернувся до чоловіка Божого він і всі, хто супроводжував його, і прийшов, і став перед ним, і сказав: ось, я пізнав, що на всій землі немає Бога, як тільки в Ізраїля; отже, прийми дар від раба твого.

¹⁶

И҆ речѐ є҆лїссе́й: жи́въ гдⷭ҇ь, є҆мꙋ́же предста́хъ пред̾ ни́мъ, а҆́ще прїимꙋ̀. И҆ понꙋжда́ше є҆го̀ взѧ́ти, и҆ не послꙋ́ша.

¹⁶

І сказав він: живий Господь, перед лицем Якого стою! не прийму. І той примушував його взяти, але він не погодився.

¹⁷

И҆ речѐ неема́нъ: а҆́ще ли не (хо́щеши взѧ́ти), то̀ да́ждь рабꙋ̀ твоемꙋ̀ вре́мѧ, сꙋпрꙋ́гъ мскѡ́въ, ѿ землѝ сеѧ̀ червле́ныѧ: ꙗ҆́кѡ и҆ сотвори́тъ ѿсе́лѣ ра́бъ тво́й всесожже́нїѧ и҆ же́ртвы богѡ́мъ и҆ны̑мъ, но гдⷭ҇ꙋ є҆ди́номꙋ,

¹⁷

І сказав Неєман: якщо вже не так, то нехай рабові твоєму дадуть землі, скільки понесуть два мули, тому що не буде надалі раб твій приносити всепалення і жертви іншим богам, крім Господа;

¹⁸

по глаго́лꙋ семꙋ̀ и҆ ѡ҆ словесѝ се́мъ: и҆ ѡ҆чи́ститъ гдⷭ҇ь раба̀ твоего̀, є҆гда̀ вни́детъ господи́нъ мо́й въ до́мъ ремма́новъ на поклоне́нїе та́мѡ: и҆ то́й почі́етъ на рꙋкꙋ̀ моє́ю, и҆ поклоню́сѧ въ домꙋ̀ ремма́ни, внегда̀ кла́нѧтисѧ є҆мꙋ̀ въ домꙋ̀ ремма́ни, и҆ ѡ҆чи́ститъ гдⷭ҇ь раба̀ твоего̀ по словесѝ семꙋ̀.

¹⁸

тільки ось у чому нехай простить Господь раба твого: коли піде господар мій у дім Риммона для поклоніння там і обіпреться на руку мою, і поклонюся я в домі Риммона, то, за моє поклоніння в домі Риммона, нехай простить Господь раба твого у випадку цьому.

¹⁹

И҆ речѐ є҆лїссе́й ко неема́нꙋ: и҆дѝ съ ми́ромъ. и҆ ѿи́де ѿ негѡ̀ на хавраѳа̀ землѝ.

¹⁹

І сказав йому: йди з миром. І він від’їхав від нього на невеликий простір землі.

²⁰

И҆ речѐ гїезі́й ѻ҆́трочищь є҆лїссе́евъ: сѐ, пощадѣ̀ господи́нъ мо́й неема́на сѵ́рѧнина сего̀, є҆́же не взѧ́ти ѿ рꙋкѝ є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же принесѐ: жи́въ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ и҆́мамъ тещѝ вслѣ́дъ є҆гѡ̀, и҆ возмꙋ̀ ѿ негѡ̀ нѣ́что.

²⁰

І сказав Гиєзій, слуга Єлисея, чоловіка Божого: ось, господар мій відмовився взяти з руки Неємана, цього сиріянина, те, що він приносив. Живий Господь! Побіжу я за ним, і візьму в нього що-небудь.

²¹

И҆ течѐ гїезі́й во слѣ́дъ неема́новъ. И҆ ви́дѣ є҆го̀ неема́нъ текꙋ́ща в̾слѣ́дъ себє̀, и҆ возврати́сѧ съ колесни́цы на срѣ́тенїе є҆мꙋ̀ и҆ речѐ: ми́ръ ли;

²¹

І погнався Гиєзій за Неєманом. І побачив Неєман того, хто біг за ним, і зійшов з колісниці назустріч йому, і сказав: чи з миром?

²²

И҆ речѐ гїезі́й: ми́ръ: господи́нъ мо́й посла́ мѧ, глаго́лѧ: сѐ, нн҃ѣ прїидо́ста ко мнѣ̀ два̀ ѻ҆́трѡчища ѿ горы̀ є҆фре́мли ѿ сынѡ́въ проро́чихъ: да́ждь оу҆̀бо и҆́ма тала́нтъ сребра̀ и҆ двѣ̀ премѣ̑ны ри́зъ.

²²

Він відповів: з миром; господар мій послав мене сказати: «ось, тепер прийшли до мене з гори Єфремової два молодих чоловіка із синів пророчих; дай їм талант срібла і дві зміни одягу».

²³

И҆ речѐ неема́нъ: возмѝ два̀ тала̑нта сребра̀. И҆ взѧ̀ два̀ тала̑нта во два̀ мѣшца̑ и҆ двѣ̀ премѣ̑ны ри́зъ, и҆ возложѝ на два̀ ѻ҆́трѡчиша своѧ̑, и҆ несо́ста пред̾ ни́мъ:

²³

І сказав Неєман: візьми, мабуть, два таланти. І просив його. І зав’язав він два таланти срібла у два мішки і дві зміни одягу і віддав двом слугам своїм, і понесли перед ним.

²⁴

и҆ прїидо́ша въ сꙋмра́ки, и҆ взѧ̀ ѿ рꙋ́къ и҆́хъ и҆ сокры̀ во хра́минѣ, и҆ ѿпꙋстѝ мꙋ́жы.

²⁴

Коли він прийшов до пагорба, то взяв з рук їхніх і сховав удома. І відпустив людей, і вони пішли.

²⁵

И҆ са́мъ вни́де и҆ предста̀ господи́нꙋ своемꙋ̀. И҆ речѐ къ немꙋ̀ є҆лїссе́й: ѿкꙋ́дꙋ (прише́лъ є҆сѝ), гїезі́е; И҆ речѐ гїезі́й: не и҆сходи́лъ ра́бъ тво́й ника́може.

²⁵

Коли він прийшов і з’явився до господаря свого, Єлисей сказав йому: звідки, Гиєзію? І сказав він: нікуди не ходив раб твій.

²⁶

И҆ речѐ къ немꙋ̀ є҆лїссе́й: не ходи́ло ли се́рдце моѐ съ тобо́ю, и҆ ви́дѣхъ, є҆гда̀ возвраща́шесѧ мꙋ́жъ съ колесни́цы свое́й во срѣ́тенїе тебѣ̀; и҆ нн҃ѣ взѧ́лъ є҆сѝ сребро̀ и҆ ри̑зы взѧ́лъ є҆сѝ, да кꙋпи́ши за ни́хъ вертогра́ды и҆ ма̑слины и҆ вїногра́ды, и҆ ѻ҆́вцы и҆ волы̀, и҆ ѻ҆́троки и҆ ѻ҆трокѡви́цы:

²⁶

І сказав він йому: хіба серце моє не супроводжувало тебе, коли обернувся назустріч тобі чоловік той з колісниці своєї? чи час брати срібло і брати одяг, або оливкові дерева і виноградники, і дрібну або велику худобу, і рабів або рабинь?

²⁷

и҆ прока́за неема́нова да прильпне́тъ къ тебѣ̀ и҆ къ сѣ́мени твоемꙋ̀ во вѣ́ки. И҆ и҆зы́де ѿ лица̀ є҆гѡ̀ прокаже́нъ ꙗ҆́кѡ снѣ́гъ.

²⁷

Нехай же проказа Неєманова пристане до тебе і до потомства твого навік. І вийшов він від нього білий від прокази, як сніг.