Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Бра́тїи сꙋ́щей во є҆гѵ́птѣ і҆ꙋде́ѡмъ ра́доватисѧ: бра́тїѧ и҆̀же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ і҆ꙋде́є и҆ и҆̀же во странѣ̀ і҆ꙋде́йстѣй, ми́ра блага́гѡ:
1
Братам юдеям у Єгипті — радуватися; брати юдеї у Єрусалимі й у всій країні юдейській бажають щасливого миру.
2
и҆ да бл҃госотвори́тъ ва́мъ бг҃ъ и҆ да помѧне́тъ завѣ́тъ сво́й и҆́же ко а҆враа́мꙋ и҆ і҆саа́кꙋ и҆ і҆а́кѡвꙋ рабѡ́мъ свои̑мъ вѣ̑рнымъ,
2
Нехай благодіє вам Бог і нехай пом’яне завіт Свій з вірними рабами Своїми: Авраамом, Ісааком і Яковом!
3
и҆ да да́стъ ва́мъ се́рдце всѣ̑мъ во є҆́же че́ствовати є҆го̀ и҆ твори́ти хѡтѣ́нїѧ є҆гѡ̀ се́рдцемъ вели́кимъ и҆ дꙋше́внымъ и҆зволе́нїемъ,
3
Нехай дасть усім вам серце, щоб шанувати Його і виконувати волю Його всім серцем і всією душею!
4
и҆ да ѿве́рзетъ сердца̀ ва̑ша въ зако́нѣ свое́мъ и҆ въ повелѣ́нщхъ, и҆ ми́ръ да сотвори́тъ,
4
Нехай відкриє серце ваше для закону Його і велінь і дарує мир!
5
и҆ да оу҆слы́шитъ моли̑твы ва́шѧ и҆ оу҆мили́тсѧ ва́мъ и҆ не ѡ҆ста́витъ ва́съ во вре́мѧ лꙋка́во.
5
Нехай почують моління ваші і нехай буде милостивий до вас, і нехай не залишить вас під час біди!
6
И҆ нн҃ѣ здѣ̀ є҆смы̀ молѧ́щесѧ ѡ҆ ва́съ.
6
Так нині тут ми молимося за вас.
7
Ца́рствꙋющꙋ дими́трїю лѣ́та сто̀ шестьдесѧ́тъ девѧ́тагѡ, мы̀ і҆ꙋде́є писа́хомъ ва́мъ въ ско́рби и҆ въ го́рести наше́дшей на́мъ въ лѣ́тѣхъ си́хъ, ѿне́лѣже ѿстꙋпѝ і҆а́сѡнъ и҆ и҆̀же съ ни́мъ ѿ сты́ѧ землѝ и҆ ца́рства,
7
У царювання Димитрія, у сто шістдесят дев’ятому році, ми, юдеї, писали до вас у скорботі і стражданнях, які спіткали нас у ті роки, як відійшов Іасон і співумисники його від святої землі і царства.
8
и҆ пожго́ша врата̀, и҆ пролїѧ́ша кро́вь непови́ннꙋ: и҆ моли́хомсѧ гдⷭ҇еви, и҆ оу҆слы́шани є҆смы̀, и҆ принесо́хомъ же́ртвꙋ и҆ семїда́лъ, и҆ возжго́хомъ свѣти́лники, и҆ предложи́хомъ хлѣ́бы.
8
Вони спалили ворота і пролили невинну кров. Тоді ми молилися Господу і були почуті, і приносили жертву і семидал, і запалювали світильники, і покладали хліби.
9
И҆ нн҃ѣ пра́зднꙋйте дни̑ скинопигі́и хасле́ѵа мцⷭ҇а.
9
І нині звершуйте свято кущів у місяці Хаслеві.
10
Лѣ́та сто̀ ѻ҆́смьдесѧтъ ѻ҆сма́гѡ, и҆̀же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ и҆̀же во і҆ꙋде́и, и҆ старѣ̑йшины и і҆ꙋ́да а҆рїстовꙋ́лꙋ оу҆чи́телю птоломе́а царѣѧ̀ сꙋ́щемꙋ же ѿ пома́занныхъ і҆ере́євъ ро́да, и сꙋ́щымъ во є҆гѵ́птѣ і҆ꙋде́ѡмъ, ра́доватисѧ и҆ здра́вствовати.
10
У сто вісімдесят восьмому році, живучи в Єрусалимі й у Юдеї, і старійшини й Іуда — Аристовулу, учителеві царя Птоломея, який походить з роду помазаних священиків, і юдеям, які перебувають у Єгипті, — радуватися і бути здоровими.
11
Ѿ вели́кихъ бѣ́дствъ бг҃омъ сп҃се́ни, вельмѝ благодари́мъ є҆мꙋ̀, а҆́ки на царѧ̀ ѡ҆полча́ющщсѧ.
11
Визволені Богом від великих небезпек, ми урочисто дякуємо Йому, ніби ми є ті, що боролися проти царя,
12
Се́й бо и҆зведѐ ѡ҆полча́ющихсѧ на ст҃ы́й гра́дъ:
12
оскільки Він вигнав тих, що ополчилися на святий град.
13
въ персі́дꙋ бо бы́въ вождо́мъ, и҆ при не́мъ нестерпи́маѧ мнѧ́щаѧсѧ бы́ти си́ла, посѣ́чени бы́ша въ ка́пищи нане́и, прельщє́нїѧ оу҆потреби́вшымъ жерцє́мъ сꙋ́щымъ при нане́и.
13
Бо коли цар пішов у Персію і з ним військо, яке здавалося непереможним, вони уражені були у храмі Нанеї через обман, ужитий жерцями Нанеї.
14
А҆́ки бо спребыва́ти хотѧ̀ є҆́й, прїи́де на мѣ́сто а҆нтїо́хъ и и҆̀же съ ни́мъ дрꙋ́зи, взѧ́тїѧ ра́ди сре́бреникѡвъ под̾ и҆́менемъ вѣ́на:
14
Саме, коли Антиох, ніби маючи намір з’єднатися з нею, прийшов на те місце, а друзі, які були з ним, прийшли взяти гроші, як посаг,
15
и҆ предложи́вшымъ сїѧ̑ жерцє́мъ нане́и, и҆ ѻ҆́номꙋ вше́дшꙋ съ ма́лыми въ притво́ръ ка́пища, заключи́вше ка́пище,
15
і жерці Нанеї запропонували їх, і Антиох з небагатьма увійшов усередину храму, — тоді вони зачинили храм, як тільки ввійшов Антиох,
16
є҆гда̀ вни́де а҆нтїо́хъ, ѿве́рзше сво́да сокрове́ннꙋю две́рь, мета́юще ка́менїе поби́ша и҆ге́мѡна и҆ сꙋ́щихъ съ ни́мъ, и҆ раздѣли́вше на оу҆́ды и҆ главы̑ ѿсѣ́кше и҆змета́ша късꙋ́щымъ внѣ̀.
16
і, відкривши потайний отвір у склепінні, стали кидати каміння, й уразили проводиря і тих, що були з ним, і, розсікши на частини і відрубавши голови, викинули їх до тих, що знаходилися зовні.
17
Ѡ҆ всѣ́хъ блгⷭ҇ве́нъ на́шъ бг҃ъ, и҆́же предадѐ нече́ствовавшихъ.
17
В усьому благословенний Бог наш, Який віддав нечестивців.
18
Хотѧ́ще оу҆̀бо пра́здновати два́десѧть пѧ́тагѡ днѐ мцⷭ҇а хасле́ѵа ѡ҆чище́нїе це́ркве, потре́бно непщева́хомъ и҆звѣсти́ти ва́мъ, да и҆ вы̀ пра́зднꙋете де́нь скинопигі́и и҆ ѻ҆гнѧ̀, є҆гда̀ неемі́а созда́въ це́рковь и҆ ѻ҆лта́рь, принесѐ же́ртвꙋ.
18
Отже, маючи намір у двадцять п’ятий день Хаслева святкувати очищення храму, ми знайшли за потрібне сповістити вас, щоб і ви звершили свято кущів і вогню, подібно до того, як Неємія, побудувавши храм і жертовник, приніс жертву.
19
И҆́бо є҆гда̀ въ персі́дꙋ ведѧ́хꙋсѧ ѻ҆тцы̀ на́ши, тогда̀ жерцы̀ боѧ́щщсѧ бг҃а взе́мше ѿ ѻ҆гнѧ̀ ѻ҆лта́рнагѡ ѡ҆́тай, скры́ша во ю҆до́ль кла́дѧзѧ дно̀ и҆мѣ́юща безво́дное, и҆ въ не́мъ соблюдо́ша, ꙗ҆́кѡ всѣ̑мъ невѣ́домꙋ бы́ти мѣ́стꙋ.
19
Бо коли батьки наші відведені були у Персію, тоді благочестиві священики, узявши вогонь з жертовника таємно, сховали його у глибині колодязя, який мав безводне дно, і в ньому безпечно зберегли його, оскільки нікому не відоме було це місце.
20
Преминꙋ́вшымъ же лѣ́тѡмъ мнѡ́гимъ, є҆гда̀ и҆зво́лисѧ бг҃ꙋ, по́сланный неемі́а ѿ царѧ̀ персі́дскагѡ, внꙋ́ки жерцє́въ сокры́вшихъ посла̀ на взыска́нїе ѻ҆гнѧ̀: и҆ ꙗ҆́коже повѣ́даша на́мъ, не ѡ҆брѣто́ша ѻ҆гнѧ̀, но во́дꙋ гꙋ́стꙋ,
20
Після ж багатьох років, коли угодно було Богу, Неємія, присланий від Перського царя, послав за цим вогнем нащадків тих священиків, які сховали його. Коли ж оголосили нам, що не знайшли вогню, а тільки густу воду,
21
повелѣ̀ и҆̀мъ че́рпати и҆ принестѝ: є҆гда́ же принесє́на бы́ша же́ртвєннаѧ, повелѣ̀ жерцє́мъ неемі́а покропи́ти водо́ю дрова̀ и҆ лежа̑щаѧ на ни́хъ.
21
тоді він наказав їм, почерпнувши, принести її; і коли потім приготовані були жертви, Неємія наказав священикам окропити цією водою дрова і покладене на них.
22
Є҆гда́ же бы́сть сїѐ, и҆ вре́мѧ прїи́де, є҆гда̀ со́лнце возсїѧ̀ пре́жде ѡ҆́блачно сꙋ́що, возжже́сѧ ѻ҆́гнь вели́къ, ꙗ҆́кѡ диви́тисѧ всѣ̑мъ.
22
Коли ж це було зроблено, і настав час, коли засяяло солнце, раніше закрите хмарами, тоді запалився великий вогонь, так що всі здивувалися.
23
Моли́твꙋ же творѧ́хꙋ жерцы̀, є҆гда̀ горѧ́ще же́ртва, и҆ жерцы̀ и҆ всѝ і҆ѡнаѳа́нꙋ начина́ющꙋ, про́чымъ же ѿвѣща́ющымъ, ꙗ҆́коже неемі́и.
23
Священики ж, доки горіла жертва, звершували молитву, священики і всі; Іонафан починав, а інші приспівували, як і Неємія.
24
Бѣ́ же моли́тва и҆мѣ́ющи ѡ҆́бразъ се́й: гдⷭ҇и, гдⷭ҇и бж҃е, всѣ́хъ тво́рче, стра́шный и҆ крѣ́пкїй, и҆ првⷣный и҆ млⷭ҇тивый, є҆ди́ный цр҃ю̀ и҆ бл҃гі́й,
24
Молитва ж була така: «Господи, Господи Боже, Творче усіх, страшний і сильний, і праведний і милостивий, єдиний Цар і благодійник,
25
є҆ди́ный да́телю, є҆ди́не првⷣне и҆ вседержи́телю и҆ вѣ́чный, сп҃са́ѧй і҆и҃лѧ ѿ всѧ́кагѡ ѕла̀, сотвори́вый ѻ҆тцы̀ и҆збра̑нны и҆ ѡ҆ст҃и́вый и҆̀хъ,
25
єдиний податель усього, єдиний праведний і всемогутній і вічний, Який визволяє Ізраїля від усякого зла, Який обрав батьків і освятив їх!
26
прщмѝ же́ртвꙋ за всѧ̑ лю́ди твоѧ̑ і҆и҃лѧ и҆ сохранѝ ча́сть твою̀ и҆ ѡ҆ст҃ѝ:
26
Прийми жертву цю за весь народ Твій — Ізраїля, і збережи цей наділ Твій, і освяти його;
27
соберѝ расточе́нїе на́ше, и҆зба́ви рабо́тающихъ ꙗ҆зы́кѡмъ, на оу҆ничиже́ниыхъ и҆ ме́рзкихъ при́зри, и҆ да оу҆вѣ́дѧтъ ꙗ҆зы́цы, ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ бг҃ъ на́шъ:
27
збери розсіяння наше, визволи поневолених язичниками, зглянься на принижених і знехтуваних, і нехай пізнають язичники, що Ти Бог наш;
28
показнѝ наси́лꙋющихъ и҆ досажда́ющихъ въ горды́ни:
28
покарай гнобителів і тих, що кривдять нас з гордовитістю,
29
насадѝ лю́ди твоѧ̑ на мѣ́стѣ ст҃ѣ́мъ твое́мъ, ꙗ҆́коже речѐ мѡѷсе́й.
29
насади народ Твій на святому місці Твоєму, як сказав Мойсей».
30
Жерцы́ же поѧ́хꙋ пѣ̑нїѧ.
30
Священики співали при цьому урочисті пісні.
31
Є҆гда́ же сгорѣ́ша же́ртвєннаѧ, ѡ҆ста́вшею водо́ю неемі́а повелѣ̀ ка́менїе бо́льшее поли́ти.
31
Коли ж жертва була спалена, Неємія наказав водою, що залишилася, полити великі камені.
32
Є҆гда́ же сїѐ бы́сть, пла́мень возгорѣ́сѧ, и҆ ѿ ѻ҆лтарѧ̀ ѡ҆блиста́вшꙋ свѣ́тꙋ, сгорѣ̀.
32
Як тільки це було зроблено, спалахнуло полум’я, але від світла, що засяяло від жертовника, воно зникло.
33
Є҆гда́ же ꙗ҆вле́на бы́сть ве́щь, и҆ возвѣще́но бы́сть царю̀ пе́рсскꙋ, ꙗ҆́кѡ на мѣ́стѣ, въ не́мже ѻ҆́гнь скры́ша преселе́ннїи жерцы̀, вода̀ ꙗ҆ви́сѧ, ѿне́лѣже неемі́а и҆ сꙋ́щїи съ ни́мъ ѡ҆чи́стиша жє́ртвы,
33
Коли ця подія стала відомою, і донесено було цареві персів, що у тім місці, де переселені священики сховали вогонь, виявилася вода, якою Неємія і ті, що були з ним, освятили жертви;
34
ѡ҆гради́въ же ца́рь ст҃о сотворѝ (мѣ́сто то̀), и҆скꙋша́ѧй ве́щь.
34
цар, після дослідження справи, відгородив це місце, як священне.
35
И҆ и҆̀мже дарова́ше ца́рь, мнѡ́ги да́ры взима́ше и҆ преподаѧ́ше.
35
І тим, до кого цар благоволив, він роздавав багато дарів, які сам одержував.
36
Прозва́ же неемі́а и҆ и҆̀же съ ни́мъ мѣ́сто то̀ нефѳа́рь, є҆́же сказꙋ́етсѧ ѡ҆чище́нїе, нарица́етсѧ же оу҆ мно́гихъ нефѳа́й.
36
Ті, що були з Неємією, прозвали це місце Нефтар, що означає: «очищення»; багатьма ж називається воно Нефтай.