Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Въ сїе́ же вре́мѧ вторы́й похо́дъ оу҆гото́ва а҆нтїо́хъ во є҆гѵ́петъ.
1
Близько цього часу Антиох почав другий похід у Єгипет.
2
Слꙋчи́сѧ же по всемꙋ̀ гра́дꙋ, є҆два̀ не чрез̾ четы́редесѧть дні́й ꙗ҆влѧ́тисѧ на воздꙋ́сѣ рнста́ющихъ ко́нникѡвъ златы̑ѧ ѻ҆дє́жды и҆мꙋ́щихъ и҆ ко́пїѧми по полкѡ́мъ воѡрꙋже́нныхъ,
2
Сталося, що над усім містом майже протягом сорока днів являлися у повітрі вершники, які носилися у золотих одежах і на зразок воїнів (були) озброєні списами,
3
и҆ собра̑нїѧ ко́ней чи́ннѡ оу҆стро́енныхъ, и҆схождє́нїѧ твѡри́маѧ и҆ сражє́нїѧ ѿ ѻ҆бои́хъ стра́нъ, и҆ щитѡ́въ движє́нїѧ и҆ сꙋ́лицъ мно́жество, и́ мече́й и҆сторжє́нїѧ и҆ стрѣ́лъ мета̑нїѧ, и҆ златы́хъ ѻ҆де́ждъ блиста̑нїѧ и҆ всѧ̑кїѧ брѡнѝ.
3
і стрункі загони кінноти, і напади і відступи з обох боків, обертання щитів, безліч списів і змахи мечів, кидання стріл і блиск золотого обладунку й усякого роду озброєння.
4
Тѣ́мже всѝ молѧ́хꙋсѧ, да ꙗ҆вле́нїе во бла́го бꙋ́детъ.
4
Чому всі молилися, щоб це явлення було до блага.
5
Бы́вши же вѣ́сти лжи́вѣй, а҆́кибы а҆нтїо́хъ ѿ житїѧ̀ ѿше́лъ, взе́мъ і҆асѡ́нъ не ме́нши ты́ѧщи мꙋже́й, внеза́пꙋ на гра́дъ сотворѝ нападе́нїе гра́жданѡмъ же на стѣ́нꙋ восте́кшымъ, и҆ наконе́цъ оу҆жѐ взе́млемꙋ сꙋ́щꙋ гра́дꙋ, менела́й во краегра́дїе оу҆бѣжѐ.
5
Коли потім рознеслася неправдива чутка, начебто Антиох помер, Іасон, зібравши не менше тисячі мужів, зробив раптовий напад на місто, коли вони зійшли на стіну і врешті місто було взяте, Менелай утік у фортецю.
6
І҆асѡ́нъ же творѧ́ше закла̑нїѧ гра́жданъ свои́хъ неща́днѡ, не помышлѧ́ѧ, ꙗ҆́кѡ благовре́менство, є҆́же на оу҆́жики, ѕлополꙋ́чїе є҆́сть преве́лїе: мнѧ̀ над̾ врага́ми, а҆ не над̾ є҆диноѧзы́чными побѣди́тєлнаѧ прїѧ́ти,
6
А Іасон нещадно чинив кровопролиття між своїми співгромадянами, не думаючи про те, що успіх проти одноплемінників є найбільше нещастя, і уявляючи одержати трофеї ніби від ворогів, а не одноплемінних.
7
нача́лства оу҆́бѡ не ѡ҆держа̀, кончи́нꙋ же навѣ́та стꙋ́дъ прїе́мь, бѣгле́цъ па́ки во а҆мані́тїдꙋ ѿи́де.
7
Утім, він не досяг начальства, а кінцем його зловмисництва було те, що він з ганьбою, як утікач, знову пішов у країну Аммонитську.
8
Коне́цъ оу҆̀бо ѕла́гѡ житїѧ̀ полꙋчѝ, заключе́нъ оу҆ а҆ре́ты а҆ра́вскагѡ мꙋчи́телѧ, бѣ́гаѧ ѿ гра́да во гра́дъ, гони́мь ѿ всѣ́хъ и҆ ненави́димь а҆́ки зако́нѡвъ ѿстꙋ́пникъ, и҆ ѡ҆гнꙋша́емь, ꙗ҆́кѡ ѻ҆те́чествꙋ и҆ гра́жданѡмъ вра́гъ, во є҆гѵ́петъ и҆згна́нъ бы́сть.
8
Кінцем його злісного життя було те, що, звинувачений перед Аретою, володарем Аравійським, він бігав з міста у місто, всіма переслідуваний і ненавидимий, як відступник від законів, і зневажений, як ворог батьківщини і співгромадян, був вигнаний у Єгипет.
9
И҆ и҆́же мно́гихъ ѿ ѻ҆те́чества и҆згна́вый, стра́нствꙋѧ поги́бе къ лакедемо́нѧнѡмъ ѿше́дъ, а҆́ки сро́дства ра́ди прибѣ́жище хотѧ́щь и҆мѣ́ти.
9
Той, який багатьох вигнав з батьківщини, сам загинув на чужій стороні, прийшовши до лакедемонян і сподіваючись, через родинне походження, знайти у них притулок.
10
И҆ и҆́же мно́жество непогребе́нныхъ и҆зве́рже, (са́мъ) не ѡ҆пла́канъ бы́сть, и҆ погребе́нїѧ ни какова̀ сподо́бисѧ, нижѐ ѻ҆те́ческомꙋ гро́бꙋ приѡбщи́сѧ.
10
Залишивши багатьох без поховання, він сам залишився неоплаканим, і не удостоєний ні поховання, ні батьківського гробу.
11
Возвѣсти́вшымъ же царю̀ ѡ҆ бы́вшихъ, оу҆сꙋмнѣ́сѧ (ца́рь), да не ѿстꙋ́питъ і҆ꙋде́а: и҆ тогѡ̀ ра́ди прише́дъ и҆з̾ є҆гѵ́пта раз̾ѧре́нъ дꙋше́ю, взѧ̀ гра́дъ ѻ҆рꙋ́жїемъ
11
Коли все, що відбулося, дійшло до слуху царя, він подумав, що Юдея відходить від нього, піднявся з Єгипту, розлютившись у душі, і взяв місто озброєною рукою.
12
и҆ повелѣ̀ во́инѡмъ сѣщѝ неща́днѡ срѣта́ющихсѧ и҆ въ до́мы входѧ́щихъ закала́ти.
12
Він наказав воїнам нещадно бити усіх, хто трапиться, й умертвляти, хто стане ховатися у домах.
13
Бы́ша же оу҆бїє́нїѧ ю҆́ношъ и҆ ста́рцєвъ, мꙋже́й и҆ же́нъ и҆ ча̑дъ и҆стреблє́нїѧ, дѣ́въ же и҆ ѻ҆трокѡ́въ закла́нїѧ.
13
Так звершилося побиття юних і старих, умертвлення чоловіків, дружин і дітей, заколення дів і немовлят.
14
Ѻ҆́смьдесѧтъ же ты́сѧщъ во всѣ́хъ трїе́хъ дне́хъ и҆збїе́ни: и҆ четы́редесѧть оу҆́бѡ ты́сѧщъ плѣне́ни, не ме́нши же оу҆бїе́ныхъ про́дани бы́ша.
14
Протягом трьох днів загинуло вісімдесят тисяч: сорок тисяч упало від руки вбивць, і не менше убитих було продано.
15
Не дово́ленъ же бы́въ и҆ си́ми, дерзнꙋ̀ вни́ти въ це́рковь всеѧ̀ землѝ свѧтѣ́йшꙋю, и҆мѣ́ѧй менела́а предводи́телѧ, бы́вша зако́нѡвъ и҆ ѻ҆те́чества преда́телѧ.
15
Але, не задовольнившись цим, він насмілився ввійти у найсвятіший на всій землі храм, маючи провідником Менелая, цього зрадника законів і батьківщини.
16
И҆ скве́рныма рꙋка́ма взе́млѧ свѧщє́нныѧ сосꙋ́ды и҆ ꙗ҆̀же ѿ и҆ны́хъ царе́й положє́ннаѧ на оу҆множе́нїе и҆ сла́вꙋ мѣ́ста и҆ че́сть, скве́рныма рꙋка́ма прикаса́ѧсѧ подаѧ́ше.
16
Скверними руками приймаючи священні сосуди й інші речі, пожертвувані іншими царями на звеличення і славу і честь святого місця, грабуючи нечестивими руками, роздавав.
17
И҆ вознесе́сѧ мы́слїю а҆нтїо́хъ, не помышлѧ́ѧ, ꙗ҆́кѡ грѣ̑хъ ра́ди ѡ҆бита́ющихъ во гра́дѣ ма́лѡ прогнѣ́васѧ влⷣка, тогѡ̀ ра́ди бы́сть ѡ҆ мѣ́стѣ презрѣ́нїе:
17
І звеличився Антиох у своїх думках, не розуміючи, що Господь на короткий час прогнівався за гріхи тих, що жили у місті, чому і залишилося без захисту це місце.
18
а҆́ще же бы не слꙋчи́лосѧ и҆̀мъ мно́гими грѣхи̑ бы́ти ѡ҆б̾ѧ̑тымъ, ꙗ҆́коже бѣ̀ и҆лїодѡ́ръ по́сланный ѿ селе́ѵка царѧ̀ ко ѡ҆смотре́нїю сокро́вищнагѡ храни́лища, се́й прише́дъ внеза́пꙋ бїе́нъ бы́въ ѿврати́лсѧ бы ѿ де́рзости.
18
Якби вони не були обійняті багатьма гріхами, тоді подібно до Іліодора, посланого царем Селевком оглянути скарбницю, і він, лиш тільки увірвався б, негайно був би покараний і залишив би свою зухвалість.
19
Но не ра́ди мѣ́ста ꙗ҆зы́къ, но ꙗ҆зы́ка ра́ди мѣ́сто гдⷭ҇ь и҆збра̀.
19
Але Господь обрав не для місця народ, а для народу це місце.
20
Тѣ́мже оу҆̀бо и҆ сїѐ мѣ́сто соприча́стно бы́сть людски́хъ ѕѡ́лъ слꙋчи́вишихсѧ, послѣди́ же благодѣѧ́нїємъ ѿ гдⷭ҇а приѡбщи́сѧ, и҆ ѡ҆ста́вленое во гнѣ́вѣ вседержи́телѧ, па́ки въ примире́нїи вели́кагѡ влⷣки со всѧ́кою сла́вою и҆спра́висѧ.
20
Тому і саме місце, ставши причетним до колишніх народних нещасть, прилучилося потім до благодіянь Господа і, бувши залишеним Всемогутнім у гніві, знову, з милосердя верховного Владики, постало в усій славі.
21
ⷱ҇И҆́бо а҆нтїо́хъ и҆з̾ це́ркве взе́мъ ты́сѧщꙋ ѻ҆́смь сѡ́тъ тала́нтѡвъ, ско́рѡ во а҆нтїохі́ю возврати́сѧ, ча́ѧ ѿ горды́ни зе́млю оу҆́бѡ пла́вателнꙋ, а҆ мо́ре пѣшехо́дно положи́ти ѿ возвыше́нїѧ се́рдца.
21
Отже, Антиох, викравши з храму тисячу вісімсот талантів, поспішно відійшов до Антиохії, у гордовитості серця знаходячи можливим зробити землю судноплавною і море сухопутним.
22
Ѡ҆ста́ви же и҆ приста́вники ко ѡ҆ѕлобле́нїю люді́й, во і҆ерⷭ҇ли́мѣ оу҆́бѡ фїлі́ппа ро́домъ фрѷге́анина, нра́въ жесточа́йшїй и҆мꙋ́щаго не́же поста́вльшїй (є҆го̀),
22
Тим часом він залишив приставників, щоб гнітити народ, у Єрусалимі — Филипа, родом фригійця, норовом же людину ще більш жорстоку, ніж той, що поставив його,
23
въ гарїзі́нѣ же а҆ндроні́ка: и҆ къ си̑мъ менела́а, и҆́же ѕлѣ́е и҆ны́хъ ѡ҆ѕлоблѧ́ше гра́жданъ,
23
а в Гаризині — Андроника, і зверх того Менелая, який перевершив інших злобою до жителів і мав вороже ставлення до громадян юдейських.
24
ненави́стное же ко гражда́нѡмъ і҆ꙋдє́йскимъ и҆мѣ́ѧй се́рдце, посла̀ ненави́стнаго нача́лника а҆поллѡ́нїа со два́десѧтїю двѣма̀ ты́сѧщьми во́инства, повелѣ́въ є҆мꙋ̀ всѣ́хъ въ во́зрастѣ сꙋ́щихъ погꙋби́ти, жєны́ же и҆ ю҆́ношы продаѧ́ти.
24
Він послав винуватця нечестя, Аполлонія, з двадцятьма двома тисячами війська, повелівши всіх дорослих побити, а жінок і дітей продавати.
25
Се́й же прише́дъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ а҆́ки ми́ръ себѣ̀ притвори́въ, оу҆держа́сѧ да́же до днѐ свѧтыѧ сꙋббѡ́ты: и҆ оу҆лꙋчи́въ празднꙋющихъ і҆ꙋде́ѡвъ, воѡрꙋжи́тисѧ свои̑мъ повелѣ̀,
25
Він же, прийшовши у Єрусалим і удавано зберігаючи мир, зволікав до святого дня суботи і, застигнувши юдеїв під час спокою, повелів своїм людям озброїтися.
26
и҆ и҆зше́дшихъ всѣ́хъ на позо́ръ закла̀, и҆ во гра́дъ со ѻ҆рꙋ́жїи вскочи́въ, люді́й мно́гое мно́жество погꙋбѝ.
26
Усіх, що вийшли на це видовище, він умертвив і, ввірвавшись з військом у місто, побив безліч народу.
27
І҆ꙋ́да же маккаве́й, и҆́же десѧ́тый бы́въ, и҆ ѿше́дъ въ пꙋ́сто мѣ́сто, ѕвѣри́нымъ ѡ҆́бразомъ въ гора́хъ живѧ́ше съ сꙋ́щими съ ни́мъ, и҆ травнꙋ́ю пи́щꙋ ꙗ҆дꙋ́ще пребыва́хꙋ, є҆́же бы не причасти́сѧ ѡ҆скверне́нїю.
27
А Іуда Маккавей, десятий у роді своєму, відійшов у пустелю і жив зі своїми прихильниками у горах за подобою звірів, годуючись травами, щоб не стати причетним до осквернення.