Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава́ а҃
1
(Заⷱ҇ ѯ҃д҃.) Сі́мѡнъ пе́тръ, ра́бъ и҆ посла́нникъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́въ, равночⷭ҇тнꙋю съ на́ми полꙋчи́вшимъ вѣ́рꙋ въ пра́вдѣ бг҃а на́шегѡ и҆ сп҃са і҆и҃са хрⷭ҇та̀:
1
Симон Петро, раб і апостол Ісуса Христа, тим, хто прийняв з нами однаково дорогоцінну віру в правді Бога нашого і Спасителя Ісуса Христа:
2
блгⷣть ва́мъ и҆ ми́ръ да оу҆мно́житсѧ въ позна́нїи бг҃а, и҆ хрⷭ҇та̀ і҆и҃са гдⷭ҇а на́шегѡ.
2
благодать і мир вам нехай помножиться в пізнанні Бога і Христа Ісуса, Господа нашого.
3
Ꙗ҆́кѡ всѧ̑ на́мъ бжⷭ҇твенныѧ си́лы є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же къ животꙋ̀ и҆ бл҃гоче́стїю, по́дана ра́зꙋмомъ [позна́нїемъ] призва́вшагѡ на́съ сла́вою и҆ добродѣ́телїю,
3
Тому що від Божественної сили Його даровано нам усе потрібне для життя і благочестя, через пізнання Того, Хто покликав нас славою та чеснотою,
4
и҆́миже чтⷭ҇на̑ѧ на́мъ и҆ вели̑каѧ ѡ҆бѣтова̑нїѧ дарова́шасѧ, да си́хъ ра́ди бꙋ́дете бжⷭ҇твеннагѡ прича̑стницы є҆стества̀, ѿбѣ́гше, ꙗ҆́же въ мі́рѣ, по́хотныѧ тлѝ:
4
якими даровані нам великі й дорогоцінні обітниці, щоб ви через них стали причасниками Божого єства, віддалившись від пануючого в світі розтління похіттю:
5
и҆ въ са́мое же сїѐ, тща́нїе всѐ привне́сше, подади́те въ вѣ́рѣ ва́шей добродѣ́тель, въ добродѣ́тели же ра́зꙋмъ,
5
ви ж, докладаючи до цього всю старанність, покажіть у вашій вірі чесноту, в чесноті розсудливість,
6
въ ра́зꙋмѣ же воздержа́нїе, въ воздержа́нїи же терпѣ́нїе, въ терпѣ́нїи же бл҃гоче́стїе,
6
в розсудливості стриманість, у стриманості терпіння, у терпінні благочестя,
7
во бл҃гоче́стїи же братолю́бїе, въ братолю́бїи же любо́вь.
7
в благочесті братолюбство, у братолюбстві любов.
8
Сїѧ̑ бо сꙋ̑щаѧ въ ва́съ и҆ мнѡ́жащаѧсѧ, не пра́здныхъ нижѐ безпло́дныхъ сотворѧ́тъ вы̀ въ гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ позна́нїе:
8
Якщо це у вас є і примножується, то ви не залишитесь без успіху і плоду в пізнанні Господа нашого Ісуса Христа.
9
є҆мꙋ́же бо нѣ́сть си́хъ, слѣ́пъ є҆́сть, мжа́й, забве́нїе прїе́мъ ѡ҆чище́нїѧ дре́внихъ свои́хъ грѣхѡ́въ.
9
А в кого цього немає, той сліпий, закрив очі, забув про очищення давніх гріхів своїх.
10
(Заⷱ҇ ѯ҃е҃.) Тѣ́мже па́че, бра́тїе, потщи́тесѧ и҆звѣ́стно ва́ше зва́нїе и҆ и҆збра́нїе твори́ти: сїѧ̑ бо творѧ́ще, не и҆́мате согрѣши́ти никогда́же,
10
Тому, браття, усе більше і більше старайтесь утверджувати ваше покликання та обрання; так діючи, ви ніколи не спіткнетесь,
11
си́це бо ѻ҆би́лнѡ припода́стсѧ ва́мъ вхо́дъ въ вѣ́чное црⷭ҇тво гдⷭ҇а на́шегѡ и҆ сп҃са і҆и҃са хрⷭ҇та̀.
11
бо так відкриється для вас вільний вхід до вічного Царства Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа.
12
Сегѡ̀ ра́ди не ѡ҆блѣню́сѧ воспомина́ти прⷭ҇нѡ ва́мъ ѡ҆ си́хъ, а҆́ще и҆ вѣ́дите, и҆ оу҆твержде́ни є҆стѐ въ настоѧ́щей и҆́стинѣ.
12
Заради того я ніколи не перестану нагадувати вам про це, хоч і ви знаєте і утверджені у справжній істині.
13
Пра́ведно бо мню̀, доне́лѣже є҆́смь въ се́мъ тѣлесѝ, возставлѧ́ти ва́съ воспомина́нїемъ,
13
Справедливим же вважаю, доки перебуваю в цьому тілі, спонукати вас нагадуванням,
14
вѣ́дый, ꙗ҆́кѡ ско́рѡ є҆́сть ѿложе́нїе тѣлесѐ моегѡ̀, ꙗ҆́коже и҆ гдⷭ҇ь на́шъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́съ сказа̀ мнѣ̀.
14
знаючи, що я незабаром повинен покинути оселю мою, як і Господь наш Ісус Христос відкрив мені.
15
Потщꙋ́сѧ же и҆ всегда̀ и҆мѣ́ти ва́съ по мое́мъ и҆схо́дѣ па́мѧть ѡ҆ си́хъ твори́ти.
15
Буду ж старатися, щоб ви і по відході моїм пам’ятали це.
16
Не оу҆хищрє́ннымъ бо ба́снемъ послѣ́довавше сказа́хомъ ва́мъ си́лꙋ и҆ прише́ствїе гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀, но самови́дцы бы́вше вели́чествїѧ ѻ҆́нагѡ.
16
Бо ми сповістили вам силу і пришестя Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитромудрими байками, а бувши очевидцями Його величі.
17
Прїе́мъ бо ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ че́сть и҆ сла́вꙋ, гла́сꙋ прише́дшꙋ къ немꙋ̀ таковꙋ̀ ѿ велелѣ́пныѧ сла́вы: се́й є҆́сть сн҃ъ мо́й возлю́бленный, ѡ҆ не́мже а҆́зъ бл҃гоизво́лихъ.
17
Бо Він прийняв від Бога Отця честь і славу, коли від величної слави дійшов до Нього такий голос: «Цей є Син Мій улюблений, у Якому Моє благовоління».
18
И҆ се́й гла́съ мы̀ слы́шахомъ съ небесѐ сше́дшь, съ ни́мъ сꙋ́ще на горѣ̀ ст҃ѣ́й.
18
І цей голос, що зійшов з небес, ми чули, перебуваючи з Ним на горі святій.
19
И҆ и҆́мамы и҆звѣ́стнѣйшее прⷪ҇ро́ческое сло́во: є҆мꙋ́же внима́юще ꙗ҆́коже свѣти́лꙋ сїѧ́ющꙋ въ те́мнѣмъ мѣ́стѣ, до́брѣ творитѐ, до́ндеже де́нь ѡ҆зари́тъ, и҆ денни́ца возсїѧ́етъ въ сердца́хъ ва́шихъ,
19
До того ж маємо найдостовірніше пророче слово; і ви добре робите, коли звертаєтесь до нього, як до світильника, що сяє у темному місці, доки не почне розвиднятися день і не засяє зірниця у серцях ваших.
20
(Заⷱ҇ ѯ҃ѕ҃.) сїѐ пре́жде вѣ́дꙋще, ꙗ҆́кѡ всѧ́ко прⷪ҇ро́чество кни́жное по своемꙋ̀ ска́занїю не быва́етъ.
20
Знайте насамперед те, що ніяке пророцтво в Писанні не залежить від власного вирішення.
21
Ни бо̀ во́лею бы́сть когда̀ человѣ́кѡмъ прⷪ҇ро́чество, но ѿ ст҃а́гѡ дх҃а просвѣща́еми глаго́лаша ст҃і́и бж҃їи человѣ́цы.
21
Бо ніколи не було пророцтва з людської волі, а промовляли його святі Божі люди, натхнені Духом Святим.
Глава́ в҃
1
Бы́ша же и҆ лжи́вїи проро́цы въ лю́дѣхъ, ꙗ҆́коже и҆ въ ва́съ бꙋ́дꙋтъ лжи́вїи оу҆чи́телїе, и҆̀же внесꙋ́тъ є҆́рєси поги́бели, и҆ и҆скꙋ́пльшагѡ и҆̀хъ влⷣки ѿмета́ющесѧ, приводѧ́ще себѣ̀ ско́рꙋ поги́бель.
1
Були і лжепророки серед людей, як і у вас будуть лжевчителі, які внесуть згубні єресі і, відрікшись від Владики, Який відкупив їх, накличуть на себе скору погибель.
2
И҆ мно́зи послѣ́дствꙋютъ и҆́хъ нечистота́мъ, и҆́хже ра́ди пꙋ́ть и҆́стинный похꙋ́литсѧ.
2
І багато наслідують їхню розпусту, і через них дорога істини буде в ганьбі.
3
И҆ въ преꙋмноже́нїи льсти́выхъ слове́съ [въ лихои́мствѣ льсти́выми словесы̀] ва́съ оу҆ловѧ́тъ: и҆́хже сꙋ́дъ и҆сконѝ не косни́тъ, и҆ поги́бель и҆́хъ не дре́млетъ.
3
І через користолюбство будуть ловити вас облесливими словами; суд їм давно готовий, і загибель їхня не дрімає.
4
А҆́ще бо бг҃ъ а҆́ггелѡвъ согрѣши́вшихъ не пощадѣ̀, но плени́цами мра́ка свѧза́въ, предадѐ на сꙋ́дъ мꙋ́чимыхъ блюстѝ:
4
Бо якщо Бог не помилував ангелів, які згрішили, а, зв’язавши путами пекельної темряви, віддав зберігати їх на суд для покарання;
5
и҆ пе́рвагѡ мі́ра не пощадѣ̀, но ѻ҆сма́го нѡ́а пра́вды проповѣ́дника сохранѝ, пото́пъ мі́рꙋ нече́ствовавшихъ наведѐ:
5
і якщо не пощадив першого світу, а у восьми душах зберіг родину Ноя, проповідника правди, коли навів потоп на світ нечестивих;
6
и҆ гра́ды содѡ́мскїѧ и҆ гомѡ́ррскїѧ сже́гъ, разоре́нїемъ ѡ҆сꙋдѝ, ѡ҆́бразъ хотѧ́щымъ нече́ствовати положи́въ:
6
і якщо міста Содом та Гоморру, засудивши на знищення, спопелив, показавши приклад майбутнім нечестивцям,
7
и҆ првⷣнаго лѡ́та, ѡ҆би́дима ѿ беззако́нныхъ въ нечистотѣ̀ сожи́тїѧ, и҆зба́ви:
7
а праведного Лота, змученого людьми шаленої розпусти, визволив, —
8
видѣ́нїемъ бо и҆ слꙋ́хомъ пра́ведный, живы́й въ ни́хъ, де́нь ѿ днѐ дꙋ́шꙋ првⷣнꙋ беззако́нными дѣ́лы мꙋ́чаше:
8
бо цей праведник, живучи серед них, бачив і чув беззаконні діла їхні і тим щодня мучив свою праведну душу, —
9
(Заⷱ҇ ѯ҃з҃.) вѣ́сть гдⷭ҇ь бл҃гочⷭ҇ти̑выѧ ѿ напа́сти и҆збавлѧ́ти, непра́ведники же на де́нь сꙋ́дный мꙋ̑чимы блюстѝ,
9
то, звичайно, знає Господь, як визволяти благочестивих від спокуси, а беззаконників тримати на день суду, для покарання,
10
наипа́че же в̾слѣ́дъ плотскі́ѧ по́хоти скверне́нїѧ ходѧ́щыѧ и҆ ѡ҆ госпо́дствѣ нерадѧ́щыѧ: продерза́телє, себѣ̀ оу҆гѡ́дницы, сла́вы не трепе́щꙋтъ хꙋ́лѧще:
10
а найпаче тих, що йдуть услід за гидкою похіттю плотською, зневажають начальства, зухвалі, самодогідливі, не бояться злословити вищих,
11
и҆дѣ́же а҆́гг҃ли крѣ́постїю и҆ си́лою бѡ́лши сꙋ́ще, не терпѧ́тъ на сѧ̀ ѿ гдⷭ҇а оу҆кори́зненъ сꙋ́дъ.
11
тоді як і ангели, перевершуючи їх міццю і силою, не промовляють на них перед Господом докірливого суду.
12
Сі́и же, ꙗ҆́кѡ ско́ти живо́тни є҆стество́мъ бы́вше въ поги́бель и҆ тлю̀, въ ни́хже не разꙋмѣ́ютъ хꙋ́лѧще, во и҆стлѣ́нїи свое́мъ и҆стлѣ́ютъ,
12
Вони, як безмовні тварини, що за своєю природою призначені на виловлення та знищення, лихословлячи те, чого не розуміють, у розтлінні своєму знищаться,
13
прїе́млюще мздꙋ̀ непра́веднꙋ, сла́сть мнѧ́ще вседне́вное насыще́нїе, скверни́тєли и҆ поро́чницы, пита́ющесѧ лестьмѝ свои́ми, ꙗ҆дꙋ́ще съ ва́ми,
13
вони одержать відплату за беззаконня; бо вони вважають насолодою повсякденну розкіш; сквернителі та соромітники, вони насолоджуються своєю оманою, бенкетуючи з вами;
14
ѻ҆́чи и҆мꙋ́ще и҆спо́лнь блꙋдодѣѧ́нїѧ и҆ непреста́емагѡ грѣха̀, прельща́юще дꙋ́шы неꙋтверждє́ны, се́рдце наꙋче́но лихои́мствꙋ и҆мꙋ́ще, клѧ́твы ча̑да:
14
очі у них сповнені блудодіяння і безперестанного гріха, вони зваблюють душі неутверджені; серце їхнє привчене до користолюбства, це — сини прокляття.
15
ѡ҆ста́вльше пра́вый пꙋ́ть заблꙋди́ша, послѣ́довавше пꙋтѝ валаа́ма восо́рова, и҆́же мздꙋ̀ непра́веднꙋ возлюбѝ,
15
Залишивши прямий шлях, вони заблукали, йдучи слідом за Валаамом, сином Восоровим, який полюбив мзду неправедну,
16
ѡ҆бличе́нїе же и҆мѣ̀ своегѡ̀ беззако́нїѧ: под̾ѧре́мникъ безгла́сенъ, человѣ́ческимъ гла́сомъ провѣща́вшь, возбранѝ проро́ка безꙋ́мїе.
16
але був викритий у своєму беззаконні: безсловесна ослиця, промовивши людським голосом, спинила безумство пророка.
17
Сі́и сꙋ́ть и҆сто́чницы безво́дни, ѡ҆́блацы и҆ мглы̑ ѿ вѣ́тръ преноси́ми, и҆̀мже мра́къ те́мный во вѣ́ки блюде́тсѧ.
17
Це безводні джерела, імла та хмари, що їх жене вітер; для них приготований морок вічної темряви.
18
Прегѡ́рдаѧ бо сꙋеты̀ вѣща́юще, прельща́ютъ въ сквє́рны плотскі́ѧ по́хоти, ѿбѣга́ющихъ всѧ́чески ѿ ни́хъ живꙋ́щихъ во льстѝ,
18
Бо, висловлюючи надуте пустослів’я, вони ловлять у плотські похоті і розпусту усіх, які ледве відстали від тих, що живуть в омані.
19
свобо́дꙋ и҆̀мъ ѡ҆бѣщава́юще, са́ми рабѝ сꙋ́ще тле́нїѧ: и҆́мже бо кто̀ побѣжде́нъ быва́етъ, семꙋ̀ и҆ рабо́тенъ є҆́сть.
19
Обіцяють їм волю, будучи самі рабами тління; бо хто ким буває переможений, той тому і раб.
20
А҆́ще бо ѿбѣ́гше скве́рнъ мі́ра въ ра́зꙋмъ [позна́нїемъ] гдⷭ҇а и҆ сп҃са на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀, си́ми же па́ки спле́тшесѧ побѣжда́еми быва́ютъ, бы́ша и҆̀мъ послѣ̑днѧѧ гѡ́рша пе́рвыхъ.
20
Бо якщо, позбавившись скверни світу через пізнання Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, вони знов заплутуються в ній і перемагаються нею, то останнє буває для них гірше за перше.
21
Лꙋ́чше бо бѣ̀ и҆̀мъ не позна́ти пꙋтѝ пра́вды, не́жели позна́вшымъ возврати́тисѧ вспѧ́ть ѿ пре́данныѧ и҆̀мъ ст҃ы́ѧ за́повѣди.
21
Краще було б їм не пізнати дороги правди, ніж, пізнавши її, повернутися назад від переданої їм святої заповіді.
22
Слꙋчи́сѧ бо и҆̀мъ и҆́стиннаѧ при́тча: пе́съ возвра́щьсѧ на свою̀ блево́тинꙋ, и҆: свинїѧ̀, ѡ҆мы́вшисѧ, въ ка́лъ ти́нный.
22
Але з ними трапляється за правдивим прислів’ям: «пес повертається до своєї блювотини» і «помита свиня йде валятися в багно».
Глава́ г҃
1
(Заⷱ҇ ѯ҃и҃.) Сїѐ оу҆жѐ, возлю́бленнїи, второ́е ва́мъ пишꙋ̀ посла́нїе, въ ни́хже возбꙋжда́ю воспомина́нїемъ ва́шъ чи́стый смы́слъ,
1
Це вже друге послання пишу вам, улюблені; в них нагадуванням збуджую ваше чисте розуміння,
2
помѧнꙋ́ти пре́жде речє́нныѧ глаго́лы ѿ ст҃ы́хъ прⷪ҇рѡ́къ, и҆ а҆пⷭ҇лъ ва́шихъ за́повѣдь гдⷭ҇а и҆ сп҃са:
2
щоб ви пам’ятали слова, раніше сказані святими пророками, і заповідь Господа і Спасителя, передану апостолами вашими.
3
сїѐ пре́жде вѣ́дѧще, ꙗ҆́кѡ прїидꙋ́тъ въ послѣ̑днїѧ днѝ рꙋга́телє, по свои́хъ по́хотѣхъ ходѧ́ще
3
Насамперед знайте, що в останні дні прийдуть зухвалі хулителі, які чинитимуть за своїми похотями
4
и҆ глаго́люще: гдѣ̀ є҆́сть ѡ҆бѣтова́нїе прише́ствїѧ є҆гѡ̀, ѿне́лѣже бо ѻ҆тцы̀ оу҆спо́ша, всѧ̑ та́кѡ пребыва́ютъ ѿ нача́ла созда́нїѧ.
4
і казатимуть: «Де обітниця пришестя Його? Бо з того часу, як почали вмирати батьки, від початку творіння, все залишається так само».
5
Таи́тсѧ бо и҆̀мъ сїѐ хотѧ́щымъ, ꙗ҆́кѡ небеса̀ бѣ́ша и҆спе́рва, и҆ землѧ̀ ѿ воды̀ и҆ водо́ю [и҆ посредѣ̀ воды̀] соста́влена, бж҃їимъ сло́вомъ:
5
Ті, котрі так думають, не знають, що небеса були споконвіку, і земля створена була Словом Божим з води і водою;
6
тѣ́мже тогда́шнїи мі́ръ, водо́ю потопле́нъ бы́въ, поги́бе.
6
тому і тодішній світ загинув, затоплений водою.
7
А҆ нн҃ѣшнѧѧ небеса̀ и҆ землѧ̀ тѣ́мже сло́вомъ сокровє́на сꙋ́ть, ѻ҆гню̀ блюдѡ́ма на де́нь сꙋда̀ и҆ поги́бели нечести́выхъ человѣ̑къ.
7
А нинішні небеса і земля, які утримуються тим же словом, зберігаються для вогню на день суду і погибелі нечестивих людей.
8
Є҆ди́но же сїѐ да не оу҆таи́тсѧ ва́съ, возлю́бленнїи, ꙗ҆́кѡ є҆ди́нъ де́нь пред̾ гдⷭ҇емъ ꙗ҆́кѡ ты́сѧща лѣ́тъ, и҆ ты́сѧща лѣ́тъ ꙗ҆́кѡ де́нь є҆ди́нъ.
8
Єдине ж не повинно бути приховане від вас, улюблені, що у Господа один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день.
9
Не косни́тъ гдⷭ҇ь ѡ҆бѣтова́нїѧ, ꙗ҆́коже нѣ́цыи коснѣ́нїе мнѧ́тъ: но долготе́рпитъ на на́съ, не хотѧ̀ да кто̀ поги́бнетъ, но да всѝ въ покаѧ́нїе прїи́дꙋтъ.
9
Не зволікає Господь з виконанням обітниці, як деякі вважають те зволіканням; але довготерпить заради нас, не бажаючи, щоб хто загинув, а щоб усі прийшли до покаяння.
10
Прїи́детъ же де́нь гдⷭ҇ень ꙗ҆́кѡ та́ть въ нощѝ, въ ѻ҆́ньже небеса̀ оу҆́бѡ съ шꙋ́момъ ми́мѡ и҆́дꙋтъ [по́йдꙋтъ], стїхі̑и же сжига́ємы разорѧ́тсѧ, землѧ́ же и҆ ꙗ҆̀же на не́й дѣла̀ сгорѧ́тъ.
10
Прийде ж день Господній, як тать уночі, і тоді небеса з шумом перейдуть, а стихії, розпалившись, зруйнуються, земля і всі діла на ній згорять.
11
Си̑мъ оу҆̀бо всѣ̑мъ разорѧ́ємымъ, ка̑цѣмъ подоба́етъ бы́ти ва́мъ во ст҃ы́хъ пребыва́нїихъ и҆ бл҃гоче́стїихъ,
11
Якщо так усе це зруйнується, то якими слід бути у святому житті і благочесті вам,
12
ча́ющымъ и҆ скорѣ́е бы́ти жела́ющымъ прише́ствїѧ бж҃їѧгѡ днѐ, є҆гѡ́же ра́ди небеса̀ жегѡ́ма разорѧ́тсѧ, и҆ стїхі̑и ѡ҆палѧ́ємы раста́ютсѧ;
12
що чекають і бажають пришестя дня Божого, коли розпалені небеса зруйнуються і розпалені стихії розтопляться?
13
Но́ва же нб҃сѐ и҆ но́вы землѝ по ѡ҆бѣтова́нїю є҆гѡ̀ ча́емъ, въ ни́хже пра́вда живе́тъ.
13
А втім, за Його обітницею, ми чекаємо нового неба і нової землі, на яких живе правда.
14
Тѣ́мже, возлю́бленнїи, си́хъ ча́юще, потщи́тесѧ нескве́рни и҆ непоро́чни томꙋ̀ ѡ҆брѣсти́сѧ въ ми́рѣ,
14
Отже, улюблені, чекаючи цього, постарайтесь стати перед Ним неоскверненими і непорочними в мирі;
15
и҆ гдⷭ҇а на́шегѡ долготерпѣ́нїе спⷭ҇нїе непщꙋ́йте, ꙗ҆́коже и҆ возлю́бленный на́шъ бра́тъ па́ѵелъ по да́ннѣй є҆мꙋ̀ премⷣрости написа̀ ва́мъ,
15
і довготерпіння Господа нашого вважайте спасінням, як і улюблений брат наш Павло, за даною йому премудрістю, написав вам,
16
ꙗ҆́коже и҆ во всѣ́хъ свои́хъ посла́нїихъ, глаго́лѧ въ ни́хъ ѡ҆ си́хъ: въ ни́хже сꙋ́ть неꙋдо́бь разꙋ̑мна нѣ̑каѧ, ꙗ҆̀же ненаꙋче́ни и҆ неꙋтвержде́ни развраща́ютъ, ꙗ҆́коже и҆ прѡ́чаѧ писа̑нїѧ, къ свое́й поги́бели и҆́мъ.
16
як він говорить про все це і в усіх своїх посланнях, у яких є дещо малозрозуміле, так що неуки і нестійкі перекручують, як і інші Писання, на свою власну погибель.
17
Вы́ же оу҆̀бо, возлю́бленнїи, предвѣ́дѧще храни́тесѧ, да не ле́стїю беззако́нныхъ сведе́ни бы́вше, ѿпаде́те своегѡ̀ оу҆твержде́нїѧ,
17
Отже, ви, улюблені, будучи попередженими про це, бережіться, щоб не спокуситися вам оманою беззаконників і не відпасти від свого утвердження,
18
но да расте́те во блгⷣти и҆ ра́зꙋмѣ гдⷭ҇а на́шегѡ и҆ сп҃са і҆и҃са хрⷭ҇та̀. Томꙋ̀ сла́ва и҆ нн҃ѣ и҆ въ де́нь вѣ́ка. А҆ми́нь.
18
але зростайте в благодаті і пізнанні Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа. Йому слава і нині і в день вічний. Амінь.