Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И҆ даві́дъ пре́йде ма́ло что̀ ѿ рѡ́са, и҆ сѐ, сїва̀ ѻ҆́трокъ мемфївосѳе́овъ въ срѣ́тенїе є҆мꙋ̀: и҆ сꙋпрꙋ́гъ ѻ҆слѧ́тъ ѡ҆сѣ́дланыхъ, и҆ на ни́хъ двѣ́сти хлѣ́бѡвъ, и҆ сто̀ гро́здїй, и҆ сто̀ фі́нїкѡвъ, и҆ мѣ́хъ вїна̀.
1
Коли Давид трохи зійшов з вершини гори, ось зустрічається йому Сива, слуга Мемфивосфея, з парою нав’ючених ослів, і на них двісті хлібів, сто зв’язок ізюма, сто зв’язок смокв і міх з вином.
2
И҆ речѐ ца́рь къ сївѣ̀: что̀ сїѧ̑ тебѣ̀; И҆ речѐ сїва̀: ѻ҆слѧ́та на ꙗ҆жде́нїе до́мꙋ царе́вꙋ, а҆ хлѣ́бы и҆ фі́нїки на снѣде́нїе ѻ҆трокѡ́мъ, и҆ вїно̀ пи́ти ѡ҆слабѣ́вшымъ въ пꙋсты́ни.
2
І сказав цар Сиві: для чого це в тебе? І відповів Сива: осли для дому царського, для їзди, а хліб і плоди для їжі слугам, а вино для пиття ослаблим у пустелі.
3
И҆ речѐ ца́рь: и҆ гдѣ̀ сы́нъ господи́на твоегѡ̀; И҆ речѐ сїва̀ ко царю̀: сѐ, сѣди́тъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, ꙗ҆́кѡ речѐ: дне́сь возвратѧ́тъ мѝ ве́сь до́мъ і҆и҃левъ ца́рство ѻ҆тца̀ моегѡ̀.
3
І сказав цар: де син господаря твого? І відповів Сива цареві: ось, він залишився в Єрусалимі і говорить: тепер дім Ізраїлів поверне мені царство батька мого.
4
И҆ речѐ ца́рь къ сївѣ̀: сѐ, тебѣ̀ всѧ̑ є҆ли̑ка сꙋ́ть мемфївосѳе́ѡва. И҆ речѐ сїва̀ поклони́всѧ: да ѡ҆брѧ́щꙋ благода́ть пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма, го́споди мо́й царю̀.
4
І сказав цар Сиві: ось тобі все, що в Мемфивосфея. І відповів Сива, поклонившись: нехай знайду милість в очах господаря мого царя!
5
И҆ прїи́де даві́дъ ца́рь до ваѳїрі́ма, и҆ сѐ, ѿтꙋ́дꙋ мꙋ́жъ и҆схожда́ше ѿ ро́да до́мꙋ саꙋ́лѧ, и҆́мѧ же є҆мꙋ̀ семе́й сы́нъ гира́нь: и҆зы́де же и҆сходѧ̀ и҆ проклина́ѧ
5
Коли дійшов цар Давид до Бахурима, ось вийшов звідти чоловік з роду дома Саулового, на ім’я Семей, син Гери; він ішов і лихословив,
6
и҆ ка́менїемъ мета́ѧ на даві́да и҆ на всѧ̑ ѻ҆́троки царѧ̀ даві́да: и҆ всѝ лю́дїе и҆ всѝ си́льнїи ѡ҆деснꙋ́ю и҆ ѡ҆шꙋ́юю царѧ̀ бѧ́хꙋ.
6
і кидав каменями на Давида і на всіх рабів царя Давида; всі ж люди і всі хоробрі були праворуч і ліворуч [царя].
7
И҆ та́кѡ речѐ семе́й проклина́ѧ є҆го̀: и҆зы́ди, и҆зы́ди, мꙋ́жꙋ крове́й и҆ мꙋ́жꙋ беззако́нный:
7
Так говорив Семей, лихословлячи його: іди, іди, убивця і беззаконник!
8
возвратѝ на тѧ̀ гдⷭ҇ь всѧ̑ крѡ́ви до́мꙋ саꙋ́лѧ, поне́же воцари́лсѧ є҆сѝ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀: и҆ дадѐ гдⷭ҇ь ца́рство въ рꙋ́цѣ а҆вессалѡ́ма сы́на твоегѡ̀: и҆ сѐ, ты̀ въ ѕло́бѣ твое́й, ꙗ҆́кѡ мꙋ́жъ крове́й ты̀.
8
Господь повернув на тебе всю кров дому Саулового, замість якого ти став царем, і віддав Господь царство в руки Авессалома, сина твого; і ось, ти в біді, бо ти — кровожер.
9
И҆ речѐ а҆ве́сса сы́нъ сарꙋ́инъ ко царю̀: почто̀ проклина́етъ пе́съ оу҆ме́ршїй се́й господи́на моего̀ царѧ̀; нн҃ѣ пойдꙋ̀, и҆ ѿимꙋ̀ главꙋ̀ є҆гѡ̀.
9
І сказав Авесса, син Саруїн, царю: навіщо лихословить цей мертвий пес господаря мого царя? піду я і зніму з нього голову.
10
И҆ речѐ ца́рь ко а҆ве́ссѣ: что̀ мнѣ̀ и҆ ва́мъ, сы́нове сарꙋ̑ины; ѡ҆ста́вите є҆го̀, и҆ та́кѡ да проклина́етъ, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь речѐ є҆мꙋ̀ проклина́ти даві́да: и҆ кто̀ рече́тъ: почто̀ сотвори́лъ є҆сѝ та́кѡ;
10
І сказав цар: що мені і вам, сини Саруїни? [залиште його,] нехай він лихословить, тому що Господь повелів йому лихословити Давида. Хто ж може сказати: навіщо ти так робиш?
11
И҆ речѐ даві́дъ ко а҆ве́ссѣ и҆ ко всѣ̑мъ ѻ҆трокѡ́мъ свои̑мъ: сѐ, сы́нъ мо́й и҆зше́дый и҆з̾ чре́ва моегѡ̀ и҆́щетъ дꙋшѝ моеѧ̀, а҆ кольмѝ па́че сы́нъ і҆емїні́евъ: ѡ҆ста́вите є҆го̀ проклина́ти мѧ̀, ꙗ҆́кѡ речѐ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь:
11
І сказав Давид Авессі і всім слугам своїм: ось, якщо мій син, який вийшов із стегон моїх, шукає душі моєї, тим більше син веніамитянина; залиште його, нехай лихословить, тому що Господь повелів йому;
12
не́гли при́зритъ гдⷭ҇ь на смире́нїе моѐ, и҆ возврати́тъ мѝ блага̑ѧ вмѣ́стѡ клѧ́твы є҆гѡ̀ во дне́шнїй де́нь.
12
може бути, Господь зглянеться на приниження моє, і воздасть мені Господь благістю за теперішнє його лихослів’я.
13
И҆ и҆дѧ́ше даві́дъ и҆ всѝ мꙋ́жїе є҆гѡ̀ пꙋте́мъ: а҆ семе́й и҆дѧ́ше со страны̀ горы̀ бли́з̾ є҆гѡ̀ и҆ды́й и҆ проклина́ѧ, и҆ ка́менїемъ меща̀ со страны̀ є҆гѡ̀, и҆ пе́рстїю сы́паѧ.
13
І йшов Давид і люди його своєю дорогою, а Семей ішов по краю гори, з боку його, йшов і лихословив, і кидав каменями в бік його і пилом.
14
И҆ прїи́де ца́рь и҆ всѝ лю́дїе и҆̀же съ ни́мъ оу҆трꙋжде́ни, и҆ препочи́ша тꙋ̀.
14
І прийшов цар і весь народ, який був з ним, стомлений, і відпочивав там.
15
А҆вессалѡ́мъ же и҆ всѝ мꙋ́жїе і҆и҃лєвы внидо́ша во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ а҆хїтофе́лъ съ ни́мъ.
15
Авессалом же і весь народ ізраїльський прийшли в Єрусалим, і Ахитофел з ним.
16
И҆ бы́сть є҆гда̀ прїи́де хꙋсі́й пе́рвый дрꙋ́гъ даві́довъ ко а҆вессалѡ́мꙋ: и҆ речѐ хꙋсі́й ко а҆вессалѡ́мꙋ: да живе́тъ ца́рь.
16
Коли Хусій архитянин, друг Давидів, прийшов до Авессалома, то сказав Хусій Авессалому: нехай живе цар, нехай живе цар!
17
И҆ речѐ а҆вессалѡ́мъ къ хꙋсі́ю: сїѧ́ ли ми́лость твоѧ̀ со дрꙋ́гомъ твои́мъ; почто̀ не ѿше́лъ є҆сѝ со дрꙋ́гомъ твои́мъ;
17
І сказав Авессалом Хусію: така твоя ревність до твого друга! чому ти не пішов із другом твоїм?
18
И҆ речѐ хꙋсі́й ко а҆вессалѡ́мꙋ: нѝ, но в̾слѣ́дъ (и҆дꙋ̀), є҆го́же и҆збра̀ гдⷭ҇ь и҆ лю́дїе сі́и и҆ всѝ мꙋ́жїе і҆и҃лєвы, тогѡ̀ є҆́смь, и҆ съ тѣ́мъ бꙋ́дꙋ:
18
І сказав Хусій Авессалому: ні, [я піду услід того,] кого обрав Господь і цей народ і весь Ізраїль, з тим і я, і з ним залишусь.
19
и҆ второ́е, комꙋ̀ а҆́зъ порабо́таю; не пред̾ сы́номъ ли є҆гѡ̀; ꙗ҆́коже рабо́тахъ пред̾ ѻ҆тце́мъ твои́мъ, та́кѡ бꙋ́дꙋ и҆ пред̾ тобо́ю.
19
І притому кому я буду служити? Чи не синові його? Як служив я батькові твоєму, так буду служити і тобі.
20
И҆ речѐ а҆вессалѡ́мъ ко а҆хїтофе́лꙋ: дади́те себѣ̀ совѣ́тъ, что̀ сотвори́мъ;
20
І сказав Авессалом Ахитофелу: дай пораду, що нам робити.
21
И҆ речѐ а҆хїтофе́лъ ко а҆вессалѡ́мꙋ: вни́ди къ подло́жницамъ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀, ꙗ҆̀же ѡ҆ста́ви стрещѝ до́мъ сво́й, и҆ оу҆слы́шатъ всѝ і҆и҃лтѧне, ꙗ҆́кѡ посрами́лъ є҆сѝ ѻ҆тца̀ твоего̀, и҆ возмо́гꙋтъ рꙋ́ки всѣ́хъ сꙋ́щихъ съ тобо́ю.
21
І сказав Ахитофел Авессалому: увійди до наложниць батька твого, яких він залишив охороняти дім свій; і почують усі ізраїльтяни, що ти став ненависним для батька твого, і зміцняться руки всіх, хто з тобою.
22
И҆ поста́виша а҆вессалѡ́мꙋ шате́ръ на пала́тѣ, и҆ вни́де а҆вессалѡ́мъ къ подло́жницамъ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ пред̾ ѻ҆чи́ма всѣ́хъ і҆и҃лтѧнъ.
22
І поставили для Авессалома намет на покрівлі, і ввійшов Авессалом до наложниць батька свого перед очима всього Ізраїля.
23
И҆ совѣ́тъ а҆хїтофе́левъ, є҆го́же совѣщава́ше во дни̑ пє́рвыѧ, и҆́мже ѻ҆́бразомъ вопроси́лъ бы кто̀ бг҃а ѡ҆ словесѝ, та́кѡ всѧ́къ совѣ́тъ а҆хїтофе́левъ, и҆ и҆́же даві́дꙋ, и҆ и҆́же а҆вессалѡ́мꙋ.
23
Поради ж Ахитофела, які він давав, у той час вважалися, наче якби хто запитував наставляння в Бога. Такою була всяка рада Ахитофела як для Давида, так і для Авессалома.