¹

И҆ слы́ша і҆евосѳе́й сы́нъ саꙋ́ль, ꙗ҆́кѡ оу҆́мре а҆вени́ръ сы́нъ ни́ровъ въ хеврѡ́нѣ, и҆ ѡ҆слабѣ́ша рꙋ́цѣ є҆гѡ̀, и҆ всѝ мꙋ́жїе і҆и҃лєвы и҆знемого́ша.

¹

І почув [Ієвосфей,] син Саулів, що помер Авенир у Хевроні, й опустилися руки його, і весь Ізраїль збентежився.

²

И҆ два̀ мꙋ̑жа старѣ̑йшины полкѡ́въ і҆евосѳе́а сы́на саꙋ́лѧ: и҆́мѧ є҆ди́номꙋ ваана̀ и҆ и҆́мѧ дрꙋго́мꙋ риха́въ, сы́нове реммѡ́на вирѡѳе́йскагѡ ѿ сынѡ́въ венїамі́нихъ: ꙗ҆́кѡ вирѡ́ѳъ вмѣнѧ́шесѧ въ сынѣ́хъ венїамі́нихъ.

²

У [Ієвосфея,] сина Саулового, два було начальники війська; ім’я одного — Баана й ім’я другого — Рихав, сини Реммона беерофянина, з нащадків Веніамінових, бо і Беероф зараховувався до Веніаміна.

³

И҆ ѿбѣго́ша вирѡѳе́є въ геѳе́мъ, и҆ бѣ́ша та́мѡ живꙋ́ще до дне́шнѧгѡ днѐ.

³

І втекли беерофяни в Гиффаїм і залишилися там прибульцями до цього дня.

⁴

И҆ і҆ѡнаѳа́нꙋ сы́нꙋ саꙋ́лю сы́нъ бѣ̀ хро́мъ нога́ма, сы́нъ пѧтѝ лѣ́тъ: и҆ то́й, є҆гда̀ прїи́де возвѣще́нїе ѡ҆ саꙋ́лѣ и҆ і҆ѡнаѳа́нѣ сы́нѣ є҆гѡ̀ ѿ і҆езрае́лѧ, и҆ взѧ́тъ є҆го̀ пѣ́стꙋнница є҆гѡ̀, и҆ бѣжа̀: и҆ бы́сть тща́щейсѧ є҆́й на ѿше́ствїе, и҆ падѐ, и҆ ѡ҆хромѣ̀, и҆́мѧ же є҆мꙋ̀ мемфївосѳе́й.

⁴

В Іонафана, сина Саулового, був син кульгавий. П’ять років було йому, коли прийшла звістка про Саула та Іонафана з Ізрееля, і нянька, узявши його, побігла. І коли вона бігла поспішно, то він упав, і зробився кульгавим. Ім’я його Мемфивосфей.

⁵

И҆ поидо́ста сы́нове реммѡ́на вирѡѳе́йскагѡ, риха́въ и҆ ваана̀, и҆ внидо́ста во вре́мѧ зно́ѧ дневна́гѡ въ до́мъ і҆евосѳе́овъ, и҆ то́й почива́ше на ѻ҆дрѣ̀ въ полꙋ́дне:

⁵

І пішли сини Реммона беерофянина, Рихав і Баана, і прийшли в саму спеку дня до дому Ієвосфея; а він спав на постілі опівдні.

⁶

и҆ сѐ, вра́тникъ до́мꙋ ѡ҆чища́ше пшени́цꙋ и҆ воздрема̀ и҆ спа́ше, риха́въ же и҆ ваана̀ бра́тїѧ оу҆таи̑вшасѧ внидо́ста въ до́мъ:

⁶

[А воротар дому, який очищав пшеницю, задрімав і заснув] і Рихав і Баана, брат його, ввійшли усередину дому, ніби для того, щоб узяти пшениці; і вразили його в живіт і утекли.

⁷

і҆евосѳе́й же почива́ше на ѻ҆дрѣ̀ свое́мъ въ ло́жницѣ свое́й: и҆ би́ста є҆го̀, и҆ оу҆мертви́ста є҆го̀, и҆ ѿѧ́ста главꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ взѧ́ста главꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ ѿидо́ста пꙋте́мъ и҆́же на за́падъ всю̀ но́щь:

⁷

Коли вони ввійшли в дім, [Ієвосфей] лежав на постілі своїй, у спальній кімнаті своїй; і вони вразили його, і умертвили його, і відрубали голову його, і взяли голову його із собою, і йшли безлюдною дорогою всю ніч;

⁸

и҆ принесо́ста главꙋ̀ і҆евосѳе́овꙋ къ даві́дꙋ въ хеврѡ́нъ и҆ рѣ́ста къ царю̀: сѐ, глава̀ і҆евосѳе́а сы́на саꙋ́лова врага̀ твоегѡ̀, и҆́же и҆ска́ше дꙋшѝ твоеѧ̀, и҆ дадѐ гдⷭ҇ь господи́нꙋ на́шемꙋ царю̀ ѿмще́нїе врагѡ́въ є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже де́нь се́й, ѿ саꙋ́ла врага̀ твоегѡ̀ и҆ ѿ сѣ́мене є҆гѡ̀.

⁸

і принесли голову Ієвосфея до Давида в Хеврон і сказали цареві: ось голова Ієвосфея, сина Саула, ворога твого, який шукав душі твоєї; нині Господь помстився за господаря мого царю Саулу, [ворогові твоєму] і нащадкам його.

⁹

И҆ ѿвѣща̀ даві́дъ риха́вꙋ и҆ ваанѣ̀ бра́тꙋ є҆гѡ̀, сынѡ́мъ реммѡ́на вирѡѳе́йскагѡ, и҆ речѐ и҆́ма: жи́въ гдⷭ҇ь, и҆́же и҆зба́ви дꙋ́шꙋ мою̀ ѿ всѧ́кїѧ ско́рби:

⁹

І відповів Давид Рихаву і Баані, братові його, синам Реммона беерофянина, і сказав їм: живий Господь, Який визволив душу мою від усякої скорботи!

¹⁰

и҆́бо возвѣсти́вый мнѣ̀, ꙗ҆́кѡ оу҆́мре саꙋ́лъ и҆ і҆ѡнаѳа́нъ, и҆ то́й бѧ́ше а҆́ки благовѣствꙋ́ѧй предо мно́ю, и҆ ꙗ҆́хъ є҆го̀ и҆ оу҆би́хъ є҆го̀ въ секела́зѣ, є҆мꙋ́же до́лженъ бѣ́хъ да́ти да́ръ:

¹⁰

якщо того, хто приніс мені звістку, сказавши: «ось, помер Саул, [та Іонафан]», і хто вважав себе радісним вісником, я схопив і убив його в Секелагу, замість того, щоб дати йому нагороду,

¹¹

и҆ нн҃ѣ мꙋ́жїе лꙋка́вїи оу҆би́ша мꙋ́жа пра́ведна въ домꙋ̀ є҆гѡ̀ на ѻ҆дрѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ нн҃ѣ взыщꙋ̀ кро́ве є҆гѡ̀ ѿ рꙋкѝ ва́шеѧ и҆ и҆скореню̀ ва́съ ѿ землѝ.

¹¹

то тепер, коли негідні люди убили людину невинну в її домі на постелі її, невже я не стягну крови його від руки вашої і не знищу вас із землі?

¹²

И҆ заповѣ́да даві́дъ ѻ҆трокѡ́мъ свои̑мъ, и҆ оу҆би́ша и҆́хъ, и҆ ѿсѣко́ша рꙋ́цѣ и҆́хъ и҆ но́зѣ и҆́хъ, и҆ повѣ́сиша и҆̀хъ над̾ и҆сто́чникомъ въ хеврѡ́нѣ, и҆ главꙋ̀ і҆евосѳе́овꙋ погребо́ша во гро́бѣ а҆вени́ра сы́на ни́рова (въ хеврѡ́нѣ).

¹²

І наказав Давид слугам, і вбили їх, і відрубали їм руки і ноги, і повісили їх над ставом у Хевроні. А голову Ієвосфея взяли і поховали в гробі Авенира, у Хевроні.