Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И҆ бы́сть въ тре́тїй де́нь, и҆ а҆́зъ сѣдѧ́хъ под̾ дꙋ́бомъ, и҆ сѐ, гла́съ и҆зы́де проти́вꙋ менє̀ ѿ кꙋпины̀ и҆ речѐ: є҆́здро, є҆́здро! И҆ реко́хъ:
1
І було після трьох днів, я сидів під дубом, і ось, голос вийшов з куща навпроти мене і сказав: Ездро, Ездро!
2
сѐ, а҆́зъ, гдⷭ҇и. И҆ воста́хъ на но́зѣ моѝ. И҆ речѐ ко мнѣ̀:
2
Я сказав: ось я, Господи. І встав на ноги мої.
3
ѿкрыва́ѧсѧ ѿкрове́нъ є҆́смь на кꙋпинѣ̀ и҆ гл҃ахъ ко мѡѷсе́ю, є҆гда̀ слꙋжа́хꙋ лю́дїе моѝ во є҆гѵ́птѣ,
3
Тоді сказав Він мені: у кущі Я відкрився і говорив Мойсеєві, коли народ Мій був рабом у Єгипті;
4
и҆ посла́хъ є҆го̀ и҆ и҆зведо́хъ лю́ди моѧ̑ ѿ є҆гѵ́пта, и҆ возведо́хъ є҆го̀ на го́рꙋ сїна́йскꙋ и҆ держа́хъ є҆го̀ пред̾ собо́ю дни̑ мнѡ́ги,
4
і послав його і вивів народ Мій з Єгипту, і привів його до гори Синаю і тримав його у Себе багато днів,
5
И҆ возвѣсти́хъ є҆мꙋ̀ чꙋдеса̀ мнѡ́га и҆ показа́хъ є҆мꙋ̀ време́нъ та̑йнаѧ и҆ коне́цъ, и҆ заповѣ́дахъ є҆мꙋ̀ гл҃ѧ:
5
і відкрив йому багато чудес і показав таємниці часів і кінець, і заповів йому, сказавши:
6
сїѧ̑ во ꙗ҆вле́нїе сотвори́ши словеса̀ и҆ сїѧ̑ скры́еши:
6
«Ці слова оголоси, а інші приховай».
7
и҆ нн҃ѣ тебѣ̀ гл҃ю:
7
І нині тобі говорю:
8
зна́мєнїѧ, ꙗ҆̀же показа́хъ, и҆ сѡ́нїѧ, ꙗ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ, и҆ толкова̑нїѧ, ꙗ҆̀же ты̀ вѣ́дѣлъ є҆сѝ, въ се́рдцы твое́мъ положѝ ѧ҆̀,
8
знамення, які Я показав тобі, і сни, які ти бачив, і тлумачення, які чув, поклади у серці твоєму;
9
ты́ бо воспрїѧ́тъ бꙋ́деши ѿ всѣ́хъ, ѡ҆брати́шисѧ ѡ҆ста́тнїй съ совѣ́томъ мои́мъ и҆ съ подо́бными твои́ми, до́ндеже сконча́ютсѧ времена̀:
9
бо ти взятий будеш від людей і будеш знаходитися із Сином Моїм і з подібними до тебе, доки не закінчаться часи.
10
ꙗ҆́кѡ вѣ́къ погꙋбѝ ю҆́ность свою̀, и҆ времена̀ приближа́ютсѧ старѣ́тисѧ:
10
Бо вік утратив свою юність, і часи наближаються до старости,
11
на двана́десѧть бо часте́й раздѣле́нъ є҆́сть вѣ́къ, и҆ проидо́ша є҆го̀ десѧ́таѧ и҆ полдесѧ́тыѧ ча̑сти,
11
оскільки вік розділений на дванадцять частин, і дев’ять частин його і половина десятої частини вже минули,
12
ѡ҆ста́шасѧ же є҆гѡ̀ по́слѣ полдесѧ́тыѧ ча́сти:
12
і залишається те, що після половини десятої частини.
13
нн҃ѣ оу҆̀бо оу҆стро́й до́мъ тво́й и҆ накажѝ лю́ди твоѧ̑, и҆ оу҆тѣ́ши смире́нныхъ и҆́хъ и҆ ѿрецы́сѧ оу҆жѐ тлѣ́нїѧ,
13
Отже, нині влаштуй дім твій і напоум народ твій, утіш принижених і зречися тління,
14
и҆ ѿпꙋстѝ ѿ себє̀ сме́ртное помышле́нїе и҆ ѿве́рзи ѿ себє̀ тѧ́гѡсти людскі̑ѧ, и҆ и҆звлецы̀ оу҆жѐ ѿ себє̀ немощно́е є҆стество̀ и҆ ѿста́ви во є҆ди́нꙋ странꙋ̀ смꙋща̑ющаѧ тѧ̀ помышлє́нїѧ, и҆ тщи́сѧ пресели́тисѧ ѿ време́нъ си́хъ:
14
і відпусти від себе смертні помисли, відкинь тягарі людські, зніми із себе немочі єства і відклади вбік тяжкі для тебе помисли, і готуйся переселитися від часів цих.
15
ꙗ҆̀же бо ви́дѣлъ є҆сѝ нн҃ѣ слꙋчи̑вшаѧсѧ ѕла̑ѧ, па́ки тѣ́хъ гѡ́ршаѧ сотворѧ́тъ:
15
Бо після більше буде бід, ніж скільки ти бачив нині.
16
коли́кѡ бо и҆знемо́жетъ вѣ́къ ѿ ста́рости, толи́кѡ оу҆мно́жатсѧ на ѡ҆бита́ющихъ ѕла̑ѧ:
16
Скільки буде слабшати вік від старости, стільки буде збільшуватися зло для тих, що живуть.
17
оу҆дали́босѧ дале́че и҆́стина, и҆ прибли́жисѧ лжа̀: оу҆жѐ бо тщи́тсѧ прїитѝ є҆́же ви́дѣлъ є҆сѝ видѣ́нїе.
17
Ще далі відійде істина, і наблизиться неправда; уже поспішає прийти видіння, яке ти бачив.
18
И҆ ѡ҆вѣща́хъ и҆ реко́хъ: пред̾ тобо́ю, гдⷭ҇и:
18
Тоді відповів я і сказав: ось, я — перед Тобою, Господи;
19
се́ бо, а҆́зъ пойдꙋ̀, ꙗ҆́коже повелѣ́лъ є҆сѝ мнѣ̀, и҆ накажꙋ̀ настоѧ́щыѧ лю́ди: а҆ и҆̀же родѧ́тсѧ, кто̀ наꙋчи́тъ ѧ҆̀;
19
я піду, як Ти повелів мені, й напоумлю нинішній народ; але хто навчить тих, які потім народяться?
20
поста́вленъ бо є҆́сть вѣ́къ во тмѣ̀: и҆̀же ѡ҆бита́ютъ въ не́мъ, без̾ свѣ́та:
20
Бо вік у пітьмі лежить, і ті, що живуть у ньому, — без світла;
21
поне́же зако́нъ тво́й сожже́нъ є҆́сть, тогѡ̀ ра́ди никто́же зна́етъ, ꙗ҆̀же ѿ тебє̀ сотворє́на сꙋ́ть, и҆лѝ ꙗ҆̀же начнꙋ́тсѧ дѣла̀:
21
тому що закон Твій спалений, і від того ніхто не знає, що зроблено Тобою або що слід їм робити.
22
а҆́ще бо ѡ҆брѣто́хъ благода́ть пред̾ тобо́ю, послѝ въ мѧ̀ дх҃ъ ст҃ъ, да напишꙋ̀ всѐ, є҆́же сотворе́но бы́сть въ вѣ́цѣ ѿ нача́ла, ꙗ҆̀же бы́ша въ зако́нѣ твое́мъ пи̑сана, да возмо́гꙋтъ человѣ́цы ѡ҆брѣстѝ стезю̀, и҆ и҆̀же восхотѧ́тъ жи́ти въ послѣ́днихъ временѣ́хъ, да живꙋ́тъ.
22
Але якщо я придбав милість у Тебе, зішли на мене Духа Святого, щоб я написав усе, що було зроблено у світі від початку, що було написано у законі Твоєму, щоб люди могли знайти путь і щоб ті, які захочуть жити в останні часи, могли жити.
23
И҆ ѿвѣща̀ ко мнѣ̀ и҆ речѐ: ше́дъ соберѝ лю́ди и҆ рече́ши къ ни̑мъ, да не и҆́щꙋтъ тебѐ дні́й четы́редесѧть,
23
І Він у відповідь сказав мені: йди, збери народ і скажи йому, щоб він не шукав тебе протягом сорока днів.
24
ты́ же оу҆гото́ви себѣ̀ дщи́цъ мно́гѡ и҆ возмѝ съ собо́ю сарі́а, даврі́а, салемі́а, є҆ха́на и҆ а҆сїе́лѧ, пѧ́ть и҆́хъ, и҆̀же оу҆гото́вани сꙋ́ть къ писа́нїю ско́рѡ:
24
Ти ж приготуй собі побільше дощечок і візьми із собою Сарія, Даврія, Салемія, Ехана й Асиеля, цих п’ятьох, здатних писати швидко.
25
и҆ прїи́деши сѣ́мѡ, и҆ а҆́зъ возжгꙋ̀ въ се́рдцы твое́мъ свѣти́лникъ ра́зꙋма, и҆ не оу҆га́снетъ, до́ндеже сконча́ютсѧ, ꙗ҆̀же начне́ши писа́ти:
25
І прийди сюди, і Я запалю у серці твоєму світильник розуму, який не згасне, доки не закінчиться те, що ти почнеш писати.
26
и҆ когда̀ соверши́ши, нѣ̑каѧ ꙗ҆́вственнѡ да сотвори́ши, нѣ́котѡраѧ мꙋ̑дрымъ сокрове́ннѡ преда́си, въ заꙋ́трїи бо въ се́й ча́съ начне́ши писа́ти.
26
І коли ти звершиш це, то дещо оголоси, а дещо таємно передай мудрим. Завтра у цю годину ти почнеш писати.
27
И҆ и҆до́хъ, ꙗ҆́коже мѝ повелѣ̀, и҆ собра́хъ всѧ̑ лю́ди и҆ реко́хъ:
27
Тоді я пішов, як Він повелів мені, і зібрав весь народ і сказав:
28
слы́ши, і҆и҃лю, словеса̀ сїѧ̑:
28
слухай, Ізраїлю, слова ці:
29
стра́нствоваша ѻ҆тцы̀ на́ши ѿ нача́ла во є҆гѵ́птѣ и҆ и҆зба́влени сꙋ́ть ѿто́лѣ,
29
батьки наші були подорожніми у Єгипті, і були визволені звідти,
30
и҆ прїѧ́ша зако́нъ жи́зни, є҆гѡ́же не сохрани́ша, є҆го́же и҆ вы̀ по ни́хъ престꙋпи́сте:
30
і прийняли закон життя, якого не зберегли, який і ви після них порушили.
31
и҆ дана̀ ва́мъ є҆́сть землѧ̀ въ жре́бїй, и҆ землѧ̀ сїѡ́нъ, и҆ ѻ҆тцы̀ ва́ши и҆ вы̀ беззако́нїе сотвори́сте и҆ не содержа́сте пꙋті́й, и҆̀хже повелѣ̀ ва́мъ вы́шнїй:
31
І дана була вам земля у спадщину і земля Сион; але батьки ваші і ви робили беззаконня і не трималися тих шляхів, які Всевишній заповів вам.
32
а҆ поне́же првⷣный сꙋдїѧ̀ є҆́сть, ѿѧ́лъ ѿ ва́съ во вре́мѧ, є҆́же дарова̀:
32
І Він, як праведний суддя, відняв у вас нині, що дарував вам.
33
и҆ нн҃ѣ вы̀ здѣ̀ є҆стѐ, и҆ бра́тїѧ ва̑ша въ ва́съ сꙋ́ть:
33
І нині ви тут і брати ваші між вами.
34
а҆́ще оу҆̀бо повелитѐ чꙋ́вствꙋ ва́шемꙋ и҆ поꙋчитѐ се́рдце ва́ше, жи́ви соде́ржани бꙋ́дете и҆ по сме́рти млⷭ҇ть наслѣ́дите:
34
Якщо ви будете управляти почуттям вашим і впорядкуєте серце ваше, то збережете життя і після смерти одержите милість.
35
сꙋ́дъ бо по сме́рти прїи́детъ, є҆гда̀ па́ки ѡ҆живе́мъ, и҆ тогда̀ првⷣныхъ и҆мена̀ ꙗ҆вѧ́тсѧ и҆ нечести́выхъ дѣла̀ пока́жꙋтсѧ:
35
Бо після смерти настане суд, коли ми оживемо; і тоді імена праведних будуть оголошені й показані діла нечестивих.
36
ко мнѣ̀ оу҆̀бо никто́же да пристꙋ́питъ нн҃ѣ, ни взы́щетъ менѐ да́же до четы́редесѧти дні́й.
36
Ніхто не приходь до мене нині і не шукай мене до сорока днів.
37
И҆ прїѧ́хъ пѧ́ть мꙋже́й, ꙗ҆́коже заповѣ́да мнѣ̀, и҆ и҆до́хомъ въ по́ле и҆ пребы́хомъ тꙋ̀.
37
І взяв я п’ятьох мужів, як Він заповів мені, і пішли ми у поле і залишилися там.
38
И҆ бы́сть въ заꙋ́трїи, и҆ сѐ, гла́съ воззва́ мѧ гл҃ѧ: є҆́здро! ѿве́рзи оу҆ста̀ твоѧ̑ и҆ пі́й, и҆́мже тѧ̀ напою̀.
38
І ось, на другий день голос воззвав до мене: Ездро! відкрий уста твої і випий те, чим Я напою тебе.
39
И҆ ѿверзо́хъ оу҆ста̀ моѧ̑, и҆ сѐ, ча́ша полна̀ подаѧ́шесѧ мнѣ̀: и҆ сїѐ, и҆́мже бѣ̀ и҆спо́лнена, бѧ́ше ꙗ҆́коже вода̀, цвѣ́тъ же є҆ѧ̀ ѻ҆гню̀ подо́бенъ.
39
Я відкрив уста мої, і ось повна чаша подана була мені, яка була наповнена ніби водою, але колір того був подібний до вогню.
40
И҆ прїѧ́хъ и҆ пи́хъ: и҆ тогда̀, є҆гда̀ пїѧ́хъ, се́рдце моѐ мѧтѧ́шесѧ ра́зꙋмомъ, и҆ въ пе́рсехъ мои́хъ возраста́ше премꙋ́дрость, и҆́бо дꙋ́хъ мо́й содержа́шесѧ па́мѧтїю:
40
І взяв я і пив; і коли я пив, серце моє дихало розумом і у грудях моїх зростала мудрість, бо дух мій підкріплювався пам’яттю;
41
и҆ ѿвє́рста бы́ша оу҆ста̀ моѧ̑ и҆ не бы́ша затворє́на ктомꙋ̀.
41
вуста мої були відкриті і більше не закривалися.
42
Вы́шнїй дадѐ ра́зꙋмъ пѧти́мъ мꙋжє́мъ, и҆ писа́ша, ꙗ҆̀же глаго́лахꙋсѧ оу҆́жасы нѡщны́ѧ, и҆́хже не вѣ́дѧхꙋ.
42
Всевишній дарував розум п’ятьом мужам, і вони вночі писали по порядку, що було говорено їм і чого вони не знали.
43
Но́щїю же ꙗ҆дѧ́хꙋ хлѣ́бъ, а҆́зъ же во днѝ глаго́лахъ и҆ но́щїю не молча́хъ.
43
Вночі вони їли хліб; а я говорив удень і не мовчав уночі.
44
И҆ напи̑саны сꙋ́ть за четы́редесѧть дні́й кни̑ги двѣ́сти четы́ри.
44
Написані ж були за сорок днів дев’яносто чотири книги.
45
И҆ бы́сть є҆гда̀ соверши́шасѧ четы́редесѧть дні́й,
45
І коли виповнилося сорок днів,
46
гл҃а вы́шнїй, рекі́й: пє́рваѧ, ꙗ҆̀же ппса́лъ є҆сѝ, въ ꙗ҆́вѣ поста́ви, и҆ да чтꙋ́тъ досто́йнїи и҆ недосто́йнїи:
46
Всевишній сказав: перші, які ти написав, поклади відкрито, щоб могли читати достойні і недостойні,
47
послѣ̑днѧѧ же се́дмьдесѧтъ сохранѝ, да преда́си и҆̀хъ мꙋ̑дрымъ ѿ люді́й твои́хъ:
47
але останні сімдесят збережи, щоб передати їх мудрим з народу;
48
въ тѣ́хъ бо є҆́сть ко́рень ра́зꙋма, и҆ премꙋ́дрости и҆сто́чникъ, и҆ вѣ́дѣнїѧ рѣка̀. И҆ сотвори́хъ та́кѡ.
48
бо у них провідник розуму, джерело мудрости і ріка знання. Так я і зробив.