¹

Сѐ, глаго́ли во оу҆́шы лю́демъ мои̑мъ словеса̀ прⷪ҇ро́чества, ꙗ҆̀же да́мъ во оу҆ста̀ твоѧ̑, гл҃етъ гдⷭ҇ь:

¹

Говори, щоб чув народ Мій слова пророцтва, які вкладу Я у вуста твої, — говорить Господь;

²

и҆ сотворѝ, да на хартїѝ напи́шꙋтсѧ, ꙗ҆́кѡ вѣ̑рна и҆ и҆́стинна сꙋ́ть:

²

і зроби, щоб вони написані були на хартії, тому що вони вірні й істинні.

³

не бо́йсѧ ѿ помышле́нїй на тѧ̀, нижѐ да смꙋтѧ́тъ тѧ̀ невѣ́рнѡсти глаго́лющихъ,

³

Не бійся, що будуть замишляти проти тебе, і нехай не бентежить тебе невір’я тих, які будуть говорити проти тебе,

⁴

поне́же всѧ́къ невѣ́рный въ невѣ́рїи свое́мъ оу҆́мретъ.

⁴

бо всякий невіруючий у невір’ї своєму помре.

⁵

Сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ (речѐ гдⷭ҇ь) на крꙋ́гъ земны́й ѕла̑ѧ, ме́чь и҆ гла́дъ, и҆ сме́рть и҆ погꙋбле́нїе,

⁵

Ось, Я наведу, — говорить Господь, — на коло земне біди: меч і голод, і смерть і пагубу

⁶

поне́же ѡ҆сквернѝ беззако́нїе всю̀ зе́млю, и҆ напо́лнєна сꙋ́ть дѣла̀ и҆́хъ врє́днаѧ.

⁶

за те, що нечестя людей осквернило всю землю, і пагубні діла їхні переповнилися.

⁷

Сегѡ̀ ра́ди речѐ гдⷭ҇ь:

⁷

Тому говорить Господь:

⁸

оу҆жѐ не оу҆молчꙋ̀ ѡ҆ нече́стїихъ и҆́хъ, ꙗ҆̀же беззако́ннѡ содѣ́ловаютъ, ни потерплю̀ и҆̀мъ, ꙗ҆̀же ѕлѣ̀ творѧ́тъ: сѐ, кро́вь непови́ннаѧ и҆ пра́веднаѧ вопїе́тъ ко мнѣ̀, и҆ дꙋ́ши првⷣныхъ вопїю́тъ безпреста́ннѡ:

⁸

Я вже не буду мовчати про беззаконня, які звершують вони нечестиво, і не буду терпіти у них того, що вони роблять злочинно: ось, кров невинна і праведна волає до Мене, і душі праведних взивають безперестанно.

⁹

ѿмща́ѧ ѿмщꙋ̀ и҆̀мъ, речѐ гдⷭ҇ь, и҆ воспрїимꙋ̀ всѧ́кꙋ кро́вь непови́ннꙋю ѿ тѣ́хъ ко мнѣ̀.

⁹

Помщуся їм, — говорить Господь, — і візьму від них до Себе всяку кров невинну.

¹⁰

Сѐ, лю́дїе моѝ ꙗ҆́кѡ стада̀ къ заколе́нїю ведꙋ́тсѧ, оу҆жѐ не потерплю̀ тогѡ̀, є҆́же ѡ҆бита́ти и҆̀мъ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй,

¹⁰

Ось, народ Мій ведеться, як стадо на заколення; не потерплю більше, щоб він жив у Єгипті,

¹¹

но и҆зведꙋ̀ ѧ҆̀ рꙋко́ю си́льною и҆ мы́шцею высо́кою, и҆ поражꙋ̀ (є҆гѵ́петъ) ка́знїю ꙗ҆́коже пре́жде, и҆ растлю̀ всю̀ зе́млю є҆гѡ̀:

¹¹

але виведу його рукою сильною і правицею високою, й уражу Єгипет карою, як колись, і погублю всю землю його.

¹²

воспла́четсѧ є҆гѵ́петъ, и҆ ѡ҆снова̑нїѧ є҆гѡ̀ ка́знїю и҆збїє́на бꙋ́дꙋтъ и҆ наказа́нїемъ, ꙗ҆̀же наведе́тъ є҆мꙋ̀ бг҃ъ:

¹²

Заплаче Єгипет і основи його, уражені стратою і помстою, яку наведе на нього Бог.

¹³

воспла́чꙋтъ дѣ́лателє дѣ́лающїи зе́млю, ꙗ҆́кѡ ѡ҆скꙋдѣ́ютъ сѣ́мена и҆́хъ ѿ ржѝ и҆ гра́да и҆ ѿ ѕвѣзды̀ стра́шныѧ.

¹³

Заплачуть хлібороби, які обробляють землю, бо занепаде у них насіння від іржі й від граду і від страшної зірки.

¹⁴

Го́ре вѣ́кꙋ, и҆ и҆̀же ѡ҆бита́ютъ въ не́мъ:

¹⁴

Горе віку і тим, які живуть у ньому,

¹⁵

поне́же прибли́жисѧ ме́чь и҆ сокрꙋше́нїе и҆́хъ, и҆ воста́нетъ ꙗ҆зы́къ на ꙗ҆зы́къ къ бра́ни, и҆ ме́чь въ рꙋка́хъ и҆́хъ.

¹⁵

бо наблизився меч і знищення їх, і постане народ на народ для війни, і мечі у руках їх.

¹⁶

Бꙋ́детъ бо непостоѧ́нїе человѣ́кѡмъ, и҆ и҆ні́и и҆ны́хъ ѡ҆долѣва́ющїи вознерадѧ́тъ ѡ҆ царѝ свое́мъ, и҆ нача̑лницы пꙋті́й ѡ҆ дѣ́лѣхъ свои́хъ въ могꙋ́тствѣ свое́мъ.

¹⁶

Люди зробляться непостійними і, одні одних долаючи, будуть недбалими до царя свого, і начальники — до ходу справ своїх у межах своєї влади.

¹⁷

Восхо́щетъ бо человѣ́къ во гра́дъ и҆тѝ и҆ не возмо́жетъ:

¹⁷

Побажає людина йти у місто, і не зможе,

¹⁸

горды́ни бо и҆́хъ ра́ди гра́ди смѧтꙋ́тсѧ, до́мы сокрꙋша́тсѧ, человѣ́цы оу҆боѧ́тсѧ.

¹⁸

бо, через їхню гордість, міста обуряться, доми будуть розорені, на людей нападе страх.

¹⁹

Не оу҆милосе́рдитсѧ человѣ́къ ко и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀, на разоре́нїе домѡ́въ и҆́хъ во ѻ҆рꙋ́жїе, на расхище́нїе и҆мѣ́нїй и҆́хъ, гла́да ра́ди хлѣ́бнагѡ и҆ ѡ҆скобле́нїѧ мно́га.

¹⁹

Не зглянеться людина на ближнього свого, віддаючи доми їх на розорення зброєю, розкрадаючи майно їх з причини голоду і багатьох бід.

²⁰

Сѐ, а҆́зъ созыва́ю, речѐ гдⷭ҇ь, всѧ̑ цари̑ зє́мскїѧ, є҆́же менє̀ боѧ́тисѧ, и҆̀же сꙋ́ть ѿ восто́ка и҆ ю҆́га, ѿ сѣ́вера и҆ лїва́на, ко ѡ҆браще́нїю къ себѣ̀, и҆ возда́ти, ꙗ҆̀же возда́ша тѣ̑мъ:

²⁰

Ось, Я скликаю, — говорить Бог, — усіх царів землі, від сходу і півдня, від півночі і Ливану, щоб благоговіли переді Мною і навернулися до себе самих, і щоб воздати їм, що вони робили тим.

²¹

ꙗ҆́коже творѧ́тъ да́же до дне́сь и҆збра̑ннымъ мои̑мъ, та́кѡ сотворю̀ и҆ возда́мъ въ нѣ̑дра и҆́хъ. Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ:

²¹

Як чинять вони навіть дотепер з обраними Моїми, так учиню з ними і воздам у надро їх, — говорить Господь Бог.

²²

не пощади́тъ десни́ца моѧ̀ грѣ́шникѡвъ, и҆ не преста́нетъ ме́чь на пролива́ющихъ кро́вь непови́ннꙋю на землѝ:

²²

Не пощадить правиця Моя грішників, і меч не перестане уражати тих, що проливають на землю невинну кров.

²³

и҆зы́де ѻ҆́гнь ѿ гнѣ́ва є҆гѡ̀, и҆ пожрѐ ѡ҆снова̑нїѧ землѝ, и҆ грѣ́шники ꙗ҆́кѡ хвра́стїе зажже́но.

²³

Зійшов вогонь від гніву Його і знищив основи землі і грішників, як запалену солому.

²⁴

Го́ре си̑мъ, и҆̀же согрѣша́ютъ и҆ не содержа́тъ за́повѣдїй мои́хъ, речѐ гдⷭ҇ь,

²⁴

Горе грішникам і тим, що не дотримуються заповідей Моїх! — говорить Господь.

²⁵

не прошꙋ̀ и҆̀мъ: ѿиди́те, сы́нове, ѿ вла́сти, не ѡ҆сквернѧ́йте ст҃ы́ни моеѧ̀.

²⁵

Не пощаджу їх. Відійдіть, сини відступників, не оскверняйте святині Моєї.

²⁶

Ꙗ҆́кѡ вѣ́сть гдⷭ҇ь всѣ́хъ, и҆̀же согрѣша́ютъ є҆мꙋ̀, сегѡ̀ ра́ди предадѐ и҆̀хъ въ сме́рть и҆ въ заколе́нїе.

²⁶

Господь знає всіх, які грішать проти Нього; тому віддав їх на смерть і на вбиття.

²⁷

Оу҆же́ бо прїидо́ша на крꙋ́гъ земны́й ѕла̑ѧ, и҆ пребꙋ́дете въ ни́хъ, не и҆зба́витъ бо ва́съ бг҃ъ, поне́же согрѣши́сте пред̾ ни́мъ.

²⁷

На коло земне прийшли вже біди, і ви перебуватимете у них. Бог не визволить вас, тому що ви згрішили проти Нього.

²⁸

Сѐ, видѣ́нїе гро́зное, и҆ лицѐ є҆гѡ̀ ѿ восто́ка:

²⁸

Ось, видіння грізне, і лице його від сходу.

²⁹

и҆ и҆зы́дꙋтъ рождє́нїѧ ѕмїє́въ а҆ра́вскихъ на колесни́цахъ мно́гихъ: ꙗ҆́коже дыха́нїе (вѣ́трѡвъ) число̀ и҆́хъ понесе́тсѧ по землѝ, ꙗ҆́кѡ оу҆жѐ оу҆боѧ́тсѧ и҆ вострепе́щꙋтъ всѝ, и҆̀же и҆́хъ оу҆слы́шатъ:

²⁹

Виступлять породження драконів аравійських на багатьох колісницях і зі швидкістю вітру понесуться по землі, так що наведуть страх і трепет на всіх, які почують про них.

³⁰

кармѡ́нѧне неи́стовствꙋющїи во гнѣ́вѣ и҆зы́дꙋтъ ꙗ҆́кѡ вє́при ѿ дꙋбра́вы и҆ прїи́дꙋтъ въ си́лѣ вели́цѣй, и҆ ста́нꙋтъ на бра́нь съ ни́ми и҆ ѡ҆пꙋстоша́тъ ча́сть землѝ а҆ссѷрі́йскїѧ:

³⁰

Вийдуть, як вепри з лісу, кармоняни, які шаленіють у люті, і прийдуть у великій силі, вступлять у боротьбу з ними і спустошать частину землі Ассирійської.

³¹

и҆ по си́хъ превозмо́гꙋтъ ѕмі́еве по́мнѧщїи рожде́нїе своѐ и҆ ѡ҆братѧ́тсѧ согласꙋ́юще въ си́лѣ вели́цѣй на постиза́нїе и҆́хъ:

³¹

Потім дракони, які пам’ятають походження своє, візьмуть гору і, володіючи великою силою, повернуться переслідувати тих.

³²

сі́и смꙋтѧ́тсѧ, и҆ оу҆молча́тъ въ си́лѣ и҆́хъ, и҆ ѡ҆братѧ́тъ но́зѣ своѝ на бѣжа́нїе:

³²

Ті збентежаться, замовкнуть перед силою їх і повернуть ноги свої на втечу.

³³

и҆ ѿ ѡ҆́бласти а҆ссѷрі́йскїѧ ѡ҆бстоѧ́тель ѡ҆бста́нетъ и҆̀хъ и҆ сконча́етъ є҆ди́наго ѿ ни́хъ, и҆ бꙋ́детъ боѧ́знь и҆ стра́хъ въ полцѣ̀ и҆́хъ, и҆ рве́нїе на цари̑ и҆́хъ.

³³

Але той, що знаходиться у засідці з боку ассиріян, оточить їх і умертвить одного з них; у війську їх виникнуть страх і трепет і ремство на царів їх.

³⁴

Сѐ, ѡ҆́блацы ѿ восто́ка и҆ сѣ́вера да́же до полꙋ́дне, и҆ лицѐ и҆́хъ гро́зно ѕѣлѡ̀, и҆спо́лнено гнѣ́ва и҆ бꙋ́ри:

³⁴

Ось, хмари від сходу і від півночі до півдня, і вигляд їх дуже грізний, сповнений лютости і бурі.

³⁵

и҆ сразѧ́тсѧ междꙋ̀ собо́ю и҆ сразѧ́тъ ѕвѣздꙋ̀ мно́гꙋ на землѝ и҆ ѕвѣздꙋ̀ и҆́хъ: и҆ бꙋ́детъ кро́вь ѿ меча̀ да́же до оу҆тро́бы,

³⁵

Вони зіштовхнуться між собою, і скинуть багато зірок на землю і зірку їх; і буде кров від меча до черева,

³⁶

и҆ гно́й человѣ́ческїй да́же до сѣдла̀ велблю́ждѧ, и҆ бꙋ́детъ боѧ́знь и҆ стра́хъ мно́гъ на землѝ,

³⁶

і послід людський — до сідла верблюда; страх і трепет великий буде на землі.

³⁷

и҆ оу҆страша́тсѧ, и҆̀же оу҆́зрѧтъ гнѣ́въ се́й, и҆ тре́петъ прїи́метъ и҆̀хъ:

³⁷

Жахнуться всі, які побачать цю лютість, і затремтять.

³⁸

и҆ по се́мъ воздви́гнꙋтсѧ бꙋ̑ри мнѡ́ги ѿ полꙋ́дне и҆ сѣ́вера, и҆ ча́сть и҆́на ѿ за́пада,

³⁸

Після того багато разів будуть підніматися бурі від півдня і півночі і частково від заходу,

³⁹

и҆ премо́гꙋтъ вѣ́три ѿ восто́ка, и҆ ѡ҆творѧ́тъ є҆го̀, и҆ ѡ҆́блакъ, є҆го́же воздви́же во гнѣ́вѣ, и҆ ѕвѣзда̀ на сотворе́нїе стра́ха ѿ восто́чна вѣ́тра и҆ за́падна повреди́тсѧ:

³⁹

і вітри сильні здіймуться від сходу і відкриють його і хмару, яку Я послав у гніві; а зірка, призначена для страху при східному і західному вітрі, пошкодиться.

⁴⁰

и҆ воздви́гнꙋтсѧ ѡ҆́блацы ве́лїи и҆ ѕѣ́лнїи, по́лни гнѣ́ва, и҆ ѕвѣзда̀, да оу҆страша́тъ всю̀ зе́млю и҆ ѡ҆бита́ющихъ на не́й, и҆ возлїю́тъ на всѧ́ко мѣ́сто высо́ко и҆ вознесе́ное ѕвѣздꙋ̀ стра́шнꙋю,

⁴⁰

І піднімуться хмари, великі і сильні, повні лютости, і зірка, щоб настрашити всю землю і жителів її; і проллють на всяке місце, високе і піднесене, страшну зірку,

⁴¹

ѻ҆́гнь и҆ гра́дъ, и҆ мечы̀ лета́ющыѧ и҆ во́ды мнѡ́ги, ꙗ҆́кѡ да напо́лнѧтсѧ всѧ̑ полѧ̀ и҆ всѝ и҆сто́чницы и҆сполне́нїемъ во́дъ мно́гихъ:

⁴¹

вогонь і град, мечі, що літають, і багато вод, щоб наповнити всі поля і всі джерела безліччю вод.

⁴²

и҆ сокрꙋша́тъ гра́ды и҆ стѣ́ны, и҆ го́ры и҆ хо́лмы, (и҆ оу҆дѡ́лїѧ) и҆ древа̀ дꙋбра̑внаѧ, и҆ сѣ̑на лꙋ̑жнаѧ и҆ жи̑та и҆́хъ,

⁴²

І затоплять місто, і стіни, і гори, і пагорби, і дерева у лісах, і траву на луках, і хлібні рослини їх;

⁴³

и҆ про́йдꙋтъ непоколе́блеми до вавѷлѡ́на и҆ сокрꙋша́тъ є҆го̀:

⁴³

і пройдуть, не спиняючись, до Вавилона і знищать його;

⁴⁴

соберꙋ́тсѧ къ немꙋ̀, и҆ ѡ҆бы́дꙋтъ є҆го̀, и҆ и҆злїю́тъ ѕвѣздꙋ̀ и҆ всю̀ ꙗ҆́рость на́нь: и҆ взы́детъ пра́хъ и҆ ды́мъ да́же до небесѐ, и҆ всѝ, и҆̀же ѡ҆́крестъ, возрыда́ютъ ѡ҆ не́мъ,

⁴⁴

зберуться до нього й оточать його; проллють зірку і лють на нього. І підніметься пил і дим до самого неба, і всі навкруги будуть оплакувати його,

⁴⁵

и҆ и҆̀же под̾ ни́мъ ѡ҆ста́нꙋтъ, послꙋ́жатъ тѣ̑мъ, и҆̀же оу҆страши́ша и҆̀хъ.

⁴⁵

а ті, які залишаться підвладними йому, будуть служити тим, що навели страх.

⁴⁶

И҆ ты̀, а҆сі́е, согла́сна во оу҆пова́нїе вавѷлѡ́на, и҆ сла́ва лица̀ є҆гѡ̀:

⁴⁶

І ти, Асіє, співучаснице у надії Вавилона й у славі його:

⁴⁷

го́ре тебѣ̀ бѣ́днѣй! поне́же оу҆подо́биласѧ є҆сѝ є҆мꙋ̀ и҆ оу҆краси́ла є҆сѝ дщє́ри твоѧ̑ въ любодѣѧ́нїи, ко оу҆гожде́нїю и҆ прославле́нїю въ любо́вныхъ твои́хъ, и҆̀же съ тобо́ю похотѣ́ша всегда̀ блꙋди́ти:

⁴⁷

горе тобі, бідна, за те, що уподібнювалася йому і прикрашала дочок твоїх у блудодіянні, щоб вони подобалися і славилися у коханців твоїх, які бажали завжди блудодіяти з тобою.

⁴⁸

ненави́дѣнномꙋ подража́ла є҆сѝ во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ є҆гѡ̀ и҆ въ начина́нїихъ є҆гѡ̀.

⁴⁸

Ти наслідувала ненависного в усіх ділах і заходах його.

⁴⁹

Сегѡ̀ ра́ди, речѐ гдⷭ҇ь, послю̀ на тѧ̀ ѕла̑ѧ, вдовство̀, оу҆бо́жество и҆ гла́дъ, и҆ ме́чь и҆ гꙋби́телство на разоре́нїе домѡ́въ твои́хъ ѿ наси́лїѧ и҆ сме́рти,

⁴⁹

За те, — говорить Бог, — пошлю на тебе біди: удівство, убогість, і голод, і меч, і моровицю, щоб спустошити доми твої насильством і смертю.

⁵⁰

и҆ сла́ва си́лы твоеѧ̀ ꙗ҆́коже цвѣ́тъ и҆́зсхнетъ, є҆гда̀ воста́нетъ зно́й, и҆́же по́сланъ є҆́сть на тѧ̀:

⁵⁰

І слава могутности твоєї засохне, як квітка, коли настане спека, послана на тебе.

⁵¹

и҆знемо́жеши ꙗ҆́коже оу҆бо́жайшаѧ ꙗ҆́звена и҆ нака́зана ѿ же́нъ, ꙗ҆́кѡ не возмо́гꙋтъ тебѐ прїѧ́ти си́льнїи и҆ любѡ́вницы.

⁵¹

Ти знеможеш, як убога, побита і поранена жінками, щоб люди знатні і коханці не могли приймати тебе.

⁵²

Є҆да̀ а҆́зъ та́кѡ возревнꙋ́ю тебѣ̀, речѐ гдⷭ҇ь,

⁵²

Чи став би Я так ненавидіти тебе, — говорить Господь, —

⁵³

а҆́ще бы не закла́ла є҆сѝ и҆збра́нныхъ мои́хъ во всѧ́ко вре́мѧ, возвыша́ющи на пораже́нїе рꙋ́цѣ и҆ глаго́лющи на сме́рть и҆́хъ, є҆гда̀ оу҆пива́ласѧ є҆сѝ;

⁵³

якби ти не убивала обраних Моїх повсякчас, піднімаючи руки на поразку їх і глумлячись зі смерти їх, коли ти була у сп’янінні?

⁵⁴

оу҆красѝ лѣ́потꙋ лица̀ твоегѡ̀:

⁵⁴

Прикрашай твоє лице.

⁵⁵

мзда̀ блꙋже́нїѧ твоегѡ̀ въ нѣ́дрѣхъ твои́хъ, сегѡ̀ ра́ди воздаѧ́нїе прїи́меши.

⁵⁵

Мзда блудодіяння твого у надрі твоєму; за те й одержиш ти винагороду.

⁵⁶

Ꙗ҆́коже сотвори́ши и҆збра̑ннымъ мои̑мъ, речѐ гдⷭ҇ь, та́кѡ сотвори́тъ тебѣ̀ бг҃ъ и҆ преда́стъ тѧ̀ во ѕла̑ѧ:

⁵⁶

Як чинила ти з обраними Моїми, — говорить Господь, — так з тобою вчинить Бог, і піддасть тебе бідам.

⁵⁷

и҆ ча̑да твоѧ̑ гла́домъ поги́бнꙋтъ, ты́ же мече́мъ паде́ши, и҆ гра́ди твоѝ сокрꙋша́тсѧ, и҆ всѝ твоѝ въ по́ли ѻ҆рꙋ́жїемъ падꙋ́тъ:

⁵⁷

Діти твої загинуть від голоду, ти впадеш від меча, міста твої будуть зруйновані, і всі твої впадуть у полі від меча.

⁵⁸

и҆ и҆̀же сꙋ́ть въ гора́хъ, гла́домъ поги́бнꙋтъ и҆ ꙗ҆́сти бꙋ́дꙋтъ мѧса̀ своѧ̑ ѿ гла́да хлѣ́ба и҆ кро́вь пи́ти ѿ жа́жды воды̀:

⁵⁸

А які на горах, ті загинуть від голоду, і будуть їсти плоть свою через нестачу хліба і пити кров через нестачу води.

⁵⁹

неблагополꙋ́чна чрез̾ морѧ̀ прїи́деши и҆ па́ки прїи́меши ѕла̑ѧ,

⁵⁹

У нещасті підеш по морях, — і там зустрінеш біди.

⁶⁰

и҆ въ прехожде́нїи поразѧ́тъ гра́дъ и҆збїе́нный, и҆ и҆скоренѧ́тъ нѣ́кꙋю ча́сть землѝ твоеѧ̀, и҆ ча́сть сла́вы твоеѧ̀ и҆стребѧ́тъ, па́ки возвраща́ющесѧ къ вавѷлѡ́нꙋ превраще́нномꙋ:

⁶⁰

Під час переходів твоїх вони кинуться на спустошене місто, і знищать частину землі твоєї, і частину слави твоєї знищать.

⁶¹

и҆ разоре́на бꙋ́деши и҆̀мъ ꙗ҆́кѡ хвра́стїе, и҆ ті́и бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀ а҆́ки ѻ҆́гнь,

⁶¹

Розорена, ти послужиш для них соломою, а вони для тебе будуть вогнем;

⁶²

и҆ пожрꙋ́тъ тѧ̀ и҆ гра́ды твоѧ̑, зе́млю твою̀ и҆ го́ры твоѧ̑, и҆ всѧ̑ дꙋбра̑вы твоѧ̑ и҆ древеса̀ плодонѡ́снаѧ ѻ҆гне́мъ пожгꙋ́тъ,

⁶²

і знищать тебе, і міста твої, землю твою, гори твої, усі ліси твої і дерева родючі спалять вогнем.

⁶³

сы́ны твоѧ̑ въ плѣне́нїе поведꙋ́тъ, и҆ да̑ни твоѧ̑ въ коры́сть во́змꙋтъ, и҆ сла́вꙋ лица̀ твоегѡ̀ и҆стребѧ́тъ.

⁶³

Синів твоїх поведуть у полон, майно твоє захоплять у здобич, і славу твою знищать.