Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: а҆́зъ и҆зведо́хъ лю́ди сїѧ̑ и҆з̾ рабо́ты, и҆̀мже повелѣ̑нїѧ да́хъ рабы̑ мои́ми прⷪ҇рѡ́ки, и҆̀хже слꙋ́шати не восхотѣ́ша, но ѿверго́ша моѧ̑ совѣ́ты.
1
Так говорить Господь: Я вивів народ цей з рабства, дав їм повеління через рабів Моїх, пророків, яких вони не захотіли слухати, але відкинули Мої поради.
2
Ма́ти, ꙗ҆́же и҆̀хъ родѝ, глаго́летъ и҆̀мъ: и҆ди́те, сы́нове, поне́же а҆́зъ вдови́ца є҆́смь и҆ ѡ҆ста́влена,
2
Мати, яка народила їх, говорить їм: «ідіть, діти; бо я вдова і залишена.
3
воспита́хъ вы̀ съ ра́достїю и҆ лиши́хсѧ ва́съ со пла́чемъ и҆ ско́рбїю, ꙗ҆́кѡ согрѣши́сте пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ ва́шимъ, и҆ є҆́же лꙋка́вое є҆́сть пред̾ ни́мъ, сотвори́сте:
3
Я виховала вас з радістю, і відпустила з плачем і гіркотою, бо ви згрішили перед Господом Богом вашим, і зробили зле перед Ним.
4
нн҃ѣ же что̀ сотворю̀ ва́мъ; а҆́зъ вдова̀ є҆́смь и҆ ѡ҆ста́влена: и҆ди́те, сы́нове, и҆ проси́те ѿ гдⷭ҇а млⷭ҇ти.
4
Нині ж що зроблю для вас? Я вдова і залишена: йдіть, діти, і просіть у Господа милости».
5
А҆́зъ же тебѐ, ѻ҆́ч҃е, свидѣ́телѧ призыва́ю на ма́терь сынѡ́въ, и҆̀же не восхотѣ́ша завѣ́та моегѡ̀ храни́ти:
5
Тебе, Отче, прикликаю за свідка на матір синів, які не захотіли зберігати завіту мого.
6
да да́си и҆̀мъ посрамле́нїе и҆ ма́терь и҆́хъ на расхище́нїе, да ро́да и҆́хъ не бꙋ́детъ,
6
Віддай їх на посоромлення і матір їхню — на розкрадання, щоб не було роду їхнього.
7
да расточа́тсѧ во ꙗ҆зы́ки и҆мена̀ и҆́хъ, да и҆згла́дѧтсѧ ѿ землѝ, занѐ презрѣ́ша завѣ́тъ мо́й.
7
Нехай розсіються імена їхні по народах і згладяться на землі, бо вони знехтували завіт мій.
8
Го́ре тебѣ̀, а҆ссꙋ́ръ, и҆́же сокрыва́еши непра́вєдныѧ оу҆ себє̀. Ро́де лꙋка́вый, воспомѧнѝ, что̀ сотвори́хъ содо́мꙋ и҆ гомо́ррѣ,
8
Горе тобі, Ассуре, що ховаєш у себе нечестивих! Роде лукавий! згадай, що Я зробив Содому і Гоморрі.
9
и҆́хже землѧ̀ лежи́тъ въ жꙋ́пелнѣй грꙋ́дѣ и҆ въ хо́лмѣхъ пе́пелныхъ: та́кѡ да́мъ тѣ́хъ, и҆̀же мѧ̀ не слꙋ́шаша, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель.
9
Земля їх лежить у смоляних брилах і пагорбах попелу. Так учиню Я з тими, які Мене не слухалися, — говорить Господь Вседержитель.
10
Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь ко є҆́здрѣ: возвѣстѝ лю́демъ мои̑мъ, ꙗ҆́кѡ да́мъ и҆̀мъ ца́рство і҆ерⷭ҇ли́мское, є҆́же да́ти и҆мѣ́хъ і҆и҃лю,
10
Так говорить Господь до Ездри: звісти народу Моєму, що Я дам їм царство Єрусалимське, яке обіцяв Ізраїлю,
11
и҆ возмꙋ̀ мнѣ̀ сла́вꙋ и҆́хъ и҆ да́мъ и҆̀мъ селє́нїѧ вѣ̑чнаѧ, ꙗ҆̀же пред̾ꙋгото́вахъ и҆̀мъ:
11
і прийму славу від них і дам їм оселі вічні, які приготував для них.
12
дре́во жи́зни бꙋ́детъ и҆̀мъ въ благово́нїе ма́сти, и҆ не и҆́мꙋтъ трꙋжда́тисѧ, нижѐ оу҆трꙋдѧ́тсѧ.
12
Дерево життя буде для них мастю запашною; не будуть зморювані працею і не знеможуть.
13
И҆ди́те и҆ прїими́те, проси́те себѣ̀ дні́й ма́лыхъ, да закоснѧ́тъ: оу҆жѐ гото́во є҆́сть ва́мъ ца́рство, бди́те.
13
Ідіть і одержіть; просіть собі днів малих, щоб вони не забарилися. Уже готове для вас царство: пильнуйте.
14
Засвидѣ́телствꙋй нб҃омъ и҆ земле́ю: сотро́хъ бо ѕло́е и҆ сотвори́хъ бл҃го́е, ꙗ҆́кѡ живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
14
Свідчіть, небо і земля, бо Я стер зле і створив добре. Живу Я! — говорить Господь.
15
Ма́ти, ѡ҆б̾имѝ сы́ны твоѧ̑, воспита́й и҆̀хъ со весе́лїемъ, ꙗ҆́кѡ голꙋби́ца оу҆твердѝ но́зѣ и҆́хъ, занѐ тебѐ и҆збра́хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
15
Мати! обійми синів твоїх, виховуй їх з радістю; як голубка, зміцнюй ноги їхні, бо Я обрав тебе, — говорить Господь.
16
И҆ воскр҃шꙋ̀ мє́ртвыѧ ѿ мѣ́стъ свои́хъ и҆ и҆з̾ гробѡ́въ и҆зведꙋ̀ и҆̀хъ: позна́хъ бо и҆́мѧ моѐ во і҆и҃ли.
16
І воскрешу мертвих на місцях їхніх і з гробів виведу їх, бо Я пізнав ім’я Моє в Ізраїлі.
17
Не бо́йсѧ, ма́ти сынѡ́въ, занѐ тебѐ и҆збра́хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
17
Не бійся, мати синів, бо Я обрав тебе, — говорить Господь.
18
Послю̀ тебѣ̀ по́мощь ѻ҆́троки моѧ̑, и҆са́їю и҆ і҆еремі́ю, по и҆́хже совѣ́тꙋ ѡ҆ст҃и́хъ и҆ оу҆гото́вахъ тебѣ̀ древе́съ двана́десѧть ѡ҆тѧгче́ныхъ разли́чными плѡ́ды,
18
Я пошлю на допомогу тобі рабів Моїх Ісаю та Єремію, за порадою яких Я освятив і приготував тобі дванадцять дерев, обтяжених різними плодами,
19
и҆ толи́кожде и҆сто́чникѡвъ текꙋ́щихъ млеко́мъ и҆ ме́домъ, и҆ го́ръ превысо́кихъ се́дмь и҆мѣ́ющихъ ши́покъ и҆ крі́нъ, на ни́хже весе́лїемъ и҆спо́лню сы́ны твоѧ̑.
19
і стільки ж джерел, які течуть молоком і медом, і сім гір найбільших, які вирощують троянду і лілею, через які сповню радістю синів твоїх.
20
Вдовꙋ̀ ѡ҆правда́й, си́рꙋ сꙋдѝ, ни́щемꙋ да́й, сиротꙋ̀ защитѝ, нага́го ѡ҆дѣ́й,
20
Виправдай удову, дай суд бідному, допоможи убогому, захисти сироту, одягни нагого,
21
ѡ҆ сокрꙋше́ннѣмъ и҆ немощнѣ́мъ попецы́сѧ, хромо́мꙋ не посмѣ́йсѧ, защитѝ безрꙋ́каго, а҆ слѣпа́го къ видѣ́нїю свѣ́та моегѡ̀ припꙋстѝ:
21
про розслабленого і немічного потурбуйся, з кульгавого не смійся, безрукого захисти, і сліпого приведи до бачення світла Мого,
22
ста́раго и҆ млада́го междꙋ̀ стѣна́ми твои́ми сокры́й:
22
старця і юнака у стінах твоїх збережи,
23
мє́ртвыѧ и҆дѣ́же ѡ҆брѧ́щеши, назна́менавъ ѿда́й гро́бꙋ, и҆ да́мъ тебѣ̀ пе́рвое сѣдѣ́нїе въ воскрⷭ҇нїе моѐ.
23
мертвих, де знайдеш, засвідчивши, віддай гробу, і Я дам тобі перше місце у Моєму воскресінні.
24
И҆ оу҆тиши́тесѧ и҆ препоко́йтесѧ, лю́дїе моѝ, занѐ прїи́детъ поко́й ва́шъ.
24
Відпочивай і упокоюйся, народе Мій, бо прийде спокій твій.
25
Корми́лице блага́ѧ, кормѝ сы́ны твоѧ̑, оу҆твержда́й но́зѣ и҆́хъ.
25
Годуй синів твоїх, добра годувальнице, зміцнюй ноги їхні.
26
Рабѡ́въ, и҆̀хже тебѣ̀ да́хъ, ни є҆ди́нъ ѿ ни́хъ поги́бнетъ, и҆̀хъ бо а҆́зъ взыщꙋ̀ ѿ числа̀ твоегѡ̀.
26
З рабів, яких Я дав тобі, ніхто нехай не загине, бо Я стягну їх від тебе.
27
Не и҆знемога́й: є҆гда́ бо прїи́детъ де́нь печа́ли и҆ тѣсноты̀, и҆ні́и воспла́чꙋтсѧ и҆ печа́льни бꙋ́дꙋтъ, ты́ же ра́достна и҆ ѻ҆би́лна бꙋ́деши.
27
Не слабшай. Коли прийде день печалі і тісноти, інші будуть плакати і журитися, а ти будеш весела і в достатку.
28
Поревнꙋ́ютъ (тебѣ̀) ꙗ҆зы́цы и҆ ничто́же проти́вꙋ тебє̀ возмо́гꙋтъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
28
Язичники будуть заздрити тобі, але нічого проти тебе зробити не зможуть, — говорить Господь.
29
Рꙋ́цѣ моѝ покры́ютъ тѧ̀, да сы́нове твоѝ гее́нны не оу҆́зрѧтъ.
29
Руки Мої покриють тебе, щоб сини твої не бачили геєни.
30
Оу҆тѣша́йсѧ, ма́ти, съ сы̑ны твои́ми, занѐ а҆́зъ тѧ̀ и҆зба́влю, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
30
Утішайся, мати, з синами твоїми, бо Я спасу тебе.
31
Воспомѧнѝ ча̑да твоѧ̑ спѧ́щыѧ, поне́же а҆́зъ и҆зведꙋ̀ и҆̀хъ и҆з̾ бокѡ́въ землѝ и҆ млⷭ҇ть съ ни́ми сотворю̀: млⷭ҇тивъ бо є҆́смь, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель.
31
Пам’ятай про синів твоїх, що спочивають. Я виведу їх з країв землі й учиню їм милість, бо Я милостивий, — говорить Господь Вседержитель.
32
Ѡ҆б̾имѝ ча̑да твоѧ̑, до́ндеже а҆́зъ прїидꙋ̀ и҆ сотворю̀ и҆̀мъ млⷭ҇рдїе: и҆сто́чницы бо моѝ и҆з̾ѡби́лꙋютъ и҆ блгⷣть моѧ̀ не ѡ҆скꙋдѣ́етъ.
32
Обійми дітей твоїх, доки Я прийду і зроблю їм милість; бо джерела Мої повні і благодать Моя не зменшиться.
33
А҆́зъ є҆́здра взѧ́хъ повелѣ́нїе ѿ гдⷭ҇а на горѣ̀ ѡ҆ри́въ, да и҆дꙋ̀ ко і҆и҃лю, къ ни̑мже є҆гда̀ прїидо́хъ, ѿри́нꙋша мѧ̀ и҆ оу҆ничижи́ша за́повѣдь гдⷭ҇ню.
33
Я, Ездра, одержав на горі Орив повеління від Господа йти до Ізраїля. Коли я прийшов до них, вони відкинули мене і знехтували заповідь Господню.
34
И҆ сегѡ̀ ра́ди ва́мъ глаго́лю, ꙗ҆зы́цы, и҆̀же слы́шите и҆ разꙋмѣ́ете: жди́те па́стырѧ ва́шего, и҆́же да́стъ ва́мъ поко́й вѣ́чный: поне́же ѻ҆́нъ оу҆жѐ бли́з̾ є҆́сть и҆ и҆́мать прїитѝ во сконча́нїи вѣка.
34
Тому вам говорю, язичники, що можете чути і розуміти: чекайте на Пастиря вашого, Він дасть вам мир вічний, бо близько Той, Який прийде на скінчення віку.
35
Бꙋ́дите гото́ви къ воздаѧ́нїємъ црⷭ҇твїѧ, свѣ́тъ бо вѣ́чный возсїѧ́етъ на вы̀ во вѣ́ки:
35
Будьте готові до воздаяння царства, бо світло невечірнє засяє вам на вічні часи.
36
бѣжи́те сѣ́ни вѣ́ка сегѡ̀, прїими́те наслажде́нїе сла́вы ва́шеѧ, а҆́зъ ꙗ҆́вѣ свидѣ́телствꙋю сп҃си́телемъ мои́мъ.
36
Уникайте тіні віку цього; прийміть солодкість слави вашої. Я відкрито свідчу про Спасителя мого.
37
Ввѣ́ренный да́ръ прїими́те и҆ весели́тесѧ, благодарѧ́ще призва́вшаго вы̀ въ црⷭ҇тво нбⷭ҇ное.
37
Ввірений дар прийміть, і насолоджуйтеся, дякуючи Тому, Хто прикликав вас у небесне царство.
38
Воста́ните и҆ сто́йте, и҆ смотрѧ́йте число̀ зна́менаныхъ на пирꙋ̀ гдⷭ҇немъ,
38
Встаньте і стійте, і дивіться, яка кількість знаменованих на вечері Господній,
39
и҆̀же пресели́шасѧ ѿ сѣ́ни вѣ́ка сегѡ̀, воспрїѧ́ша свѣ̑тлаѧ ѡ҆дѣѧ̑нїѧ ѿ гдⷭ҇а.
39
які, переселившись від тіні віку цього, одержали від Господа світлий одяг.
40
Воспрїимѝ число̀ твоѐ, сїѡ́не, и҆ заключѝ ѡ҆дѣ́ѧнныхъ твои́хъ въ бѣ̑лаѧ, и҆̀же и҆спо́лниша зако́нъ гдⷭ҇ень.
40
Прийми число твоє, Сионе, і прийми твоїх, одягнених у біле вбрання, які виконали закон Господній.
41
И҆спо́лнено є҆́сть число̀ ча̑дъ твои́хъ, и҆̀хже жела́лъ є҆сѝ: молѝ црⷭ҇тва гдⷭ҇нѧ, да бꙋ́дꙋтъ ѡ҆свѧще́ни лю́дїе твоѝ, призва́ннїи и҆з̾ нача́ла.
41
Число бажаних синів твоїх повне. Проси державу Господа, щоб освятився народ твій, покликаний від початку.
42
А҆́зъ є҆́здра ви́дѣхъ на горѣ̀ сїѡ́нстѣй наро́дъ мно́гъ, и҆̀хже и҆счи́слити не мого́хъ, и҆ всѝ пѣ́сньми хвалѧ́хꙋ гдⷭ҇а:
42
Я, Ездра, бачив на горі Сионській сонм великий, якого не міг перелічити, і всі вони піснями прославляли Господа.
43
посредѣ́ же и҆́хъ бѣ̀ ю҆́ноша высоча́е во́зрастомъ па́че всѣ́хъ ѻ҆́ныхъ, и҆́же полага́ше вѣнцы̀ на главꙋ̀ коегѡ́ждо и҆ па́че возвыша́шесѧ, а҆́зъ же диви́хсѧ ѕѣлѡ̀.
43
Посеред них був юнак величний, що перевершував усіх їх, і покладав вінці на голову кожного з них і тим ще більше підносився; я вражений був здивуванням.
44
Тогда̀ вопроси́хъ а҆́гг҃ла, глаго́лѧ: что̀ сꙋ́ть сі́и, го́споди;
44
Тоді я запитав ангела: хто ці, господарю мій?
45
Ѻ҆́нъ же ѿвѣща̀: сі́и сꙋ́ть, и҆̀же совлеко́шасѧ ѡ҆дѣѧ́нїѧ сме́ртнагѡ и҆ ѡ҆блеко́шасѧ въ безсме́ртное и҆ и҆сповѣ́даша и҆́мѧ бж҃їе: нн҃ѣ вѣнча́ютсѧ и҆ прїе́млютъ фі́нїки.
45
Він у відповідь мені сказав: це ті, які склали смертний одяг і одяглися у безсмертний і сповідали ім’я Боже; вони тепер увінчуються і приймають переможні пальми.
46
И҆ вопроси́хъ а҆́гг҃ла ѡ҆ ю҆́ноши: кто̀ є҆́сть ѻ҆́ный ю҆́ноша, и҆́же возлага́етъ на ни́хъ вѣнцы̀ и҆ фі́нїки въ рꙋ́цѣ дае́тъ;
46
Я запитав: а хто цей юнак, який покладає на них вінці і вручає їм пальми?
47
Ѻ҆́нъ же ѿвѣща̀ мѝ: се́й є҆́сть сн҃ъ бж҃їй, є҆го́же и҆сповѣ́даша въ вѣ́цѣ се́мъ. А҆́зъ же нача́хъ велича́ти и҆̀хъ, и҆̀же крѣ́пкѡ за и҆́мѧ гдⷭ҇не воѡрꙋжа́шасѧ.
47
Він відповів мені: Сам Син Божий, Якого вони прославляли у віці цьому. І я почав славити їх, які мужньо стояли за ім’я Господнє.
48
Тогда̀ речѐ мѝ а҆гг҃лъ: и҆дѝ и҆ возвѣ́сти лю́демъ мои̑мъ, какѡва́ѧ и҆ кѡли́каѧ чꙋдеса̀ гдⷭ҇а бг҃а ви́дѣлъ є҆сѝ.
48
Тоді ангел сказав мені: йди і звісти народу моєму, які бачив ти дивні діла Господа Бога.