¹

Слы́шаша же а҆пⷭ҇ли и҆ бра́тїѧ сꙋ́щїи во і҆ꙋде́и, ꙗ҆́кѡ и҆ ꙗ҆зы́цы прїѧ́ша сло́во бж҃їе.

¹

Почули апостоли та браття, які були в Юдеї, що і язичники прийняли слово Боже.

²

И҆ є҆гда̀ взы́де пе́тръ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, препира́хꙋсѧ съ ни́мъ и҆̀же ѿ ѡ҆брѣ́занїѧ,

²

І коли Петро прийшов до Єрусалима, обрізані дорікали йому,

³

глаго́люще, ꙗ҆́кѡ къ мꙋжє́мъ ѡ҆брѣ́занїѧ не и҆мꙋ́щымъ вше́лъ є҆сѝ и҆ ꙗ҆́лъ є҆сѝ съ ни́ми.

³

кажучи: «Ти ходив до людей необрізаних і їв з ними».

⁴

Наче́нъ же пе́тръ, ска́зоваше и҆̀мъ порѧ́дꙋ, глаго́лѧ:

⁴

Петро ж почав переказувати їм по порядку, говорячи:

⁵

а҆́зъ бѣ́хъ во гра́дѣ і҆ѻппі́йстѣмъ молѧ́сѧ и҆ ви́дѣхъ во оу҆́жасѣ видѣ́нїе, сходѧ́щь сосꙋ́дъ нѣ́кїй, ꙗ҆́кѡ плащани́цꙋ ве́лїю, ѿ четы́рехъ кра́євъ низпꙋща́емꙋ съ небесѐ, и҆ прїи́де да́же до менє̀:

⁵

«У місті Іоппії я молився, і в жахові бачив видіння: сходив якийсь сосуд, ніби велике полотно, яке чотирма кінцями спускалося з неба, і опустилось до мене.

⁶

въ ню́же воззрѣ́въ смотрѧ́хъ, и҆ ви́дѣхъ четверонѡ́гаѧ земна̑ѧ и҆ ѕвѣ̑ри и҆ га́ды и҆ пти̑цы небє́сныѧ.

⁶

Я подивився на нього і, розглядаючи, побачив чотириногих земних, звірів, плазунів і птахів небесних.

⁷

Слы́шахъ же гла́съ гл҃ющь мнѣ̀: воста́въ, пе́тре, заколѝ и҆ ꙗ҆́ждь.

⁷

І почув я голос, який промовляв до мене: «Встань, Петре, заколи та їж».

⁸

Рѣ́хъ же: ника́коже, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ всѧ́ко скве́рно и҆лѝ нечи́сто николи́же вни́де во оу҆ста̀ моѧ̑.

⁸

Я ж сказав: «Ні, Господи, ніщо погане або нечисте ніколи не входило в мої уста».

⁹

Ѿвѣща́ же мѝ гла́съ втори́цею съ небесѐ гл҃ющь: ꙗ҆̀же бг҃ъ ѡ҆чⷭ҇тилъ є҆́сть, ты̀ не сквернѝ.

⁹

І відповів мені вдруге голос з неба: «Що Бог очистив, того ти не вважай нечистим».

¹⁰

Сїе́ же бы́сть три́жды: и҆ па́ки взѧ́шасѧ всѧ̑ на не́бо.

¹⁰

Це сталося тричі, і знову піднялося все на небо.

¹¹

И҆ сѐ, а҆́бїе трїѐ мꙋ́жїе ста́ша пред̾ хра́миною, въ не́йже бѣ́хъ, по́слани ѿ кесарі́и ко мнѣ̀.

¹¹

І ось у ту саму мить три чоловіки, послані з Кесарії до мене, стали перед домом, де я був.

¹²

Рече́ же мѝ дх҃ъ и҆тѝ съ ни́ми, ничто́же разсꙋжда́ѧ: прїидо́ша же со мно́ю и҆ ше́сть бра́тїѧ сі́и, и҆ внидо́хомъ въ до́мъ мꙋ́жа.

¹²

Дух сказав мені йти з ними, аніскільки не вагаючись. Пішли зі мною й ці шість братів, і ми прийшли в дім того чоловіка.

¹³

И҆ возвѣстѝ на́мъ, ка́кѡ ви́дѣ а҆́гг҃ла (ст҃а) въ домꙋ̀ свое́мъ, ста́вша и҆ ре́кша є҆мꙋ̀: послѝ во і҆ѻппі́ю мꙋ́жы и҆ призовѝ сі́мѡна, нарица́емаго петра̀,

¹³

Він розповів нам, як він бачив у своєму домі ангела святого, який став і сказав йому: «Пошли до Іоппії людей і поклич Симона, званого Петром;

¹⁴

и҆́же рече́тъ глаго́лы къ тебѣ̀, въ ни́хже сп҃се́шисѧ ты̀ и҆ ве́сь до́мъ тво́й.

¹⁴

він скаже тобі слова, якими спасешся ти і весь дім твій».

¹⁵

Внегда́ же нача́хъ глаго́лати, нападѐ дх҃ъ ст҃ы́й на ни́хъ, ꙗ҆́коже и҆ на ны̀ въ нача́лѣ.

¹⁵

Коли ж почав я говорити, зійшов на них Дух Святий, як і на нас спочатку.

¹⁶

Помѧнꙋ́хъ же гл҃го́лъ гдⷭ҇ень, ꙗ҆́коже гл҃аше: і҆ѡа́ннъ оу҆́бѡ крести́лъ є҆́сть водо́ю, вы́ же и҆́мате крести́тисѧ дх҃омъ ст҃ы́мъ.

¹⁶

Згадав я тоді слово Господа, як Він сказав: «Іоан хрестив водою, а ви будете хрещені Духом Святим».

¹⁷

А҆́ще оу҆̀бо ра́венъ да́ръ дадѐ и҆̀мъ бг҃ъ, ꙗ҆́коже и҆ на́мъ вѣ́ровавшымъ въ гдⷭ҇а на́шего і҆и҃са хрⷭ҇та̀, а҆́зъ же кто̀ бѣ́хъ могі́й возбрани́ти бг҃а;

¹⁷

Отже, якщо Бог дав їм такий дар, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я, щоб міг заборонити Богові?»

¹⁸

Слы́шавше же сїѧ̑ оу҆молко́ша и҆ сла́влѧхꙋ бг҃а, глаго́люще: оу҆́бѡ и҆ ꙗ҆зы́кѡмъ бг҃ъ покаѧ́нїе дадѐ въ живо́тъ.

¹⁸

Вислухавши це, вони заспокоїлись і прославили Бога, кажучи: «Видно, і язичникам дав Бог покаяння на життя».

¹⁹

(Заⷱ҇ к҃и҃.) Разсѣ́ѧвшїисѧ оу҆̀бо ѿ ско́рби, бы́вшїѧ при стефа́нѣ, проидо́ша да́же до фїнїкі́и и҆ кѵ́пра и҆ а҆нтїохі́и, ни є҆ди́номꙋ же глаго́люще сло́во, то́кмѡ і҆ꙋде́ємъ.

¹⁹

Тим часом розсіяні через гоніння, що сталося після Стефана, пройшли до Фінікії та Кіпру і Антиохії, нікому не проповідуючи слово, крім юдеїв.

²⁰

Бѧ́хꙋ же нѣ́цыи ѿ ни́хъ мꙋ́жїе кѵ́прстїи и҆ кѷрїне́йстїи, и҆̀же, вше́дше во а҆нтїохі́ю, глаго́лахꙋ къ є҆́ллинѡмъ, благовѣствꙋ́юще гдⷭ҇а і҆и҃са.

²⁰

Були ж деякі з них кіпряни і киринейці, які, прийшовши до Антиохії, говорили до еллінів, благовістячи Господа Ісуса.

²¹

И҆ бѣ̀ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ съ ни́ми: мно́гое же число̀ вѣ́ровавше ѡ҆брати́шасѧ ко гдⷭ҇ꙋ.

²¹

І рука Господня була з ними, і велике число, увірувавши, навернулося до Господа.

²²

Слы́шано же бы́сть сло́во ѡ҆ ни́хъ во оу҆́шїю цр҃кве сꙋ́щїѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ посла́ша варна́вꙋ преитѝ да́же до а҆нтїохі́и:

²²

Дійшла чутка про це до церкви Єрусалимської, і доручили Варнаві йти до Антиохії.

²³

и҆́же прише́дъ и҆ ви́дѣвъ блгⷣть бж҃їю, возра́довасѧ и҆ молѧ́ше всѣ́хъ и҆зволе́нїемъ се́рдца терпѣ́ти ѡ҆ гдⷭ҇ѣ:

²³

Він прийшов і, побачивши благодать Божу, зрадів і умовляв усіх триматися Господа щирим серцем;

²⁴

ꙗ҆́кѡ бѣ̀ мꙋ́жъ бл҃гъ и҆ и҆спо́лнь дх҃а ст҃а и҆ вѣ́ры. И҆ приложи́сѧ наро́дъ мно́гъ гдⷭ҇еви.

²⁴

бо він був чоловік добрий і сповнений Духа Святого і віри. І приєдналося чимало народу до Господа.

²⁵

И҆зы́де же варна́ва въ та́рсъ взыска́ти са́ѵла, и҆ ѡ҆брѣ́тъ є҆го̀, приведѐ є҆го̀ во а҆нтїохі́ю:

²⁵

Потім Варнава пішов у Тарс шукати Савла і, знайшовши його, привів до Антиохії.

²⁶

бы́сть же и҆̀мъ лѣ́то цѣ́ло собира́тисѧ въ цр҃кви и҆ оу҆чи́ти наро́дъ мно́гъ, нарещи́ же пре́жде во а҆нтїохі́и оу҆чн҃кѝ хрⷭ҇тїа́ны.

²⁶

Цілий рік збиралися вони в церкві і вчили багато народу; і ученики в Антиохії вперше почали зватися християнами.

²⁷

Въ ты̑ѧ же дни̑ снидо́ша ѿ і҆ерⷭ҇ли́ма прⷪ҇ро́цы во а҆нтїохі́ю:

²⁷

У ті дні прийшли з Єрусалима до Антиохії пророки.

²⁸

воста́въ же є҆ди́нъ ѿ ни́хъ, и҆́менемъ а҆га́въ, назна́менаше дх҃омъ гла́дъ вели́къ хотѧ́щь бы́ти по все́й вселе́ннѣй, и҆́же и҆ бы́сть при клаѵді́и ке́сари:

²⁸

І один з них, на ім’я Агав, уставши, провістив Духом, що по всьому світу буде великий голод, що й сталося за кесаря Клавдія.

²⁹

ѿ оу҆чн҃къ же, по є҆ли́кꙋ кто̀ и҆мѣ́ѧше что̀, и҆зво́лиша кі́йждо и҆́хъ на слꙋ́жбꙋ посла́ти живꙋ́щымъ во і҆ꙋде́и бра́тїѧмъ,

²⁹

Тоді ученики ухвалили, щоб кожний‚ хто що мав‚ послав допомогу браттям, які живуть у Юдеї,

³⁰

є҆́же и҆ сотвори́ша, посла́вше къ ста́рцємъ рꙋко́ю варна́влею и҆ са́ѵлею.

³⁰

що й зробили, пославши зібране до пресвітерів через Варнаву і Савла.