¹

(Заⷱ҇ з҃.) Вкꙋ́пѣ же пе́тръ и҆ і҆ѡа́ннъ восхожда́ста во свѧти́лище на моли́твꙋ въ ча́съ девѧ́тый.

¹

Петро та Іоан о дев’ятій годині йшли разом до храму на молитву.

²

И҆ нѣ́кїй мꙋ́жъ, хро́мъ ѿ чре́ва ма́тере своеѧ̀ сы́й, носи́мь быва́ше, є҆го́же полага́хꙋ по всѧ̑ дни̑ пред̾ две́рьми церко́вными, реко́мыми кра́сными, проси́ти ми́лостыни ѿ входѧ́щихъ въ це́рковь:

²

І був там чоловік, кривий від утроби матері своєї, якого приносили й клали щодня перед дверима храму, що називалися Красними, просити милостині в тих, хто входив до храму.

³

и҆́же ви́дѣвъ петра̀ и҆ і҆ѡа́нна хотѧ́щыѧ вни́ти въ це́рковь, проша́ше ми́лостыни.

³

Він, побачивши Петра та Іоана, що мали ввійти до храму, просив у них милостині.

⁴

воззрѣ́въ же пе́тръ на́нь со і҆ѡа́нномъ, речѐ: воззрѝ на ны̀.

⁴

Петро з Іоаном, пильно вглянувшись у нього, сказали: «Глянь на нас».

⁵

Ѻ҆́нъ же прилѣжа́ше и҆́ма, мнѧ̀ нѣ́что ѿ нею̀ прїѧ́ти.

⁵

І він пильно дивився на них, сподіваючись що-небудь одержати від них.

⁶

Рече́ же пе́тръ: сребра̀ и҆ зла́та нѣ́сть оу҆ менє̀, но є҆́же и҆́мамъ, сїѐ тѝ даю̀: во и҆́мѧ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ назѡре́а воста́ни и҆ ходѝ.

⁶

Але Петро сказав: «Срібла й золота у мене нема; а що маю, те даю тобі: в ім’я Ісуса Христа Hазорея встань і ходи».

⁷

И҆ є҆́мь є҆го̀ за деснꙋ́ю рꙋ́кꙋ воздви́же: а҆́бїе же оу҆тверди́стѣсѧ є҆гѡ̀ плєснѣ̀ и҆ глє́знѣ,

⁷

І, взявши його за праву руку, підвів; і одразу зміцніли його ступні й коліна,

⁸

и҆ вскочи́въ ста̀ и҆ хожда́ше, и҆ вни́де съ ни́ма въ це́рковь, ходѧ̀ и҆ скачѧ̀ и҆ хвалѧ̀ бг҃а.

⁸

i‚ скочивши, він устав і почав ходити, і ввійшов із ними до храму; і ходив та скакав, хвалячи Бога.

⁹

И҆ ви́дѣша є҆го̀ всѝ лю́дїе ходѧ́ща и҆ хва́лѧща бг҃а,

⁹

І весь народ бачив, що він ходить і хвалить Бога;

¹⁰

зна́хꙋ же є҆го̀, ꙗ҆́кѡ се́й бѧ́ше, и҆́же ми́лостыни ра́ди сѣдѧ́ше при кра́сныхъ две́рехъ церко́вныхъ: и҆ и҆спо́лнишасѧ чꙋ́да и҆ оу҆́жаса ѡ҆ приключи́вшемсѧ є҆мꙋ̀.

¹⁰

і пізнали його, що це був той, який сидів біля Красних дверей храму ради милостинi; і сповнилися жаху й подиву з того, що сталося з ним.

¹¹

(Заⷱ҇ и҃.) Держа́щꙋжесѧ и҆сцѣлѣ́вшемꙋ хромо́мꙋ петра̀ и҆ і҆ѡа́нна, притеко́ша къ ни́ма всѝ лю́дїе въ притво́ръ, нарица́емый соломѡ́новъ, оу҆жа́сни.

¹¹

Оскільки зцілений кривий не відходив від Петра та Іоана, то весь народ, дивуючись, збігся до них у притвор, що називається Соломоновим.

¹²

Ви́дѣвъ же пе́тръ ѿвѣщава́ше къ лю́демъ: мꙋ́жїе і҆и҃лтѧне, что̀ чꙋдите́сѧ ѡ҆ се́мъ, и҆лѝ на ны̀ что̀ взира́ете, ꙗ҆́кѡ свое́ю ли си́лою и҆лѝ бл҃гоче́стїемъ сотвори́хомъ є҆го̀ ходи́ти;

¹²

Побачивши це, Петро сказав народові: «Мужі ізраїльські! Чого дивуєтесь цьому, або чого на нас так дивитесь; ніби ми своєю силою чи побожністю зробили те, що він ходить?

¹³

бг҃ъ а҆враа́мовъ и҆ і҆саа́ковъ и҆ і҆а́кѡвль, бг҃ъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ, просла́ви ѻ҆́трока своего̀ і҆и҃са, є҆го́же вы̀ преда́сте, и҆ ѿверго́стесѧ є҆гѡ̀ пред̾ лице́мъ пїла́товымъ, сꙋ́ждшꙋ ѻ҆́номꙋ пꙋсти́ти:

¹³

Бог Авраама та Ісаака і Якова, Бог отців наших‚ прославив Сина Свого Ісуса, Якого ви зрадили та від Якого ви відреклися перед Пилатом, коли він хотів звільнити Його.

¹⁴

вы́ же ст҃а́гѡ и҆ првⷣнагѡ ѿверго́стесѧ, и҆ и҆спроси́сте мꙋ́жа оу҆бі́йцꙋ да́ти ва́мъ,

¹⁴

Але ви від Святого і Праведного відреклись і просили дарувати вам чоловіка-вбивцю,

¹⁵

нача́лника же жи́зни оу҆би́сте: є҆го́же бг҃ъ воскр҃сѝ ѿ ме́ртвыхъ, є҆мꙋ́же мы̀ свидѣ́телїе є҆смы̀.

¹⁵

а Hачальника життя вбили. Його Бог воскресив із мертвих, чого ми свідки.

¹⁶

И҆ ѡ҆ вѣ́рѣ и҆́мене є҆гѡ̀, сего̀, є҆го́же ви́дите и҆ зна́ете, оу҆твердѝ и҆́мѧ є҆гѡ̀: и҆ вѣ́ра, ꙗ҆́же є҆гѡ̀ ра́ди, дадѐ є҆мꙋ̀ всю̀ цѣ́лость сїю̀ пред̾ всѣ́ми ва́ми.

¹⁶

І, ради віри в ім’я Його, ім’я Його зміцнило цього, котрого ви бачите і знаєте, і віра, яка від Hього, дарувала йому це зцілення перед усіма вами.

¹⁷

И҆ нн҃ѣ, бра́тїе, вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ по невѣ́дѣнїю сїѐ сотвори́сте, ꙗ҆́коже и҆ кнѧ̑зи ва́ши:

¹⁷

А втім, я знаю, браття, що ви, як і князі ваші, зробили це через невідання.

¹⁸

бг҃ъ же, ꙗ҆̀же предвозвѣстѝ оу҆сты̑ всѣ́хъ прⷪ҇рѡ́къ свои́хъ пострада́ти хрⷭ҇тꙋ̀, и҆спо́лни та́кѡ.

¹⁸

Бог же, як провістив устами всіх Своїх пророків постраждати Христу, так і зробив.

¹⁹

(Заⷱ҇ ѳ҃.) Пока́йтесѧ оу҆̀бо и҆ ѡ҆брати́тесѧ, да ѡ҆чи́ститесѧ ѿ грѣ̑хъ ва́шихъ,

¹⁹

Отже, покайтеся і наверніться, щоб очистилися гріхи ваші,

²⁰

ꙗ҆́кѡ да прїи́дꙋтъ времена̀ прохла̑дна ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ, и҆ по́слетъ пронарѣче́ннаго ва́мъ хрⷭ҇та̀ і҆и҃са,

²⁰

щоб настали часи втіхи від лиця Господа, і нехай пошле Він провіщеного вам Ісуса Христа,

²¹

є҆го́же подоба́етъ нб҃сѝ оу҆́бѡ прїѧ́ти да́же до лѣ́тъ оу҆строе́нїѧ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же гл҃а бг҃ъ оу҆сты̑ всѣ́хъ ст҃ы́хъ свои́хъ прⷪ҇рѡ́къ ѿ вѣ́ка.

²¹

Якого небо повинно було прийняти до часів здійснення всього, про що говорив Бог устами всіх святих Своїх пророків від віку.

²²

Мѡѷсе́й оу҆́бѡ ко ѻ҆тцє́мъ речѐ: ꙗ҆́кѡ прⷪ҇ро́ка ва́мъ воздви́гнетъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ ѿ бра́тїи ва́шеѧ, ꙗ҆́кѡ менѐ: тогѡ̀ послꙋ́шайте по всемꙋ̀, є҆ли̑ка а҆́ще рече́тъ къ ва́мъ:

²²

Мойсей сказав отцям: «Господь Бог ваш дасть вам із братів ваших Пророка, як мене; слухайте Його в усьому, що говоритиме вам;

²³

бꙋ́детъ же, всѧ́ка дꙋша̀, ꙗ҆́же а҆́ще не послꙋ́шаетъ прⷪ҇ро́ка ѻ҆́нагѡ, потреби́тсѧ ѿ люді́й.

²³

і станеться, що всяка душа, яка не послухає Пророка того, винищиться з народу».

²⁴

И҆ вси́ же прⷪ҇ро́цы ѿ самꙋи́ла и҆ и҆̀же по си́хъ, є҆ли́цы глаго́лаша, та́кожде предвозвѣсти́ша дни̑ сїѧ̑.

²⁴

І всі пророки, від Самуїла і після нього, скільки їх не говорило, також провістили ці дні.

²⁵

Вы̀ є҆стѐ сы́нове прⷪ҇рѡ́къ и҆ завѣ́та, є҆го́же завѣща̀ бг҃ъ ко ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ, гл҃ѧ ко а҆враа́мꙋ: и҆ ѡ҆ сѣ́мени твое́мъ возбл҃гословѧ́тсѧ всѧ̑ ѻ҆те́чєствїѧ земна̑ѧ.

²⁵

Ви сини пророків і завіту, що його заповідав Бог отцям вашим, кажучи Авраамові: «І в потомстві твоїм благословляться всі племена земнi».

²⁶

Ва́мъ пе́рвѣе бг҃ъ, воздви́гїй ѻ҆́трока своего̀ і҆и҃са, посла̀ є҆го̀ блгⷭ҇вѧ́ща ва́съ, во є҆́же ѿврати́тисѧ ва́мъ комꙋ́ждо ѿ ѕло́бъ ва́шихъ.

²⁶

Бог, воскресивши Сина Свого Ісуса, до вас перших послав Його благословити вас, відвертаючи кожного від злих діл ваших».