Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава́ а҃
1
Словеса̀ а҆мѡ́сѡва, ꙗ҆̀же бы́ша въ карїаѳїарі́мѣ ѿ ѳекꙋ́и, ꙗ҆̀же ви́дѣ ѡ҆ і҆ерⷭ҇ли́мѣ во дни̑ ѻ҆зі́и царѧ̀ і҆ꙋ́дина и҆ во дни̑ і҆еровоа́ма сы́на і҆ѡа́сова царѧ̀ і҆и҃лева, пре́жде двою̀ лѣ́тъ трꙋ́са.
1
Слова Амоса, одного з пастухів фекойських, які він чув у видінні про Ізраїль у дні Озії, царя Юдейського, й у дні Ієровоама, сина Іоасового, царя Ізраїльського, за два роки перед землетрусом.
2
И҆ речѐ: гдⷭ҇ь ѿ сїѡ́на возгл҃а и҆ ѿ і҆ерⷭ҇ли́ма дадѐ гла́съ сво́й: и҆ сѣ́товаша па̑жити па́стырей, и҆ и҆́зсше ве́рхъ карми́ль.
2
І сказав він: Господь прогримить із Сиону і дасть глас Свій з Єрусалима, і заплачуть хатини пастухів, і засохне вершина Кармила.
3
И҆ речѐ гдⷭ҇ь: за трѝ нечє́стїѧ дама́ска и҆ за четы́ри не ѿвращꙋ́сѧ є҆гѡ̀, поне́же растро́ша пила́ми желѣ́зными и҆мꙋ́щыѧ во оу҆тро́бѣ сꙋ́щихъ въ галаа́дѣ:
3
Так говорить Господь: за три злочини Дамаска і за чотири не пощаджу його, тому що вони молотили Галаад залізними молотилами.
4
и҆ послю̀ ѻ҆́гнь въ до́мъ а҆заи́ль, и҆ поѧ́стъ ѡ҆снова́нїе сы́на а҆де́рова:
4
І пошлю вогонь на дім Азаїла, і пожере він палаци Венадада.
5
и҆ сокрꙋшꙋ̀ верєѝ дама́скѡвы, и҆ потреблю̀ живꙋ́щыѧ съ по́лѧ ѡ҆́нова, и҆ посѣкꙋ̀ пле́мѧ ѿ мꙋже́й харра́нихъ, и҆ плѣнѧ́тсѧ лю́дїе сѵ́рстїи наро́читїи, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
5
І розіб’ю засуви Дамаска, і знищу жителів долини Авен і того, хто тримає скіпетр, — з дому Еденового, і піде народ арамейський у полон у Кир, — говорить Господь.
6
Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: за трѝ нечє́стїѧ га́зы и҆ за четы́ри не ѿвращꙋ́сѧ и҆́хъ, за є҆́же плѣни́ти и҆̀мъ плѣне́нїе соломѡ́не, є҆́же заключи́ти во і҆дꙋме́ю:
6
Так говорить Господь: за три злочини Гази і за чотири не пощаджу її, тому що вони вивели всіх у полон, щоб віддати їх Едому.
7
и҆ послю̀ ѻ҆́гнь на забра̑ла га́зы, и҆ поѧ́стъ ѡ҆снова́нїе є҆ѧ̀:
7
І пошлю вогонь на стіни Гази, — і пожере палаци її.
8
и҆ потреблю̀ живꙋ́щыѧ и҆з̾ а҆зѡ́та, и҆ и҆зве́ржетсѧ пле́мѧ и҆з̾ а҆скалѡ́на, и҆ наведꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀ на а҆ккарѡ́на, и҆ поги́бнꙋтъ ѡ҆ста́точнїи и҆ноплеме́нникѡвъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
8
І знищу жителів Азота і того, хто тримає скіпетр, в Аскалоні, і поверну руку Мою на Екрон, і загине залишок филистимлян, — говорить Господь Бог.
9
Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: за трѝ нечє́стїѧ тѵ́рѡва и҆ за четы́ри не ѿвращꙋ́сѧ є҆гѡ̀, поне́же заключи́ша плѣ́нники соломѡ̑ни во і҆дꙋме́ю и҆ не помѧнꙋ́ша завѣ́та бра́тнѧ:
9
Так говорить Господь: за три злочини Тира і за чотири не пощаджу його, тому що вони передали всіх полонених Едому і не згадали братерського союзу.
10
и҆ послю̀ ѻ҆́гнь на забра̑ла тѵ́рѡва, и҆ поѧ́стъ ѡ҆снова̑нїѧ є҆гѡ̀.
10
Пошлю вогонь на стіни Тира, і пожере палаци його.
11
Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: за трѝ нечє́стїѧ і҆дꙋмє́йска и҆ за четы́ри не ѿвращꙋ́сѧ и҆́хъ, поне́же прогна́ша бра́та своего̀ мече́мъ и҆ растли́ша ма́терь на землѝ, и҆ восхи́ти во свидѣ́нїе гро́зꙋ свою̀, и҆ оу҆стремле́нїе своѐ снабдѣ̀ на побѣ́дꙋ:
11
Так говорить Господь: за три злочини Едома і за чотири не пощаджу його, тому що він переслідував брата свого мечем, придушив почуття родинне, лютував постійно у гніві своєму і завжди зберігав лють свою.
12
и҆ послю̀ ѻ҆́гнь въ ѳема́нъ, и҆ поѧ́стъ ѡ҆снова̑нїѧ ѡ҆гра́дъ є҆гѡ̀.
12
І пошлю вогонь на Феман, і пожере палаци Восора.
13
Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: за трѝ нечє́стїѧ сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ и҆ за четы́ри не ѿвращꙋ́сѧ и҆́хъ, поне́же распорѧ́хꙋ и҆мꙋ́щыѧ во оу҆тро́бѣ галааді́тѡвъ, ꙗ҆́кѡ да разширѧ́тъ предѣ́лы своѧ̑:
13
Так говорить Господь: за три злочини синів Аммонових і за чотири не пощаджу їх, тому що вони розсікали вагітних у Галааді, щоб розширити межі свої.
14
и҆ разжегꙋ̀ ѻ҆́гнь на забра̑ла равва́ѳы, и҆ поѧ́стъ ѡ҆снова̑нїѧ є҆ѧ̀ съ во́племъ въ де́нь ра́ти, и҆ потрѧсе́тсѧ въ де́нь сконча́нїѧ своегѡ̀:
14
І запалю вогонь на стінах Равви, і пожере палаци її, серед крику в день брані, з вихором у день бурі.
15
и҆ по́йдꙋтъ ца́рїе є҆ѧ̀ въ плѣ́нъ, жерцы̀ и҆́хъ и҆ кнѧ̑зи и҆́хъ вкꙋ́пѣ, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
15
І піде цар їхній у полон, він і князі його разом з ним, — говорить Господь.
Глава́ в҃
1
Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: за трѝ нечє́стїѧ мѡа̑влѧ и҆ за четы́ри не ѿвращꙋ́сѧ є҆гѡ̀, поне́же сожго́ша кѡ́сти царѧ̀ і҆дꙋме́йска въ пе́пелъ:
1
Так говорить Господь: за три злочини Моава і за чотири не пощаджу його, тому що він перепалив кістки царя Едомського на вапно.
2
и҆ послю̀ ѻ҆́гнь на мѡа́ва, и҆ поѧ́стъ ѡ҆снова̑нїѧ градѡ́въ є҆гѡ̀, и҆ оу҆́мретъ со безси́лїемъ мѡа́въ, съ во́племъ и҆ гла́сомъ трꙋ́бнымъ:
2
І пошлю вогонь на Моава, і пожере палаци Кериофа, і загине Моав серед розгрому із шумом, при звуці труби.
3
и҆ потреблю̀ сꙋдїю̀ и҆з̾ негѡ̀ и҆ всѧ̑ кнѧ̑зи є҆гѡ̀ и҆збїю̀ съ ни́мъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
3
Знищу суддю із середовища його й умертвлю всіх князів його разом з ним, — говорить Господь.
4
Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: за трѝ нечє́стїѧ сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ и҆ за четы́ри не ѿвращꙋ́сѧ и҆́хъ, поне́же ѿри́нꙋша зако́нъ гдⷭ҇ень и҆ повелѣ́нїй є҆гѡ̀ не сохрани́ша, и҆ прельсти́ша и҆̀хъ сꙋ́єтнаѧ и҆́хъ, ꙗ҆̀же сотвори́ша, и҆̀мже послѣ́доваша ѻ҆тцы̀ и҆́хъ в̾слѣ́дъ и҆́хъ:
4
Так говорить Господь: за три злочини Іуди і за чотири не пощаджу його, тому що відкинули закон Господній і постанов Його не зберегли, й ідоли їхні, слідом яких ходили батьки їхні, звабили їх з путі.
5
и҆ послю̀ ѻ҆́гнь на і҆ꙋ́дꙋ, и҆ поѧ́стъ ѡ҆снова̑нїѧ і҆ерⷭ҇ли̑млѧ.
5
І пошлю вогонь на Іуду, і пожере палаци Єрусалима.
6
Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: за трѝ нечє́стїѧ і҆и҃лѧ и҆ за четы́ри не ѿвращꙋ́сѧ є҆гѡ̀, поне́же прода́ша првⷣнаго на сребрѣ̀ и҆ оу҆бо́гаго на сапозѣ́хъ,
6
Так говорить Господь: за три злочини Ізраїля і за чотири не пощаджу його, тому що продають правого за срібло і бідного — за пару сандаліїв.
7
ходѧ́щихъ на пра́сѣ земнѣ́мъ, и҆ бїѧ́хꙋ пѧ́стїю во главы̑ оу҆бо́гихъ, и҆ пꙋ́ть смире́нныхъ совраща́хꙋ: и҆ сы́нъ и҆ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀ вла́зѧста ко є҆ди́нѣй рабы́ни, ꙗ҆́кѡ да ѡ҆скверна́вѧтъ и҆́мѧ бг҃а своегѡ̀:
7
Жадають, щоб порох земний був на голові бідних, і путь лагідних перекручують; навіть батько і син ходять до однієї жінки, щоб знеславити святе ім’я Моє.
8
и҆ ри̑зы своѧ̑ свѧзꙋ́юще оу҆́жами, и҆ завѣ̑сы творѧ́хꙋ держа́щыѧсѧ тре́бища, и҆ вїно̀ ѿ ѡ҆болга́нїй пїѧ́хꙋ въ домꙋ̀ бо́га своегѡ̀.
8
На одежах, узятих у заставу, лежать біля всякого жертовника, і вино, стягнене зі звинувачених, п’ють у домі богів своїх.
9
А҆́зъ же ѿверго́хъ а҆морре́а ѿ лица̀ и҆́хъ, є҆гѡ́же бѣ̀ высота̀ ꙗ҆́коже высота̀ ке́дрова, и҆ крѣ́покъ бѧ́ше ꙗ҆́коже дꙋ́бъ, и҆ и҆зсꙋши́хъ пло́дъ є҆гѡ̀ съ верха̀ и҆ коре́нїе є҆гѡ̀ и҆з̾ ни́зꙋ.
9
А Я знищив перед лицем їх Аморрея, якого висота була як висота кедра і який був міцний як дуб; Я знищив плід його вгорі і корені його внизу.
10
А҆́зъ же и҆зведо́хъ вы̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ и҆ ѡ҆бводи́хъ вы̀ въ пꙋсты́ни четы́редесѧть лѣ́тъ, є҆́же прїѧ́ти въ наслѣ́дїе зе́млю а҆морре́йскꙋ.
10
Вас же Я вивів із землі Єгипетської і водив вас у пустелі сорок років, щоб вам успадкувати землю Аморрейську.
11
И҆ поѧ́хъ ѿ сынѡ́въ ва́шихъ во прⷪ҇ро́ки и҆ ѿ ю҆́нотъ ва́шихъ во ѡ҆свѧще́нїе: є҆да̀ нѣ́сть си́хъ, сы́нове і҆и҃лєвы; гл҃етъ гдⷭ҇ь.
11
Із синів ваших Я обирав у пророки і з юнаків ваших — у назореї; чи не так це, сини Ізраїля? — говорить Господь.
12
И҆ напаѧ́сте ѡ҆свѧщє́нныѧ вїно́мъ и҆ прⷪ҇ро́кѡмъ заповѣ́дасте глаго́люще: не прорица́йте.
12
А ви назореїв напували вином і пророкам наказували, говорячи: «не пророкуйте».
13
Сегѡ̀ ра́ди, сѐ, а҆́зъ повращꙋ̀ под̾ ва́ми, ꙗ҆́коже врати́тсѧ колесни́ца полна̀ тро́стїѧ:
13
Ось, Я придавлю вас, як давить колісниця, навантажена снопами, —
14
и҆ поги́бнетъ бѣ́гство ѿ скоротекꙋ́щагѡ, и҆ крѣ́пкїй не оу҆держи́тъ крѣ́пости своеѧ̀, и҆ хра́брый не спасе́тъ дꙋшѝ своеѧ̀,
14
і в моторного не стане сили бігти, і міцний не втримає міці своєї, і хоробрий не врятує свого життя,
15
и҆ стрѣлѧ́ѧй и҆з̾ лꙋ́ка не постои́тъ, и҆ бы́стрый нога́ма свои́ма не оу҆цѣлѣ́етъ, и҆ ко́нникъ не спасе́тъ дꙋшѝ своеѧ̀,
15
ні стрілець з лука не встоїть, ні скороход не втече, ні той, що сидить на коні, не врятує свого життя.
16
и҆ крѣ́пкїй не ѡ҆брѧ́щетъ се́рдца своегѡ̀ въ си́лахъ, на́гъ побѣ́гнетъ въ то́й де́нь, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
16
І найвідважніший з хоробрих втече нагим у той день, — говорить Господь.
Глава́ г҃
1
Слы́шите сло́во сїѐ, є҆́же гл҃а гдⷭ҇ь на вы̀, до́ме і҆и҃левъ, и҆ на всѐ пле́мѧ, є҆́же и҆зведо́хъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, рекі́й:
1
Слухайте слово це, яке Господь вирік на вас, сини Ізраїлеві, на все плем’я, яке вивів Я з землі Єгипетської, говорячи:
2
ва́съ то́чїю позна́хъ ѿ всѣ́хъ племе́нъ на землѝ, сегѡ̀ ра́ди ѿмщꙋ̀ на ва́съ всѧ̑ грѣхѝ ва́шѧ.
2
тільки вас визнав Я з усіх племен землі, тому і стягну з вас за всі беззаконня ваші.
3
Є҆да̀ по́йдꙋтъ два̀ вкꙋ́пѣ всѧ́кѡ, а҆́ще не позна́ютъ себѐ;
3
Чи підуть двоє разом, не змовившись між собою?
4
и҆лѝ возреве́тъ ле́въ и҆з̾ дꙋбра́вы своеѧ̀, лови́твы не и҆мы́й; и҆лѝ и҆спꙋ́ститъ гла́съ сво́й льви́чищь и҆з̾ ло́жа своегѡ̀ всѧ́кѡ, а҆́ще не похи́титъ чесогѡ̀;
4
Чи реве лев у лісі, коли немає перед ним здобичі? чи подає свій голос левеня з лігва свого, коли воно нічого не впіймало?
5
и҆лѝ паде́тъ пти́ца на зе́млю без̾ ловца̀; и҆лѝ спаде́тъ прꙋгло̀ на зе́млю, а҆́ще не и҆́метъ ничесѡ́же;
5
Чи потрапить птах у петлю на землі, коли сильця немає для нього? Чи підніметься з землі петля, коли нічого не потрапило у неї?
6
и҆лѝ возгласи́тъ трꙋба̀ во гра́дѣ, и҆ не оу҆боѧ́тсѧ лю́дїе; и҆лѝ бꙋ́детъ ѕло̀ во гра́дѣ, є҆́же гдⷭ҇ь не сотворѝ;
6
Чи сурмить у місті труба, — і народ не злякався б? Чи буває у місті біда, яку не Господь попустив би?
7
Поне́же не сотвори́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ дѣ́ла, а҆́ще не ѿкры́етъ наказа́нїѧ своегѡ̀ къ рабѡ́мъ свои̑мъ прⷪ҇ро́кѡмъ.
7
Бо Господь Бог нічого не робить, не відкривши Своєї таємниці рабам Своїм, пророкам.
8
Ле́въ возреве́тъ, и҆ кто̀ не оу҆бои́тсѧ; гдⷭ҇ь бг҃ъ гл҃а, и҆ кто̀ не прорече́тъ;
8
Лев почав рикати, — хто не здригнеться? Господь Бог сказав, — хто не буде пророкувати?
9
Повѣ́дите страна́мъ во а҆ссѷрі́анѣхъ и҆ во страна́хъ є҆гѵ́петскихъ и҆ рцы́те: собери́тесѧ на го́рꙋ самарі́йскꙋю и҆ ви́дите чꙋдє́снаѧ мнѡ́га средѣ̀ є҆ѧ̀ и҆ наси́льство є҆́же въ не́й.
9
Проголосіть на покрівлях у Азоті і на покрівлях у землі Єгипетській і скажіть: зберіться на горах Самарії і подивіться на велике нечестя у ній і на утиски серед неї.
10
И҆ не оу҆разꙋмѣ̀, ꙗ҆̀же бꙋ́дꙋтъ проти́вꙋ є҆́й, гл҃етъ гдⷭ҇ь, сокро́вищствꙋющїи непра́вдꙋ и҆ стра́сть въ се́лѣхъ свои́хъ.
10
Вони не вміють чинити справедливо, — говорить Господь: насильством і грабіжництвом збирають скарби у палаци свої.
11
Сегѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ: тѵ́ре, ѡ҆́крестъ землѧ̀ твоѧ̀ ѡ҆пꙋстѣ́етъ, и҆ ѿи́метъ ѿ тебє̀ крѣ́пость твою̀, и҆ разгра́бѧтсѧ страны̑ твоѧ̑.
11
Тому так говорить Господь Бог: ось ворог, і притім навколо всієї землі! він знищить могутність твою, і пограбовані будуть палаци твої.
12
Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: ꙗ҆́коже пастꙋ́хъ, є҆гда̀ и҆сто́ргнетъ ѿ оу҆́стъ льво́выхъ двѣ̀ го́лєни, и҆лѝ ѡ҆бꙋ́шїе оу҆́ха, та́кѡ и҆сто́ргнꙋтсѧ сы́нове і҆и҃лєвы живꙋ́щїи въ самарі́и прѧ́мѡ пле́мене и҆ въ дама́сцѣ.
12
Так говорить Господь: як іноді пастух вириває з пащі левиної дві гомілки або частину вуха, так врятовані будуть сини Ізраїлеві, які сидять у Самарії в кутку постелі й у Дамаску на ложі.
13
Жерцы̀, послꙋ́шайте и҆ засвидѣ́телствꙋйте до́мꙋ і҆а́кѡвлю, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ вседержи́тель:
13
Слухайте і засвідчіть дому Якова, — говорить Господь Бог, Бог Саваоф.
14
поне́же въ де́нь, є҆гда̀ ѿмщꙋ̀ нечє́стїѧ і҆и҃лєва на не́мъ, и҆ ѿмщꙋ̀ на тре́бищихъ веѳи́лихъ, и҆ раскопа́ю ро́ги тре́бища, и҆ падꙋ́тсѧ на зе́млю:
14
Бо у той день, коли Я стягну з Ізраїля за злочини його, стягну і за жертовники у Вефилі, і відсічені будуть роги вівтаря, і впадуть на землю.
15
сокрꙋшꙋ̀ и҆ поражꙋ̀ до́мъ съ преклѣ̑ты съ до́момъ лѣ́тнимъ, и҆ поги́бнꙋтъ до́мове ко́сти слоно́выѧ, и҆ потребѧ́тсѧ и҆ дрꙋзі́и до́мове мно́зи, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
15
Й уражу дім зимовий разом з домом літнім, і зникнуть доми з прикрасами зі слонової кістки, і не стане багатьох домів, — говорить Господь.
Глава́ д҃
1
Слы́шите сло́во сїѐ, ю҆́ницы васанїті̑дскїѧ, ꙗ҆̀же въ горѣ̀ самарі́йстѣй, преѡби́дѧщыѧ оу҆бо́гихъ и҆ попира́ющыѧ ни́щихъ, глаго́лющыѧ господє́мъ свои̑мъ: подади́те на́мъ, да пїе́мъ.
1
Слухайте слово це, телиці васанські, які на горі Самарійській, ви, що утискуєте бідних, гнобите убогих, говорите господарям своїм: «подавай, і ми будемо пити!»
2
Клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь ст҃ы́ми свои́ми, ꙗ҆́кѡ сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ на вы̀, и҆ во́змꙋтъ вы̀ во ѻ҆рꙋ́жїи, и҆ сꙋ́щихъ съ ва́ми вве́ргꙋтъ въ коно́бы подгнѣща́ємыѧ ѻ҆́гненнїи гꙋби́телїе:
2
Клявся Господь Бог святістю Своєю, що ось, прийдуть на вас дні, коли потягнуть вас гаками і решту ваших вудками.
3
и҆ и҆зве́ржєны бꙋ́дете на̑ги прѧ́мѡ дрꙋ́гъ дрꙋ́га и҆ ѿве́ржетесѧ въ го́рꙋ ремма́нъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
3
І крізь пролами стін вийдете, кожна, як трапиться, і покинете все оздоблення палаців, — говорить Господь.
4
Внидо́сте въ веѳи́ль и҆ беззако́нновасте, и҆ въ галга́лѣхъ оу҆мно́жисте є҆́же нече́ствовати, и҆ принесо́сте заꙋ́тра трє́бы ва́шѧ, въ треде́нство десѧти̑ны ва́шѧ:
4
Ідіть у Вефиль — і грішіть, у Галгал — і примножуйте злочини; приносьте жертви ваші кожного ранку, десятини ваші хоч через кожні три дні.
5
и҆ прочто́ша и҆звнѣ̀ зако́нъ и҆ призва́ша и҆сповѣ́данїе: возвѣсти́те, ꙗ҆́кѡ сїѧ̑ возлюби́ша сы́нове і҆и҃лєвы, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ.
5
Приносьте у жертву подяки квасне, проголошуйте про добровільні приношення ваші і розголошуйте про них, бо це ви любите, сини Ізраїлеві, — говорить Господь Бог.
6
А҆́зъ же да́мъ ва́мъ ѡ҆ско́минꙋ зꙋбѡ́мъ во всѣ́хъ градѣ́хъ ва́шихъ и҆ недоста́токъ хлѣ́ба во всѣ́хъ мѣ́стѣхъ ва́шихъ: и҆ не ѡ҆брати́стесѧ ко мнѣ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
6
За те і дав Я вам голі зуби в усіх містах ваших і нестачу хліба в усіх селищах ваших; але ви не навернулися до Мене, — говорить Господь.
7
И҆ а҆́зъ оу҆держа́хъ до́ждь ѿ ва́съ пре́жде трїе́хъ мцⷭ҇євъ жа́твы, и҆ надождю̀ на є҆ди́нъ гра́дъ, а҆ на дрꙋгі́й (є҆ди́нъ) не надождю̀: ча́сть є҆ди́на надожди́тсѧ, и҆ ча́сть, на ню́же не надождю̀, и҆зсо́хнетъ:
7
І утримував від вас дощ за три місяці до жнив; проливав дощ на одне місто, а на інше місто не проливав дощу; одна ділянка напоєна була дощем, а інша, не окроплена дощем, засихала.
8
и҆ соберꙋ́тсѧ два̀ и҆ трѝ гра̑да во гра́дъ є҆ди́нъ пи́ти во́дꙋ и҆ не насы́тѧтсѧ: и҆ не ѡ҆брати́стесѧ ко мнѣ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
8
І сходилися два-три міста в одне місто, щоб напитися води, і не могли досхочу напитися; але і тоді ви не навернулися до Мене, — говорить Господь.
9
Поби́хъ вы̀ раждеже́нїемъ и҆ златени́цею: оу҆мно́жисте вертогра́ды ва́шѧ, вїногра́ды ва́шѧ и҆ смѡ́квы ва́шѧ и҆ ма̑сличїѧ ва̑ша: сїѧ̑ поѧдо́ша гꙋ́сєницы: и҆ нижѐ та́кѡ ѡ҆брати́стесѧ ко мнѣ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
9
Я уражав вас іржею і бляклістю хліба; безліч садів ваших і виноградників ваших, і смоковниць ваших, і маслин ваших пожирала гусінь, — і, попри все те, ви не навернулися до Мене, — говорить Господь.
10
Посла́хъ на вы̀ сме́рть на пꙋтѝ є҆гѵ́петстѣмъ, и҆ и҆зби́хъ ѻ҆рꙋ́жїемъ ю҆́ношы ва́шѧ, съ плѣ́номъ ко́ней твои́хъ, и҆ и҆зведо́хъ во ѻ҆гнѝ полкѝ ва́шѧ во гнѣ́вѣ мое́мъ: и҆ нижѐ та́кѡ ѡ҆брати́стесѧ ко мнѣ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
10
Посилав Я на вас моровицю, подібну до єгипетської, вбивав мечем юнаків ваших, відводячи коней у полон, так що сморід від станів ваших піднімався у ніздрі ваші; і, попри все те, ви не навернулися до Мене, — говорить Господь.
11
Разори́хъ вы̀, ꙗ҆́коже разорѝ бг҃ъ содо́мꙋ и҆ гомо́ррꙋ, и҆ бы́сте ꙗ҆́кѡ главнѧ̀ и҆сто́ржена и҆з̾ ѻ҆гнѧ̀: и҆ нижѐ та́кѡ ѡ҆брати́стесѧ ко мнѣ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
11
Робив Я серед вас руйнування, як зруйнував Бог Содом і Гоморру, і ви були вихоплені, як головешка з вогню, — і, попри все те, ви не навернулися до Мене, — говорить Господь.
12
Сегѡ̀ ра́ди си́це сотворю́ ти, і҆и҃лю: ѻ҆ба́че, ꙗ҆́кѡ си́це сотворю́ ти, оу҆гото́висѧ призыва́ти бг҃а твоего̀, і҆и҃лю.
12
Тому так учиню Я з тобою, Ізраїлю; і коли Я так учиню з тобою, то приготуйся до зустрічі Бога твого, Ізраїлю,
13
Сѐ, а҆́зъ оу҆твержа́ѧй гро́мъ и҆ созида́ѧй вѣ́тръ и҆ возвѣща́ѧй въ человѣ́цѣхъ хрїста̀ своего̀, творѧ́й оу҆́тро и҆ мглꙋ̀ и҆ восходѧ́й на высѡ́каѧ землѝ: гдⷭ҇ь бг҃ъ вседержи́тель и҆́мѧ є҆мꙋ̀.
13
бо ось Він, Який утворює гори, і творить вітер, і оголошує людині наміри її, ранкове світло перетворює на морок, і йде вище землі; Господь Бог Саваоф — ім’я Йому.
Глава́ є҃
1
Слы́шите сло́во гдⷭ҇не, и҆́мже а҆́зъ прїе́млю на вы̀ пла́чь: до́мъ і҆и҃левъ паде́сѧ и҆ ктомꙋ̀ не приложи́тъ воста́ти:
1
Слухайте це слово, у якому я здійму плач за вами, доме Ізраїлів.
2
дѣви́ца і҆и҃лева пове́ржена на землѝ свое́й, нѣ́сть возставлѧ́ющагѡ ю҆̀.
2
Упала, не встає більше діва Ізраїлева! повалена на землі своїй, і нема кому підняти її.
3
Поне́же сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ: и҆з̾ гра́да, и҆з̾ негѡ́же и҆схожда́ше ты́сѧща, ѡ҆ста́нетсѧ въ не́мъ сто̀: и҆ и҆з̾ негѡ́же и҆схожда́ше сто̀, ѡ҆ста́нетъ въ не́мъ де́сѧть до́мꙋ і҆и҃левꙋ.
3
Бо так говорить Господь Бог: місто, яке виступало з тисячею, залишиться тільки з сотнею, і хто виступав із сотнею, залишиться з десятком у домі Ізраїля.
4
Поне́же сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь къ до́мꙋ і҆и҃левꙋ: взыщи́те менѐ и҆ поживетѐ:
4
Бо так говорить Господь дому Ізраїлевому: знайдіть Мене, і будете живі.
5
а҆ не взыскꙋ́йте веѳи́лѧ и҆ въ галга́лꙋ не входи́те и҆ ко кла́дѧзю клѧ́твы не ходи́те, ꙗ҆́кѡ галга́ла плѣнѧ́ема плѣни́тсѧ, и҆ веѳи́ль бꙋ́детъ а҆́ки не бы́въ.
5
Не шукайте Вефиля і не ходіть у Галгал, і у Вирсавію не подорожуйте, бо Галгал весь піде у полон і Вефиль перетвориться на ніщо.
6
Взыщи́те гдⷭ҇а и҆ поживетѐ, ꙗ҆́кѡ да не возжже́тсѧ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь до́мъ і҆ѡ́сифовъ, и҆ поѧ́стъ є҆го̀, и҆ не бꙋ́детъ оу҆гаша́ющагѡ до́мꙋ і҆и҃лева.
6
Знайдіть Господа, і будете живі, щоб Він не ринув на дім Йосифів як вогонь, який пожере його, і нікому буде погасити його у Вефилі.
7
Гдⷭ҇ь творѧ́й въ высотꙋ̀ сꙋ́дъ и҆ пра́вдꙋ на землѝ положѝ:
7
О, ви, що суд перетворюєте на отруту і правду кидаєте на землю!
8
творѧ́й всѧ̑ и҆ претворѧ́ѧй, и҆ ѡ҆браща́ѧй во оу҆́тро сѣ́нь сме́ртнꙋю и҆ де́нь въ но́щь помрача́ѧй, призыва́ѧй во́дꙋ морскꙋ́ю и҆ разлива́ѧй ю҆̀ на лицѐ землѝ:
8
Хто створив семизір’я й Оріон, і перетворює смертну тінь на ясний ранок, а день робить темним, як ніч, закликає води морські і розливає їх по лицю землі? — Господь ім’я Йому!
9
гдⷭ҇ь бг҃ъ вседержи́тель и҆́мѧ є҆мꙋ̀: раздѣлѧ́ѧй сокрꙋше́нїе на крѣ́пость и҆ бѣ́дство на тверды́ню наводѧ́й.
9
Він зміцнює спустошувача проти сильного, і спустошувач входить в укріплення.
10
Возненави́дѣша оу҆ вра́тъ наказꙋ́ющаго, и҆ сло́вомъ првⷣнымъ возгнꙋша́шасѧ.
10
А вони ненавидять того, хто викриває біля воріт, і гребують тим, хто говорить правду.
11
Сегѡ̀ ра́ди поне́же пѧстьмѝ бїе́те оу҆бо́гихъ и҆ да́ры и҆збра̑нны прїѧ́сте ѿ ни́хъ: до́мы оу҆кра́шєны согради́сте, и҆ не вселите́сѧ въ ни́хъ, вїногра́ды вожделѣ̑нны насади́сте, и҆ не и҆́мате пи́ти вїна̀ ѿ ни́хъ.
11
Отже, за те, що ви зневажаєте бідного і берете від нього подарунки хлібом, ви побудуєте доми із тесаного каменю, але жити не будете у них; розведете прекрасні виноградники, а вино з них не будете пити.
12
Ꙗ҆́кѡ оу҆вѣ́дѣхъ мнѡ́га нечє́стїѧ ва̑ша, и҆ крѣ́пцы грѣсѝ ва́ши, попира́юще првⷣнаго, прїе́млюще премѣ̑ны и҆ оу҆бѡ́гїѧ ѿ вра́тъ ѿрѣѧ́юще.
12
Бо Я знаю, які численні злочини ваші і які тяжкі гріхи ваші: ви вороги правого, берете хабарі й перекручуєте у суді справи бідних.
13
Сегѡ̀ ра́ди смы́слѧй въ то̀ вре́мѧ премолчи́тъ, ꙗ҆́кѡ вре́мѧ лꙋка́во є҆́сть.
13
Тому розумний мовчить у цей час, бо цей час злий.
14
Взыщи́те добра̀, а҆ не ѕла̀, ꙗ҆́кѡ да поживетѐ, и҆ бꙋ́детъ та́кѡ съ ва́ми гдⷭ҇ь бг҃ъ вседержи́тель, ꙗ҆́коже рѣ́сте:
14
Шукайте добра, а не зла, щоб вам залишитися у живих, — і тоді Господь Бог Саваоф буде з вами, як ви говорите.
15
возненави́дѣхомъ ѕла̑ѧ и҆ возлюби́хомъ дѡ́браѧ: и҆ возста́вите оу҆ вра́тъ сꙋ́дъ, ꙗ҆́кѡ да поми́лꙋетъ гдⷭ҇ь бг҃ъ вседержи́тель ѡ҆ста̑вшаѧ і҆ѡ́сифѡва.
15
Зненавидьте зло і полюбіть добро, і відновіть біля воріт правосуддя; можливо, Господь Бог Саваоф помилує залишок Йосифів.
16
Сегѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ вседержи́тель: на всѣ́хъ сто́гнахъ (бꙋ́детъ) пла́чь, и҆ на всѣ́хъ пꙋте́хъ рече́тсѧ: оу҆вы̀ лю́тѣ, оу҆вы̀ лю́тѣ! призове́тсѧ земледѣ́лецъ на пла́чь и҆ на рыда́нїе, и҆ на вѣ́дѧщихъ пла́чь,
16
Тому так говорить Господь Бог Саваоф, Вседержитель: на всіх вулицях буде плач, і на всіх дорогах будуть викликувати: «горе, горе!», і покличуть хлібороба тужити і майстерних у жалібних піснях — плакати,
17
и҆ на всѣ́хъ пꙋте́хъ пла́чь, поне́же пройдꙋ̀ средѣ̀ тебє̀, речѐ гдⷭ҇ь.
17
й у всіх виноградниках буде плач, бо Я пройду серед тебе, — говорить Господь.
18
Оу҆вы̀ лю́тѣ жела́ющымъ днѐ гдⷭ҇нѧ! вскꙋ́ю ва́мъ се́й де́нь гдⷭ҇ень; се́й бо є҆́сть тма̀, а҆ не свѣ́тъ:
18
Горе тим, що бажають дня Господнього! для чого вам цей день Господній? він темрява, а не світло,
19
ꙗ҆́коже а҆́ще оу҆бѣжи́тъ человѣ́къ ѿ лица̀ льва̀, и҆ нападе́тъ на́нь медвѣ́дица: и҆ вско́читъ въ до́мъ и҆ ѡ҆пре́тсѧ рꙋка́ма свои́ма ѡ҆ стѣ́нꙋ, и҆ оу҆сѣ́кнетъ є҆го̀ ѕмїѧ̀.
19
те саме, що якби хто втік від лева, і трапився б йому назустріч ведмідь, або якби прийшов додому й обперся рукою об стіну, і змія вжалила б його.
20
Нѣ́сть ли де́нь гдⷭ҇ень тма̀, а҆ не свѣ́тъ, и҆ мгла̀ не и҆мꙋ́щи свѣ́та своегѡ̀;
20
Хіба день Господній не морок, а світло? він темрява, і немає у ньому сяйва.
21
Возненави́дѣхъ и҆ ѿверго́хъ пра́здники ва́шѧ и҆ не ѡ҆бонѧ́ю же́ртвъ въ со́нмѣхъ ва́шихъ:
21
Ненавиджу, відкидаю свята ваші і не сприймаю пахощів від жертв під час урочистих зібрань ваших.
22
занѐ а҆́ще принесе́те мѝ всесожжє́нїѧ и҆ жє́ртвы ва́шѧ, не прїимꙋ̀, и҆ на спаси́тєлнаѧ ꙗ҆вле́нїѧ ва́шегѡ не призрю̀.
22
Якщо піднесете Мені всепалення і хлібне приношення, Я не прийму їх і не спогляну на подячну жертву із повнотілих тельців ваших.
23
Ѿста́ви ѿ менє̀ гла́съ пѣ́сней твои́хъ, и҆ пѣ́сни ѻ҆рга́нѡвъ твои́хъ не послꙋ́шаю.
23
Віддали від Мене шум пісень твоїх, бо звуків гуслів твоїх Я не буду слухати.
24
И҆ пова́литсѧ ꙗ҆́коже вода̀ сꙋ́дъ, и҆ пра́вда ꙗ҆́коже водоте́ча непрохо́дна.
24
Нехай, як вода, тече суд, і правда — як сильний потік!
25
Є҆да̀ заколє́нїѧ и҆ трє́бы принесо́сте мѝ въ пꙋсты́ни лѣ́тъ четы́редесѧть, до́ме і҆и҃левъ;
25
Чи приносили ви Мені жертви і хлібні дари у пустелі протягом сорока років, доме Ізраїлів?
26
И҆ воспрїѧ́сте ски́нїю моло́ховꙋ и҆ ѕвѣздꙋ̀ бо́га ва́шегѡ ремфа́на, ѡ҆́бразы, ꙗ҆̀же сотвори́сте себѣ̀.
26
Ви носили скинію Молохову і зірку бога вашого Ремфана, зображення, які ви зробили для себе.
27
И҆ преселю́ вы да́лѣе дама́ска, гл҃етъ гдⷭ҇ь: бг҃ъ вседержи́тель и҆́мѧ є҆мꙋ̀.
27
За те Я переселю вас за Дамаск, — говорить Господь; Бог Саваоф — ім’я Йому!
Глава́ ѕ҃
1
Лю́тѣ оу҆ничижа́ющымъ сїѡ́на и҆ оу҆пова́ющымъ на го́рꙋ самарі́йскꙋю: ѡ҆б̾има́ша нача́тки ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆ внидо́ша къ ни̑мъ до́мъ і҆и҃левъ.
1
Горе безтурботним на Сионі й іменитим провідного народу, що надіються на гору Самарійську, до яких приходить дім Ізраїля!
2
Мимоиди́те хала́нꙋ всѝ и҆ ви́дите, и҆ прейди́те ѿтꙋ́дꙋ во є҆ма́ѳъ вели́кїй и҆ сни́дите ѿтꙋ́дꙋ въ ге́ѳъ и҆ноплеме́нникѡвъ, крѣпча́йшыѧ ѿ всѣ́хъ ца́рствъ си́хъ, а҆́ще бо́лши сꙋ́ть предѣ́лы и҆́хъ предѣ̑лъ ва́шихъ;
2
Пройдіть у Калне і подивіться, звідти перейдіть в Емаф великий і спустіться у Геф филистимський: чи не кращі вони за ці царства? чи не ширші межі їхні за межі ваші?
3
Приходѧ́щїи въ де́нь ѕо́лъ, приближа́ющїисѧ и҆ прикаса́ющїисѧ сꙋббѡ́тамъ лжи̑вымъ,
3
Ви, які день біди вважаєте далеким і наближаєте торжество насильства, —
4
спѧ́щїи на ѻ҆дрѣ́хъ ѿ косте́й слоно́выхъ и҆ ласкосе́рдствꙋющїи на посте́лехъ свои́хъ, ꙗ҆дꙋ́щїи кѡ́злища ѿ па́ствъ и҆ телцы̀ млеко́мъ пита́ємы ѿ среды̀ ста́дъ:
4
ви, які лежите на ложах зі слонової кістки і ніжитеся на постелях ваших, їсте кращих баранів стада і тельців з рясного пасовища,
5
пле́щꙋщїи ко гла́сꙋ пища́лей, а҆́ки стоѧ́ща мнѣ́ша, а҆ не ꙗ҆́кѡ бѣжа́ща:
5
співаєте під звуки гуслів, думаючи, що володієте музичним інструментом, як Давид,
6
пїю́щїи процѣже́ное вїно̀ и҆ пе́рвыми вонѧ́ми ма́жꙋщїисѧ, и҆ не страда́хꙋ ничесо́же въ сокрꙋше́нїи і҆ѡ́сифовѣ.
6
п’єте з чаш вино, намащуєтеся найкращими мастями, і не уболіваєте за біду Йосифа!
7
Сегѡ̀ ра́ди нн҃ѣ плѣ̑нницы бꙋ́дꙋтъ ѿ нача́ла си́льныхъ, и҆ ѿи́метсѧ ржа́нїе ко́нско ѿ є҆фре́ма.
7
За те нині підуть вони у полон на чолі полонених, і скінчиться радість зніжених.
8
Ꙗ҆́кѡ клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь собо́ю, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ си́лъ: поне́же гнꙋша́юсѧ а҆́зъ все́ю оу҆кори́зною і҆а́кѡва и҆ се́ла є҆гѡ̀ возненави́дѣхъ, и҆ ѿве́ргꙋ гра́дъ со всѣ́ми живꙋ́щими въ не́мъ.
8
Клянеться Господь Бог Самим Собою, і так говорить Господь Бог Саваоф: гребую зарозумілістю Якова і ненавиджу чертоги його, і віддам місто і все, що наповнює його.
9
И҆ бꙋ́детъ, а҆́ще ѡ҆ста́нꙋтсѧ де́сѧть мꙋже́й во є҆ди́нѣмъ домꙋ̀, оу҆́мрꙋтъ, и҆ ѡ҆ста́нꙋтсѧ ѡ҆ста́точнїи:
9
І буде: якщо в якому домі залишиться десять чоловік, то помруть і вони,
10
и҆ во́змꙋтъ своѝ и҆́хъ, и҆ понꙋ́дѧтсѧ и҆знестѝ кѡ́сти и҆́хъ и҆з̾ до́мꙋ. И҆ рече́тъ настоѧ́телємъ до́мꙋ: є҆ще́ ли є҆́сть оу҆ тебѐ; И҆ рече́тъ: нѣ́сть є҆щѐ. И҆ рече́тъ: молчѝ, не и҆менова́нїѧ ра́ди и҆́мене гдⷭ҇нѧ.
10
і візьме їх родич їхній або спалювач, щоб винести кістки їхні з дому, і скаже тому, хто знаходиться у домі: чи є ще у тебе хтось? Той відповість: немає нікого. І скаже цей: мовчи! бо не можна згадувати імені Господнього.
11
Поне́же, сѐ, гдⷭ҇ь заповѣ́даетъ и҆ побїе́тъ до́мъ вели́кїй толче́нїемъ и҆ до́мъ ма́лый разсѣде́нїемъ.
11
Бо ось, Господь дасть повеління й уразить великі доми розпадинами, а малі доми — тріщинами.
12
А҆́ще поженꙋ́тъ въ ка́менїѧхъ ко́ни; и҆ а҆́ще оу҆мо́лкнꙋтъ въ же́нстѣмъ по́лꙋ; ꙗ҆́кѡ ѡ҆брати́сте на гнѣ́въ сꙋ́дъ, и҆ пло́дъ пра́вды на го́ресть,
12
Чи бігають коні по скелі? чи можна розорювати її волами? Ви тим часом суд перетворюєте на отруту і плід правди на гіркоту;
13
веселѧ́щїисѧ ни ѡ҆ є҆ди́нѣмъ сло́вѣ бла́зѣ, глаго́лющїи: не крѣ́постїю ли на́шею и҆́мамы ро́ги;
13
ви, що захоплюєтеся нікчемними речами і говорите: «чи не своєю силою ми придбали собі могутність?»
14
Тѣ́мже, сѐ, а҆́зъ воздви́гнꙋ на вы̀, до́ме і҆и҃левъ, ꙗ҆зы́къ, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ си́лъ, и҆ сокрꙋша́тъ ва́съ є҆́же не вни́ти во є҆ма́ѳъ и҆ до водоте́чи за́падѡвъ.
14
Ось Я, — говорить Господь Бог Саваоф, — підніму народ проти вас, доме Ізраїлів, і будуть тіснити вас від входу в Емаф до потоку в пустелі.
Глава́ з҃
1
Си́це показа́ ми гдⷭ҇ь бг҃ъ, и҆ сѐ, припло́дъ прꙋ́жїй и҆ды́й оу҆́треннїй, и҆ сѐ, гꙋ́сеница, є҆ди́нъ гѡ́гъ ца́рь.
1
Таке видіння відкрив мені Господь Бог: ось, Він створив сарану на початку виростання пізньої трави, і це була трава після царської косовиці.
2
И҆ бꙋ́детъ, а҆́ще сконча́етъ ꙗ҆ды́й травꙋ̀ земнꙋ́ю, и҆ рѣ́хъ: гдⷭ҇и, гдⷭ҇и, млⷭ҇тивъ бꙋ́ди, кто̀ возста́витъ і҆а́кѡва; ꙗ҆́кѡ ма́лъ є҆́сть.
2
І було, коли вона закінчила їсти траву на землі, я сказав: Господи Боже! пощади; як устоїть Яків? він дуже малий.
3
Раска́йсѧ ѡ҆ се́мъ, гдⷭ҇и: и҆ сїѐ не бꙋ́детъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
3
І пошкодував Господь про те; «не буде цього», — сказав Господь.
4
Си́це показа́ ми гдⷭ҇ь, и҆ сѐ, призва̀ прю̀ во ѻ҆гнѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ, и҆ поѧдѐ бе́зднꙋ мно́гꙋ, и҆ поѧдѐ ча́сть.
4
Таке відіння відкрив мені Господь Бог: ось, Господь Бог зробив для суду вогонь, — і він пожер велику безодню, пожер і частину землі.
5
И҆ рѣ́хъ: гдⷭ҇и, гдⷭ҇и, преста́ни нн҃ѣ, кто̀ возста́витъ і҆а́кѡва; ꙗ҆́кѡ ма́лъ є҆́сть.
5
І сказав я: Господи Боже! зупини; як устоїть Яків? він дуже малий.
6
Раска́йсѧ ѡ҆ се́мъ, гдⷭ҇и: и҆ сїѐ не бꙋ́детъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
6
І пошкодував Господь про те; «і цього не буде», — сказав Господь Бог.
7
Си́це показа́ ми гдⷭ҇ь: и҆ сѐ, мꙋ́жъ стоѧ́й на ѡ҆гра́дѣ а҆дама́нтовѣ, и҆ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀ а҆дама́нтъ.
7
Таке видіння відкрив Він мені: ось, Господь стояв на прямовисній стіні, і в руці у Нього свинцевий висок.
8
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: что̀ ты̀ ви́диши, а҆мѡ́се; И҆ рѣ́хъ: а҆дама́нтъ. И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: сѐ, а҆́зъ оу҆чиню̀ а҆дама́нта средѣ̀ люді́й мои́хъ і҆и҃лѧ, ктомꙋ̀ не приложꙋ̀, є҆́же мимоитѝ є҆го̀:
8
І сказав мені Господь: що ти бачиш, Амосе? Я відповів: висок. І Господь сказав: ось, покладу висок серед народу Мого, Ізраїля; не буду більше прощати йому.
9
и҆ потребѧ́тсѧ трє́бища смѣ́ха, и҆ трє́бы і҆и҃лєвы ѡ҆пꙋстѣ́ютъ, и҆ воста́нꙋ на до́мъ і҆еровоа́мль со ѻ҆рꙋ́жїемъ.
9
І спустошені будуть жертовні висоти Ісаакові, і зруйновані будуть святилища Ізраїлеві, і постану з мечем проти дому Ієровоамового.
10
И҆ посла̀ а҆масі́а жре́цъ веѳи́льскїй ко і҆еровоа́мꙋ царю̀ і҆и҃левꙋ глаго́лѧ: развра́ты твори́тъ на тѧ̀ а҆мѡ́съ средѣ̀ до́мꙋ і҆и҃лева, не возмо́жетъ землѧ̀ под̾ѧ́ти всѣ́хъ слове́съ є҆гѡ̀,
10
І послав Амасія, священик вефильський, до Ієровоама, царя Ізраїльського, сказати: Амос чинить збурення проти тебе серед дому Ізраїлевого; земля не може терпіти усіх слів його.
11
поне́же сїѧ̑ глаго́летъ а҆мѡ́съ: ѻ҆рꙋ́жїемъ сконча́етсѧ і҆еровоа́мъ, і҆и҃ль же плѣне́нъ ѿведе́тсѧ ѿ землѝ своеѧ̀.
11
Бо так говорить Амос: «від меча помре Ієровоам, а Ізраїль неодмінно відведений буде в полон із землі своєї».
12
И҆ речѐ а҆масі́а ко а҆мѡ́сови: ви́дѧй грѧдѝ и҆ ѿидѝ ты̀ на зе́млю і҆ꙋ́динꙋ, и҆ та́мѡ живѝ, и҆ та́мѡ да прорица́еши:
12
І сказав Амасія Амосу: провидцю! піди й відійди у землю Іудину; там їж хліб, і там пророкуй,
13
а҆ въ веѳи́ли посе́мъ не приложѝ прорица́ти, ꙗ҆́кѡ ѡ҆свѧще́нїе царѧ̀ є҆́сть и҆ до́мъ є҆́сть ца́рства.
13
а у Вефилі більше не пророкуй, бо він святиня царя і дім царський.
14
И҆ ѿвѣща̀ а҆мѡ́съ и҆ речѐ ко а҆масі́и: не бѣ́хъ прⷪ҇ро́къ а҆́зъ, нижѐ сы́нъ прⷪ҇ро́чь, но па́стырь бѣ́хъ и҆ ꙗ҆́гѡдичїѧ ѡ҆бира́ѧ:
14
І відповів Амос і сказав Амасії: я не пророк і не син пророка; я був пастухом і збирав сикомори.
15
и҆ поѧ́ мѧ гдⷭ҇ь ѿ ѻ҆ве́цъ и҆ речѐ ко мнѣ̀: и҆дѝ и҆ прорцы̀ на лю́ди моѧ̑ і҆и҃лѧ.
15
Але Господь узяв мене від овець і сказав мені Господь: «іди, пророкуй до народу Мого, Ізраїля».
16
И҆ нн҃ѣ слы́ши сло́во гдⷭ҇не: ты̀ глаго́леши: не прорица́й на і҆и҃лѧ и҆ не возмꙋща́й наро́да на до́мъ і҆а́кѡвль:
16
Тепер вислухай слово Господнє. Ти говориш: «не пророкуй на Ізраїля і не промовляй слів на дім Ісааків».
17
сегѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: жена̀ твоѧ̀ во гра́дѣ соблꙋ́дитъ, сы́нове же твоѝ и҆ дщє́ри ѻ҆рꙋ́жїемъ падꙋ́тъ, и҆ землѧ̀ твоѧ̀ оу҆́жемъ и҆змѣ́ритсѧ, и҆ ты̀ на землѝ нечи́стѣй сконча́ешисѧ, и҆ і҆и҃ль плѣне́нъ ѿведе́тсѧ ѿ землѝ своеѧ̀.
17
За це, ось що говорить Господь: дружина твоя буде збезчещена у місті, сини і дочки твої впадуть від меча, земля твоя буде розділена межевим шнуром, а ти помреш у землі нечистій, і Ізраїль неодмінно виведений буде із землі своєї.
Глава́ и҃
1
Си́це показа́ ми гдⷭ҇ь бг҃ъ: и҆ сѐ, сосꙋ́дъ птицело́вца.
1
Таке відіння відкрив мені Господь Бог: ось кошик зі стиглими плодами.
2
И҆ речѐ (гдⷭ҇ь): что̀ ты̀ ви́диши, а҆мѡ́се; И҆ рѣ́хъ: сосꙋ́дъ птицело́вца. И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: приспѣ̀ коне́цъ на лю́ди моѧ̑ і҆и҃лѧ, не приложꙋ̀ ксемꙋ̀ є҆́же мимоитѝ є҆го̀.
2
І сказав Він: що ти бачиш, Амосе? Я відповів: кошик зі стиглими плодами. Тоді Господь сказав мені: прийшов кінець народу Моєму, Ізраїлю: не буду більше прощати йому.
3
И҆ воспла́чꙋтсѧ стро́пове хра́ма въ то́й де́нь, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ: мно́зи па́дшїи во все́мъ мѣ́стѣ, наве́ргꙋ молча́нїе.
3
Пісні чертога у той день обернуться на ридання, — говорить Господь Бог; багато буде трупів, на всякому місці будуть кидати їх мовчки.
4
Слы́шите оу҆̀бо сїѧ̑, сокрꙋша́ющїи и҆з̾ оу҆́тра оу҆бо́гаго и҆ наси́льствꙋющїи ни́щихъ ѿ землѝ,
4
Вислухайте це ви, що жадаєте поглинути бідних і погубити убогих, —
5
глаго́лющїи: когда̀ пре́йдетъ мцⷭ҇ъ, и҆ прода́мы, и҆ (когда̀ пре́йдꙋтъ) сꙋббѡ̑ты, и҆ ѿве́рземъ сокрѡ́вища на̑ша, є҆́же сотвори́ти мѣ́рꙋ ма́лꙋ, и҆ оу҆вели́чити мѣ́рило, и҆ сотвори́ти вѣ́съ непра́веденъ,
5
ви, які говорите: «колись мине місяць у повні, щоб нам продавати хліб, і субота, щоб відчинити житниці, зменшити міру, збільшити ціну сикля й обманювати неточними терезами,
6
ꙗ҆́кѡ да притѧ́жемъ оу҆бѡ́гїѧ сребро́мъ и҆ ни́щаго за сапогѝ, и҆ ѿ всѧ́кагѡ жи́та кꙋ́плю сотвори́мъ;
6
щоб купувати незаможних за срібло і бідних за пару взуття, а висівки з хліба продавати».
7
Клене́тсѧ гдⷭ҇ь на презо́рство і҆а́кѡвле, а҆́ще забꙋ́детъ въ коне́цъ всѧ̑ дѣла̀ ва̑ша:
7
Клявся Господь славою Якова: воістину повіки не забуду жодного з діл їхніх!
8
и҆ ѡ҆ си́хъ не возмѧте́тсѧ ли землѧ̀, и҆ воспла́четсѧ всѧ́къ живѧ́й на не́й; и҆ взы́детъ ꙗ҆́кѡ рѣка̀ сконча́нїе (є҆ѧ̀), и҆ сни́детъ ꙗ҆́коже рѣка̀ є҆гѵ́петскаѧ.
8
Чи не захитається від цього земля, і чи не заплаче кожен, хто живе на ній? Захвилюється вся вона, як ріка, і буде підніматися й опускатися, як ріка Єгипетська.
9
И҆ бꙋ́детъ въ то́й де́нь, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ, за́йдетъ со́лнце въ полꙋ́дне, и҆ поме́ркнетъ на землѝ въ де́нь свѣ́тъ:
9
І буде у той день, — говорить Господь Бог: зроблю захід сонця опівдні і затьмарю землю серед світлого дня.
10
и҆ превращꙋ̀ пра́здники ва́шѧ въ жа́лость и҆ всѧ̑ пѣ̑сни ва́шѧ въ пла́чь, и҆ возложꙋ̀ на всѧ́къ хребе́тъ вре́тище и҆ на всѧ́кꙋ главꙋ̀ плѣ́шь, и҆ положꙋ̀ є҆го̀ ꙗ҆́кѡ жа́лость люби́магѡ и҆ сꙋ́щыѧ съ ни́мъ ꙗ҆́кѡ де́нь болѣ́зни.
10
І оберну свята ваші на тужіння й усі пісні ваші на плач, і покладу на всі стегна веретище і плішину на всяку голову; і вчиню у країні плач, як за єдиним сином, і кінець її буде — як гіркий день.
11
Сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ послю̀ гла́дъ на зе́млю, не гла́дъ хлѣ́ба, ни жа́ждꙋ воды̀, но гла́дъ слы́шанїѧ сло́ва гдⷭ҇нѧ:
11
Ось настають дні, — говорить Господь Бог, — коли Я пошлю на землю голод, — не голод хліба, не спрагу води, але спрагу слухання слів Господніх.
12
и҆ поколе́блютсѧ во́ды ѿ мо́рѧ до мо́рѧ и҆ ѿ сѣ́вера до востѡ́къ, и҆ ѡ҆бтекꙋ́тъ и҆́щꙋще словесѐ гдⷭ҇нѧ, и҆ не ѡ҆брѧ́щꙋтъ.
12
І будуть ходити від моря до моря і блукати від півночі до сходу, шукаючи слова Господнього, і не знайдуть його.
13
Въ то́й де́нь ѡ҆скꙋдѣ́ютъ дѣ̑вы дѡ́брыѧ и҆ ю҆́нѡши въ жа́жди,
13
У той день будуть сохнути від спраги красиві діви і юнаки,
14
кленꙋ́щїисѧ ѡ҆чище́нїемъ самарі́йскимъ и҆ глаго́лющїи: жи́въ бо́гъ тво́й, да́не, и҆ жи́въ бо́гъ тво́й, вирсаве́е. И҆ падꙋ́тъ и҆ не воста́нꙋтъ ктомꙋ̀.
14
які клянуться гріхом самарійським і говорять: «живий бог твій, Дан! і жива путь у Вирсавію!» — Вони впадуть і вже не встануть.
Глава́ ѳ҃
1
Ви́дѣхъ гдⷭ҇а стоѧ́ща на же́ртвенницѣ, и҆ речѐ: поразѝ ѡ҆чисти́лище, и҆ поколе́блютсѧ преддвє́рїѧ, и҆ пресѣцы̀ въ главы̑ всѣ́хъ: и҆ ѡ҆ста́вшыѧ и҆́хъ ѻ҆рꙋ́жїемъ и҆збїю̀, не оу҆бѣжи́тъ ѿ ни́хъ бѣжа́й, и҆ не оу҆цѣлѣ́етъ ѿ ни́хъ оу҆цѣлѣва́ѧй:
1
Бачив я Господа, Який стояв над жертовником, і Він сказав: удар у притолоку над воротами, щоб затряслися косяки, і обруш їх на голови всіх їх, решту ж із них Я уражу мечем: не втече з них ніхто, хто біжить, і не спасеться з них ніхто, хто бажає спастися.
2
а҆́ще сокры́ютсѧ во а҆́дѣ, то̀ и҆ ѿтꙋ́дꙋ рꙋка̀ моѧ̀ и҆сто́ргнетъ ѧ҆̀, и҆ а҆́ще взы́дꙋтъ на не́бо, то̀ и҆ ѿтꙋ́дꙋ све́ргꙋ ѧ҆̀:
2
Хоч би вони зарилися у пекло, і звідти рука Моя візьме їх; хоч би зійшли на небо, і звідти скину їх.
3
и҆ а҆́ще скры́ютсѧ на версѣ̀ карми́ла, то̀ и҆ ѿтꙋ́дꙋ взыщꙋ̀ и҆ возмꙋ̀ ѧ҆̀, и҆ а҆́ще погрꙋзѧ́тсѧ ѿ ѻ҆́чїю моє́ю во глꙋбина́хъ морски́хъ, то̀ и҆ та́мѡ повелю̀ ѕмі́еви, и҆ оу҆грызе́тъ ѧ҆̀:
3
І хоч би вони сховалися на вершині Кармила, і там відшукаю і візьму їх; хоч би сховалися від очей Моїх на дні моря, і там накажу морському змієві уразити їх.
4
и҆ а҆́ще по́йдꙋтъ въ плѣ́нъ пред̾ лице́мъ вра̑гъ свои́хъ, и҆ та́мѡ повелю̀ ѻ҆рꙋ́жїю, и҆ и҆збїе́тъ и҆̀хъ: и҆ оу҆твержꙋ̀ ѻ҆́чи моѝ на ни́хъ во ѕла̑ѧ, а҆ не во блага̑ѧ.
4
І якщо підуть у полон попереду ворогів своїх, то повелю мечу і там убити їх. Зверну на них очі Мої на біду їм, а не на благо.
5
И҆ гдⷭ҇ь бг҃ъ вседержи́тель прикаса́ѧйсѧ землѝ и҆ коле́блѧ є҆́ю, и҆ возрыда́ютъ всѝ живꙋ́щїи на не́й, и҆ взы́детъ ꙗ҆́кѡ рѣка̀ сконча́нїе є҆ѧ̀, и҆ сни́детъ ꙗ҆́кѡ рѣка̀ є҆гѵ́петскаѧ:
5
Бо Господь Бог Саваоф торкнеться землі, — і вона розтане, і заплачуть усі, що живуть на ній; і підніметься вся вона, як ріка, й опуститься як ріка Єгипетська.
6
сотворѧ́ѧй на не́бо восхо́дъ сво́й и҆ ѡ҆бѣща́нїе своѐ на землѝ ѡ҆снова́ѧй, призыва́ѧй во́дꙋ морскꙋ́ю и҆ пролива́ѧй ю҆̀ на лицѐ землѝ: гдⷭ҇ь бг҃ъ вседержи́тель и҆́мѧ є҆мꙋ̀.
6
Він улаштував горні чертоги Свої на небесах і склепіння Своє утвердив на землі, прикликає води морські, і виливає їх по лицю землі; Господь ім’я Йому.
7
Не ꙗ҆́коже ли сы́нове є҆ѳїо́пстїи вы̀ є҆стѐ мнѣ̀, сы́нове і҆и҃лєвы; гл҃етъ гдⷭ҇ь. Не і҆и҃лѧ ли и҆зведо́хъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ и҆ и҆ноплеме́нники и҆з̾ каппадокі́и и҆ сѵ́рѧны и҆з̾ ро́ва;
7
Чи не такі, як сини ефіоплян, і ви для Мене, сини Ізраїлеві? — Говорить Господь. Чи не Я вивів Ізраїля з землі Єгипетської і филистимлян — з Кафтора, й арамлян — з Кира?
8
Сѐ, ѻ҆́чи гдⷭ҇а бг҃а на ца́рство грѣ́шныхъ, и҆ ѿве́ргꙋ є҆̀ ѿ лица̀ землѝ: ѻ҆ба́че не въ коне́цъ ѿве́ргꙋ до́мъ і҆и҃левъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
8
Ось, очі Господа Бога — на грішне царство, і Я знищу його з лиця землі; але дім Якова не зовсім знищу, — говорить Господь.
9
Поне́же, сѐ, а҆́зъ заповѣ́даю и҆ развѣ́ю до́мъ і҆и҃левъ во всѧ̑ ꙗ҆зы́ки, ꙗ҆́коже вѣ́етсѧ на вѣ́ѧлѣ, и҆ не паде́тъ сотре́нїе на зе́млю.
9
Бо ось, Я накажу і розсиплю дім Ізраїлів по всіх народах, як розсипають зерна у решеті, і жодне не впаде на землю.
10
Ѻ҆рꙋ́жїемъ сконча́ютсѧ всѝ грѣ́шнїи люді́й мои́хъ, глаго́лющїи: не прибли́жатсѧ, ни прїи́дꙋтъ на на́съ ѕла̑ѧ.
10
Від меча помруть усі грішники з народу Мого, які говорять: «не осягне нас і не прийде до нас ця біда!»
11
Въ то́й де́нь возста́влю ски́нїю даві́довꙋ па́дшꙋю, и҆ возграждꙋ̀ па̑дшаѧ є҆ѧ̀, и҆ раскѡ́панаѧ є҆ѧ̀ возста́влю, и҆ возграждꙋ̀ ю҆̀ ꙗ҆́коже дні́е вѣ́ка:
11
У той день Я відновлю скинію Давидову занепалу, закрию тріщини у ній і зруйноване відновлю, і влаштую її, як у дні давні,
12
ꙗ҆́кѡ да взы́щꙋтъ менѐ ѡ҆ста́вшїисѧ человѣ́цы и҆ всѝ ꙗ҆зы́цы, въ ни́хже призва́сѧ и҆́мѧ моѐ въ ни́хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь творѧ́й сїѧ̑ всѧ̑.
12
щоб вони оволоділи залишком Едома й усіма народами, між якими сповіститься ім’я Моє, — говорить Господь, Який творить усе це.
13
Сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ пости́гнетъ жа́тва ѡ҆б̾има́нїе вїногра́да, и҆ созрѣ́етъ гро́здїе въ сѣ́ѧтвꙋ, и҆ и҆ска́паютъ го́ры сла́дость, и҆ всѝ хо́лми насажде́ни бꙋ́дꙋтъ:
13
Ось, настають дні, — говорить Господь, — коли орач застане ще женця, а той, хто топче виноград, — сівача; і гори будуть виточувати виноградний сік, і всі пагорби потечуть.
14
и҆ возвращꙋ̀ плѣ́нъ люді́й мои́хъ і҆и҃лѧ, и҆ возградѧ́тъ гра́ды разорє́ныѧ, и҆ населѧ́тсѧ, и҆ насадѧ́тъ вїногра́ды и҆ и҆спїю́тъ вїно̀ и҆́хъ, и҆ сотворѧ́тъ вертогра́ды и҆ снѣдѧ́тъ пло́дъ и҆́хъ:
14
І поверну з полону народ Мій, Ізраїля, і забудують опустілі міста й оселяться у них, насадять виноградники і будуть пити вино з них, розведуть сади і будуть їсти плоди з них.
15
и҆ насаждꙋ̀ ѧ҆̀ на землѝ и҆́хъ, и҆ не и҆сто́ргнꙋтсѧ ктомꙋ̀ ѿ землѝ своеѧ̀, ю҆́же да́хъ и҆̀мъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ вседержи́тель.
15
І оселю їх на землі їхній, і вони не будуть більше вигнанцями з землі своєї, яку Я дав їм, — говорить Господь Бог твій.