Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И҆ во вре́мѧ ѻ҆́но воста́нетъ мїхаи́лъ кнѧ́зь вели́кїй стоѧ́й ѡ҆ сынѣ́хъ люді́й твои́хъ: и҆ бꙋ́детъ вре́мѧ ско́рби, ско́рбь, ꙗ҆кова̀ не бы́сть, ѿне́лѣже созда́сѧ ꙗ҆зы́къ на землѝ, да́же до вре́мене ѻ҆́нагѡ: и҆ въ то̀ вре́мѧ спасꙋ́тсѧ лю́дїе твоѝ всѝ, ѡ҆брѣ́тшїисѧ впи́сани въ кни́зѣ,
1
І постане у той час Михаїл, князь великий, який стоїть за синів народу твого; і настане час тяжкий, якого не бувало з тих пір, як існують люди, донині; але врятуються у цей час з народу твого всі, які знайдені будуть записаними у книзі.
2
и҆ мно́зи ѿ спѧ́щихъ въ земнѣ́й пе́рсти воста́нꙋтъ, сі́и въ жи́знь вѣ́чнꙋю, а҆ ѻ҆́нїи во оу҆кори́знꙋ и҆ въ стыдѣ́нїе вѣ́чное.
2
І багато з тих, що сплять у поросі землі пробудяться, одні для життя вічного, інші на вічну наругу і посоромлення.
3
И҆ смы́слѧщїи просвѣтѧ́тсѧ а҆́ки свѣ́тлость тве́рди, и҆ ѿ првⷣныхъ мно́гихъ а҆́ки ѕвѣ́зды во вѣ́ки и҆ є҆щѐ.
3
І розумні будуть сяяти, як світила на тве́рді, і ті, що навернули багатьох до правди, — як зірки, повіки, назавжди.
4
Ты́ же, данїи́ле, заградѝ словеса̀ и҆ запеча́тай кни̑ги до вре́мене сконча́нїѧ, до́ндеже наꙋча́тсѧ мно́зи, и҆ оу҆мно́житсѧ вѣ́дѣнїе.
4
А ти, Даниїле, приховай слова ці і запечатай книгу цю до останнього часу; багато хто прочитає її, і збільшиться відання».
5
И҆ ви́дѣхъ а҆́зъ данїи́лъ, и҆ сѐ, два̀ и҆́нїи стоѧ́хꙋ, є҆ди́нъ ѡ҆ сїю̀ странꙋ̀ оу҆́стїѧ рѣкѝ, а҆ дрꙋгі́й ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ оу҆́стїѧ рѣкѝ.
5
Тоді я, Даниїл, подивився, і ось, стоять двоє інших, один на цьому березі ріки, другий на тому березі ріки.
6
И҆ речѐ къ мꙋ́жꙋ ѡ҆болче́нномꙋ въ ри́зꙋ льнѧ́нꙋ, и҆́же бѧ́ше верхꙋ̀ воды̀ рѣчны́ѧ: доко́лѣ ѡ҆конча́нїе чꙋде́съ, ꙗ҆́же ре́клъ є҆сѝ;
6
І один сказав мужу в лляному одязі, який стояв над водами ріки: «коли буде кінець цих дивних подій?»
7
И҆ слы́шахъ ѿ мꙋ́жа ѡ҆болче́ннагѡ въ ри́зꙋ льнѧ́нꙋ, и҆́же бѧ́ще верхꙋ̀ воды̀ рѣчны́ѧ, и҆ воздви́же десни́цꙋ свою̀ и҆ шꙋ́йцꙋ свою̀ на не́бо и҆ клѧ́тсѧ живꙋ́щимъ во вѣ́ки, ꙗ҆́кѡ во вре́мѧ и҆ во времена̀ и҆ въ по́лъ вре́мене, є҆гда̀ сконча́етсѧ разсы́панїе рꙋкѝ люді́й ѡ҆свѧще́нныхъ, и҆ оу҆вѣ́дѧтъ сїѧ̑ всѧ̑.
7
І чув я, як муж у лляному одязі, який знаходився над водами ріки, піднявши праву і ліву руку до неба, клявся Тим, Хто живе повіки, що до кінця часу і часів і напівчасу, і після остаточного знищення сили народу святого, все це звершиться.
8
А҆́зъ же слы́шахъ, и҆ не разꙋмѣ́хъ, и҆ рѣ́хъ: го́споди, что̀ послѣ̑днѧѧ си́хъ;
8
Я чув це, але не зрозумів, і тому сказав: «господарю мій! що ж після цього буде?»
9
И҆ речѐ: грѧдѝ, данїи́ле, ꙗ҆́кѡ заграждє́на словеса̀ и҆ запеча̑тана да́же до конца̀ вре́мене:
9
І відповів він: «іди, Даниїле; бо приховані і запечатані слова ці до останнього часу.
10
и҆збра́нни бꙋ́дꙋтъ и҆ оу҆бѣлѧ́тсѧ, и҆ а҆́ки ѻ҆гне́мъ и҆скꙋсѧ́тсѧ и҆ ѡ҆свѧтѧ́тсѧ мно́зи: и҆ собеззако́ннꙋютъ беззакѡ́нницы, и҆ не оу҆разꙋмѣ́ютъ всѝ нечести́вїи, но оу҆́мнїи оу҆разꙋмѣ́ютъ:
10
Багато хто очиститься, убілиться і переплавлений буде через спокуси, нечестиві ж будуть чинити нечестиво, і не зрозуміє цього ніхто з нечестивих, а мудрі зрозуміють.
11
ѿ вре́мене же премѣ́ненїѧ же́ртвы всегда́шнїѧ, и҆ да́стсѧ ме́рзость запꙋстѣ́нїѧ на дни̑ ты́сѧща двѣ́сти де́вѧтьдесѧтъ:
11
З часу припинення щоденної жертви і поставлення мерзоти запустіння мине тисяча двісті дев’яносто днів.
12
блаже́нъ терпѧ́й и҆ дости́гнꙋвый до дні́й ты́сѧщи тре́хъ сѡ́тъ три́десѧти пѧтѝ:
12
Блаженний, хто очікує і досягне тисячі трьохсот тридцяти п’яти днів.
13
ты́ же и҆дѝ и҆ почива́й: є҆ще́ бодні́е сꙋ́ть и҆ часы̀ во и҆сполне́нїе сконча́нїѧ, и҆ почі́еши, и҆ воста́неши въ жре́бїй тво́й, въ сконча́нїе дні́й.
13
А ти йди до твого кінця й упокоїшся, і встанеш для одержання твого жереба наприкінці днів».