¹

Въ пе́рвое лѣ́то валтаса́ра царѧ̀ халде́йска, данїи́лъ со́нъ ви́дѣ и҆ видѣ̑нїѧ главы̀ є҆гѡ̀ на ло́жи є҆гѡ̀, и҆ со́нъ сво́й вписа̀:

¹

У перший рік Валтасара, царя Вавилонського, Даниїл бачив сон і пророчі видіння голови своєї на ложі своєму. Тоді він записав цей сон, виклавши сутність справи.

²

а҆́зъ данїи́лъ ви́дѣхъ въ видѣ́нїи мое́мъ но́щїю: и҆ сѐ, четы́ри вѣ́три небе́снїи налего́ша на мо́ре вели́кое,

²

Почавши мову, Даниїл сказав: бачив я у нічному видінні моєму, і ось, чотири вітри небесних боролися на великому морі,

³

и҆ четы́ри ѕвѣ́рїе вели́цыи и҆схожда́хꙋ и҆з̾ мо́рѧ, разли́чни междꙋ̀ собо́ю:

³

і чотири великих звіра вийшли з моря, не схожі один на одного.

⁴

пе́рвый а҆́ки льви́ца и҆мы́й крилѣ̑, крилѣ̑ же є҆гѡ̀ а҆́ки ѡ҆́рли, зрѧ́хъ, до́ндеже и҆сто́ржєна бы́ша кри́ла є҆гѡ̀, и҆ воздви́жесѧ ѿ землѝ, и҆ на нѡ́гꙋ человѣ̑чꙋ ста̀, и҆ се́рдце человѣ́чо даде́сѧ є҆мꙋ̀:

⁴

Перший — як лев, але у нього крила орлині; я дивився, доки не вирвані були у нього крила, і він піднятий був від землі, і став на ноги, як людина, і серце людське дане йому.

⁵

и҆ сѐ, ѕвѣ́рь вторы́й подо́бенъ медвѣ́дицѣ, и҆ на странѣ̀ є҆ди́нѣй ста̀, и҆ трѝ ре́бра во оу҆стѣ́хъ є҆гѡ̀, средѣ̀ зꙋбѡ́въ є҆гѡ̀, и҆ си́це глаго́лахꙋ є҆мꙋ̀: воста́ни, ꙗ҆́ждь плѡ́ти мнѡ́ги:

⁵

І ось ще звір, другий, схожий на ведмедя, стояв з одного боку, і три ікла у роті у нього, між зубами його; йому сказано так: «встань, їж м’яса багато!»

⁶

созадѝ сегѡ̀ ви́дѣхъ: и҆ сѐ, ѕвѣ́рь и҆́нъ а҆́ки ры́сь, томꙋ́же кри́ла четы́ри пти̑чїѧ над̾ ни́мъ и҆ четы́ри главы̑ ѕвѣ́рю, и҆ вла́сть даде́сѧ є҆мꙋ̀:

⁶

Потім бачив я, ось ще звір, як барс; на спині у нього чотири пташиних крила, і чотири голови були у звіра цього, і влада дана була йому.

⁷

созадѝ сегѡ̀ ви́дѣхъ: и҆ сѐ, ѕвѣ́рь четве́ртый стра́шенъ и҆ оу҆жа́сенъ и҆ крѣ́покъ и҆зли́ха, зꙋ́бы же є҆гѡ̀ желѣ́зни ве́лїи, ꙗ҆ды́й и҆ и҆стончева́ѧ, ѡ҆ста́нки же нога́ма свои́ма попира́ше, то́йже различа́ѧсѧ и҆зли́ха па́че всѣ́хъ ѕвѣре́й пре́жнихъ, и҆ рогѡ́въ де́сѧть є҆мꙋ̀:

⁷

Після цього бачив я в нічних видіннях, і ось звір четвертий, страшний і жахливий і дуже сильний; у нього великі залізні зуби; він пожирає і розтрощує, залишки ж топче ногами; він відмінний був від усіх інших звірів, і десять рогів було у нього.

⁸

разсмотрѧ́хъ въ розѣ́хъ є҆гѡ̀, и҆ сѐ, ро́гъ дрꙋгі́й ма́лъ взы́де средѣ̀ и҆́хъ, и҆ трїѐ ро́зи пре́днїи є҆гѡ̀ и҆сто́ргнꙋшасѧ ѿ лица̀ є҆гѡ̀, и҆ сѐ, ѻ҆́чи а҆́ки ѻ҆́чи челѡвѣ́чи въ ро́зѣ то́мъ, и҆ оу҆ста̀ глагѡ́люща вєли́каѧ.

⁸

Я дивився на ці роги, і ось, вийшов між ними ще невеликий ріг, і три з попередніх рогів з коренем були вирвані перед ним, і ось, у цьому розі були очі, як очі людські, і вуста, які говорять зарозуміло.

⁹

зрѧ́хъ до́ндеже прⷭ҇то́ли поста́вшасѧ, и҆ ве́тхїй де́нми сѣ́де, и҆ ѻ҆де́жда є҆гѡ̀ бѣла̀ а҆́ки снѣ́гъ, и҆ вла́си главы̀ є҆гѡ̀ а҆́ки во́лна чиста̀, прⷭ҇то́лъ є҆гѡ̀ пла́мень ѻ҆́гненъ, коле́са є҆гѡ̀ ѻ҆́гнь палѧ́щь:

⁹

Бачив я, нарешті, що поставлені були престоли, і возсів Ветхий днями; одіяння на Ньому було біле, як сніг, і волосся глави Його — як чиста хвиля; престіл Його — як полум’я вогню, колеса Його — палаючий вогонь.

¹⁰

рѣка̀ ѻ҆́гненна теча́ше и҆сходѧ́щи пред̾ ни́мъ: ты́сѧщѧ ты́сѧщъ слꙋжа́хꙋ є҆мꙋ̀, и҆ тмы̑ те́мъ предстоѧ́хꙋ є҆мꙋ̀: сꙋди́ще сѣ́де, и҆ кни̑ги ѿверзо́шасѧ.

¹⁰

Вогненна ріка виходила і проходила перед Ним; тисячі тисяч служили Йому і тисячі тисяч стояли перед Ним; судді сіли, і розкрилися книги.

¹¹

Ви́дѣхъ тогда̀ ѿ гла́са слове́съ вели́кихъ, ꙗ҆̀же ро́гъ ѻ҆́ный глаго́лаше, до́ндеже оу҆би́сѧ ѕвѣ́рь и҆ поги́бе, и҆ тѣ́ло є҆гѡ̀ даде́сѧ во сожже́нїе ѻ҆́гненно:

¹¹

Бачив я тоді, що за вимовлення зарозумілих слів, які говорив ріг, звір був убитий на очах моїх, і тіло його розтрощене і віддане на спалення вогню.

¹²

и҆ про́чихъ ѕвѣре́й преста́висѧ вла́сть, и҆ продолже́нїе житїѧ̀ даде́сѧ и҆̀мъ до вре́мене и҆ вре́мене.

¹²

Й у інших звірів відібрана влада їх, і продовження життя дане їм тільки на час і на термін.

¹³

Ви́дѣхъ во снѣ̀ но́щїю, и҆ сѐ, на ѡ҆́блацѣхъ небе́сныхъ ꙗ҆́кѡ сн҃ъ чл҃вѣ́чь и҆ды́й бѧ́ше и҆ да́же до ве́тхагѡ де́нми до́йде и҆ пред̾ него̀ приведе́сѧ:

¹³

Бачив я у нічних видіннях, ось із хмарами небесними йшов ніби Син людський, дійшов до Ветхого днями і підведений був до Нього.

¹⁴

и҆ томꙋ̀ даде́сѧ вла́сть и҆ чтⷭ҇ь и҆ црⷭ҇тво, и҆ всѝ лю́дїе, племена̀ и҆ ꙗ҆зы́цы томꙋ̀ порабо́таютъ: вла́сть є҆гѡ̀ вла́сть вѣ́чнаѧ, ꙗ҆́же не пре́йдетъ, и҆ црⷭ҇тво є҆гѡ̀ не разсы́плетсѧ.

¹⁴

І Йому дана влада, слава і царство, щоб усі народи, племена і мови служили Йому; володарювання Його — володарювання вічне, яке не мине, і царство Його не зруйнується.

¹⁵

Вострепета̀ дꙋ́хъ мо́й въ состоѧ́нїи мое́мъ, а҆́зъ данїи́лъ, и҆ видѣ̑нїѧ главы̀ моеѧ̀ смꙋща́хꙋ мѧ̀.

¹⁵

Затремтів дух мій у мені, Даниїлі, у тілі моєму, і видіння голови моєї збентежили мене.

¹⁶

И҆ прїидо́хъ ко є҆ди́номꙋ ѿ стоѧ́щихъ и҆ и҆звѣ́стїѧ проси́хъ ѿ негѡ̀ наꙋчи́тисѧ ѡ҆ всѣ́хъ си́хъ. И҆ повѣ́да мѝ и҆звѣ́стїе и҆ сказа́нїе слове́съ возвѣстѝ мѝ:

¹⁶

Я підійшов до одного з тих, що стояли і запитав у нього про істинне значення всього цього, і він став говорити зі мною, і пояснив мені зміст сказаного:

¹⁷

сі́и ѕвѣ́рїе вели́цыи четы́ри, четы́ри ца̑рства воста́нꙋтъ на землѝ,

¹⁷

«ці великі звірі, яких чотири, означають, що чотири царі постануть із землі.

¹⁸

ꙗ҆̀же во́змꙋтсѧ: и҆ пре́ймꙋтъ ца́рство ст҃і́и вы́шнѧгѡ и҆ содержа́ти бꙋ́дꙋтъ ѻ҆́ное да́же до вѣ́ка вѣкѡ́въ.

¹⁸

Потім приймуть царство святі Всевишнього і будуть володіти царством повік і навіки віків».

¹⁹

И҆ вопроша́хъ и҆спы́тнѡ ѡ҆ ѕвѣ́ри четве́ртѣмъ, ꙗ҆́кѡ бѧ́ше разли́ченъ па́че всѧ́кагѡ ѕвѣ́рѧ, стра́шенъ вельмѝ, зꙋ́бы є҆гѡ̀ желѣ́зни и҆ нѡ́гти є҆гѡ̀ мѣ́дѧни, ꙗ҆ды́й и҆ и҆стончева́ѧ, ѡ҆ста́нки же нога́ма свои́ма попира́ше:

¹⁹

Тоді побажав я точного пояснення про четвертого звіра, який був відмінний від усіх і дуже страшний, із зубами залізними і кігтями мідними, пожирав і розтрощував, а залишки топтав ногами,

²⁰

и҆ ѡ҆ десѧтѝ розѣ́хъ є҆гѡ̀ и҆̀же на главѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆ дрꙋзѣ́мъ возше́дшемъ и҆ и҆стрѧ́сшемъ пє́рвыѧ трѝ, ро́гъ же то́й є҆мꙋ́же ѻ҆́чи и҆ оу҆ста̀ глагѡ́люща вєли́каѧ, и҆ видб̾нїе є҆гѡ̀ бо́лѣе про́чїихъ:

²⁰

і про десять рогів, які були на голові у нього, і про інший, який щойно вийшов, перед яким випали три, про той самий ріг, у якого були очі і вуста, які говорять зарозуміло, і який на вигляд став більшим за інші.

²¹

зрѧ́хъ, и҆ ро́гъ то́й творѧ́ше ра́ть со ст҃ы́ми и҆ оу҆крѣпи́сѧ на ни́хъ,

²¹

Я бачив, як цей ріг вів битву зі святими і переборював їх,

²²

до́ндеже прїи́де ве́тхїй де́нми и҆ сꙋ́дъ дадѐ ст҃ы̑мъ вы́шнѧгѡ: и҆ вре́мѧ приспѣ̀, и҆ ца́рство прїѧ́ша ст҃і́и.

²²

доки не прийшов Ветхий днями, і суд даний був святим Всевишнього, і настав час, щоб царством оволоділи святі.

²³

И҆ речѐ: ѕвѣ́рь четве́ртый ца́рство четве́ртое бꙋ́детъ на землѝ, є҆́же превзы́детъ всѧ̑ ца̑рства и҆ поѧ́стъ всю̀ зе́емлю, и҆ попере́тъ ю҆̀ и҆ посѣче́тъ:

²³

Про це він сказав: звір четвертий — четверте царство буде на землі, відмінне від усіх царств, яке буде пожирати всю землю, топтати і скрушати її.

²⁴

и҆ де́сѧть рогѡ́въ є҆гѡ̀ де́сѧть царе́й воста́нꙋтъ, и҆ по ни́хъ воста́нетъ дрꙋгі́й, и҆́же превзы́детъ ѕло́бами всѣ́хъ пре́жнихъ и҆ трѝ цари̑ смири́тъ,

²⁴

А десять рогів означають, що з цього царства постануть десять царів, і після них постане інший, відмінний від попередніх, і принизить трьох царів,

²⁵

и҆ словеса̀ на вы́шнѧго возглаго́летъ и҆ ст҃ы́хъ вы́шнѧгѡ смири́тъ, и҆ помы́слитъ премѣни́ти времена̀ и҆ зако́нъ, и҆ да́стсѧ въ рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀ да́же до вре́мене и҆ време́нъ и҆ полꙋвре́мене:

²⁵

і проти Всевишнього буде говорити слова і пригнічувати святих Всевишнього; навіть мріятиме відмінити у них святкові часи і закон, і вони віддані будуть у руку його до часу і часів і напівчасу.

²⁶

и҆ сꙋди́ще сѧ́детъ, и҆ вла́сть є҆гѡ̀ преста́вѧтъ є҆́же потреби́ти и҆ погꙋби́ти до конца̀:

²⁶

Потім сядуть судді і відберуть у нього владу губити і знищувати до кінця.

²⁷

ца́рство же и҆ вла́сть и҆ вели́чество царе́й, и҆̀же под̾ всѣ́мъ небесе́мъ, да́стсѧ ст҃ы̑мъ вы́шнѧгѡ: и҆ црⷭ҇тво є҆гѡ̀ црⷭ҇тво вѣ́чное, и҆ всѧ̑ вла̑сти томꙋ̀ рабо́тати бꙋ́дꙋтъ и҆ слꙋ́шати.

²⁷

Царство ж і влада і велич царствена в усій піднебесній дані будуть народу святих Всевишнього, Якого царство — царство вічне, і всі володарі будуть служити і коритися Йому.

²⁸

До здѣ̀ сконча́нїе словесѐ. А҆́зъ данїи́лъ, надо́лзѣ размышлє́нїѧ моѧ̑ смꙋща́хꙋ мѧ̀, и҆ зра́къ мо́й премѣни́сѧ на мнѣ̀, и҆ глаго́лъ въ се́рдцы мое́мъ соблюдо́хъ.

²⁸

Тут кінець слова. Мене, Даниїла, сильно бентежили міркування мої, і лице моє змінилося на мені; але слово я зберіг у серці моєму.