¹

И҆ бꙋ́детъ а҆́ще вни́деши въ зе́млю, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀ въ жре́бїй є҆́же наслѣ́дити ю҆̀, и҆ всели́шисѧ на не́й,

¹

Коли ти прийдеш у землю, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ, і оволодієш нею, і оселишся на ній,

²

и҆ да во́змеши ѿ нача́тка плодѡ́въ землѝ твоеѧ̀, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀ въ жре́бїй, и҆ вложи́ши въ ко́шницꙋ, и҆ по́йдеши на мѣ́сто, є҆́же и҆збере́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й призыва́ти и҆́мѧ є҆гѡ̀ та́мѡ:

²

то візьми початки усіх плодів землі, які ти одержиш від землі твоєї, яку Господь Бог твій дає тобі, і поклади в кошик, і піди на те місце, яке Господь Бог твій обере, щоб перебувало там ім’я Його;

³

и҆ прїи́деши къ жерцꙋ̀, и҆́же бꙋ́детъ въ ты̑ѧ дни̑, и҆ рече́ши къ немꙋ̀: возвѣща́ю дне́сь гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀, ꙗ҆́кѡ внидо́хъ въ зе́млю, є҆́юже клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь ѻ҆тцє́мъ на́шымъ да́ти на́мъ:

³

і прийди до священика, який буде в ті дні, і скажи йому: сьогодні сповідаю перед Господом Богом твоїм, що я ввійшов у ту землю, яку Господь клявся батькам нашим дати нам.

⁴

и҆ да во́зметъ жре́цъ ѿ рꙋкꙋ̀ твоє́ю ко́шницꙋ и҆ да положи́тъ ю҆̀ пред̾ ѻ҆лтаре́мъ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀:

⁴

Священик візьме кошик з руки твоєї і поставить його перед жертовником Господа Бога твого.

⁵

и҆ ѿвѣща́въ рече́ши пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ: сѷрі́ю ѡ҆ста́ви ѻ҆те́цъ мо́й и҆ сни́де во є҆гѵ́петъ и҆ ѡ҆бита̀ та́мѡ въ числѣ̀ ма́лѣмъ, и҆ бы́сть та́мѡ въ ꙗ҆зы́къ вели́къ и҆ во мно́жество мно́го и҆ вели́ко:

⁵

Ти ж відповідай і скажи перед Господом Богом твоїм: батько мій був подорожнім арамеянином, і пішов у Єгипет і оселився там з деякими людьми, і народився там від нього народ великий, сильний і численний;

⁶

и҆ ѡ҆ѕло́биша на́съ є҆гѵ́птѧне, и҆ смири́ша ны̀, и҆ возложи́ша на ны̀ дѣла̀ жестѡ́каѧ:

⁶

але єгиптяни зле поводилися з нами, і пригноблювали нас, і накладали на нас тяжкі роботи;

⁷

и҆ возопи́хомъ ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ѻ҆тє́цъ на́шихъ, и҆ оу҆слы́ша гдⷭ҇ь во́пль на́шъ и҆ ви́дѣ смире́нїе на́ше и҆ трꙋ́дъ на́шъ и҆ ско́рбь на́шꙋ,

⁷

і заволали ми до Господа Бога батьків наших, і почув Господь крик наш і побачив біду нашу, працю нашу і пригноблення наше;

⁸

и҆ и҆зведѐ ны̀ гдⷭ҇ь и҆з̾ є҆гѵ́пта са́мъ крѣ́постїю свое́ю вели́кою и҆ рꙋко́ю си́льною и҆ мы́шцею высо́кою, и҆ въ видѣ́нїихъ вели́кихъ и҆ въ зна́менїихъ и҆ въ чꙋдесѣ́хъ,

⁸

і вивів нас Господь з Єгипту [Сам кріпкістю Своєю великою і] рукою сильною і могутністю, великим жахом, знаменнями і чудесами,

⁹

и҆ введѐ ны̀ въ мѣ́сто сїѐ, и҆ дадѐ на́мъ зе́млю сїю̀, зе́млю кипѧ́щꙋю ме́домъ и҆ млеко́мъ:

⁹

і привів нас на місце це, і дав нам землю цю, землю, в якій тече молоко і мед;

¹⁰

и҆ нн҃ѣ сѐ, принесо́хъ нача́тки ѿ плодѡ́въ землѝ, ю҆́же да́лъ мѝ є҆сѝ, гдⷭ҇и, зе́млю кипѧ́щꙋю ме́домъ и҆ млеко́мъ. И҆ ѡ҆ста́виши є҆̀ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ, и҆ поклони́шисѧ та́мѡ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ,

¹⁰

отже, ось, я приніс початки плодів від землі, яку Ти, Господи, дав мені, [від землі, де тече молоко і мед]. І постав це перед Господом Богом твоїм, і поклонися перед Господом Богом твоїм,

¹¹

и҆ возвесели́шисѧ ѡ҆ всѣ́хъ благи́хъ, ꙗ҆̀же дадѐ тебѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, и҆ до́мъ тво́й, и҆ леѵі́тъ, и҆ пришле́цъ и҆́же оу҆ тебє̀.

¹¹

і веселися за всі блага, що Господь Бог твій дав тобі і дому твоєму, ти і левит і прибулець, що буде в тебе.

¹²

Є҆гда́ же соверши́ши ѡ҆десѧти́ти всю̀ десѧти́нꙋ плодѡ́въ землѝ твоеѧ̀ въ лѣ́то тре́тїе, вторꙋ́ю десѧти́нꙋ да да́си леѵі́тꙋ и҆ прише́лцꙋ и҆ сиротѣ̀ и҆ вдовѣ̀, и҆ ꙗ҆дѧ́тъ во градѣ́хъ твои́хъ и҆ насы́тѧтсѧ:

¹²

Коли ти відокремиш усі десятини здобутків [землі] твоєї на третій рік, рік десятин, і віддаси левитові, прибульцеві, сироті і вдові, щоб вони їли в оселях твоїх і насичувалися,

¹³

и҆ рече́ши пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ: ѡ҆чи́стихъ свѧта̑ѧ и҆з̾ до́мꙋ моегѡ̀, и҆ да́хъ ѧ҆̀ леѵі́тꙋ и҆ прише́лцꙋ и҆ сиротѣ̀ и҆ вдовѣ̀, по всѣ̑мъ за́повѣдемъ твои̑мъ, ꙗ҆̀же заповѣ́далъ є҆сѝ мнѣ̀: не престꙋпи́хъ за́повѣди твоеѧ̀ и҆ не забы́хъ,

¹³

тоді скажи перед Господом Богом твоїм: я відібрав від дому [мого] святиню і віддав її левитові, прибульцеві, сироті і вдові, за всіма повеліннями Твоїми, які Ти заповів мені: я не переступив заповідей Твоїх і не забув;

¹⁴

и҆ не ꙗ҆до́хъ въ болѣ́зни мое́й ѿ ни́хъ, не принесо́хъ ѿ ни́хъ въ нечи́стое, нижѐ да́хъ ѿ ни́хъ оу҆ме́ршемꙋ: послꙋ́шахъ гла́са гдⷭ҇а бг҃а моегѡ̀, сотвори́хъ, ꙗ҆́коже заповѣ́далъ є҆сѝ мнѣ̀:

¹⁴

я не їв від неї в печалі моїй, і не відокремлював її в нечистоті, і не давав з неї для мертвого; я корився гласу Господа Бога мого, виконав усе, що Ти заповів мені;

¹⁵

при́зри съ нб҃сѐ ѿ хра́ма ст҃а́гѡ твоегѡ̀, и҆ блгⷭ҇вѝ лю́ди твоѧ̑ і҆и҃лѧ и҆ зе́млю, ю҆́же да́лъ є҆сѝ и҆̀мъ ꙗ҆́коже клѧ́лсѧ є҆сѝ ѻ҆тцє́мъ на́шымъ, да́ти на́мъ зе́млю кипѧ́щꙋю ме́домъ и҆ млеко́мъ.

¹⁵

споглянь від святої оселі Твоєї, з небес, і благослови народ Твій, Ізраїля, і землю, яку Ти дав нам — тому що Ти клявся батькам нашим [дати нам] землю, в якій тече молоко і мед.

¹⁶

Въ се́й де́нь заповѣ́да тебѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й сотвори́ти всѧ̑ ѡ҆правда̑нїѧ сїѧ̑ и҆ сꙋдбы̑: и҆ сохрани́те и҆ сотвори́те ѧ҆̀ ѿ всегѡ̀ се́рдца ва́шегѡ и҆ ѿ всеѧ̀ дꙋшѝ ва́шеѧ.

¹⁶

У день цей Господь Бог твій заповідає тобі виконувати [усі] постанови ці і закони: дотримуй і виконуй їх від усього серця твого і від усієї душі твоєї.

¹⁷

Гдⷭ҇а и҆збра́лъ є҆сѝ дне́сь бы́ти тебѣ̀ въ бг҃а, и҆ ходи́ти во всѣ́хъ пꙋте́хъ є҆гѡ̀ и҆ храни́ти ѡ҆правда̑нїѧ и҆ за́пѡвѣди и҆ сꙋдбы̑ є҆гѡ̀, и҆ послꙋ́шати гла́са є҆гѡ̀.

¹⁷

Господу сказав ти нині, що Він буде твоїм Богом, і що ти будеш ходити путями Його і зберігати постанови Його і заповіді Його і закони Його, і слухати голос Його;

¹⁸

И҆ гдⷭ҇ь и҆збра̀ ва́съ дне́сь, да бꙋ́дете є҆мꙋ̀ лю́ди и҆збра́ннїи, ꙗ҆́коже речѐ тебѣ̀, храни́ти всѧ̑ за́пѡвѣди є҆гѡ̀,

¹⁸

і Господь обіцяв тобі нині, що ти будеш власним Його народом, як Він говорив тобі, якщо ти будеш зберігати всі заповіді Його,

¹⁹

и҆ бы́ти тебѣ̀ вы́шше всѣ́хъ ꙗ҆зы̑къ, и҆́же сотвори́ тѧ и҆мени́та и҆ хва́льна и҆ сла́вна, бы́ти ва́мъ лю́демъ ст҃ы̑мъ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ, ꙗ҆́коже гл҃а.

¹⁹

і що Він поставить тебе вище за всі народи, які Він створив, у честі, славі і красі, і що ти будеш святим народом у Господа Бога твого, як Він говорив.