Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Глаго́лы є҆кклесїа́ста, сы́на даві́дова, царѧ̀ і҆и҃лева во і҆ерⷭ҇ли́мѣ.
1
Слова Екклезіаста, сина Давидового, царя в Єрусалимі.
2
Сꙋета̀ сꙋ́етствїй, речѐ є҆кклесїа́стъ, сꙋета̀ сꙋ́етствїй, всѧ́чєскаѧ сꙋета̀.
2
Суєта суєт, сказав Екклезіаст, суєта суєт, — усе суєта!
3
Ко́е и҆з̾ѻби́лїе человѣ́кꙋ во все́мъ трꙋдѣ̀ є҆гѡ̀, и҆́мже трꙋди́тсѧ под̾ со́лнцемъ;
3
Що користи людині від усіх трудів її, якими трудиться вона під сонцем?
4
Ро́дъ прехо́дитъ и҆ ро́дъ прихо́дитъ, а҆ землѧ̀ во вѣ́къ стои́тъ.
4
Рід проходить, і рід приходить, а земля перебуває повіки.
5
И҆ восхо́дитъ со́лнце и҆ захо́дитъ со́лнце и҆ въ мѣ́сто своѐ влече́тсѧ, сїѐ возсїѧва́ѧ та́мѡ.
5
Сходить сонце, і заходить сонце, і поспішає до місця свого, де воно сходить.
6
И҆́детъ къ ю҆́гꙋ и҆ ѡ҆бхо́дитъ къ сѣ́верꙋ, ѡ҆бхо́дитъ ѡ҆́крестъ, и҆́детъ дꙋ́хъ и҆ на крꙋ́ги своѧ̑ ѡ҆браща́етсѧ дꙋ́хъ.
6
Іде вітер до півдня, і переходить до півночі, кружляє, кружляє на шляху своєму, і повертається вітер на кола свої.
7
Всѝ пото́цы и҆́дꙋтъ въ мо́ре, и҆ мо́ре нѣ́сть насыща́емо: на мѣ́сто, а҆́може пото́цы и҆́дꙋтъ, та́мѡ ті́и возвраща́ютсѧ и҆тѝ.
7
Всі ріки течуть у море, але море не переповнюється: до того місця, звідки ріки течуть, вони повертаються, щоб знову текти.
8
Всѧ̑ словеса̀ трꙋ̑дна, не возмо́жетъ мꙋ́жъ глаго́лати: и҆ не насы́титсѧ ѻ҆́ко зрѣ́ти, ни и҆спо́лнитсѧ оу҆́хо слы́шанїѧ.
8
Усі речі — у труді: не може людина переказати всього; не насититься око зором, не наповниться вухо слуханням.
9
Что̀ бы́ло, то́жде є҆́сть, є҆́же бꙋ́детъ: и҆ что̀ бы́ло сотворе́ное, то́жде и҆́мать сотвори́тисѧ:
9
Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем.
10
и҆ ничто́же но́во под̾ со́лнцемъ. И҆́же возглаго́летъ и҆ рече́тъ: сѐ, сїѐ но́во є҆́сть: оу҆жѐ бы́сть въ вѣ́цѣхъ бы́вшихъ пре́жде на́съ.
10
Буває щось, про що говорять: «дивись, ось це нове»; але це було вже у віках, які були раніше за нас.
11
Нѣ́сть па́мѧть пе́рвыхъ, и҆ послѣ̑днимъ бы́вшымъ не бꙋ́детъ и҆́хъ па́мѧть съ бꙋ́дꙋщими на послѣ́докъ.
11
Немає пам’яті про минуле; та й про те, що буде, не залишиться пам’яті у тих, які будуть опісля.
12
А҆́зъ є҆кклесїа́стъ бы́хъ ца́рь над̾ і҆и҃лемъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ
12
Я, Екклезіаст, був царем над Ізраїлем у Єрусалимі;
13
и҆ вда́хъ се́рдце моѐ, є҆́же взыска́ти и҆ разсмотри́ти въ мꙋ́дрости ѡ҆ всѣ́хъ быва́ющихъ под̾ небесе́мъ: ꙗ҆́кѡ попече́нїе лꙋка́во дадѐ бг҃ъ сынѡ́мъ человѣ́чєскимъ, є҆́же оу҆пражднѧ́тисѧ въ не́мъ.
13
і віддав я серце моє тому, щоб дослідити і випробувати мудрістю все, що робиться під небом: це важке заняття дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися в ньому.
14
Ви́дѣхъ всѧ́чєскаѧ сотворє́нїѧ сотворє́ннаѧ под̾ со́лнцемъ: и҆ сѐ, всѧ̑ сꙋ́етство и҆ произволе́нїе дꙋ́ха.
14
Бачив я всі діла, які чиняться під сонцем, і ось, усе — суєта і томління духу!
15
Развраще́нное не мо́жетъ и҆спра́витисѧ, и҆ лише́нїе не мо́жетъ и҆зчи́слитисѧ.
15
Криве не може зробитися прямим, і чого нема, того не можна рахувати.
16
Глаго́лахъ а҆́зъ въ се́рдцы мое́мъ, є҆́же рещѝ: сѐ, а҆́зъ возвели́чихсѧ и҆ оу҆мно́жихъ мꙋ́дрость па́че всѣ́хъ, и҆̀же бы́ша пре́жде менє̀ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ,
16
Говорив я із серцем моїм так: ось, я звеличився і придбав мудрости більше за всіх, які були раніше мене над Єрусалимом, і серце моє бачило багато мудрости і знання.
17
и҆ се́рдце моѐ вда́хъ, є҆́же вѣ́дѣти премꙋ́дрость и҆ ра́зꙋмъ: и҆ се́рдце моѐ ви́дѣ мнѡ́гаѧ, премꙋ́дрость и҆ ра́зꙋмъ, при̑тчи и҆ хи́трость: оу҆разꙋмѣ́хъ а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ и҆ сїѐ є҆́сть произволе́нїе дꙋ́ха:
17
І віддав я серце моє тому, щоб пізнати мудрість і пізнати безумство і глупоту: дізнався, що і це — томління духу;
18
ꙗ҆́кѡ во мно́жествѣ мꙋ́дрости мно́жество ра́зꙋма, и҆ приложи́вый ра́зꙋмъ приложи́тъ болѣ́знь.
18
тому що у великій мудрості багато печалі; і хто примножує пізнання, примножує скорботу.