Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Ꙗ҆́кѡ првⷣнїи и҆ мꙋ́дрїи и҆ дѣ̑ланїѧ и҆́хъ въ рꙋцѣ̀ бж҃їей, и҆ любве́ же и҆ не́нависти нѣ́сть вѣ́дѧй человѣ́къ: всѧ̑ пред̾ лице́мъ и҆́хъ, сꙋета̀ во всѣ́хъ.
1
На все це я звернув серце моє для дослідження, що праведні й мудрі і діяння їхні — у руці Божій, і що людина ні любови, ні ненависти не знає у всьому тому, що перед нею.
2
Слꙋ́чай є҆ди́нъ првⷣномꙋ и҆ нечести́вомꙋ, бл҃го́мꙋ и҆ ѕло́мꙋ, и҆ чи́стомꙋ и҆ нечи́стомꙋ, и҆ жрꙋ́щемꙋ и҆ не жрꙋ́щемꙋ: ꙗ҆́коже бл҃гі́й, та́кѡ согрѣша́ѧй, ꙗ҆́коже клены́йсѧ, та́кѡ боѧ́йсѧ клѧ́твы.
2
Усьому й усім — одне: одна доля праведнику і нечестивому, доброму і [злому], чистому і нечистому, тому, хто приносить жертву і хто не приносить жертви; як доброчесному, так і грішнику; як тому, хто клянеться, так і тому, хто боїться клятви.
3
Сїѐ лꙋка́во во всѧ́цѣмъ сотворе́нѣмъ под̾ со́лнцемъ, ꙗ҆́кѡ слꙋ́чай є҆ди́нъ всѣ̑мъ: и҆ се́рдце сынѡ́въ человѣ́ческихъ и҆спо́лнисѧ лꙋка́вствїѧ, и҆ пре́лесть въ сердца́хъ и҆́хъ и҆ въ животѣ̀ и҆́хъ, и҆ по си́хъ къ мє́ртвымъ.
3
Це ж бо і погано в усьому, що чиниться під сонцем, що одна доля всім, і серце синів людських сповнене зла, і безумство в серці їх, у житті їх; а після того вони відходять до померлих.
4
Поне́же кто̀ є҆́сть, и҆́же приѡбща́етсѧ ко всѣ̑мъ живы̑мъ; Є҆́сть наде́жда, ꙗ҆́кѡ пе́съ живы́й, то́й бла́гъ па́че льва̀ ме́ртва.
4
Хто знаходиться між живими, тому є ще надія, оскільки і псу живому краще, ніж мертвому леву.
5
Поне́же живі́и разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ оу҆́мрꙋтъ, ме́ртвїи же не сꙋ́ть вѣ́дꙋщїи ничто́же: и҆ ктомꙋ̀ нѣ́сть и҆̀мъ мзды̀, ꙗ҆́кѡ забве́на є҆́сть па́мѧть и҆́хъ,
5
Живі знають, що помруть, а мертві нічого не знають, і вже нема їм відплати, тому що і пам’ять про них піддана забуттю,
6
и҆ любо́вь и҆́хъ и҆ не́нависть и҆́хъ и҆ рве́нїе и҆́хъ оу҆жѐ поги́бе, и҆ ча́сти нѣ́сть и҆̀мъ ктомꙋ̀ во вѣ́ки во всѧ́цѣмъ творе́нїи под̾ со́лнцемъ.
6
і любов їх і ненависть їх і ревнощі їх уже зникли, і нема їм більше частки повіки ні в чому, що відбувається під сонцем.
7
Прїидѝ, ꙗ҆́ждь въ весе́лїи хлѣ́бъ тво́й и҆ пі́й во бла́зѣ се́рдцы вїно̀ твоѐ, ꙗ҆́кѡ оу҆жѐ оу҆гѡ́дна бг҃ꙋ творє́нїѧ твоѧ̑.
7
Отже, йди, їж з веселощами хліб твій, і пий у радості серця вино твоє, коли Бог благоволить до справ твоїх.
8
Во всѧ́ко вре́мѧ да бꙋ́дꙋтъ ри̑зы твоѧ̑ бѣ̑лы, и҆ є҆ле́й на главѣ̀ твое́й да не ѡ҆скꙋдѣ́етъ.
8
Нехай буде повсякчас одяг твій світлим, і нехай не зменшується єлей на голові твоїй.
9
И҆ ви́ждь житїѐ съ жено́ю, ю҆́же возлюби́лъ є҆сѝ, во всѧ̑ дни̑ живота̀ ю҆́ности твоеѧ̀, да̑нныѧ тѝ под̾ со́лнцемъ, всѧ̑ дни̑ сꙋ́етствїѧ твоегѡ̀: ꙗ҆́кѡ сїѐ ча́сть твоѧ̀ въ животѣ̀ твое́мъ и҆ въ трꙋдѣ̀ твое́мъ, и҆́мже ты̀ трꙋди́шисѧ под̾ со́лнцемъ.
9
Насолоджуйся життям із дружиною, яку любиш, у всі дні суєтного життя твого, і яку дав тобі Бог під сонцем на всі суєтні дні твої; тому що це — доля твоя у житті й у трудах твоїх, якими ти трудишся під сонцем.
10
Всѧ̑, є҆ли̑ка а҆́ще ѡ҆брѧ́щетъ рꙋка̀ твоѧ̀ сотвори́ти, ꙗ҆́коже си́ла твоѧ̀, сотворѝ: занѐ нѣ́сть сотворе́нїе и҆ помышле́нїе и҆ ра́зꙋмъ и҆ мꙋ́дрость во а҆́дѣ, а҆́може ты̀ и҆́деши та́мѡ.
10
Усе, що може рука твоя робити, за силами роби; тому що у могилі, куди ти підеш, немає ні праці, ні роздумів, ні знання, ні мудрости.
11
Ѡ҆брати́хсѧ и҆ ви́дѣхъ под̾ со́лнцемъ, ꙗ҆́кѡ ни лє́гкимъ тече́нїе, нижѐ си̑льнымъ бра́нь, нижѐ самомꙋ̀ мꙋ́дромꙋ хлѣ́бъ, нижѐ разꙋ̑мнымъ бога́тство, нижѐ вѣ́дꙋщымъ благода́ть: ꙗ҆́кѡ вре́мѧ и҆ слꙋ́чай слꙋчи́тсѧ всѣ̑мъ си̑мъ.
11
І обернувся я, і бачив під сонцем, що не прудким дістається успішний біг, не хоробрим — перемога, не мудрим — хліб, і не розумним — багатство, і не майстерним — прихильність, але час і випадок для всіх них.
12
Ꙗ҆́кѡ оу҆́бѡ не разꙋмѣ̀ человѣ́къ вре́мене своегѡ̀: ꙗ҆́коже ры̑бы оу҆ловлѧ́ємы во мре́жи ѕлѣ̀, и҆ а҆́ки пти̑цы оу҆ловлѧ́ємы въ сѣ́ти: ꙗ҆́коже сїѧ̑, оу҆ловлѧ́ютсѧ сы́нове человѣ́честїи во вре́мѧ лꙋка́во, є҆гда̀ нападе́тъ на нѧ̀ внеза́пꙋ.
12
Бо людина не знає свого часу. Як риби попадаються у пагубну сіть, і як птахи заплутуються у тенетах, так сини людські уловлюються в час біди, коли вона несподівано находить на них.
13
И҆ сїѐ ви́дѣхъ, мꙋ́дрость под̾ со́лнцемъ, и҆ вели́ка є҆́сть во мнѣ̀:
13
Ось ще яку мудрість бачив я під сонцем, і вона здалася мені важливою:
14
гра́дъ ма́лъ, и҆ мꙋже́й въ не́мъ ма́лѡ, и҆ прїи́детъ на́нь ца́рь вели́къ и҆ ѡ҆́крестъ ѡ҆блѧ́жетъ є҆го̀, и҆ содѣ́лаетъ на него̀ ѻ҆стро́ги вє́лїѧ,
14
місто невелике, і людей у ньому небагато; до нього підступив великий цар і обложив його і зробив проти нього великі облогові роботи;
15
и҆ ѡ҆брѧ́щетъ въ не́мъ мꙋ́жа ни́щаго мꙋ́дра, и҆ се́й спасе́тъ гра́дъ мꙋ́дростїю свое́ю, и҆ человѣ́къ не воспомѧнꙋ̀ мꙋ́жа ни́щагѡ ѻ҆́нагѡ.
15
але в ньому знайшовся мудрий бідняк, і він урятував своєю мудрістю це місто; й однак же ніхто не згадував про цю бідну людину.
16
И҆ рѣ́хъ а҆́зъ: блага̀ мꙋ́дрость па́че си́лы, и҆ мꙋ́дрость ни́щагѡ оу҆ничиже́на, и҆ словеса̀ є҆гѡ̀ не сꙋ́ть послꙋ́шаєма.
16
І сказав я: мудрість краща за силу, й однак же, мудрість бідняка зневажається, і слів його не слухають.
17
Словеса̀ мꙋ́дрыхъ въ поко́и слы́шатсѧ, па́че кли́ча ѡ҆блада́ющихъ въ безꙋ́мїи.
17
Слова мудрих, вимовлені спокійно, вислуховуються краще, ніж крик володаря між нерозумними.
18
Блага̀ мꙋ́дрость па́че ѻ҆рꙋ́дїй ра́тныхъ: и҆ согрѣша́ѧй є҆ди́нъ погꙋби́тъ благосты́ню мно́гꙋ.
18
Мудрість краща за військову зброю; але один, що згрішив, погубить багато доброго.