Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Воздвиго́шасѧ же ѿ є҆лі́ма, и҆ прїи́де ве́сь со́нмъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ въ пꙋсты́ню сі́нъ, ꙗ҆́же є҆́сть междꙋ̀ є҆лі́момъ и҆ междꙋ̀ сі́ною. Въ пѧ́тый же на́десѧть де́нь втора́гѡ мцⷭ҇а и҆зше́дшымъ и҆̀мъ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ,
1
І рушили з Єлима, і прийшла вся громада синів Ізраїлевих у пустелю Син, що між Єлимом і між Синаєм, у п’ятнадцятий день другого місяця після виходу їх із землі Єгипетської.
2
возропта̀ ве́сь со́нмъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ на мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на,
2
І стала ремствувати вся громада синів Ізраїлевих на Мойсея й Аарона в пустелі,
3
и҆ реко́ша къ ни̑мъ сы́нове і҆и҃лєвы: ѽ, дабы̀ бы́хомъ и҆зме́рли мы̀ оу҆ѧ́звени ѿ гдⷭ҇а въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, є҆гда̀ сѣдѧ́хомъ над̾ котлы̑ мѧсны́ми и҆ ꙗ҆до́хомъ хлѣ́бы до сы́тости: ꙗ҆́кѡ и҆зведо́сте ны̀ въ пꙋсты́ню сїю̀ оу҆мори́ти ве́сь со́нмъ се́й гла́домъ.
3
і сказали їм сини Ізраїлеві: о, якби ми померли від руки Господньої у землі Єгипетській, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом, коли ми їли хліб досита! бо вивели ви нас у цю пустелю, щоб усе це зібрання виморити голодом.
4
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: сѐ, а҆́зъ ѡ҆дождю̀ ва́мъ хлѣ́бы съ небесѐ: и҆ и҆зы́дꙋтъ лю́дїе, и҆ соберꙋ́тъ дово́лное дню̀, на (всѧ́къ) де́нь, ꙗ҆́кѡ да и҆скꙋшꙋ̀ и҆̀хъ, а҆́ще по́йдꙋтъ въ зако́нѣ мое́мъ, и҆лѝ нѝ:
4
І сказав Господь Мойсеєві: ось, Я дощем дам вам хліб з неба, і нехай народ виходить і збирає щодня, скільки потрібно на день, щоб Мені випробувати його, чи буде він чинити за законом Моїм, чи ні;
5
и҆ бꙋ́детъ въ де́нь шесты́й, и҆ оу҆гото́вѧтъ, є҆́же внесꙋ́тъ, и҆ да бꙋ́детъ сꙋгꙋ́бо, є҆́же собира́ша на всѧ́къ де́нь.
5
а в шостий день нехай заготовляють, що принесуть, і буде вдвічі проти того, скільки збирають в інші дні.
6
Рече́ же мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ ко всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: въ ве́черъ (се́й) оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь и҆зведе́ вы ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ,
6
І сказали Мойсей і Аарон усій [громаді] синів Ізраїлевих: увечері дізнаєтеся ви, що Господь вивів вас із землі Єгипетської,
7
и҆ заꙋ́тра оу҆́зрите сла́вꙋ гдⷭ҇ню, внегда̀ оу҆слы́шати гдⷭ҇ꙋ ропта́нїе ва́ше на бг҃а: мы́ же что̀ є҆смы̀, ꙗ҆́кѡ ро́пщете на ны̀;
7
і вранці побачите славу Господню, бо почув Він ремство ваше на Господа: а ми що́ таке, що нарікаєте на нас?
8
И҆ речѐ мѡѷсе́й: є҆гда̀ да́стъ гдⷭ҇ь ва́мъ въ ве́черъ мѧса̀ ꙗ҆́сти и҆ хлѣ́бы заꙋ́тра до сы́тости, поне́же оу҆слы́ша гдⷭ҇ь ропта́нїе ва́ше, и҆́мже ро́пщете на ны̀: мы́ же что̀ є҆смы̀; не на на́съ бо ропта́нїе ва́ше, но то́чїю на бг҃а.
8
І сказав Мойсей: дізнаєтеся, коли Господь увечері дасть вам м’яса в їжу, а вранці хліба досита, тому що Господь почув ремство ваше, яке ви підняли проти Нього: а ми що? не на нас ремство ваше, але на Господа.
9
И҆ речѐ мѡѷсе́й ко а҆арѡ́нꙋ: глаго́ли ко всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: прїиди́те пред̾ бг҃а, оу҆слы́ша бо ропта́нїе ва́ше.
9
І сказав Мойсей Аарону: скажи всій громаді синів Ізраїлевих: станьте перед лицем Господа, бо Він почув ремство ваше.
10
Є҆гда́ же глаго́лаше а҆арѡ́нъ всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ ѡ҆брати́шасѧ въ пꙋсты́ню, и҆ сла́ва гдⷭ҇нѧ ꙗ҆ви́сѧ во ѡ҆́блацѣ,
10
І коли говорив Аарон до всієї громади синів Ізраїлевих, то вони оглянулися до пустелі, і ось, слава Господня явилася в хмарі.
11
и҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю гл҃ѧ:
11
І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
12
слы́шахъ ропта́нїе сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: рцы̀ къ ни̑мъ глаго́лѧ: къ ве́черꙋ да снѣ́сте мѧса̀ и҆ заꙋ́тра насы́титесѧ хлѣ́бѡвъ, и҆ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.
12
Я почув ремство синів Ізраїлевих; скажи їм: увечері будете їсти м’ясо, а вранці насититеся хлібом — і дізнаєтеся, що Я Господь, Бог ваш.
13
Бы́сть же ве́черъ, и҆ прїидо́ша кра̑стели и҆ покры́ша по́лкъ. Заꙋ́тра же бы́сть спа́дшей росѣ̀ ѡ҆́колѡ полка̀,
13
Увечері налетіли перепели і покрили стан, а вранці лежала роса навколо стану;
14
и҆ сѐ, на лицы̀ пꙋсты́ни ме́лко ꙗ҆́кѡ корїа́ндръ, бѣло̀ а҆́ки ле́дъ на землѝ.
14
роса піднялася, і ось, на поверхні пустелі щось дрібне, круповидне, дрібне, як іній на землі.
15
Оу҆зрѣ́вше же то̀ сы́нове і҆и҃лєвы, рѣ́ша дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ: что́ є҆сть сїѐ; Не вѣ́дѧхꙋ бо, что̀ бѧ́ше. Рече́ же мѡѷсе́й къ ни̑мъ: се́й хлѣ́бъ, є҆го́же дадѐ гдⷭ҇ь ва́мъ ꙗ҆́сти:
15
І побачили сини Ізраїлеві і говорили одне одному: що це? Бо не знали, що це. І Мойсей сказав їм: це хліб, який Господь дав вам у їжу;
16
се́й гл҃го́лъ, є҆го́же завѣща̀ гдⷭ҇ь: собери́те ѿ негѡ̀ кі́йждо на дома̑шнїѧ, гомо́ръ погла́внѡ по числꙋ̀ дꙋ́шъ ва́шихъ, кі́йждо ва́съ съ дома́шними свои́ми собери́те.
16
ось що повелів Господь: збирайте його кожен стільки, скільки може з’їсти; по гомору на людину, за числом душ, скільки в кого в наметі, збирайте.
17
И҆ сотвори́ша та́кѡ сы́нове і҆и҃лєвы, и҆ собра́ша ѻ҆́въ мно́гѡ, ѻ҆́въ же ма́лѡ:
17
І зробили так сини Ізраїлеві і зібрали, хто багато, хто мало;
18
и҆ и҆змѣ́ривше гомо́ромъ, не преизбы́точествова и҆́же мно́гѡ, и҆ и҆́же ма́лѡ, не мнѣ́е прїѧ́тъ: кі́йждо на дома́шнихъ свои́хъ собра́ша.
18
і міряли гомором, і в того, хто зібрав багато, не було зайвого, і в того, хто мало, не було нестачі: кожен зібрав, скільки йому з’їсти.
19
И҆ речѐ мѡѷсе́й къ ни̑мъ: никто́же да ѡ҆ста́витъ на оу҆́трїе ѿ негѡ̀.
19
І сказав їм Мойсей: ніхто не залишай цього до ранку.
20
И҆ не послꙋ́шаша мѡѷсе́а, но ѡ҆ста́виша нѣ́цыи ѿ негѡ̀ на оу҆́трїе, и҆ воскипѣ̀ червьмѝ и҆ возсмердѣ́сѧ. И҆ ѡ҆скорби́сѧ на ни́хъ мѡѷсе́й.
20
Але не послухали вони Мойсея, і залишили від цього деякі до ранку, — і завелася черва, і воно засмерділо. І розгнівався на них Мойсей.
21
И҆ собира́ша ѻ҆́ное ра́нѡ ра́нѡ, кі́йждо надлежа́щее себѣ̀: є҆гда́ же ѡ҆грѣва́ше со́лнце, растаѧва́ше.
21
І збирали його рано-вранці, кожен скільки йому з’їсти; коли ж обігрівало сонце, воно тануло.
22
Бы́сть же въ де́нь шесты́й, собра́ша потре́бное сꙋгꙋ́бѡ, два̀ гомѡ́ра комꙋ́ждо. Прїидо́ша же всѝ кнѧ̑зи со́нма и҆ повѣ́даша мѡѷсе́ю.
22
У шостий же день зібрали хліба вдвічі, по два гомори на кожного. І прийшли всі начальники громади і донесли Мойсеєві.
23
Рече́ же мѡѷсе́й къ ни̑мъ: сїѐ сло́во є҆́сть, є҆́же гл҃а гдⷭ҇ь: сꙋббѡ́та поко́й ст҃ъ гдⷭ҇ꙋ заꙋ́тра: є҆ли̑ка а҆́ще печетѐ, пецы́те, и҆ є҆ли̑ка а҆́ще варитѐ, вари́те, все́ же и҆збы́точное ѡ҆ста́вите въ скро́вѣ на оу҆́трїе.
23
І [Мойсей] сказав їм: ось що сказав Господь: завтра спокій, свята субота Господня; що потрібно пекти, печіть, і що потрібно варити, варіть сьогодні, а що залишиться, відкладіть і збережіть до ранку.
24
И҆ ѡ҆ста́виша ѿ тогѡ̀ до оу҆́трїѧ, ꙗ҆́коже заповѣ́да и҆̀мъ мѡѷсе́й: и҆ не возсмердѣ́сѧ, нижѐ че́рвь бы́сть въ не́мъ.
24
І відклали те до ранку, як повелів [їм] Мойсей, і воно не засмерділо, і черви не було в ньому.
25
Рече́ же мѡѷсе́й: ꙗ҆ди́те дне́сь, є҆́сть бо сꙋббѡ́та поко́й гдⷭ҇ꙋ: дне́сь не ѡ҆брѧ́щете на по́ли:
25
І сказав Мойсей: їжте його сьогодні, бо сьогодні субота Господня; сьогодні не знайдете його на полі;
26
ше́сть дні́й собира́йте, въ седмы́й же де́нь сꙋббѡ́та: ꙗ҆́кѡ не бꙋ́детъ въ не́мъ.
26
шість днів збирайте його, а в сьомий день — субота: не буде його в цей день.
27
Бы́сть же въ седмы́й де́нь, и҆зыдо́ша нѣ́цыи ѿ люді́й собира́ти, и҆ не ѡ҆брѣто́ша.
27
Але деякі з народу вийшли в сьомий день збирати — і не знайшли.
28
Рече́ же гдⷭ҇ь мѡѷсе́ови: доко́лѣ не хо́щете послꙋ́шати за́повѣдїй мои́хъ и҆ зако́на моегѡ̀;
28
І сказав Господь Мойсеєві: чи довго ви будете ухилятися від дотримання заповідей Моїх і законів Моїх?
29
зри́те: гдⷭ҇ь бо дадѐ ва́мъ сꙋббѡ́тꙋ де́нь се́й: сегѡ̀ ра́ди то́й дадѐ ва́мъ въ де́нь шесты́й хлѣ́ба на два̀ дни̑: сѣди́те кі́йждо ва́съ въ домꙋ̀ свое́мъ оу҆ себє̀, никто́же да и҆схо́дитъ ѿ мѣ́ста своегѡ̀ въ де́нь седмы́й.
29
дивіться, Господь дав вам суботу, тому Він і дає в шостий день хліба на два дні: залишайтеся кожен у себе [у домі своєму], ніхто не виходь від місця свого в сьомий день.
30
И҆ сꙋббѡ́тствоваша лю́дїе въ де́нь седмы́й.
30
І спочивав народ у сьомий день.
31
И҆ прозва́ша сы́нове і҆и҃лєвы и҆́мѧ томꙋ̀ ма́нна: бѧ́ше же ꙗ҆́кѡ сѣ́мѧ корїа́ндрово бѣло̀, вкꙋ́съ же є҆гѡ̀ а҆́ки мꙋка̀ съ ме́домъ.
31
І нарік дім Ізраїлів хлібу тому ім’я: манна; вона була, як коріандрове насіння, біла, на смак же як корж із медом.
32
Рече́ же и҆̀мъ мѡѷсе́й: се́й гл҃го́лъ, є҆го́же завѣща̀ гдⷭ҇ь: напо́лните гомо́ръ ѿ ма́нны въ скро́въ въ ро́ды ва́шѧ: да ви́дѧтъ хлѣ́бъ, є҆го́же ꙗ҆до́сте вы̀ въ пꙋсты́ни, є҆гда̀ и҆зведѐ ва́съ гдⷭ҇ь ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ.
32
І сказав Мойсей: ось що повелів Господь: наповніть [манною] гомор для збереження в роди ваші, щоб бачили хліб, яким Я годував вас у пустелі, коли вивів вас із землі Єгипетської.
33
И҆ речѐ мѡѷсе́й ко а҆арѡ́нꙋ: возмѝ ста́мнꙋ златꙋ́ю є҆ди́нꙋ и҆ вложѝ въ ню̀ гомо́ръ по́лный ѿ ма́нны, и҆ положи́ши тꙋ́ю пред̾ бг҃омъ въ соблюде́нїе въ ро́ды ва́шѧ.
33
І сказав Мойсей Аарону: візьми один сосуд [золотий], і поклади в нього повний гомор манни, і постав його перед Господом, для збереження в роди ваші.
34
Ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, положѝ ю҆̀ а҆арѡ́нъ пред̾ свидѣ́нїемъ въ соблюде́нїе.
34
І поставив його Аарон перед ковчегом свідоцтва для збереження, як повелів Господь Мойсеєві.
35
Сы́нове же і҆и҃лєвы ꙗ҆до́ша ма́ннꙋ лѣ́тъ четы́редесѧть, до́ндеже прїидо́ша въ зе́млю ѡ҆бита́емꙋю, и҆ ꙗ҆до́ша ма́ннꙋ, до́ндеже прїидо́ша во странꙋ̀ фїнїкі́йскꙋю:
35
Сини Ізраїлеві їли манну сорок років, поки не прийшли в землю обітовану; манну їли вони, поки не прийшли до меж землі Ханаанської.
36
гомо́ръ же десѧ́таѧ ча́сть тре́хъ мѣ́ръ [Є҆вр.: є҆́фы] бѧ́ше.
36
А гомор є десята частина ефи.