Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Мѡѷсе́й же бѧ́ше пасы́й ѻ҆́вцы і҆оѳо́ра те́стѧ своегѡ̀, свѧще́нника мадїа́мска: и҆ гна́ше ѻ҆́вцы въ пꙋсты́ню, и҆ прїи́де въ го́рꙋ бж҃їю хѡри́въ.
1
Мойсей пас овець у Іофора, тестя свого, священика мадіамського. Одного разу провів він отару далеко в пустелю і прийшов до гори Божої, Хорива.
2
Ꙗ҆ви́сѧ же є҆мꙋ̀ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇нь въ пла́мени ѻ҆́гненнѣ и҆з̾ кꙋпины̀: и҆ ви́дитъ, ꙗ҆́кѡ кꙋпина̀ гори́тъ ѻ҆гне́мъ, кꙋпина́ же не сгара́ше.
2
І явився йому ангел Господній у полум’ї вогню з середини тернового куща. І побачив він, що терновий кущ горить вогнем, але кущ не згорає.
3
Рече́ же мѡѷсе́й: мимоше́дъ оу҆ви́ждꙋ видѣ́нїе вели́кое сїѐ, ꙗ҆́кѡ не сгара́етъ кꙋпина̀.
3
Мойсей сказав: піду і подивлюся на це велике явлення, чому кущ не згорає.
4
Є҆гда́ же ви́дѣ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ пристꙋпа́етъ ви́дѣти, воззва̀ є҆го̀ гдⷭ҇ь и҆з̾ кꙋпины̀, гл҃ѧ: мѡѷсе́е, мѡѷсе́е. Ѻ҆́нъ же речѐ: что́ є҆сть, гдⷭ҇и;
4
Господь побачив, що він іде дивитися, і звернувся до нього Бог із середини куща, і сказав: Мойсею! Мойсею! Він сказав: ось я, [Господи]!
5
Ѻ҆́нъ же речѐ: не приближа́йсѧ сѣ́мѡ: и҆зꙋ́й сапогѝ ѿ но́гъ твои́хъ: мѣ́сто бо, на не́мже ты̀ стои́ши, землѧ̀ ст҃а̀ є҆́сть.
5
І сказав Бог: не підходь сюди; зніми взуття твоє з ніг твоїх, тому що місце, на якому ти стоїш, є земля свята.
6
И҆ речѐ є҆мꙋ̀: а҆́зъ є҆́смь бг҃ъ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀, бг҃ъ а҆враа́мовъ и҆ бг҃ъ і҆саа́ковъ и҆ бг҃ъ і҆а́кѡвль. Ѿврати́ же мѡѷсе́й лицѐ своѐ: бл҃гоговѣ́ѧше бо воззрѣ́ти пред̾ бг҃а.
6
І сказав [йому]: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. Мойсей закрив лице своє, тому що боявся дивитися на Бога.
7
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: ви́дѧ ви́дѣхъ ѡ҆ѕлобле́нїе люді́й мои́хъ, и҆̀же во є҆гѵ́птѣ, и҆ во́пль и҆́хъ оу҆слы́шахъ ѿ дѣ́лъ приста́вникѡвъ: оу҆вѣ́дѣхъ бо болѣ́знь и҆́хъ,
7
І сказав Господь [Мойсеєві]: Я бачив страждання народу Мого в Єгипті і почув волання його від приставників його; Я знаю скорботи його
8
и҆ снидо́хъ и҆з̾ѧ́ти и҆̀хъ ѿ рꙋкꙋ̀ є҆гѵ̑петскꙋ, и҆ и҆звестѝ ѧ҆̀ и҆з̾ землѝ тоѧ̀, и҆ ввестѝ и҆̀хъ въ зе́млю бла́гꙋ и҆ мно́гꙋ, въ зе́млю кипѧ́щꙋю млеко́мъ и҆ ме́домъ, въ мѣ́сто ханане́йско и҆ хетте́йско, и҆ а҆морре́йско и҆ ферезе́йско, и҆ гергесе́йско и҆ є҆ѵе́йско и҆ і҆евꙋсе́йско:
8
і йду визволити його від руки єгиптян і вивести його з землі цієї [і ввести його] у землю добру і простору, де тече молоко і мед, у землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв.
9
и҆ сѐ, нн҃ѣ во́пль сынѡ́въ і҆и҃левыхъ прїи́де ко мнѣ̀, и҆ а҆́зъ ви́дѣхъ тꙋгꙋ̀, є҆́юже є҆гѵ́птѧне стꙋжа́ютъ и҆̀мъ:
9
І ось, уже волання синів Ізраїлевих дійшло до Мене, і Я бачу утиски, якими пригнічують їх єгиптяни.
10
и҆ нн҃ѣ грѧдѝ, да послю́ тѧ къ фараѡ́нꙋ царю̀ є҆гѵ́петскомꙋ, и҆ и҆зведе́ши лю́ди моѧ̑, сы́ны і҆и҃лєвы и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ.
10
Отже, піди: Я пошлю тебе до фараона [царя Єгипетського]; і виведи із Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих.
11
И҆ речѐ мѡѷсе́й къ бг҃ꙋ: кто́ є҆смь а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ да пойдꙋ̀ къ фараѡ́нꙋ царю̀ є҆гѵ́петскомꙋ, и҆ ꙗ҆́кѡ да и҆зведꙋ̀ сы́ны і҆и҃лєвы ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ;
11
Мойсей сказав Богу: хто я, щоб мені йти до фараона [царя Єгипетського] і вивести з Єгипту синів Ізраїлевих?
12
Рече́ же бг҃ъ къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: ꙗ҆́кѡ бꙋ́дꙋ съ тобо́ю: и҆ сїѐ тебѣ̀ зна́менїе, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ тѧ̀ посыла́ю: внегда̀ и҆звестѝ тебѣ̀ лю́ди моѧ̑ и҆з̾ є҆гѵ́пта, и҆ помо́литесѧ бг҃ꙋ въ горѣ̀ се́й.
12
І сказав [Бог]: Я буду з тобою, і ось тобі знамення, що Я послав тебе: коли ти виведеш народ [Мій] з Єгипту, ви завершите служіння Богу на цій горі.
13
И҆ речѐ мѡѷсе́й къ бг҃ꙋ: сѐ, а҆́зъ пойдꙋ̀ къ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рекꙋ̀ къ ни̑мъ: бг҃ъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ посла́ мѧ къ ва́мъ: и҆ а҆́ще вопро́сѧтъ мѧ̀, что̀ и҆́мѧ є҆мꙋ̀, что̀ рекꙋ̀ къ ни̑мъ;
13
І сказав Мойсей Богу: ось, я прийду до синів Ізраїлевих і скажу їм: Бог батьків ваших послав мене до вас. А вони скажуть мені: як Його ім’я? Що сказати мені їм?
14
И҆ речѐ бг҃ъ къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: а҆́зъ є҆́смь сы́й. И҆ речѐ: та́кѡ рече́ши сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: сы́й посла́ мѧ къ ва́мъ.
14
Бог сказав Мойсеєві: Я є Сущий. І сказав: так скажи синам Ізраїлевим: Сущий [Ієгова] послав мене до вас.
15
И҆ речѐ бг҃ъ па́ки къ мѡѷсе́ю: та́кѡ рече́ши сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: гдⷭ҇ь бг҃ъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ, бг҃ъ а҆враа́мовъ и҆ бг҃ъ і҆саа́ковъ и҆ бг҃ъ і҆а́кѡвль, посла́ мѧ къ ва́мъ: сїѐ моѐ є҆́сть и҆́мѧ вѣ́чное и҆ па́мѧть родѡ́въ родѡ́мъ:
15
І сказав ще Бог Мойсеєві: так скажи синам Ізраїлевим: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова послав мене до вас. Ось ім’я Моє навіки, і пам’ять про Мене з роду в рід.
16
прише́дъ оу҆̀бо соберѝ ста́рцы сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆ рцы̀ къ ни̑мъ: гдⷭ҇ь бг҃ъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ ꙗ҆ви́сѧ мнѣ̀, бг҃ъ а҆враа́мовъ и҆ бг҃ъ і҆саа́ковъ и҆ бг҃ъ і҆а́кѡвль, гл҃ѧ: присѣще́нїемъ присѣти́хъ ва́съ, и҆ є҆ли̑ка слꙋчи́шасѧ ва́мъ во є҆гѵ́птѣ:
16
Піди, збери старійшин [синів] Ізраїлевим і скажи їм: Господь, Бог батьків ваших, явився мені, Бог Авраама, [Бог] Ісаака і [Бог] Якова, і сказав: Я відвідав вас і побачив, що чинять з вами в Єгипті.
17
и҆ речѐ: и҆зведꙋ̀ ва́съ ѿ ѡ҆ѕлобле́нїѧ є҆гѵ́петскагѡ въ зе́млю ханане́йскꙋ и҆ хетте́йскꙋ, и҆ а҆морре́йскꙋ и҆ ферезе́йскꙋ, и҆ гергесе́йскꙋ и҆ є҆ѵе́йскꙋ и҆ і҆евꙋсе́йскꙋ, въ зе́млю кипѧ́щꙋю млеко́мъ и҆ ме́домъ:
17
І сказав: Я виведу вас від рабства єгипетського в землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв, у землю, де тече молоко і мед.
18
и҆ послꙋ́шаютъ гла́са твоегѡ̀, и҆ вни́деши ты̀ и҆ старѣ̑йшины і҆и҃лєвы къ фараѡ́нꙋ царю̀ є҆гѵ́петскомꙋ, и҆ рече́ши къ немꙋ̀: гдⷭ҇ь бг҃ъ є҆вре́йскїй воззва̀ на́съ: да по́йдемъ оу҆̀бо пꙋте́мъ тре́хъ дні́й въ пꙋсты́ню, да пожре́мъ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ на́шемꙋ:
18
І вони послухають голосу твого, і підеш ти і старійшини Ізраїлеві до [фараона] царя Єгипетського, і скажете йому: Господь, Бог євреїв, прикликав нас; отже, відпусти нас у пустелю, на три дні шляху, щоб принести жертву Господу, Богу нашому.
19
а҆́зъ же вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ не ѿпꙋ́ститъ ва́съ фараѡ́нъ ца́рь є҆гѵ́петскїй пойтѝ, а҆́ще не рꙋко́ю крѣ́пкою:
19
Але Я знаю, що [фараон] цар Єгипетський не дозволить вам іти, якщо не примусити його рукою міцною;
20
и҆ просте́ръ рꙋ́кꙋ мою̀, поражꙋ̀ є҆гѵ́птѧны всѣ́ми чꙋдесы̀ мои́ми, ꙗ҆̀же сотворю̀ въ ни́хъ: и҆ по си́хъ ѿпꙋ́ститъ вы̀,
20
і простягну руку Мою й уражу Єгипет усіма чудесами Моїми, які сотворю серед нього; і після того він відпустить вас.
21
и҆ да́мъ блгⷣть лю́демъ си̑мъ пред̾ є҆гѵ̑птѧны: є҆гда́ же по́йдете, не ѿи́дете тщы̀:
21
І дам народу цьому милість в очах єгиптян; і коли підете, то підете не з порожніми руками:
22
но да и҆спро́ситъ жена̀ ѿ сосѣ́ды и҆ подрꙋ́ги своеѧ̀ сосꙋ́ды срє́брѧны и҆ зла̑ты, и҆ ри̑зы: и҆ оу҆краси́те сы́ны ва́шѧ и҆ дщє́ри ва́шѧ, и҆ ѡ҆бери́те є҆гѵ́птѧнъ.
22
кожна жінка випросить у сусідки своєї і в тієї, що живе в домі її, речей срібних і речей золотих, і одягу, і ви нарядите в них і синів ваших і дочок ваших, і обберете єгиптян.