Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава́ а҃
1
Сїѧ̑ и҆мена̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, входѧ́щихъ во є҆гѵ́петъ вкꙋ́пѣ со і҆а́кѡвомъ ѻ҆тце́мъ и҆́хъ, кі́йждо со всѣ́мъ до́момъ свои́мъ внидо́ша:
1
Ось імена синів Ізраїлевих, які ввійшли в Єгипет з Яковом [батьком їхнім], увійшли кожен з [усім] домом своїм:
2
рꙋви́мъ, сѷмеѡ́нъ, леѵі́й, і҆ꙋ́да,
2
Рувим, Симеон, Левій та Іуда,
3
і҆ссаха́ръ, завꙋлѡ́нъ и҆ венїамі́нъ,
3
Іссахар, Завулон і Веніамін,
4
да́нъ и҆ нефѳалі́мъ, га́дъ и҆ а҆си́ръ: і҆ѡ́сифъ же бѧ́ше во є҆гѵ́птѣ.
4
Дан і Неффалим, Гад і Асир.
5
Бѧ́ше же всѣ́хъ дꙋ́шъ и҆зше́дшихъ и҆з̾ і҆а́кѡва се́дмьдесѧтъ пѧ́ть.
5
Усіх же душ, що народилися від стегон Якова, було сімдесят [п’ять], а Йосиф був уже в Єгипті.
6
Оу҆́мре же і҆ѡ́сифъ, и҆ всѧ̑ бра́тїѧ є҆гѡ̀, и҆ ве́сь ро́дъ ѻ҆́ный:
6
І помер Йосиф і всі брати його і весь рід їх;
7
сы́нове же і҆и҃лєвы возрасто́ша и҆ оу҆мно́жишасѧ, и҆ мно́зи бы́ша и҆ оу҆крѣпи́шасѧ ѕѣлѡ̀ ѕѣлѡ̀: оу҆мно́жи же и҆̀хъ землѧ̀.
7
а сини Ізраїлеві розплодилися і розмножилися, і підросли і посилилися надзвичайно, і наповнилася ними земля та.
8
Воста́ же ца́рь и҆́нъ во є҆гѵ́птѣ, и҆́же не зна́ше і҆ѡ́сифа,
8
І став над Єгиптом новий цар, який не знав Йосифа,
9
рече́ же ꙗ҆зы́кꙋ своемꙋ̀: сѐ, ро́дъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ вели́кое мно́жество и҆ оу҆крѣплѧ́етсѧ па́че на́съ:
9
і сказав народу своєму: ось, народ синів Ізраїлевих численний і сильніший за нас;
10
прїиди́те оу҆̀бо, прехи́тримъ и҆̀хъ, да не когда̀ оу҆мно́жатсѧ: и҆ є҆гда̀ а҆́ще приключи́тсѧ на́мъ бра́нь, приложа́тсѧ и҆ сі́и къ сꙋпоста́тѡмъ, и҆ ѡ҆долѣ́вше на́мъ и҆зы́дꙋтъ и҆з̾ землѝ (на́шеѧ).
10
перехитруємо ж його, щоб він не розмножувався; інакше, коли станеться війна, з’єднається і він з нашими ворогами, і озброїться проти нас, і вийде з землі [нашої].
11
И҆ приста́ви над̾ ни́ми приста́вники дѣ́лъ, да ѡ҆ѕло́бѧтъ и҆̀хъ въ дѣ́лѣхъ. И҆ созда́ша гра́ды твє́рды фараѡ́нꙋ: пїѳѡ̀, и҆ рамессѝ, и҆ ѡ҆́нъ, и҆́же є҆́сть и҆лїопо́ль.
11
І поставили над ним начальників робіт, щоб виснажували його важкими роботами. І він побудував фараону Пифом і Раамсес, міста для запасів, [і Он, інакше Іліополь].
12
По є҆ли́кꙋ же и҆̀хъ смирѧ́хꙋ, толи́кѡ мно́жайшїи быва́хꙋ и҆ оу҆крѣплѧ́хꙋсѧ ѕѣлѡ̀ ѕѣлѡ̀. И҆ гнꙋша́хꙋсѧ є҆гѵ́птѧне сынмѝ і҆и҃левыми,
12
Але чим більше виснажували його, тим більше він примножувався і тим більше зростав, так що [єгиптяни] побоювалися синів Ізраїлевих.
13
и҆ наси́лїе творѧ́хꙋ є҆гѵ́птѧне сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ нꙋ́ждею,
13
І тому єгиптяни з жорстокістю силували синів Ізраїлевих до робіт
14
и҆ болѣ́зненнꙋ тѣ̑мъ жи́знь творѧ́хꙋ въ дѣ́лѣхъ жесто́кихъ бре́нїемъ и҆ плїнѳодѣ́ланїемъ, и҆ всѣ́ми дѣ́лы, ꙗ҆̀же въ полѧ́хъ, во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ, и҆́миже порабоща́хꙋ и҆̀хъ съ нꙋ́ждею.
14
і робили життя їхнє гірким від важкої роботи над глиною і цеглою і від усякої роботи польової, від всякої роботи, до якої змушували їх з жорстокістю.
15
И҆ речѐ ца́рь є҆гѵ́петскїй ба́бамъ є҆врє́йскимъ: є҆ди́нѣй и҆́хъ и҆́мѧ сепфѡ́ра и҆ и҆́мѧ вторѣ́й фꙋ́а,
15
Цар Єгипетський повелів повитухам євреянок, з яких одній ім’я Шифра, а другій Фуа,
16
и҆ речѐ (и҆̀мъ): є҆гда̀ ба́бите є҆вре́анынѧмъ, и҆ сꙋ́ть къ рожде́нїю, а҆́ще оу҆́бѡ мꙋ́жескїй по́лъ бꙋ́детъ, оу҆бива́йте є҆го̀: а҆́ще же же́нскїй, снабдѣва́йте є҆го̀.
16
і сказав [їм]: коли ви будете повивати у євреянок, то спостерігайте при пологах: якщо буде син, то умертвляйте його, а якщо дочка, то нехай живе.
17
Оу҆боѧ́шасѧ же ба̑бы бг҃а, и҆ не сотвори́ша, ꙗ҆́коже повелѣ̀ и҆̀мъ ца́рь є҆гѵ́петскїй, и҆ живлѧ́хꙋ мꙋ́жескїй по́лъ.
17
Але повитухи боялися Бога і не робили так, як говорив їм цар Єгипетський, і залишали дітей живими.
18
Призва́ же ца́рь є҆гѵ́петскїй ба̑бы и҆ речѐ и҆̀мъ: что̀ ꙗ҆́кѡ сотвори́сте ве́щь сїю̀, и҆ ѡ҆живлѧ́ете мꙋ́жескїй по́лъ;
18
Цар Єгипетський покликав повитух і сказав їм: для чого ви робите таку справу, що залишаєте дітей живими?
19
Реко́ша же ба̑бы фараѡ́нꙋ: не ꙗ҆́кѡ жєны̀ є҆гѵ̑птѧныни, та́кѡ и҆ жєны̀ є҆врє́аныни: ражда́ютъ бо пре́жде не́же вни́ти къ ни̑мъ ба́бамъ, и҆ ражда́хꙋ.
19
Повитухи сказали фараонові: єврейські жінки не такі, як єгипетські; вони здорові, тому що перш ніж прийде до них повитуха, вони вже народжують.
20
Бла́го же творѧ́ше бг҃ъ ба́бамъ, и҆ мно́жахꙋсѧ лю́дїе и҆ оу҆крѣплѧ́хꙋсѧ ѕѣлѡ̀.
20
За це Бог чинив добро повитухам, а народ розмножувався і дуже посилювався.
21
И҆ поне́же боѧ́хꙋсѧ ба̑бы бг҃а, сотвори́ша себѣ̀ жили̑ща.
21
І оскільки повитухи боялися Бога, то Він утверджував доми їхні.
22
Заповѣ́да же фараѡ́нъ всѣ̑мъ лю́демъ свои̑мъ, глаго́лѧ: всѧ́къ мꙋ́жескїй по́лъ, и҆́же роди́тсѧ є҆вре́ѡмъ, въ рѣкꙋ̀ вверга́йте, и҆ всѧ́къ же́нскїй по́лъ снабдѣва́йте и҆̀ жи́въ.
22
Тоді фараон усьому народові своєму повелів, говорячи: всякого новонародженого [у євреїв] сина кидайте в ріку, а всяку дочку залишайте живою.
Глава́ в҃
1
Бѧ́ше же нѣ́кто ѿ пле́мене леѵі́ина, и҆́же поѧ̀ ѿ дще́рей леѵі́иныхъ, и҆ и҆мѧ́ше ю҆̀:
1
Хтось із племені Левіїного пішов і взяв собі дружину з того самого племені.
2
и҆ зача̀ во чре́вѣ и҆ родѝ мꙋ́жескїй по́лъ. Ви́дѣвше же є҆го̀ лѣ́па, кры́ша є҆го̀ трѝ мцⷭ҇ы:
2
Дружина зачала і народила сина і, бачачи, що він дуже красивий, ховала його три місяці;
3
и҆ поне́же не можа́хꙋ є҆го̀ ктомꙋ̀ кры́ти, взѧ̀ є҆мꙋ̀ ма́ти є҆гѡ̀ ковче́жецъ си́товый и҆ пома́за и҆̀ кле́емъ и҆ смоло́ю, и҆ вложѝ ѻ҆троча̀ въ него̀, и҆ положѝ є҆го̀ въ лꙋчи́цѣ при рѣцѣ̀:
3
але не маючи можливости ховати його далі, взяла кошик з очерету й обсмолила його асфальтом і смолою і, поклавши в ньому дитину, поставила в очереті біля берега ріки,
4
и҆ наблюда́ше сестра̀ є҆гѡ̀ и҆здале́ча, да оу҆вѣ́даетъ, что̀ бꙋ́детъ є҆мꙋ̀.
4
а сестра його стала здаля спостерігати, що з ним буде.
5
Сни́де же дще́рь фараѡ́нова и҆змы́тисѧ на рѣкꙋ̀, и҆ рабы̑ни є҆ѧ̀ прохожда́хꙋ при рѣцѣ̀. И҆ ви́дѣвши ковче́жецъ въ лꙋчи́цѣ, посла́вши рабы́ню, взѧ̀ и҆̀.
5
І вийшла дочка фараонова на річку купатися, а служниці її ходили по березі ріки. Вона побачила кошик серед очерету і послала рабиню свою взяти його.
6
Ѿве́рзши же, ви́дитъ ѻ҆троча̀ пла́чꙋщеесѧ въ ковче́жцѣ, и҆ пощадѣ̀ є҆̀ дще́рь фараѡ́нѧ, и҆ речѐ: ѿ дѣте́й є҆вре́йскихъ сїѐ.
6
Відкрила і побачила немовля; і ось, немовля плаче [у кошику]; і зглянулася на нього [дочка фараонова] і сказала: це з єврейських дітей.
7
И҆ речѐ сестра̀ є҆гѡ̀ дще́ри фараѡ́новѣ: хо́щеши ли, призовꙋ́ ти женꙋ̀ корми́лицꙋ ѿ є҆врє́й, и҆ воздои́тъ тѝ ѻ҆троча̀;
7
І сказала сестра його дочці фараоновій: чи не сходити мені і чи не покликати до тебе годувальницю з євреянок, щоб вона вигодувала тобі немовля?
8
И҆ речѐ є҆́й дще́рь фараѡ́нова: и҆дѝ. Ше́дши же ѻ҆трокови́ца, призва̀ ма́терь ѻ҆троча́те.
8
Дочка фараонова сказала їй: сходи. Дівчина пішла і покликала матір немовляти.
9
Рече́ же къ не́й дще́рь фараѡ́нова: соблюди́ ми ѻ҆троча̀ сїѐ и҆ воздо́й мѝ є҆̀: а҆́зъ же да́мъ тѝ мздꙋ̀. Взѧ́ же ѻ҆троча̀ жена̀ и҆ доѧ́ше є҆̀.
9
Дочка фараонова сказала їй: візьми немовля це і вигодуй його мені; я дам тобі плату. Жінка взяла немовля і годувала його.
10
Возмꙋжа́вшꙋ же ѻ҆троча́ти, введѐ є҆̀ ко дще́ри фараѡ́новѣ, и҆ бы́сть є҆́й въ сы́на, и҆ наречѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ мѡѷсе́й, глаго́лющи: ѿ воды̀ взѧ́хъ є҆го̀.
10
І виросло немовля, і вона привела його до дочки фараонової, і він був у неї замість сина, і нарекла ім’я йому: Мойсей, тому що, говорила вона, я з води вийняла його.
11
Бы́сть же во дни̑ мнѡ́гїѧ ѡ҆́ны, вели́къ бы́въ мѡѷсе́й, и҆зы́де къ бра́тїѧмъ свои̑мъ, сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ. Разꙋмѣ́въ же болѣ́знь и҆́хъ, ви́дѣ человѣ́ка є҆гѵ́птѧнина бїю́ща нѣ́коего є҆вре́анина ѿ бра́тїи є҆гѡ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.
11
Минуло багато часу, коли Мойсей виріс, трапилося, що він вийшов до братів своїх [синів Ізраїлевих] і побачив тяжку роботу їхню; і побачив, що єгиптянин б’є одного єврея з братів його, [синів Ізраїлевих].
12
Ѡ҆бозрѣ́всѧ же сѣ́мѡ и҆ ѻ҆ва́мѡ, ни кого́же ви́дѣ: и҆ порази́въ є҆гѵ́птѧнина, скры̀ є҆го̀ въ песцѣ̀.
12
Подивившись туди й сюди і побачивши, що нема нікого, він убив єгиптянина і сховав його у піску.
13
И҆зше́дъ же во вторы́й де́нь, ви́дѣ два̀ мꙋ̑жа є҆врє́анина бїю̑щасѧ и҆ глаго́ла ѡ҆би́дѧщемꙋ: чесѡ̀ ра́ди ты̀ бїе́ши и҆́скреннѧго;
13
І вийшов він на другий день, і ось, два євреї сваряться; і сказав він тому, хто кривдив: навіщо ти б’єш ближнього твого?
14
Ѻ҆́нъ же речѐ: кто́ тѧ поста́ви кнѧ́зѧ и҆ сꙋдїю̀ над̾ на́ми; є҆да̀ оу҆би́ти мѧ̀ ты̀ хо́щеши, и҆́мже ѡ҆́бразомъ оу҆би́лъ є҆сѝ вчера̀ є҆гѵ́птѧнина; Оу҆боѧ́сѧ же мѡѷсе́й и҆ речѐ: а҆́ще си́це ꙗ҆вле́нъ бы́сть глаго́лъ се́й;
14
А той сказав: хто поставив тебе начальником і суддею над нами? чи не думаєш убити мене, як убив [учора] єгиптянина? Мойсей злякався і сказав: дійсно, дізналися про цю справу.
15
Оу҆слы́ша же фараѡ́нъ глаго́лъ се́й и҆ и҆ска́ше оу҆би́ти мѡѷсе́а. Ѿи́де же мѡѷсе́й ѿ лица̀ фараѡ́нова и҆ всели́сѧ въ землѝ мадїа́мстѣй: прише́дъ же въ зе́млю мадїа́мскꙋю сѣ́де при кла́дѧзѣ.
15
І почув фараон про цю справу і хотів убити Мойсея; але Мойсей утік від фараона й зупинився в землі Мадіамській; і [прийшовши в землю Мадіамську], сів біля колодязя.
16
Свѧще́нникꙋ же мадїа́мскомꙋ бѣ́ша се́дмь дще́рей, пасꙋ́щихъ ѻ҆́вцы ѻ҆тца̀ своегѡ̀ і҆оѳо́ра: прише́дшѧ же че́рпахꙋ, до́ндеже напо́лниша кѡры́та, напои́ти ѻ҆́вцы ѻ҆тца̀ своегѡ̀ і҆оѳо́ра.
16
У священика мадіамського [було] сім дочок, [які пасли овець батька свого Іофора]. Вони прийшли, набрали води і наповнили корита, щоб напоїти овець батька свого [Іофора].
17
Прише́дше же па́стырїе и҆згна́ша ѧ҆̀. Воста́въ же мѡѷсе́й и҆зба́ви и҆̀хъ, и҆ налїѧ̀ и҆̀мъ и҆ напоѝ ѻ҆́вцы и҆́хъ.
17
І прийшли пастухи і відігнали їх. Тоді встав Мойсей і захистив їх, [і начерпав їм води] і напоїв овець їхніх.
18
Прїидо́ша же къ рагꙋи́лꙋ ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀. Ѻ҆́нъ же речѐ и҆̀мъ: что̀ ꙗ҆́кѡ оу҆скори́сте прїитѝ дне́сь;
18
І прийшли вони до Рагуїла, батька свого, і він сказав [їм]: чому ви так скоро прийшли сьогодні?
19
Ѻ҆́ныѧ же реко́ша: человѣ́къ є҆гѵ́птѧнинъ и҆зба́ви на́съ ѿ па́стырей, и҆ наче́рпа на́мъ и҆ напоѝ ѻ҆́вцы на́шѧ.
19
Вони сказали: якийсь єгиптянин захистив нас від пастухів і навіть начерпав нам води і напоїв овець [наших].
20
Ѻ҆́нъ же речѐ дще́ремъ свои̑мъ: и҆ гдѣ́ є҆сть; и҆ вскꙋ́ю си́це ѡ҆ста́висте человѣ́ка; призови́те оу҆̀бо є҆го̀, да ꙗ҆́стъ хлѣ́бъ.
20
Він сказав дочкам своїм: де ж він? навіщо ви залишили його? покличте його, і нехай він їсть хліб.
21
Всели́сѧ же мѡѷсе́й оу҆ человѣ́ка: и҆ дадѐ сепфѡ́рꙋ дще́рь свою̀ мѡѷсе́ю въ женꙋ̀.
21
Мойсеєві сподобалося жити у цього чоловіка; і він видав за Мойсея дочку свою Сепфору.
22
Во чре́вѣ же заче́нши жена̀ родѝ сы́на, и҆ наречѐ мѡѷсе́й и҆́мѧ є҆мꙋ̀ гирса́мъ, глаго́лѧ: ꙗ҆́кѡ пришле́цъ є҆́смь въ землѝ чꙋжде́й. Є҆ще́ же заче́нши родѝ сы́на втора́го, и҆ наречѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ є҆лїезе́ръ, глаго́лѧ: бг҃ъ бо ѻ҆тца̀ моегѡ̀ помо́щникъ мо́й и҆ и҆зба́ви мѧ̀ и҆з̾ рꙋкѝ фараѡ́новы.
22
Вона [зачала і] народила сина, і [Мойсей] нарік йому ім’я: Гирсам, тому що, говорив він, я став пришельцем у чужій землі. [І, зачавши ще, народила другого сина, і він нарік йому ім’я Єлиєзер, сказавши: Бог отця мого був мені помічником і визволив мене від руки фараона.]
23
По дне́хъ же мно́гихъ тѣ́хъ, оу҆́мре ца́рь є҆гѵ́петскїй, и҆ возстена́ша сы́нове і҆и҃лєвы ѿ дѣ́лъ и҆ возопи́ша, и҆ взы́де во́пль и҆́хъ къ бг҃ꙋ ѿ дѣ́лъ.
23
Минув довгий час, помер цар Єгипетський. І стогнали сини Ізраїлеві від роботи і волали, і волання їхнє від роботи дійшло до Бога.
24
И҆ оу҆слы́ша бг҃ъ стена́нїе и҆́хъ: и҆ помѧнꙋ̀ бг҃ъ завѣ́тъ сво́й и҆́же ко а҆враа́мꙋ и҆ і҆саа́кꙋ и҆ і҆а́кѡвꙋ,
24
І почув Бог стогін їх, і згадав Бог завіт Свій з Авраамом, Ісааком і Яковом.
25
и҆ призрѣ̀ бг҃ъ на сы́ны і҆и҃лєвы, и҆ позна́нъ бы́сть и҆́ми.
25
І побачив Бог синів Ізраїлевих, і споглянув на них Бог.
Глава́ г҃
1
Мѡѷсе́й же бѧ́ше пасы́й ѻ҆́вцы і҆оѳо́ра те́стѧ своегѡ̀, свѧще́нника мадїа́мска: и҆ гна́ше ѻ҆́вцы въ пꙋсты́ню, и҆ прїи́де въ го́рꙋ бж҃їю хѡри́въ.
1
Мойсей пас овець у Іофора, тестя свого, священика мадіамського. Одного разу провів він отару далеко в пустелю і прийшов до гори Божої, Хорива.
2
Ꙗ҆ви́сѧ же є҆мꙋ̀ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇нь въ пла́мени ѻ҆́гненнѣ и҆з̾ кꙋпины̀: и҆ ви́дитъ, ꙗ҆́кѡ кꙋпина̀ гори́тъ ѻ҆гне́мъ, кꙋпина́ же не сгара́ше.
2
І явився йому ангел Господній у полум’ї вогню з середини тернового куща. І побачив він, що терновий кущ горить вогнем, але кущ не згорає.
3
Рече́ же мѡѷсе́й: мимоше́дъ оу҆ви́ждꙋ видѣ́нїе вели́кое сїѐ, ꙗ҆́кѡ не сгара́етъ кꙋпина̀.
3
Мойсей сказав: піду і подивлюся на це велике явлення, чому кущ не згорає.
4
Є҆гда́ же ви́дѣ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ пристꙋпа́етъ ви́дѣти, воззва̀ є҆го̀ гдⷭ҇ь и҆з̾ кꙋпины̀, гл҃ѧ: мѡѷсе́е, мѡѷсе́е. Ѻ҆́нъ же речѐ: что́ є҆сть, гдⷭ҇и;
4
Господь побачив, що він іде дивитися, і звернувся до нього Бог із середини куща, і сказав: Мойсею! Мойсею! Він сказав: ось я, [Господи]!
5
Ѻ҆́нъ же речѐ: не приближа́йсѧ сѣ́мѡ: и҆зꙋ́й сапогѝ ѿ но́гъ твои́хъ: мѣ́сто бо, на не́мже ты̀ стои́ши, землѧ̀ ст҃а̀ є҆́сть.
5
І сказав Бог: не підходь сюди; зніми взуття твоє з ніг твоїх, тому що місце, на якому ти стоїш, є земля свята.
6
И҆ речѐ є҆мꙋ̀: а҆́зъ є҆́смь бг҃ъ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀, бг҃ъ а҆враа́мовъ и҆ бг҃ъ і҆саа́ковъ и҆ бг҃ъ і҆а́кѡвль. Ѿврати́ же мѡѷсе́й лицѐ своѐ: бл҃гоговѣ́ѧше бо воззрѣ́ти пред̾ бг҃а.
6
І сказав [йому]: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. Мойсей закрив лице своє, тому що боявся дивитися на Бога.
7
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: ви́дѧ ви́дѣхъ ѡ҆ѕлобле́нїе люді́й мои́хъ, и҆̀же во є҆гѵ́птѣ, и҆ во́пль и҆́хъ оу҆слы́шахъ ѿ дѣ́лъ приста́вникѡвъ: оу҆вѣ́дѣхъ бо болѣ́знь и҆́хъ,
7
І сказав Господь [Мойсеєві]: Я бачив страждання народу Мого в Єгипті і почув волання його від приставників його; Я знаю скорботи його
8
и҆ снидо́хъ и҆з̾ѧ́ти и҆̀хъ ѿ рꙋкꙋ̀ є҆гѵ̑петскꙋ, и҆ и҆звестѝ ѧ҆̀ и҆з̾ землѝ тоѧ̀, и҆ ввестѝ и҆̀хъ въ зе́млю бла́гꙋ и҆ мно́гꙋ, въ зе́млю кипѧ́щꙋю млеко́мъ и҆ ме́домъ, въ мѣ́сто ханане́йско и҆ хетте́йско, и҆ а҆морре́йско и҆ ферезе́йско, и҆ гергесе́йско и҆ є҆ѵе́йско и҆ і҆евꙋсе́йско:
8
і йду визволити його від руки єгиптян і вивести його з землі цієї [і ввести його] у землю добру і простору, де тече молоко і мед, у землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв.
9
и҆ сѐ, нн҃ѣ во́пль сынѡ́въ і҆и҃левыхъ прїи́де ко мнѣ̀, и҆ а҆́зъ ви́дѣхъ тꙋгꙋ̀, є҆́юже є҆гѵ́птѧне стꙋжа́ютъ и҆̀мъ:
9
І ось, уже волання синів Ізраїлевих дійшло до Мене, і Я бачу утиски, якими пригнічують їх єгиптяни.
10
и҆ нн҃ѣ грѧдѝ, да послю́ тѧ къ фараѡ́нꙋ царю̀ є҆гѵ́петскомꙋ, и҆ и҆зведе́ши лю́ди моѧ̑, сы́ны і҆и҃лєвы и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ.
10
Отже, піди: Я пошлю тебе до фараона [царя Єгипетського]; і виведи із Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих.
11
И҆ речѐ мѡѷсе́й къ бг҃ꙋ: кто́ є҆смь а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ да пойдꙋ̀ къ фараѡ́нꙋ царю̀ є҆гѵ́петскомꙋ, и҆ ꙗ҆́кѡ да и҆зведꙋ̀ сы́ны і҆и҃лєвы ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ;
11
Мойсей сказав Богу: хто я, щоб мені йти до фараона [царя Єгипетського] і вивести з Єгипту синів Ізраїлевих?
12
Рече́ же бг҃ъ къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: ꙗ҆́кѡ бꙋ́дꙋ съ тобо́ю: и҆ сїѐ тебѣ̀ зна́менїе, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ тѧ̀ посыла́ю: внегда̀ и҆звестѝ тебѣ̀ лю́ди моѧ̑ и҆з̾ є҆гѵ́пта, и҆ помо́литесѧ бг҃ꙋ въ горѣ̀ се́й.
12
І сказав [Бог]: Я буду з тобою, і ось тобі знамення, що Я послав тебе: коли ти виведеш народ [Мій] з Єгипту, ви завершите служіння Богу на цій горі.
13
И҆ речѐ мѡѷсе́й къ бг҃ꙋ: сѐ, а҆́зъ пойдꙋ̀ къ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рекꙋ̀ къ ни̑мъ: бг҃ъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ посла́ мѧ къ ва́мъ: и҆ а҆́ще вопро́сѧтъ мѧ̀, что̀ и҆́мѧ є҆мꙋ̀, что̀ рекꙋ̀ къ ни̑мъ;
13
І сказав Мойсей Богу: ось, я прийду до синів Ізраїлевих і скажу їм: Бог батьків ваших послав мене до вас. А вони скажуть мені: як Його ім’я? Що сказати мені їм?
14
И҆ речѐ бг҃ъ къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: а҆́зъ є҆́смь сы́й. И҆ речѐ: та́кѡ рече́ши сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: сы́й посла́ мѧ къ ва́мъ.
14
Бог сказав Мойсеєві: Я є Сущий. І сказав: так скажи синам Ізраїлевим: Сущий [Ієгова] послав мене до вас.
15
И҆ речѐ бг҃ъ па́ки къ мѡѷсе́ю: та́кѡ рече́ши сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: гдⷭ҇ь бг҃ъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ, бг҃ъ а҆враа́мовъ и҆ бг҃ъ і҆саа́ковъ и҆ бг҃ъ і҆а́кѡвль, посла́ мѧ къ ва́мъ: сїѐ моѐ є҆́сть и҆́мѧ вѣ́чное и҆ па́мѧть родѡ́въ родѡ́мъ:
15
І сказав ще Бог Мойсеєві: так скажи синам Ізраїлевим: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова послав мене до вас. Ось ім’я Моє навіки, і пам’ять про Мене з роду в рід.
16
прише́дъ оу҆̀бо соберѝ ста́рцы сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆ рцы̀ къ ни̑мъ: гдⷭ҇ь бг҃ъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ ꙗ҆ви́сѧ мнѣ̀, бг҃ъ а҆враа́мовъ и҆ бг҃ъ і҆саа́ковъ и҆ бг҃ъ і҆а́кѡвль, гл҃ѧ: присѣще́нїемъ присѣти́хъ ва́съ, и҆ є҆ли̑ка слꙋчи́шасѧ ва́мъ во є҆гѵ́птѣ:
16
Піди, збери старійшин [синів] Ізраїлевим і скажи їм: Господь, Бог батьків ваших, явився мені, Бог Авраама, [Бог] Ісаака і [Бог] Якова, і сказав: Я відвідав вас і побачив, що чинять з вами в Єгипті.
17
и҆ речѐ: и҆зведꙋ̀ ва́съ ѿ ѡ҆ѕлобле́нїѧ є҆гѵ́петскагѡ въ зе́млю ханане́йскꙋ и҆ хетте́йскꙋ, и҆ а҆морре́йскꙋ и҆ ферезе́йскꙋ, и҆ гергесе́йскꙋ и҆ є҆ѵе́йскꙋ и҆ і҆евꙋсе́йскꙋ, въ зе́млю кипѧ́щꙋю млеко́мъ и҆ ме́домъ:
17
І сказав: Я виведу вас від рабства єгипетського в землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв, у землю, де тече молоко і мед.
18
и҆ послꙋ́шаютъ гла́са твоегѡ̀, и҆ вни́деши ты̀ и҆ старѣ̑йшины і҆и҃лєвы къ фараѡ́нꙋ царю̀ є҆гѵ́петскомꙋ, и҆ рече́ши къ немꙋ̀: гдⷭ҇ь бг҃ъ є҆вре́йскїй воззва̀ на́съ: да по́йдемъ оу҆̀бо пꙋте́мъ тре́хъ дні́й въ пꙋсты́ню, да пожре́мъ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ на́шемꙋ:
18
І вони послухають голосу твого, і підеш ти і старійшини Ізраїлеві до [фараона] царя Єгипетського, і скажете йому: Господь, Бог євреїв, прикликав нас; отже, відпусти нас у пустелю, на три дні шляху, щоб принести жертву Господу, Богу нашому.
19
а҆́зъ же вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ не ѿпꙋ́ститъ ва́съ фараѡ́нъ ца́рь є҆гѵ́петскїй пойтѝ, а҆́ще не рꙋко́ю крѣ́пкою:
19
Але Я знаю, що [фараон] цар Єгипетський не дозволить вам іти, якщо не примусити його рукою міцною;
20
и҆ просте́ръ рꙋ́кꙋ мою̀, поражꙋ̀ є҆гѵ́птѧны всѣ́ми чꙋдесы̀ мои́ми, ꙗ҆̀же сотворю̀ въ ни́хъ: и҆ по си́хъ ѿпꙋ́ститъ вы̀,
20
і простягну руку Мою й уражу Єгипет усіма чудесами Моїми, які сотворю серед нього; і після того він відпустить вас.
21
и҆ да́мъ блгⷣть лю́демъ си̑мъ пред̾ є҆гѵ̑птѧны: є҆гда́ же по́йдете, не ѿи́дете тщы̀:
21
І дам народу цьому милість в очах єгиптян; і коли підете, то підете не з порожніми руками:
22
но да и҆спро́ситъ жена̀ ѿ сосѣ́ды и҆ подрꙋ́ги своеѧ̀ сосꙋ́ды срє́брѧны и҆ зла̑ты, и҆ ри̑зы: и҆ оу҆краси́те сы́ны ва́шѧ и҆ дщє́ри ва́шѧ, и҆ ѡ҆бери́те є҆гѵ́птѧнъ.
22
кожна жінка випросить у сусідки своєї і в тієї, що живе в домі її, речей срібних і речей золотих, і одягу, і ви нарядите в них і синів ваших і дочок ваших, і обберете єгиптян.
Глава́ д҃
1
Ѿвѣща́ же мѡѷсе́й и҆ речѐ: а҆́ще не оу҆вѣ́рꙋютъ мѝ, нижѐ послꙋ́шаютъ гла́са моегѡ̀, рекꙋ́тъ бо, ꙗ҆́кѡ не ꙗ҆ви́сѧ тебѣ̀ бг҃ъ, что̀ рекꙋ̀ къ ни̑мъ;
1
І відповів Мойсей і сказав: а якщо вони не повірять мені і не послухають голосу мого і скажуть: не явився тобі Господь? [що сказати їм?]
2
И҆ речѐ къ немꙋ̀ гдⷭ҇ь: что̀ сїѐ є҆́сть въ рꙋцѣ̀ твое́й; Ѻ҆́нъ же речѐ: же́злъ.
2
І сказав йому Господь: що це в руці у тебе? Він відповів: жезл.
3
И҆ речѐ: пове́рзи є҆го̀ на зе́млю. И҆ ве́рже и҆̀ на зе́млю, и҆ бы́сть ѕмі́й: и҆ ѿбѣжѐ мѡѷсе́й ѿ негѡ̀.
3
Господь сказав: кинь його на землю. Він кинув його на землю, і жезл перетворився на змія, і Мойсей побіг від нього.
4
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: прострѝ рꙋ́кꙋ и҆ и҆мѝ за хво́стъ. Просте́ръ оу҆̀бо рꙋ́кꙋ, взѧ̀ за хво́стъ, и҆ бы́сть же́злъ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀.
4
І сказав Господь Мойсею: простягни руку твою і візьми його за хвіст. Він простяг руку свою, і взяв його [за хвіст]; і він став жезлом у руці його.
5
Да оу҆вѣ́рꙋютъ тѝ, ꙗ҆́кѡ ꙗ҆ви́сѧ тебѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ ѻ҆тє́цъ твои́хъ, бг҃ъ а҆враа́мовъ и҆ бг҃ъ і҆саа́ковъ и҆ бг҃ъ і҆а́кѡвль.
5
Це для того, щоб повірили [тобі], що явився тобі Господь, Бог батьків їх, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова.
6
Рече́ же є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь па́ки: вложѝ рꙋ́кꙋ твою̀ въ нѣ́дро твоѐ. И҆ вложѝ рꙋ́кꙋ въ нѣ́дро своѐ, и҆ и҆з̾ѧ́тъ ю҆̀ ѿ нѣ́дра своегѡ̀, и҆ бы́сть рꙋка̀ є҆гѡ̀ прокаже́на ꙗ҆́кѡ снѣ́гъ.
6
Ще сказав йому Господь: поклади руку твою до себе в пазуху. І він поклав руку свою до себе в пазуху, вийняв її [із пазухи своєї], і ось, рука його побіліла від прокази, як сніг.
7
И҆ речѐ па́ки є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь: вложѝ рꙋ́кꙋ твою̀ въ нѣ́дро твоѐ. И҆ вложѝ рꙋ́кꙋ свою̀ въ нѣ́дро своѐ, и҆ и҆з̾ѧ́тъ ю҆̀ ѿ нѣ́дра своегѡ̀, и҆ бы́сть па́ки въ рꙋмѧ́нствѣ пло́ти своеѧ̀.
7
[Ще] сказав [йому Господь]: поклади знову руку твою до себе в пазуху. І він поклав руку свою до себе в пазуху; і вийняв її з пазухи своєї, і ось, вона знову стала такою ж, як тіло його.
8
А҆́ще же не оу҆вѣ́рꙋютъ тебѣ̀, нижѐ послꙋ́шаютъ гла́са зна́менїѧ пе́рвагѡ, оу҆вѣ́рꙋютъ тебѣ̀ ра́ди гла́са зна́менїѧ втора́гѡ:
8
Якщо вони не повірять тобі і не послухають голосу першого знамення, то повірять голосу знамення іншого;
9
и҆ бꙋ́детъ а҆́ще не оу҆вѣ́рꙋютъ тебѣ̀ двѣма̀ зна́менїѧми си́ми, нижѐ послꙋ́шаютъ гла́са твоегѡ̀, да во́змеши ѿ воды̀ рѣ́чныѧ, и҆ пролїе́ши на сꙋ́хо: и҆ бꙋ́детъ вода̀, ю҆́же во́змеши ѿ рѣкѝ, кро́вїю на сꙋ́сѣ.
9
якщо ж не повірять і двом цим знаменням і не послухають голосу твого, то візьми води з ріки і вилий на сушу; і вода, взята з річки, зробиться кров’ю на суші.
10
Рече́ же мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ: молю́сѧ тѝ, гдⷭ҇и: недоброрѣ́чивъ є҆́смь пре́жде вчера́шнѧгѡ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ, нижѐ ѿне́лѣже нача́лъ є҆сѝ гл҃ати рабꙋ̀ твоемꙋ̀: хꙋдогла́сенъ и҆ косноѧзы́ченъ а҆́зъ є҆́смь.
10
І сказав Мойсей Господу: о, Господи! людина я не красномовна, і таким був і вчора і третього дня, і коли Ти почав говорити з рабом Твоїм: я тяжко говорю і недорікуватий.
11
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: кто̀ дадѐ оу҆ста̀ человѣ́кꙋ; и҆ кто̀ сотворѝ нѣ́ма и҆ глꙋ́ха, и҆ ви́дѧща и҆ слѣ́па; не а҆́зъ ли гдⷭ҇ь бг҃ъ;
11
Господь сказав [Мойсеєві]: хто дав уста людині? хто робить німим, або глухим, або зрячим, або сліпим? чи не Я Господь [Бог]?
12
и҆ нн҃ѣ и҆дѝ, и҆ а҆́зъ ѿве́рзꙋ оу҆ста̀ твоѧ̑ и҆ оу҆стро́ю тебѣ̀, є҆́же и҆́маши глаго́лати.
12
отже, піди, і Я буду при вустах твоїх і навчу тебе, що тобі говорити.
13
Рече́ же мѡѷсе́й: молю́сѧ тѝ, гдⷭ҇и, и҆зберѝ могꙋ́ща и҆но́го, є҆го́же по́слеши.
13
[Мойсей] сказав: Господи! пошли іншого, кого можеш послати.
14
И҆ разгнѣ́вавсѧ ꙗ҆́ростїю гдⷭ҇ь на мѡѷсе́а, речѐ: не се́ ли бра́тъ тво́й а҆арѡ́нъ леѵі́тинъ; вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ глаго́лѧ возглаго́летъ ѻ҆́нъ вмѣ́стѡ тебє̀: и҆ сѐ, то́й и҆зы́детъ во срѣ́тенїе тебѣ̀, и҆ оу҆зрѣ́въ тѧ̀, возра́дꙋетсѧ въ себѣ̀:
14
І запалав гнів Господній на Мойсея, і Він сказав: хіба немає у тебе Аарона брата, левитянина? Я знаю, що він може говорити [замість тебе], і ось, він вийде назустріч тобі, і, побачивши тебе, зрадіє в серці своєму;
15
и҆ рече́ши къ немꙋ̀, и҆ вда́си словеса̀ моѧ̑ во оу҆ста̀ є҆гѡ̀: а҆́зъ же ѿве́рзꙋ оу҆ста̀ твоѧ̑ и҆ оу҆ста̀ є҆гѡ̀, и҆ оу҆стро́ю ва́мъ ꙗ҆̀же и҆́мате твори́ти:
15
ти будеш йому говорити і вкладати слова [Мої] у вуста його, а Я буду при вустах твоїх і при вустах його і буду вчити вас, що вам робити;
16
и҆ то́й возглаго́летъ ѿ тебє̀ къ лю́демъ, и҆ то́й бꙋ́детъ оу҆ста̀ твоѧ̑: ты́ же бꙋ́деши є҆мꙋ̀ въ тѣ́хъ, ꙗ҆̀же къ бг҃ꙋ:
16
і буде говорити він замість тебе до народу; отже, він буде твоїми вустами, а ти будеш йому замість Бога;
17
и҆ же́злъ се́й ѡ҆браще́нный въ ѕмїю̀, возмѝ въ рꙋ́кꙋ твою̀, си́мъ сотвори́ши зна́мєнїѧ.
17
і жезл цей [який був перетворений на змія] візьми в руку твою: ним ти будеш творити знамення.
18
По́йде же мѡѷсе́й, и҆ возврати́сѧ ко і҆оѳо́рꙋ те́стю своемꙋ̀ и҆ речѐ: пойдꙋ̀ и҆ возвращꙋ́сѧ ко бра́тїи мое́й, и҆̀же во є҆гѵ́птѣ, и҆ оу҆ви́ждꙋ, а҆́ще є҆щѐ жи́ви сꙋ́ть. И҆ речѐ і҆оѳо́ръ къ мѡѷсе́ю: и҆дѝ здра́въ. По дне́хъ же ѻ҆́ныхъ мно́гихъ, оу҆́мре ца́рь є҆гѵ́петскїй.
18
І пішов Мойсей, і повернувся до Іофора, тестя свого, і сказав йому: піду я, і повернуся до братів моїх, які в Єгипті, і подивлюся, чи живі ще вони? І сказав Іофор Мойсеєві: йди з миром. [Через багато часу помер цар Єгипетський.]
19
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю въ землѝ мадїа́мстѣй: и҆дѝ, ѿидѝ во є҆гѵ́петъ: и҆змро́ша бо всѝ и҆́щꙋщїи дꙋшѝ твоеѧ̀.
19
І сказав Господь Мойсеєві в [землі] Мадіамській: піди, повернись у Єгипет, тому що померли всі, що шукали душі твоєї.
20
Пои́мъ же мѡѷсе́й женꙋ̀ свою̀ и҆ ѻ҆троча́та, всадѝ ѧ҆̀ на ѻ҆слѧ́та, и҆ возврати́сѧ во є҆гѵ́петъ. И҆ взѧ̀ мѡѷсе́й же́злъ, и҆́же ѿ бг҃а, въ рꙋ́кꙋ свою̀.
20
І взяв Мойсей дружину свою і синів своїх, посадив їх на осла і вирушив у землю Єгипетську. І жезл Божий Мойсей взяв у руку свою.
21
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: и҆дꙋ́щꙋ тебѣ̀ и҆ возвраща́ющꙋсѧ во є҆гѵ́петъ, зрѝ всѧ̑ чꙋдеса̀, ꙗ҆̀же да́хъ въ рꙋ́цѣ твоѝ, да сотвори́ши ѧ҆̀ пред̾ фараѡ́номъ: а҆́зъ же ѡ҆жесточꙋ̀ се́рдце є҆гѡ̀, и҆ не ѿпꙋ́ститъ люді́й:
21
І сказав Господь Мойсею: коли підеш і повернешся в Єгипет, дивись, усі чудеса, які Я доручив тобі, зроби перед лицем фараона, а Я озлоблю серце його, і він не відпустить народ.
22
ты́ же возглаго́леши фараѡ́нꙋ: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ є҆вре́йскїй: сы́нъ мо́й пе́рвенецъ і҆и҃ль:
22
І скажи фараонові: так говорить Господь [Бог єврейський]: Ізраїль є син Мій, первісток Мій;
23
рѣ́хъ же тебѣ̀: ѿпꙋстѝ лю́ди моѧ̑, да мѝ послꙋ́жатъ: а҆́ще оу҆́бѡ не хо́щеши ѿпꙋсти́ти и҆̀хъ, блюдѝ оу҆̀бо, а҆́зъ оу҆бїю̀ сы́на твоего̀ пе́рвенца.
23
Я говорю тобі: відпусти сина Мого, щоб він звершив Мені служіння; а якщо не відпустиш його, то ось, Я уб’ю сина твого, первістка твого.
24
Бы́сть же на пꙋтѝ на станꙋ̀, срѣ́те є҆го̀ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇нь и҆ и҆ска́ше є҆го̀ оу҆би́ти.
24
Дорогою на ночівлі трапилося, що зустрів його Господь і хотів умертвити його.
25
И҆ взе́мши сепфѡ́ра ка́мень, ѡ҆брѣ́за коне́чнꙋю пло́ть сы́на своегѡ̀, и҆ припадѐ къ нога́мъ є҆гѡ̀ и҆ речѐ: ста̀ кро́вь ѡ҆брѣ́занїѧ сы́на моегѡ̀.
25
Тоді Сепфора, узявши кам’яний ніж, обрізала крайню плоть сина свого і, кинувши до ніг його, сказала: ти наречений крови у мене.
26
И҆ ѿи́де ѿ негѡ̀ а҆́гг҃лъ, зане́же речѐ: ста̀ кро́вь ѡ҆брѣ́занїѧ сы́на моегѡ̀.
26
І відійшов від нього Господь. Тоді сказала вона: наречений крови — за обрізанням.
27
Рече́ же гдⷭ҇ь ко а҆арѡ́нꙋ: и҆зы́ди во срѣ́тенїе мѡѷсе́ю въ пꙋсты́ню. И҆ и҆́де, и҆ срѣ́те є҆го̀ въ горѣ̀ бж҃їи: и҆ цѣлова́стасѧ ѻ҆́ба.
27
І Господь сказав Аарону: піди назустріч Мойсеєві в пустелю. І він пішов, і зустрівся з ним біля гори Божої, і поцілував його.
28
И҆ повѣ́да мѡѷсе́й а҆арѡ́нꙋ всѧ̑ словеса̀ гдⷭ҇нѧ, ꙗ҆̀же посла̀, и҆ всѧ̑ зна́мєнїѧ, ꙗ҆̀же заповѣ́да є҆мꙋ̀.
28
І переказав Мойсей Аарону всі слова Господа, Який його послав, і всі знамення, що Він заповідав.
29
И҆́де же мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ, и҆ собра́ша всѧ̑ ста́рцы сынѡ́въ і҆и҃левыхъ:
29
І пішов Мойсей з Аароном, і зібрали вони всіх старійшин синів Ізраїлевих,
30
и҆ глаго́ла и҆̀мъ а҆арѡ́нъ всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑, ꙗ҆̀же гл҃а бг҃ъ къ мѡѷсе́ю: и҆ сотворѝ зна́мєнїѧ пред̾ людьмѝ.
30
і переказав [їм] Аарон усі слова, які говорив Господь Мойсеєві; і зробив Мойсей знамення перед очима народу,
31
И҆ вѣ́роваша лю́дїе, и҆ возра́довашасѧ, ꙗ҆́кѡ посѣтѝ бг҃ъ сы́ны і҆и҃лєвы и҆ ꙗ҆́кѡ призрѣ̀ на и҆́хъ скорбѣ́нїе: и҆ прекло́ншесѧ лю́дїе поклони́шасѧ.
31
і повірив народ; і почули, що Господь відвідав синів Ізраїлевих і побачив страждання їх, і схилилися вони і поклонилися.
Глава́ є҃
1
И҆ по си́хъ вни́де мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ къ фараѡ́нꙋ и҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: ѿпꙋстѝ лю́ди моѧ̑, да пра́здникъ сотворѧ́тъ мнѣ̀ въ пꙋсты́ни.
1
Після цього Мойсей і Аарон прийшли до фараона і сказали [йому]: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені свято в пустелі.
2
Рече́ же фараѡ́нъ: кто́ є҆сть, є҆гѡ́же послꙋ́шаю гла́са, ꙗ҆́кѡ ѿпꙋсти́ти и҆́мамъ сы́ны і҆и҃лєвы; не вѣ́мъ гдⷭ҇а, и҆ і҆и҃лѧ не ѿпꙋщꙋ̀.
2
Але фараон сказав: хто такий Господь, щоб я послухався голосу Його і відпустив [синів] Ізраїля? я не знаю Господа й Ізраїля не відпущу.
3
И҆ глаго́лютъ є҆мꙋ̀: бг҃ъ є҆вре́йскїй призва̀ на́съ: по́йдемъ оу҆̀бо пꙋте́мъ тре́хъ дні́й въ пꙋсты́ню, да пожре́мъ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ на́шемꙋ, да не когда̀ слꙋчи́тсѧ на́мъ сме́рть и҆лѝ оу҆бі́йство.
3
Вони сказали [йому]: Бог євреїв покликав нас; відпусти нас у пустелю на три дні шляху принести жертву Господу, Богу нашому, щоб Він не уразив нас моровицею, або мечем.
4
И҆ речѐ и҆̀мъ ца́рь є҆гѵ́петскїй: вскꙋ́ю, мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ, развраща́ете лю́ди моѧ̑ ѿ дѣ́лъ и҆́хъ; и҆ди́те кі́йждо ва́съ на дѣла̀ своѧ̑.
4
І сказав їм цар Єгипетський: для чого ви, Мойсей і Аарон, відволікаєте народ [мій] від справ його? ідіть [кожен з вас] на свою роботу.
5
И҆ речѐ фараѡ́нъ: сѐ, нн҃ѣ оу҆мно́жишасѧ лю́дїе сі́и на землѝ: оу҆̀бо не дади́мъ почи́ти и҆̀мъ ѿ дѣ́лъ.
5
І сказав фараон: ось, народ у землі цій численний, і ви відволікаєте його від роботи його.
6
Заповѣ́да же фараѡ́нъ приста́вникѡмъ дѣ́лъ людски́хъ и҆ книго́чїѧмъ, глаго́лѧ:
6
І в той же день фараон дав повеління приставникам над народом і наглядачам, говорячи:
7
не ктомꙋ̀ приложи́те даѧ́ти пле́въ лю́демъ къ плїнѳодѣ́ланїю, ꙗ҆́коже вчера̀ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ: но са́ми да и҆́дꙋтъ и҆ собира́ютъ пле́вы себѣ̀:
7
не давайте надалі народу соломи для вироблення цегли, як учора і третього дня, нехай вони самі ходять і збирають собі солому,
8
и҆ оу҆ро́къ плїнѳодѣ́ланїѧ, є҆́же ѻ҆нѝ творѧ́тъ, на кі́йждо де́нь наложи́те и҆̀мъ: не оу҆е́млите ничто́же: пра́здни бо сꙋ́ть: сегѡ̀ ра́ди возопи́ша, глаго́люще: да по́йдемъ, и҆ пожре́мъ бг҃ꙋ на́шемꙋ:
8
а цеглин накладіть на них ту саму визначену кількість, яку вони виробляли вчора і третього дня, і не зменшуйте; вони бездіяльні, тому і кричать: підемо, принесемо жертву Богу нашому;
9
да ѡ҆тѧгча́тсѧ дѣла̀ люді́й си́хъ, и҆ да пекꙋ́тсѧ ѡ҆ ни́хъ, и҆ не помы́слѧтъ ѡ҆ словесѣ́хъ сꙋ́етныхъ.
9
дати їм більше роботи, щоб вони працювали і не займалися пустими речами.
10
Понꙋжда́хꙋ же и҆̀хъ приста̑вницы и҆ книгѡ́чїѧ и҆ глаго́лахꙋ лю́демъ, рекꙋ́ще: сїѧ̑ глаго́летъ фараѡ́нъ: не ктомꙋ̀ даю̀ ва́мъ пле́въ:
10
І вийшли приставники народу і наглядачі його і сказали народу: так говорить фараон: не даю вам соломи;
11
са́ми вы̀ ше́дше собира́йте себѣ̀ пле́вы, и҆дѣ́же а҆́ще ѡ҆брѧ́щете: и҆́бо не бꙋ́детъ оу҆ѧ́то ѿ оу҆ро́ка ва́шегѡ ничто́же.
11
самі підіть, беріть собі солому, де знайдете, а робота ваша ніскільки не зменшується.
12
И҆ разыдо́шасѧ лю́дїе по все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй собира́ти тро́стїе на пле́вы.
12
І розсіявся народ по всій землі Єгипетській збирати жниво замість соломи.
13
Приста̑вницы же понꙋжда́хꙋ и҆̀хъ, глаго́люще: соверша́йте дѣла̀ ва̑ша оу҆рѡ́чнаѧ на всѧ́къ де́нь, ꙗ҆́коже и҆ є҆гда̀ пле́вы даѧ́хомъ ва́мъ.
13
Приставники ж примушували [їх], говорячи: виконуйте [визначену] роботу свою щодня, як і тоді, коли була у вас солома.
14
И҆ бїе́ни бы́ша книгѡ́чїѧ ро́да сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆̀же бы́ша приста́влени над̾ ни́ми ѿ приста́вникѡвъ фараѡ́новыхъ, глаго́люще: почто̀ не соверши́сте оу҆ро́ка ва́шегѡ плі́нѳеннагѡ, ꙗ҆́коже вчера̀ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ, та́кожде и҆ дне́сь;
14
А наглядачів із синів Ізраїлевих, яких поставили над ними приставники фараонові, били, говорячи: чому ви вчора і сьогодні не виготовляєте визначеної кількости цеглин, як було до цих пір?
15
Вше́дше же книгѡ́чїѧ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, возопи́ша къ фараѡ́нꙋ, глаго́люще: почто́ ты та́кѡ твори́ши рабѡ́мъ твои̑мъ;
15
І прийшли наглядачі синів Ізраїлевих і волали до фараона, говорячи: для чого ти так чиниш з рабами твоїми?
16
пле́въ не даю́тъ рабѡ́мъ твои̑мъ, и҆ плі̑нѳы на́мъ глаго́лютъ твори́ти: и҆ сѐ, рабѝ твоѝ мꙋ́чими сꙋ́ть: ѡ҆би́диши оу҆̀бо люді́й твои́хъ.
16
соломи не дають рабам твоїм, а цеглу говорять нам, робіть. І ось, рабів твоїх б’ють; гріх народу твоєму.
17
И҆ речѐ и҆̀мъ: пра́здни, пра́здни є҆стѐ: сегѡ̀ ра́ди глаго́лете: да и҆́демъ, пожре́мъ бг҃ꙋ на́шемꙋ:
17
Але він сказав [їм]: бездіяльні ви, бездіяльні, тому і говорите: підемо, принесемо жертву Господу.
18
нн҃ѣ оу҆̀бо ше́дше дѣ́лайте: пле́въ бо не да́мъ ва́мъ, оу҆ро́къ же дѣ́ланїѧ плі́нѳеннагѡ да ѿдаетѐ.
18
Ідіть же, працюйте; соломи не дадуть вам, а визначену кількість цегли давайте.
19
Ви́дѧхꙋ же книгѡ́чїи сынѡ́въ і҆и҃левыхъ себѐ во ѕлы́хъ, глаго́люще: не ѡ҆ста́вите плїнѳодѣ́ланїѧ оу҆ро́чнагѡ дню̀.
19
І побачили наглядачі синів Ізраїлевих біду свою в словах: не зменшуйте кількости цегли, яку [визначено] на кожен день.
20
Срѣто́ша же мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на, и҆дꙋ́щихъ во срѣ́тенїе и҆̀мъ, и҆сходѧ́щымъ и҆̀мъ ѿ фараѡ́на,
20
І коли вони вийшли від фараона, то зустрілися з Мойсеєм і Аароном, які стояли, чекаючи на них,
21
и҆ рѣ́ша и҆̀мъ: да ви́дитъ бг҃ъ и҆ сꙋ́дитъ ва́мъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆гнꙋси́сте дꙋ́хъ ва́шъ пред̾ фараѡ́номъ и҆ пред̾ рабы̑ є҆гѡ̀, да́ти ме́чь въ рꙋ́ки є҆гѡ̀ оу҆би́ти на́съ.
21
і сказали їм: нехай бачить і судить вас Господь за те, що ви зробили нас ненависними в очах фараона і рабів його і дали їм меч у руки, щоб убити нас.
22
Возврати́сѧ же мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ и҆ речѐ: молю́тисѧ, гдⷭ҇и, почто̀ ѡ҆ѕло́билъ є҆сѝ лю́ди сїѧ̑; и҆ вскꙋ́ю посла́лъ є҆сѝ мѧ̀;
22
І звернувся Мойсей до Господа і сказав: Господи! для чого Ти піддав такій біді народ цей, [і] для чого послав мене?
23
и҆ ѿне́лѣже внидо́хъ къ фараѡ́нꙋ, глаго́лати твои́мъ и҆́менемъ, (ѻ҆́нъ) ѡ҆ѕло́би лю́ди сїѧ̑, и҆ не и҆зба́вилъ є҆сѝ люді́й твои́хъ.
23
бо з того часу, як я прийшов до фараона і став говорити ім’ям Твоїм, він почав гірше чинити з народом цим; визволити ж, — Ти не визволив народ Твій.
Глава́ ѕ҃
1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: сѐ, оу҆́зриши, что̀ сотворю̀ фараѡ́нꙋ: рꙋко́ю бо крѣ́пкою ѿпꙋ́ститъ и҆̀хъ и҆ мы́шцею высо́кою и҆зжене́тъ и҆̀хъ ѿ землѝ своеѧ̀.
1
І сказав Господь Мойсеєві: тепер побачиш ти, що Я зроблю з фараоном; після дії руки міцної він відпустить їх; після дії руки міцної навіть вижене їх із землі своєї.
2
Гл҃а же бг҃ъ къ мѡѷсе́ю и҆ речѐ є҆мꙋ̀: а҆́зъ гдⷭ҇ь,
2
І говорив Бог Мойсею і сказав йому: Я Господь.
3
и҆ ꙗ҆ви́хсѧ а҆враа́мꙋ, и҆ і҆саа́кꙋ, и҆ і҆а́кѡвꙋ, бг҃ъ сы́й и҆́хъ, и҆ и҆́мене моегѡ̀ гдⷭ҇ь не ꙗ҆ви́хъ и҆̀мъ:
3
Являвся Я Аврааму, Ісааку і Якову з ім’ям «Бог Всемогутній», а з ім’ям Моїм «Господь»* не відкрився їм;
4
и҆ поста́вихъ завѣ́тъ мо́й съ ни́ми, ꙗ҆́кѡ да́ти и҆̀мъ зе́млю ханаа́нскꙋ, зе́млю прише́лствїѧ и҆́хъ, на не́йже и҆ ѡ҆бита́хꙋ:
4
і Я поставив завіт Мій з ними, щоб дати їм землю Ханаанську, землю подорожування їх, по якій вони подорожували.
5
а҆́зъ же оу҆слы́шахъ стена́нїе сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆̀мже є҆гѵ́птѧне порабо́тиша и҆̀хъ, и҆ помѧнꙋ́хъ завѣ́тъ мо́й:
5
І Я почув стогін синів Ізраїлевих про те, що єгиптяни тримають їх у рабстві, і згадав завіт Мій.
6
и҆дѝ, рцы̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ глаго́лѧ: а҆́зъ гдⷭ҇ь, и҆ и҆зведꙋ̀ ва́съ ѿ наси́лїѧ є҆гѵ́петска, и҆ и҆зба́влю ва́съ ѿ рабо́ты (и҆́хъ), и҆ ѿимꙋ̀ ва́съ мы́шцею высо́кою и҆ сꙋдо́мъ вели́кимъ,
6
Отже, скажи синам Ізраїлевим: Я Господь, і виведу вас з-під ярма єгиптян, і визволю вас від рабства їх, і врятую вас рукою простягнутою і судами великими;
7
и҆ прїимꙋ̀ вы̀ себѣ̀ въ лю́ди, и҆ бꙋ́дꙋ ва́мъ бг҃ъ: и҆ оу҆разꙋмѣ́ете, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ, и҆зведы́й ва́съ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ и҆ ѿ наси́лїѧ є҆гѵ́петска:
7
і прийму вас Собі в народ і буду вам Богом, і ви дізнаєтеся, що Я Господь, Бог ваш, Який вивів вас [із землі Єгипетської] з-під ярма єгипетського;
8
и҆ введꙋ̀ ва́съ въ зе́млю, на ню́же простро́хъ рꙋ́кꙋ мою̀, да́ти ю҆̀ а҆враа́мꙋ и҆ і҆саа́кꙋ и҆ і҆а́кѡвꙋ: и҆ да́мъ ю҆̀ ва́мъ въ наслѣ́дїе, а҆́зъ гдⷭ҇ь.
8
і введу вас у ту землю, про яку Я, піднявши руку Мою, клявся дати її Аврааму, Ісааку і Якову, і дам вам її у спадщину. Я Господь.
9
Глаго́ла же мѡѷсе́й та́кѡ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ не послꙋ́шаша мѡѷсе́а ѿ малодꙋ́шїѧ и҆ ѿ дѣ́лъ жесто́кихъ.
9
Мойсей переказав це синам Ізраїлевим; але вони не послухали Мойсея через легкодухість і тяжку роботу.
10
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:
10
І сказав Господь Мойсею, говорячи:
11
вни́ди, глаго́ли фараѡ́нꙋ царю̀ є҆гѵ́петскомꙋ, да ѿпꙋ́ститъ сы́ны і҆и҃лєвы и҆з̾ землѝ своеѧ̀.
11
ввійди, скажи фараону, царю Єгипетському, щоб він відпустив синів Ізраїлевих із землі своєї.
12
Рече́ же мѡѷсе́й пред̾ гдⷭ҇емъ глаго́лѧ: сѐ, сы́нове і҆и҃лєвы не послꙋ́шаша менѐ, и҆ ка́кѡ послꙋ́шаетъ менѐ фараѡ́нъ; а҆́зъ же неслове́сенъ є҆́смь.
12
І сказав Мойсей перед Господом, говорячи: ось, сини Ізраїлеві не слухають мене; як же послухає мене фараон? а я некрасномовний.
13
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ и҆ завѣща̀ и҆̀мъ вни́ти къ фараѡ́нꙋ царю̀ є҆гѵ́петскомꙋ, да ѿпꙋ́ститъ сы́ны і҆и҃лєвы ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ.
13
І говорив Господь Мойсеєві й Аарону, і давав їм повеління до синів Ізраїлевих і до фараона, царя Єгипетського, щоб вивести синів Ізраїлевих із землі Єгипетської.
14
И҆ сі́и старѣ̑йшины домѡ́въ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ: сы́нове рꙋви́ма, пе́рвенца і҆и҃лева, є҆нѡ́хъ и҆ фалло́съ, а҆срѡ́нъ и҆ хармі̀: сїѐ пле́мѧ рꙋви́мово.
14
Ось начальники поколінь їх: сини Рувима, первістка Ізраїлевого: Ханох і Фаллу, Хецрон і Хармі: це сімейства Рувимові.
15
Сы́нове же сѷмеѡ́нѡвы: і҆емꙋи́лъ и҆ і҆амі́нъ, и҆ а҆ѡ́дъ и҆ а҆хі́нъ, и҆ саа́ръ и҆ саꙋ́лъ, и҆̀же ѿ фїнїсси́ны: сїѧ̑ рождє́нїѧ сынѡ́въ сѷмеѡ́новыхъ.
15
Сини Симеона: Іємуїл та Іамин, і Огад, й Іахин, і Цохар, і Саул, син хананеянки: це сімейства Симеона.
16
И҆ сїѧ̑ и҆мена̀ сынѡ́въ леѵі́иныхъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ: гирсѡ́нъ, каа́ѳъ и҆ мера́рї: лѣ́тъ же житїѧ̀ леѵі́ина сто̀ три́десѧть се́дмь.
16
Ось імена синів Левія за родами їх: Гирсон і Кааф і Мерарі. А років життя Левія було сто тридцять сім.
17
Сі́и же сы́нове гирсѡ̑ни: ловені̀ и҆ семе́й: до́мове рожде́нїѧ и҆́хъ.
17
Сини Гирсона: Ливні і Шимеї з сімействами їх.
18
Сы́нове же каа́ѳѡвы: а҆мвра́мъ и҆ і҆ссаа́ръ, хеврѡ́нъ и҆ ѻ҆зїи́лъ: лѣ́тъ же житїѧ̀ каа́ѳова сто̀ три́десѧть трѝ.
18
Сини Каафові: Амрам та Іцгар, і Хеврон, і Узиїл. А років життя Каафа було сто тридцять три роки.
19
Сы́нове же мера̑рїны: моолі̀ и҆ ѻ҆мꙋсі̀: сі́и до́мове рожде́нїѧ леѵі́ина по сродствѡ́мъ и҆́хъ.
19
Сини Мерарі: Махли і Муши. Це сімейства Левія за родами їх.
20
И҆ поѧ̀ а҆мвра́мъ і҆ѡхаве́дꙋ, дще́рь бра́та ѻ҆тца̀ своегѡ̀, себѣ̀ въ женꙋ̀, и҆ родѝ є҆мꙋ̀ а҆арѡ́на и҆ мѡѷсе́а и҆ марїа́мь сестрꙋ̀ и҆́хъ: лѣ́тъ же житїѧ̀ а҆мвра́мова сто̀ три́десѧть се́дмь.
20
Амрам узяв Іохаведу, тітку свою, собі за дружину, і вона народила йому Аарона і Мойсея [і Маріам, сестру їх]. А років життя Амрама було сто тридцять сім.
21
Сы́нове же і҆ссаа́рѡвы: корѐ и҆ нафе́къ и҆ зе́хрї.
21
Сини Іцгарові: Корей і Нефег і Зихрі.
22
Сы́нове же ѻ҆зїи́лѡвы: мїсаи́лъ и҆ є҆лїсафа́нъ и҆ сегрі̀.
22
Сини Узиїлові: Мисаїл і Елцафан і Сифрі.
23
Поѧ́ же а҆арѡ́нъ є҆лїсаве́тꙋ, дще́рь а҆мїнада́вовꙋ, сестрꙋ̀ наассѡ́новꙋ, себѣ̀ въ женꙋ̀, и҆ родѝ є҆мꙋ̀ нада́ва и҆ а҆вїꙋ́да, и҆ є҆леаза́ра и҆ і҆ѳама́ра.
23
Аарон узяв собі за дружину Єлизавету, дочку Аминадава, сестру Наассона, і вона народила йому Надава й Авиуда, Єлеазара та Іфамара.
24
Сы́нове же коре́ѡвы: а҆си́ръ и҆ є҆лкана̀ и҆ а҆вїаса́ръ: сїѧ̑ рождє́нїѧ коре́ѡва.
24
Сини Корея: Асир, Елкана й Авиасаф: це сімейства Кореєві.
25
И҆ є҆леаза́ръ, сы́нъ а҆арѡ́новъ, поѧ̀ ѿ дще́рей фꙋтїи́ловыхъ себѣ̀ въ женꙋ̀, и҆ родѝ є҆мꙋ̀ фїнее́са: сїѧ̑ старѣ̑йшинства ѻ҆те́чества леѵі́тска по сродствѡ́мъ и҆́хъ.
25
Єлеазар, син Аарона, узяв собі за дружину одну з дочок Футиїлових, і вона народила йому Финеєса. Ось начальники поколінь левитських за родинами їх.
26
Се́й а҆арѡ́нъ и҆ мѡѷсе́й, и҆̀мже речѐ бг҃ъ и҆звестѝ сы́ны і҆и҃лєвы и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ съ си́лою и҆́хъ.
26
Аарон і Мойсей, це — ті, яким сказав Господь: виведіть синів Ізраїлевих із землі Єгипетської за ополченнями їх.
27
Сі́и сꙋ́ть, и҆̀же глаго́ласта къ фараѡ́нꙋ царю̀ є҆гѵ́петскомꙋ, є҆́же и҆звестѝ сы́ны і҆и҃лєвы ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ: се́й а҆арѡ́нъ и҆ мѡѷсе́й,
27
Вони-то говорили фараонові, царю Єгипетському, щоб вивести синів Ізраїлевих з Єгипту; це — Мойсей і Аарон.
28
въ ѻ҆́ньже де́нь гл҃а гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю въ землѝ є҆гѵ́петстѣй.
28
Отже, в той час, коли Господь говорив Мойсеєві в землі Єгипетській,
29
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю гл҃ѧ: а҆́зъ гдⷭ҇ь: глаго́ли къ фараѡ́нꙋ царю̀ є҆гѵ́петскомꙋ, є҆ли̑ка а҆́зъ гл҃ю къ тебѣ̀.
29
Господь сказав Мойсеєві, говорячи: Я Господь! скажи фараонові, царю Єгипетському, все, що Я говорю тобі.
30
И҆ речѐ мѡѷсе́й пред̾ гдⷭ҇емъ: сѐ, а҆́зъ хꙋдогла́сенъ є҆́смь, и҆ ка́кѡ послꙋ́шаетъ менѐ фараѡ́нъ;
30
Мойсей же сказав перед Господом: ось, я некрасномовний: як же послухає мене фараон?
Глава́ з҃
1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: сѐ, да́хъ тѧ̀ бг҃а фараѡ́нꙋ, и҆ а҆арѡ́нъ бра́тъ тво́й бꙋ́детъ тво́й проро́къ:
1
Але Господь сказав Мойсеєві: дивись, Я поставив тебе Богом фараону, а Аарон, брат твій, буде твоїм пророком:
2
ты́ же возглаго́леши є҆мꙋ̀ всѧ̑, є҆ли̑ка тебѣ̀ заповѣ́даю: а҆арѡ́нъ же бра́тъ тво́й возглаго́летъ къ фараѡ́нꙋ, да ѿпꙋ́ститъ сы́ны і҆и҃лєвы ѿ землѝ своеѧ̀:
2
ти будеш говорити [йому] усе, що Я повелю тобі, а Аарон, брат твій, буде говорити фараону, щоб він відпустив синів Ізраїлевих із землі своєї;
3
а҆́зъ же ѡ҆жесточꙋ̀ се́рдце фараѡ́ново и҆ оу҆мно́жꙋ зна́мєнїѧ моѧ̑ и҆ чꙋдеса̀ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй:
3
але Я озлоблю серце фараонове, і явлю багато знамень Моїх і чудес Моїх у землі Єгипетській;
4
и҆ не послꙋ́шаетъ ва́съ фараѡ́нъ, и҆ возложꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀ на є҆гѵ́петъ и҆ и҆зведꙋ̀ съ си́лою мое́ю лю́ди моѧ̑ сы́ны і҆и҃лєвы ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, со ѿмще́нїемъ вели́кимъ:
4
фараон не послухає вас, і Я накладу руку Мою на Єгипет і виведу воїнство Моє, народ Мій, синів Ізраїлевих, із землі Єгипетської — судами великими;
5
и҆ оу҆вѣ́дѧтъ всѝ є҆гѵ́птѧне, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь, простира́ѧ рꙋ́кꙋ мою̀ на є҆гѵ́петъ, и҆ и҆зведꙋ̀ сы́ны і҆и҃лєвы ѿ среды̀ и҆́хъ.
5
тоді довідаються [усі] єгиптяни, що Я Господь, коли простягну руку Мою на Єгипет і виведу синів Ізраїлевих із середовища їх.
6
Сотвори́ же мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ, ꙗ҆́коже заповѣ́да и҆̀мъ гдⷭ҇ь, та́кѡ сотвори́ша.
6
І зробили Мойсей і Аарон, як повелів їм Господь, так вони і зробили.
7
Мѡѷсе́й же бѣ̀ ѻ҆сми́десѧти лѣ́тъ, а҆арѡ́нъ же бра́тъ є҆гѡ̀ ѻ҆сми́десѧти тре́хъ лѣ́тъ, є҆гда̀ глаго́ласта къ фараѡ́нꙋ.
7
Мойсей був вісімдесяти, а Аарон [брат його] вісімдесяти трьох років, коли вони почали говорити до фараона.
8
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ гл҃ѧ:
8
І сказав Господь Мойсеєві й Ааронові, говорячи:
9
и҆ а҆́ще рече́тъ къ ва́мъ фараѡ́нъ, глаго́лѧ: дади́те на́мъ зна́менїе и҆лѝ чꙋ́до: и҆ рече́ши а҆арѡ́нꙋ бра́тꙋ твоемꙋ̀: возмѝ же́злъ и҆ пове́ржи на зе́млю пред̾ фараѡ́номъ и҆ пред̾ рабы̑ є҆гѡ̀, и҆ бꙋ́детъ ѕмі́й.
9
якщо фараон скаже вам: зробіть [знамення або] чудо, то ти скажи Аарону [братові твоєму]: візьми жезл твій і кинь [на землю] перед фараоном [і перед рабами його], — він стане змієм.
10
Вни́де же мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ пред̾ фараѡ́на и҆ пред̾ рабы̑ є҆гѡ̀, и҆ сотвори́ша та́кѡ, ꙗ҆́коже заповѣ́да и҆̀мъ гдⷭ҇ь: и҆ пове́рже а҆арѡ́нъ же́злъ пред̾ фараѡ́номъ и҆ пред̾ рабы̑ є҆гѡ̀, и҆ бы́сть ѕмі́й.
10
Мойсей і Аарон прийшли до фараона [і до рабів його] і зробили так, як повелів [їм] Господь. І кинув Аарон жезл свій перед фараоном і перед рабами його, і він зробився змієм.
11
Созва́ же фараѡ́нъ мꙋдрецы̀ є҆гѵ́пєтскїѧ и҆ волхвы̀: и҆ сотвори́ша и҆ волсвѝ є҆гѵ́петстїи чарова́нїѧми свои́ми та́кожде:
11
І покликав фараон мудреців [єгипетських] і чарівників; і ці волхви єгипетські зробили те саме своїми чарами:
12
и҆ поверго́ша кі́йждо же́злъ сво́й, и҆ бы́ша ѕмі́еве: и҆ пожрѐ же́злъ а҆арѡ́новъ ѻ҆́ныхъ жезлы̀.
12
кожен з них кинув свій жезл, і вони зробилися зміями, але жезл Ааронів поглинув їхні жезли.
13
И҆ оу҆крѣпи́сѧ се́рдце фараѡ́не, и҆ не послꙋ́ша и҆́хъ, ꙗ҆́коже гл҃а и҆̀мъ гдⷭ҇ь.
13
Серце фараонове озлобилося, і він не послухав їх, як і говорив [їм] Господь.
14
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: ѡ҆тѧгчи́сѧ се́рдце фараѡ́не, є҆́же не ѿпꙋсти́ти люді́й:
14
І сказав Господь Мойсеєві: вперте серце фараонове: він не хоче відпустити народ.
15
и҆дѝ къ фараѡ́нꙋ заꙋ́тра: сѐ, то́й и҆схо́дитъ на во́ды, и҆ бꙋ́ди срѣта́ѧ є҆го̀ на бре́зѣ рѣ́чнѣмъ: и҆ же́злъ ѡ҆браще́йсѧ въ ѕмі́ѧ возмѝ въ рꙋ́кꙋ твою̀,
15
Піди до фараона завтра: ось, він вийде до води, ти стань на шляху його, на березі ріки, і жезл, що перетворювався на змія, візьми в руку твою
16
и҆ рече́ши къ немꙋ̀: гдⷭ҇ь бг҃ъ є҆вре́йскїй посла́ мѧ къ тебѣ̀, гл҃ѧ: ѿпꙋстѝ лю́ди моѧ̑, да мѝ послꙋ́жатъ въ пꙋсты́ни: и҆ сѐ, не послꙋ́шалъ є҆сѝ досе́лѣ:
16
і скажи йому: Господь, Бог євреїв, послав мене сказати тобі: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння в пустелі; але ось, ти до цих пір не послухався.
17
сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: по семꙋ̀ оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ оу҆да́рю жезло́мъ, и҆́же въ рꙋцѣ̀ мое́й, по водѣ̀ рѣ́чнѣй, и҆ преложи́тсѧ въ кро́вь:
17
Так говорить Господь: із цього дізнаєшся, що Я Господь: ось цим жезлом, що в руці моїй, я вдарю по воді, що у ріці, і вона перетвориться на кров,
18
и҆ ры̑бы, ꙗ҆̀же въ рѣцѣ̀, и҆зо́мрꙋтъ, и҆ возсмерди́тсѧ рѣка̀, и҆ не возмо́гꙋтъ є҆гѵ́птѧне пи́ти воды̀ ѿ рѣкѝ.
18
і риба в ріці вмре, і ріка засмердить, і єгиптянам гидко буде пити воду з ріки.
19
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: рцы̀ а҆арѡ́нꙋ бра́тꙋ твоемꙋ̀: возмѝ же́злъ тво́й въ рꙋ́кꙋ твою̀, и҆ прострѝ рꙋ́кꙋ твою̀ на во́ды є҆гѵ́пєтскїѧ и҆ на рѣ́ки и҆́хъ и҆ на кла̑дѧзи и҆́хъ и҆ на є҆зе́ра и҆́хъ и҆ на всѧ́кое собра́нїе во́дъ и҆́хъ, и҆ бꙋ́детъ кро́вь, и҆ бы́сть кро́вь по все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй, въ древесѣ́хъ же и҆ въ ка́менїихъ.
19
І сказав Господь Мойсею: скажи Аарону [братові твоєму]: візьми жезл твій [у руку твою] і простягни руку твою на води єгиптян: на ріки їх, на потоки їх, на озера їх і на усяке вмістилище вод їх, — і перетворяться на кров, і буде кров по всій землі Єгипетській і в дерев’яних і в кам’яних посудинах.
20
И҆ сотвори́ша та́кѡ мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ, ꙗ҆́коже заповѣ́да и҆̀мъ гдⷭ҇ь: и҆ взе́мъ а҆арѡ́нъ же́злъ сво́й, оу҆да́ри во́дꙋ рѣ́чнꙋю пред̾ фараѡ́номъ и҆ пред̾ рабы̑ є҆гѡ̀, и҆ преложѝ всю̀ во́дꙋ рѣ́чнꙋю въ кро́вь:
20
І зробили Мойсей і Аарон, як повелів [їм] Господь. І підняв [Аарон] жезл [свій] і вдарив по воді річковій перед очима фараона і перед очима рабів його, і вся вода в ріці перетворилася на кров,
21
и҆ ры̑бы ꙗ҆̀же въ рѣцѣ̀ и҆зомро́ша, и҆ возсмердѣ́сѧ рѣка̀, и҆ не можа́хꙋ є҆гѵ́птѧне пи́ти воды̀ ѿ рѣкѝ, и҆ бѧ́ше кро́вь по все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй.
21
і риба в ріці вимерла, й ріка засмерділа, і єгиптяни не могли пити води з ріки; і була кров по всій землі Єгипетській.
22
Сотвори́ша же и҆ волсвѝ є҆гѵ́петстїи волхвова́нїѧми свои́ми та́кожде: и҆ ѡ҆жесточи́сѧ се́рдце фараѡ́ново, и҆ не послꙋ́ша и҆́хъ, ꙗ҆́коже речѐ гдⷭ҇ь.
22
І волхви єгипетські чарами своїми зробили те саме. І озлобилося серце фараона, і не послухав їх, як і говорив Господь.
23
Возврати́всѧ же фараѡ́нъ вни́де въ до́мъ сво́й, и҆ не положѝ себѣ̀ и҆ сегѡ̀ во оу҆мѣ̀.
23
І обернувся фараон, і пішов у дім свій; і серце його не пом’якшало і через це.
24
И҆скопа́ша же всѝ є҆гѵ́птѧне ѡ҆́крестъ рѣкѝ, да пїю́тъ во́дꙋ: и҆ не можа́хꙋ пи́ти воды̀ ѿ рѣкѝ.
24
І стали копати усі єгиптяни біля ріки, щоб знайти воду для пиття, тому що не могли пити води з ріки.
25
И҆ и҆спо́лнишасѧ се́дмь дні́й, по оу҆даре́нїи гдⷭ҇ни въ рѣкꙋ̀.
25
І виповнилося сім днів після того, як Господь уразив ріку.
Глава́ и҃
1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: вни́ди къ фараѡ́нꙋ и҆ рече́ши къ немꙋ̀: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: ѿпꙋстѝ лю́ди моѧ̑, да мѝ послꙋ́жатъ:
1
І сказав Господь Мойсеєві: піди до фараона і скажи йому: так говорить Господь: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння;
2
а҆́ще же не хо́щеши ты̀ ѿпꙋсти́ти, сѐ, а҆́зъ побива́ю всѧ̑ предѣ́лы твоѧ̑ жа́бами:
2
якщо ж ти не погодишся відпустити, то ось, Я уражаю всю область твою жабами;
3
и҆ и҆зры́гнетъ рѣка̀ жа̑бы, и҆ и҆злѣ́зшѧ вни́дꙋтъ въ до́мы твоѧ̑ и҆ въ клѣ̑ти ло́жницъ твои́хъ, и҆ на постє́ли твоѧ̑ и҆ въ до́мы рабѡ́въ твои́хъ и҆ люді́й твои́хъ, и҆ въ тѣ̑ста твоѧ̑ и҆ въ пе́щы твоѧ̑,
3
і закишить ріка жабами, і вони вийдуть і ввійдуть у дім твій, і в спальню твою, і на постіль твою, і в доми рабів твоїх і народу твого, і в печі твої, й у діжі твої,
4
и҆ на тѧ̀ и҆ на рабы̑ твоѧ̑ и҆ на лю́ди твоѧ̑ возлѣ́зꙋтъ жа̑бы.
4
і на тебе, і на народ твій, і на всіх рабів твоїх зійдуть жаби.
5
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: рцы̀ а҆арѡ́нꙋ бра́тꙋ твоемꙋ̀: прострѝ рꙋко́ю твое́ю же́злъ тво́й на рѣ́ки и҆ на кла̑дѧзи и҆ на є҆зе́ра, и҆ и҆зведѝ жа̑бы на зе́млю є҆гѵ́петскꙋю.
5
І сказав Господь Мойсею: скажи Аарону [братові твоєму]: простягни руку твою з жезлом твоїм на ріки, на потоки і на озера і виведи жаб на землю Єгипетську.
6
И҆ прострѐ а҆арѡ́нъ рꙋ́кꙋ на во́ды є҆гѵ́пєтскїѧ и҆ и҆зведѐ жа̑бы: и҆ и҆злѣзо́ша жа̑бы и҆ покры́ша зе́млю є҆гѵ́петскꙋю.
6
Аарон простяг руку свою на води єгипетські [і вивів жаб]; і вийшли жаби і покрили землю Єгипетську.
7
Сотвори́ша же и҆ волсвѝ є҆гѵ́петстїи волхвова́нїѧми свои́ми та́кожде и҆ и҆зведо́ша жа̑бы на зе́млю є҆гѵ́петскꙋю.
7
Те саме зробили і волхви [єгипетські] чарами своїми і вивели жаб на землю Єгипетську.
8
Призва́ же фараѡ́нъ мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на и҆ речѐ: помоли́тесѧ ѡ҆ мнѣ̀ ко гдⷭ҇ꙋ, да ѿжене́тъ ѿ менє̀ жа̑бы и҆ ѿ люді́й мои́хъ: и҆ ѿпꙋщꙋ̀ лю́ди, и҆ пожрꙋ́тъ гдⷭ҇ви.
8
І покликав фараон Мойсея й Аарона і сказав: помоліться [за мене] Господу, щоб Він видалив жаб від мене і від народу мого, і я відпущу народ ізраїльський принести жертву Господу.
9
Рече́ же мѡѷсе́й къ фараѡ́нꙋ: ѡ҆предѣлѝ мнѣ̀, когда̀ помолю́сѧ ѡ҆ тебѣ̀ и҆ ѡ҆ рабѣ́хъ твои́хъ и҆ ѡ҆ лю́дехъ твои́хъ, да поги́бнꙋтъ жа̑бы ѿ тебє̀ и҆ ѿ люді́й твои́хъ и҆ ѿ домѡ́въ ва́шихъ, то́чїю въ рѣцѣ̀ да ѡ҆ста́нꙋтсѧ.
9
Мойсей сказав фараонові: признач мені сам, коли помолитися за тебе, за рабів твоїх і за народ твій, щоб жаби зникли в тебе, [у народу твого,] у домах твоїх, і залишилися тільки в ріці.
10
Ѻ҆́нъ же речѐ: заꙋ́тра. Речѐ оу҆̀бо: ꙗ҆́коже ре́клъ є҆сѝ, да оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть и҆но́гѡ ра́звѣ гдⷭ҇а:
10
Він сказав: завтра. Мойсей відповів: буде за словом твоїм, щоб ти дізнався, що нема нікого, як Господь Бог наш;
11
и҆ ѿженꙋ́тсѧ жа̑бы ѿ тебє̀ и҆ ѿ домѡ́въ ва́шихъ и҆ ѿ се́лъ, и҆ ѿ рабѡ́въ твои́хъ и҆ ѿ люді́й твои́хъ, то́чїю въ рѣцѣ̀ ѡ҆ста́нꙋтсѧ.
11
і зникнуть жаби від тебе, від домів твоїх [і з полів], і від рабів твоїх і від твого народу; тільки в ріці вони залишаться.
12
И҆зы́де же мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ ѿ фараѡ́на, и҆ возопѝ мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ ѡ҆ ѡ҆предѣле́нїи жа́бъ, ꙗ҆́коже совѣща̀ съ фараѡ́номъ.
12
Мойсей і Аарон вийшли від фараона, і Мойсей помолився до Господа про жаб, яких Він навів на фараона.
13
Сотвори́ же гдⷭ҇ь, ꙗ҆́коже речѐ мѡѷсе́й: и҆ и҆зомро́ша жа̑бы ѿ домѡ́въ и҆ ѿ се́лъ и҆ ѿ ни́въ и҆́хъ:
13
І вчинив Господь за словом Мойсея: жаби вимерли в домах, у дворах і на полях [їх];
14
и҆ собра́ша ѧ҆̀ въ сто́ги сто́ги, и҆ возсмердѣ́сѧ землѧ̀.
14
і зібрали їх у купи, і засмерділа земля.
15
Ви́дѣвъ же фараѡ́нъ, ꙗ҆́кѡ бы́сть ѿра́да, ѡ҆тѧготи́сѧ се́рдце є҆гѡ̀, и҆ не послꙋ́ша и҆́хъ, ꙗ҆́коже речѐ гдⷭ҇ь.
15
І побачив фараон, що зробилося полегшення, і озлобив серце своє, і не послухав їх, як і говорив Господь.
16
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: рцы̀ а҆арѡ́нꙋ: прострѝ рꙋко́ю же́злъ тво́й и҆ оу҆да́ри въ пе́рсть земнꙋ́ю, и҆ бꙋ́дꙋтъ скні̑пы въ человѣ́цѣхъ и҆ въ скотѣ́хъ, и҆ на фараѡ́нѣ и҆ на до́мѣ є҆гѡ̀ и҆ рабѣ́хъ є҆гѡ̀, и҆ ве́сь песо́къ земны́й ста́нетъ скні́пами во все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй.
16
І сказав Господь Мойсеєві: скажи Аарону: простягни [рукою] жезл твій і вдар у порох земний, і [будуть мошки на людях і на худобі і на фараоні, і в домі його і на рабах його, весь порох земний] зробиться мошками по всій землі Єгипетській.
17
Прострѐ оу҆̀бо а҆арѡ́нъ рꙋко́ю же́злъ и҆ оу҆да́ри въ пе́рсть земнꙋ́ю: и҆ бы́ша скні̑пы въ человѣ́цѣхъ и҆ въ скотѣ́хъ, и҆ во всѧ́кой пе́рсти земно́й бы́ша скні̑пы во все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй.
17
Так вони і зробили: Аарон простяг руку свою з жезлом своїм і вдарив у порох земний, і з’явились мошки на людях і на худобі. Весь порох земний зробився мошками по всій землі Єгипетській.
18
Твори́ша же и҆ волсвѝ волхвова́ньми свои́ми та́кожде и҆звестѝ скні̑пы, и҆ не возмого́ша: и҆ бы́ша скні̑пы въ человѣ́цѣхъ и҆ скотѣ́хъ.
18
Намагалися також і волхви чарами своїми викликати мошок, але не могли. І були мошки на людях і на худобі.
19
Рѣ́ша оу҆̀бо волсвѝ фараѡ́нꙋ: пе́рстъ бж҃їй є҆́сть сїѐ. И҆ ѡ҆жесточи́сѧ се́рдце фараѡ́ново, и҆ не послꙋ́ша и҆́хъ, ꙗ҆́коже речѐ гдⷭ҇ь.
19
І сказали волхви фараонові: це перст Божий. Але серце фараонове озлобилося, і він не послухав їх, як і говорив Господь.
20
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: воста́ни заꙋ́тра и҆ ста́ни пред̾ фараѡ́номъ, и҆ сѐ, ѻ҆́нъ и҆зы́детъ на во́дꙋ, и҆ рече́ши є҆мꙋ̀: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: ѿпꙋстѝ лю́ди моѧ̑, да мѝ послꙋ́жатъ въ пꙋсты́ни:
20
І сказав Господь Мойсеєві: завтра встань рано і з’явися перед лице фараона. Ось, він піде до води, і ти скажи йому: так говорить Господь: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння [у пустелі];
21
а҆́ще же не хо́щеши ѿпꙋсти́ти люді́й мои́хъ, сѐ, а҆́зъ посыла́ю на тѧ̀ и҆ на рабы̑ твоѧ̑, и҆ на лю́ди твоѧ̑ и҆ на до́мы ва́шѧ пє́сїѧ мꙋ̑хи: и҆ напо́лнѧтсѧ до́мове є҆гѵ́петстїи пе́сїихъ мꙋ́хъ и҆ въ землѝ, на не́йже сꙋ́ть:
21
а якщо не відпустиш народу Мого, то ось, Я пошлю на тебе і на рабів твоїх, і на народ твій, і в доми твої песячих мух, і наповняться доми єгиптян песячими мухами і сама земля, на якій вони живуть;
22
и҆ просла́влю въ то́й де́нь зе́млю гесе́мскꙋ, на не́йже лю́дїе моѝ ста́ша, на не́йже не бꙋ́детъ та́мѡ пе́сїихъ мꙋ́хъ, да оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь, бг҃ъ всеѧ̀ землѝ:
22
і відділю в той день землю Гесем, на якій перебуває народ Мій, і там не буде песячих мух, щоб ти знав, що Я Господь [Бог] серед [усієї] землі;
23
и҆ положꙋ̀ разлꙋче́нїе междꙋ̀ людьмѝ мои́ми и҆ людьмѝ твои́ми: во оу҆́трїи же бꙋ́детъ зна́менїе сїѐ на землѝ.
23
Я зроблю поділ між народом Моїм і між народом твоїм. Завтра буде це знамення [на землі].
24
Сотвори́ же гдⷭ҇ь та́кѡ: и҆ прїи́де пе́сїихъ мꙋ́хъ мно́жество въ до́мы фараѡ́нѡвы и҆ въ до́мы рабѡ́въ є҆гѡ̀ и҆ во всю̀ зе́млю є҆гѵ́петскꙋ, и҆ поги́бе землѧ̀ ѿ пе́сїихъ мꙋ́хъ.
24
Так і зробив Господь: налетіло безліч песячих мух у дім фараонів, і в доми рабів його, і на всю землю Єгипетську: гинула земля від песячих мух.
25
Воззва́ же фараѡ́нъ мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на, глаго́лѧ: ше́дше пожри́те же́ртвꙋ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ въ землѝ се́й.
25
І покликав фараон Мойсея й Аарона і сказав: підіть, принесіть жертву [Господу] Богу вашому в цій землі.
26
И҆ речѐ мѡѷсе́й: не мо́жетъ сѐ та́кѡ бы́ти, хꙋ́лно бо сѐ є҆гѵ́птѧнѡмъ: не поло́жимъ тре́бꙋ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ на́шемꙋ: а҆́ще бо поло́жимъ тре́бꙋ по хꙋле́нїю є҆гѵ́петскꙋ пред̾ ни́ми, ка́менїемъ побїю́тъ ны̀:
26
Але Мойсей сказав: не можна цього зробити, бо огидне для єгиптян жертвоприношення наше Господу, Богу нашому: якщо ми огидну для єгиптян жертву станемо приносити на очах їхніх, то чи не поб’ють вони нас камінням?
27
пꙋте́мъ трїе́хъ дні́й по́йдемъ въ пꙋсты́ню и҆ пожре́мъ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ на́шемꙋ, ꙗ҆́коже речѐ гдⷭ҇ь на́мъ.
27
ми підемо в пустелю, на три дні шляху, і принесемо жертву Господу, Богу нашому, як скаже нам [Господь].
28
И҆ речѐ фараѡ́нъ: а҆́зъ ѿпꙋща́ю вы̀, и҆ пожри́те гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ въ пꙋсты́ни: но не дале́че простира́йтесѧ и҆тѝ: помоли́тесѧ оу҆̀бо и҆ ѡ҆ мнѣ̀ ко гдⷭ҇ꙋ.
28
І сказав фараон: я відпущу вас принести жертву Господу Богу вашому в пустелі, тільки не йдіть далеко; помоліться за мене [Господу].
29
Рече́ же мѡѷсе́й: сѐ, а҆́зъ и҆зы́дꙋ ѿ тебє̀ и҆ помолю́сѧ ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ, и҆ ѿи́дꙋтъ пє́сїѧ мꙋ̑хи ѿ тебє̀ и҆ ѿ рабѡ́въ твои́хъ и҆ ѿ люді́й твои́хъ заꙋ́тра: да не приложи́ши є҆щѐ, фараѡ́не, прельсти́ти, є҆́же не ѿпꙋсти́ти люді́й пожре́ти гдⷭ҇ꙋ.
29
Мойсей сказав: ось, я виходжу від тебе і помолюсь Господу [Богу], і зникнуть песячі мухи від фараона, і від рабів його, і від народу його завтра, тільки фараон нехай перестане обманювати, не відпускаючи народ принести жертву Господу.
30
И҆зы́де же мѡѷсе́й ѿ фараѡ́на и҆ помоли́сѧ бг҃ꙋ.
30
І вийшов Мойсей від фараона і помолився Господу.
31
Сотвори́ же гдⷭ҇ь, ꙗ҆́коже речѐ мѡѷсе́й, и҆ ѿѧ̀ пє́сїѧ мꙋ̑хи ѿ фараѡ́на и҆ ѿ рабѡ́въ є҆гѡ̀ и҆ ѿ люді́й є҆гѡ̀, и҆ не ѡ҆ста́сѧ ни є҆ди́на.
31
І зробив Господь за словом Мойсея і відігнав песячих мух від фараона, від рабів його і від народу його: не залишилося жодної.
32
И҆ ѡ҆тѧготѝ фараѡ́нъ се́рдце своѐ и҆ во вре́мѧ сїѐ, и҆ не восхотѣ̀ ѿпꙋсти́ти люді́й.
32
Але фараон озлобив серце своє і цього разу і не відпустив народ.
Глава́ ѳ҃
1
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: вни́ди къ фараѡ́нꙋ и҆ рече́ши є҆мꙋ̀: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ є҆вре́йскїй: ѿпꙋстѝ лю́ди моѧ̑, да послꙋ́жатъ мнѣ̀:
1
І сказав Господь Мойсеєві: піди до фараона і скажи йому: так говорить Господь, Бог євреїв: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння;
2
а҆́ще оу҆́бѡ не восхо́щеши ѿпꙋсти́ти люді́й мои́хъ, но и҆ є҆щѐ и҆̀хъ оу҆держи́ши:
2
бо якщо ти не захочеш відпустити [народ Мій] і ще будеш утримувати його,
3
сѐ, рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ бꙋ́детъ на скоты̀ твоѧ̑ въ полѧ́хъ и҆ на ко́ни, и҆ на ѻ҆слы̀ и҆ на велблю́ды, и҆ на говѧ̑да и҆ на ѻ҆́вцы, сме́рть вели́ка ѕѣлѡ̀:
3
то ось, рука Господня буде на худобі твоїй, яка у полі, на конях, на ослах, на верблюдах, на волах і вівцях: буде моровиця дуже тяжка;
4
и҆ ди̑вна сотворю̀ а҆́зъ во вре́мѧ ѻ҆́но междꙋ̀ скоты̑ є҆гѵ́петскими и҆ междꙋ̀ скоты̑ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: и҆ не оу҆́мретъ ѿ всѣ́хъ скотѡ́въ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ни є҆ди́но.
4
і розділить Господь [у той час] худобу ізраїльську і худобу єгипетську, і з усієї [худоби] синів Ізраїлевих не помре нічого.
5
И҆ дадѐ бг҃ъ предѣ́лъ гл҃ѧ: во оу҆́трїе сотвори́тъ гдⷭ҇ь гл҃го́лъ се́й на землѝ.
5
І призначив Господь час, сказавши: завтра зробить це Господь у землі цій.
6
И҆ сотворѝ гдⷭ҇ь гл҃го́лъ се́й на оу҆́трїи, и҆ и҆́змре ве́сь ско́тъ є҆гѵ́петскїй: ѿ скота́ же сынѡ́въ і҆и҃левыхъ не оу҆́мре ни є҆ди́но.
6
І зробив це Господь на другий день, і вимерла вся худоба єгипетська; з худоби ж синів Ізраїлевих не померло нічого.
7
Ви́дѣвъ же фараѡ́нъ, ꙗ҆́кѡ не оу҆́мре ѿ всѣ́хъ скотѡ́въ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ни є҆ди́но, ѡ҆тѧгчи́сѧ се́рдце фараѡ́нꙋ, и҆ не ѿпꙋстѝ люді́й.
7
Фараон послав дізнатися, і ось, з [усієї] худоби [синів] Ізраїлевих не померло нічого. Але серце фараонове озлобилося, і він не відпустив народ.
8
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ: возми́те вы̀ пѡ́лны рꙋ́цѣ пе́пела пе́щнагѡ, и҆ да разсы́плетъ мѡѷсе́й къ небесѝ пред̾ фараѡ́номъ и҆ пред̾ рабы̑ є҆гѡ̀:
8
І сказав Господь Мойсеєві й Аарону: візьміть по повній жмені попелу з печі, і нехай кине його Мойсей до неба на очах фараона [і рабів його];
9
и҆ да бꙋ́детъ пра́хъ по все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй, и҆ бꙋ́дꙋтъ на человѣ́цѣхъ и҆ на скотѣ́хъ гно́йнїи стрꙋ́пи, горѧ́щїи на человѣ́цѣхъ и҆ на скотѣ́хъ по все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй.
9
і здійметься курява по всій землі Єгипетській, і буде на людях і на худобі запалення з наривами, в усій землі Єгипетській.
10
И҆ взѧ̀ пе́пелъ пе́щный пред̾ фараѡ́номъ, и҆ разсы́па є҆го̀ мѡѷсе́й къ небесѝ: и҆ бы́ша гно́йнїи стрꙋ́пи, горѧ́щїи на человѣ́цѣхъ и҆ на скотѣ́хъ,
10
Вони взяли попіл з печі і постали перед лицем фараона. Мойсей кинув його до неба, і зробилося запалення з наривами на людях і на худобі.
11
и҆ не можа́хꙋ волсвѝ стоѧ́ти пред̾ мѡѷсе́омъ стрꙋ́пѡвъ ра́ди: бы́ша бо стрꙋ́пи на волсвѣ́хъ и҆ на все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй.
11
І не могли волхви устояти перед Мойсеєм через запалення, тому що запалення було на волхвах і на всіх єгиптянах.
12
Ѡ҆жесточи́ же гдⷭ҇ь се́рдце фараѡ́ново, и҆ не послꙋ́ша и҆́хъ, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.
12
Але Господь озлобив серце фараона, і він не послухав їх, як і говорив Господь Мойсеєві.
13
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: воста́ни заꙋ́тра и҆ ста́ни пред̾ фараѡ́номъ, и҆ рцы̀ къ немꙋ̀: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ є҆вре́йскїй: ѿпꙋстѝ лю́ди моѧ̑, да послꙋ́жатъ мнѣ̀:
13
І сказав Господь Мойсеєві: завтра встань рано і з’явися перед лице фараона, і скажи йому: так говорить Господь, Бог євреїв: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння;
14
въ се́й бо ча́съ а҆́зъ и҆спꙋщꙋ̀ всѧ̑ ка̑зни моѧ̑ въ се́рдце твоѐ и҆ рабѡ́въ твои́хъ и҆ люді́й твои́хъ: да оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть и҆́нъ, ꙗ҆́коже а҆́зъ, во все́й землѝ:
14
бо цього разу Я пошлю всі виразки Мої в серце твоє, і на рабів твоїх, і на народ твій, щоб ти дізнався, що немає подібного до Мене на всій землі;
15
нн҃ѣ бо пꙋсти́въ рꙋ́кꙋ мою̀, поражꙋ́ тѧ и҆ лю́ди твоѧ̑ оу҆мерщвлю̀, и҆ потреби́шисѧ ѿ землѝ:
15
якби Я простяг руку Мою, то вразив би тебе і народ твій виразкою, і ти знищений був би на землі:
16
и҆ сегѡ̀ ра́ди пощадѣ́нъ є҆сѝ досе́лѣ, да покажꙋ̀ на тебѣ̀ крѣ́пость мою̀, и҆ ꙗ҆́кѡ да проповѣ́стсѧ и҆́мѧ моѐ по все́й землѝ:
16
але для того Я зберіг тебе, щоб показати на тобі силу Мою, і щоб сповіщено було ім’я Моє по всій землі;
17
є҆ще́ ли оу҆̀бо ты̀ востае́ши на люді́й мои́хъ, є҆́же не ѿпꙋсти́ти и҆́хъ;
17
ти ще протистоїш народу Моєму, щоб не відпускати його, —
18
сѐ, а҆́зъ ѡ҆дождю̀ въ се́й же ча́съ заꙋ́тра гра́дъ мно́гъ ѕѣлѡ̀, ꙗ҆ко́въ не бѧ́ше во є҆гѵ́птѣ, ѿ негѡ́же днѐ созда́сѧ, да́же до днѐ сегѡ̀:
18
ось, Я пошлю завтра, у цей самий час, град дуже сильний, якому подібного не було в Єгипті з дня заснування його донині;
19
нн҃ѣ оу҆̀бо потщи́сѧ собра́ти ско́тъ тво́й, и҆ є҆ли̑ка тѝ сꙋ́ть на по́ли: вси́ бо человѣ́цы и҆ ско́ти, є҆ли́цы а҆́ще ѡ҆брѧ́щꙋтсѧ на полѧ́хъ и҆ не вни́дꙋтъ въ до́мъ, паде́тъ же на нѧ̀ гра́дъ, и҆́змрꙋтъ.
19
отже, пошли зібрати отари твої й усе, що є в тебе в полі: на всіх людей і худобу, що залишаться в полі і не зберуться в домах, упаде град, і вони помруть.
20
И҆́же оу҆боѧ́сѧ сло́ва гдⷭ҇нѧ ѿ рабѡ́въ фараѡ́новыхъ, собра̀ скоты̀ своѧ̑ въ до́мы:
20
Ті з рабів фараонових, які убоялися слова Господнього, поспіхом зібрали рабів своїх і отари свої в доми;
21
а҆ и҆́же не внѧ̀ мы́слїю сло́вꙋ гдⷭ҇ню, ѡ҆ста́ви скоты̀ на полѧ́хъ.
21
а хто не звернув серця свого до слів Господа, той залишив рабів своїх і отари свої в полі.
22
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: прострѝ рꙋ́кꙋ твою̀ на не́бо, и҆ бꙋ́детъ гра́дъ по все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй, на человѣ́ки и҆ на скоты̀ и҆ на всю̀ травꙋ̀ земнꙋ́ю.
22
І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою до неба, й упаде град на всю землю Єгипетську, на людей, на худобу і на всю траву польову в землі Єгипетській.
23
Простре́ же мѡѷсе́й рꙋ́кꙋ на не́бо, и҆ гдⷭ҇ь дадѐ гро́мы и҆ гра́дъ, и҆ теча́ше ѻ҆́гнь по землѝ, и҆ ѡ҆дождѝ гдⷭ҇ь гра́дъ по все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй:
23
І простяг Мойсей жезл свій до неба, і Господь зробив грім і град, і вогонь розливався по землі; і послав Господь град на [всю] землю Єгипетську;
24
бѧ́ше же гра́дъ и҆ ѻ҆́гнь горѧ́щь со гра́домъ, гра́дъ же мно́гъ ѕѣлѡ̀ ѕѣлѡ̀, ꙗ҆ко́въ не бы́сть во є҆гѵ́птѣ, ѿне́лѣже бы́ша лю́ди въ не́мъ.
24
і був град і вогонь між градом, [град] дуже сильний, якого не було у всій землі Єгипетській з часу заселення її.
25
Порази́ же гра́дъ во все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй ѿ человѣ́ка до скота̀, и҆ всѧ́кꙋ травꙋ̀ ꙗ҆́же на по́ли поразѝ гра́дъ, и҆ всѧ̑ древа̀ ꙗ҆̀же на полѧ́хъ сотрѐ гра́дъ:
25
І побив град по всій землі Єгипетській усе, що було в полі, від людини до худоби, і всю траву польову побив град, і всі дерева в полі поламав [град];
26
то́кмѡ въ землѝ гесе́мстѣй, и҆дѣ́же бѧ́хꙋ сы́нове і҆и҃лєвы, не бы́сть гра́дъ.
26
тільки в землі Гесем, де жили сини Ізраїлеві, не було граду.
27
Посла́въ же фараѡ́нъ, призва̀ мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на и҆ речѐ и҆̀мъ: согрѣши́хъ нн҃ѣ: гдⷭ҇ь првⷣнъ, а҆́зъ же и҆ лю́дїе моѝ нечести́ви:
27
І послав фараон, і покликав Мойсея й Аарона, і сказав їм: цього разу я згрішив; Господь праведний, а я і народ мій винні;
28
помоли́тесѧ оу҆̀бо ѡ҆ мнѣ̀ ко гдⷭ҇ꙋ, и҆ да преста́нꙋтъ бы́ти гро́ми бж҃їи и҆ гра́дъ и҆ ѻ҆́гнь на землѝ, и҆ ѿпꙋщꙋ̀ вы̀, и҆ ктомꙋ̀ не приложитѐ ме́длити.
28
помоліться [за мене] Господу: нехай припиняться громи Божі і град [і вогонь на землі], і відпущу вас і не буду більше затримувати.
29
Рече́ же є҆мꙋ̀ мѡѷсе́й: є҆гда̀ и҆зы́дꙋ и҆з̾ гра́да, прострꙋ̀ рꙋ́цѣ моѝ на не́бо ко гдⷭ҇ꙋ, и҆ гро́ми преста́нꙋтъ, и҆ гра́дъ и҆ до́ждь не бꙋ́детъ ктомꙋ̀, да оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇нѧ є҆́сть землѧ̀:
29
Мойсей сказав йому: як тільки я вийду з міста, простягну руки мої до Господа [на небо], громи припиняться, і граду [і дощу] більше не буде, щоб ти пізнав, що Господня земля;
30
ты́ же и҆ рабѝ твоѝ, вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ є҆щѐ не оу҆боѧ́стесѧ гдⷭ҇а.
30
але я знаю, що ти і раби твої ще не убоїтесь Господа Бога.
31
Ле́нъ же и҆ ꙗ҆чме́нь поби́тъ є҆́сть, ꙗ҆чме́нь бо и҆спꙋща́ше кла́сы, а҆ ле́нъ сѣ́мѧ:
31
Льон і ячмінь були побиті, тому що ячмінь виколосився, а льон засеменився;
32
пшени́ца же и҆ жи́то не поби̑ты, пѡ́здны бо бѧ́хꙋ.
32
а пшениця і жито не побиті, тому що вони були пізні.
33
И҆зы́де же мѡѷсе́й ѿ фараѡ́на и҆з̾ гра́да и҆ прострѐ рꙋ́цѣ своѝ ко гдⷭ҇ꙋ, и҆ гро́мове преста́ша, и҆ гра́дъ и҆ до́ждь не оу҆ка́нꙋ на зе́млю ктомꙋ̀.
33
І вийшов Мойсей від фараона із міста і простяг руки свої до Господа, і припинилися грім і град, і дощ перестав литися на землю.
34
Ви́дѣвъ же фараѡ́нъ, ꙗ҆́кѡ преста̀ до́ждь и҆ гра́дъ и҆ гро́ми, приложѝ согрѣша́ти є҆щѐ, и҆ ѡ҆тѧгчѝ се́рдце своѐ и҆ рабѡ́въ свои́хъ:
34
І побачив фараон, що перестав дощ і град і грім, і продовжував грішити, і обтяжив серце своє сам і раби його.
35
и҆ ѡ҆жесточи́сѧ се́рдце фараѡ́ново и҆ рабѡ́въ є҆гѡ̀, и҆ не ѿпꙋстѝ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю.
35
І озлобилося серце фараона [і рабів його], і він не відпустив синів Ізраїлевих, як і говорив Господь через Мойсея.
Глава́ і҃
1
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю гл҃ѧ: вни́ди къ фараѡ́нꙋ: а҆́зъ бо ѡ҆жесточи́хъ се́рдце є҆гѡ̀ и҆ рабѡ́въ є҆гѡ̀, да и҆ є҆щѐ прїи́дꙋтъ зна́мєнїѧ сїѧ̑ на ни́хъ:
1
І сказав Господь Мойсеєві: ввійди до фараона, бо Я обтяжив серце його і серце рабів його, щоб явити між ними ці знамення Мої,
2
ꙗ҆́кѡ да повѣ́сте во оу҆шеса̀ ча̑дъ ва́шихъ и҆ ча́дѡмъ ча̑дъ ва́шихъ, є҆ли́кѡ нарꙋга́хсѧ є҆гѵ́птѧнѡмъ, и҆ зна́мєнїѧ моѧ̑, ꙗ҆̀же сотвори́хъ въ ни́хъ, и҆ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь.
2
і щоб ти розповідав сину твоєму і сину сина твого про те, що Я зробив у Єгипті, і про знамення Мої, які Я показав у ньому, і щоб ви знали, що Я Господь.
3
Вни́де же мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ пред̾ фараѡ́на и҆ рѣ́ста є҆мꙋ̀: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ є҆вре́йскїй: доко́лѣ не хо́щеши оу҆срами́тисѧ менє̀; ѿпꙋстѝ лю́ди моѧ̑, да послꙋ́жатъ мѝ:
3
Мойсей і Аарон прийшли до фараона і сказали йому: так говорить Господь, Бог євреїв: чи довго ти не смиришся переді Мною? відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння;
4
а҆́ще же не хо́щеши ты̀ ѿпꙋсти́ти лю́ди моѧ̑, сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ въ се́й ча́съ заꙋ́тра прꙋ́ги мнѡ́ги на всѧ̑ предѣ́лы твоѧ̑,
4
а якщо ти не відпустиш народу Мого, то ось, завтра [у цей самий час] Я наведу сарану на [всю] твою область:
5
и҆ покры́ютъ лицѐ землѝ, и҆ не возмо́жеши ви́дѣти землѝ, и҆ поѧдѧ́тъ ве́сь ѡ҆ста́нокъ землѝ ѡ҆ста́вшїйсѧ, є҆го́же ѡ҆ста́ви ва́мъ гра́дъ, и҆ и҆з̾ѧдѧ́тъ всѧ́ко дре́во растꙋ́щее ва́мъ на землѝ:
5
вона покриє лице землі так, що не можна буде бачити землі, і поїсть у вас [усе], що залишилося [на землі], що уціліло від граду; об’їсть також усі дерева, що ростуть у вас на полі,
6
и҆ напо́лнѧтсѧ до́мове твоѝ и҆ до́мове рабѡ́въ твои́хъ, и҆ всѝ до́мове по все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй: и҆̀хже никогда́же ви́дѣша ѻ҆тцы̀ твоѝ, ни пра́дѣды и҆́хъ, ѿ негѡ́же днѐ бы́ша на землѝ, да́же до днѐ сегѡ̀. И҆ оу҆клони́всѧ мѡѷсе́й, и҆зы́де ѿ фараѡ́на.
6
і наповнить доми твої, доми всіх рабів твоїх і [усі] доми всіх єгиптян, чого не бачили батьки твої, ні батьки батьків твоїх з дня, як живуть на землі, навіть до цього дня. [Мойсей] обернувся і вийшов від фараона.
7
Реко́ша же рабѝ фараѡ́нѡвы къ немꙋ̀: доко́лѣ на́мъ сїѧ̀ бꙋ́детъ мꙋ́ка; ѿпꙋстѝ лю́ди, да послꙋ́жатъ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ своемꙋ̀: и҆лѝ ви́дѣти хо́щеши, ꙗ҆́кѡ поги́бнетъ є҆гѵ́петъ;
7
Тоді раби фараонові сказали йому: чи довго він буде мучити нас? відпусти цих людей, нехай вони звершать служіння Господу, Богу своєму; невже ти ще не бачиш, що Єгипет гине?
8
И҆ возврати́ша мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на пред̾ фараѡ́на, и҆ речѐ и҆̀мъ фараѡ́нъ: и҆ди́те и҆ послꙋжи́те гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ: кто́ же и҆ кто́ сꙋть и҆дꙋ́щїи;
8
І повернули Мойсея й Аарона до фараона, і [фараон] сказав їм: підіть, звершіть служіння Господу, Богу вашому; хто ж і хто піде?
9
И҆ речѐ мѡѷсе́й: съ ю҆́нотами на́шими и҆ съ ста̑рцы по́йдемъ, съ сынмѝ и҆ дще́рьми, и҆ со ѻ҆вца́ми и҆ вола́ми на́шими: бꙋ́детъ бо пра́здникъ гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ.
9
І сказав Мойсей: підемо з малолітніми нашими і старими нашими, з синами нашими і дочками нашими, і з вівцями нашими і з волами нашими підемо, тому що у нас свято Господу [Богу нашому].
10
И҆ речѐ и҆̀мъ фараѡ́нъ: да бꙋ́детъ та́кѡ, гдⷭ҇ь съ ва́ми: ꙗ҆́коже ѿпꙋща́ю ва́съ, є҆да̀ и҆ стѧжа́нїе ва́ше; ви́дите, ꙗ҆́кѡ лꙋка́вство ѡ҆брѣта́етсѧ въ ва́съ:
10
[Фараон] сказав їм: нехай буде так, Господь з вами! я готовий відпустити вас: але навіщо з дітьми? бачите, у вас недобрий намір!
11
не та́кѡ: но да и҆́дꙋтъ мꙋ́жїе и҆ да послꙋ́жатъ бг҃ꙋ: сегѡ́ бо са́ми про́сите. И҆ и҆згна́ша и҆̀хъ ѿ лица̀ фараѡ́нова.
11
ні: підіть одні чоловіки і звершіть служіння Господу, тому що ви цього просили. І вигнали їх від фараона.
12
Рече́ же гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю: прострѝ рꙋ́кꙋ твою̀ на зе́млю є҆гѵ́петскꙋю, и҆ да взы́дꙋтъ прꙋ́зи на зе́млю є҆гѵ́петскꙋю, и҆ снѣдѧ́тъ всю̀ травꙋ̀ земнꙋ́ю и҆ ве́сь пло́дъ древе́сный, є҆го́же ѡ҆ста́ви гра́дъ.
12
Тоді Господь сказав Мойсеєві: простягни руку твою на землю Єгипетську, і нехай нападе сарана на землю Єгипетську і поїсть усю траву земну [і всі плоди дерев], усе, що вціліло від граду.
13
И҆ воздви́же мѡѷсе́й же́злъ на не́бо, гдⷭ҇ь же наведѐ вѣ́тръ ю҆́жный на зе́млю во ве́сь то́й де́нь и҆ во всю̀ но́щь: оу҆́тро бы́сть, и҆ вѣ́тръ ю҆́жный взѧ̀ прꙋ́ги,
13
І простяг Мойсей жезл свій на землю Єгипетську, і Господь навів на цю землю східний вітер, який продовжувався весь той день і всю ніч. Настав ранок, і східний вітер наніс сарану.
14
и҆ наведѐ ѧ҆̀ на всю̀ зе́млю є҆гѵ́петскꙋю: и҆ нападо́ша на всѧ̑ предѣ́лы є҆гѵ́пєтскїѧ мно́зи ѕѣлѡ̀: пре́жде си́хъ не бы́ша сицеві́и прꙋ́зи, и҆ по си́хъ не бꙋ́дꙋтъ та́кѡ,
14
І напала сарана на всю землю Єгипетську і лягла по всій країні Єгипетській у великій кількості: раніше не бувало такої сарани, і після цього не буде такої;
15
и҆ покры́ша лицѐ земно́е, и҆ и҆стлѣ̀ землѧ̀: и҆ снѣдо́ша всю̀ травꙋ̀ земнꙋ́ю и҆ ве́сь пло́дъ древе́сный, и҆́же ѡ҆ста́сѧ ѿ гра́да: не ѡ҆ста́сѧ зеле́но ничто́же на дре́вѣхъ и҆ во все́й травѣ̀ по́льнѣй, по все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй.
15
вона покрила лице всієї землі, так що землі не було видно, і поїла всю траву земну і всі плоди дерев, що вціліли від граду, і не залишилося ніякої зелені ні на деревах, ні на траві польовій по всій землі Єгипетській.
16
Потща́сѧ же фараѡ́нъ призва́ти мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на, глаго́лѧ: согрѣши́хъ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ ва́шимъ и҆ къ ва́мъ:
16
Фараон поспіхом прикликав Мойсея й Аарона і сказав: згрішив я перед Господом, Богом вашим, і перед вами;
17
прости́те оу҆̀бо мо́й грѣ́хъ є҆щѐ нн҃ѣ и҆ помоли́тесѧ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ, да ѿи́метъ ѿ менє̀ сме́рть сїю̀.
17
тепер простіть гріх мій ще раз і помоліться Господу Богу вашому, щоб Він тільки відвернув від мене цю смерть.
18
И҆зы́де же мѡѷсе́й ѿ фараѡ́на и҆ помоли́сѧ ко гдⷭ҇ꙋ:
18
[Мойсей] вийшов від фараона і помолився Господу.
19
и҆ премѣнѝ гдⷭ҇ь ѿ мо́рѧ вѣ́тръ вели́къ и҆ взѧ̀ прꙋ́ги, и҆ вве́рже и҆̀хъ въ мо́ре чермно́е: и҆ не ѡ҆ста́сѧ ни є҆ди́нъ прꙋ́гъ на все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй.
19
І підняв Господь із протилежного боку західний дуже сильний вітер, і він поніс сарану і кинув її в Червоне море: не залишилося жодної сарани у всій країні Єгипетській.
20
И҆ ѡ҆жесточѝ гдⷭ҇ь се́рдце фараѡ́ново, и҆ не ѿпꙋстѝ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.
20
Але Господь озлобив серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїлевих.
21
Рече́ же гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю: прострѝ рꙋ́кꙋ твою̀ на не́бо, и҆ да бꙋ́детъ тма̀ по землѝ є҆гѵ́петстѣй, ѡ҆сѧза́емаѧ тма̀.
21
І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою до неба, і буде темрява на землі Єгипетській, відчутна пітьма.
22
Простре́ же мѡѷсе́й рꙋ́кꙋ свою̀ на не́бо, и҆ бы́сть тма̀, мра́къ, бꙋ́рѧ по все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй трѝ дни̑:
22
Мойсей простяг руку свою до неба, і була густа темрява по всій землі Єгипетській три дні;
23
и҆ не ви́дѣ никто́же бра́та своегѡ̀ трѝ дни̑, и҆ не воста̀ никто́же ѿ ѻ҆дра̀ своегѡ̀ трѝ дни̑, всѣ̑мъ же сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ бѧ́ше свѣ́тъ во всѣ́хъ (жили́щахъ), въ ни́хже пребыва́хꙋ.
23
не бачили одне одного, і ніхто не вставав з місця свого три дні; у всіх же синів Ізраїлевих було світло в житлах їхніх.
24
И҆ призва̀ фараѡ́нъ мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на, глаго́лѧ: и҆ди́те, послꙋжи́те гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ: то́кмѡ ѻ҆́вцы и҆ волы̀ ѡ҆ста́вите: стѧжа́нїе же ва́ше да и҆́детъ съ ва́ми.
24
Фараон покликав Мойсея [й Аарона] і сказав: підіть, звершіть служіння Господу [Богу вашому], нехай тільки залишиться дрібна і велика худоба ваша, а діти ваші нехай ідуть з вами.
25
И҆ речѐ мѡѷсе́й: нѝ: но и҆ ты̀ на́мъ да́си всесожжє́нїѧ и҆ жє́ртвы, ꙗ҆̀же сотвори́мъ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ на́шемꙋ:
25
Але Мойсей сказав: [ні,] дай також у руки наші жертви і всепалення, щоб принести Господу Богу нашому;
26
и҆ ско́тъ на́шъ по́йдетъ съ на́ми, не ѡ҆ста́вимъ и҆ копы́та: ѿ ни́хъ бо во́змемъ на слꙋ́жбꙋ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ на́шемꙋ: мы́ же не вѣ́мы, чи́мъ послꙋ́жимъ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ на́шемꙋ, до́ндеже до́йдемъ та́мѡ.
26
нехай підуть і стада наші з нами, не залишиться ні копита; тому що з них ми візьмемо на жертву Господу, Богу нашому; але доки не прийдемо туди, ми не знаємо, що принести в жертву Господу [Богу нашому].
27
Ѡ҆жесточи́ же гдⷭ҇ь се́рдце фараѡ́ново, и҆ не восхотѣ̀ ѿпꙋсти́ти и҆̀хъ:
27
І озлобив Господь серце фараона, і він не захотів відпустити їх.
28
и҆ речѐ є҆мꙋ̀ фараѡ́нъ: ѿидѝ ѿ менє̀, внемлѝ себѣ̀ ктомꙋ̀, да не приложи́ши ви́дѣти лица̀ моегѡ̀: въ ѻ҆́ньже бо де́нь а҆́ще ꙗ҆ви́шисѧ мнѣ̀, оу҆́мреши.
28
І сказав йому фараон: вийди від мене; бережися, не з’являйся більше перед лицем моїм; у той день, коли ти побачиш лице моє, помреш.
29
Рече́ же мѡѷсе́й: ꙗ҆́коже ре́клъ є҆сѝ, ктомꙋ̀ не ꙗ҆влю́сѧ пред̾ лице́мъ твои́мъ.
29
І сказав Мойсей: як сказав ти, так і буде; я не побачу більше лиця твого.
Глава́ а҃і
1
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: є҆щѐ є҆ди́нꙋ ꙗ҆́звꙋ а҆́зъ наведꙋ̀ на фараѡ́на и҆ на є҆гѵ́петъ, и҆ по си́хъ ѿпꙋ́ститъ вы̀ ѿсю́дꙋ: є҆гда́ же ѿпꙋ́ститъ вы̀ со всѣ́мъ, и҆зжене́тъ ва́съ и҆згна́нїемъ:
1
І сказав Господь Мойсеєві: ще одну кару Я наведу на фараона і на єгиптян; після того він відпустить вас звідси; коли ж він буде відпускати [вас], з поспіхом буде гнати вас звідси;
2
глаго́ли оу҆̀бо ѡ҆́тай во оу҆́шы лю́демъ, и҆ да и҆спро́ситъ кі́йждо оу҆ сосѣ́да, и҆ жена̀ оу҆ сосѣ́ды своеѧ̀ сосꙋ́ды срє́брѧны и҆ зла̑ты, и҆ ри̑зы.
2
підкажи народу [таємно], щоб кожен у ближнього свого і кожна жінка у ближньої своєї випросили речей срібних і речей золотих [і одягу].
3
Гдⷭ҇ь же дадѐ блгⷣть лю́демъ свои̑мъ пред̾ є҆гѵ̑птѧны, и҆ да́ша и҆̀мъ. Человѣ́къ же мѡѷсе́й вели́къ бы́сть ѕѣлѡ̀ пред̾ є҆гѵ̑птѧны и҆ пред̾ фараѡ́номъ, и҆ пред̾ рабы̑ є҆гѡ̀ и҆ пред̾ ѻ҆чи́ма всѣ́хъ люді́й.
3
І дав Господь милість народу [Своєму] в очах єгиптян, [і вони давали йому;] та й Мойсей був дуже великим у землі Єгипетській, в очах [фараона і] рабів фараонових і в очах [усього] народу.
4
И҆ речѐ мѡѷсе́й: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: въ полꙋ́нощи а҆́зъ вни́дꙋ посредѣ̀ є҆гѵ́пта.
4
І сказав Мойсей: так говорить Господь: опівночі Я пройду посеред Єгипту,
5
И҆ и҆́змретъ всѧ́къ пе́рвенецъ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, ѿ пе́рвенца фараѡ́нова, и҆́же сѣди́тъ на престо́лѣ, и҆ да́же до пе́рвенца рабы́ни, ꙗ҆́же оу҆ же́рнѡвъ, и҆ до пе́рвенца всѧ́кагѡ скота̀:
5
і помре всякий первісток у землі Єгипетській від первістка фараона, який сидить на престолі своїм, до первістка рабині, яка при жорнах, і все первородне з худоби;
6
и҆ бꙋ́детъ во́пль вели́къ по все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй, ꙗ҆ко́въ не бѣ̀, и҆ тако́въ ктомꙋ̀ не бꙋ́детъ.
6
і буде крик великий по всій землі Єгипетській, якого не бувало і якого не буде більше;
7
Во всѣ́хъ же сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ не поско́млетъ пе́съ ѧ҆зы́комъ свои́мъ, ѿ человѣ́ка до скота̀: да оу҆́зриши є҆ли́кѡ просла́витсѧ гдⷭ҇ь междꙋ̀ є҆гѵ̑птѧны и҆ сынмѝ і҆и҃левыми:
7
у всіх же синів Ізраїлевих ні на людину, ні на худобу не ворухне пес язиком своїм, щоб ви знали, яку різницю робить Господь між єгиптянами і між ізраїльтянами.
8
и҆ прїи́дꙋтъ всѝ ѻ҆́троцы твоѝ сі́и ко мнѣ̀ и҆ покло́нѧтсѧ мнѣ̀, глаго́люще: ѿидѝ ты̀, и҆ всѝ лю́дїе твоѝ, и҆̀хже ты̀ ѿво́диши: и҆ по си́хъ ѿидꙋ̀. И҆зы́де же мѡѷсе́й ѿ фараѡ́на со гнѣ́вомъ.
8
І прийдуть усі раби твої ці до мене і поклоняться мені, кажучи: вийди ти і весь народ [твій], на чолі якого ти стоїш. Після цього я і вийду. І вийшов [Мойсей] від фараона з гнівом.
9
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: не послꙋ́шаетъ ва́съ фараѡ́нъ, да оу҆множа́ѧ оу҆мно́жꙋ зна́мєнїѧ моѧ̑ и҆ чꙋдеса̀ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй.
9
І сказав Господь Мойсеєві: не послухав вас фараон, щоб примножилися [знамення Мої і] чудеса Мої в землі Єгипетській.
10
Мѡѷсе́й же и҆ а҆арѡ́нъ сотвори́ша всѧ̑ зна́мєнїѧ и҆ чꙋдеса̀ сїѧ̑ пред̾ фараѡ́номъ: и҆ ѡ҆жесточѝ гдⷭ҇ь се́рдце фараѡ́ново, и҆ не восхотѣ̀ ѿпꙋсти́ти сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ.
10
Мойсей і Аарон зробили всі ці [знамення і] чудеса перед фараоном; але Господь озлобив серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїлевих із землі своєї.
Глава́ в҃і
1
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, гл҃ѧ:
1
І сказав Господь Мойсеєві та Аарону в землі Єгипетській. промовляючи:
2
мцⷭ҇ъ се́й ва́мъ нача́ло мцⷭ҇ей, пе́рвый бꙋ́детъ ва́мъ въ мцⷭ҇ѣхъ лѣ́та:
2
місяць цей нехай буде у вас початком місяців, нехай буде він у вас першим між місяцями року.
3
рцы̀ ко всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, глаго́лѧ: въ десѧ́тый мцⷭ҇а сегѡ̀ да во́зметъ кі́йждо ѻ҆вча̀ по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ, кі́йждо ѻ҆вча̀ по до́мꙋ:
3
Скажіть усій громаді [синів] Ізраїлевих так: у десятий день цього місяця нехай кожен візьме одне ягня по родинах, по агнцю на родину;
4
а҆́ще же ма́лѡ и҆́хъ є҆́сть въ домꙋ̀, ꙗ҆́кѡ не довѡ́лнымъ бы́ти на ѻ҆вча̀, да во́зметъ съ собо́ю сосѣ́да бли́жнѧго своего̀ по числꙋ̀ дꙋ́шъ: кі́йждо дово́лное себѣ̀ сочте́тъ на ѻ҆вча̀:
4
коли ж родина настільки мала, що не з’їсть ціле ягня, то нехай візьме з сусідом своїм найближчим до свого дому, за кількістю душ, щоб було достатньо для спожиття всього ягняти.
5
ѻ҆вча̀ соверше́нно, мꙋ́жескъ по́лъ, непоро́чно и҆ є҆динолѣ́тно бꙋ́детъ ва́мъ, ѿ а҆́гнєцъ и҆ ѿ ко́злищъ прїи́мете:
5
Агнець у вас має бути без вад, чоловічої статі, одноліток; візьміть його від овець або від кіз,
6
и҆ бꙋ́детъ ва́мъ соблюде́но да́же до четвертагѡна́десѧть днѐ мцⷭ҇а сегѡ̀: и҆ зако́лютъ то̀ всѐ мно́жество собо́ра сынѡ́въ і҆и҃левыхъ къ ве́черꙋ,
6
і нехай він зберігається у вас до чотирнадцятого дня цього місяця: тоді нехай заколе його все зібрання громади ізраїльської ввечері
7
и҆ прїи́мꙋтъ ѿ кро́ве и҆ пома́жꙋтъ на ѻ҆бою̀ подвѡ́ю и҆ на пра́гахъ въ домѣ́хъ, въ ни́хже снѣдѧ́тъ то́е,
7
і нехай візьмуть від крови його і помастять на обох одвірках і на поперечині дверей у домах, де будуть їсти його;
8
и҆ снѣдѧ́тъ мѧса̀ въ нощѝ то́й печє́на ѻ҆гне́мъ и҆ ѡ҆прѣсно́ки съ го́рькимъ ѕе́лїемъ снѣдѧ́тъ:
8
нехай з’їдять м’ясо його тієї ж ночі, спечене на вогні; з прісним хлібом і з гіркими травами нехай з’їдять його;
9
не снѣ́сте ѿ ни́хъ сꙋ́рово, нижѐ варе́но въ водѣ̀, но пече́ное ѻ҆гне́мъ, главꙋ̀ съ нога́ми и҆ со оу҆тро́бою:
9
не їжте недопеченого м’яса, або звареного у воді, але їжте спечене на вогні з головою, ногами й нутрощами;
10
не ѡ҆ста́вите ѿ негѡ̀ до оу҆́трїѧ и҆ ко́сти не сокрꙋши́те ѿ негѡ̀, ѡ҆ста́нки же ѿ негѡ̀ до оу҆́тра ѻ҆гне́мъ сожже́те:
10
не залишайте від нього до ранку [і кістки його не розтрощуйте], але те, що залишиться від нього до ранку, спаліть на вогні.
11
си́це же снѣ́сте є҆̀: чресла̀ ва̑ша препоѧ̑сана, и҆ сапо́зи ва́ши на нога́хъ ва́шихъ, и҆ жезлы̀ ва́ши въ рꙋка́хъ ва́шихъ, и҆ снѣ́сте є҆̀ со тща́нїемъ: па́сха є҆́сть гдⷭ҇нѧ:
11
Їжте ж його так: стегна ваші нехай будуть підперезані, взуття ваше — на ногах ваших і посохи ваші — в руках ваших, їжте його поспішаючи: це — Пасха Господня.
12
и҆ пройдꙋ̀ зе́млю є҆гѵ́петскꙋю сеѧ̀ но́щи, и҆ оу҆бїю̀ всѧ́каго пе́рвенца въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, ѿ человѣ́ка до скота̀, и҆ во всѣ́хъ бозѣ́хъ є҆гѵ́петскихъ сотворю̀ ѿмще́нїе: а҆́зъ гдⷭ҇ь:
12
А Я в цю саму ніч пройду по землі Єгипетській і вражу кожного первістка в землі Єгипетській, від людини до худоби, і над усіма богами єгипетськими вчиню суд. Я Господь.
13
и҆ бꙋ́детъ кро́вь ва́мъ въ зна́менїе на домѣ́хъ, въ ни́хже вы̀ бꙋ́дете та́мѡ, и҆ оу҆зрю̀ кро́вь и҆ покры́ю вы̀, и҆ не бꙋ́детъ въ ва́съ ꙗ҆́звы, є҆́же поги́бнꙋти, є҆гда̀ поражꙋ̀ зе́млю є҆гѵ́петскꙋю:
13
І буде у вас кров знаменням на домах, де ви перебуваєте, і побачу кров і пройду мимо вас, і не буде у вас пошести згубної, коли буду нищити землю Єгипетську.
14
и҆ бꙋ́детъ ва́мъ де́нь се́й въ па́мѧть, и҆ пра́зднꙋйте то́й пра́здникъ гдⷭ҇ꙋ во всѧ̑ ро́ды ва́шѧ: зако́ннѡ вѣ́чнѡ пра́зднꙋйте є҆го̀:
14
І нехай буде вам день цей пам’ятним, і святкуйте в ньому і свято Господнє в [усі] роди ваші; як установлення вічне святкуйте його.
15
се́дмь дні́й ѡ҆прѣсно́ки ꙗ҆ди́те, ѿ пе́рвагѡ же днѐ и҆зми́те ква́съ и҆з̾ домѡ́въ ва́шихъ: всѧ́къ, и҆́же снѣ́сть ки́сло, поги́бнетъ дꙋша̀ та̀ ѿ і҆и҃лѧ, ѿ днѐ пе́рвагѡ да́же до днѐ седма́гѡ:
15
Сім днів їжте прісний хліб; з самого першого дня знищіть квасне в домах ваших, тому що хто буде їсти квасне з першого дня до сьомого дня, душа та знищена буде із середовища Ізраїля.
16
и҆ пе́рвый де́нь нарече́тсѧ ст҃ъ, и҆ седмы́й де́нь наро́читъ ст҃ъ да бꙋ́детъ ва́мъ: всѧ́кагѡ дѣ́ла рабо́тна да не сотворитѐ въ ни́хъ, ра́звѣ є҆ли̑ка (снѣ́сти) сотворѧ́тсѧ всѧ́кой дꙋшѝ, сїѧ̑ то́чїю да сотворѧ́тсѧ ва́мъ:
16
І в перший день нехай буде у вас священне зібрання, і в сьомий день священне зібрання: ніякої роботи не можна робити в них; тільки те́ , що є кожному, одне те́ можна робити вам.
17
и҆ сохрани́те за́повѣдь сїю̀: въ се́й бо де́нь и҆зведꙋ̀ си́лꙋ ва́шꙋ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ: и҆ сотвори́те де́нь се́й въ ро́ды ва́шѧ, зако́ннѡ вѣ́чнѡ:
17
Дотримуйтесь опрісноків, тому що в цей самий день Я вивів ополчення ваші із землі Єгипетської, і додержуйте день цей у роди ваші, як установлення вічне.
18
начина́юще въ четвертыйна́десѧть де́нь пе́рвагѡ мцⷭ҇а, съ ве́чера да снѣ́сте ѡ҆прѣсно́ки, до два́десѧть пе́рвагѡ днѐ мцⷭ҇а, до ве́чера:
18
З чотирнадцятого дня першого місяця, з вечора їжте прісний хліб до вечора двадцять першого дня того самого місяця;
19
се́дмь дні́й ква́съ да не ꙗ҆ви́тсѧ въ домѣ́хъ ва́шихъ: всѧ́къ, и҆́же а҆́ще снѣ́сть ква́сно, погꙋби́тсѧ дꙋша̀ та̀ ѿ со́нма сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆ въ прише́лцѣхъ и҆ въ жи́телехъ тоѧ̀ землѝ:
19
сім днів не повинно бути закваски в домах ваших, бо хто буде їсти квасне, душа та знищена буде із громади [синів] Ізраїлевих, чи то подорожній, чи хто природний житель землі тієї.
20
всѧ́кагѡ ква́снагѡ да не ꙗ҆́сте, во всѣ́хъ же домѣ́хъ ва́шихъ да ꙗ҆́сте ѡ҆прѣсно́ки.
20
Нічого квасного не їжте; в усякому місці перебування вашого їжте прісний хліб.
21
Созва́ же мѡѷсе́й всѧ̑ ста́рцы сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆ речѐ и҆̀мъ: ше́дше поими́те себѣ̀ ѻ҆вча̀ по сродствѡ́мъ ва́шымъ и҆ пожри́те па́схꙋ:
21
І скликав Мойсей усіх старійшин [синів] Ізраїлевих і сказав їм: виберіть і візьміть собі агнців за сімействами вашими і заколіть пасху;
22
возми́те же ки́сть ѵ҆ссѡ́па, и҆ ѡ҆мочи́вше въ кро́вь, ꙗ҆́же бли́з̾ две́рїй, пома́жите пра́ги, и҆ на ѻ҆бою̀ подвѡ́ю, ѿ кро́ве, ꙗ҆́же є҆́сть бли́з̾ две́рїй: вы́ же да не и҆зы́дете кі́йждо и҆з̾ две́рїй до́мꙋ своегѡ̀ до заꙋ́трїѧ:
22
і візьміть пучок ісопу, і обмочіть у кров, що у посудині, і помажте поперечини й обидва одвірки дверей кров’ю, що у посудині; а ви ніхто не виходьте за двері дому свого до ранку.
23
и҆ ми́мѡ про́йдетъ гдⷭ҇ь и҆зби́ти є҆гѵ́птѧны, и҆ оу҆́зритъ кро́вь на пра́зѣ и҆ на ѻ҆бою̀ подвѡ́ю, и҆ мине́тъ гдⷭ҇ь двє́ри, и҆ не попꙋ́ститъ погꙋблѧ́ющемꙋ вни́ти въ до́мы ва́шѧ оу҆бива́ти:
23
І піде Господь, щоб уразити Єгипет, і побачить кров на поперечинах і на обох одвірках, і пройде Господь мимо дверей, і не попустить згубникові ввійти в доми ваші для ураження.
24
и҆ сохрани́те сло́во сїѐ зако́нно себѣ̀ и҆ сынѡ́мъ ва́шымъ до вѣ́ка:
24
Зберігайте це, як закон для себе і для синів своїх повіки.
25
а҆́ще же вни́дете въ зе́млю, ю҆́же да́стъ гдⷭ҇ь ва́мъ, ꙗ҆́коже гл҃а, сохрани́те слꙋже́нїе сїѐ,
25
Коли ввійдете в землю, яку Господь дасть вам, як Він говорив, дотримуйтеся цього служіння.
26
и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ возглаго́лютъ ва́мъ сы́нове ва́ши: что́ є҆сть слꙋже́нїе сїѐ;
26
І коли скажуть вам діти ваші: що це за служіння?
27
и҆ рцы́те и҆̀мъ: же́ртва па́сха сїѧ̀ гдⷭ҇ꙋ, и҆́же покры̀ до́мы сынѡ́въ і҆и҃левыхъ во є҆гѵ́птѣ, є҆гда̀ побѝ є҆гѵ́птѧны, до́мы же на́шѧ и҆зба́ви. И҆ прекло́ншесѧ лю́дїе поклони́шасѧ.
27
скажіть [їм]: це пасхальна жертва Господу, Який пройшов мимо домів синів Ізраїлевих в Єгипті, коли уражав єгиптян, і доми наші визволив. І схилився народ і поклонився.
28
И҆ ѿше́дше сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, та́кѡ сотвори́ша.
28
І пішли сини Ізраїлеві і зробили: як повелів Господь Мойсеєві й Аарону, так і зробили.
29
Бы́сть же въ полꙋ́нощи, и҆ гдⷭ҇ь поразѝ всѧ́каго пе́рвенца въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, ѿ пе́рвенца фараѡ́нова сѣдѧ́щагѡ на престо́лѣ, до пе́рвенца плѣ́нницы, ꙗ҆́же въ ро́вѣ, и҆ до пе́рвенца всѧ́кагѡ ско́тска.
29
Опівночі Господь уразив усіх первістків у землі Єгипетській, від первістка фараона, який сидів на престолі своєму, до первістка в’язня, що знаходився у в’язниці, і все первородне з худоби.
30
Воста́ же фараѡ́нъ но́щїю, и҆ всѝ рабѝ є҆гѡ̀, и҆ всѝ є҆гѵ́птѧне, и҆ бы́сть во́пль вели́къ по все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй, и҆́бо не бы́сть до́мъ, въ не́мже не бѣ̀ мертвеца̀.
30
І встали вночі фараон сам і всі раби його і весь Єгипет; і зчинився великий крик [по всій землі] Єгипетській, тому що не було дому, де не було б мертвих.
31
И҆ призва̀ фараѡ́нъ мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на въ нощѝ и҆ речѐ и҆̀мъ: воста́ните и҆ ѿиди́те ѿ люді́й мои́хъ, и҆ вы̀, и҆ сы́нове і҆и҃лєвы: и҆ди́те и҆ послꙋжи́те гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ, ꙗ҆́коже глаго́лете:
31
І покликав [фараон] Мойсея та Аарона вночі і сказав [їм]: встаньте, вийдіть із середовища народу мого, як ви, так і сини Ізраїлеві, і підіть, звершуйте служіння Господу [Богу вашому], як говорили ви;
32
и҆ ѻ҆́вцы и҆ говѧ̑да ва́шѧ пои́мше и҆ди́те, благослови́те же и҆ менѐ.
32
і дрібну і велику худобу вашу візьміть, як ви говорили; і підіть і благословіть мене.
33
И҆ нꙋжда́хꙋ є҆гѵ́птѧне люді́й со тща́нїемъ и҆зри́нꙋти и҆̀хъ ѿ землѝ: реко́ша бо, ꙗ҆́кѡ всѝ мы̀ и҆́змремъ.
33
І примушували єгиптяни народ, щоб скоріше вислати його з землі тієї; бо говорили вони: ми усі помремо.
34
Взѧ́ша же лю́дїе мꙋкꙋ̀ свою̀ пре́жде вскисе́нїѧ тѣ́ста своегѡ̀, и҆ ввѧза́вше въ ри̑зы, (возложи́ша) на ра̑мы своѧ̑.
34
І поніс народ тісто своє, раніше ніж воно вкисло; діжки їх, зав’язані в одежах їхніх, були на плечах їхніх.
35
Сы́нове же і҆и҃лєвы сотвори́ша, ꙗ҆́коже заповѣ́да и҆̀мъ мѡѷсе́й: и҆ и҆спроси́ша ѿ є҆гѵ́птѧнъ сосꙋ́ды срє́брѧны и҆ зла̑ты, и҆ ри̑зы:
35
І зробили сини Ізраїлеві за словом Мойсея і просили у єгиптян речей срібних і речей золотих і одягу.
36
и҆ дадѐ гдⷭ҇ь блгⷣть лю́демъ свои̑мъ пред̾ є҆гѵ̑птѧны: и҆ да́ша и҆̀мъ, и҆ ѡ҆бра́ша є҆гѵ́птѧнъ.
36
Господь же дав милість народу [Своєму] в очах єгиптян: і вони давали йому, і обібрав він єгиптян.
37
Воздвиго́шасѧ же сы́нове і҆и҃лєвы ѿ рамессы̀ въ сокхѡ́ѳъ до шестѝ сѡ́тъ ты́сѧщъ пѣ́шихъ мꙋже́й, кромѣ̀ домоча́дства:
37
І вирушили сини Ізраїлеві з Раамсеса в Сокхоф — до шестисот тисяч піших чоловіків, крім дітей;
38
и҆ прише́лцы мно́зи и҆зыдо́ша съ ни́ми, и҆ ѻ҆́вцы, и҆ волы̀, и҆ ско́ти мно́зи ѕѣлѡ̀.
38
і безліч різноплемінних людей вийшли з ними, і дрібна і велика худоба, стадо дуже велике.
39
И҆ и҆спеко́ша тѣ́сто, є҆́же и҆знесо́ша и҆з̾ є҆гѵ́пта, ѡ҆прѣсно́ки не ки̑слы, не вскисо́ша бо: и҆́бо и҆згна́ша и҆̀хъ є҆гѵ́птѧне, и҆ не возмого́ша поме́длити, нижѐ бра̑шна сотвори́ша себѣ̀ на пꙋ́ть.
39
І спекли вони із тіста, що винесли з Єгипту, прісні коржі, тому що воно ще не вкисло, тому що вони були вигнані з Єгипту і не могли баритися, і навіть їжі не приготували собі на дорогу.
40
Ѡ҆бита́нїѧ же сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, є҆́же ѡ҆бита́ша въ землѝ є҆гѵ́петстѣй и҆ въ землѝ ханаа́ни сі́и и҆ ѻ҆тцы̀ и҆́хъ, лѣ́тъ четы́реста три́десѧть.
40
Часу ж, у який сини Ізраїлеві [і батьки їхні] жили в Єгипті [і в землі Ханаанській], було чотириста тридцять років.
41
И҆ бы́сть по четы́рехъ стѣ́хъ и҆ три́десѧти лѣ́тѣхъ, и҆зы́де всѧ̀ си́ла гдⷭ҇нѧ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ въ нощѝ.
41
Після того, як минуло чотириста тридцять років, у цей самий день вийшло все ополчення Господнє з землі Єгипетської вночі.
42
Стражба̀ є҆́сть гдⷭ҇ꙋ, є҆́же и҆звестѝ и҆̀хъ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ: ѻ҆́наѧ но́щь са́маѧ стражба̀ гдⷭ҇ꙋ, ꙗ҆́кѡ всѣ̑мъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ бы́ти въ ро́ды и҆́хъ.
42
Це — ніч служіння Господу за визволення їх із землі Єгипетської; ця сама ніч — служіння Господу у всіх синів Ізраїлевих у роди їхні.
43
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ: се́й зако́нъ па́схи: всѧ́къ и҆ноплеме́нникъ да не ꙗ҆́стъ ѿ неѧ̀,
43
І сказав Господь Мойсеєві й Аарону: ось устав Пасхи: ніякий іноплемінник не повинен їсти її;
44
и҆ всѧ́каго раба̀ и҆лѝ кꙋ́пленаго ѡ҆брѣ́жеши є҆го̀, и҆ тогда̀ да ꙗ҆́стъ ѿ неѧ̀:
44
а всякий раб, куплений за срібло, коли обріжеш його, може їсти її;
45
пришле́цъ и҆лѝ нае́мникъ да не ꙗ҆́стъ ѿ неѧ̀:
45
поселенець і найманець не повинен їсти її.
46
въ домꙋ̀ є҆ди́нѣмъ да снѣ́стсѧ: не ѡ҆ста́вите ѿ мѧ́съ на оу҆́трїе, и҆ не и҆знеси́те мѧ́съ во́нъ и҆з̾ до́мꙋ, и҆ ко́сти не сокрꙋши́те ѿ негѡ̀:
46
В одному домі належить їсти її, [не залишайте від неї до ранку,] не виносьте м’яса геть з дому і кісток її не розтрощуйте.
47
ве́сь со́нмъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ сотвори́тъ сїѐ:
47
Уся громада [синів] Ізраїля повинна звершувати її.
48
а҆́ще же кто̀ прїи́детъ пришле́цъ къ ва́мъ сотвори́ти па́схꙋ гдⷭ҇ню, ѡ҆брѣ́жеши є҆гѡ̀ всѧ́къ мꙋ́жескїй по́лъ, и҆ тогда̀ пристꙋ́питъ сотвори́ти ю҆̀, и҆ бꙋ́детъ а҆́ки жи́тель землѝ тоѧ̀: всѧ́къ же неѡбрѣ́заный да не ꙗ҆́стъ ѿ неѧ̀:
48
Якщо ж оселиться у тебе подорожній і захоче звершити Пасху Господню, то обріж у нього всіх чоловічої статі, і тоді нехай він приступить до звершення її і буде як природний житель землі; а ніякий необрізаний не повинен їсти її;
49
зако́нъ є҆ди́нъ да бꙋ́детъ тоѧ̀ землѝ жи́телю и҆ прише́лцꙋ прише́дшемꙋ въ ва́съ.
49
один закон нехай буде і для природного жителя і для подорожнього, який оселився між вами.
50
И҆ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, та́кѡ сотвори́ша.
50
І зробили всі сини Ізраїлеві: як повелів Господь Мойсеєві й Аарону, так і зробили.
51
И҆ бы́сть въ де́нь ѡ҆́нъ, и҆зведѐ гдⷭ҇ь сы́ны і҆и҃лєвы ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ съ си́лою и҆́хъ.
51
У цей самий день Господь вивів синів Ізраїлевих із землі Єгипетської за ополченнями їх.
Глава́ г҃і
1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю гл҃ѧ:
1
І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
2
ѡ҆ст҃ѝ мѝ всѧ́каго пе́рвенца перворожде́ннаго, разверза́ющаго всѧ̑каѧ ложесна̀ въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ ѿ человѣ́ка до скота̀, ꙗ҆́кѡ мнѣ̀ є҆́сть.
2
освяти Мені кожного первістка, який розкриває всяке лоно між синами Ізраїлевими, від людини до худоби, [тому що] Мої вони.
3
Рече́ же мѡѷсе́й къ лю́демъ: по́мните де́нь се́й, въ ѻ҆́ньже и҆зыдо́сте ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, и҆з̾ до́мꙋ рабо́ты: рꙋко́ю бо крѣ́пкою и҆зведѐ ва́съ гдⷭ҇ь ѿсю́дꙋ: и҆ не ꙗ҆ди́те ква́сна,
3
І сказав Мойсей народу: пам’ятайте цей день, в який вийшли ви з Єгипту, з дому рабства, бо рукою міцною вивів вас Господь звідти, і не їжте квасного:
4
поне́же въ дне́шнїй де́нь и҆схо́дите въ мцⷭ҇ѣ плодѡ́въ но́выхъ:
4
сьогодні виходите ви, у місяці Авиві*.
5
и҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ введе́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й въ зе́млю ханане́йскꙋ и҆ хетте́йскꙋ, и҆ а҆морре́йскꙋ и҆ є҆ѵе́йскꙋ, и҆ і҆евꙋсе́йскꙋ и҆ гергесе́йскꙋ и҆ ферезе́йскꙋ, є҆́юже клѧ́тсѧ ко ѻ҆тцє́мъ твои̑мъ, да́ти тебѣ̀ зе́млю точа́щꙋю млеко̀ и҆ ме́дъ, и҆ сотвори́ши слꙋ́жбꙋ сїю̀ сегѡ̀ мцⷭ҇а:
5
І коли введе тебе Господь [Бог твій] у землю хананеїв і хеттеїв, і аморреїв, і евеїв, і ієвусеїв, [гергесеїв, і ферезеїв,] про яку клявся Він батькам твоїм, що дасть тобі землю, де тече молоко і мед, то звершуй це служіння в цьому місяці;
6
ше́сть дні́й ꙗ҆ди́те ѡ҆прѣсно́ки, въ седмы́й же де́нь пра́здникъ гдⷭ҇ꙋ,
6
сім днів їж прісний хліб, і в сьомий день — свято Господу;
7
ѡ҆прѣсно́ки ꙗ҆ди́те се́дмь дні́й: да не ꙗ҆ви́тсѧ тебѣ̀ ква́сное, нижѐ бꙋ́детъ тебѣ̀ ква́съ во всѣ́хъ предѣ́лѣхъ твои́хъ,
7
прісний хліб потрібно їсти сім днів, і не повинно знаходитися у тебе квасного хліба, і не повинно знаходитися у тебе квасного у всіх межах твоїх.
8
и҆ возвѣсти́ши сы́нꙋ твоемꙋ̀ въ де́нь ѡ҆́нъ, глаго́лѧ: сегѡ̀ ра́ди сотвори́лъ гдⷭ҇ь бг҃ъ мнѣ̀, є҆гда̀ и҆схожда́хъ и҆з̾ є҆гѵ́пта:
8
І оголоси в день той сину твоєму, говорячи: це заради того, що Господь [Бог] зробив зі мною, коли я вийшов з Єгипту.
9
и҆ бꙋ́детъ тебѣ̀ зна́менїе на рꙋцѣ̀ твое́й, и҆ воспомина́нїе пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма, ꙗ҆́кѡ да бꙋ́детъ зако́нъ гдⷭ҇нь во оу҆стѣ́хъ твои́хъ, рꙋко́ю бо крѣ́пкою и҆зведе́ тѧ гдⷭ҇ь бг҃ъ и҆з̾ є҆гѵ́пта:
9
І нехай буде тобі це знаком на руці твоїй і пам’ятником перед очима твоїми, щоб закон Господній був у вустах твоїх, бо рукою міцною вивів тебе Господь [Бог] із Єгипту.
10
и҆ сохрани́те зако́нъ се́й по временѡ́мъ оу҆ста́влєнымъ, ѿ дні́й до дні́й,
10
Виконуй же устав цей у призначений час, з року в рік.
11
и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ введе́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й въ зе́млю ханане́йскꙋ, ꙗ҆́коже клѧ́сѧ ѻ҆тцє́мъ твои̑мъ, и҆ да́стъ ю҆̀ тебѣ̀:
11
І коли введе тебе Господь [Бог твій] у землю Ханаанську, як Він клявся тобі і батькам твоїм, і дасть її тобі, —
12
и҆ ѿлꙋчи́ши всѧ́кое разверза́ющее ложесна̀, мꙋ́жескъ по́лъ гдⷭ҇ꙋ: всѧ́кое разверза́ющее ложесна̀ ѿ ста́дъ и҆лѝ ѿ скѡ́тъ твои́хъ, є҆ли̑ка бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀, мꙋ́жескъ по́лъ ѡ҆свѧти́ши гдⷭ҇ꙋ:
12
відокремлюй Господу все [чоловічої статі], що розкриває утробу; і все первородне з худоби, яка у тебе буде, чоловічої статі, [присвячуй] Господу,
13
всѧ́кое разверза́ющее оу҆тро́бꙋ ѻ҆́слю премѣни́ши ѻ҆вце́ю: а҆́ще же не премѣни́ши, и҆скꙋ́пиши є҆̀: и҆ всѧ́каго пе́рвенца человѣ́ча сынѡ́въ твои́хъ да и҆скꙋ́пиши:
13
а всякого з ослів, що розкриває [утробу], заміняй агнцем; а якщо не заміниш, викупи його; і кожного первістка людського із синів твоїх викуповуй.
14
а҆́ще же вопро́ситъ тѧ̀ сы́нъ тво́й по си́хъ, глаго́лѧ: что̀ сїѐ; и҆ рече́ши є҆мꙋ̀: ꙗ҆́кѡ рꙋко́ю крѣ́пкою и҆зведѐ на́съ гдⷭ҇ь и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, и҆з̾ до́мꙋ рабо́ты,
14
І коли опісля запитає тебе син твій, говорячи: що це? то скажи йому: рукою міцною вивів нас Господь із Єгипту, із дому рабства;
15
є҆гда́ бо ѡ҆жесточи́сѧ фараѡ́нъ ѿпꙋсти́ти на́съ, и҆збѝ гдⷭ҇ь всѧ́каго пе́рвенца въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, ѿ пе́рвенца человѣ́ча до пе́рвенца ско́тїѧ: сегѡ̀ ра́ди а҆́зъ въ же́ртвꙋ приношꙋ̀ всѧ́кое разверза́ющее ложесна̀, мꙋ́жескъ по́лъ гдⷭ҇ꙋ, и҆ всѧ́каго пе́рвенца сынѡ́въ мои́хъ и҆скꙋплю̀,
15
бо коли фараон опирався відпустити нас, Господь умертвив усіх первістків у землі Єгипетській, від первістка людського до первістка із худоби, — тому я приношу в жертву Господу все, що розкриває утробу, чоловічої статі, а всякого первістка із синів моїх викуповую;
16
и҆ бꙋ́детъ въ зна́менїе на рꙋцѣ̀ твое́й, и҆ непоколеби́мо пред̾ ѻ҆чесы̀ твои́ми: рꙋко́ю бо крѣ́пкою и҆зведе́ тѧ гдⷭ҇ь и҆з̾ є҆гѵ́пта.
16
і нехай буде це знаком на руці твоїй і замість пов’язки над очима твоїми, тому що рукою міцною Господь вивів нас з Єгипту.
17
Є҆гда́ же ѿпꙋстѝ фараѡ́нъ лю́ди, не поведѐ и҆́хъ бг҃ъ пꙋте́мъ землѝ фѷлїсті́мскїѧ, ꙗ҆́кѡ бли́з̾ бѧ́ше, и҆́бо речѐ бг҃ъ: да не когда̀ раска́ютсѧ лю́дїе, ви́дѣвше ра́ть, и҆ возвратѧ́тсѧ во є҆гѵ́петъ.
17
Коли ж фараон відпустив народ, Бог не повів його по дорозі землі Филистимської, тому що вона близька; бо сказав Бог: щоб не розкаявся народ, побачивши війну, і не повернувся до Єгипту.
18
И҆ ѡ҆бведѐ бг҃ъ лю́ди пꙋте́мъ, и҆́же въ пꙋсты́ню къ чермно́мꙋ мо́рю. Пѧ́тагѡ же ро́да и҆зыдо́ша сы́нове і҆и҃лєвы ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ.
18
І обвів Бог народ дорогою пустельною до Червоного моря. І вийшли сини Ізраїлеві озброєні із землі Єгипетської.
19
И҆ взѧ̀ мѡѷсе́й кѡ́сти і҆ѡ́сифѡвы съ собо́ю: клѧ́твою бо заклѧ̀ і҆ѡ́сифъ сы́ны і҆и҃лєвы, глаго́лѧ: присѣще́нїемъ присѣти́тъ ва́съ гдⷭ҇ь, и҆ и҆знесе́те ѿсю́дꙋ кѡ́сти моѧ̑ съ собо́ю.
19
І взяв Мойсей із собою кості Йосифа, бо [Йосиф] клятвою закляв синів Ізраїлевих, сказавши: відвідає вас Бог, і ви із собою винесіть кості мої звідси.
20
Воздви́гшесѧ же сы́нове і҆и҃лєвы ѿ сокхѡ́ѳа, ѡ҆полчи́шасѧ во ѻ҆ѳѡ́мѣ при пꙋсты́ни.
20
І рушили [сини Ізраїлеві] із Сокхофа і розташувалися станом в Ефамі, у кінці пустелі.
21
Бг҃ъ же вожда́ше и҆̀хъ, въ де́нь оу҆́бѡ столпо́мъ ѡ҆́блачнымъ, показа́ти и҆̀мъ пꙋ́ть, но́щїю же столпо́мъ ѻ҆́гненнымъ, свѣти́ти и҆̀мъ:
21
Господь же йшов перед ними вдень у стовпі хмарному, показуючи їм шлях, а вночі у стовпі вогненному, світячи їм, щоб іти їм і вдень і вночі.
22
и҆ не ѡ҆скꙋдѣ̀ сто́лпъ ѡ҆́блачный во днѝ и҆ сто́лпъ ѻ҆́гненный но́щїю пред̾ всѣ́ми людьмѝ.
22
Не відлучався стовп хмарний удень і стовп вогненний уночі від лиця [усього] народу.
Глава́ д҃і
1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю гл҃ѧ:
1
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2
рцы̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ ѡ҆брати́вшесѧ да ѡ҆полча́тсѧ прѧ́мѡ придво́рїю, междꙋ̀ магдѡ́ломъ и҆ междꙋ̀ мо́ремъ, прѧ́мѡ веельсепфѡ́нꙋ: пред̾ ни́ми ѡ҆полчи́шисѧ при мо́ри:
2
скажи синам Ізраїлевим, щоб вони повернули і розташувалися станом перед Пи-Гахирофом, між Мигдолом і між морем, перед Ваал-Цефоном; навпроти нього поставте стан біля моря.
3
и҆ рече́тъ фараѡ́нъ лю́демъ свои̑мъ ѡ҆ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ: заблꙋжда́ютъ сі́и по землѝ, затвори́ бо и҆̀хъ пꙋсты́нѧ:
3
І скаже фараон [народу своєму] про синів Ізраїлевих: вони заблукали в землі цій, замкнула їх пустеля.
4
а҆́зъ же ѡ҆жесточꙋ̀ се́рдце фараѡ́ново, и҆ пожене́тъ созадѝ и҆́хъ, и҆ просла́влюсѧ въ фараѡ́нѣ и҆ во все́мъ во́инствѣ є҆гѡ̀: и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ всѝ є҆гѵ́птѧне, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь. И҆ сотвори́ша та́кѡ.
4
А Я озлоблю серце фараона, і він поженеться за ними, і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його; і пізнають [усі] єгиптяни, що Я Господь. І зробили так.
5
И҆ возвѣще́но бы́сть царю̀ є҆гѵ́петскомꙋ, ꙗ҆́кѡ бѣжа́ша лю́дїе, и҆ преврати́сѧ се́рдце фараѡ́ново и҆ рабѡ́въ є҆гѡ̀ на лю́ди, и҆ реко́ша: что̀ сїѐ сотвори́хомъ, ѿпꙋсти́вше сы́ны і҆и҃лєвы, да не рабо́таютъ на́мъ;
5
І сповіщено було цареві Єгипетському, що народ утік; і навернулося серце фараона і рабів його проти народу цього, і вони сказали: що це ми зробили? навіщо відпустили ізраїльтян, щоб вони не працювали на нас?
6
Впрѧжѐ оу҆̀бо фараѡ́нъ колєсни́цы своѧ̑, и҆ всѧ̑ лю́ди своѧ̑ собра̀ съ собо́ю:
6
[Фараон] запряг колісницю свою і народ свій узяв із собою;
7
и҆ поѧ́тъ ше́сть сѡ́тъ колесни́цъ и҆збра́нныхъ, и҆ всѧ̑ ко́ни є҆гѵ́пєтскїѧ, и҆ трїста́ты над̾ всѣ́ми.
7
і взяв шістсот колісниць добірних і всі колісниці єгипетські, і начальників над усіма ними.
8
И҆ ѡ҆жесточѝ гдⷭ҇ь се́рдце фараѡ́на царѧ̀ є҆гѵ́петскагѡ и҆ рабѡ́въ є҆гѡ̀, и҆ погна̀ созадѝ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. Сы́нове же і҆и҃лєвы и҆схожда́хꙋ рꙋко́ю высо́кою.
8
І озлобив Господь серце фараона, царя Єгипетського [і рабів його], і він погнався за синами Ізраїлевими; сини ж Ізраїлеві йшли під рукою високою.
9
И҆ погна́ша є҆гѵ́птѧне в̾слѣ́дъ и҆́хъ, и҆ ѡ҆брѣто́ша и҆̀хъ ѡ҆полчи́вшихсѧ при мо́ри: и҆ всѧ̑ ко́ни и҆ колєсни́цы фараѡ́нѡвы, и҆ кѡ́нницы, и҆ во́инство є҆гѡ̀ прѧ́мѡ придво́рїю, проти́вꙋ веельсепфѡ́на.
9
І погналися за ними єгиптяни, і всі коні з колісницями фараона, і вершники, і все військо його, і наздогнали їх, розташованих біля моря, при Пи-Гахирофі перед Ваал-Цефоном.
10
И҆ фараѡ́нъ приближа́шесѧ. Воззрѣ́вше же сы́нове і҆и҃лєвы ѻ҆чи́ма, ви́дѣша: и҆ сѐ, є҆гѵ́птѧне ѡ҆полчи́шасѧ в̾слѣ́дъ и҆́хъ: и҆ оу҆боѧ́шасѧ ѕѣлѡ̀, и҆ возопи́ша сы́нове і҆и҃лєвы ко гдⷭ҇ꙋ
10
Фараон наблизився, і сини Ізраїлеві оглянулись, і ось, єгиптяни йдуть за ними: і дуже злякалися і заволали сини Ізраїлеві до Господа,
11
и҆ реко́ша къ мѡѷсе́ю: за є҆́же не бы́ти гробѡ́мъ во є҆гѵ́птѣ, и҆зве́лъ є҆сѝ на́съ оу҆мертви́ти въ пꙋсты́ни: что̀ сїѐ сотвори́лъ є҆сѝ на́мъ, и҆зве́дъ на́съ и҆з̾ є҆гѵ́пта;
11
і сказали Мойсеєві: хіба немає гробів у Єгипті, що ти привів нас помирати у пустелі? що це ти зробив з нами, вивівши нас з Єгипту?
12
не се́й ли бѧ́ше глаго́лъ, є҆го́же реко́хомъ къ тебѣ̀ во є҆гѵ́птѣ, глаго́люще: ѡ҆ста́ви на́съ, да рабо́таемъ є҆гѵ́птѧнѡмъ: лꙋ́чше бо бѧ́ше на́мъ рабо́тати є҆гѵ́птѧнѡмъ, не́жели оу҆мре́ти въ пꙋсты́ни се́й.
12
Чи не це саме говорили ми тобі в Єгипті, сказавши: залиш нас, нехай ми будемо працювати на єгиптян? Тому що краще бути нам у рабстві в єгиптян, ніж померти в пустелі.
13
Рече́ же мѡѷсе́й къ лю́демъ: дерза́йте, сто́йте и҆ зри́те спⷭ҇нїе є҆́же ѿ гдⷭ҇а, є҆́же сотвори́тъ на́мъ дне́сь: и҆́мже бо ѡ҆́бразомъ ви́дѣсте є҆гѵ́птѧнъ дне́сь, не приложитѐ ктомꙋ̀ ви́дѣти и҆̀хъ въ вѣ́чное вре́мѧ:
13
Але Мойсей сказав народу: не бійтеся, стійте — і побачите спасіння Господнє, яке Він сотворить вам нині, бо єгиптян, яких бачите ви нині, більше не побачите повік;
14
гдⷭ҇ь побо́ретъ по ва́съ, вы́ же оу҆мо́лкните.
14
Господь буде поборювати за вас, а ви будьте спокійні.
15
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: что̀ вопїе́ши ко мнѣ̀; рцы̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ да пꙋтеше́ствꙋютъ,
15
І сказав Господь Мойсеєві: чого ти волаєш до Мене? скажи синам Ізраїлевим, щоб вони йшли,
16
ты́ же возмѝ же́злъ тво́й и҆ прострѝ рꙋ́кꙋ твою̀ на мо́ре, и҆ расто́ргни є҆̀: и҆ да вни́дꙋтъ сы́нове і҆и҃лєвы посредѣ̀ мо́рѧ по сꙋ́хꙋ:
16
а ти підніми жезл твій і простягни руку твою на море, і розділи його, і пройдуть сини Ізраїлеві посеред моря по суші;
17
и҆ сѐ, а҆́зъ ѡ҆жесточꙋ̀ се́рдце фараѡ́ново и҆ всѣ́хъ є҆гѵ́птѧнъ, и҆ вни́дꙋтъ в̾слѣ́дъ и҆́хъ: и҆ просла́влюсѧ въ фараѡ́нѣ и҆ во все́мъ во́инствѣ є҆гѡ̀, и҆ въ колесни́цахъ и҆ въ ко́нехъ є҆гѡ̀,
17
Я ж озлоблю серце [фараона і всіх] єгиптян, і вони підуть слідом за ними; і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його, на колісницях його і на вершниках його;
18
и҆ оу҆вѣ́дѧтъ всѝ є҆гѵ́птѧне, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь, є҆гда̀ прославлѧ́юсѧ въ фараѡ́нѣ и҆ въ колесни́цахъ и҆ въ ко́нехъ є҆гѡ̀.
18
і пізнають [усі] єгиптяни, що я Господь, коли покажу славу Мою на фараоні, на колісницях його і на вершниках його.
19
Взѧ́тсѧ же а҆́гг҃лъ бж҃їй ходѧ́й пред̾ полко́мъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆ по́йде созадѝ и҆́хъ, взѧ́тсѧ же и҆ сто́лпъ ѡ҆́блачный ѿ лица̀ и҆́хъ и҆ ста̀ созадѝ и҆́хъ.
19
І рушив ангел Божий, який ішов перед станом [синів] Ізраїлевих, і пішов позаду них; рушив і стовп хмарний від лиця їх і став за ними;
20
И҆ вни́де посредѣ̀ полка̀ є҆гѵ́петска и҆ посредѣ̀ полка̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆ ста̀: и҆ бы́сть тма̀ и҆ мра́къ, и҆ прїи́де но́щь, и҆ не смѣси́шасѧ дрꙋ́гъ съ дрꙋ́гомъ во всю̀ но́щь.
20
і ввійшов у середину між станом єгипетським і між станом [синів] Ізраїлевих, і був хмарою і мороком для одних і освітлював ніч для інших, і не зблизилися одні з одними всю ніч.
21
Простре́ же мѡѷсе́й рꙋ́кꙋ на мо́ре, и҆ возгна̀ гдⷭ҇ь мо́ре вѣ́тромъ ю҆́жнымъ си́льнымъ всю̀ но́щь, и҆ сотворѝ мо́ре сꙋ́шꙋ, и҆ разстꙋпи́сѧ вода̀.
21
І простяг Мойсей руку свою на море, і гнав Господь море сильним східним вітром усю ніч і зробив море сушею, і розступилися води.
22
И҆ внидо́ша сы́нове і҆и҃лєвы посредѣ̀ мо́рѧ по сꙋ́хꙋ, и҆ вода̀ и҆̀мъ стѣна̀ бы́сть ѡ҆деснꙋ́ю и҆ стѣна̀ ѡ҆шꙋ́юю.
22
І пішли сини Ізраїлеві серед моря по суші: во́ди ж були їм стіною з правого і з лівого боків.
23
Погна́ша же є҆гѵ́птѧне и҆ внидо́ша в̾слѣ́дъ и҆́хъ, и҆ всѧ́къ ко́нь фараѡ́новъ, и҆ колєсни́цы, и҆ вса́дники посредѣ̀ мо́рѧ.
23
Погналися єгиптяни, й увійшли за ними у середину моря всі коні фараона, колісниці його і вершники його.
24
Бы́сть же въ стра́жꙋ оу҆́треннюю, и҆ воззрѣ̀ гдⷭ҇ь на по́лкъ є҆гѵ́петскїй въ столпѣ̀ ѻ҆́гненнѣмъ и҆ ѡ҆́блачнѣмъ, и҆ смѧтѐ по́лкъ є҆гѵ́петскїй,
24
І в ранкову сторожу поглянув Господь на стан єгиптян зі стовпа вогненного і хмарного і привів у замішання стан єгиптян;
25
и҆ свѧза̀ ѡ҆́си колесни́цъ и҆́хъ, и҆ ведѧ́ше и҆̀хъ съ нꙋ́ждею. И҆ реко́ша є҆гѵ́птѧне: бѣжи́мъ ѿ лица̀ і҆и҃лева, гдⷭ҇ь бо побора́етъ по ни́хъ на є҆гѵ́птѧны.
25
і відібрав колеса у колісниць їхніх, так що вони насилу волокли їх. І сказали єгиптяни: побіжимо від ізраїльтян, тому що Господь поборює за них проти єгиптян.
26
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: прострѝ рꙋ́кꙋ твою̀ на мо́ре, и҆ да совокꙋпи́тсѧ вода̀ и҆ да покры́етъ є҆гѵ́птѧны, колєсни́цы же и҆ вса́дники.
26
І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою на море, і нехай повернуться во́ди на єгиптян, на колісниці їхні і на вершників їхніх.
27
Простре́ же мѡѷсе́й рꙋ́кꙋ на мо́ре, и҆ оу҆стро́исѧ вода̀ ко дню̀ на мѣ́сто: є҆гѵ́птѧне же бѣжа́ша под̾ водо́ю, и҆ и҆стрѧсѐ гдⷭ҇ь є҆гѵ́птѧны посредѣ̀ мо́рѧ:
27
І простягнув Мойсей руку свою на море, і до ранку вода повернулася у своє місце; а єгиптяни бігли назустріч [воді]. Так потопив Господь єгиптян посеред моря.
28
и҆ ѡ҆брати́вшисѧ вода̀ покры̀ колєсни́цы и҆ вса́дники и҆ всю̀ си́лꙋ фараѡ́новꙋ, вше́дши в̾слѣ́дъ и҆́хъ въ мо́ре: и҆ не ѡ҆ста̀ ѿ ни́хъ ни є҆ди́нъ.
28
І вода повернулася і покрила колісниці і вершників усього війська фараонового, що ввійшли за ними в море; не залишилося жодного з них.
29
Сы́нове же і҆и҃лєвы проидо́ша по сꙋ́хꙋ посредѣ̀ мо́рѧ: вода́ же и҆̀мъ стѣна̀ (бы́сть) ѡ҆деснꙋ́ю и҆ стѣна̀ ѡ҆шꙋ́юю,
29
А сини Ізраїлеві пройшли по суші серед моря; води [були] їм стіною з правого і [стіною] з лівого боків.
30
и҆ и҆зба́ви гдⷭ҇ь і҆и҃лѧ въ де́нь ѡ҆́нъ и҆з̾ рꙋкѝ є҆гѵ́петскїѧ: и҆ ви́дѣша сы́нове і҆и҃лєвы є҆гѵ́птѧнъ и҆зме́ршихъ при краѝ мо́рѧ.
30
І визволив Господь у день той ізраїльтян з рук єгиптян, і побачили [сини] Ізраїлеві єгиптян мертвими на березі моря.
31
Ви́дѣ же і҆и҃ль рꙋ́кꙋ вели́кꙋю, ꙗ҆̀же сотворѝ гдⷭ҇ь є҆гѵ́птѧнѡмъ, и҆ оу҆боѧ́шасѧ лю́дїе гдⷭ҇а и҆ вѣ́роваша бг҃ꙋ и҆ мѡѷсе́ю оу҆го́дникꙋ є҆гѡ̀.
31
І побачили ізраїльтяни руку велику, яку явив Господь над єгиптянами, й убоявся народ Господа і повірив Господу і Мойсеєві, рабові Його. Тоді Мойсей і сини Ізраїлеві заспівали Господу пісню цю і говорили:
32
Тогда̀ воспѣ̀ мѡѷсе́й и҆ сы́нове і҆и҃лєвы пѣ́снь сїю̀ гдⷭ҇ви, и҆ реко́ша глаго́люще:
Глава́ є҃і
1
Пои́мъ гдⷭ҇ви, сла́внѡ бо просла́висѧ: конѧ̀ и҆ вса́дника вве́рже въ мо́ре:
1
Співаю Господу, бо Він високо звеличився; коня і вершника його ввергнув у море.
2
помо́щникъ и҆ покрови́тель бы́сть мнѣ̀ во спⷭ҇нїе: се́й мо́й бг҃ъ и҆ просла́влю є҆го̀, бг҃ъ ѻ҆ц҃а̀ моегѡ̀ и҆ вознесꙋ̀ є҆го̀:
2
Господь кріпость моя і слава моя, Він був мені спасінням. Він Бог мій, і прославлю Його; Бог отця мого, і прославлю Його.
3
гдⷭ҇ь сокрꙋша́ѧй бра̑ни, гдⷭ҇ь и҆́мѧ є҆мꙋ̀,
3
Господь муж брані, Єгова ім’я Йому.
4
колєсни́цы фараѡ́нѡвы и҆ си́лꙋ є҆гѡ̀ вве́рже въ мо́ре, и҆збра̑нныѧ вса́дники трїста́ты потопѝ въ чермнѣ́мъ мо́ри,
4
Колісниці фараона і військо його ввергнув Він у море, і вибрані воєначальники його потонули в Червоному морі.
5
пꙋчи́ною покры̀ и҆̀хъ, погрѧзо́ша во глꙋбинѣ̀ ꙗ҆́кѡ ка́мень:
5
Безодні покрили їх: вони пішли у глибину, як камінь.
6
десни́ца твоѧ̀, гдⷭ҇и, просла́висѧ въ крѣ́пости, десна́ѧ твоѧ̀ рꙋка̀, гдⷭ҇и, сокрꙋшѝ врагѝ:
6
Правиця Твоя, Господи, прославилася силою; правиця Твоя, Господи, убила ворога.
7
и҆ мно́жествомъ сла́вы твоеѧ̀ сте́рлъ є҆сѝ сопроти́вныхъ, посла́лъ є҆сѝ гнѣ́въ тво́й, поѧдѐ ѧ҆̀ ꙗ҆́кѡ сте́блїе,
7
Величчю слави Твоєї Ти скинув тих, що повстали проти Тебе. Ти послав гнів Твій, і він попалив їх, як солому.
8
и҆ дꙋ́хомъ ꙗ҆́рости твоеѧ̀ разстꙋпи́сѧ вода̀: ѡ҆гꙋстѣ́ша ꙗ҆́кѡ стѣна̀ во́ды, ѡ҆гꙋстѣ́ша и҆ вѡ́лны посредѣ̀ мо́рѧ:
8
Від подуву Твого розступилися води, волога стала, як стіна, загустіли безодні в серці моря.
9
речѐ вра́гъ: гна́въ пости́гнꙋ, раздѣлю̀ коры́сть, и҆спо́лню дꙋ́шꙋ мою̀, оу҆бїю̀ мече́мъ мои́мъ, госпо́дствовати бꙋ́детъ рꙋка̀ моѧ̀:
9
Ворог сказав: поженуся, наздожену, розділю здобич; насититься ними душа моя, оголю меч мій, знищить їх рука моя.
10
посла́лъ є҆сѝ дх҃а твоего̀, покры̀ ѧ҆̀ мо́ре, погрѧзо́ша ꙗ҆́кѡ ѻ҆́лово въ водѣ̀ ѕѣ́лнѣй:
10
Ти подув духом Твоїм, і покрило їх море: вони занурилися, як свинець, у великих водах.
11
кто̀ подо́бенъ тебѣ̀ въ бозѣ́хъ, гдⷭ҇и, кто̀ подо́бенъ тебѣ̀; просла́вленъ во ст҃ы́хъ, ди́венъ въ сла́вѣ, творѧ́й чꙋдеса̀:
11
Хто, як Ти, Господи, між богами? Хто, як Ти, величний святістю, славний похвалами, Творець чудес?
12
просте́рлъ є҆сѝ десни́цꙋ свою̀, пожрѐ ѧ҆̀ землѧ̀,
12
Ти простяг правицю Твою: поглинула їх земля.
13
наста́вилъ є҆сѝ пра́вдою твое́ю лю́ди твоѧ̑ сїѧ̑, ꙗ҆̀же и҆зба́вилъ є҆сѝ, оу҆тѣ́шилъ є҆сѝ крѣ́постїю твое́ю во ѡ҆би́тель ст҃ꙋ́ю твою̀:
13
Ти ведеш милістю Твоєю народ цей, який Ти визволив, — супроводжуєш силою Твоєю в оселю святині Твоєї.
14
слы́шаша ꙗ҆зы́цы и҆ прогнѣ́вашасѧ, бѡлѣ́зни прїѧ́ша живꙋ́щїи въ фѷлїсті́мѣ:
14
Почули народи і тремтять: жах огорнув жителів филистимських;
15
тогда̀ потща́шасѧ влады́цы є҆дѡ́мстїи и҆ кнѧ̑зи мѡаві́тстїи, прїѧ́тъ ѧ҆̀ тре́петъ: раста́ѧша всѝ живꙋ́щїи въ ханаа́нѣ:
15
тоді засмутилися князі Едомові, тремтіння огорнуло вождів моавитських, засумували всі жителі Ханаана.
16
да нападе́тъ на нѧ̀ стра́хъ и҆ тре́петъ: вели́чїемъ мы́шцы твоеѧ̀ да ѡ҆ка́менѧтсѧ, до́ндеже про́йдꙋтъ лю́дїе твоѝ, гдⷭ҇и, до́ндеже про́йдꙋтъ лю́дїе твоѝ сі́и, ꙗ҆̀же стѧжа́лъ є҆сѝ:
16
Нехай нападуть на них страх і жах; від величі сили Твоєї нехай оніміють вони, як камінь, поки проходить народ Твій, Господи, поки проходить цей народ, який Ти придбав.
17
вве́дъ насадѝ ѧ҆̀ въ го́рꙋ достоѧ́нїѧ твоегѡ̀, въ гото́вое жили́ще твоѐ, є҆́же содѣ́лалъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, ст҃ы́ню, гдⷭ҇и, ю҆́же оу҆гото́вастѣ рꙋ́цѣ твоѝ:
17
Введи його і насади його на горі насліддя Твого, на місці, яке Ти вчинив оселею Собі, Господи, у святилище, яке створили руки Твої, Владико!
18
гдⷭ҇ь црⷭ҇твꙋѧй вѣ́ки, и҆ на вѣ́къ, и҆ є҆щѐ:
18
Господь буде царювати повіки й у вічність.
19
є҆гда̀ вни́де ко́нница фараѡ́нова съ колесни́цами и҆ вса̑дники въ мо́ре, и҆ наведѐ на ни́хъ гдⷭ҇ь во́дꙋ морскꙋ́ю: сы́нове же і҆и҃лєвы проидо́ша сꙋ́шею посредѣ̀ мо́рѧ.
19
Коли ввійшли коні фараона з колісницями його і з вершниками його в море, то Господь повернув на них води морські, а сини Ізраїлеві пройшли по суші серед моря.
20
Взѧ́ же марїа́мъ прⷪ҇ро́чица, сестра̀ а҆арѡ́нова, тѷмпа́нъ въ рꙋ́цѣ своѝ, и҆ и҆зыдо́ша всѧ̑ жєны̀ в̾слѣ́дъ є҆ѧ̀ со тѷмпа̑ны и҆ ли̑ки:
20
І взяла Маріам пророчиця, сестра Ааронова, у руку свою тимпан, і вийшли за нею всі жінки з тимпанами і радістю.
21
преднача́ же и҆̀мъ марїа́мъ, глаго́лющи: пои́мъ гдⷭ҇ви, сла́внѡ бо просла́висѧ: конѧ̀ и҆ вса́дника вве́рже въ мо́ре.
21
І заспівала Маріам перед ними: співайте Господу, тому що високо звеличився Він, коня і вершника його ввергнув у море.
22
Поѧ́тъ же мѡѷсе́й сы́ны і҆и҃лєвы ѿ мо́рѧ чермна́гѡ и҆ ведѐ и҆̀хъ въ пꙋсты́ню сꙋ́ръ: и҆ и҆дѧ́хꙋ трѝ дни̑ въ пꙋсты́ни, и҆ не ѡ҆брѣта́хꙋ воды̀ пи́ти.
22
І повів Мойсей ізраїльтян від Червоного моря, і вони вступили в пустелю Сур; і йшли вони три дні по пустелі і не знаходили води.
23
Прїидо́ша же въ ме́ррꙋ, и҆ не можа́хꙋ пи́ти воды̀ ѿ ме́рры, горька́ бо бѣ̀: сегѡ̀ ра́ди нарече́сѧ и҆́мѧ мѣ́стꙋ томꙋ̀ го́ресть.
23
Прийшли в Мерру — і не могли пити води з Мерри, тому що вона була гіркою, чому і наречено тому [місцю] ім’я: Мерра*.
24
И҆ ропта́хꙋ лю́дїе на мѡѷсе́а, глаго́люще: что̀ пїе́мъ;
24
І ремствував народ на Мойсея, говорячи: що нам пити?
25
Возопи́ же мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ, и҆ показа̀ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь дре́во, и҆ вложѝ є҆̀ въ во́дꙋ, и҆ оу҆слади́сѧ вода̀: та́мѡ положѝ є҆мꙋ̀ ѡ҆правда̑нїѧ и҆ сꙋдбы̑, и҆ та́мѡ є҆го̀ и҆скꙋсѝ,
25
[Мойсей] заволав до Господа, і Господь показав йому дерево, і він кинув його у воду, і вода зробилася солодкою. Там Бог дав народу устав і закон і там випробовував його.
26
и҆ речѐ: а҆́ще слꙋ́хомъ оу҆слы́шиши гла́съ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀, и҆ оу҆гѡ́днаѧ пред̾ ни́мъ сотвори́ши, и҆ внꙋши́ши за́повѣдемъ є҆гѡ̀, и҆ сохрани́ши всѧ̑ ѡ҆правда̑нїѧ є҆гѡ̀: всѧ́кꙋ болѣ́знь, ю҆́же наведо́хъ є҆гѵ́птѧнѡмъ, не наведꙋ̀ на тѧ̀: а҆́зъ бо є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й и҆сцѣлѧ́ѧй тѧ̀.
26
І сказав: якщо ти будеш слухатися гласу Господа, Бога твого, і чинитимеш угодне перед очима Його, і слухатимеш заповіді Його, і виконуватимеш усі устави його, то не наведу на тебе жодної з хвороб, які навів Я на Єгипет, тому що Я Господь [Бог твій], цілитель твій.
27
И҆ прїидо́ша во є҆лі́мъ, и҆ бѧ́хꙋ та́мѡ двана́десѧть и҆сто́чникѡвъ во́дъ, и҆ се́дмьдесѧтъ сте́блїй фі́нїковыхъ: и҆ ѡ҆полчи́шасѧ та́мѡ при вода́хъ.
27
І прийшли в Єлим; там було дванадцять джерел води і сімдесят фінікових дерев, і розташувалися там станом біля вод.
Глава́ ѕ҃і
1
Воздвиго́шасѧ же ѿ є҆лі́ма, и҆ прїи́де ве́сь со́нмъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ въ пꙋсты́ню сі́нъ, ꙗ҆́же є҆́сть междꙋ̀ є҆лі́момъ и҆ междꙋ̀ сі́ною. Въ пѧ́тый же на́десѧть де́нь втора́гѡ мцⷭ҇а и҆зше́дшымъ и҆̀мъ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ,
1
І рушили з Єлима, і прийшла вся громада синів Ізраїлевих у пустелю Син, що між Єлимом і між Синаєм, у п’ятнадцятий день другого місяця після виходу їх із землі Єгипетської.
2
возропта̀ ве́сь со́нмъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ на мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на,
2
І стала ремствувати вся громада синів Ізраїлевих на Мойсея й Аарона в пустелі,
3
и҆ реко́ша къ ни̑мъ сы́нове і҆и҃лєвы: ѽ, дабы̀ бы́хомъ и҆зме́рли мы̀ оу҆ѧ́звени ѿ гдⷭ҇а въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, є҆гда̀ сѣдѧ́хомъ над̾ котлы̑ мѧсны́ми и҆ ꙗ҆до́хомъ хлѣ́бы до сы́тости: ꙗ҆́кѡ и҆зведо́сте ны̀ въ пꙋсты́ню сїю̀ оу҆мори́ти ве́сь со́нмъ се́й гла́домъ.
3
і сказали їм сини Ізраїлеві: о, якби ми померли від руки Господньої у землі Єгипетській, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом, коли ми їли хліб досита! бо вивели ви нас у цю пустелю, щоб усе це зібрання виморити голодом.
4
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: сѐ, а҆́зъ ѡ҆дождю̀ ва́мъ хлѣ́бы съ небесѐ: и҆ и҆зы́дꙋтъ лю́дїе, и҆ соберꙋ́тъ дово́лное дню̀, на (всѧ́къ) де́нь, ꙗ҆́кѡ да и҆скꙋшꙋ̀ и҆̀хъ, а҆́ще по́йдꙋтъ въ зако́нѣ мое́мъ, и҆лѝ нѝ:
4
І сказав Господь Мойсеєві: ось, Я дощем дам вам хліб з неба, і нехай народ виходить і збирає щодня, скільки потрібно на день, щоб Мені випробувати його, чи буде він чинити за законом Моїм, чи ні;
5
и҆ бꙋ́детъ въ де́нь шесты́й, и҆ оу҆гото́вѧтъ, є҆́же внесꙋ́тъ, и҆ да бꙋ́детъ сꙋгꙋ́бо, є҆́же собира́ша на всѧ́къ де́нь.
5
а в шостий день нехай заготовляють, що принесуть, і буде вдвічі проти того, скільки збирають в інші дні.
6
Рече́ же мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ ко всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: въ ве́черъ (се́й) оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь и҆зведе́ вы ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ,
6
І сказали Мойсей і Аарон усій [громаді] синів Ізраїлевих: увечері дізнаєтеся ви, що Господь вивів вас із землі Єгипетської,
7
и҆ заꙋ́тра оу҆́зрите сла́вꙋ гдⷭ҇ню, внегда̀ оу҆слы́шати гдⷭ҇ꙋ ропта́нїе ва́ше на бг҃а: мы́ же что̀ є҆смы̀, ꙗ҆́кѡ ро́пщете на ны̀;
7
і вранці побачите славу Господню, бо почув Він ремство ваше на Господа: а ми що́ таке, що нарікаєте на нас?
8
И҆ речѐ мѡѷсе́й: є҆гда̀ да́стъ гдⷭ҇ь ва́мъ въ ве́черъ мѧса̀ ꙗ҆́сти и҆ хлѣ́бы заꙋ́тра до сы́тости, поне́же оу҆слы́ша гдⷭ҇ь ропта́нїе ва́ше, и҆́мже ро́пщете на ны̀: мы́ же что̀ є҆смы̀; не на на́съ бо ропта́нїе ва́ше, но то́чїю на бг҃а.
8
І сказав Мойсей: дізнаєтеся, коли Господь увечері дасть вам м’яса в їжу, а вранці хліба досита, тому що Господь почув ремство ваше, яке ви підняли проти Нього: а ми що? не на нас ремство ваше, але на Господа.
9
И҆ речѐ мѡѷсе́й ко а҆арѡ́нꙋ: глаго́ли ко всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: прїиди́те пред̾ бг҃а, оу҆слы́ша бо ропта́нїе ва́ше.
9
І сказав Мойсей Аарону: скажи всій громаді синів Ізраїлевих: станьте перед лицем Господа, бо Він почув ремство ваше.
10
Є҆гда́ же глаго́лаше а҆арѡ́нъ всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ ѡ҆брати́шасѧ въ пꙋсты́ню, и҆ сла́ва гдⷭ҇нѧ ꙗ҆ви́сѧ во ѡ҆́блацѣ,
10
І коли говорив Аарон до всієї громади синів Ізраїлевих, то вони оглянулися до пустелі, і ось, слава Господня явилася в хмарі.
11
и҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю гл҃ѧ:
11
І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
12
слы́шахъ ропта́нїе сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: рцы̀ къ ни̑мъ глаго́лѧ: къ ве́черꙋ да снѣ́сте мѧса̀ и҆ заꙋ́тра насы́титесѧ хлѣ́бѡвъ, и҆ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.
12
Я почув ремство синів Ізраїлевих; скажи їм: увечері будете їсти м’ясо, а вранці насититеся хлібом — і дізнаєтеся, що Я Господь, Бог ваш.
13
Бы́сть же ве́черъ, и҆ прїидо́ша кра̑стели и҆ покры́ша по́лкъ. Заꙋ́тра же бы́сть спа́дшей росѣ̀ ѡ҆́колѡ полка̀,
13
Увечері налетіли перепели і покрили стан, а вранці лежала роса навколо стану;
14
и҆ сѐ, на лицы̀ пꙋсты́ни ме́лко ꙗ҆́кѡ корїа́ндръ, бѣло̀ а҆́ки ле́дъ на землѝ.
14
роса піднялася, і ось, на поверхні пустелі щось дрібне, круповидне, дрібне, як іній на землі.
15
Оу҆зрѣ́вше же то̀ сы́нове і҆и҃лєвы, рѣ́ша дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ: что́ є҆сть сїѐ; Не вѣ́дѧхꙋ бо, что̀ бѧ́ше. Рече́ же мѡѷсе́й къ ни̑мъ: се́й хлѣ́бъ, є҆го́же дадѐ гдⷭ҇ь ва́мъ ꙗ҆́сти:
15
І побачили сини Ізраїлеві і говорили одне одному: що це? Бо не знали, що це. І Мойсей сказав їм: це хліб, який Господь дав вам у їжу;
16
се́й гл҃го́лъ, є҆го́же завѣща̀ гдⷭ҇ь: собери́те ѿ негѡ̀ кі́йждо на дома̑шнїѧ, гомо́ръ погла́внѡ по числꙋ̀ дꙋ́шъ ва́шихъ, кі́йждо ва́съ съ дома́шними свои́ми собери́те.
16
ось що повелів Господь: збирайте його кожен стільки, скільки може з’їсти; по гомору на людину, за числом душ, скільки в кого в наметі, збирайте.
17
И҆ сотвори́ша та́кѡ сы́нове і҆и҃лєвы, и҆ собра́ша ѻ҆́въ мно́гѡ, ѻ҆́въ же ма́лѡ:
17
І зробили так сини Ізраїлеві і зібрали, хто багато, хто мало;
18
и҆ и҆змѣ́ривше гомо́ромъ, не преизбы́точествова и҆́же мно́гѡ, и҆ и҆́же ма́лѡ, не мнѣ́е прїѧ́тъ: кі́йждо на дома́шнихъ свои́хъ собра́ша.
18
і міряли гомором, і в того, хто зібрав багато, не було зайвого, і в того, хто мало, не було нестачі: кожен зібрав, скільки йому з’їсти.
19
И҆ речѐ мѡѷсе́й къ ни̑мъ: никто́же да ѡ҆ста́витъ на оу҆́трїе ѿ негѡ̀.
19
І сказав їм Мойсей: ніхто не залишай цього до ранку.
20
И҆ не послꙋ́шаша мѡѷсе́а, но ѡ҆ста́виша нѣ́цыи ѿ негѡ̀ на оу҆́трїе, и҆ воскипѣ̀ червьмѝ и҆ возсмердѣ́сѧ. И҆ ѡ҆скорби́сѧ на ни́хъ мѡѷсе́й.
20
Але не послухали вони Мойсея, і залишили від цього деякі до ранку, — і завелася черва, і воно засмерділо. І розгнівався на них Мойсей.
21
И҆ собира́ша ѻ҆́ное ра́нѡ ра́нѡ, кі́йждо надлежа́щее себѣ̀: є҆гда́ же ѡ҆грѣва́ше со́лнце, растаѧва́ше.
21
І збирали його рано-вранці, кожен скільки йому з’їсти; коли ж обігрівало сонце, воно тануло.
22
Бы́сть же въ де́нь шесты́й, собра́ша потре́бное сꙋгꙋ́бѡ, два̀ гомѡ́ра комꙋ́ждо. Прїидо́ша же всѝ кнѧ̑зи со́нма и҆ повѣ́даша мѡѷсе́ю.
22
У шостий же день зібрали хліба вдвічі, по два гомори на кожного. І прийшли всі начальники громади і донесли Мойсеєві.
23
Рече́ же мѡѷсе́й къ ни̑мъ: сїѐ сло́во є҆́сть, є҆́же гл҃а гдⷭ҇ь: сꙋббѡ́та поко́й ст҃ъ гдⷭ҇ꙋ заꙋ́тра: є҆ли̑ка а҆́ще печетѐ, пецы́те, и҆ є҆ли̑ка а҆́ще варитѐ, вари́те, все́ же и҆збы́точное ѡ҆ста́вите въ скро́вѣ на оу҆́трїе.
23
І [Мойсей] сказав їм: ось що сказав Господь: завтра спокій, свята субота Господня; що потрібно пекти, печіть, і що потрібно варити, варіть сьогодні, а що залишиться, відкладіть і збережіть до ранку.
24
И҆ ѡ҆ста́виша ѿ тогѡ̀ до оу҆́трїѧ, ꙗ҆́коже заповѣ́да и҆̀мъ мѡѷсе́й: и҆ не возсмердѣ́сѧ, нижѐ че́рвь бы́сть въ не́мъ.
24
І відклали те до ранку, як повелів [їм] Мойсей, і воно не засмерділо, і черви не було в ньому.
25
Рече́ же мѡѷсе́й: ꙗ҆ди́те дне́сь, є҆́сть бо сꙋббѡ́та поко́й гдⷭ҇ꙋ: дне́сь не ѡ҆брѧ́щете на по́ли:
25
І сказав Мойсей: їжте його сьогодні, бо сьогодні субота Господня; сьогодні не знайдете його на полі;
26
ше́сть дні́й собира́йте, въ седмы́й же де́нь сꙋббѡ́та: ꙗ҆́кѡ не бꙋ́детъ въ не́мъ.
26
шість днів збирайте його, а в сьомий день — субота: не буде його в цей день.
27
Бы́сть же въ седмы́й де́нь, и҆зыдо́ша нѣ́цыи ѿ люді́й собира́ти, и҆ не ѡ҆брѣто́ша.
27
Але деякі з народу вийшли в сьомий день збирати — і не знайшли.
28
Рече́ же гдⷭ҇ь мѡѷсе́ови: доко́лѣ не хо́щете послꙋ́шати за́повѣдїй мои́хъ и҆ зако́на моегѡ̀;
28
І сказав Господь Мойсеєві: чи довго ви будете ухилятися від дотримання заповідей Моїх і законів Моїх?
29
зри́те: гдⷭ҇ь бо дадѐ ва́мъ сꙋббѡ́тꙋ де́нь се́й: сегѡ̀ ра́ди то́й дадѐ ва́мъ въ де́нь шесты́й хлѣ́ба на два̀ дни̑: сѣди́те кі́йждо ва́съ въ домꙋ̀ свое́мъ оу҆ себє̀, никто́же да и҆схо́дитъ ѿ мѣ́ста своегѡ̀ въ де́нь седмы́й.
29
дивіться, Господь дав вам суботу, тому Він і дає в шостий день хліба на два дні: залишайтеся кожен у себе [у домі своєму], ніхто не виходь від місця свого в сьомий день.
30
И҆ сꙋббѡ́тствоваша лю́дїе въ де́нь седмы́й.
30
І спочивав народ у сьомий день.
31
И҆ прозва́ша сы́нове і҆и҃лєвы и҆́мѧ томꙋ̀ ма́нна: бѧ́ше же ꙗ҆́кѡ сѣ́мѧ корїа́ндрово бѣло̀, вкꙋ́съ же є҆гѡ̀ а҆́ки мꙋка̀ съ ме́домъ.
31
І нарік дім Ізраїлів хлібу тому ім’я: манна; вона була, як коріандрове насіння, біла, на смак же як корж із медом.
32
Рече́ же и҆̀мъ мѡѷсе́й: се́й гл҃го́лъ, є҆го́же завѣща̀ гдⷭ҇ь: напо́лните гомо́ръ ѿ ма́нны въ скро́въ въ ро́ды ва́шѧ: да ви́дѧтъ хлѣ́бъ, є҆го́же ꙗ҆до́сте вы̀ въ пꙋсты́ни, є҆гда̀ и҆зведѐ ва́съ гдⷭ҇ь ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ.
32
І сказав Мойсей: ось що повелів Господь: наповніть [манною] гомор для збереження в роди ваші, щоб бачили хліб, яким Я годував вас у пустелі, коли вивів вас із землі Єгипетської.
33
И҆ речѐ мѡѷсе́й ко а҆арѡ́нꙋ: возмѝ ста́мнꙋ златꙋ́ю є҆ди́нꙋ и҆ вложѝ въ ню̀ гомо́ръ по́лный ѿ ма́нны, и҆ положи́ши тꙋ́ю пред̾ бг҃омъ въ соблюде́нїе въ ро́ды ва́шѧ.
33
І сказав Мойсей Аарону: візьми один сосуд [золотий], і поклади в нього повний гомор манни, і постав його перед Господом, для збереження в роди ваші.
34
Ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, положѝ ю҆̀ а҆арѡ́нъ пред̾ свидѣ́нїемъ въ соблюде́нїе.
34
І поставив його Аарон перед ковчегом свідоцтва для збереження, як повелів Господь Мойсеєві.
35
Сы́нове же і҆и҃лєвы ꙗ҆до́ша ма́ннꙋ лѣ́тъ четы́редесѧть, до́ндеже прїидо́ша въ зе́млю ѡ҆бита́емꙋю, и҆ ꙗ҆до́ша ма́ннꙋ, до́ндеже прїидо́ша во странꙋ̀ фїнїкі́йскꙋю:
35
Сини Ізраїлеві їли манну сорок років, поки не прийшли в землю обітовану; манну їли вони, поки не прийшли до меж землі Ханаанської.
36
гомо́ръ же десѧ́таѧ ча́сть тре́хъ мѣ́ръ [Є҆вр.: є҆́фы] бѧ́ше.
36
А гомор є десята частина ефи.
Глава́ з҃і
1
И҆ воздви́жесѧ ве́сь со́нмъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ѿ пꙋсты́ни сі́нъ по полкѡ́мъ свои̑мъ сло́вомъ гдⷭ҇нимъ и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ рафїді́нѣ. Не бѧ́ше же воды̀ лю́демъ пи́ти,
1
І рушила вся громада синів Ізраїлевих з пустелі Син у дорогу свою, за повелінням Господнім, і розташувалися станом у Рефидимі, і не було води пити народу.
2
и҆ хꙋ́лѧхꙋ лю́дїе мѡѷсе́а, глаго́люще: да́ждь на́мъ во́дꙋ, да пїе́мъ. И҆ речѐ и҆̀мъ мѡѷсе́й: что̀ хꙋ́лите мѧ̀; и҆ что̀ и҆скꙋша́ете гдⷭ҇а;
2
І дорікав народ Мойсею, і говорив: дайте нам води пити. І сказав їм Мойсей: чого ви дорікаєте мені? чому спокушаєте Господа?
3
Возжажда́ша же та́мѡ лю́дїе воды̀ и҆ ропта́хꙋ на мѡѷсе́а, глаго́люще: вскꙋ́ю сїѐ; и҆зве́лъ є҆сѝ на́съ и҆з̾ є҆гѵ́пта оу҆мори́ти на́съ и҆ ча̑да на̑ша и҆ скоты̀ жа́ждею;
3
І жадав там народ води, і ремствував народ на Мойсея, говорячи: для чого ти вивів нас з Єгипту, уморити спрагою нас і дітей наших і отари наші?
4
Возопи́ же мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ глаго́лѧ: что̀ сотворю̀ лю́демъ си̑мъ; є҆щѐ ма́лѡ, и҆ побїю́тъ мѧ̀ ка́менїемъ.
4
Мойсей воззвав до Господа і сказав: що мені робити з народом цим? ще трохи, і поб’ють мене камінням.
5
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: пойдѝ пред̾ людьмѝ си́ми, и҆ поимѝ съ собо́ю ѿ ста́рєцъ людски́хъ, и҆ же́злъ, и҆́мже пресѣ́клъ є҆сѝ мо́ре, возмѝ въ рꙋ́кꙋ твою̀, и҆ пойдѝ:
5
І сказав Господь Мойсеєві: пройди перед народом, і візьми з собою декого зі старійшин ізраїльських, і жезл твій, яким ти ударив по воді, візьми в руку твою, і піди;
6
а҆́зъ же ста́нꙋ та́мѡ пре́жде прише́ствїѧ твоегѡ̀ оу҆ ка́мене въ хѡри́вѣ: и҆ оу҆да́риши въ ка́мень, и҆ и҆зы́детъ и҆з̾ негѡ̀ вода̀, и҆ да пїю́тъ лю́дїе. Сотвори́ же мѡѷсе́й та́кѡ пред̾ сы̑ны і҆и҃левыми,
6
ось, Я стану перед тобою там на скелі в Хориві, і ти удариш у скелю, і піде з неї вода, і буде пити народ. І зробив так Мойсей на очах старійшин ізраїльських.
7
и҆ прозва̀ и҆́мѧ мѣ́стꙋ томꙋ̀ и҆скꙋше́нїе и҆ похꙋле́нїе, хꙋлы̀ ра́ди сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ зане́же и҆скꙋси́ша гдⷭ҇а, глаго́люще: а҆́ще є҆́сть въ на́съ гдⷭ҇ь, и҆лѝ нѝ;
7
І нарік місцю тому ім’я: Масса і Мерива*, через докори синів Ізраїлевих і тому, що вони спокушали Господа, говорячи: чи є Господь серед нас, чи ні?
8
Прїи́де же а҆мали́къ и҆ воева̀ на і҆и҃лѧ въ рафїді́нѣ.
8
І прийшли амаликитяни і воювали з ізраїльтянами в Рефидимі.
9
Рече́ же мѡѷсе́й ко і҆исꙋ́сꙋ: и҆зберѝ себѣ̀ мꙋ́жы си̑льны и҆ и҆зше́дъ ѡ҆полчи́сѧ на а҆мали́ка заꙋ́тра: и҆ сѐ, а҆́зъ ста́нꙋ на верхꙋ̀ горы̀, и҆ же́злъ бж҃їй въ рꙋцѣ̀ мое́й.
9
Мойсей сказав Ісусові: вибери нам мужів [сильних] і піди, воюй з амаликитянами; завтра я стану на верхівці пагорба, і жезл Божий буде у руці моїй.
10
И҆ сотворѝ і҆исꙋ́съ, ꙗ҆́коже речѐ є҆мꙋ̀ мѡѷсе́й, и҆ и҆зше́дъ ѡ҆полчи́сѧ на а҆мали́ка: мѡѷсе́й же и҆ а҆арѡ́нъ и҆ ѡ҆́ръ взыдо́ша на ве́рхъ горы̀.
10
І зробив Ісус, як сказав йому Мойсей, і [пішов] воювати з амаликитянами; а Мойсей і Аарон і Ор зійшли на вершину пагорба.
11
И҆ бы́сть є҆гда̀ воздвиза́ше мѡѷсе́й рꙋ́цѣ, ѡ҆долѣва́ше і҆и҃ль: є҆гда́ же ѡ҆пꙋска́ше рꙋ́цѣ, ѡ҆долѣва́ше а҆мали́къ:
11
І коли Мойсей поднімав руки свої, перемагав Ізраїль, а коли опускав руки свої, перемагав Амалик;
12
рꙋ́цѣ же мѡѷсе́ѡвы тѧ̑жки бѣ́ша: и҆ взе́мше ка́мень, подложи́ша є҆мꙋ̀, и҆ сѣдѧ́ше на не́мъ: а҆арѡ́нъ же и҆ ѡ҆́ръ поддержа́ста рꙋ́цѣ є҆мꙋ̀, є҆ди́нъ ѿсю́дꙋ, а҆ дрꙋгі́й ѿтꙋ́дꙋ: и҆ бы́ша мѡѷсе́ови рꙋ́цѣ оу҆крѣплє́ны до захожде́нїѧ со́лнца:
12
але руки Мойсеєві обважніли, і тоді взяли камінь і підклали під нього, і він сів на ньому, Аарон же й Ор підтримували руки його, один з одного, а інший з другого боку. І були руки його піднятими до заходу сонця.
13
и҆ преѡдолѣ̀ і҆исꙋ́съ а҆мали́ка и҆ всѧ̑ лю́ди є҆гѡ̀ оу҆бі́йствомъ меча̀.
13
І знищив Ісус Амалика і народ його вістрям меча.
14
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: впишѝ сїѐ на па́мѧть въ кни̑ги и҆ вда́й во оу҆́шы і҆исꙋ́сꙋ, ꙗ҆́кѡ па́гꙋбою погꙋблю̀ па́мѧть а҆мали́ковꙋ ѿ поднебе́сныѧ.
14
І сказав Господь Мойсею: напиши це для пам’яті в книгу і донеси до Ісуса, що Я повністю зітру пам’ять амаликитян з піднебесної.
15
И҆ созда̀ мѡѷсе́й ѻ҆лта́рь гдⷭ҇ꙋ и҆ прозва̀ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь прибѣ́жище моѐ:
15
І влаштував Мойсей жертовник [Господу] і нарік йому ім’я: Ієгова Ниссі*.
16
ꙗ҆́кѡ рꙋко́ю та́йною ра́тꙋетъ гдⷭ҇ь на а҆мали́ка ѿ ро́да въ ро́дъ.
16
Бо, сказав він, рука на престолі Господа: війна у Господа проти Амалика з роду в рід.
Глава́ и҃і
1
Оу҆слы́ша же і҆оѳо́ръ, і҆ере́й мадїа́мскїй, те́сть мѡѷсе́овъ, всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ гдⷭ҇ь і҆и҃лю свои̑мъ лю́демъ, ꙗ҆́кѡ и҆зведѐ гдⷭ҇ь і҆и҃лѧ и҆з̾ є҆гѵ́пта:
1
І почув Іофор, священик мадіамський, тесть Мойсеїв, про все, що зробив Бог для Мойсея і для Ізраїля, народу Свого, коли вивів Господь Ізраїля з Єгипту,
2
и҆ поѧ̀ і҆оѳо́ръ, те́сть мѡѷсе́овъ, сепфѡ́рꙋ, женꙋ̀ мѡѷсе́овꙋ, по ѿпꙋще́нїи є҆ѧ̀,
2
і взяв Іофор, тесть Мойсеїв, Сепфору, дружину Мойсеєву, перед тим повернену,
3
и҆ два̀ сы̑на є҆ѧ̀: и҆́мѧ є҆ди́номꙋ ѿ ни́хъ гирса́мъ, глаго́лѧ: пришле́цъ бы́хъ въ землѝ чꙋжде́й,
3
і двох синів її, з яких одному ім’я Гирсам, тому що говорив Мойсей: я прибулець у землі чужій;
4
и҆ и҆́мѧ второ́мꙋ є҆лїе́зеръ, глаго́лѧ: бг҃ъ бо ѻ҆тца̀ моегѡ̀ помо́щникъ мо́й и҆ и҆зба́ви мѧ̀ и҆з̾ рꙋкѝ фараѡ́ни.
4
а другому ім’я Єлиєзер, тому що [говорив він] Бог батька мого був мені помічником і врятував мене від меча фараонового.
5
И҆ прїи́де і҆оѳо́ръ, те́сть мѡѷсе́овъ, и҆ сы́нове и҆ жена̀ къ мѡѷсе́ю въ пꙋсты́ню, и҆дѣ́же ѡ҆полчи́сѧ при горѣ̀ бж҃їей.
5
І прийшов Іофор, тесть Мойсея, з синами його і дружиною його до Мойсея в пустелю, де він розташувався станом біля гори Божої,
6
Возвѣсти́ша же мѡѷсе́ю, глаго́люще: сѐ, і҆оѳо́ръ, те́сть тво́й, и҆́детъ къ тебѣ̀, и҆ жена̀ твоѧ̀, и҆ ѻ҆́ба сы̑на твоѧ̑ съ ни́мъ.
6
і дав знати Мойсею: я, тесть твій Іофор, іду до тебе, і дружина твоя, і два сини її з нею.
7
И҆зы́де же мѡѷсе́й во срѣ́тенїе те́стю своемꙋ̀ и҆ поклони́сѧ є҆мꙋ̀ и҆ цѣлова̀ є҆го̀, и҆ привѣ́тствоваша дрꙋ́гъ дрꙋ́га: и҆ введѐ и҆̀хъ мѡѷсе́й въ кꙋ́щꙋ.
7
Мойсей вийшов назустріч тестю своєму, і поклонився [йому], і цілував його, і після взаємного привітання вони ввійшли в намет.
8
И҆ повѣ́да мѡѷсе́й те́стю своемꙋ̀ всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ гдⷭ҇ь фараѡ́нꙋ и҆ всѣ̑мъ є҆гѵ́птѧнѡмъ і҆и҃лѧ ра́ди, и҆ ве́сь трꙋ́дъ бы́вшїй и҆̀мъ на пꙋтѝ, и҆ ꙗ҆́кѡ и҆зба́ви и҆̀хъ гдⷭ҇ь ѿ рꙋкѝ фараѡ́ни и҆ ѿ рꙋкѝ є҆гѵ́петскїѧ.
8
І розповів Мойсей тестеві своєму про все, що зробив Господь з фараоном і з [усіма] єгиптянами за Ізраїля, і про всі труднощі, які зустріли їх на шляху, і як визволив їх Господь [з руки фараона і з руки єгиптян].
9
Оу҆жасе́сѧ же і҆оѳо́ръ ѡ҆ всѣ́хъ благи́хъ, ꙗ҆̀же сотворѝ и҆̀мъ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ и҆зба́ви и҆̀хъ гдⷭ҇ь ѿ рꙋкѝ є҆гѵ́петскїѧ и҆ ѿ рꙋкѝ фараѡ́ни,
9
Іофор радів за всі благодіяння, які Господь явив Ізраїлю, коли визволив його з руки єгиптян [і з руки фараона],
10
и҆ речѐ і҆оѳо́ръ: блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ и҆зба́ви лю́ди своѧ̑ и҆з̾ рꙋкѝ є҆гѵ́петскїѧ и҆ и҆з̾ рꙋкѝ фараѡ́ни:
10
і сказав Іофор: благословенний Господь, Який визволив вас з руки єгиптян і з руки фараонової, Який визволив народ цей з-під влади єгиптян;
11
нн҃ѣ оу҆вѣ́дѣхъ, ꙗ҆́кѡ вели́къ гдⷭ҇ь па́че всѣ́хъ богѡ́въ, сегѡ̀ ра́ди, ꙗ҆́кѡ налего́ша на ни́хъ.
11
нині дізнався я, що Господь великий більше за всіх богів, у тому самому, чим вони підносилися над ізраїльтянами.
12
И҆ взѧ̀ і҆оѳо́ръ те́сть мѡѷсе́овъ всесожжє́нїѧ и҆ жє́ртвы бг҃ꙋ: прїи́де же а҆арѡ́нъ и҆ всѝ ста́рцы і҆и҃лєвы ꙗ҆́сти хлѣ́ба съ те́стемъ мѡѷсе́овымъ пред̾ бг҃омъ.
12
І приніс Іофор, тесть Мойсеїв, всепалення і жертви Богу; і прийшов Аарон і всі старійшини Ізраїлеві їсти хліб з тестем Мойсеєвим перед Богом.
13
И҆ бы́сть на оу҆́трїе, сѣ́де мѡѷсе́й сꙋди́ти лю́ди: стоѧ́хꙋ же пред̾ мѡѷсе́омъ всѝ лю́дїе ѿ оу҆́тра до ве́чера.
13
На другий день сів Мойсей судити народ, і стояв народ перед Мойсеєм з ранку до вечора.
14
Ви́дѣвъ же і҆оѳо́ръ всѧ̑, є҆ли̑ка творѧ́ше лю́демъ, речѐ: что̀ сїѐ, є҆́же ты̀ твори́ши лю́демъ; почто̀ ты̀ є҆ди́нъ сѣди́ши, вси́ же лю́дїе предстоѧ́тъ тебѣ̀ ѿ оу҆́тра до ве́чера;
14
І бачив [Іофор,] тесть Мойсеїв, усе, що він чинить з народом, і сказав: що це таке робиш ти з народом? для чого ти сидиш один, а весь народ стоїть перед тобою з ранку до вечора?
15
Рече́ же мѡѷсе́й те́стю: поне́же прихо́дѧтъ лю́дїе ко мнѣ̀ проси́ти сꙋда̀ ѿ бг҃а:
15
І сказав Мойсей тестеві своєму: народ приходить до мене просити суду у Бога;
16
є҆гда́ бо быва́етъ и҆̀мъ ра́спрѧ, и҆ прихо́дѧтъ ко мнѣ̀, разсꙋжда́ю коемꙋ́ждо и҆ сказꙋ́ю и҆̀мъ повєлѣ́нїѧ бж҃їѧ и҆ зако́нъ є҆гѡ̀.
16
коли трапляється в них яка справа, вони приходять до мене, і я суджу між тим та іншим і оголошую [їм] устави Божі і закони Його.
17
Рече́ же те́сть мѡѷсе́овъ къ немꙋ̀: не пра́вѡ ты̀ твори́ши глаго́лъ се́й:
17
Але тесть Мойсеїв сказав йому: не добре це ти робиш:
18
трꙋдо́мъ оу҆трꙋди́шисѧ несно́снымъ и҆ ты̀, и҆ всѝ лю́дїе сі́и, и҆̀же сꙋ́ть съ тобо́ю: тѧ́жекъ тебѣ̀ глаго́лъ се́й, не возмо́жеши твори́ти ты̀ є҆ди́нъ:
18
ти змучиш і себе і народ цей, який з тобою, тому що занадто важка для тебе ця справа: ти один не можеш виконувати її;
19
нн҃ѣ оу҆̀бо послꙋ́шай менѐ и҆ присовѣ́тꙋю тебѣ̀, и҆ бꙋ́детъ бг҃ъ съ тобо́ю: бꙋ́ди ты̀ лю́демъ въ тѣ́хъ ꙗ҆̀же къ бг҃ꙋ, и҆ донесе́ши словеса̀ и҆́хъ къ бг҃ꙋ,
19
отже, послухай слів моїх; я дам тобі пораду, і буде Бог з тобою: будь ти для народу посередником перед Богом і представляй Богу справи [його];
20
и҆ засвидѣ́телствꙋй и҆̀мъ повелѣ̑нїѧ бж҃їѧ и҆ зако́нъ є҆гѡ̀, и҆ повѣ́ждь и҆̀мъ пꙋти̑ є҆гѡ̀, и҆́миже по́йдꙋтъ, и҆ дѣла̀, ꙗ҆̀же сотворѧ́тъ:
20
навчай їх уставів [Божих] і законів [Його], указуй їм шлях [Його], яким вони повинні йти, і діла, які вони повинні робити;
21
ты́ же оу҆смотрѝ себѣ̀ ѿ всѣ́хъ люді́й мꙋ́жы си̑льны, бг҃а боѧ́щыѧсѧ, мꙋ́жы пра́вєдны, ненави́дѧщыѧ го́рдости, и҆ поста́виши и҆̀хъ над̾ ни́ми тысѧщенача́лники и҆ стонача́лники, и҆ пѧтьдесѧтонача́лники и҆ десѧтонача́лники и҆ писмовводи̑тели,
21
ти ж знайди [собі] з усього народу людей здібних, що бояться Бога, людей правдивих, що ненавидять користь, і постав [їх] над ним тисячоначальниками, стоначальниками, п’ятдесятиначальниками і десятиначальниками [і діловодами];
22
и҆ сꙋ́дѧтъ люді́й по всѧ̑ часы̀: сло́во же неꙋдоборѣши́телное донесꙋ́тъ къ тебѣ̀: ма̑лыѧ же сꙋды̀ да сꙋ́дѧтъ ѻ҆нѝ, и҆ ѡ҆блегча́тъ тѧ̀ и҆ спомо́гꙋтъ тебѣ̀:
22
нехай вони судять народ у всякий час і про всяку важливу справу доносять тобі, а всі малі справи судять самі: і буде тобі легше, і вони понесуть з тобою тягар;
23
а҆́ще сло́во сїѐ сотвори́ши, оу҆крѣпи́тъ тѧ̀ бг҃ъ, и҆ возмо́жеши настоѧ́телствовати, и҆ всѝ лю́дїе сі́и прїи́дꙋтъ во своѐ мѣ́сто съ ми́ромъ.
23
якщо ти зробиш це, і Бог повелить тобі, то ти можеш устояти, і весь народ цей буде відходити у своє місце з миром.
24
Послꙋ́ша же мѡѷсе́й гла́са те́стѧ своегѡ̀ и҆ сотворѝ всѧ̑, є҆ли̑ка речѐ є҆мꙋ̀:
24
І послухав Мойсей слова тестя свого і зробив усе, що він говорив [йому];
25
и҆ и҆збра̀ мѡѷсе́й мꙋ́жы си̑льны ѿ всегѡ̀ і҆и҃лѧ, и҆ сотворѝ ѧ҆̀ над̾ ни́ми тысѧщенача́лники и҆ стонача́лники, и҆ пѧтьдесѧтонача́лники и҆ десѧтонача́лники и҆ писмовводи̑тели:
25
і вибрав Мойсей із усього Ізраїля здібних людей і поставив їх начальниками народу, тисячоначальниками, стоначальниками, п’ятдесятиначальниками і десятиначальниками [і діловодами],
26
и҆ сꙋжда́хꙋ лю́демъ по всѧ̑ часы̀: всѧ́кое же сло́во неꙋдоборѣши́телное доноси́ша къ мѡѷсе́ю, всѧ́кое же сло́во ле́гкое сꙋжда́хꙋ са́ми.
26
і судили вони народ у всякий час; про [усі] справи важливі доносили Мойсеєві, а всі малі діла судили самі.
27
Ѿпꙋсти́ же мѡѷсе́й те́стѧ своего̀, и҆ ѿи́де въ зе́млю свою̀.
27
І відпустив Мойсей тестя свого, і він пішов у землю свою.
Глава́ ѳ҃і
1
Мцⷭ҇а же тре́тїѧгѡ и҆зше́ствїѧ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, въ сі́й де́нь прїидо́ша въ пꙋсты́ню сїна́йскꙋю:
1
У третій місяць після виходу синів Ізраїля з землі Єгипетської, у самий день нового молодого місяця, прийшли вони в пустелю Синайську.
2
и҆ воздвиго́шасѧ ѿ рафїді́на и҆ прїидо́ша въ пꙋсты́ню сїна́йскꙋю, и҆ ѡ҆полчи́сѧ та́мѡ і҆и҃ль прѧ́мѡ горы̀.
2
І рушили вони з Рефидима, і прийшли в пустелю Синайську, і розташувалися там станом у пустелі; і розташувався там Ізраїль станом навпроти гори.
3
Мѡѷсе́й же взы́де на го́рꙋ бж҃їю, и҆ воззва̀ є҆го̀ бг҃ъ ѿ горы̀ гл҃ѧ: сїѧ̑ возглаго́леши до́мꙋ і҆а́кѡвлю и҆ повѣ́си сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ:
3
Мойсей зійшов до Бога [на гору], і воззвав до нього Господь з гори, говорячи: так скажи дому Якова і звісти синів Ізраїлевих:
4
са́ми ви́дѣсте, є҆ли̑ка сотвори́хъ є҆гѵ́птѧнѡмъ, и҆ под̾ѧ́хъ ва́съ ꙗ҆́кѡ на крилѣ́хъ ѻ҆́рлихъ и҆ приведо́хъ ва́съ къ себѣ̀:
4
ви бачили, що Я зробив єгиптянам, і як Я носив вас [ніби] на орлиних крилах, і приніс вас до Себе;
5
и҆ нн҃ѣ а҆́ще слꙋ́хомъ послꙋ́шаете гла́са моегѡ̀ и҆ сохранитѐ завѣ́тъ мо́й, бꙋ́дете мѝ лю́дїе и҆збра́нни ѿ всѣ́хъ ꙗ҆зы̑къ: моѧ́ бо є҆́сть всѧ̀ землѧ̀:
5
отже, якщо ви будете слухатися гласу Мого і дотримувати завіт Мій, то будете Моїм уділом з усіх народів, тому що Моя вся земля,
6
вы́ же бꙋ́дете мѝ цр҃ское сщ҃е́нїе и҆ ꙗ҆зы́къ ст҃ъ: сїѧ̑ словеса̀ да рече́ши сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ.
6
а ви будете у Мене царством священиків і народом святим; ось слова, які ти скажеш синам Ізраїлевим.
7
Прїи́де же мѡѷсе́й, и҆ призва̀ ста́рцы людскі̑ѧ и҆ предложѝ и҆̀мъ всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑, ꙗ҆̀же завѣща̀ и҆̀мъ бг҃ъ.
7
І прийшов Мойсей і скликав старійшин народу і переповів їм усі ці слова, що заповів йому Господь.
8
Ѿвѣща́ша же всѝ лю́дїе є҆динодꙋ́шнѡ и҆ реко́ша: всѧ̑, є҆ли̑ка речѐ бг҃ъ, сотвори́мъ и҆ послꙋ́шаемъ. Донесе́ же мѡѷсе́й словеса̀ сїѧ̑ къ бг҃ꙋ,
8
І весь народ відповідав одностайно, говорячи: усе, що сказав Господь, виконаємо [і будемо слухняні]. І доніс Мойсей слова народу Господу.
9
и҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: сѐ, а҆́зъ прїидꙋ̀ къ тебѣ̀ въ столпѣ̀ ѡ҆́блачнѣ, да оу҆слы́шатъ лю́дїе гл҃юща мѧ̀ къ тебѣ̀ и҆ да тебѣ̀ вѣ́рꙋютъ во вѣ́ки. Повѣ́да же мѡѷсе́й словеса̀ люді́й ко гдⷭ҇ꙋ.
9
І сказав Господь Мойсеєві: ось, Я прийду до тебе в густій хмарі, щоб чув народ, як Я буду говорити з тобою, і повірив тобі назавжди. І Мойсей оголосив слова народу Господу.
10
Рече́ же гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю: соше́дъ засвидѣ́телствꙋй лю́демъ и҆ ѡ҆чи́сти ѧ҆̀ дне́сь и҆ оу҆́трѣ, и҆ да и҆сперꙋ́тъ ри̑зы,
10
І сказав Господь Мойсею: піди до народу, [оголоси] й освяти його сьогодні і завтра; нехай вимиють одяг свій,
11
и҆ да бꙋ́дꙋтъ готѡ́вы въ де́нь тре́тїй: въ тре́тїй бо де́нь сни́детъ гдⷭ҇ь на го́рꙋ сїна́йскꙋю пред̾ всѣ́ми людьмѝ:
11
щоб бути готовими до третього дня: тому що в третій день зійде Господь перед очима всього народу на гору Синай;
12
и҆ оу҆стро́иши лю́ди ѡ҆́крестъ глаго́лѧ: внемли́те себѣ̀ не восходи́ти на го́рꙋ и҆ ни чи́мже коснꙋ́тисѧ є҆ѧ̀: всѧ́къ прикоснꙋ́выйсѧ горѣ̀ сме́ртїю оу҆́мретъ:
12
і проведи для народу смугу з усіх боків і скажи: стережіться підніматися на гору і доторкатися до підошви її; всякий, хто доторкнеться до гори, відданий буде на смерть,
13
не ко́снетсѧ є҆́й рꙋка̀, ка́менїемъ бо побїе́тсѧ и҆лѝ стрѣло́ю оу҆стрѣли́тсѧ, а҆́ще ско́тъ, а҆́ще человѣ́къ, не бꙋ́детъ жи́въ: є҆гда́ же гла́си и҆ трꙋбы̑ и҆ ѡ҆́блакъ ѿи́детъ ѿ горы̀, сі́и взы́дꙋтъ на го́рꙋ.
13
рука нехай не доторкнеться до нього, а нехай поб’ють його камінням, або застрелять стрілою; чи то худоба, чи людина, нехай не залишиться в живих; під час протяжного трубного звуку, [коли хмара відійде від гори,] можуть вони піднятися на гору.
14
Сни́де же мѡѷсе́й съ горы̀ къ лю́демъ, и҆ ѡ҆свѧтѝ ѧ҆̀, и҆ и҆спра́ша ри̑зы своѧ̑:
14
І зійшов Мойсей з гори до народу й освятив народ, і вони вимили одяг свій.
15
и҆ речѐ лю́демъ: бꙋ́дите гото́ви, трѝ дни̑ не входи́те къ жена́мъ.
15
І сказав народу: будьте готові до третього дня; не доторкайтеся до дружин.
16
Бы́сть же въ тре́тїй де́нь бы́вшꙋ ко оу҆́трꙋ, и҆ бы́ша гла́си и҆ мѡ́лнїѧ и҆ ѡ҆́блакъ мра́ченъ на горѣ̀ сїна́йстѣй, гла́съ трꙋ́бный глаша́ше ѕѣлѡ̀: и҆ оу҆боѧ́шасѧ всѝ лю́дїе, и҆̀же въ полцѣ̀:
16
На третій день, коли настав ранок, були громи і блискавки, і густа хмара над горою [Синайською], і трубний звук дуже сильний; і затремтів увесь народ, що був у стані.
17
и҆зведе́ же мѡѷсе́й лю́ди во срѣ́тенїе бг҃ꙋ и҆з̾ полка̀, и҆ ста́ша под̾ горо́ю.
17
І вивів Мойсей народ зі стану назустріч Богу, і стали біля підошви гори.
18
Гора́ же сїна́йскаѧ дымѧ́шесѧ всѧ̀, схожде́нїѧ ра́ди бж҃їѧ на ню̀ во ѻ҆гнѝ, и҆ восхожда́ше ды́мъ, ꙗ҆́кѡ ды́мъ пе́щный: и҆ оу҆жасо́шасѧ всѝ лю́дїе ѕѣлѡ̀.
18
Гора ж Синай уся димілася від того, що Господь зійшов на неї у вогні; і піднімався від неї дим, як дим з печі, і вся гора сильно коливалася;
19
Бы́ша же гла́си трꙋ́бнїи происходѧ́ще крѣ́пцы ѕѣлѡ̀: мѡѷсе́й глаго́лаше, бг҃ъ же ѿвѣщава́ше є҆мꙋ̀ гла́сомъ.
19
і звук трубний ставав сильнішим і сильнішим. Мойсей говорив, і Бог відповідав йому голосом.
20
Сни́де же гдⷭ҇ь на го́рꙋ сїна́йскꙋю на ве́рхъ горы̀, и҆ воззва̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́а на ве́рхъ горы̀, и҆ взы́де мѡѷсе́й:
20
І зійшов Господь на гору Синай, на вершину гори, і прикликав Господь Мойсея на вершину гори, і зійшов Мойсей.
21
и҆ речѐ бг҃ъ къ немꙋ̀ гл҃ѧ: соше́дъ засвидѣ́телствꙋй лю́демъ, да не когда̀ пристꙋ́пѧтъ къ бг҃ꙋ оу҆разꙋмѣ́ти, и҆ падꙋ́тъ ѿ ни́хъ мно́зи:
21
І сказав Господь Мойсеєві: зійди і підтвердь народу, щоб він не поривався до Господа бачити Його, і щоб не впав багато хто з нього;
22
жерцы́ же пристꙋпа́ющїи ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ да ѡ҆свѧтѧ́тсѧ, да не когда̀ погꙋби́тъ ѿ ни́хъ гдⷭ҇ь.
22
священики ж, що наближаються до Господа [Бога], повинні освятити себе, щоб не уразив їх Господь.
23
И҆ речѐ мѡѷсе́й къ бг҃ꙋ: не возмо́гꙋтъ лю́дїе взы́ти на го́рꙋ сїна́йскꙋю: ты́ бо завѣща́лъ є҆сѝ на́мъ гл҃ѧ: ѡ҆предѣлѝ го́рꙋ и҆ ѡ҆свѧтѝ ю҆̀.
23
І сказав Мойсей Господу: не може народ підняться на гору Синай, тому що Ти застеріг нас, сказавши: проведи смугу навколо гори й освяти її.
24
И҆ речѐ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь: и҆дѝ, сни́ди и҆ взы́ди ты̀ и҆ а҆арѡ́нъ съ тобо́ю: жерцы́ же и҆ лю́дїе да не нꙋ́дѧтсѧ взы́ти къ бг҃ꙋ, да не когда̀ погꙋби́тъ ѿ ни́хъ гдⷭ҇ь.
24
І Господь сказав йому: піди, зійди, потім піднімись ти і з тобою Аарон; а священики і народ нехай не пориваються сходити до Господа, щоб [Господь] не уразив їх.
25
Сни́де же мѡѷсе́й къ лю́демъ и҆ повѣ́да и҆̀мъ.
25
І зійшов Мойсей до народу і переповів йому.
Глава́ к҃
1
И҆ гл҃а гдⷭ҇ь всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑ къ мѡѷсе́ю гл҃ѧ:
1
І промовив Бог [до Мойсея] усі слова ці, говорячи:
2
а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, и҆зведы́й тѧ̀ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, ѿ до́мꙋ рабо́ты:
2
Я Господь, Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства;
3
да не бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀ бо́зи и҆ні́и ра́звѣ менє̀.
3
нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм.
4
Не сотворѝ себѣ̀ кꙋмі́ра и҆ всѧ́кагѡ подо́бїѧ, є҆ли̑ка на небесѝ горѣ̀ и҆ є҆ли̑ка на землѝ ни́зꙋ, и҆ є҆ли̑ка въ вода́хъ под̾ земле́ю:
4
Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді нижче землі;
5
да не поклони́шисѧ и҆̀мъ, ни послꙋ́жиши и҆̀мъ: а҆́зъ бо є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, бг҃ъ ревни́тель, ѿдаѧ́й грѣхѝ ѻ҆тє́цъ на ча̑да до тре́тїѧгѡ и҆ четве́ртагѡ ро́да ненави́дѧщымъ менѐ,
5
не поклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, що карає дітей за провину батьків до третього і четвертого роду тих, які ненавидять Мене,
6
и҆ творѧ́й млⷭ҇ть въ ты́сѧщахъ лю́бѧщымъ мѧ̀ и҆ хранѧ́щымъ повелѣ̑нїѧ моѧ̑.
6
і творить милість до тисячі родів тим, що люблять Мене і дотримуються заповідей Моїх.
7
Не во́змеши и҆́мене гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀ всꙋ́е: не ѡ҆чⷭ҇титъ бо гдⷭ҇ь прїе́млющаго и҆́мѧ є҆гѡ̀ всꙋ́е.
7
Не вимовляй імені Господа, Бога твого, марно, тому що Господь не залишить без покарання того, хто промовляє ім’я Його марно.
8
По́мни де́нь сꙋббѡ́тный, є҆́же свѧти́ти є҆го̀:
8
Пам’ятай день суботній, щоб святити його;
9
ше́сть дні́й дѣ́лай и҆ сотвори́ши (въ ни́хъ) всѧ̑ дѣла̀ твоѧ̑:
9
шість днів працюй і виконуй [у них] усякі справи твої,
10
въ де́нь же седмы́й, сꙋббѡ́та гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ твоемꙋ̀: да не сотвори́ши всѧ́кагѡ дѣла̀ въ ѻ҆́нь ты̀ и҆ сы́нъ тво́й и҆ дще́рь твоѧ̀, и҆ ра́бъ тво́й и҆ раба̀ твоѧ̀, и҆ во́лъ тво́й и҆ ѻ҆слѧ̀ твоѐ и҆ всѧ́кїй ско́тъ тво́й, и҆ пришле́цъ ѡ҆бита́ѧй оу҆ тебє̀:
10
а день сьомий — субота Господу, Богу твоєму: не роби в цей день ніякої справи ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ні [віл твій, ні осел твій, ні всяка] худоба твоя, ні прибулець, який в оселях твоїх;
11
занѐ въ шестѝ дне́хъ сотворѝ гдⷭ҇ь не́бо и҆ зе́млю, мо́ре и҆ всѧ̑ ꙗ҆̀же въ ни́хъ, и҆ почѝ въ де́нь седмы́й: сегѡ̀ ра́ди блгⷭ҇вѝ гдⷭ҇ь де́нь седмы́й и҆ ѡ҆ст҃ѝ є҆го̀.
11
бо за шість днів створив Господь небо і землю, море й усе, що в них, а на день сьомий спочив; тому благословив Господь день суботній і освятив його.
12
Чтѝ ѻ҆тца̀ твоего̀ и҆ ма́терь твою̀, да бла́го тѝ бꙋ́детъ и҆ да долголѣ́тенъ бꙋ́деши на землѝ бла́зѣ, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀.
12
Шануй батька твого і матір твою, [щоб тобі було добре і] щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.
13
Не оу҆бі́й.
13
Не вбивай.
14
Не прелюбы̀ сотворѝ.
14
Не перелюбствуй.
15
Не оу҆кра́ди.
15
Не кради.
16
Не послꙋ́шествꙋй на дрꙋ́га своего̀ свидѣ́телства ло́жна.
16
Не говори неправдивого свідчення на ближнього твого.
17
Не пожела́й жены̀ и҆́скреннѧгѡ твоегѡ̀, не пожела́й до́мꙋ бли́жнѧгѡ твоегѡ̀, ни села̀ є҆гѡ̀, ни раба̀ є҆гѡ̀, ни рабы́ни є҆гѡ̀, ни вола̀ є҆гѡ̀, ни ѻ҆сла̀ є҆гѡ̀, ни всѧ́кагѡ скота̀ є҆гѡ̀, ни всегѡ̀, є҆ли̑ка сꙋ́ть бли́жнѧгѡ твоегѡ̀.
17
Не бажай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, [ні поля його,] ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, [ні всякої худоби його,] нічого, що у ближнього твого.
18
И҆ всѝ лю́дїе зрѧ́хꙋ гла́съ и҆ свѣщы̀, и҆ гла́съ трꙋ́бный и҆ го́рꙋ дымѧ́щꙋюсѧ: и҆ оу҆боѧ́вшесѧ всѝ лю́дїе ста́ша и҆здале́че,
18
Весь народ бачив громи і полум’я і звук трубний, і гору, що диміла, і побачивши те, [весь] народ відступив і став віддалік.
19
и҆ реко́ша мѡѷсе́ю: глаго́ли ты̀ съ на́ми, и҆ да не гл҃етъ къ на́мъ бг҃ъ, да не когда̀ оу҆́мремъ.
19
І сказали Мойсею: говори ти з нами, і ми будемо слухати, але щоб не говорив з нами Бог, щоб нам не померти.
20
Рече́ же и҆̀мъ мѡѷсе́й: дерза́йте: и҆скꙋше́нїѧ бо ра́ди прїи́де бг҃ъ къ ва́мъ, ꙗ҆́кѡ да бꙋ́детъ стра́хъ є҆гѡ̀ въ ва́съ, да не согрѣша́ете.
20
І сказав Мойсей народу: не бійтеся; Бог [до вас] прийшов, щоб випробувати вас і щоб страх Його був перед лицем вашим, щоб ви не грішили.
21
Стоѧ́хꙋ же всѝ лю́дїе и҆здале́че: мѡѷсе́й же вни́де во мра́къ, и҆дѣ́же бѧ́ше бг҃ъ.
21
І стояв [весь] народ віддалік, а Мойсей вступив у морок, де Бог.
22
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: сїѧ̑ рече́ши до́мꙋ і҆а́кѡвлю и҆ возвѣсти́ши сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: вы̀ ви́дѣсте, ꙗ҆́кѡ съ нб҃сѐ гл҃ахъ къ ва́мъ:
22
І сказав Господь Мойсеєві: так скажи [дому Якова і звісти] синам Ізраїлевим: ви бачили, як Я з неба говорив вам;
23
не сотвори́те себѣ̀ са́ми богѡ́въ сре́брѧныхъ и҆ богѡ́въ златы́хъ не сотвори́те самы́мъ себѣ̀:
23
не робіть переді Мною богів срібних, або богів золотих, не робіть собі:
24
ѻ҆лта́рь и҆з̾ землѝ сотвори́те мѝ и҆ пожре́те на не́мъ всесожжє́нїѧ ва̑ша и҆ спаси́тєлнаѧ ва̑ша, и҆ ѻ҆́вцы и҆ телцы̀ ва́шѧ, на всѧ́комъ мѣ́стѣ, и҆дѣ́же нарекꙋ̀ и҆́мѧ моѐ та́мѡ, и҆ прїидꙋ̀ къ тебѣ̀ и҆ блгⷭ҇влю́ тѧ:
24
зроби Мені жертовник із земли і принось на ньому всепалення твої і мирні жертви твої, овець твоїх і волів твоїх; на всякому місці, де Я покладу пам’ять імені Мого, Я прийду до тебе і благословлю тебе;
25
а҆́ще же ѻ҆лта́рь ѿ ка́менїй сотвори́ши мѝ, да не оу҆стро́иши и҆́хъ те́саныхъ: сѣ́чиво бо твоѐ а҆́ще возложи́ши на ни́хъ, то̀ ѡ҆сквернѧ́тсѧ:
25
якщо ж будеш робити Мені жертовник з каменів, то не споруджуй його з обтесаних, бо, як тільки накладеш на них тесало твоє, то оскверниш їх;
26
да не взы́деши по степе́нємъ ко ѻ҆лтарю̀ моемꙋ̀, ꙗ҆́кѡ да не ѿкры́еши срамоты̀ твоеѧ̀ на не́мъ.
26
і не піднімайся по сходинках до жертовника Мого, щоб не відкрилася при ньому нагота твоя.
Глава́ к҃а
1
И҆ сїѧ̑ ѡ҆правда̑нїѧ, ꙗ҆̀же да положи́ши пред̾ ни́ми:
1
І ось закони, які ти оголосиш їм:
2
а҆́ще стѧ́жеши раба̀ є҆вре́ина, ше́сть лѣ́тъ да порабо́таетъ тебѣ̀, въ седмо́е же лѣ́то ѿпꙋ́стиши є҆го̀ свобо́дна тꙋ́не:
2
якщо купиш раба єврея, нехай він працює [на тебе] шість років, а на сьомий [рік] нехай вийде на волю задарма;
3
а҆́ще са́мъ є҆ди́нъ вни́детъ, то̀ є҆ди́нъ и҆ и҆зы́детъ: а҆́ще же жена̀ вни́детъ съ ни́мъ, то̀ и҆ жена̀ ѿи́детъ съ ни́мъ:
3
якщо він прийшов один, нехай один і вийде; а якщо він одружений, нехай вийде з ним і дружина його;
4
а҆́ще же господи́нъ да́стъ є҆мꙋ̀ женꙋ̀, и҆ роди́тъ є҆мꙋ̀ сы́ны и҆лѝ дщє́ри, жена̀ и҆ дѣ́ти да бꙋ́дꙋтъ господи́нꙋ є҆гѡ̀, са́мъ же є҆ди́нъ да ѿи́детъ.
4
якщо ж господар його дав йому дружину і вона народила йому синів або дочок, то дружина і діти її нехай залишаться у господаря її, а він вийде один;
5
А҆́ще же ѿвѣща́въ ра́бъ рече́тъ: возлюби́хъ господи́на моего̀ и҆ женꙋ̀ мою̀ и҆ дѣ́ти моѧ̑, не ѿхождꙋ̀ свобо́денъ:
5
але якщо раб скаже: люблю господаря мого, дружину мою і дітей моїх, не піду на волю, —
6
да приведе́тъ є҆го̀ господи́нъ є҆гѡ̀ пред̾ сꙋди́ще бж҃їе, и҆ тогда̀ приведе́тъ є҆го̀ пред̾ двє́ри на пра́гъ, и҆ да проверти́тъ є҆мꙋ̀ оу҆́хо господи́нъ є҆гѡ̀ ши́ломъ, и҆ да порабо́таетъ є҆мꙋ̀ во вѣ́ки.
6
то нехай господар його приведе його перед богами* і поставить його до дверей, або до одвірка, і проколе йому господар його вухо шилом, і він залишиться рабом його повік.
7
А҆́ще же кто̀ прода́стъ свою̀ дще́рь въ рабы́ню, да не ѿи́детъ, ꙗ҆́коже ѿхо́дѧтъ рабы̑ни:
7
Якщо хто продасть дочку свою в рабині, то вона не може вийти, як виходять раби;
8
а҆́ще не оу҆годи́тъ пред̾ ѻ҆чи́ма господи́на своегѡ̀, ю҆́же ѻ҆́нъ взѧ́ти въ женꙋ̀ ѡ҆бѣща̀, да ѿпꙋ́ститъ ю҆̀: ꙗ҆зы́кꙋ же чꙋжде́мꙋ господи́нъ да не прода́стъ є҆ѧ̀, поне́же ѿве́рже ю҆̀:
8
якщо вона не угодна господарю своєму і він не обручить її, нехай дозволить викупити її; а чужому народу продати її [господар] не владний, коли сам зневажив її;
9
а҆́ще же сы́нꙋ своемꙋ̀ ѡ҆бѣща́лъ ю҆̀, по ѻ҆быкнове́нїю дще́рей да сотвори́тъ є҆́й:
9
якщо він обручить її з сином своїм, нехай вчинить з нею за правом дочок;
10
а҆́ще же дрꙋгꙋ́ю по́йметъ себѣ̀, потре́бныхъ и҆ ѻ҆де́ждъ и҆ соѻбще́нїѧ є҆ѧ̀ да не лиши́тъ:
10
якщо ж іншу візьме за нього, то вона не повинна позбавлятися їжі, одягу і подружнього співжиття;
11
а҆́ще же си́хъ тре́хъ не сотвори́тъ є҆́й, да ѿи́детъ без̾ сребра̀ тꙋ́не.
11
а якщо він цих трьох речей не зробить для неї, нехай вона відійде задарма, без викупу.
12
И҆ а҆́ще кого̀ кто̀ оу҆да́ритъ, и҆ оу҆́мретъ, сме́ртїю да оу҆́мретъ (и҆ то́й):
12
Хто вдарить людину так, що вона помре, нехай буде відданий на смерть;
13
а҆́ще же не хотѧ̀, но бг҃ъ предадѐ въ рꙋ́цѣ є҆гѡ̀, да́мъ тебѣ̀ мѣ́сто, въ не́же оу҆бѣжи́тъ та́мѡ оу҆би́вый:
13
але якщо хто не злонавмисно, а Бог попустив йому потрапити під руки його, то Я призначу в тебе місце, куди втекти [убивці];
14
а҆́ще же кто̀ приложи́тъ оу҆би́ти бли́жнѧго своего̀ ле́стїю и҆ прибѣ́гнетъ ко ѻ҆лтарю̀, ѿ ѻ҆лтарѧ̀ моегѡ̀ да во́змеши того̀ оу҆мертви́ти.
14
а якщо хто з наміром умертвить ближнього підступно [і прибіжить до жертовника], то і від жертовника Мого бери його на смерть.
15
И҆́же бїе́тъ ѻ҆тца̀ своего̀ и҆лѝ ма́терь свою̀, сме́ртїю да оу҆́мретъ.
15
Хто вдарить батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть.
16
И҆́же ѕлосло́витъ ѻ҆тца̀ своего̀ и҆лѝ ма́терь свою̀, сме́ртїю да оу҆́мретъ.
16
Хто украде людину [із синів Ізраїлевих] і [поневоливши її] продасть її, або знайдеться вона в руках у нього, то слід віддати його на смерть.
17
А҆́ще кто̀ кого̀ оу҆кра́детъ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ соѡдолѣ́въ семꙋ̀ прода́стъ є҆го̀, и҆ ѡ҆брѧ́щетсѧ оу҆ негѡ̀, сме́ртїю да сконча́етсѧ.
17
Хто лихословить на батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть.
18
А҆́ще же сварѧ́тсѧ два̀ мꙋ̑жа, и҆ оу҆да́ритъ є҆ди́нъ дрꙋга́го ка́менемъ и҆лѝ пѧ́стїю, и҆ не оу҆́мретъ, но слѧ́жетъ на ѻ҆дрѣ̀:
18
Коли сваряться [двоє], і один чоловік вдарить іншого каменем, або кулаком, і той не помре, але зляже в постіль,
19
а҆́ще воста́въ человѣ́къ похо́дитъ внѣ̀ ѡ҆ жезлѣ̀, непови́ненъ бꙋ́детъ оу҆да́ривый є҆го̀: то́чїю за недѣ́ланїе є҆гѡ̀ да да́стъ цѣ́нꙋ и҆ на цѣльбꙋ̀.
19
то, якщо він устане і буде виходити з дому з допомогою палиці, той, хто вдарив [його] не буде підлягати смерті; тільки нехай заплатить за зупинку в його роботі і дасть на лікування його.
20
А҆́ще же кто̀ оу҆да́ритъ раба̀ своего̀ и҆лѝ рабꙋ̀ свою̀ жезло́мъ, и҆ оу҆́мретъ ѿ рꙋкѝ є҆гѡ̀, сꙋдо́мъ да ѿмсти́тсѧ:
20
А якщо хто вдарить раба свого, або служницю свою палкою, і вони помруть під рукою його, то він повинен бути покараним;
21
а҆́ще же преживе́тъ де́нь є҆ди́нъ и҆лѝ два̀, да не мсти́тсѧ: сребро́ бо є҆гѡ̀ є҆́сть.
21
але якщо вони день або два дні переживуть, то не слід карати його, тому що це його срібло.
22
А҆́ще же бїю́тсѧ два̀ мꙋ̑жа, и҆ поразѧ́тъ женꙋ̀ непра́зднꙋ, и҆ и҆зы́детъ младе́нецъ є҆ѧ̀ неиз̾ѡбраже́нъ, тщето́ю да ѡ҆тщети́тсѧ: ꙗ҆́коже наложи́тъ мꙋ́жъ жены̀ тоѧ̀, подоба́ющее да ѿда́стъ:
22
Коли б’ються люди, й ударять вагітну жінку, і вона викине, але не буде іншої шкоди, то взяти з винного пеню, яку накладе на нього чоловік тієї жінки, і він повинен заплатити її при посередниках;
23
а҆́ще же и҆з̾ѡбраже́нъ бꙋ́детъ, да да́стъ дꙋ́шꙋ за дꙋ́шꙋ,
23
а якщо буде пошкодження, то віддай душу за душу,
24
ѻ҆́ко за ѻ҆́ко, зꙋ́бъ за зꙋ́бъ, рꙋ́кꙋ за рꙋ́кꙋ, но́гꙋ за но́гꙋ,
24
око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу,
25
жже́нїе за жже́нїе, ꙗ҆́звꙋ за ꙗ҆́звꙋ, вре́дъ за вре́дъ.
25
обпалення за обпалення, рану за рану, удар за удар.
26
А҆́ще же кто̀ и҆сткне́тъ ѻ҆́ко рабꙋ̀ своемꙋ̀ и҆лѝ ѻ҆́ко рабы́ни свое́й и҆ ѡ҆слѣпи́тъ, свобѡ́дны да ѿпꙋ́ститъ ѧ҆̀ за ѻ҆́ко и҆́хъ:
26
Якщо хто раба свого ударить в око, або служницю свою в око, і пошкодить його, нехай відпустить їх на волю за око;
27
а҆́ще же зꙋ́бъ рабꙋ̀ своемꙋ̀ и҆лѝ зꙋ́бъ рабѣ̀ свое́й и҆збїе́тъ, свобѡ́дны да ѿпꙋ́ститъ ѧ҆̀ за зꙋ́бъ и҆́хъ.
27
і якщо виб’є зуб рабу своєму, або рабі своїй, нехай відпустить їх на волю за зуб.
28
А҆́ще же во́лъ оу҆боде́тъ мꙋ́жа и҆лѝ женꙋ̀, и҆ оу҆́мретъ, ка́менїемъ да побїе́тсѧ во́лъ то́й, и҆ да не снѣдѧ́тъ мѧ́са є҆гѡ̀, господи́нъ же вола̀ непови́ненъ бꙋ́детъ:
28
Якщо віл забодає чоловіка або жінку до смерті, то вола побити камінням і м’яса його не їсти; а господар вола не винний;
29
а҆́ще же во́лъ бодли́въ бꙋ́детъ пре́жде вчера́шнѧгѡ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ, и҆ возвѣстѧ́тъ господи́нꙋ є҆гѡ̀, и҆ не заключи́тъ є҆гѡ̀, и҆ оу҆бїе́тъ мꙋ́жа и҆лѝ женꙋ̀: во́лъ ка́менїемъ да побїе́тсѧ, и҆ господи́нъ є҆гѡ̀ кꙋ́пнѡ да оу҆́мретъ:
29
але якщо віл був битливим і вчора і третього дня, і господар його був сповіщений про це, не стеріг його, а він убив чоловіка або жінку, то вола побити камінням, і господаря його віддати на смерть;
30
а҆́ще же ѡ҆́кꙋпъ нало́житсѧ є҆мꙋ̀, да да́стъ ѡ҆́кꙋпъ за дꙋ́шꙋ свою̀, є҆ли́кѡ наложа́тъ є҆мꙋ̀:
30
якщо на нього буде накладений викуп, нехай дасть за душу свою викуп, який буде накладений на нього.
31
а҆́ще же сы́на и҆лѝ дще́рь оу҆боде́тъ, по семꙋ́ же сꙋдꙋ̀ да сотворѧ́тъ є҆мꙋ̀:
31
Чи забодає сина, чи забодає дочку, — за цим самим законом чинити з ним.
32
а҆́ще же раба̀ и҆лѝ рабꙋ̀ оу҆боде́тъ во́лъ, сребра̀ три́десѧть дїдра́хмъ да да́стъ господи́нꙋ и҆́хъ, и҆ во́лъ ка́менїемъ да побїе́тсѧ.
32
Якщо віл забодає раба або рабу, то господареві їх заплатити тридцять сиклів срібла, а вола побити камінням.
33
А҆́ще же кто̀ ѿве́рзетъ ꙗ҆́мꙋ и҆лѝ и҆скопа́етъ ꙗ҆́мꙋ и҆ не покры́етъ є҆ѧ̀, и҆ впаде́тсѧ въ ню̀ теле́цъ и҆лѝ ѻ҆слѧ̀,
33
Якщо хто розкриє яму, або якщо викопає яму і не закриє її, і впаде в неї віл або осел,
34
господи́нъ ꙗ҆́мы ѿда́стъ (цѣ́нꙋ), сребро̀ да́стъ господи́нꙋ и҆́хъ: оу҆ме́ршее же є҆мꙋ̀ да бꙋ́детъ.
34
то господар ями повинен заплатити, віддати срібло господарю їх, а труп буде його.
35
А҆́ще же чі́й во́лъ оу҆боде́тъ вола̀ бли́жнѧгѡ, и҆ оу҆́мретъ, да продадꙋ́тъ вола̀ жива́го, и҆ да раздѣлѧ́тъ цѣ́нꙋ є҆гѡ̀, и҆ вола̀ оу҆ме́ршаго да раздѣлѧ́тъ:
35
Якщо чий-небудь віл забодає до смерті вола в сусіда його, нехай продадуть живого вола і розділять навпіл ціну його; також і убитого нехай розділять навпіл;
36
а҆́ще же зна́емь є҆́сть во́лъ, ꙗ҆́кѡ бодли́въ є҆́сть пре́жде вчера́шнѧгѡ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ, и҆ глаго́лаша господи́нꙋ є҆гѡ̀, и҆ то́й не заключи́тъ є҆гѡ̀: да ѿда́стъ вола̀ за вола̀, ме́ртвый же є҆мꙋ̀ да бꙋ́детъ.
36
а якщо відомо було, що віл битливий і вчора і третього дня, але господар його [бувши сповіщений про це] не стеріг його, то він повинний заплатити вола за вола, а убитий буде його.
Глава́ к҃в
1
А҆́ще же кто̀ оу҆кра́детъ телца̀ и҆лѝ ѻ҆́вцꙋ, и҆ зако́летъ и҆лѝ прода́стъ, пѧ́ть телцє́въ да возда́стъ за телца̀ и҆ четы́ри ѻ҆́вцы за ѻ҆́вцꙋ.
1
Якщо хто украде вола або вівцю і заколе або продасть, то п’ять волів заплатить за вола і чотири вівці за вівцю.
2
А҆́ще же въ подкопа́нїи ѡ҆брѧ́щетсѧ та́ть, и҆ ꙗ҆́звенъ оу҆́мретъ, нѣ́сть є҆мꙋ̀ оу҆бі́йство:
2
Якщо хто застане злодія, що підкопує, і вдарить його, так що він помре, то кров не ставиться в провину йому;
3
а҆́ще же взы́детъ со́лнце над̾ ни́мъ, пови́ненъ є҆́сть, оу҆́мретъ за него̀: а҆́ще же не и҆́мать и҆мѣ́нїѧ, да прода́стсѧ за татьбꙋ̀:
3
але якщо зійшло над ним сонце, то ставиться в провину йому кров. Той, хто вкрав, повинен заплатити; а якщо нема чим, то нехай продадуть його для сплати за вкрадене ним;
4
а҆́ще же ꙗ҆́тъ бꙋ́детъ, и҆ ѡ҆брѧ́щетсѧ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀ оу҆кра́деное ѿ ѻ҆слѧ́те до ѻ҆вцы̀ жи́во, сꙋгꙋ́бѡ да ѿда́стъ ѧ҆̀.
4
якщо [він буде спійманий і] вкрадене знайдеться в нього в руках живим, чи то віл, або осел, або вівця, нехай заплатить [за них] удвічі.
5
А҆́ще же кто̀ потра́витъ ни́вꙋ и҆лѝ вїногра́дъ, и҆ пꙋ́ститъ ско́тъ сво́й пасти́сѧ на чꙋже́й ни́вѣ, да да́стъ ѿ ни́вы своеѧ̀ по плодꙋ̀ є҆гѡ̀: а҆́ще же всю̀ ни́вꙋ потра́витъ, лꙋ̑чшаѧ ни́вы своеѧ̀ и҆ лꙋ̑чшаѧ вїногра́да своегѡ̀ да ѿда́стъ.
5
Якщо хто потравить поле, або виноградник, пустивши худобу свою травити чуже поле, [дивлячись по плодах його нехай заплатить зі свого поля; а якщо потравить усе поле,] нехай відшкодує кращим з поля свого і кращим з виноградника свого.
6
А҆́ще же и҆зше́дъ ѻ҆́гнь ѡ҆брѧ́щетъ те́рнїе и҆ запали́тъ гꙋмно̀, и҆лѝ кла́сы, и҆лѝ ни́вꙋ, да ѿда́стъ, и҆́же возжѐ ѻ҆́гнь.
6
Якщо з’явиться вогонь і охопить терен і випалить копиці, або жниво, або поле, то повинен заплатити той, хто вчинив цю пожежу.
7
А҆́ще же кто̀ да́стъ дрꙋ́гꙋ сребро̀ и҆лѝ сосꙋ́дъ сохрани́ти, и҆ оу҆кра́детсѧ и҆з̾ до́мꙋ мꙋ́жа тогѡ̀, а҆́ще ѡ҆брѧ́щетсѧ оу҆крады́й, да возда́стъ сꙋгꙋ́бѡ:
7
Якщо хто віддасть ближньому на збереження срібло або речі, і вони будуть украдені з дому його, то, якщо знайдеться злодій, нехай він заплатить удвічі;
8
а҆́ще же не ѡ҆брѧ́щетсѧ оу҆крады́й, да прїи́детъ господи́нъ до́мꙋ пред̾ бг҃а и҆ да клене́тсѧ, ꙗ҆́кѡ пои́стиннѣ не слꙋка́вствова ѻ҆́нъ ѡ҆ все́мъ положе́нїи дрꙋ́жнемъ.
8
а якщо не знайдеться злодій, нехай господар дому прийде до суддів [і заприсягнеться], що не простягав руки своєї на власність ближнього свого.
9
По все́й рече́ннѣй непра́вдѣ, ѡ҆ телѧ́ти и҆ ѡ҆ ѻ҆слѧ́ти и҆ ѡ҆ ѻ҆вцѣ̀, и҆ ѡ҆ ри́зѣ и҆ ѡ҆ все́й ги́бели нанесе́ннѣй, что̀ оу҆̀бо ни бы́ло бы, пред̾ бг҃омъ да прїи́детъ сꙋ́дъ ѻ҆бои́хъ, и҆ ѡ҆бвине́нный бг҃омъ да ѿда́стъ сꙋгꙋ́бѡ бли́жнемꙋ.
9
Про всяку річ суперечливу, про вола, про осла, про вівцю, про одяг, про всяку річ загублену, про яку хто-небудь скаже, що вона його, справа обох повинна бути доведена до суддів: кого звинуватять судді, той заплатить ближньому своєму вдвічі.
10
А҆́ще же кто̀ да́стъ дрꙋ́гꙋ ѻ҆слѧ̀ и҆лѝ телца̀, и҆лѝ ѻ҆́вцꙋ, и҆лѝ всѧ́къ ско́тъ храни́ти, и҆ оу҆́мретъ и҆лѝ поги́бнетъ, и҆лѝ плѣне́но бꙋ́детъ, и҆ никто́же оу҆вѣ́сть,
10
Якщо хто віддасть ближньому своєму осла, або вола, або вівцю, або яку іншу худобу на збереження, а він помре, або буде пошкоджений, або украдений, так що ніхто цього не побачить, —
11
клѧ́тва да бꙋ́детъ бж҃їѧ междꙋ̀ ѻ҆бои́ми, ꙗ҆́кѡ пои́стиннѣ не слꙋка́вствова ѻ҆́нъ ѡ҆ все́мъ бли́жнѧгѡ положе́нїи, и҆ та́кѡ прїи́метъ господи́нъ є҆гѡ̀, и҆ да не ѿда́стъ:
11
клятва перед Господом хай буде між обома в тім, що той, хто взяв, не простяг руки своєї на власність ближнього свого; і господар повинний прийняти, а той не буде платити;
12
а҆́ще же оу҆кра́дено бꙋ́детъ ѿ негѡ̀, да ѿда́стъ господи́нꙋ:
12
а якщо украдено буде у нього, то повинен заплатити господарю його;
13
а҆́ще же ѕвѣ́рь снѣдѐ, да веде́тъ є҆го̀ на ѕвѣроѧ́динꙋ, и҆ не ѿда́стъ:
13
якщо ж буде звіром розтерзаний, то нехай на доказ представить роздерте: за розідране він не платить.
14
а҆́ще же кто̀ и҆спро́ситъ оу҆ дрꙋ́га, и҆ поги́бнетъ, и҆лѝ оу҆́мретъ, и҆лѝ плѣни́тсѧ, господи́нъ же є҆гѡ̀ не бꙋ́детъ съ ни́мъ, ѿда́стъ:
14
Якщо хто позичить у ближнього свого худобу, і вона буде пошкоджена, або помре, а господаря його не було при ній, то повинен заплатити;
15
а҆́ще же господи́нъ є҆гѡ̀ бꙋ́детъ съ ни́мъ, да не ѿда́стъ: а҆́ще же нае́мникъ є҆́сть, да бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ вмѣ́стѡ мзды̀ є҆гѡ̀.
15
якщо ж господар його був при ній, то не повинен платити; якщо вона взята у найми за гроші, то нехай і піде за ту ціну.
16
А҆́ще же прельсти́тъ кто̀ не ѡ҆брꙋче́нꙋ дѣви́цꙋ, и҆ бꙋ́детъ съ не́ю, вѣ́номъ да ѿвѣ́нитъ ю҆̀, (и҆ по́йметъ ю҆̀) себѣ̀ въ женꙋ̀:
16
Якщо звабить хто дівчину незаручену і переспить з нею, нехай дасть їй віно [і візьме її] собі за дружину;
17
а҆́ще же возбранѧ́ѧ возбрани́тъ и҆ не восхо́щетъ ѻ҆те́цъ є҆ѧ̀ да́ти ю҆̀ є҆мꙋ̀ въ женꙋ̀, сребро̀ да возда́стъ ѻ҆тцꙋ̀, є҆ли́кѡ є҆́сть вѣ́но дѣви́ческо.
17
а якщо батько не погодиться [і не захоче] видати її за нього, нехай заплатить [батькові] стільки срібла, скільки належить на віно дівчатам.
18
Волхвѡ́мъ живы̑мъ бы́ти не попꙋсти́те.
18
Ворожки не залишай у живих.
19
Всѧ́каго со ското́мъ быва́юща сме́ртїю оу҆бїе́те є҆го̀.
19
Усякий скотоложник нехай буде відданий на смерть.
20
И҆́же же́ртвꙋ прино́ситъ богѡ́мъ, сме́ртїю да потреби́тсѧ, но то́чїю гдⷭ҇ꙋ є҆ди́номꙋ.
20
Той, хто приносить жертву богам, крім одного Господа, нехай буде знищений.
21
И҆ прише́лца не ѡ҆ѕло́бите, нижѐ ѡ҆скорби́те є҆го̀: прише́лцы бо бѣ́сте въ землѝ є҆гѵ́петстѣй.
21
Прибульця не утискуй і не пригноблюй його, тому що ви самі були прибульцями в землі Єгипетській.
22
Всѧ́кїѧ вдовы̀ и҆ сироты̀ не ѡ҆ѕло́бите:
22
Ні вдови, ні сироти не утискуйте;
23
а҆́ще же ѕло́бою ѡ҆ѕло́бите ѧ҆̀, и҆ возстена́вше возопїю́тъ ко мнѣ̀, слꙋ́хомъ оу҆слы́шꙋ гла́съ и҆́хъ
23
якщо ж ти утиснеш, то, коли вони будуть волати до Мене, Я почую волання їх,
24
и҆ разгнѣ́ваюсѧ ꙗ҆́ростїю, и҆ побїю̀ вы̀ мече́мъ, и҆ бꙋ́дꙋтъ жєны̀ ва́шѧ вдѡвы̀, и҆ ча̑да ва̑ша сирѡты̀.
24
і запалає гнів Мій, і уб’ю вас мечем, будуть дружини ваші вдовами і діти ваші сиротами.
25
А҆́ще же да́си сребро̀ взае́мъ бра́тꙋ ни́щемꙋ и҆́же оу҆ тебє̀, не бꙋ́ди є҆го̀ понꙋжда́ѧй, нижѐ наложи́ши є҆мꙋ̀ ли́хвы.
25
Якщо даси гроші в борг бідному з народу Мого, то не пригноблюй його і не накладай на нього лихви.
26
И҆ а҆́ще зало́житъ въ зало́гъ ри́зꙋ дрꙋ́гъ тво́й, до захожде́нїѧ со́лнца ѿда́си є҆мꙋ̀:
26
Якщо візьмеш у заставу одежу ближнього твого, то до заходу сонця поверни її,
27
є҆́сть бо сїѧ̀ покрове́нїе є҆мꙋ̀, сїѧ̀ є҆ди́на ри́за стыдѣ́нїѧ є҆гѡ̀, въ че́мъ спа́ти бꙋ́детъ: а҆́ще оу҆̀бо возопїе́тъ ко мнѣ̀, оу҆слы́шꙋ є҆го̀: млⷭ҇тивъ бо є҆́смь.
27
тому що вона є єдиний покров у нього, вона — одіяння тіла його: в чому буде він спати? отже, коли він буде волати до Мене, Я почую, бо Я милосердий.
28
Богѡ́въ да не ѕлосло́виши и҆ кнѧ́зю люді́й твои́хъ да не рече́ши ѕла̀.
28
Суддів не лихослов і начальника в народі твоєму не паплюж.
29
Нача́тки ѿ гꙋмна̀ и҆ ѿ точи́ла твоегѡ̀ да не косни́ши принестѝ (мнѣ̀): пе́рвенцы сынѡ́въ твои́хъ да да́си мнѣ̀:
29
Не барися [приносити Мені] початки від току твого і від точила твого; віддавай Мені первістка із синів твоїх;
30
та́кѡ сотвори́ши телцꙋ̀ твоемꙋ̀, и҆ ѻ҆вцѣ̀ твое́й, и҆ ѻ҆слꙋ̀ твоемꙋ̀: се́дмь дні́й да бꙋ́детъ оу҆ ма́тери, въ ѻ҆смы́й же де́нь да ѿда́си ѻ҆́ное мнѣ̀.
30
те саме роби з волом твоїм і з вівцею твоєю [і з ослом твоїм]: сім днів нехай вони будуть біля матері своєї, а у восьмий день віддавай їх Мені.
31
Лю́ди свѧ́ти бꙋ́дете мѝ, и҆ мѧ́са ѕвѣроѧ́диннагѡ да не снѣ́сте, псѡ́мъ пове́ржете є҆̀.
31
І будете в Мене людьми святими; і м’яса, роздертого звіром у полі, не їжте, псам кидайте його.
Глава́ к҃г
1
Да не прїи́меши слꙋ́ха сꙋ́етна, да не приложи́шисѧ съ непра́веднымъ бы́ти свидѣ́тель непра́веденъ:
1
Не прислухайся до пустих чуток, не давай руки твоєї нечестивому, щоб бути свідком неправди.
2
да не бꙋ́деши со мно́гими на ѕло́бꙋ, да не приложи́шисѧ ко мно́жествꙋ оу҆клони́тисѧ со мно́жайшими, ꙗ҆́кѡ преврати́ти сꙋ́дъ,
2
Не йди за більшістю на зло, і не вирішуй по́зову, відступаючи за більшістю від правди;
3
и҆ ни́щагѡ да не поми́лꙋеши на сꙋдѣ̀.
3
і бідному не потурай у по́зові його.
4
А҆́ще же срѧ́щеши говѧ́до врага̀ твоегѡ̀ и҆лѝ ѻ҆слѧ̀ є҆гѡ̀ заблꙋжда́ющее, ѡ҆брати́въ да ѿда́си є҆мꙋ̀:
4
Якщо знайдеш вола ворога твого, або осла його, що заблукав, приведи його до нього;
5
а҆́ще же оу҆́зриши ѻ҆слѧ̀ врага̀ твоегѡ̀ па́дшее под̾ бре́менемъ є҆гѡ̀, да не мимои́деши є҆̀, но да воздви́гнеши є҆̀ съ ни́мъ.
5
якщо побачиш осла ворога твого, що впав під ношею своєю, то не залишай його; розв’юч разом з ним.
6
Да не преврати́ши сꙋда̀ ни́щемꙋ въ сꙋдѣ̀ є҆гѡ̀.
6
Не суди перекручено по́зову бідного твого.
7
Ѿ всѧ́кагѡ сло́ва непра́веднагѡ да ѿстꙋ́пиши: непови́нна и҆ првⷣна да не оу҆бїе́ши, и҆ не ѡ҆правди́ши нечести́ваго дарѡ́въ ра́ди,
7
Віддаляйся від неправди і не умертвляй невинного і правого, бо Я не виправдаю беззаконника.
8
и҆ да не во́змеши дарѡ́въ: да́ры бо ѡ҆слѣплѧ́ютъ ѻ҆́чи ви́дѧщымъ и҆ погꙋблѧ́ютъ словеса̀ првⷣна.
8
Дарів не приймай, бо дари роблять сліпими зрячих і спотворюють справу правих.
9
И҆ прише́лца не ѡ҆скорблѧ́йте, ни стꙋжи́те (є҆мꙋ̀): вы́ бо вѣ́сте дꙋ́шꙋ прише́лчꙋ, поне́же са́ми бѣ́сте прише́лцы въ землѝ є҆гѵ́петстѣй.
9
Прибульця не кривдь [і не утискуй його]: ви знаєте душу прибульця, тому що самі були прибульцями в землі Єгипетській.
10
Ше́сть лѣ́тъ да сѣ́еши зе́млю твою̀ и҆ да собере́ши плоды̀ є҆ѧ̀:
10
Шість років засівай землю твою і збирай врожай її,
11
въ седмо́е же ѡ҆ставле́нїе да сотвори́ши и҆ ѡ҆пꙋ́стиши ю҆̀, и҆ да ꙗ҆́сти бꙋ́дꙋтъ оу҆бо́зїи ꙗ҆зы́ка твоегѡ̀, ѡ҆ста́нки же да снѣдѧ́тъ ѕвѣ́рїе ди́вїи: та́кѡ да сотвори́ши вїногра́дꙋ твоемꙋ̀ и҆ ма́сличїю твоемꙋ̀.
11
а в сьомий залишай її в спокої, щоб годувались убогі з твого народу, а залишками після них годувалися звірі польові; так само чини з виноградником твоїм і з маслиною твоєю.
12
Въ ше́сть дні́й да сотвори́ши дѣла̀ твоѧ̑, въ седмы́й же де́нь поко́й: да почі́етъ во́лъ тво́й и҆ ѻ҆се́лъ тво́й, и҆ да почі́етъ сы́нъ рабы̀ твоеѧ̀ и҆ пришле́цъ.
12
Шість днів роби діла твої, а в сьомий день спочивай, щоб відпочив віл твій і осел твій і заспокоївся син раби твоєї і прибулець.
13
Всѧ̑, є҆ли̑ка гл҃ахъ ва́мъ, сохрани́те, и҆ме́нъ же богѡ́въ и҆нѣ́хъ не помина́йте, нижѐ да слы́шатсѧ и҆зо оу҆́стъ ва́шихъ.
13
Дотримуйтесь усього, що Я сказав вам, і імен інших богів не згадуйте; нехай не чується воно з уст твоїх.
14
Трѝ кра́ты въ лѣ́тѣ сотвори́те мѝ пра́здникъ:
14
Тричі на рік святкуй Мені:
15
пра́здникъ ѡ҆прѣсно́кѡвъ сохрани́те твори́ти, се́дмь дні́й ꙗ҆ди́те ѡ҆прѣсно́ки, ꙗ҆́коже заповѣ́дахъ тебѣ̀, во вре́мѧ мцⷭ҇а но́выхъ плодѡ́въ, въ то́й бо и҆зше́лъ є҆сѝ и҆з̾ є҆гѵ́пта, да не ꙗ҆ви́шисѧ предо мно́ю то́щь:
15
дотримуйся свята опрісноків: сім днів їж прісний хліб, як Я повелів тобі, у призначений час місяця Авива, тому що в ньому ти вийшов з Єгипту; і нехай не з’являються перед лице Моє з порожніми руками;
16
и҆ пра́здникъ жа́твы перворо́дныхъ жи̑тъ сотвори́ши ѿ дѣ́лъ твои́хъ, ꙗ҆̀же посѣ́еши на ни́вѣ твое́й: и҆ пра́здникъ сконча́нїѧ при и҆схо́дѣ лѣ́та въ собра́нїи дѣ́лъ твои́хъ, ꙗ҆̀же ѿ ни́въ твои́хъ.
16
додержуйся і свята жнив перших плодів праці твоєї, які ти сіяв на полі, і свята збирання плодів наприкінці року, коли збереш з поля працю твою.
17
Трѝ кра́ты въ лѣ́тѣ да ꙗ҆ви́тсѧ всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ тво́й пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ.
17
Тричі на рік повинні з’являтися всі чоловічої статі твої перед лице Владики, Господа [твого].
18
Є҆гда́ бо и҆зженꙋ̀ ꙗ҆зы́ки ѿ лица̀ твоегѡ̀ и҆ разширю̀ предѣ́лы твоѧ̑, да не пожре́ши на ква́сѣ кро́ве же́ртвы моеѧ̀, нижѐ да долежи́тъ тꙋ́къ пра́здника моегѡ̀ до оу҆́трїѧ.
18
[Коли вижену язичників від лиця твого і поширю межі твої], не виливай крови жертви Моєї на квасне, і жир від святкової жертви Моєї не повинен залишатися до ранку.
19
Нача́тки пе́рвыхъ жи̑тъ землѝ твоеѧ̀ да внесе́ши въ до́мъ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀. Да не свари́ши ꙗ҆гнѧ́те во млецѣ̀ ма́тере є҆гѡ̀.
19
Початки плодів землі твоєї принось у дім Господа, Бога твого. Не вари козеняти в молоці матері його.
20
И҆ сѐ, а҆́зъ послю̀ а҆́гг҃ла моего̀ пред̾ лице́мъ твои́мъ, да сохрани́тъ тѧ̀ на пꙋтѝ, ꙗ҆́кѡ да введе́тъ тѧ̀ въ зе́млю, ю҆́же оу҆гото́вахъ тебѣ̀:
20
Ось, Я посилаю перед тобою ангела [Мого] оберігати тебе на путі і ввести тебе в те місце, яке Я приготував [тобі];
21
вонмѝ себѣ̀ и҆ послꙋ́шай є҆го̀, и҆ не ѡ҆слꙋ́шайсѧ є҆гѡ̀: не ѡ҆бине́тсѧ бо тебє̀, и҆́мѧ бо моѐ є҆́сть на не́мъ:
21
зберігай себе перед лицем Його і слухай гласу Його; не протився Йому, тому що Він не простить гріха вашого, бо ім’я Моє в Ньому.
22
а҆́ще слꙋ́хомъ послꙋ́шаеши гла́са моегѡ̀ и҆ сотвори́ши всѧ̑, є҆ли̑ка а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀, и҆ сохрани́ши завѣ́тъ мо́й, бꙋ́дете мѝ лю́ди и҆збра́нни ѿ всѣ́хъ ꙗ҆зы̑къ: моѧ́ бо є҆́сть всѧ̀ землѧ̀, вы́ же бꙋ́дете мѝ цр҃ское сщ҃е́нїе и҆ ꙗ҆зы́къ ст҃ъ. Сїѧ̑ словеса̀ да рече́ши сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ. А҆́ще слꙋ́хомъ послꙋ́шаеши гла́са моегѡ̀ и҆ сотвори́ши всѧ̑, є҆ли̑ка рекꙋ̀ тебѣ̀, вра́гъ бꙋ́дꙋ врагѡ́мъ твои̑мъ и҆ сопроти́влюсѧ сопроти́вникѡмъ твои̑мъ.
22
[Якщо будеш слухати гласу Мого, і будеш виконувати усе, що скажу тобі, і збережеш завіт Мій, то ви будете в Мене народом обраним з усіх племен, бо вся земля Моя; ви будете у Мене царственим священством і народом святим. Ці слова скажи синам Ізраїлевим.] Якщо ти будеш слухати гласу Його і виконувати все, що скажу [тобі], то ворогом буду ворогів твоїх і супротивником противників твоїх.
23
По́йдетъ бо а҆́гг҃лъ мо́й наставлѧ́ѧй тѧ̀ и҆ введе́тъ тѧ̀ ко а҆морре́ю и҆ хетте́ю, и҆ ферезе́ю и҆ ханане́ю, и҆ гергесе́ю и҆ є҆ѵе́ю и҆ і҆евꙋсе́ю, и҆ потреблю̀ и҆̀хъ (ѿ лица̀ ва́шегѡ):
23
Коли піде перед тобою ангел Мій і поведе тебе до аморреїв, хеттеїв, ферезеїв, хананеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв, і знищу їх [від лиця вашого],
24
да не поклони́шисѧ богѡ́мъ и҆́хъ, нижѐ послꙋ́жиши и҆̀мъ: да не сотвори́ши по дѣлѡ́мъ и҆́хъ, но разоре́нїемъ разори́ши и҆ сокрꙋше́нїемъ сокрꙋши́ши ка̑пища и҆́хъ,
24
то не поклоняйся богам їхнім, і не служи їм, і не наслідуй діл їхніх, але розтрощи їх і зруйнуй стовпи їхні:
25
и҆ да послꙋ́жиши гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ твоемꙋ̀: и҆ блгⷭ҇влю̀ хлѣ́бъ тво́й и҆ вїно̀ твоѐ и҆ во́дꙋ твою̀, и҆ ѿвращꙋ̀ болѣ́знь ѿ ва́съ.
25
служіть Господу, Богу вашому, і Він благословить хліб твій [і вино твоє] і воду твою; і відверну від вас хвороби.
26
Не бꙋ́детъ безча́денъ, нижѐ непло́ды на землѝ твое́й: число̀ дні́й твои́хъ и҆сполнѧ́ѧ и҆спо́лню.
26
Не буде в тебе тих, що передчасно народжують, і безплідних у землі твоїй; число днів твоїх зроблю повним.
27
И҆ стра́хъ послю̀ ведꙋ́щїй тѧ̀, и҆ оу҆страшꙋ̀ всѧ̑ ꙗ҆зы́ки, въ нѧ́же ты̀ вхо́диши къ ни̑мъ, и҆ да́мъ всѧ̑ сопроти́вники твоѧ̑ въ бѣгꙋны̀:
27
Жах Мій пошлю перед тобою, і в збентеження приведу всякий народ, до якого ти прийдеш, і буду повертати до тебе тил усіх ворогів твоїх;
28
и҆ послю̀ шє́ршни пред̾ тобо́ю, и҆ и҆зженꙋ̀ а҆моррє́и и҆ є҆ѵє́и, и҆ і҆евꙋсє́и и҆ хананє́и и҆ хеттє́и ѿ тебє̀:
28
пошлю перед тобою шершнів, і вони поженуть від лиця твого [аморреїв,] евеїв, [ієвусеїв,] хананеїв і хеттеїв;
29
не и҆зженꙋ̀ и҆́хъ въ лѣ́тѣ є҆ди́нѣмъ, да не бꙋ́детъ землѧ̀ пꙋста̀, и҆ мно́зи бꙋ́дꙋтъ на тѧ̀ ѕвѣ̑ри земні́и:
29
не вижену їх від лиця твого в один рік, щоб земля не зробилася порожньою і не розмножилися проти тебе звірі польові:
30
пома́лꙋ пома́лꙋ и҆зженꙋ̀ и҆̀хъ ѿ тебє̀, до́ндеже возрасте́ши и҆ наслѣ́диши зе́млю.
30
мало-помалу буду проганяти їх від тебе, поки ти не розмножишся і не візьмеш у володіння землі цієї.
31
И҆ положꙋ̀ предѣ́лы твоѧ̑ ѿ чермна́гѡ мо́рѧ до мо́рѧ фѷлїсті́млѧ, и҆ ѿ пꙋсты́ни до рѣкѝ вели́кїѧ є҆ѵфра́та, и҆ преда́мъ въ рꙋ́цѣ ва́ши сѣдѧ́щихъ на землѝ и҆ и҆зженꙋ̀ и҆̀хъ ѿ тебє̀:
31
Прокладу межі твої від моря Червоного до моря Филистимського і від пустелі до ріки [великої Євфрату], бо віддам до рук ваших жителів цієї землі, і проженеш їх від лиця твого;
32
да не смѣси́шисѧ съ ни́ми, и҆ съ бѡ́ги и҆́хъ да не завѣща́еши завѣ́та,
32
[не змішуйся і] не укладай союзу ні з ними, ні з богами їхніми;
33
и҆ да не ѡ҆ста́нꙋтсѧ на землѝ твое́й, да не сотворѧ́тъ тѧ̀ согрѣши́ти ко мнѣ̀: а҆́ще бо порабо́таеши богѡ́мъ и҆́хъ, сі́и бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀ въ собла́знъ.
33
не повинні вони жити в землі твоїй, щоб вони не ввели тебе у гріх проти Мене; бо якщо ти будеш служити богам їхнім, то це буде для тебе сіттю.
Глава́ к҃д
1
И҆ мѡѷсе́ю речѐ: взы́ди ко гдⷭ҇ꙋ ты̀ и҆ а҆арѡ́нъ, и҆ нада́въ и҆ а҆вїꙋ́дъ и҆ се́дмьдесѧтъ ста́рєцъ і҆и҃левыхъ, и҆ да покло́нѧтсѧ и҆здале́че гдⷭ҇ꙋ:
1
І Мойсеєві сказав Він: піднімись до Господа ти й Аарон, Надав і Авиуд і сімдесят зі старійшин Ізраїлевих, і поклоніться [Господу] здаля;
2
и҆ да пристꙋ́питъ мѡѷсе́й є҆ди́нъ къ бг҃ꙋ, ѻ҆ни́ же да не пристꙋ́пѧтъ: и҆ лю́дїе съ ни́ми да не взы́дꙋтъ.
2
Мойсей один нехай наблизиться до Господа, а вони нехай не наближаються, і народ нехай не піднімається з ним.
3
Прїи́де же мѡѷсе́й и҆ повѣ́да лю́демъ всѧ̑ словеса̀ бж҃їѧ и҆ ѡ҆правда̑нїѧ. Ѿвѣща́ша же всѝ лю́дїе гла́сомъ є҆ди́нымъ, глаго́люще: всѧ̑ словеса̀, ꙗ҆̀же гл҃а гдⷭ҇ь, сотвори́мъ и҆ послꙋ́шаемъ.
3
І прийшов Мойсей і переказав народу всі слова Господні і всі закони. І відповів увесь народ в один голос, і сказали: все, що сказав Господь, зробимо [і будемо слухняні].
4
И҆ написа̀ мѡѷсе́й всѧ̑ словеса̀ гдⷭ҇нѧ: ѡ҆бꙋ́трѣвъ же мѡѷсе́й заꙋ́тра, созда̀ ѻ҆лта́рь под̾ горо́ю, и҆ двана́десѧть ка́менїй въ двана́десѧть племе́нъ і҆и҃левыхъ:
4
І написав Мойсей усі слова Господні і, вставши рано-вранці, поставив під горою жертовник із дванадцяти каменів, за числом дванадцяти колін Ізраїлевих;
5
и҆ посла̀ ю҆́ношы сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ принесо́ша всесожжє́нїѧ, и҆ пожро́ша же́ртвꙋ спⷭ҇нїѧ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ телцы̀.
5
і послав юнаків із синів Ізраїлевих, і принесли вони всепалення, і закололи тельців для мирної жертви Господу [Богу].
6
Взе́мъ же мѡѷсе́й полови́нꙋ кро́ве, влїѧ̀ въ ча́шы, полови́нꙋ же кро́ве возлїѧ̀ на ѻ҆лта́рь,
6
Мойсей, узявши половину крови, влив у чаші, а другою половиною окропив жертовник;
7
и҆ взе́мъ кни́гꙋ завѣ́та, прочтѐ лю́демъ во оу҆́шы. И҆ реко́ша: всѧ̑, є҆ли̑ка гл҃а гдⷭ҇ь, сотвори́мъ и҆ послꙋ́шаемъ.
7
і взяв книгу завіту і прочитав уголос народу, і сказали вони: все, що сказав Господь, зробимо і будемо слухняні.
8
Взе́мъ же мѡѷсе́й кро́вь, ѡ҆кропѝ лю́ди и҆ речѐ: сѐ, кро́вь завѣ́та, є҆го́же завѣща̀ гдⷭ҇ь къ ва́мъ ѡ҆ всѣ́хъ словесѣ́хъ си́хъ.
8
І взяв Мойсей крови й окропив народ, говорячи: ось кров завіту, який Господь уклав з вами про всі слова ці.
9
И҆ взы́де мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ, и҆ нада́въ и҆ а҆вїꙋ́дъ и҆ се́дмьдесѧтъ ѿ ста́рєцъ і҆и҃левыхъ,
9
Потім зійшов Мойсей і Аарон, Надав і Авиуд і сімдесят зі старійшин Ізраїлевих,
10
и҆ ви́дѣша мѣ́сто, и҆дѣ́же стоѧ́ше бг҃ъ і҆и҃левъ: и҆ под̾ нога́ма є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ дѣ́ло ка́мене сапфі́ра, и҆ ꙗ҆́кѡ видѣ́нїе тве́рди небе́сныѧ чистото́ю.
10
і бачили [місце стояння] Бога Ізраїлевого; і під ногами Його щось подібне до роботи з чистого сапфіру і, як саме небо, ясне.
11
И҆ ѿ и҆збра́нныхъ і҆и҃левыхъ не повреди́сѧ ни є҆ди́нъ: и҆ ꙗ҆ви́шасѧ на мѣ́стѣ бж҃їи, и҆ ꙗ҆до́ша, и҆ пи́ша.
11
І Він не простяг руки Своєї на обраних з синів Ізраїлевих: вони бачили [місце] Бога, і їли і пили.
12
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: взы́ди ко мнѣ̀ на го́рꙋ и҆ ста́ни та́мѡ, и҆ да́мъ тѝ скрижа̑ли ка́мєнныѧ, зако́нъ и҆ за́пѡвѣди, ꙗ҆̀же написа́хъ законоположи́ти и҆̀мъ.
12
І сказав Господь Мойсеєві: зійди до Мене на гору і будь там; і дам тобі скрижалі кам’яні, і закон і заповіді, що Я написав для навчення їх.
13
И҆ воста́въ мѡѷсе́й и҆ і҆исꙋ́съ предстоѧ́вый є҆мꙋ̀, взыдо́ша на го́рꙋ бж҃їю
13
І встав Мойсей з Ісусом, слугою своїм, і пішов Мойсей на гору Божу,
14
и҆ ста́рцємъ рѣ́ша: пожди́те въ молча́нїи здѣ̀, до́ндеже возврати́мсѧ къ ва́мъ: и҆ сѐ, а҆арѡ́нъ и҆ ѡ҆́ръ съ ва́ми: а҆́ще комꙋ̀ слꙋчи́тсѧ сꙋ́дъ, да и҆́дꙋтъ къ ни̑мъ.
14
а старійшинам сказав: залишайтеся тут, поки ми не повернемося до вас; ось Аарон і Ор з вами; хто буде мати справу, нехай приходить до них.
15
И҆ взы́де мѡѷсе́й на го́рꙋ, и҆ покры̀ ѡ҆́блакъ го́рꙋ,
15
І зійшов Мойсей на гору, і покрила хмара гору,
16
и҆ сни́де сла́ва бж҃їѧ на го́рꙋ сїна́йскꙋю, и҆ покры̀ ю҆̀ ѡ҆́блакъ ше́сть дні́й. И҆ воззва̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́а въ де́нь седмы́й и҆з̾ среды̀ ѡ҆́блака:
16
і слава Господня осінила гору Синай; і покривала її хмара шість днів, а в сьомий день [Господь] воззвав до Мойсея з середини хмари.
17
ѡ҆бли́чїе же сла́вы гдⷭ҇ни, ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь пламенꙋ́ѧ на версѣ̀ горы̀, пред̾ сы́ны і҆и҃лєвы.
17
Вигляд же слави Господньої на вершині гори був перед очима синів Ізраїлевих, як вогонь, що поїдає.
18
И҆ вни́де мѡѷсе́й въ средꙋ̀ ѡ҆́блака и҆ взы́де на го́рꙋ, и҆ бѣ̀ та́мѡ на горѣ̀ четы́редесѧть дні́й и҆ четы́редесѧть ноще́й.
18
Мойсей вступив у середину хмари і зійшов на гору; і був Мойсей на горі сорок днів і сорок ночей.
Глава́ к҃є
1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:
1
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2
рцы̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ да во́змꙋтъ мѝ нача́тки ѿ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же оу҆гѡ́дна бꙋ́дꙋтъ се́рдцꙋ и҆́хъ, да во́змете нача́тки моѧ̑.
2
скажи синам Ізраїлевим, щоб вони зробили Мені приношення; від усякої людини, у якої буде ревність, приймайте приношення Мені.
3
Се́й же є҆́сть нача́токъ, є҆го́же во́змете ѿ ни́хъ: зла́то и҆ сребро̀ и҆ мѣ́дь,
3
Ось приношення, що ви повинні приймати від них: золото і срібло і мідь,
4
и҆ синетꙋ̀ и҆ багрѧни́цꙋ, и҆ червлени́цꙋ сꙋгꙋ́бꙋ (прѧ́денꙋю), и҆ вѷссо́нъ ска́ный, и҆ власы̀ кѡ́зїѧ,
4
і вовну блакитну, пурпурову і червлену, і висон, і козячу [вовну],
5
и҆ ко́жы ѡ҆́вни ѡ҆червленє́ны, и҆ ко́жы си̑ни, и҆ древа̀ негнїю̑щаѧ,
5
і шкури баранячі червоні, і шкіри сині, і дере́ва ситим,
6
и҆ є҆ле́й въ свѣще́нїе, ѳѷмїа́мъ во є҆ле́й пома́занїѧ и҆ въ сложе́нїе ѳѷмїа́ма,
6
єлей для світильника, пахощі для єлею помазання і для запашного кадіння,
7
и҆ ка́мєни сарді̑йскїѧ, и҆ ка́мєни въ ваѧ́нїе на є҆пѡмі́дꙋ [Є҆вр.: є҆ѳꙋ́дъ, славе́н.: нара́мникъ и҆лѝ ве́рхнѧѧ ри́за.] и҆ поди́ръ [до́лгаѧ ри́за].
7
камінь онікс і камені вставні для ефода* і для наперсника.
8
И҆ да сотвори́ши мѝ ѡ҆сщ҃е́нїе, и҆ ꙗ҆влю́сѧ въ ва́съ:
8
І влаштують вони Мені святилище, і буду перебувати серед них;
9
и҆ сотвори́ши мѝ по всемꙋ̀, є҆ли̑ка а҆́зъ покажꙋ̀ тебѣ̀ на горѣ̀, ѡ҆́бразъ ски́нїи и҆ ѡ҆́бразъ всѣ́хъ сосꙋ́дѡвъ є҆ѧ̀: си́це да сотвори́ши.
9
усе [зробіть], як Я показую тобі, і зразок скинїї і зразок усіх сосудів її; так і зробіть.
10
И҆ сотвори́ши кївѡ́тъ свидѣ́нїѧ ѿ дре́въ негнїю́щихъ, двою̀ ла́ктїй и҆ по́лъ въ долготꙋ̀, и҆ ла́ктѧ и҆ по́лъ въ широтꙋ̀, и҆ ла́ктѧ и҆ по́лъ въ высотꙋ̀:
10
Зробіть ковчег з дерева ситим: довжина йому два лікті з половиною, і ширина йому півтора ліктя, і висота йому півтора ліктя;
11
и҆ позлати́ши є҆го̀ зла́томъ чи́стымъ, внꙋтрьꙋ́дꙋ и҆ внѣꙋ́дꙋ позлати́ши є҆го̀, и҆ сотвори́ши верхꙋ̀ є҆гѡ̀ вѣне́цъ зла́тъ виты́й ѡ҆́крестъ:
11
і обклади його чистим золотом, зсередини і ззовні покрий його; і зроби нагорі навколо нього золотий вінець [плетений];
12
и҆ слїе́ши є҆мꙋ̀ четы́ри кѡлца̀ зла̑та, и҆ возложи́ши на четы́ри страны̑ є҆гѡ̀, два̀ колца̑ на є҆ди́нꙋ странꙋ̀, и҆ два̀ на дрꙋгꙋ́ю странꙋ̀.
12
і відлий для нього чотири золотих кільця й укріпи на чотирьох нижніх кутах його: два кільця на одному боці його, два кільця на другому боці його.
13
Сотвори́ши же нѡси́ла ѿ дре́ва негнїю́ща и҆ позлати́ши ѧ҆̀ зла́томъ чи́стымъ:
13
Зроби з дерева ситим жердини й обклади їх [чистим] золотом;
14
и҆ вложи́ши нѡси́ла въ ко́лца, ꙗ҆̀же на страна́хъ кївѡ́та, носи́ти и҆́ми кївѡ́тъ:
14
і вклади жердини в кільця, з боків ковчега, щоб за допомогою них носити ковчег;
15
въ ко́лцахъ кївѡ́та да бꙋ́дꙋтъ нѡси́ла не зы́блющесѧ:
15
у кільцях ковчега повинні бути жердини і не повинні зніматися з нього.
16
и҆ вложи́ши въ кївѡ́тъ свидѣ̑нїѧ, ꙗ҆̀же да́мъ тебѣ̀.
16
І поклади в ковчег одкровення, що Я дам тобі.
17
И҆ да сотвори́ши ѡ҆чисти́лище покро́въ ѿ зла́та чи́ста, двою̀ ла́ктїй и҆ по́лъ въ долготꙋ̀, ла́ктѧ же и҆ по́лъ въ широтꙋ̀:
17
Зроби також кришку з чистого золота: довжина її два лікті з половиною, а ширина її півтора ліктя
18
и҆ сотвори́ши два̀ херꙋві̑ма зла̑та и҆зва̑ѧнна, и҆ возложи́ши ѧ҆̀ ѿ ѻ҆бои́хъ стра́нъ ѡ҆чисти́лища:
18
і зроби із золота двох херувимів: карбованої роботи, зроби їх на обох кінцях кришки;
19
да сотворѧ́тсѧ херꙋві́ми, є҆ди́нъ ѿ страны̀ сеѧ̀ и҆ дрꙋгі́й ѿ страны̀ дрꙋгі́ѧ ѡ҆чисти́лища, и҆ сотвори́ши два̀ херꙋві̑ма на ѻ҆бои́хъ страна́хъ:
19
зроби одного херувима з одного краю, а другого херувима з іншого краю; такими, що виступають з кришки, зробіть херувимів на обох краях її;
20
да бꙋ́дꙋтъ херꙋві́ми распростира́юще кри́ла верхꙋ̀, соѡсѣнѧ́юще кри́лами свои́ми над̾ ѡ҆чисти́лищемъ, и҆ ли́ца и҆́хъ ко дрꙋгъдрꙋ́гꙋ, на ѡ҆чисти́лище бꙋ́дꙋтъ ли́ца херꙋві̑мска:
20
і будуть херувими з розпростертими догори крилами, покриваючи крилами своїми кришку, а лицями своїми будуть один до одного: до кришки будуть лиця херувимів.
21
и҆ да возложи́ши ѡ҆чисти́лище на кївѡ́тъ верхꙋ̀, и҆ въ кївѡ́тъ да вложи́ши свидѣ̑нїѧ, ꙗ҆̀же да́мъ тебѣ̀.
21
І поклади кришку на ковчег згори, у ковчег же поклади одкровення, що Я дам тобі;
22
И҆ позна́нъ бꙋ́дꙋ тебѣ̀ ѿтꙋ́дꙋ, и҆ возгл҃ю тебѣ̀ съ верхꙋ̀ ѡ҆чисти́лища междꙋ̀ двѣма̀ херꙋві̑мы, и҆̀же сꙋ́ть над̾ кївѡ́томъ свидѣ́нїѧ, и҆ по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка а҆́ще заповѣ́мъ тебѣ̀ къ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ.
22
там Я буду відкриватися тобі і говорити з тобою над кришкою, посеред двох херувимів, які над ковчегом одкровення, про усе, що буду заповідувати через тебе синам Ізраїлевим.
23
И҆ сотвори́ши трапе́зꙋ ѿ дре́въ негнїю́щихъ, двою̀ ла́ктїй въ долготꙋ̀, и҆ ла́ктѧ въ широтꙋ̀, и҆ ла́ктѧ и҆ по́лъ въ высотꙋ̀:
23
І зроби стіл з дерева ситим, довжиною у два лікті, шириною в лікоть, і висотою у півтора ліктя,
24
и҆ позлати́ши ю҆̀ зла́томъ чи́стымъ, и҆ сотвори́ши є҆́й вито́е ѡ҆бложе́нїе злато́е ѡ҆́крестъ, и҆ сотвори́ши є҆́й вѣне́цъ дла́ни ѡ҆́крестъ,
24
і обклади його золотом чистим, і зроби навколо нього золотий вінець [плетений];
25
и҆ сотвори́ши вито́е ѡ҆бложе́нїе вѣнцꙋ̀ ѡ҆́крестъ.
25
і зроби навколо нього стінки в долоню і біля стінок його зроби золотий вінець навколо;
26
И҆ сотвори́ши четы́ри кѡлца̀ зла̑та, и҆ возложи́ши четы́ри колца̑ на четы́ри страны̑ но́гъ є҆ѧ̀ под̾ вѣне́цъ:
26
і зроби для нього чотири кільця золотих і закріпи кільця на чотирьох кутах біля чотирьох ніжок його;
27
и҆ да бꙋ́дꙋтъ ко́лца на влага̑лища носи́ламъ, ꙗ҆́кѡ воздвиза́ти и҆́ми трапе́зꙋ.
27
на стінках повинні бути кільця, щоб вкладати жердини для носіння на них столу;
28
И҆ сотвори́ши нѡси́ла є҆ѧ̀ ѿ дре́въ негнїю́щихъ, и҆ позлати́ши ѧ҆̀ зла́томъ чи́стымъ, и҆ воздвиза́тисѧ бꙋ́детъ на ни́хъ трапе́за.
28
а жердини зроби з дерева ситим і обклади їх [чистим] золотом, і будуть носити на них цей стіл;
29
И҆ сотвори́ши блю̑да є҆ѧ̀ и҆ ѳѷмїа́мники, и҆ возлива́лники и҆ ча́шы, и҆́миже возлива́ти бꙋ́деши: ѿ зла́та чи́ста да сотвори́ши ѧ҆̀.
29
зроби також для нього блюдо, кадильниці, чаші і кружки, щоб возливати ними: із золота чистого зроби їх;
30
И҆ возлага́ти бꙋ́деши на трапе́зꙋ хлѣ́бы предложе́нїѧ предо мно́ю прⷭ҇нѡ.
30
і покладай на стіл хліби предкладення перед лицем Моїм постійно.
31
И҆ да сотвори́ши свѣти́лникъ ѿ зла́та чи́ста, и҆зва́ѧнъ да сотвори́ши свѣти́лникъ: сте́бль є҆гѡ̀ и҆ вѣ̑тви, и҆ ча́шы и҆ крꙋ́зи и҆ крі́ны ѿ негѡ̀ да бꙋ́дꙋтъ:
31
І зроби світильник із золота чистого; карбованим повинен бути цей світильник; стебло його, віття його, чашечки його, яблука його і квіти його повинні виходити з нього;
32
ше́сть же вѣ́твїй и҆сходѧ́щихъ ѿ стра́нъ, трѝ вѣ̑тви свѣти́лника ѿ страны̀ є҆гѡ̀ є҆ди́ныѧ и҆ трѝ вѣ̑тви свѣти́лника ѿ страны̀ вторы́ѧ:
32
шість гілок повинні виходити з боків його: три гілки світильника з одного боку його і три гілки світильника з іншого боку його;
33
и҆ трѝ ча́шы во ѡ҆́бразъ ѻ҆рѣ́ха, на є҆ди́нѣй вѣ́тви крꙋ́гъ и҆ крі́нъ: та́кѡ шестѝ вѣ́твамъ и҆сходѧ́щымъ ѿ свѣти́лника:
33
три чашечки на зразок мигдалевої квітки, з яблуком і квітами, повинні бути на одній гілці, і три чашечки на зразок мигдалевої квітки на іншій гілці, з яблуком і квітами: так на всіх шести гілках, що виходять із світильника;
34
и҆ на свѣти́лникѣ четы́ри ча̑шы во ѡ҆́бразъ ѻ҆рѣ́ха, на є҆ди́нѣй вѣ́тви крꙋ́зи и҆ крі́ны є҆гѡ̀:
34
а на стеблі світильника повинні бути чотири чашечки на зразок мигдалевої квітки з яблуками і квітами;
35
крꙋ́гъ под̾ двѣма̀ вѣ́твьми ѿ негѡ̀, и҆ крꙋ́гъ под̾ четы́рьми вѣ́твьми ѿ негѡ̀: та́кѡ шестѝ вѣ́твамъ и҆сходѧ́щымъ ѿ свѣти́лника: и҆ на свѣти́лникѣ четы́ри ча́шы во ѡ҆́бразъ ѻ҆рѣ́ха:
35
у шести гілок, що виходять із стебла світильника, яблуко під двома гілками його, і яблуко під іншими двома гілками, і яблуко під третіми двома гілками його [і на світильнику чотири чашечки, на зразок мигдалевої квітки];
36
крꙋ́зи и҆ вѣ̑тви ѿ негѡ̀ да бꙋ́дꙋтъ: ве́сь и҆зва́ѧнъ ѿ є҆ди́нагѡ зла́та чи́ста.
36
яблуко і гілки їх з нього повинні виходити: він весь повинен бути карбований, цільний, з чистого золота.
37
И҆ да сотвори́ши свѣти̑лъ є҆гѡ̀ се́дмь, и҆ поста́виши свѣти̑ла є҆гѡ̀, и҆ свѣти́ти бꙋ́дꙋтъ ѿ є҆ди́нагѡ лица̀ є҆гѡ̀:
37
І зроби до нього сім лампад і постав на нього лампади його, щоб світили на передній бік його;
38
и҆ щипцы̀ є҆гѡ̀, и҆ подста̑вы є҆гѡ̀ ѿ зла́та чи́ста сотвори́ши:
38
і щипці до нього і лотки до нього [зроби] з чистого золота;
39
тала́нтомъ зла́та чи́ста да сотвори́ши всѧ̑ сосꙋ́ды сїѧ̑.
39
з таланта золота чистого нехай зроблять його з усіма цими приналежностями.
40
Ви́ждь, да сотвори́ши по ѡ҆́бразꙋ пока́занномꙋ тебѣ̀ на горѣ̀.
40
Дивися, зроби їх за тим зразком, який показано тобі на горі.
Глава́ к҃ѕ
1
Ски́нїю же да сотвори́ши ѿ десѧтѝ ѻ҆пѡ́нъ ѿ вѷссо́на ска́нагѡ и҆ синеты̀, и҆ багрѧни́цы и҆ червлени́цы ска́ныѧ: херꙋві́мы дѣ́ломъ тка́нымъ да сотвори́ши ѧ҆̀.
1
Скинію ж зроби з десяти покривал крученого висону і з блакитної, пурпурової і червленої вовни, і херувимів зроби на них мистецькою роботою;
2
Долгота̀ ѻ҆по́ны є҆ди́ныѧ два́десѧть и҆ ѻ҆́смь ла́ктїй, и҆ широта̀ четы́рехъ ла́ктїй, ѻ҆по́на є҆ди́на да бꙋ́детъ: мѣ́ра та́ѧжде да бꙋ́детъ всѣ̑мъ ѻ҆по́намъ.
2
довжина кожного покривала двадцять вісім ліктів, а ширина кожного покривала чотири лікті: міра одна всім покривалам.
3
Пѧ́ть же ѻ҆по́нъ да бꙋ́дꙋтъ взаи́мъ придержа́щѧсѧ є҆ди́на ѿ дрꙋгі́ѧ, и҆ пѧ́ть ѻ҆по́нъ да бꙋ́дꙋтъ содержа́щѧсѧ дрꙋга̀ ѡ҆ дрꙋзѣ́й.
3
П’ять покривал нехай будуть з’єднані одне з одним, і інші п’ять покривал з’єднані одне з одним.
4
И҆ да сотвори́ши и҆̀мъ пє́тли и҆з̾ синеты̀ оу҆ кра́ѧ ѻ҆по́ны є҆ди́ныѧ, ѿ є҆ди́ныѧ страны̀ въ сложе́нїе: и҆ си́це сотвори́ши на краю̀ ѻ҆по́ны внѣ́шнїѧ къ сложе́нїю второ́мꙋ.
4
Зроби [до них] петлі блакитного кольору на краю першого покривала, що в кінці з’єднує обидві половини; так зроби і на краю останнього покривала, що з’єднує обидві половини;
5
Пѧтьдесѧ́тъ же пе́тлей сотвори́ши є҆ди́нѣй ѻ҆по́нѣ, и҆ пѧтьдесѧ́тъ пе́тлей да сотвори́ши ѿ кра́ѧ ѻ҆по́ны по сложе́нїю вторы́ѧ, лице́мъ къ лицꙋ̀ сходѧ́щыѧсѧ междꙋ̀ собо́ю ка́ѧждо.
5
п’ятдесят петель зроби на одному покривалі і п’ятдесят петель зроби на краю покривала, що з’єднується з іншим; петлі повинні відповідати одна одній;
6
И҆ сотвори́ши пѧтьдесѧ́тъ крючкѡ́въ златы́хъ и҆ совокꙋпи́ши ѻ҆пѡ́ны є҆ди́нꙋ ко дрꙋзѣ́й крючка́ми: и҆ бꙋ́детъ ски́нїѧ є҆ди́на.
6
і зроби п’ятдесят гачків золотих і гачками з’єднай покривала одне з одним, і буде скинія одним цілим.
7
И҆ да сотвори́ши ѻ҆пѡ́ны власѧны̑ѧ въ покро́въ над̾ ски́нїею, є҆динона́десѧть ѻ҆по́нъ сотвори́ши и҆̀хъ.
7
І зроби покривала із козячої вовни, щоб покривати скинію; одинадцять покривал зроби таких;
8
Долгота̀ ѻ҆по́ны є҆ди́ныѧ да бꙋ́детъ три́десѧти ла́ктїй, и҆ четы́рехъ ла́ктїй широта̀ ѻ҆по́ны є҆ди́ныѧ: та́ѧжде мѣ́ра да бꙋ́детъ є҆динона́десѧти ѻ҆по́намъ.
8
довжина одного покривала тридцять ліктів, а ширина чотири лікті; це одне покривало: одинадцятьом покривалам одна міра.
9
И҆ совокꙋпи́ши пѧ́ть ѻ҆по́нъ вкꙋ́пѣ, и҆ ше́сть ѻ҆по́нъ вкꙋ́пѣ: и҆ оу҆сꙋгꙋ́биши ѻ҆по́нꙋ шестꙋ́ю ко вхо́дꙋ ски́нїи.
9
І з’єднай п’ять покривал окремо і шість покривал окремо; шосте покривало зроби подвійне з переднього боку скинії.
10
И҆ да сотвори́ши пе́тлей пѧтьдесѧ́тъ на краѝ ѻ҆по́ны є҆ди́ныѧ, ꙗ҆́же средѣ̀ по сложе́нїю, и҆ пѧтьдесѧ́тъ пе́тлей да сотвори́ши на краѝ ѻ҆по́ны совокꙋплѧ́ющїѧсѧ вторы́ѧ.
10
Зроби п’ятдесят петель на краю крайнього покривала, для з’єднання його з другим, і п’ятдесят петель [зроби] на краю іншого покривала, для з’єднання з ним;
11
И҆ сотвори́ши крючкѡ́въ мѣ́дѧныхъ пѧтьдесѧ́тъ: и҆ совокꙋпи́ши крючкѝ съ пе́тлѧми, и҆ да совокꙋпи́ши ѻ҆пѡ́ны, и҆ бꙋ́детъ є҆ди́но.
11
зроби п’ятдесят гачків мідних, і вклади гачки в петлі, і з’єднай покров, щоб він складав одне.
12
И҆ да подложи́ши и҆зли́шнее ѿ ѻ҆по́нъ ски́нїи: полꙋѻпо́ною ѡ҆ста́вшеюсѧ да покры́еши и҆зли́шнее ѻ҆по́нъ ски́нїи: да прикры́еши созадѝ ски́нїи.
12
А лишок, що залишається від покривал скиній, — половина зайвого покривала нехай буде звішена на задньому боці скинії;
13
Ла́коть (є҆ди́нъ) ѿ сегѡ̀, и҆ ла́коть (є҆ди́нъ) ѿ дрꙋга́гѡ, ѿ и҆зли́шнѧгѡ ѻ҆по́нъ, въ долготꙋ̀ ѻ҆по́нъ ски́нїи: да бꙋ́детъ покрыва́ющее на странѣ̀ ски́нїи, сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ да покрыва́етъ.
13
а лишок від довжини покривал скинії, на лікоть з одного і на лікоть з іншого боку, нехай буде звішений з боків скинії з тієї і з другої сторони, для покриття її.
14
И҆ да сотвори́ши покро́въ ски́нїи ѿ ко́жъ ѻ҆́внихъ червле́ныхъ, и҆ прикрыва̑ла ѿ ко́жъ си́нихъ све́рхꙋ.
14
І зроби покриття для покрова зі шкур баранячих червоних і ще покров верхній зі шкур синіх.
15
И҆ да сотвори́ши столпы̀ ски́нїи ѿ дре́въ негнїю́щихъ:
15
І зроби бруси для скинії з дерева ситим, щоб вони стояли:
16
десѧтѝ ла́ктїй (въ высотꙋ̀) да сотвори́ши сто́лпъ є҆ди́нъ, ла́ктѧ же є҆ди́нагѡ и҆ по́лъ широта̀ столпа̀ є҆ди́нагѡ:
16
довжиною в десять ліктів [зроби] брус, і півтора ліктя кожному брусу ширина;
17
два̀ закрѡ́йца (на краѧ́хъ) столпꙋ̀ є҆ди́номꙋ, проти́вꙋ стѡѧ́ща дрꙋгъдрꙋ́гꙋ: та́кѡ сотвори́ши всѣ̑мъ столпѡ́мъ ски́нїи.
17
у кожного бруса по два шипи [на кінцях], один навпроти другого: так зроби на усіх брусах скинії.
18
И҆ да сотвори́ши столпы̀ ски́нїи, два́десѧть столпѡ́въ ѿ страны̀ ꙗ҆́же къ сѣ́верꙋ:
18
Так зроби бруси для скинії: двадцять брусів для полуденної сторони до півдня,
19
и҆ четы́редесѧть стоѧ́лѡвъ сре́брѧныхъ да сотвори́ши два́десѧтимъ столпѡ́мъ: два̀ стѡѧ́ла є҆ди́номꙋ столпꙋ̀ на ѻ҆бои́хъ кра́ехъ є҆гѡ̀ и҆ два̀ стѡѧ́ла дрꙋго́мꙋ столпꙋ̀ на ѻ҆бои́хъ кра́ехъ є҆гѡ̀:
19
і під двадцять брусів зроби сорок срібних підніжок: два підніжки під один брус для двох шипів його, і два підніжки під другий брус для двох шипів його;
20
и҆ въ странѣ̀ вторѣ́й ю҆́жнѣй два́десѧть столпѡ́въ:
20
і двадцять брусів для другої сторони скинії до півночі,
21
и҆ четы́редесѧть стоѧ́лѡвъ и҆̀мъ сре́брѧныхъ: два̀ стѡѧ́ла столпꙋ̀ є҆ди́номꙋ на ѻ҆бои́хъ кра́ехъ є҆гѡ̀ и҆ два̀ стѡѧ́ла столпꙋ̀ дрꙋго́мꙋ на ѻ҆бои́хъ кра́ехъ є҆гѡ̀.
21
і для них сорок підніжок срібних: два підніжки [для двох шипів його] під один брус, і два подніжки під другий брус [для двох шипів його];
22
И҆ созадѝ ски́нїи по странѣ̀ ꙗ҆́же къ мо́рю да сотвори́ши ше́сть столпѡ́въ,
22
для заднього ж боку скинії на захід зроби шість брусів
23
и҆ два̀ стѡлпа̀ сотвори́ши во оу҆́глахъ ски́нїи созадѝ.
23
і два бруси зроби для кутів скинії на задній бік;
24
И҆ бꙋ́дꙋтъ ра́вни ѿ до́лꙋ: по томꙋ́жде да бꙋ́дꙋтъ ра́вни ѿ гла́въ въ соста́въ є҆ди́нъ: та́кѡ да сотвори́ши ѻ҆бои́мъ двꙋ́мъ оу҆́гламъ: ра́вни да бꙋ́дꙋтъ.
24
вони повинні бути з’єднані внизу і з’єднані вгорі до одного кільця: так повинно бути з ними обома; для обох кутів нехай будуть вони;
25
И҆ да бꙋ́дꙋтъ ѻ҆́смь столпы̀ и҆ стѡѧ́ла и҆́хъ срє́брѧна шестьна́десѧть: два̀ стѡѧ́ла є҆ди́номꙋ столпꙋ̀ и҆ два̀ стѡѧ́ла дрꙋго́мꙋ столпꙋ̀, на ѻ҆бои́хъ кра́ехъ є҆гѡ̀.
25
і таких буде вісім брусів, і для них срібних підніжків шістнадцять: два підніжки під один брус, і два підніжки під другий брус [для двох шипів його].
26
И҆ да сотвори́ши верєѝ ѿ дре́въ негнїю́щихъ: пѧ́ть вере́й столпꙋ̀ є҆ди́номꙋ ѿ є҆ди́ныѧ страны̀ ски́нїи,
26
І зроби жердини з дерева ситим, п’ять [жердин] для брусів одного боку скинії,
27
и҆ пѧ́ть вере́й столпꙋ̀ є҆ди́номꙋ вторѣ́й странѣ̀ ски́нїи, и҆ пѧ́ть вере́й столпꙋ̀ за́днемꙋ странѣ̀ ски́нїи, ꙗ҆́же къ мо́рю:
27
і п’ять жердин для брусів другого боку скинії, і п’ять жердин для брусів заднього боку позаду скинії, на захід;
28
и҆ вереѧ̀ сре́днѧѧ посредѣ̀ столпѡ́въ да прохо́дитъ ѿ є҆ди́ныѧ страны̀ въ дрꙋгꙋ́ю странꙋ̀.
28
а внутрішня жердина буде проходити посередині брусів від одного кінця до другого;
29
И҆ столпы̀ да позлати́ши зла́томъ: и҆ ко́лца сотвори́ши зла̑та, въ нѧ́же вложи́ши верєѝ: и҆ позлати́ши верєѝ зла́томъ.
29
бруси ж обклади золотом, і кільця, для вкладання жердин, зроби з золота, і жердини обклади золотом.
30
И҆ возста́виши ски́нїю по ѡ҆́бразꙋ пока́занномꙋ тебѣ̀ на горѣ̀.
30
І постав скинію за зразком, що показаний тобі на горі.
31
И҆ да сотвори́ши завѣ́сꙋ ѿ синеты̀ и҆ багрѧни́цы, и҆ червлени́цы ска́ныѧ и҆ вѷссо́на прѧ́денагѡ: дѣ́ломъ тка́нымъ да сотвори́ши ю҆̀ херꙋві́мы.
31
І зроби завісу з блакитної, пурпурової і червленої вовни і крученого висону; мистецькою роботою повинні бути зроблені на ній херувими;
32
И҆ возложи́ши ю҆̀ на четы́ри столпы̀ негнїю́щыѧ позлащє́ны зла́томъ: и҆ верхѝ и҆́хъ зла̑ты, и҆ стѡѧ́ла и҆́хъ четы́ри срє́брѧна.
32
і повісь її на чотирьох стовпах із ситима, обкладених золотом, з золотими гачками, на чотирьох срібних підніжках;
33
И҆ повѣ́сиши завѣ́сꙋ на столпѣ́хъ, и҆ внесе́ши та́мѡ внꙋ́трь завѣ́сы кївѡ́тъ свидѣ́нїѧ: и҆ раздѣлѧ́ти бꙋ́детъ завѣ́са ва́мъ посредѣ̀ свѧти́лища и҆ посредѣ̀ ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ,
33
і повісь завісу на гачках і внеси туди за завісу ковчег одкровення; і буде завіса відокремлювати вам святилище від Святого Святих.
34
и҆ закры́еши завѣ́сою кївѡ́тъ свидѣ́нїѧ во ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ.
34
І поклади кришку на ковчег одкровення у Святому Святих.
35
И҆ поста́виши трапе́зꙋ внѣ̀ завѣ́сы, и҆ свѣти́лникъ прѧ́мѡ трапе́зы на странѣ̀ ски́нїи, ꙗ҆́же къ ю҆́гꙋ: и҆ трапе́зꙋ поста́виши на странѣ̀ ски́нїи, ꙗ҆́же къ сѣ́верꙋ.
35
І постав стіл поза завісою і світильник навпроти столу на стороні скинії на південь; стіл же постав на північній стороні [скинії].
36
И҆ да сотвори́ши закро́въ въ две́рехъ ски́нїи ѿ синеты̀ и҆ багрѧни́цы, и҆ червлени́цы ска́ныѧ и҆ вѷссо́на ска́нагѡ, дѣ́ломъ пестрѧ́щагѡ.
36
І зроби завісу для входу в скинію з блакитної і пурпурової і червленої вовни і з крученого висону візерункової роботи;
37
И҆ да сотвори́ши завѣ́сѣ пѧ́ть столпѡ́въ ѿ дре́въ негнїю́щихъ, и҆ позлати́ши и҆̀хъ зла́томъ, и҆ верхѝ и҆́хъ зла̑ты: и҆ да слїе́ши и҆̀мъ пѧ́ть стѡѧ́лъ мѣ́дѧныхъ.
37
і зроби для завіси п’ять стовпів із ситиму і обклади їх золотом; гачки до них золоті; і відлий для них п’ять підніжків мідних.
Глава́ к҃з
1
И҆ да сотвори́ши ѻ҆лта́рь ѿ дре́въ негнїю́щихъ, пѧтѝ лакѡ́тъ въ долготꙋ̀ и҆ пѧтѝ лакѡ́тъ въ широтꙋ̀: четвероꙋго́ленъ да бꙋ́детъ ѻ҆лта́рь, и҆ тре́хъ ла́ктїй высота̀ є҆гѡ̀.
1
І зроби жертовник з дерева ситим довжиною п’ять ліктів і шириною п’ять ліктів, так щоб він був чотирикутний, і висотою у три лікті.
2
И҆ да сотвори́ши ро́ги на четы́рехъ оу҆́глѣхъ: и҆з̾ негѡ̀ да бꙋ́дꙋтъ ро́ги, и҆ покры́еши ѧ҆̀ мѣ́дїю.
2
І зроби роги на чотирьох кутах його, так щоб роги виходили з нього; і обклади його міддю.
3
И҆ да сотвори́ши вѣне́цъ ѻ҆лтарю̀: и҆ покро́въ є҆гѡ̀, и҆ фїа́лы є҆гѡ̀, и҆ ви̑лицы є҆гѡ̀, и҆ кади́лникъ є҆гѡ̀, и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆гѡ̀ да сотвори́ши мѣ̑дѧны.
3
Зроби до нього горщики для висипання в них попелу, і лопатки, і чаші, і виделки, і вугільниці; усе приладдя зроби з міді.
4
И҆ да сотвори́ши є҆мꙋ̀ ѻ҆гни́ще на подо́бїе мре́жи мѣ́дѧно: и҆ сотвори́ши ѻ҆гни́щꙋ четы́ри кѡлца̀ мѣ̑дѧна на четы́ри страны̑,
4
Зроби до нього ґрати, рід сітки, з міді, і зроби на сітці, на чотирьох кутах її, чотири кільця мідних;
5
и҆ подложи́ши ѧ҆̀ под̾ ѻ҆гни́ще ѻ҆лтарѧ̀ сни́зꙋ, и҆ бꙋ́детъ ѻ҆гни́ще до среды̀ ѻ҆лтарѧ̀.
5
і поклади її по краях жертовника внизу, так щоб сітка була до половини жертовника.
6
И҆ да сотвори́ши ѻ҆лтарю̀ нѡси́ла ѿ древе́съ негнїю́щихъ, и҆ ѡ҆кꙋе́ши ѧ҆̀ мѣ́дїю,
6
І зроби жердини для жертовника, жердини із дерева ситим, і обклади їх міддю;
7
и҆ вложи́ши нѡси́ла въ ко́лца: и҆ да бꙋ́дꙋтъ нѡси́ла ѻ҆лтарю̀ по бока́мъ, є҆́же под̾има́ти є҆го̀.
7
і вкладай жердини його в кільця, так щоб жердини були з обох боків жертовника, коли нести його.
8
То́щь, доща́тый сотвори́ши є҆го̀: по пока́занномꙋ тебѣ̀ на горѣ̀, та́кѡ сотвори́ши є҆го̀.
8
Зроби його порожнім всередині, з дощок: як показано тобі на горі, так нехай зроблять [його].
9
И҆ да сотвори́ши дво́ръ ски́нїи: на странѣ̀, ꙗ҆́же къ ю҆́гꙋ, завѣ̑сы двора̀ и҆з̾ вѷссо́на ска́нагѡ: долгота̀ сто̀ лакѡ́тъ странѣ̀ є҆ди́нѣй:
9
Зроби двір скинії: з полуденної сторони на південь завіси для двору повинні бути з крученого висону довжиною у сто ліктів з одного боку;
10
и҆ столпы̀ и҆́хъ два́десѧть, и҆ стѡѧ́ла и҆́хъ два́десѧть мѣ̑дѧна, и҆ крючкѝ и҆́хъ, и҆ верхѝ и҆́хъ срє́брѧны.
10
стовпів для них двадцять, і підніжків для них двадцять мідних; гачки на стовпах і зв’язки на них зі срібла.
11
Та́кожде на странѣ̀, ꙗ҆́же къ сѣ́верꙋ, завѣ̑сы сто̀ лакѡ́тъ въ долготꙋ̀, и҆ столпы̀ и҆́хъ два́десѧть, и҆ стѡѧ́ла и҆́хъ два́десѧть мѣ̑дѧна, и҆ крючкѝ и҆́хъ, и҆ верхѝ столпѡ́въ, и҆ стѡѧ́ла и҆́хъ посре́брєна сребро́мъ.
11
Також і вздовж по північній стороні — завіси ста ліктів довжиною; стовпів для них двадцять, і підніжків для них двадцять мідних; гачки на стовпах і зв’язки на них [і підніжки їх] зі срібла.
12
Широта́ же двора̀, ꙗ҆́же къ мо́рю, ѻ҆пѡ́ны пѧтьдесѧ́тъ лакѡ́тъ: столпы̀ и҆́хъ де́сѧть, и҆ стѡѧ́ла и҆́хъ де́сѧть.
12
В ширину ж двору з західного боку — завіси п’ятдесяти ліктів; стовпів для них десять, і підніжків до них десять.
13
И҆ широта̀ двора̀, ꙗ҆́же къ восто́кꙋ, завѣ̑сы пѧтьдесѧ́тъ ла́ктїй: столпы̀ и҆́хъ де́сѧть, и҆ стѡѧ́ла и҆́хъ де́сѧть.
13
І в ширину двору з переднього боку на схід — [завіси] п’ятдесяти ліктів; [стовпів для них десять, і підніжків для них десять].
14
И҆ пѧтьна́десѧть лакѡ́тъ высота̀ ѻ҆по́нъ странѣ̀ є҆ди́нѣй: столпы̀ и҆́хъ трѝ, и҆ стѡѧ́ла и҆́хъ трѝ:
14
До однієї сторони — завіси у п’ятнадцять ліктів [висотою], стовпів для них три, і підніжків для них три;
15
и҆ странѣ̀ вторѣ́й ѻ҆по́нъ пѧтьна́десѧть лакѡ́тъ высота̀: столпы̀ и҆́хъ трѝ, и҆ стѡѧ́ла и҆́хъ трѝ.
15
і до другої сторони завіси у п’ятнадцять [ліктів висотою], стовпів для них три, і підніжків для них три.
16
И҆ врата́мъ двора̀ завѣ́са два́десѧть лакѡ́тъ въ высотꙋ̀, ѿ синеты̀ и҆ багрѧни́цы, и҆ червлени́цы ска́ныѧ и҆ вѷссо́на ска́нагѡ пестре́нїемъ шве́ннымъ: столпы̀ и҆́хъ четы́ри, и҆ стѡѧ́ла и҆́хъ четы́ри.
16
А для воріт двору завіса у двадцять ліктів [висотою] з блакитної і пурпурової і червленої вовни і з крученого висону візерункової роботи; стовпів для неї чотири, і підніжків до них чотири.
17
Всѝ столпы̀ двора̀ ѡ҆́крестъ ѡ҆кѡ́ваны сребро́мъ, и҆ верхѝ и҆́хъ срє́брѧны, и҆ стѡѧ́ла и҆́хъ мѣ̑дѧна.
17
Усі стовпи навколо двору повинні бути з’єднані зв’язками зі срібла; гачки на них зі срібла, а підніжки до них з міді.
18
Долгота́ же двора̀ сто̀ на сто̀, и҆ широта̀ пѧтьдесѧ́тъ на пѧтьдесѧ́тъ, и҆ высота̀ пѧтѝ ла́ктїй ѿ вѷссо́на ска́нагѡ: и҆ стѡѧ́ла и҆́хъ мѣ̑дѧна.
18
Довжина двору сто ліктів, а ширина скрізь — п’ятдесят, висота п’ять ліктів; завіси з крученого висону, а підніжки у стовпів з міді.
19
И҆ всѐ оу҆строе́нїе, и҆ всѧ̑ ѻ҆рꙋ̑дїѧ, и҆ гво́зди двора̀ мѣ̑дѧны.
19
Усе приладдя скинії для усякого вживання в ній, і всі кілки її, і всі кілки двору — з міді.
20
И҆ ты̀ заповѣ́ждь сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ да во́змꙋтъ тебѣ̀ є҆ле́й ѿ ма́сличїѧ без̾ дрожде́й чи́стъ и҆зжа́тъ въ свѣтѣ́нїе, да гори́тъ свѣти́лникъ всегда̀.
20
І накажи синам Ізраїлевим, щоб вони приносили тобі єлей чистий, видавлений з маслин, для освітлення, щоб горів світильник у всякий час;
21
Въ ски́нїи свидѣ́нїѧ внѣ̀ завѣ́сы, ꙗ҆́же над̾ завѣ́томъ, возжига́ти бꙋ́детъ є҆го̀ а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀, ѿ ве́чера да́же до оу҆́тра, пред̾ гдⷭ҇емъ, зако́ннѡ вѣ́чнѡ въ ро́ды ва́шѧ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.
21
у скинії зібрання поза завісою, що перед ковчегом одкровення, буде запалювати його Аарон і сини його, від вечора до ранку, перед лицем Господнім. Це устав вічний для поколінь їх від синів Ізраїлевих.
Глава́ к҃и
1
И҆ ты̀ приведѝ къ себѣ̀ а҆арѡ́на, бра́та твоего̀, и҆ сы́ны є҆гѡ̀ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, да свѧщеннодѣ́йствꙋютъ мнѣ̀ а҆арѡ́нъ и҆ нада́въ, и҆ а҆вїꙋ́дъ и҆ є҆леаза́ръ и҆ і҆ѳа́маръ, сы́нове а҆арѡ̑ни.
1
І візьми до себе Аарона, брата твого, і синів його з ним, від середовища синів Ізраїлевих, щоб він був священиком Мені, Аарона і Надава, Авиуда, Єлеазара й Іфамара, синів Ааронових.
2
И҆ да сотвори́ши ри́зꙋ свѧ́тꙋ а҆арѡ́нꙋ бра́тꙋ твоемꙋ̀ въ че́сть и҆ сла́вꙋ.
2
І зроби священний одяг Аарону, братові твоєму, для слави і краси.
3
И҆ ты̀ возглаго́ли ко всѣ̑мъ премꙋ̑дрымъ оу҆мо́мъ, и҆̀хже напо́лнихъ дх҃а мꙋ́дрости и҆ смышле́нїѧ: и҆ да сотворѧ́тъ ри́зꙋ свѧ́тꙋ а҆арѡ́нꙋ, въ не́йже и҆́мать свѧщеннодѣ́йствовати мнѣ̀ во свѧти́лищи.
3
І скажи всім мудрим серцем, яких Я наповнив духом премудрости [і розуміння], щоб вони зробили Аарону [священні] одежі для посвяти його, щоб він був священиком Мені.
4
И҆ сїѧ̑ сꙋ́ть ри̑зы, и҆̀хже сотворѧ́тъ: напе́рсникъ и҆ ри́зꙋ ве́рхнюю [Гре́ч.: є҆пѡмі́съ, є҆вр.: є҆фꙋ́дъ.], и҆ до́лгꙋю ри́зꙋ [Гре́ч.: поди́ръ.] и҆ ри́зꙋ треснови́тꙋ, и҆ нагла́вїе [Гре́ч.: кїда́ръ.] и҆ по́ѧсъ: и҆ да сотворѧ́тъ ри̑зы свѧ̑ты а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀, во є҆́же свѧщеннодѣ́йствовати мнѣ̀.
4
Ось одяг, який вони повинні зробити: наперсник, ефод*, верхня риза, хітон* витканий, кидар* і пояс. Нехай зроблять священний одяг Аарону, братові твоєму, і синам його, щоб він був священиком Мені.
5
И҆ сі́и да во́змꙋтъ зла́то и҆ синетꙋ̀, и҆ багрѧни́цꙋ и҆ червлени́цꙋ и҆ вѷссо́нъ,
5
Нехай вони візьмуть золото, блакитну і пурпурову і червлену вовну і висон,
6
и҆ да сотворѧ́тъ ри́зꙋ ве́рхнюю ѿ вѷссо́на ска́нагѡ, дѣ́ло тка́нно пестрѧ́щагѡ.
6
і зроблять ефод із золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни, і з крученого висону, мистецькою роботою.
7
Двѣ̀ ри̑зы вє́рхнїѧ [є҆ди́нъ нара́мникъ на дво́е раздѣле́нный въ подо́бїе са́ккоса.] да бꙋ́дꙋтъ є҆мꙋ̀ придержа́щѧсѧ є҆ди́на дрꙋзѣ́й, на ѻ҆́бѣ странѣ̑ свѧ̑заныѧ.
7
У нього повинні бути на обох кінцях його два з’єднувальні нарамники, щоб він був зв’язаний.
8
И҆ тка́нїе ри́зъ ве́рхнихъ, є҆́же є҆́сть на ни́хъ, по сотворе́нїю и҆́хъ да бꙋ́детъ ѿ зла́та чи́ста и҆ синеты̀, и҆ багрѧни́цы и҆ червлени́цы прѧ́деныѧ и҆ вѷссо́на ска́нагѡ.
8
І пояс ефода, що поверх нього, повинен бути однакової з ним роботи, з [чистого] золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону.
9
И҆ во́змеши два̀ ка́менѧ, ка́мене смара́гда, и҆ и҆зваѧ́еши на ни́хъ и҆мена̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ:
9
І візьми два камені онікса і виріж на них імена синів Ізраїлевих:
10
ше́сть и҆ме́нъ на ка́мени є҆ди́нѣмъ и҆ ше́сть и҆ме́нъ про́чїихъ на ка́мени дрꙋзѣ́мъ по родѡ́мъ и҆́хъ,
10
шість імен їхніх на одному камені і шість імен останніх на іншому камені, за порядком народження їх;
11
дѣ́ло ка́менныѧ хи́трости: ваѧ́нїемъ печа́ти и҆зваѧ́еши ѻ҆́ба ка́менѧ и҆мены̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.
11
через різчика на камені, що вирізьблює печаті, виріж на двох каменях імена синів Ізраїлевих; і встав їх у золоті гнізда
12
И҆ положи́ши ѻ҆́ба ка́менѧ на ра́менахъ ве́рхнїѧ ри́зы: ка̑мени въ па́мѧть сꙋ́ть сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: и҆ воздви́гнетъ а҆арѡ́нъ и҆мена̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ пред̾ гдⷭ҇емъ на ѻ҆́ба ра́мена своѧ̑ въ па́мѧть ѡ҆ ни́хъ.
12
і поклади два камені ці на нарамники ефода: це камені на пам’ять синам Ізраїлевим; і буде Аарон носити імена їхні перед Господом на обох раменах своїх для пам’яті.
13
И҆ да сотвори́ши щитцы̀ ѿ зла́та чи́ста,
13
І зроби гнізда з [чистого] золота;
14
и҆ да сотвори́ши двѣ̀ треснѡви́цы ѿ зла́та чи́ста, смѣ̑шены цвѣта́ми, дѣ́ло плете́нїѧ: и҆ возложи́ши треснѡви́цы сплетє́ныѧ на щитцы̀ по нара́мникѡмъ и҆́хъ сопредѝ.
14
і [зроби] два ланцюжки з чистого золота, витими зроби їх роботою плетеною, і прикріпи кручені ланцюжки до гнізд [на нарамниках їх спереду].
15
И҆ да сотвори́ши сло́во [Гре́ч.: логі́онъ.] сꙋ́дное, дѣ́ло пестрѧ́щагѡ: по соста́вꙋ ри́зы ве́рхнїѧ [Гре́ч.: є҆пѡмі́съ, є҆вр.: є҆фꙋ́дъ.] да сотвори́ши сїѐ ѿ зла́та и҆ синеты̀, и҆ багрѧни́цы и҆ червлени́цы прѧ́деныѧ и҆ вѷссо́на ска́нагѡ:
15
Зроби наперсник судний майстерною роботою; зроби його такою самою роботою, як ефод: із золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону зроби його;
16
сотвори́ши є҆̀ четвероꙋго́лно: да бꙋ́детъ сꙋгꙋ́бо, пѧ́ди долгота̀ є҆гѡ̀ и҆ пѧ́ди широта̀,
16
він повинен бути чотирикутний, подвійний, у п’ядь довжиною і в п’ядь шириною;
17
и҆ нашїе́ши на не́мъ шве́нїе ка́менное въ четы́ри рѧда̑. Рѧ́дъ ка́менїй да бꙋ́детъ: сарді́й, топа́зїй и҆ смара́гдъ, рѧ́дъ є҆ди́нъ:
17
і встав у нього оправлені камені в чотири ряди; поряд: рубін, топаз, смарагд, — це один ряд;
18
и҆ рѧ́дъ вторы́й, а҆́нѳраѯъ и҆ сапфі́ръ и҆ і҆а́спїсъ:
18
другий ряд: карбункул, сапфір і алмаз;
19
и҆ рѧ́дъ тре́тїй, лїгѵ́рїй и҆ а҆ха́тъ и҆ а҆меѳѵ́стъ:
19
третій ряд: яхонт, агат і аметист;
20
и҆ рѧ́дъ четве́ртый, хрѷсолі́ѳъ и҆ вирѵ́ллїй и҆ ѻ҆нѵ́хїй: ѡ҆б̾ѧ̑ты зла́томъ, и҆сплетє́ны въ зла́тѣ да бꙋ́дꙋтъ по рѧ́дꙋ своемꙋ̀.
20
четвертий ряд: хризоліт, онікс і яспис; у золоті гнізда повинні бути вставлені вони.
21
И҆ ка́менїе да бꙋ́дꙋтъ ѿ и҆ме́нъ двꙋна́десѧти сынѡ́въ і҆и҃левыхъ пред̾ гдⷭ҇емъ: на двꙋ̀ ра́менахъ є҆гѡ̀ двана́десѧть по и҆мена́мъ и҆́хъ и҆ по родѡ́мъ и҆́хъ, и҆зва́ѧни печа́тми, коегѡ́ждо по и҆́мени да бꙋ́дꙋтъ въ двана́десѧть племе́нъ.
21
Цих каменів повинно бути дванадцять, за числом [дванадцяти імен] синів Ізраїлевих [на двох раменах його], за іменами їх [і за народженням їх]; на кожнім, як на печаті, повинно бути вирізано по одному імені з числа дванадцяти колін.
22
И҆ да сотвори́ши на сло́вѣ трє́сны сплетє́ны, дѣ́ломъ вери́жнымъ, ѿ зла́та чи́ста.
22
До наперсника зроби ланцюжки кручені плетеної роботи з чистого золота;
23
И҆ да сотвори́ши на словесѝ два̀ кѡлца̀ зла̑та: и҆ возложи́ши два̀ кѡлца̀ зла̑та на ѻ҆́ба кра̑ѧ словесѐ.
23
і зроби до наперсника два кільця з золота і прикріпи два [золотих] кільця до двох країв наперсника;
24
И҆ возложи́ши трє́сны и҆ чє́пи зла̑ты на два̀ кѡлца̀ ѿ ѻ҆бои́хъ кра́євъ словесѐ.
24
і вдінь два плетені ланцюжки з золота в обидва кільця з [обох] кінців наперсника,
25
И҆ два̀ кра̑ѧ двꙋ́хъ тре́снъ наложи́ши на двѣ̀ чепѡ́чки, и҆ возложи́ши на ра́мена ве́рхнихъ ри́зъ лице́мъ ко дрꙋгъдрꙋ́гꙋ.
25
а два кінці двох ланцюжків прикріпи до двох гнізд і прикріпи до нарамників ефода з лицевої сторони його;
26
И҆ сотвори́ши два̀ кѡлца̀ зла̑та, и҆ возложи́ши на ѻ҆́бѣ страны̑ словесѐ на кра́й ѿ кра́ѧ за́днѧгѡ ве́рхнихъ ри́зъ, ѿвнꙋ́трь.
26
ще зроби два кільця золотих і прикріпи їх до двох інших кінців наперсника, на тій стороні, що лежить до ефода в середину;
27
И҆ сотвори́ши два̀ кѡлца̀ зла̑та, и҆ возложи́ши на ѻ҆́ба ра́мена ве́рхнїѧ ри́зы сни́зꙋ є҆гѡ̀, лице́мъ по согбе́нїю свы́ше сотка́нїѧ ве́рхнихъ ри́зъ.
27
також зроби два кільця золотих і прикріпи їх до двох нарамників ефода знизу, з лицевої сторони його, біля з’єднання його, над поясом ефода;
28
И҆ стѧ́гнеши сло́во колца́ми, ꙗ҆̀же на не́мъ, съ колца́ми ве́рхнихъ ри́зъ сложе́ными, и҆з̾ синеты̀ плете́ными во тка́нїе ве́рхнихъ ри́зъ, да не низпꙋска́етсѧ сло́во съ ве́рхнихъ ри́зъ.
28
і прикріплять наперсник кільцями його до кілець ефода шнуром з блакитної вовни, щоб він був над поясом ефода, і щоб не спадав наперсник з ефода.
29
И҆ да во́зметъ а҆арѡ́нъ и҆мена̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ на сло́вѣ сꙋ́днѣмъ на пе́рсехъ, входѧ́щь во ст҃о́е на па́мѧть пред̾ бг҃омъ. И҆ да положи́ши на словесѝ сꙋ́днѣмъ трє́сны: плетє́нїѧ на ѻ҆́ба кра̑ѧ словесѐ возложи́ши, и҆ ѻ҆́ба щита̑ возложи́ши на ѻ҆́бѣ ра̑мѣ нара́мника [Гре́ч.: є҆пѡмі́съ, є҆вр.: є҆фꙋ́дъ.] на лицѐ.
29
І буде носити Аарон імена синів Ізраїлевих на наперснику судному біля серця свого, коли буде входити у святилище, для постійної пам’яті перед Господом. [І поклади на наперсник судний кручені ланцюжки, поклади на обидва кінці наперсника, і поклади обидва гнізда на обох плечах на нарамнику з лиця.]
30
И҆ да возложи́ши на сло́во сꙋ́дное ꙗ҆вле́нїе и҆ и҆́стинꙋ: и҆ да бꙋ́детъ на пе́рсехъ а҆арѡ́нꙋ, є҆гда̀ вни́детъ въ ст҃о́е пред̾ гдⷭ҇а: и҆ да но́ситъ а҆арѡ́нъ сꙋды̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ на пе́рсехъ пред̾ гдⷭ҇емъ всегда̀.
30
На наперсник судний поклади урим і тумим, і вони будуть біля серця Ааронового, коли буде він входити [у святилище] перед лице Господнє; і буде Аарон завжди носити суд синів Ізраїлевих біля серця свого перед лицем Господнім.
31
И҆ да сотвори́ши ри́зꙋ внꙋ́треннюю [Гре́ч.: ѵ҆подѵ́тисъ.] поди́ръ [Славе́н.: до́лгаѧ ри́за.] всю̀ си́ню.
31
І зроби верхню ризу до ефода всю блакитного кольору;
32
И҆ да бꙋ́детъ оу҆́стїе посредѣ̀ є҆гѡ̀, ѡ҆жере́лїе и҆мꙋ́що крꙋго́мъ оу҆́стїѧ дѣ́ломъ тка́нымъ, сги́бъ сошве́нъ ѿ негѡ̀, да не раздере́тсѧ.
32
посеред неї повинен бути отвір для голови; біля отвору її навколо повинна бути обшивка виткана, подібно до отвору у броні, щоб не дерлося;
33
И҆ да сотвори́ши на ѻ҆ме́тѣ ри́знѣмъ [Гре́ч.: ѵ҆подѵ́тисъ.] сни́зꙋ, а҆́ки ши́пка цвѣтꙋ́щагѡ, пꙋ̑гвицы и҆з̾ синеты̀ и҆ багрѧни́цы, и҆ червлени́цы прѧ́деныѧ и҆ вѷссо́на ска́нагѡ, на ѻ҆ме́тѣ ри́зы крꙋго́мъ: въ то́йже ѡ҆́бразъ пꙋ̑гвицы зла̑ты, и҆ звонцы̀ междꙋ̀ си́ми ѡ҆́крестъ.
33
на подолі її зроби яблука з ниток блакитного, яхонтового, пурпурового і червленого кольору [і з крученого висону], навколо по подолу її; [такого вигляду яблука і] дзвоники золоті між ними навкруги:
34
При пꙋ́гвицѣ зла́тъ звоне́цъ, и҆ цвѣ́тъ на ѻ҆ме́тѣ ри́знѣмъ, крꙋго́мъ.
34
золотий дзвоник і яблуко, золотий дзвоник і яблуко, по подолу верхньої ризи навкруги;
35
И҆ да бꙋ́детъ а҆арѡ́нꙋ, є҆гда̀ слꙋ́житъ, слы́шанъ гла́съ є҆гѡ̀, входѧ́щꙋ во ст҃о́е пред̾ гдⷭ҇а, и҆ и҆сходѧ́щꙋ, да не оу҆́мретъ.
35
вона буде на Аароні в служінні, щоб чутним був від нього звук, коли він буде входити у святилище перед лице Господнє і коли буде виходити, щоб йому не вмерти.
36
И҆ да сотвори́ши дщи́цꙋ зла́тꙋ чи́стꙋ: и҆ и҆з̾ѡбрази́ши на не́й ѡ҆́бразъ печа́ти, ст҃ы́нѧ гдⷭ҇нѧ,
36
І зроби поліровану дощечку з чистого золота, і виріж на ній, як вирізують на печатці: «Святиня Господня»,
37
и҆ да возложи́ши ю҆̀ на синетꙋ̀ ска́нꙋю, и҆ да бꙋ́детъ на оу҆вѧ́слѣ [Гре́ч.: мі́тра.], спредѝ оу҆вѧ́сла да бꙋ́детъ,
37
і прикріпи її шнуром блакитного кольору до кидара, так щоб вона була на передній стороні кидара;
38
и҆ да бꙋ́детъ на челѣ̀ а҆арѡ́ни: и҆ ѿи́метъ а҆арѡ́нъ согрѣшє́нїѧ свѧты́хъ, є҆ли̑ка ѡ҆свѧтѧ́тъ сы́нове і҆и҃лєвы ѿ всѧ́кагѡ даѧ́нїѧ свѧты́хъ свои́хъ, и҆ да бꙋ́детъ на челѣ̀ а҆арѡ́ни всегда̀ прїѧ́то и҆́ми пред̾ гдⷭ҇емъ.
38
і буде вона на чолі Аароновому, і понесе на собі Аарон недоліки приношень, що посвячуються від синів Ізраїлевих, і всіх дарів, які вони приносять; і буде вона безперестанно на чолі його, для благовоління Господнього до них.
39
И҆ трє́сны ри́зъ ѿ вѷссо́на: и҆ сотвори́ши клобꙋ́къ [Гре́ч.: кі́дарїсъ.] вѷссо́нный, и҆ по́ѧсъ да сотвори́ши дѣ́ло пестрѧ́щагѡ.
39
І зроби хітон з висону і кидар з висону і зроби пояс візерунчастої роботи;
40
И҆ сынѡ́мъ а҆арѡ́нѡвымъ да сотвори́ши ри̑зы и҆ по́ѧсы, и҆ клобꙋкѝ да сотвори́ши и҆̀мъ въ че́сть и҆ сла́вꙋ:
40
зроби і синам Аароновим хітони, зроби їм пояси, і головні пов’язки зроби їм для слави і краси,
41
и҆ ѡ҆блече́ши въ нѧ̀ а҆арѡ́на бра́та твоего̀ и҆ сы́ны є҆гѡ̀ съ ни́мъ, и҆ да пома́жеши и҆̀хъ, и҆ и҆спо́лниши рꙋ́цѣ и҆́хъ и҆ ѡ҆свѧти́ши и҆̀хъ, да мѝ свѧщеннодѣ́йствꙋютъ.
41
і зодягни в них Аарона, брата твого, і синів його з ним, і помаж їх, і наповни руки їх, і посвяти їх, і вони будуть священиками Мені.
42
И҆ да сотвори́ши и҆̀мъ надра̑ги льнѧ̑ны покрыва́ти стыдѣ̑нїѧ пло́ти и҆́хъ, ѿ бе́дръ да́же до сте́гнъ бꙋ́дꙋтъ,
42
І зроби їм нижній одяг лляний, для прикриття тілесної наготи від стегон до гомілок,
43
и҆ да и҆́мать а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀, є҆гда̀ вхо́дѧтъ въ ски́нїю свидѣ́нїѧ, и҆лѝ є҆гда̀ прихо́дѧтъ слꙋжи́ти къ же́ртвенникꙋ ст҃ы́ни: и҆ да не наведꙋ́тъ на сѧ̀ грѣха̀, да не оу҆́мрꙋтъ: зако́нное вѣ́чное (да бꙋ́детъ) є҆мꙋ̀ и҆ сѣ́мени є҆гѡ̀ по не́мъ.
43
і хай буде він на Аароні і на синах його, коли будуть вони входити у скинію забрання, або приступати до жертовника для служіння у святилищі, щоб їм не навести [на себе] гріха і не померти. Це устав вічний, [нехай буде] для нього і для нащадків його після нього.
Глава́ к҃ѳ
1
И҆ сїѧ̑ сꙋ́ть, ꙗ҆̀же сотвори́ши и҆̀мъ: ѡ҆свѧти́ши ѧ҆̀, ꙗ҆́кѡ свѧщеннодѣ́йствовати и҆̀мъ мнѣ̀: да во́змеши же телца̀ є҆ди́наго ѿ говѧ́дъ и҆ ѻ҆вна̑ два̀ непорѡ́чна:
1
Ось що повинен ти звершити над ними, щоб посвятити їх у священики Мені: візьми одного тельця з волів, і двох баранів без вад,
2
и҆ хлѣ́бы прѣ̑сны смѣ́шєны съ є҆ле́емъ, и҆ ѡ҆прѣсно́ки пома̑заны є҆ле́емъ: и҆з̾ мꙋкѝ пшени́чны сотвори́ши ѧ҆̀:
2
і хлібів прісних, і опрісноків, змішаних з єлеєм, і коржів прісних, помазаних єлеєм: з борошна пшеничного зроби їх,
3
и҆ да вложи́ши ѧ҆̀ въ ко́шъ є҆ди́нъ, и҆ принесе́ши ѧ҆̀ въ ко́ши, и҆ телца̀ и҆ два̀ ѻ҆вна̑.
3
і поклади їх в один кошик, і принеси їх у кошику, і разом тельця і двох баранів.
4
И҆ а҆арѡ́на и҆ сы́ны є҆гѡ̀ приведе́ши пред̾ двє́ри ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ и҆змы́еши ѧ҆̀ водо́ю:
4
Аарона ж і синів його приведи до входу в скинію зібрання і омий їх водою.
5
и҆ взе́мъ ри̑зы свѧты̑ѧ, ѡ҆блече́ши а҆арѡ́на бра́та твоего̀, и҆ въ хїтѡ́нъ поди́ръ [Славе́н.: до́лгаѧ ри́за.], и҆ въ ри́зꙋ ве́рхнюю [Є҆вр.: є҆фꙋ́дъ, гре́ч.: є҆пѡмі́съ.], и҆ въ сло́во: и҆ совокꙋпи́ши є҆мꙋ̀ сло́во къ нара́мникꙋ [Гре́ч.: є҆пѡмі́съ, є҆вр.: є҆фꙋ́дъ.]:
5
І візьми [священний] одяг, і зодягни Аарона в хітон і у верхню ризу, в ефод і в наперсник, і підпережи його по ефоду;
6
и҆ возложи́ши на главꙋ̀ є҆гѡ̀ клобꙋ́къ [Гре́ч.: мі́тра.]: и҆ возложи́ши дщи́цꙋ ѡ҆свѧще́нїе на оу҆вѧ́сло [Гре́ческ.: мі́тра.]:
6
і поклади йому на голову кидар і закріпи діадему святині на кидарі;
7
и҆ да во́змеши ѿ є҆ле́а пома́занїѧ, и҆ да возлїе́ши и҆̀ на главꙋ̀ є҆гѡ̀ и҆ пома́жеши є҆го̀.
7
і візьми єлей помазання, і полий йому на голову, і помаж його.
8
И҆ сы́ны є҆гѡ̀ приведе́ши и҆ ѡ҆блече́ши ѧ҆̀ въ ри̑зы [Гре́ческ.: хїтѡ́ны.]:
8
І приведи також синів його і зодягни їх у хітони;
9
и҆ ѡ҆поѧ́шеши ѧ҆̀ пѡ́ѧсы, и҆ возложи́ши на ни́хъ клобꙋкѝ [Гре́ч.: кі́дарїсъ.], и҆ бꙋ́детъ и҆́ми свѧще́нство мнѣ̀ во вѣ́ки: и҆ соверши́ши рꙋ́цѣ а҆арѡ̑ни и҆ рꙋ́цѣ сынѡ́въ є҆гѡ̀.
9
і підпережи їх поясом, Аарона і синів його, і поклади на них пов’язки і буде їм належати священство за уставом навік; і наповни руки Аарона і синів його.
10
И҆ да приведе́ши телца̀ пред̾ двє́ри ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ возложа́тъ а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀ рꙋ́цѣ своѝ на главꙋ̀ телца̀ пред̾ гдⷭ҇емъ оу҆ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ.
10
І приведи тельця перед скинію зібрання, і покладуть Аарон і сини його руки свої на голову тельця [перед Господом біля дверей скинії зібрання];
11
И҆ да зако́леши телца̀ пред̾ гдⷭ҇емъ оу҆ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ:
11
і заколи тельця перед лицем Господнім при вході у скинію зібрання;
12
и҆ да во́змеши ѿ кро́ве те́лчи и҆ пома́жеши на рога́хъ ѻ҆лтаре́выхъ пе́рстомъ твои́мъ: ѡ҆ста́нокъ же ве́сь кро́ве пролїе́ши оу҆ стоѧ́ла ѻ҆лта́рнагѡ:
12
візьми крови тельця і поклади перстом твоїм на роги жертовника, а всю [іншу] кров вилий біля жертовника;
13
и҆ да во́змеши ве́сь тꙋ́къ, и҆́же на оу҆тро́бѣ, и҆ препо́нкꙋ пе́чени, и҆ ѻ҆́бѣ пѡ́чки, и҆ тꙋ́къ и҆́же на ни́хъ, и҆ возложи́ши на ѻ҆лта́рь:
13
візьми весь жир, що вкриває нутрощі, і сальник з печінки, і обидві нирки і жир, що на них, і покади на жертовнику;
14
мѧса́ же тє́лча, и҆ ко́жꙋ, и҆ мѡты́ла да сожже́ши на ѻ҆гнѝ внѣ̀ полка̀: за грѣ́хъ бо є҆́сть.
14
а м’ясо тельця і шкуру його і нечистоти його спали на вогні поза станом: це — жертва за гріх.
15
И҆ ѻ҆вна̀ да по́ймеши є҆ди́наго, и҆ да возложа́тъ а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀ рꙋ́ки своѧ̑ на главꙋ̀ ѻ҆́вню:
15
І візьми одного барана, і покладуть Аарон і сини його руки свої на голову барана;
16
и҆ зако́леши є҆го̀, и҆ взе́мъ кро́вь пролїе́ши оу҆ ѻ҆лтарѧ̀ ѡ҆́крестъ:
16
і заколи барана, і візьми крови його, і покропи на жертовник з усіх боків;
17
и҆ ѻ҆вна̀ да разсѣче́ши на оу҆́ды, и҆ и҆змы́еши внꙋ́трєннѧѧ и҆ но́ги въ водѣ̀, и҆ возложи́ши на разсѣ́чєнныѧ ча̑сти со главо́ю:
17
розсічи барана на частини, вимий [у воді] нутрощі його і гомілки його, і поклади їх на розсічені частини його і на голову його;
18
и҆ вознесе́ши всего̀ ѻ҆вна̀ на ѻ҆лта́рь, всесожже́нїе гдⷭ҇ꙋ въ воню̀ благоꙋха́нїѧ: же́ртва гдⷭ҇ꙋ є҆́сть.
18
і спали всього барана на жертовнику. Це всепалення Господу, пахощі приємні, жертва Господу.
19
И҆ да по́ймеши ѻ҆вна̀ втора́го, и҆ возложи́тъ а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀ рꙋ́ки своѧ̑ на главꙋ̀ ѻ҆́вню:
19
Візьми й іншого барана, і покладуть Аарон і сини його руки свої на голову барана;
20
и҆ зако́леши є҆го̀, и҆ во́змеши ѿ кро́ве є҆гѡ̀, и҆ возложи́ши на кра́й оу҆шесѐ а҆арѡ́нѧ десна́гѡ и҆ на кра́й рꙋкѝ десны́ѧ и҆ на кра́й ногѝ десны́ѧ, и҆ на кра́й оу҆ше́съ сынѡ́въ є҆гѡ̀ десны́хъ и҆ на кра́й рꙋ́къ и҆́хъ десны́хъ и҆ на кра́й но́гъ и҆́хъ десны́хъ:
20
і заколи барана, і візьми крови його, і поклади на край правого вуха Ааронового і на край правого вуха синів його, і на великий палець правої руки їх, і на великий палець правої ноги їх; і покропи кров’ю на жертовник з усіх боків;
21
и҆ да во́змеши ѿ кро́ве, ꙗ҆́же на ѻ҆лтарѝ, и҆ ѿ є҆ле́а пома́занїѧ, и҆ да воскропи́ши на а҆арѡ́на и҆ на ри́зꙋ є҆гѡ̀, и҆ на сы́ны є҆гѡ̀ и҆ на ри̑зы сынѡ́въ є҆гѡ̀ съ ни́мъ: и҆ ѡ҆ст҃и́тсѧ са́мъ и҆ ри̑зы є҆гѡ̀, и҆ сы́ны є҆гѡ̀ и҆ ри̑зы сынѡ́въ є҆гѡ̀ съ ни́мъ: кро́вь же ѻ҆́вню да пролїе́ши оу҆ ѻ҆лтарѧ̀ ѡ҆́крестъ.
21
і візьми крови, яка на жертовнику, і єлею помазання, і покропи на Аарона і на одежу його, і на синів його, і на одежу синів його з ним, — і будуть освячені, він і одяг його, і сини його й одяг їхній з ними.
22
И҆ да во́змеши ѿ ѻ҆вна̀ тꙋ́къ є҆гѡ̀, и҆ тꙋ́къ покрыва́ющїй оу҆тро́бꙋ є҆гѡ̀, и҆ препо́нкꙋ пе́чени, и҆ ѻ҆́бѣ пѡ́чки, и҆ тꙋ́къ и҆́же на ни́хъ, и҆ ра́мо десно́е: є҆́сть бо соверше́нїе сїѐ:
22
І візьми від барана жир і курдюк, і жир, що покриває нутрощі, і сальник з печінки, й обидві нирки і жир, який на них, праве плече [тому що це баран приношення священства],
23
и҆ хлѣ́бъ є҆ди́нъ съ є҆ле́емъ, и҆ ѡ҆прѣсно́къ є҆ди́нъ ѿ ко́ша ѡ҆прѣсно́кѡвъ, предложе́нныхъ пред̾ гдⷭ҇емъ:
23
і один круглий хліб, один корж на єлеї й один опріснок з кошика, що перед Господом,
24
и҆ возложи́ши всѧ̑ на рꙋ́ки а҆арѡ̑ни и҆ на рꙋ́ки сынѡ́въ є҆гѡ̀, и҆ ѿдѣли́ши ѧ҆̀ ѿдѣле́нїе пред̾ гдⷭ҇емъ:
24
і поклади усе на руки Аарону і на руки синам його, і принеси це, потрясаючи перед лицем Господнім;
25
и҆ да во́змеши ѧ҆̀ ѿ рꙋ́къ и҆́хъ, и҆ вознесе́ши на ѻ҆лта́рь всесожже́нїѧ въ воню̀ благоꙋха́нїѧ пред̾ гдⷭ҇емъ: приноше́нїе є҆́сть гдⷭ҇ꙋ.
25
і візьми це з рук їхніх і спали на жертовнику з усепаленням, для пахощів перед Господом: це жертва Господу.
26
И҆ да во́змеши грꙋ́дь ѿ ѻ҆вна̀ соверше́нїѧ, ꙗ҆́же є҆́сть а҆арѡ́нꙋ, и҆ ѿдѣли́ши ю҆̀ ѿдѣле́нїе пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ бꙋ́детъ тебѣ̀ въ ча́сть:
26
І візьми груди від барана приношення, який для Аарона, і принеси їх, потрясаючи перед лицем Господнім, — і це буде твоя частка;
27
и҆ ѡ҆свѧти́ши грꙋ́дь ѿдѣле́нїе, и҆ ра́мо ѿлꙋче́нїѧ, є҆́же ѿдѣли́сѧ, и҆ ꙗ҆́же ѿѧ́сѧ ѿ ѻ҆вна̀ соверше́нїѧ ѿ а҆арѡ́на и҆ ѿ сынѡ́въ є҆гѡ̀,
27
і освяти груди приношення, якими потрясав, і плече приношення, яке було вознесене, від барана приношення, який для Аарона і для синів його, —
28
и҆ бꙋ́детъ а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀ зако́ннѡ вѣ́чнѡ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: є҆́сть бо ѿдѣле́нїе сїѐ, и҆ ѿѧ́тїе бꙋ́детъ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ѿ же́ртвъ спаси́телныхъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, ѿдѣле́нїе гдⷭ҇ꙋ.
28
і буде це Аарону і синам його в частку вічну від синів Ізраїлевих, бо це — приношення; приношення повинно бути від синів Ізраїлевих при мирних жертвах [синів Ізраїлевих], приношення їхньому Господу.
29
И҆ ри̑зы свѧ̑ты, ꙗ҆̀же сꙋ́ть а҆арѡ́нꙋ, да бꙋ́дꙋтъ сынѡ́мъ є҆гѡ̀ по не́мъ, пома́затисѧ и҆̀мъ въ ни́хъ и҆ соверши́ти рꙋ́ки своѧ̑.
29
А священний одяг, що для Аарона, перейде після нього до синів його, щоб у ньому помазувати їх і вручати їм священство;
30
Се́дмь дні́й да ѡ҆блачи́тсѧ въ нѧ̀ і҆ере́й вели́кїй, и҆́же вмѣ́стѡ є҆гѡ̀ ѿ сынѡ́въ є҆гѡ̀, и҆́же вни́детъ въ ски́нїю свидѣ́нїѧ слꙋжи́ти во свѧти́лищи.
30
сім днів повинен облачатися в них [великий] священик із синів його, який заступає його місце, і буде входити у скинію зібрання для служіння у святилищі.
31
И҆ ѻ҆вна̀ соверше́нїѧ да во́змеши и҆ и҆спече́ши мѧса̀ на мѣ́стѣ ст҃ѣ,
31
Барана ж приношення візьми і звари м’ясо його на місці святому;
32
и҆ да ꙗ҆дѧ́тъ а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀ мѧса̀ ѡ҆́внѧ, и҆ хлѣ́бы, ꙗ҆̀же въ ко́ши оу҆ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ:
32
і нехай з’їдять Аарон і сини його м’ясо барана цього з кошика, біля дверей скинії зібрання,
33
да ꙗ҆дѧ́тъ сїѧ̑, и҆́миже ѡ҆ст҃и́шасѧ въ ни́хъ, соверши́ти рꙋ́ки своѧ̑, ѡ҆ст҃и́ти ѧ҆̀: и҆ и҆ноплеме́нникъ да не снѣ́стъ ѿ ни́хъ, сꙋ́ть бо ст҃а.
33
бо через це здійснено очищення для вручення їм священства і для посвячення їх; сторонній не повинен їсти цього, тому що це святиня;
34
А҆́ще же ѡ҆ста́нетсѧ ѿ мѧ́съ же́ртвы соверше́нїѧ и҆ ѿ хлѣ́бѡвъ до оу҆́трїѧ, да сожже́ши ѡ҆ста́нки ѻ҆гне́мъ: да не снѣдѧ́тсѧ, ѡ҆сщ҃е́нїе бо є҆́сть.
34
якщо залишиться від м’яса приношення і від хліба до ранку, то спали залишок на вогні: не слід їсти його, бо це святиня.
35
И҆ сотвори́ши а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀ та́кѡ по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка заповѣ́дахъ тебѣ̀: се́дмь дні́й соверши́ши рꙋ́цѣ и҆́хъ.
35
І вчини з Аароном і з синами його в усьому так, як Я повелів тобі; сім днів наповнюй руки їх.
36
И҆ телца̀ грѣха̀ ра́ди да сотвори́ши въ де́нь ѡ҆чище́нїѧ: и҆ да ѡ҆чи́стиши ѻ҆лта́рь, є҆гда̀ ѡ҆свѧща́еши на не́мъ: и҆ пома́жеши є҆го̀, ꙗ҆́кѡ ѡ҆свѧти́ти є҆го̀.
36
І тельця за гріх принось кожного дня для очищення, і жертву за гріх звершуй на жертовнику для очищення його, і помаж його для освячення його;
37
Се́дмь дні́й ѡ҆чи́стиши ѻ҆лта́рь и҆ ѡ҆свѧти́ши є҆го̀, и҆ бꙋ́детъ ѻ҆лта́рь ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ: всѧ́къ прикаса́ѧйсѧ ѻ҆лтарю̀ ѡ҆ст҃и́тсѧ.
37
сім днів очищай жертовник, і освяти його, і буде жертовник святинею великою: усе, що доторкається до жертовника, освятиться.
38
И҆ сїѧ̑ сꙋ́ть, ꙗ҆̀же сотвори́ши на ѻ҆лтарѝ: а҆́гнца є҆динолѣ̑тна непорѡ́чна два̀ на всѧ́къ де́нь на ѻ҆лтарѝ прⷭ҇нѡ же́ртвꙋ непреста́ннꙋю:
38
Ось що будеш ти приносити на жертовнику: двох агнців однолітніх [без вад] кожного дня постійно [у жертву повсякчасну];
39
а҆́гнца є҆ди́наго да сотвори́ши ра́нѡ, и҆ втора́го а҆́гнца да сотвори́ши въ ве́черъ:
39
одного агнця принось уранці, а другого агнця принось увечері,
40
и҆ десѧ́тꙋю ча́сть мꙋкѝ пшени́чны съ є҆ле́емъ смѣ́шены, въ четве́ртꙋю ча́сть і҆́на, и҆ возлїѧ́нїе четве́ртꙋю ча́сть мѣ́ры і҆́на вїна̀ є҆ди́номꙋ ѻ҆внꙋ̀.
40
і десяту частину ефи пшеничного борошна, змішаної з чвертю гина битого єлею, а для узливання чверть гина вина, для одного агнця;
41
И҆ а҆́гнца втора́го да сотвори́ши въ ве́черъ, ꙗ҆́коже оу҆́треннюю же́ртвꙋ, и҆ возлїѧ́нїе є҆гѡ̀: сотвори́ши въ воню̀ благоꙋха́нїѧ приноше́нїе гдⷭ҇ꙋ.
41
другого агнця принось увечері: з борошняним даром, подібним ранковому, і з таким самим узливанням принось його для пахощів приємних, у жертву Господу.
42
Же́ртвꙋ всегда́шнюю въ слꙋ́хи и҆ въ ро́ды ва́шѧ пред̾ две́рьми ски́нїи свидѣ́нїѧ пред̾ гдⷭ҇емъ, въ ни́хже позна́нъ бꙋ́дꙋ тебѣ̀ та́мѡ, ꙗ҆́коже гл҃ати къ тебѣ̀.
42
Це — всепалення постійне в роди ваші перед дверима скинії зібрання перед Господом, де буду відкриватися вам, щоб говорити з тобою;
43
И҆ завѣща́ю та́мѡ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ ѡ҆сщ҃ꙋ́сѧ во сла́вѣ мое́й,
43
там буду відкриватися синам Ізраїлевим, і освятиться місце це славою Моєю.
44
и҆ ѡ҆сщ҃ꙋ̀ ски́нїю свидѣ́нїѧ и҆ ѻ҆лта́рь, и҆ а҆арѡ́на и҆ сы́ны є҆гѡ̀ ѡ҆сщ҃ꙋ̀, свѧщеннодѣ́йствовати мнѣ̀,
44
І освячу скинію зібрання і жертовник; і Аарона і синів його освячу, щоб вони священнодіяли Мені;
45
и҆ нарекꙋ́сѧ въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ, и҆ бꙋ́дꙋ и҆̀мъ бг҃ъ:
45
і буду жити серед синів Ізраїлевих, і буду їм Богом,
46
и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ и҆́хъ, и҆зведы́й и҆̀хъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, нарещи́сѧ и҆̀мъ и҆ бы́ти и҆̀мъ бг҃ъ.
46
і дізнаються, що Я Господь, Бог їхній, Який вивів їх із землі Єгипетської, щоб Мені жити серед них. Я Господь, Бог їхній.
Глава́ л҃
1
И҆ да сотвори́ши ѻ҆лта́рь кади́лный ѿ дре́въ негнїю́щихъ:
1
І зроби жертовник для приношення кадіння, з дерева ситим зроби його:
2
и҆ сотвори́ши и҆̀ ла́ктѧ въ долготꙋ̀ и҆ ла́ктѧ въ широтꙋ̀, четвероꙋго́ленъ да бꙋ́детъ, и҆ двою̀ ла́ктїй въ высотꙋ̀: ѿ негѡ̀ да бꙋ́дꙋтъ ро́ги є҆гѡ̀.
2
довжина йому лікоть, і ширина йому лікоть; він повинен бути чотирикутний; а висота його два лікті; з нього повинні виходити роги його;
3
И҆ позлати́ши зла́томъ чи́стымъ ѻ҆гни́ще є҆гѡ̀, и҆ стѣ́ны є҆гѡ̀ ѡ҆́колѡ, и҆ ро́ги є҆гѡ̀: и҆ да сотвори́ши є҆мꙋ̀ виты́й вѣне́цъ зла́тъ ѡ҆́колѡ.
3
обклади його чистим золотом, верх його і боки його кругом, і роги його; і зроби до нього золотий вінець навколо;
4
И҆ два̀ кѡлца̀ зла̑та чи̑ста да сотвори́ши под̾ виты́мъ вѣнце́мъ є҆гѡ̀ на ѻ҆бою̀ оу҆́глꙋ, да сотвори́ши на ѻ҆бои́хъ страна́хъ: и҆ бꙋ́дꙋтъ ко́лца носи́ламъ, ꙗ҆́коже под̾има́ти ѻ҆́ный и҆́ми.
4
під вінцем його на двох кутах його зроби два кільця з [чистого] золота; зроби їх із двох сторін його; і будуть вони вмістилищем для жердин, щоб носити його на них;
5
И҆ да сотвори́ши нѡси́ла ѿ древе́съ негнїю́щихъ, и҆ позлати́ши ѧ҆̀ зла́томъ:
5
жердини зроби з дерева ситим і обклади їх золотом.
6
и҆ да положи́ши є҆го̀ прѧ́мѡ завѣ́сы, сꙋ́щїѧ оу҆ кївѡ́та свидѣ́нїѧ, въ ни́хже позна́нъ бꙋ́дꙋ тебѣ̀ ѿтꙋ́дꙋ.
6
І постав його перед завісою, яка перед ковчегом одкровення, навпроти кришки, що на ковчезі одкровення, де Я буду відкриватися тобі.
7
И҆ да кади́тъ над̾ ни́мъ а҆арѡ́нъ ѳѷмїа́момъ сложе́нымъ благово́ннымъ ра́нѡ ра́нѡ: є҆гда̀ оу҆строѧ́етъ свѣти̑ла, да кади́тъ над̾ ни́мъ:
7
На ньому Аарон буде курити запашним курінням; щоранку, коли він готує лампади, буде курити ним;
8
и҆ є҆гда̀ вжига́етъ а҆арѡ́нъ свѣти̑ла съ ве́чера, да кади́тъ над̾ ни́мъ: ѳѷмїа́мъ всегда́шнїй прⷭ҇нѡ пред̾ гдⷭ҇емъ въ ро́ды и҆́хъ:
8
і коли Аарон запалює лампади ввечері, він буде курити ним: це — повсякчасне куріння перед Господом в роди ваші,
9
и҆ да не принесе́ши над̾ него̀ ѳѷмїа́ма и҆на́гѡ: приноше́нїѧ, же́ртвы и҆ возлїѧ́нїѧ да не пролїе́ши на него̀.
9
Не приносьте на ньому ніякого іншого куріння, ні всепалення, ні приношення хлібного, й узливання не зливайте на нього.
10
И҆ да ѡ҆чи́ститъ над̾ ни́мъ а҆арѡ́нъ оу҆ рогѡ́въ є҆гѡ̀ є҆ди́ною въ лѣ́то: ѿ кро́ве ѡ҆чище́нїѧ грѣхѡ́въ оу҆милостивле́нїѧ є҆ди́ною въ лѣ́то да ѡ҆чи́ститъ є҆го̀ въ ро́ды и҆́хъ: ст҃о́е ст҃ы́хъ є҆́сть гдⷭ҇ꙋ.
10
І буде звершувати Аарон очищення над рогами його один раз на рік; кров’ю очищувальної жертви за гріх він буде очищати його один раз на рік в роди ваші. Це святиня велика в Господа.
11
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:
11
І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
12
а҆́ще во́змеши и҆счисле́нїе сынѡ́въ і҆и҃левыхъ въ пресмотре́нїи и҆́хъ, и҆ дадѧ́тъ кі́йждо и҆скꙋпле́нїе за дꙋ́шꙋ свою̀ гдⷭ҇ꙋ, и҆ не бꙋ́детъ въ ни́хъ паде́нїѧ въ пресмотре́нїи и҆́хъ.
12
коли будеш робити перелік синів Ізраїлевих при перегляді їх, то нехай кожен дасть викуп за душу свою Господу при переліку їх, і не буде між ними моровиці згубної при переліку їх;
13
И҆ сїѐ є҆́сть, є҆́же дадѧ́тъ, є҆ли́цы а҆́ще пристꙋ́пѧтъ въ пресмотре́нїе, полдїдра́хмы, є҆́же є҆́сть по дїдра́хмѣ ст҃ѣ́й: два́десѧть ца́тъ дїдра́хма: по́лъ же дїдра́хмы, да́нь гдⷭ҇ꙋ.
13
всякий, хто включається в перелік, повинен давати половину сикля, сикля священного; у сиклі двадцять гер: півсикля приношення Господу;
14
Всѧ́къ входѧ́й въ пресмотре́нїе ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, да дадꙋ́тъ да́нь гдⷭ҇ꙋ:
14
всякий, хто включається в перелік від двадцяти років і вище, повинен давати приношення Господу;
15
бога́тый да не приложи́тъ, и҆ ни́щїй да не оу҆ма́литъ ѿ полꙋдїдра́хмы, є҆гда̀ даю́тъ да́нь гдⷭ҇ꙋ (ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ), є҆́же оу҆молѧ́ти ѡ҆ дꙋша́хъ ва́шихъ.
15
багатий не більше і бідний не менше півсикля повинні давати для приношення Господу, для викупу душ ваших;
16
И҆ да во́змеши сребро̀ да́ни ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ да́си є҆̀ на содѣ́ланїе ски́нїи свидѣ́нїѧ: и҆ да бꙋ́детъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ па́мѧть пред̾ гдⷭ҇емъ, є҆́же оу҆молѧ́ти ѡ҆ дꙋша́хъ ва́шихъ.
16
і візьми срібло викупу від синів Ізраїлевих і вживай його на служіння скинії зібрання; і буде це для синів Ізраїлевих у пам’ять перед Господом, для викуплення душ ваших.
17
И҆ речѐ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:
17
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
18
сотворѝ оу҆мыва́лницꙋ мѣ́дѧнꙋ и҆ стоѧ́ло є҆́й мѣ́дѧно, є҆́же оу҆мыва́тисѧ, и҆ да поста́виши ю҆̀ междꙋ̀ ски́нїею свидѣ́нїѧ и҆ междꙋ̀ ѻ҆лтаре́мъ, и҆ да влїе́ши въ ню̀ во́дꙋ:
18
зроби умивальник мідний для обмивання і підніжжя його мідне, і постав його між скинією зібрання і між жертовником, і налий в нього води;
19
и҆ да оу҆мыва́етъ а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀ и҆з̾ неѧ̀ рꙋ́ки своѧ̑ и҆ но́ги водо́ю:
19
і нехай Аарон і сини його обмивають з нього руки свої і ноги свої;
20
є҆гда̀ вхо́дѧтъ въ ски́нїю свидѣ́нїѧ, да ѡ҆мы́ютсѧ водо́ю, и҆ не оу҆́мрꙋтъ: и҆лѝ є҆гда̀ прихо́дѧтъ ко ѻ҆лтарю̀ слꙋжи́ти и҆ приноси́ти всесожжє́нїѧ гдⷭ҇ꙋ,
20
коли вони повинні входити в скинію зібрання, нехай вони обмиваються водою, щоб їм не померти; або коли повинні приступати до жертовника для служіння, для жертвоприношення Господу,
21
оу҆мы́ютъ рꙋ́цѣ и҆ но́зѣ водо́ю, є҆гда̀ вхо́дѧтъ въ ски́нїю свидѣ́нїѧ, да не оу҆́мрꙋтъ, и҆ да бꙋ́детъ и҆̀мъ зако́ннѡ вѣ́чнѡ, є҆мꙋ̀ и҆ родѡ́мъ є҆гѡ̀ по не́мъ.
21
нехай вони обмивають руки свої і ноги свої водою, щоб їм не померти; і буде їм це уставом вічним, йому і нащадкам його в роди їх.
22
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:
22
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
23
и҆ ты̀ возмѝ а҆рѡма́ты, цвѣ́тъ смѵ́рны и҆збра́нныѧ пѧ́ть сѡ́тъ сі́клєвъ, и҆ кїннамѡ́ма благово́нна по́лъ сегѡ̀, двѣ́сти пѧтьдесѧ́тъ, и҆ тро́сти благово́нныѧ двѣ́сти пѧтьдесѧ́тъ,
23
візьми собі найкращих запашних речовин: смирни самоточної п’ятсот [сиклів], кориці запашної половину проти того, двісті п’ятдесят, тростини запашної двісті п’ятдесят,
24
и҆ касі́и пѧ́ть сѡ́тъ сі́клєвъ свѧта́гѡ, и҆ є҆ле́а ѿ ма́слинъ (мѣ́рꙋ) і҆́нъ,
24
касії п’ятсот сиклів, по сиклю священному, й олії оливкової гин;
25
и҆ сотвори́ши се́й є҆ле́й пома́занїе ст҃о́е, мѵ́ро пома́зателное хꙋдо́жествомъ мѷрова́рца: є҆ле́й пома́занїе ст҃о́е бꙋ́детъ,
25
і зроби із цього миро для священного помазання, масть складену, мистецтвом того, хто складає масті: це буде миро для священного помазання;
26
и҆ да пома́жеши ѿ негѡ̀ ски́нїю свидѣ́нїѧ, и҆ кївѡ́тъ ски́нїи свидѣ́нїѧ,
26
і помаж ним скинію зібрання і ковчег [скинії] одкровення,
27
и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆ѧ̀, и҆ свѣти́лникъ и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆гѡ̀, и҆ ѻ҆лта́рь кади́лный,
27
і стіл і все приладдя його, і світильник і все приладдя його, і жертовник куріння,
28
и҆ ѻ҆лта́рь всесожже́нїѧ и҆ всѧ̑ є҆гѡ̀ сосꙋ́ды, и҆ трапе́зꙋ и҆ всѧ̑ є҆ѧ̀ сосꙋ́ды, и҆ оу҆мыва́лницꙋ и҆ стоѧ́ло є҆ѧ̀,
28
і жертовник всепалення й усе приладдя його, й умивальник і підніжжя його;
29
и҆ ѡ҆свѧти́ши ѧ҆̀, и҆ бꙋ́дꙋтъ ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ: всѧ́къ прикаса́ѧйсѧ и҆̀мъ ѡ҆ст҃и́тсѧ:
29
і освяти їх, і буде святиня велика: усе, що доторкається до них, освятиться;
30
и҆ а҆арѡ́на и҆ сы́ны є҆гѡ̀ пома́жеши, и҆ ѡ҆свѧти́ши ѧ҆̀ свѧщеннодѣ́йствовати мнѣ̀:
30
помаж й Аарона і синів його і посвяти їх, щоб вони були священиками Мені.
31
и҆ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ да рече́ши, глаго́лѧ: є҆ле́й ма́сть пома́занїѧ ст҃ъ да бꙋ́детъ се́й ва́мъ въ ро́ды ва́шѧ:
31
А синам Ізраїлевим скажи: це буде в Мене миро священного помазання в роди ваші;
32
пло́ть человѣ́ча да не пома́жетсѧ (и҆́мъ), и҆ по сложе́нїю семꙋ̀ да не сотворитѐ са́ми себѣ̀ и҆но́гѡ си́це: ст҃ъ є҆́сть и҆ ѡ҆сщ҃е́нїе бꙋ́детъ ва́мъ:
32
тіла інших людей не слід помазувати ним, і за складом його не робіть [самі собі] подібного йому; воно — святиня: святинею повинно бути для вас;
33
и҆́же а҆́ще сотвори́тъ си́це, и҆ и҆́же а҆́ще да́стъ ѿ негѡ̀ и҆ноплеме́нникꙋ, потреби́тсѧ ѿ люді́й свои́хъ.
33
хто складе подібне йому або хто помаже ним стороннього, той знищиться з народу свого.
34
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: возмѝ себѣ̀ а҆рѡма́ты, ста́кти, ѻ҆́нѷха и҆ халва́на благово́нна и҆ лїва́на чи́стагѡ: всѐ то̀ въ ра́внꙋ мѣ́рꙋ да бꙋ́детъ:
34
І сказав Господь Мойсеєві: візьми собі запашних речовин: стакти, ониха, халвана запашного і чистого ливану, усього половину,
35
и҆ да сотворѧ́тъ въ не́мъ ѳѷмїа́мъ мѷрова́рный, дѣ́ло мѷрова́рца смѣ́шеное, чи́сто, дѣ́ло ст҃о:
35
і зроби з них мистецтвом того, хто складає масті, курильну сполуку, стерту, чисту, святу,
36
и҆ раздроби́ши ѿ си́хъ по то́нкꙋ, и҆ положи́ши прѧ́мѡ свидѣ́нїю въ ски́нїи свидѣ́нїѧ, ѿѻнꙋ́дꙋже позна́нъ бꙋ́дꙋ тебѣ̀ та́мѡ: ст҃о́е ст҃ы́хъ бꙋ́детъ ва́мъ ѳѷмїа́мъ:
36
і стовчи її дрібно, і поклади її перед ковчегом одкровення в скинії зібрання, де Я буду відкриватися тобі: це буде святиня велика для вас;
37
по сложе́нїю семꙋ̀ да не сотворитѐ себѣ̀ са́ми, ѡ҆сщ҃е́нїе бꙋ́детъ ва́мъ ѿ гдⷭ҇а:
37
куріння, зробленого за цією сполукою, не робіть собі: святинею нехай буде воно у тебе для Господа;
38
и҆́же а҆́ще сотвори́тъ си́це, є҆́же ѡ҆бонѧ́ти ѿ негѡ̀, поги́бнетъ дꙋша̀ тогѡ̀ ѿ люді́й свои́хъ.
38
хто зробить подібне, щоб курити ним, [душа та] знищиться з народу свого.
Глава́ л҃а
1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:
1
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2
сѐ, нареко́хъ и҆́менемъ веселеи́ла сы́на оу҆рі́и, сы́на ѡ҆́рова, ѿ пле́мене і҆ꙋ́дина,
2
дивись, Я призначаю саме Веселеїла, сина Урієвого, сина Орового, з коліна Іудиного;
3
и҆ напо́лнихъ є҆го̀ дх҃омъ бж҃їимъ премⷣрости и҆ смышле́нїѧ и҆ вѣ́дѣнїѧ, во всѧ́комъ дѣ́лѣ разꙋмѣ́ти
3
і Я сповнив його Духом Божим, мудрістю, розумінням, знанням і всіляким мистецтвом,
4
и҆ а҆рхїтекто́нствовати, дѣ́лати зла́то и҆ сребро̀ и҆ мѣ́дь, и҆ синетꙋ̀ и҆ багрѧни́цꙋ, и҆ червлени́цꙋ прѧ́денꙋ и҆ вѷссо́нъ ска́ный,
4
виробляти з золота, срібла і міді, [з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону],
5
и҆ ка́менное дѣ́ло, и҆ разли̑чнаѧ древодѣ̑лства дѣ́лати во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ:
5
різати камені для вставлення і різати дерево для всякої справи;
6
и҆ а҆́зъ да́хъ є҆го̀ и҆ є҆лїа́ва сы́на а҆хїсама́хова ѿ пле́мене да́нова, и҆ всѧ́комꙋ смы́сленномꙋ се́рдцемъ да́хъ смы́слъ, и҆ потрꙋдѧ́тсѧ, и҆ сотворѧ́тъ всѧ̑, є҆ли̑ка заповѣ́дахъ тебѣ̀:
6
і ось, Я даю йому помічником Аголиава, сина Ахисамахового, з коліна Данового, і в серце всякого мудрого вкладу мудрість, щоб вони зробили все, що Я повелів тобі:
7
ски́нїю свидѣ́нїѧ и҆ кївѡ́тъ завѣ́та, и҆ ѡ҆чисти́лище є҆́же верхꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ оу҆́тварь ски́нїи,
7
скинію зібрання і ковчег одкровення і кришку на нього, й усе приладдя скинії,
8
и҆ же́ртвенники, и҆ трапе́зꙋ и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆ѧ̀, и҆ свѣти́лникъ чи́стый и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆гѡ̀,
8
і стіл і [все] приладдя його, і світильник з чистого золота і все приладдя його, і жертовник куріння,
9
и҆ оу҆мыва́лницꙋ и҆ стоѧ́ло є҆ѧ̀,
9
і жертовник всепалення й усе приладдя його, й умивальник і підніжжя його,
10
и҆ ри̑зы слꙋжє́бныѧ а҆арѡ́нѡвы и҆ ри̑зы сынѡ́въ є҆гѡ̀, є҆́же свѧщеннодѣ́йствовати мнѣ̀,
10
й одежі службові й одяг священний Аарону священику, й одежі синам його, для священнослужіння,
11
и҆ є҆ле́й пома́занїѧ, и҆ ѳѷмїа́мъ сложе́нїѧ ст҃а́гѡ: по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка заповѣ́дахъ тебѣ̀, сотворѧ́тъ.
11
й єлей помазання і куріння запашне для святилища: усе так, як Я повелів тобі, вони зроблять.
12
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:
12
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
13
и҆ ты̀ заповѣ́ждь сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, глаго́лѧ: смотри́те и҆ сꙋббѡ̑ты моѧ̑ сохрани́те: є҆́сть бо зна́менїе междꙋ̀ мно́ю и҆ ва́ми въ ро́ды ва́шѧ, да оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь ѡ҆сщ҃а́ѧй ва́съ:
13
скажи синам Ізраїлевим так: суботи Мої дотримуйте, бо це — знамення між Мною і вами в роди ваші, щоб ви знали, що Я Господь, Який освячує вас;
14
и҆ сохрани́те сꙋббѡ́тꙋ, ꙗ҆́кѡ ст҃а̀ сїѧ̀ є҆́сть гдⷭ҇ꙋ и҆ ва́мъ: ѡ҆скверни́вый ю҆̀ сме́ртїю оу҆́мретъ: всѧ́къ, и҆́же сотвори́тъ въ ню̀ дѣ́ло, потреби́тсѧ дꙋша̀ та̀ ѿ среды̀ люді́й свои́хъ:
14
і додержуйте суботу, тому що вона свята для вас: хто осквернить її, той нехай буде відданий на смерть; хто стане в цей день робити справи, душа та повинна бути знищеною із середовища народу свого;
15
ше́сть дні́й да сотвори́ши дѣла̀, въ де́нь же седмы́й сꙋббѡ́та, поко́й ст҃ъ гдⷭ҇ꙋ: всѧ́къ, и҆́же сотвори́тъ дѣ́ло въ седмы́й де́нь, сме́ртїю оу҆́мретъ:
15
шість днів нехай роблять справи, а в сьомий — субота спокою, посвячена Господу: усякий, хто робить справи в день суботній, нехай буде відданий на смерть;
16
и҆ да сохранѧ́тъ сы́нове і҆и҃лєвы сꙋббѡ̑ты держа́ти ѧ҆̀ въ ро́ды и҆́хъ:
16
і нехай зберігають сини Ізраїлеві суботу, святкуючи субботу в роди свої, як завіт вічний;
17
завѣ́тъ вѣ́ченъ во мнѣ̀ и҆ въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ, зна́менїе є҆́сть во мнѣ̀ вѣ́чное: ꙗ҆́кѡ въ шестѝ дне́хъ сотворѝ гдⷭ҇ь не́бо и҆ зе́млю, въ седмы́й же де́нь преста̀, и҆ почѝ.
17
це — знамення між Мною і синами Ізраїлевими повік, тому що в шість днів сотворив Господь небо і землю, а в день сьомий спочив і покоївся.
18
И҆ дадѐ (бг҃ъ) мѡѷсе́ю, є҆гда̀ преста̀ гл҃ѧ є҆мꙋ̀ на горѣ̀ сїна́йстѣй, двѣ̀ скрижа̑ли свидѣ́нїѧ, скрижа̑ли ка́мєнны напи̑саны пе́рстомъ бж҃їимъ.
18
І коли [Бог] перестав говорити з Мойсеєм на горі Синаї, дав йому дві скрижалі одкровення, скрижалі кам’яні, на яких написано було перстом Божим.
Глава́ л҃в
1
И҆ ви́дѣвше лю́дїе, ꙗ҆́кѡ оу҆ме́дли мѡѷсе́й сни́ти съ горы̀, воста́ша лю́дїе на а҆арѡ́на и҆ глаго́лаша є҆мꙋ̀: воста́ни и҆ сотворѝ на́мъ бо́ги, и҆̀же по́йдꙋтъ пред̾ на́ми: мѡѷсе́й бо се́й человѣ́къ, и҆́же и҆зведѐ на́съ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, не вѣ́мы, что̀ бы́сть є҆мꙋ̀.
1
Коли народ побачив, що Мойсей довго не сходить з гори, то зібрався до Аарона і сказав йому: встань і зроби нам бога, який ішов би перед нами, тому що з цією людиною, з Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипетської, не знаємо, що сталося.
2
И҆ речѐ и҆̀мъ а҆арѡ́нъ: и҆зми́те оу҆серѧ̑зи златы̑ѧ, ꙗ҆̀же во оу҆шесѣ́хъ же́нъ ва́шихъ и҆ дще́рей, и҆ принеси́те ко мнѣ̀.
2
І сказав їм Аарон: вийміть золоті серги, що у вухах ваших дружин, ваших синів і ваших дочок, і принесіть до мене.
3
И҆ и҆з̾ѧ́ша всѝ лю́дїе оу҆серѧ̑зи зла̑ты, ꙗ҆̀же во оу҆шесѣ́хъ же́нъ и҆́хъ, и҆ принесо́ша ко а҆арѡ́нꙋ.
3
І весь народ вийняв золоті серги з вух своїх і принесли до Аарона.
4
И҆ взѧ̀ ѿ рꙋ́къ и҆́хъ и҆ слїѧ̀ и҆̀хъ дѣ́ломъ литы́мъ, и҆ сотворѝ и҆̀мъ телца̀ лита́го. И҆ реко́ша: сі́и бо́зи твоѝ, і҆и҃лю, и҆̀же и҆зведо́ша тѧ̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ.
4
Він узяв їх з рук їхніх, і зробив з них відлитого тельця, і обробив його різцем. І сказали вони: ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе із землі Єгипетської!
5
И҆ ви́дѣвъ а҆арѡ́нъ, созда̀ ѻ҆лта́рь прѧ́мѡ є҆мꙋ̀, и҆ проповѣ́да а҆арѡ́нъ, глаго́лѧ: пра́здникъ гдⷭ҇нь оу҆́трѣ.
5
Побачивши це, Аарон поставив перед ним жертовник, і проголосив Аарон, говорячи: завтра свято Господу.
6
И҆ ѡ҆бꙋ́треневавъ наꙋ́трїе, вознесѐ всесожжє́нїѧ и҆ принесѐ же́ртвꙋ спасе́нїѧ. И҆ сѣдо́ша лю́дїе ꙗ҆́сти и҆ пи́ти и҆ воста́ша и҆гра́ти.
6
На другий день вони встали рано і принесли всепалення і привели жертви мирні: і сів народ їсти й пити, а після став грати.
7
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю гл҃ѧ: и҆дѝ ско́рѡ, сни́ди ѿсю́дꙋ, беззако́нноваша бо лю́дїе твоѝ, и҆̀хже и҆зве́лъ є҆сѝ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ:
7
І сказав Господь Мойсеєві: поспішай зійти [звідси], тому що розбестився народ твій, який ти вивів із землі Єгипетської;
8
престꙋпи́ша съ пꙋтѝ ско́рѡ, є҆го́же заповѣ́далъ є҆сѝ и҆̀мъ: сотвори́ша себѣ̀ телца̀, и҆ поклони́шасѧ є҆мꙋ̀, и҆ пожро́ша є҆мꙋ̀, и҆ рѣ́ша:
8
швидко ухилились вони від шляху, що Я заповідав їм: зробили собі відлитого тельця і поклонилися йому, і принесли йому жертви і сказали: ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе із землі Єгипетської!
9
сі́и бо́зи твоѝ, і҆и҃лю, и҆̀же и҆зведо́ша тѧ̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ:
9
І сказав Господь Мойсею: Я бачу народ цей, і ось, народ він — жорстокосердий;
10
и҆ нн҃ѣ ѡ҆ста́ви мѧ̀, и҆ воз̾ѧри́всѧ гнѣ́вомъ на нѧ̀, потреблю̀ и҆̀хъ, и҆ сотворю̀ тѧ̀ въ ꙗ҆зы́къ вели́къ.
10
отже, залиш Мене, нехай запалає гнів Мій на них, і винищу їх, і породжу численний народ від тебе.
11
И҆ помоли́сѧ мѡѷсе́й пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ и҆ речѐ: вскꙋ́ю, гдⷭ҇и, ꙗ҆ри́шисѧ гнѣ́вомъ на лю́ди твоѧ̑, и҆̀хже и҆зве́лъ є҆сѝ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ крѣ́постїю вели́кою и҆ мы́шцею твое́ю высо́кою;
11
Але Мойсей став благати Господа, Бога свого, і сказав: нехай не розпалюється, Господи, гнів Твій на народ Твій, який Ти вивів із землі Єгипетської силою великою і рукою міцною,
12
да не когда̀ рекꙋ́тъ є҆гѵ́птѧне, глаго́люще: съ лꙋка́вствомъ и҆зведѐ и҆̀хъ погꙋби́ти въ гора́хъ и҆ потреби́ти и҆̀хъ ѿ землѝ: оу҆толѝ гнѣ́въ ꙗ҆́рости твоеѧ̀ и҆ млⷭ҇тивъ бꙋ́ди ѡ҆ ѕло́бѣ люді́й твои́хъ,
12
щоб єгиптяни не говорили: на погибель Він вивів їх, щоб убити їх у горах і винищити їх з лиця землі; відверни полум’яний гнів Твій і відміни знищення народу Твого;
13
помѧнꙋ́въ а҆враа́ма и҆ і҆саа́ка и҆ і҆а́кѡва, твоѧ̑ рабы̑, и҆̀мже клѧ́лсѧ є҆сѝ собо́ю, и҆ ре́клъ є҆сѝ къ ни̑мъ, гл҃ѧ: ѕѣлѡ̀ оу҆мно́жꙋ сѣ́мѧ ва́ше, ꙗ҆́кѡ ѕвѣ́зды небє́сныѧ мно́жествомъ, и҆ всю̀ сїю̀ зе́млю, ю҆́же ре́клъ є҆сѝ да́ти сѣ́мени и҆́хъ, и҆ ѡ҆блада́ютъ є҆́ю во вѣ́ки.
13
пом’яни Авраама, Ісаака й Ізраїля [Якова], рабів Твоїх, яким клявся Ти Собою, говорячи: примножуючи розмножу сíм’я ваше, як зірки небесні, і всю землю цю, про яку Я сказав, дам сімені вашому, і будуть володіти [нею] вічно.
14
И҆ оу҆млⷭ҇тивисѧ гдⷭ҇ь ѡ҆ ѕлѣ̀, є҆́же речѐ сотвори́ти лю́демъ свои̑мъ.
14
І відмінив Господь зло, про яке сказав, що наведе його на народ Свій.
15
И҆ возврати́всѧ мѡѷсе́й, сни́де съ горы̀: и҆ двѣ̀ скрижа̑ли свидѣ́нїѧ въ рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀, скрижа̑ли ка́мєнны напи̑саны ѿ ѻ҆бою̀ странꙋ̑ и҆́хъ, сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ бы́ша напи̑саны:
15
І обернувся і зійшов Мойсей з гори; у руці його були дві скрижалі одкровення [кам’яні], на яких написано було з обох боків: і на одній і на другій стороні написано було;
16
и҆ скрижа̑ли дѣ́ло бж҃їе бы́ша, и҆ написа́нїе, написа́нїе бж҃їе и҆зва́ѧно на скрижа́лехъ.
16
скрижалі були ділом Божим, і письмена, написані на скрижалях, були письменами Божими.
17
И҆ оу҆слы́шавъ і҆исꙋ́съ гла́съ люді́й крича́щихъ, речѐ къ мѡѷсе́ю: гла́съ ра́тный въ полцѣ̀.
17
І почув Ісус голос народу, який шумів, і сказав Мойсеєві: воєнний крик у стані.
18
И҆ речѐ мѡѷсе́й: нѣ́сть гла́съ начина́ющихъ ѡ҆долѣва́ти, нижѐ гла́съ начина́ющихъ бѣжа́ти, но гла́съ начина́ющихъ напива́тисѧ вїно́мъ а҆́зъ слы́шꙋ.
18
Але [Мойсей] сказав: це не крик тих, що перемагають, і не волання тих, кого перемагають; я чую голос тих, що співають.
19
И҆ є҆гда̀ приближа́шесѧ къ полкꙋ̀, оу҆зрѣ̀ телца̀ и҆ ли́ки: и҆ воз̾ѧри́всѧ гнѣ́вомъ мѡѷсе́й, пове́рже и҆з̾ рꙋкꙋ̀ своє́ю ѻ҆́бѣ скрижа̑ли, и҆ сокрꙋшѝ ѧ҆̀ под̾ горо́ю:
19
Коли ж він наблизився до стану і побачив тельця і танці, тоді він розпалився гнівом і кинув з рук своїх скрижалі і розбив їх під горою;
20
и҆ взе́мъ телца̀, є҆го́же сотвори́ша, сожжѐ є҆го̀ во ѻ҆гнѝ и҆ сотрѐ є҆го̀ подро́бнꙋ, и҆ разсы́па є҆го̀ по водѣ̀, и҆ напоѝ є҆́ю сы́ны і҆и҃лєвы.
20
і взяв тельця, якого вони зробили, і спалив його у вогні, і стер у порох, і розсипав по воді, і дав її пити синам Ізраїлевим.
21
И҆ речѐ мѡѷсе́й а҆арѡ́нꙋ: что̀ сотвори́ша тебѣ̀ лю́дїе сі́и, ꙗ҆́кѡ наве́лъ є҆сѝ на ни́хъ грѣ́хъ вели́къ;
21
І сказав Мойсей Аарону: що зробив тобі народ цей, що ти ввів його в гріх великий?
22
И҆ речѐ а҆арѡ́нъ къ мѡѷсе́ю: не гнѣ́вайсѧ, господи́не: ты́ бо вѣ́си люді́й си́хъ оу҆стремле́нїе.
22
Але Аарон сказав [Мойсеєві]: хай не розпалюється гнів господаря мого; ти знаєш цей народ, що він буйний.
23
Глаго́лаша бо мѝ: сотворѝ на́мъ бо́ги, и҆̀же по́йдꙋтъ пред̾ на́ми: мѡѷсе́й бо се́й человѣ́къ, и҆́же и҆зведе́ ны ѿ є҆гѵ́пта, не вѣ́мы, что̀ бы́сть є҆мꙋ̀:
23
Вони сказали мені: зроби нам бога, що йшов би перед нами; тому що з Мойсеєм, з цим чоловіком, який вивів нас із землі Єгипетської, не знаємо, що сталося.
24
и҆ реко́хъ и҆̀мъ: и҆́же и҆́мать зла́то, и҆зми́те: и҆ и҆з̾ѧ́ша, и҆ да́ша мнѣ̀, и҆ вверго́хъ є҆̀ во ѻ҆́гнь, и҆ и҆злїѧ́сѧ теле́цъ се́й.
24
І я сказав їм: у кого є золото, зніміть із себе. [Вони зняли] і віддали мені; я кинув його у вогонь, і вийшов цей телець.
25
Ви́дѣвъ же мѡѷсе́й лю́ди, ꙗ҆́кѡ раздѣли́шасѧ, раздѣли́ бо и҆̀хъ а҆арѡ́нъ въ пора́дованїе сꙋпоста́тѡмъ и҆́хъ:
25
Мойсей побачив, що це народ розгнузданий, бо Аарон допустив його до розгнузданости, до посоромлення перед ворогами його.
26
ста́ же мѡѷсе́й во вратѣ́хъ полка̀ и҆ речѐ: а҆́ще кто̀ є҆́сть гдⷭ҇нь, да и҆́детъ ко мнѣ̀. Снидо́шасѧ оу҆̀бо къ немꙋ̀ всѝ сы́нове леѵі̑ины.
26
І став Мойсей у воротах стану і сказав: хто Господній, [іди] до мене! І зібралися до нього всі сини Левіїні.
27
И҆ речѐ и҆̀мъ: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: препоѧ́шите кі́йждо сво́й ме́чь при бедрѣ̀ и҆ пройди́те, и҆ возврати́тесѧ ѿ вра́тъ до вра́тъ сквозѣ̀ по́лкъ, и҆ оу҆бі́йте кі́йждо бра́та своего̀ и҆ кі́йждо бли́жнѧго своего̀ и҆ кі́йждо сосѣ́да своего̀.
27
І він сказав їм: так говорить Господь Бог Ізраїлів: покладіть кожен свій меч на стегно своє, пройдіть по стану від воріт до воріт і назад, і вбивайте кожен брата свого, кожен друга свого, кожен ближнього свого.
28
И҆ сотвори́ша сы́нове леѵі̑ины, ꙗ҆́коже глаго́ла и҆̀мъ мѡѷсе́й: и҆ падѐ ѿ люді́й въ то́й де́нь до тре́хъ ты́сѧщъ мꙋже́й.
28
І зробили сини Левіїни за словом Мойсея: і загинуло в той день з народу близько трьох тисяч чоловік.
29
И҆ речѐ и҆̀мъ мѡѷсе́й: напо́лнисте рꙋ́ки ва́шѧ дне́сь гдⷭ҇ꙋ, кі́йждо въ сы́нѣ свое́мъ и҆ въ бра́тѣ свое́мъ, да да́стсѧ на ва́съ блгⷭ҇ве́нїе.
29
Бо Мойсей сказав [їм]: сьогодні присвятите руки ваші Господу, кожен у сині своєму і браті своєму, нехай пошле Він вам сьогодні благословення.
30
И҆ бы́сть на оу҆́трїе, речѐ мѡѷсе́й къ лю́демъ: вы̀ согрѣши́сте грѣ́хъ вели́къ: и҆ нн҃ѣ взы́дꙋ къ бг҃ꙋ, да оу҆молю̀ ѡ҆ грѣсѣ̀ ва́шемъ.
30
На другий день сказав Мойсей народу: ви зробили великий гріх; отже, я зійду до Господа, чи не загладжу гріха вашого.
31
И҆ возврати́сѧ мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ и҆ речѐ: молю́сѧ тѝ, гдⷭ҇и: согрѣши́ша лю́дїе сі́и грѣ́хъ вели́къ и҆ сотвори́ша себѣ̀ бо́ги зла̑ты:
31
І повернувся Мойсей до Господа і сказав: о, [Господи!] народ цей зробив великий гріх: зробив собі золотого бога;
32
и҆ нн҃ѣ, а҆́ще оу҆́бѡ ѡ҆ста́виши и҆̀мъ грѣ́хъ и҆́хъ, ѡ҆ста́ви: а҆́ще же нѝ, и҆згла́ди мѧ̀ и҆з̾ кни́ги твоеѧ̀, въ ню́же вписа́лъ є҆сѝ.
32
прости їм гріх їхній, а якщо ні, то згладь і мене з книги Твоєї, в яку Ти вписав.
33
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: а҆́ще кто̀ согрѣшѝ предо мно́ю, и҆згла́жꙋ є҆го̀ и҆з̾ кни́ги моеѧ̀:
33
Господь сказав Мойсею: того, хто згрішив переді Мною, згладжу з книги Моєї;
34
нн҃ѣ же и҆дѝ, сни́ди и҆ возведѝ лю́ди сїѧ̑ на мѣ́сто, є҆́же рѣ́хъ тебѣ̀: сѐ, а҆́гг҃лъ мо́й пред̾и́детъ пред̾ лице́мъ твои́мъ: въ ѻ҆́ньже де́нь присѣщꙋ̀, наведꙋ̀ на ни́хъ грѣ́хъ и҆́хъ.
34
отже, йди, [зійди,] веди народ цей, куди Я сказав тобі; ось ангел Мій піде перед тобою, і в день відвідання Мого Я відвідаю їх за гріх їхній.
35
И҆ поразѝ гдⷭ҇ь лю́ди за сотворе́нїе телца̀, є҆го́же сотворѝ а҆арѡ́нъ.
35
І уразив Господь народ за зробленого тельця, якого зробив Аарон.
Глава́ л҃г
1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: пред̾идѝ, взы́ди ѿсю́дꙋ ты̀ и҆ лю́дїе твоѝ, и҆̀хже и҆зве́лъ є҆сѝ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ на зе́млю, є҆́юже клѧ́хсѧ а҆враа́мꙋ и҆ і҆саа́кꙋ и҆ і҆а́кѡвꙋ, гл҃ѧ: сѣ́мени ва́шемꙋ да́мъ ю҆̀:
1
І сказав Господь Мойсеєві: піди, йди звідси ти і народ, який ти вивів із землі Єгипетської, у землю, про яку Я клявся Аврааму, Ісааку і Якову, говорячи: нащадкам твоїм дам її;
2
и҆ послю̀ кꙋ́пнѡ а҆́гг҃ла моего̀ пред̾ лице́мъ твои́мъ, и҆ и҆зжене́тъ ханане́а, а҆морре́а и҆ хетте́а, и҆ ферезе́а и҆ гергесе́а, и҆ є҆ѵе́а и҆ і҆евꙋсе́а:
2
і пошлю перед тобою ангела [Мого], і прожену хананеїв, аморреїв, хеттеїв, ферезеїв, [гергесеїв,] євеїв та ієвусеїв,
3
и҆ введꙋ́ тѧ въ зе́млю текꙋ́щꙋю млеко́мъ и҆ ме́домъ: са́мъ бо не пойдꙋ̀ съ тобо́ю, ꙗ҆́кѡ лю́дїе жестоковы́йнїи сꙋ́ть, да не оу҆бїю̀ тебѐ на пꙋтѝ.
3
[і введе він вас] у землю, де тече молоко і мед; бо Сам не піду серед вас, щоб не погубити Мені вас на шляху, тому що ви народ жорстокосердий.
4
И҆ оу҆слы́шавше лю́дїе сло́во сїѐ стра́шное, воспла́кашасѧ въ плаче́вныхъ (ри́захъ).
4
Народ, почувши грізне слово це, заридав, і ніхто не поклав на себе прикрас своїх.
5
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: вы̀ лю́дїе жестоковы́йнїи, блюди́тесѧ, да не ꙗ҆́звꙋ дрꙋгꙋ́ю наведꙋ̀ на вы̀ и҆ потреблю̀ вы̀: нн҃ѣ оу҆̀бо сыми́те ри̑зы сла́вы ва́шеѧ и҆ оу҆́тварь, и҆ покажꙋ̀, ꙗ҆̀же сотворю̀ ва́мъ.
5
Тому що Господь сказав Мойсеєві: скажи синам Ізраїлевим: ви народ жорстокосердий; якщо Я піду серед вас, то в одну мить винищу вас; отже, зніміть з себе прикраси свої; Я подивлюся, що Мені робити з вами.
6
И҆ ѿѧ́ша сы́нове і҆и҃лєвы оу҆́тварь свою̀ и҆ ри̑зы ѿ горы̀ хѡри́ва.
6
Сини Ізраїлеві зняли із себе прикраси свої біля гори Хорива.
7
И҆ взе́мъ мѡѷсе́й кꙋ́щꙋ свою̀, потчѐ ю҆̀ внѣ̀ полка̀, дале́че ѿ полка̀, и҆ прозва́сѧ ски́нїѧ свидѣ́нїѧ: и҆ бы́сть, всѧ́къ взыскꙋ́ѧй гдⷭ҇а и҆схожда́ше въ ски́нїю, ꙗ҆́же внѣ̀ полка̀.
7
Мойсей же взяв і поставив собі намет поза станом, удалині від стану, і назвав його скинією зібрання; і кожен, хто шукає Господа, приходив до скинії зібрання, що знаходилася поза станом.
8
Є҆гда́ же вхожда́ше мѡѷсе́й въ ски́нїю внѣ̀ полка̀, стоѧ́хꙋ всѝ лю́дїе смотрѧ́ще кі́йждо пред̾ две́рьми кꙋ́щи своеѧ̀, и҆ зрѧ́хꙋ ѿходѧ́щꙋ мѡѷсе́ю да́же вни́ти є҆мꙋ̀ въ ски́нїю.
8
І коли Мойсей виходив до скинії, весь народ вставав, і ставав кожен біля входу у свій намет і дивився услід Мойсею, доки він не входив у скинію.
9
Є҆гда́ же вни́де мѡѷсе́й въ ски́нїю, сни́де сто́лпъ ѡ҆́блачный и҆ ста̀ пред̾ две́рьми ски́нїи, и҆ гл҃а (гдⷭ҇ь) мѡѷсе́ю.
9
Коли ж Мойсей входив у скинію, тоді спускався стовп хмарний і ставав біля входу в скинію, і [Господь] говорив з Мойсеєм.
10
И҆ ви́дѧхꙋ всѝ лю́дїе сто́лпъ ѡ҆́блачный стоѧ́щь пред̾ две́рьми ски́нїи: и҆ ста́вше всѝ лю́дїе, поклони́шасѧ кі́йждо и҆з̾ две́рїй кꙋ́щи своеѧ̀:
10
І бачив весь народ стовп хмарний, що стояв при вході в скинію; і вставав увесь народ, і поклонявся кожен біля входу в намет свій.
11
и҆ гл҃а гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю лице́мъ къ лицꙋ̀, ꙗ҆́коже а҆́ще бы кто̀ возглаго́лалъ къ своемꙋ̀ дрꙋ́гꙋ, и҆ ѿпꙋща́шесѧ въ по́лкъ: слꙋга́ же і҆исꙋ́съ, сы́нъ наѵи́нъ, ю҆́ноша не и҆схожда́ше и҆з̾ ски́нїи.
11
І говорив Господь з Мойсеєм лицем до лиця, ніби говорив хто з другом своїм; і він повертався до стану, а служитель його Ісус, син Навинів, юнак, не відлучався від скинії.
12
И҆ речѐ мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ: сѐ, ты̀ мнѣ̀ гл҃еши: и҆зведѝ лю́ди сїѧ̑: ты́ же не ꙗ҆ви́лъ мѝ є҆сѝ, кого̀ по́слеши со мно́ю: ты́ же мнѣ̀ ре́клъ є҆сѝ: вѣ́мъ тѧ̀ па́че всѣ́хъ и҆ блгⷣть и҆́маши оу҆ менє̀:
12
Мойсей сказав Господу: ось, Ти говориш мені: веди народ цей, а не відкрив мені, кого пошлеш зі мною, хоча Ти сказав: «Я знаю тебе на ім’я і ти придбав благовоління в очах Моїх»;
13
а҆́ще оу҆̀бо ѡ҆брѣто́хъ блгⷣть пред̾ тобо́ю, ꙗ҆ви́ ми тебѐ сама́го, да разꙋ́мнѡ ви́ждꙋ тѧ̀, ꙗ҆́кѡ да ѡ҆брѣ́тъ бꙋ́дꙋ блгⷣть пред̾ тобо́ю, и҆ да позна́ю, ꙗ҆́кѡ лю́дїе твоѝ ꙗ҆зы́къ вели́къ се́й.
13
отже, якщо я придбав благовоління в очах Твоїх, то молю: відкрий мені шлях Твій, щоб я пізнав Тебе, щоб придбати благовоління в очах Твоїх; і думку, що ці люди Твій народ.
14
И҆ гл҃а (є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь): а҆́зъ са́мъ пред̾идꙋ̀ пред̾ тобо́ю и҆ оу҆поко́ю тѧ̀.
14
[Господь] сказав [йому]: Сам Я піду [перед тобою] і введу тебе у спокій.
15
И҆ речѐ къ немꙋ̀ мѡѷсе́й: а҆́ще са́мъ ты̀ не и҆́деши съ на́ми, да не и҆зведе́ши мѧ̀ ѿсю́дꙋ:
15
[Мойсей] сказав Йому: якщо не підеш Ти Сам [з нами], то і не виводь нас звідси,
16
и҆ ка́кѡ вѣ́домо бꙋ́детъ вои́стиннꙋ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆брѣто́хъ блгⷣть оу҆ тебє̀ а҆́зъ же и҆ лю́дїе твоѝ, то́чїю и҆дꙋ́щꙋ тѝ съ на́ми; и҆ просла́вленъ бꙋ́дꙋ а҆́зъ же и҆ лю́дїе твоѝ па́че всѣ́хъ ꙗ҆зы̑къ, є҆ли́цы сꙋ́ть на землѝ.
16
бо з чого дізнатися, що я і народ Твій придбали благовоління в очах Твоїх? чи не з того, коли Ти підеш з нами? тоді я і народ Твій будемо славніше за всякий народ на землі.
17
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: и҆ сїѐ тебѣ̀ сло́во, є҆́же ре́клъ є҆сѝ, сотворю̀: ѡ҆брѣ́лъ бо є҆сѝ блгⷣть предо мно́ю, и҆ вѣ́мъ тѧ̀ па́че всѣ́хъ.
17
І сказав Господь Мойсеєві: і те, про що ти говорив, Я зроблю, тому що ти придбав благовоління в очах Моїх, і Я знаю тебе на ім’я.
18
И҆ глаго́ла мѡѷсе́й: покажи́ ми сла́вꙋ твою̀.
18
[Мойсей] сказав: покажи мені славу Твою.
19
И҆ речѐ (гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю): а҆́зъ пред̾идꙋ̀ пред̾ тобо́ю сла́вою мое́ю и҆ воззовꙋ̀ ѡ҆ и҆́мени мое́мъ, гдⷭ҇ь пред̾ тобо́ю: и҆ поми́лꙋю, є҆го́же а҆́ще ми́лꙋю, и҆ оу҆ще́дрю, є҆го́же а҆́ще ще́дрю.
19
І сказав [Господь Мойсею]: Я проведу перед тобою всю славу Мою і проголошу ім’я Ієгови перед тобою, і кого помилувати — помилую, кого пожаліти — пожалію.
20
И҆ речѐ: не возмо́жеши ви́дѣти лица̀ моегѡ̀: не бо̀ оу҆́зритъ человѣ́къ лицѐ моѐ, и҆ жи́въ бꙋ́детъ.
20
І потім сказав Він: лиця Мого не можна тобі побачити, тому що людина не може побачити Мене і залишитися в живих.
21
И҆ речѐ гдⷭ҇ь: сѐ, мѣ́сто оу҆ менє̀, и҆ ста́неши на ка́мени:
21
І сказав Господь: ось місце у Мене, стань на цій скелі;
22
є҆гда́ же пре́йдетъ сла́ва моѧ̀, и҆ положꙋ́ тѧ въ разсѣ́линѣ ка́мене, и҆ покры́ю рꙋко́ю мое́ю над̾ тобо́ю, до́ндеже мимоидꙋ̀:
22
коли ж буде проходити слава Моя, Я поставлю тебе в розщелині скелі і покрию тебе рукою Моєю, доки не пройду;
23
и҆ ѿимꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀, и҆ тогда̀ оу҆́зриши за̑днѧѧ моѧ̑: лице́ же моѐ не ꙗ҆ви́тсѧ тебѣ̀.
23
і коли зніму руку Мою, ти побачиш Мене ззаду, а лице Моє не буде видиме [тобі].
Глава́ л҃д
1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: и҆стешѝ себѣ̀ двѣ̀ скрижа̑ли ка́мєнны, ꙗ҆́коже и҆ пє́рвыѧ, и҆ взы́ди ко мнѣ̀ на го́рꙋ: и҆ напишꙋ̀ на скрижа́лехъ словеса̀, ꙗ҆̀же бѧ́хꙋ на скрижа́лехъ пе́рвыхъ, ꙗ҆̀же сокрꙋши́лъ є҆сѝ:
1
І сказав Господь Мойсеєві: витеши собі дві скрижалі кам’яні, подібні до попередніх, [і зійди до Мене на гору,] і Я напишу на цих скрижалях слова, які були на попередніх скрижалях, які ти розбив;
2
и҆ бꙋ́ди гото́въ заꙋ́тра, и҆ взы́деши на го́рꙋ сїна́йскꙋю и҆ предста́неши мнѣ̀ та́мѡ на версѣ̀ горы̀:
2
і будь готовим до ранку, і зійди вранці на гору Синай, і постань переді Мною там на вершині гори;
3
и҆ да никто́же взы́детъ съ тобо́ю, нижѐ да ꙗ҆ви́тсѧ на все́й горѣ̀: и҆ ѻ҆́вцы и҆ гѡвѧ́да да не пасꙋ́тсѧ бли́з̾ горы̀ тоѧ̀.
3
але ніхто не повинен підніматися з тобою, і ніхто не повинен показуватися на всій горі; навіть худоба, дрібна і велика, не повинна пастися біля гори цієї.
4
И҆ и҆стеса̀ двѣ̀ скрижа̑ли ка́мєнны, ꙗ҆́коже и҆ пє́рвыѧ: и҆ оу҆́тренневавъ мѡѷсе́й заꙋ́тра, взы́де на го́рꙋ сїна́йскꙋю, ꙗ҆́коже завѣща̀ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь: и҆ взѧ̀ мѡѷсе́й съ собо́ю двѣ̀ скрижа̑ли ка́мєнныѧ.
4
І витесав Мойсей дві скрижалі кам’яні, подібні до попередніх, і, вставши рано-вранці, зійшов на гору Синай, як повелів йому Господь; і взяв у руки свої дві скрижалі кам’яні.
5
И҆ сни́де гдⷭ҇ь во ѡ҆́блацѣ, и҆ предста̀ є҆мꙋ̀ та́мѡ мѡѷсе́й, и҆ призва̀ и҆́менемъ гдⷭ҇нимъ.
5
І зійшов Господь у хмарі, і зупинився там поблизу нього, і проголосив ім’я Ієгови.
6
И҆ мимои́де гдⷭ҇ь пред̾ лице́мъ є҆гѡ̀ и҆ воззва̀: гдⷭ҇ь, гдⷭ҇ь бг҃ъ ще́дръ и҆ млⷭ҇тивъ, долготерпѣли́въ и҆ многомлⷭ҇тивъ и҆ и҆́стиненъ,
6
І пройшов Господь перед лицем його і проголосив: Господь, Господь, Бог чоловіколюбний і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний,
7
и҆ пра́вдꙋ хранѧ́й, и҆ творѧ́й млⷭ҇ть въ ты́сѧщы, ѿе́млѧй беззакѡ́нїѧ и҆ непра̑вды и҆ грѣхѝ, и҆ пови́ннагѡ не ѡ҆чⷭ҇титъ, наводѧ́й грѣхѝ ѻ҆тцє́въ на ча̑да, и҆ на ча̑да ча̑дъ, до тре́тїѧгѡ и҆ четве́ртагѡ ро́да.
7
що зберігає [правду і подає] милість у тисячі родів, Який прощає провину і злочин і гріх, але не залишає без покарання, Який карає провину батьків у дітях і в дітях дітей до третього і четвертого роду.
8
И҆ потща́всѧ мѡѷсе́й, прини́къ на зе́млю, поклони́сѧ бг҃ꙋ
8
Мойсей одразу ж упав на землю і поклонився [Богу]
9
и҆ речѐ: а҆́ще ѡ҆брѣто́хъ блгⷣть пред̾ тобо́ю, да и҆́детъ гдⷭ҇ь мо́й съ на́ми: лю́дїе бо жестоковы́йнїи сꙋ́ть: и҆ ѿи́меши ты̀ грѣхѝ на́шѧ и҆ беззакѡ́нїѧ на̑ша, и҆ бꙋ́демъ твоѝ.
9
і сказав: якщо я придбав благовоління в очах Твоїх, Владико, то хай піде Владика посеред нас; бо народ цей жорстокосердий; прости беззаконня наші і гріхи наші і вчини нас насліддям Твоїм.
10
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: сѐ, а҆́зъ полага́ю тебѣ̀ завѣ́тъ пред̾ всѣ́ми людьмѝ твои́ми, и҆ сотворю̀ сла̑внаѧ, ꙗ҆̀же не бы́ша по все́й землѝ и҆ во всѣ́хъ ꙗ҆зы́цѣхъ: и҆ оу҆́зрѧтъ всѝ лю́дїе, въ ни́хже є҆сѝ ты̀, дѣла̀ гдⷭ҇нѧ, ꙗ҆́кѡ чꙋ̑дна сꙋ́ть, ꙗ҆̀же а҆́зъ сотворю̀ тебѣ̀:
10
І сказав [Господь Мойсеєві]: ось, Я укладаю завіт: перед усім народом твоїм сотворю чудеса, яких не було по всій землі і ні в яких народів; і побачить весь народ, серед якого ти перебуваєш, діло Господа; бо страшним буде те, що Я зроблю для тебе;
11
внемлѝ ты̀ всѧ̑, є҆ли̑ка а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀: сѐ, а҆́зъ и҆зженꙋ̀ пред̾ лице́мъ ва́шимъ а҆морре́а и҆ ханане́а, и҆ хетте́а и҆ ферезе́а, и҆ є҆ѵе́а и҆ гергесе́а и҆ і҆евꙋсе́а:
11
збережи те, що повеліваю тобі нині: ось, Я виганяю від лиця твого аморреїв, хананеїв, хеттеїв, ферезеїв, евеїв, [гергесеїв] та ієвусеїв;
12
внемлѝ себѣ̀, да не когда̀ завѣща́еши завѣ́тъ сѣдѧ́щымъ на землѝ, въ ню́же вни́деши, да не бꙋ́детъ собла́знъ въ ва́съ:
12
дивися, не вступай у союз з жителями тієї землі, у яку ти ввійдеш, щоб вони не зробилися сіттю серед вас.
13
ка̑пища и҆́хъ разори́те и҆ кꙋмі́ры и҆́хъ сокрꙋши́те, и҆ дꙋбра̑вы и҆́хъ посѣцы́те, и҆ и҆зва̑ѧнаѧ богѡ́въ и҆́хъ сожжи́те ѻ҆гне́мъ,
13
Жертовники їхні зруйнуйте, стовпи їхні розтрощіть, вирубайте священні гаї їхні, [і статуї богів їхніх спаліть вогнем],
14
не бо̀ поклоните́сѧ богѡ́мъ и҆ны̑мъ: и҆́бо гдⷭ҇ь бг҃ъ ревни́во и҆́мѧ, бг҃ъ ревни́въ є҆́сть:
14
тому що ти не повинен поклонятися богові іншому, крім Господа [Бога], тому що ім’я Його — ревнитель; Він Бог ревнитель.
15
да не когда̀ завѣща́еши завѣ́тъ сѣдѧ́щымъ на землѝ, и҆ соблꙋ́дѧтъ в̾слѣ́дъ богѡ́въ и҆́хъ, и҆ пожрꙋ́тъ богѡ́мъ и҆́хъ, и҆ призовꙋ́тъ тѧ̀, и҆ снѣ́си ѿ же́ртвъ и҆́хъ:
15
Не вступай у союз із жителями тієї землі, щоб, коли вони будуть блудодіяти услід богам своїм і приносити жертви богам своїм, не запросили і тебе, і ти не спожив би жертви їхньої;
16
и҆ по́ймеши ѿ дще́рей и҆́хъ сынѡ́мъ твои̑мъ, и҆ ѿ дще́рей твои́хъ да́си сынѡ́мъ и҆́хъ, и҆ соблꙋ́дѧтъ дщє́ри твоѧ̑ в̾слѣ́дъ богѡ́въ и҆́хъ, и҆ сы́нове твоѝ соблꙋ́дѧтъ в̾слѣ́дъ богѡ́въ и҆́хъ:
16
і не бери з дочок їхніх дружин синам своїм [і дочок своїх не давай заміж за синів їхніх], щоб дочки їхні, блудодіючи вслід богам своїм, не ввели і синів твоїх у блуд вслід богам своїм.
17
и҆ богѡ́въ слїѧ́ныхъ да не сотвори́ши себѣ̀:
17
Не роби собі богів відлитих.
18
и҆ пра́здникъ ѡ҆прѣсно́чный да сохрани́ши: се́дмь дні́й да ꙗ҆́си ѡ҆прѣсно́ки, ꙗ҆́коже заповѣ́дахъ тебѣ̀, во вре́мѧ въ мцⷭ҇ѣ но́выхъ плодѡ́въ: въ мцⷭ҇ѣ бо но́выхъ плодѡ́въ и҆зше́лъ є҆сѝ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ:
18
Свята опрісноків дотримуй: сім днів їж прісний хліб, як Я повелів тобі, у призначений час місяця Авива, тому що в місяці Авиві вийшов ти з Єгипту.
19
всѧ́ко разверза́ющее ложесна̀ мꙋ́жескъ мнѣ̀ по́лъ (да бꙋ́детъ), всѧ́ко перворо́дное телца̀ и҆ перворо́дное ѻ҆вцы̀:
19
Усе, що розкриває утробу, Мені, як і вся худоба твоя чоловічої статі, що розкриває утробу, з волів і овець;
20
и҆ перворо́дное ѻ҆слѧ́те и҆скꙋ́пиши ѻ҆вце́ю: а҆́ще же не и҆скꙋ́пиши є҆̀, цѣ́нꙋ да да́си є҆гѡ̀: всѧ́каго пе́рвенца ѿ сынѡ́въ твои́хъ да и҆скꙋ́пиши, да не ꙗ҆ви́шисѧ предо мно́ю то́щь:
20
первородне з ослів замінюй агнцем, а якщо не заміниш, то викупи його; усіх первістків із синів твоїх викуповуй; нехай не з’являються перед лице Моє з порожніми руками.
21
въ ше́сть дні́й да дѣ́лаеши, въ седмы́й же де́нь да почі́еши, ѿ сѣ́ѧтвы и҆ жа́твы да почі́еши,
21
Шість днів працюй, а в сьомий день спочивай; спочивай і під час сівби і жнив.
22
и҆ пра́здникъ седми́цъ да сотвори́ши мѝ, нача́ло жа́твы пшени́цы, и҆ пра́здникъ собра́нїѧ посредѣ̀ лѣ́та:
22
І свято седмиць роби, свято початків жнив пшениці і свято збирання плодів наприкінці року;
23
въ трѝ времена̀ лѣ́та да ꙗ҆ви́тсѧ всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ тво́й пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ і҆и҃левымъ:
23
тричі на рік повинна з’являтись уся чоловіча стать твоя перед лице Владики, Господа Бога Ізраїлевого,
24
є҆гда́ бо и҆зженꙋ̀ ꙗ҆зы́ки ѿ лица̀ твоегѡ̀ и҆ разширю̀ предѣ́лы твоѧ̑, никто́же возжела́етъ землѝ твоеѧ̀, є҆гда̀ прїи́деши ꙗ҆ви́тисѧ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ въ трѝ времена̀ лѣ́та:
24
бо Я прожену народи від лиця твого і поширю межі твої, і ніхто не зажадає землі твоєї, якщо ти будеш з’являтися перед лице Господа Бога твого тричі на рік.
25
да не зако́леши съ ква́сомъ кро́ве же́ртвъ мои́хъ, и҆ да не прележи́тъ до оу҆́трїѧ же́ртва пра́здника па́схи:
25
Не виливай крови жертви Моєї на квасне, і жертва свята Пасхи не повинна переночувати до ранку.
26
перворѡ́днаѧ жи̑тъ землѝ твоеѧ̀ да внесе́ши въ до́мъ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀: да не свари́ши а҆́гнца во млецѣ̀ ма́тере є҆гѡ̀.
26
Найперші плоди землі твоєї принеси в дім Господа Бога твого. Не вари козеня в молоці матері його.
27
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: напишѝ себѣ̀ словеса̀ сїѧ̑, въ словесѣ́хъ бо си́хъ положи́хъ тебѣ̀ завѣ́тъ и҆ і҆и҃лю.
27
І сказав Господь Мойсеєві: напиши собі слова ці, тому що в цих словах Я укладаю завіт з тобою і з Ізраїлем.
28
И҆ бѣ̀ та́мѡ мѡѷсе́й пред̾ гдⷭ҇емъ четы́редесѧть дні́й и҆ четы́редесѧть ноще́й: хлѣ́ба не ꙗ҆дѐ и҆ воды̀ не пѝ: и҆ написа̀ (мѡѷсе́й) на скрижа́лехъ словеса̀ сїѧ̑ завѣ́та, де́сѧть слове́съ.
28
І пробув там [Мойсей] у Господа сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив; і написав [Мойсей] на скрижалях слова завіту, десятислів’я.
29
Сходѧ́щꙋ же мѡѷсе́ю съ горы̀ сїна́йскїѧ, и҆ ѻ҆́бѣ скрижа̑ли въ рꙋкꙋ̀ мѡѷсе́ѡвꙋ: сходѧ́щꙋ же є҆мꙋ̀ съ горы̀, и҆ мѡѷсе́й не вѣ́дѧше, ꙗ҆́кѡ просла́висѧ зра́къ пло́ти лица̀ є҆гѡ̀, є҆гда̀ глаго́лаше съ ни́мъ.
29
Коли сходив Мойсей з гори Синаю, і дві скрижалі одкровення були в руці у Мойсея при сході його з гори, то Мойсей не знав, що лице його стало сяяти промінням від того, що Бог говорив з ним.
30
И҆ ви́дѣ а҆арѡ́нъ и҆ всѝ сы́нове і҆и҃лєвы мѡѷсе́а, и҆ бѧ́ше просла́вленъ зра́къ пло́ти лица̀ є҆гѡ̀: и҆ оу҆боѧ́шасѧ пристꙋпи́ти къ немꙋ̀.
30
І побачив Мойсея Аарон і всі сини Ізраїлеві, і ось, лице його сяє, і боялися підійти до нього.
31
И҆ воззва̀ и҆̀хъ мѡѷсе́й, и҆ ѡ҆брати́шасѧ къ немꙋ̀ а҆арѡ́нъ и҆ всѝ кнѧ̑зи со́нма: и҆ глаго́ла мѡѷсе́й къ ни̑мъ.
31
І покликав їх Мойсей, і прийшли до нього Аарон і всі начальники громади, і розмовляв Мойсей з ними.
32
И҆ по си́хъ прїидо́ша къ немꙋ̀ всѝ сы́нове і҆и҃лєвы: и҆ заповѣ́да и҆̀мъ всѧ̑, є҆ли̑ка гл҃а къ немꙋ̀ гдⷭ҇ь на горѣ̀ сїна́йстѣй.
32
Після цього наблизилися [до нього] всі сини Ізраїлеві, і він заповідав їм усе, що говорив йому Господь на горі Синаї.
33
И҆ є҆гда̀ преста̀ глаго́лѧ къ ни̑мъ, возложѝ на лицѐ своѐ покро́въ.
33
І коли Мойсей перестав розмовляти з ними, то поклав на лице своє покривало.
34
Є҆гда́ же вхожда́ше мѡѷсе́й пред̾ гдⷭ҇а глаго́лати къ немꙋ̀, снима́ше покро́въ, до́ндеже и҆схожда́ше: и҆ и҆зше́дъ глаго́лаше ко всѣ̑мъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, є҆ли̑ка заповѣ́да є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь.
34
Коли ж входив Мойсей перед лице Господа, щоб говорити з Ним, тоді знімав покривало, доки не виходив; а вийшовши, переказував синам Ізраїлевим усе, що заповідано було [йому від Господа].
35
И҆ ви́дѣша сы́нове і҆и҃лєвы лицѐ мѡѷсе́ово, ꙗ҆́кѡ просла́висѧ: и҆ возлага́ше мѡѷсе́й покро́въ на лицѐ своѐ, до́ндеже вни́детъ глаго́лати съ ни́мъ.
35
І бачили сини Ізраїлеві, що сяє лице Мойсеєве, і Мойсей знову накладав покривало на лице своє, доки не входив говорити з Ним.
Глава́ л҃є
1
И҆ собра̀ мѡѷсе́й ве́сь со́нмъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆ речѐ къ ни̑мъ: сїѧ̑ словеса̀, ꙗ҆̀же гл҃а гдⷭ҇ь твори́ти ѧ҆̀:
1
І зібрав Мойсей усю громаду синів Ізраїлевих і сказав їм: ось що заповідав Господь чинити:
2
ше́сть дні́й сотвори́ши дѣла̀, въ де́нь же седмы́й почі́еши, ст҃а̀ сꙋббѡ́та, поко́й гдⷭ҇ꙋ: всѧ́къ творѧ́й дѣ́ло въ ню̀, да оу҆́мретъ:
2
шість днів робіть справи, а день сьомий повинен бути у вас святим, субота спокою Господу: всякий, хто буде робити в цей день справи, відданий буде смерті;
3
да не возгнѣтитѐ ѻ҆гнѧ̀ во всѣ́хъ домѣ́хъ ва́шихъ въ де́нь сꙋббѡ́тный: а҆́зъ гдⷭ҇ь.
3
не запалюйте вогню в усіх житлах ваших в день суботи. [Я Господь.]
4
И҆ речѐ мѡѷсе́й ко всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, глаго́лѧ: сїѐ сло́во, є҆́же завѣща̀ гдⷭ҇ь гл҃ѧ:
4
І сказав Мойсей усій громаді синів Ізраїлевих: ось що заповів Господь:
5
возми́те ѿ себє̀ сами́хъ оу҆ча́стїе гдⷭ҇ꙋ: всѧ́къ по во́ли се́рдца своегѡ̀ да принесе́тъ нача́тки гдⷭ҇ꙋ, зла́то, сребро̀, мѣ́дь,
5
зробіть від себе приношення Господу: кожний за ревністю нехай принесе приношення Господу, золото, срібло, мідь,
6
синетꙋ̀, багрѧни́цꙋ, червлени́цꙋ сꙋгꙋ́бꙋ спрѧ́денꙋ, и҆ вѷссо́нъ ска́ный и҆ во́лнꙋ ко́зїю,
6
вовну блакитного, пурпурового і червленого кольору, і висон [кручений], і козячу вовну,
7
и҆ ко́жы ѡ҆́вни ѡ҆червлє́ны, и҆ ко́жы си̑ни, и҆ древеса̀ негнїю̑ща,
7
шкури баранячі червоні, і шкури сині, і дерево ситим,
8
и҆ є҆ле́й во свѣще́нїе, и҆ ѳѷмїа́мъ въ є҆ле́й пома́занїѧ, и҆ въ сложе́нїе ѳѷмїа́ма:
8
і єлей для світильника, і пахощі для єлея помазання і для запашних курінь,
9
и҆ ка́мєни сарді̑йски, и҆ ка́мєни въ ваѧ́нїе на ри́зꙋ ве́рхнюю и҆ на поди́ръ [Славе́н.: до́лгаѧ ри́за.]:
9
камінь онікс і камені вставні для ефода і наперсника.
10
и҆ всѧ́къ премꙋ́дрый се́рдцемъ въ ва́съ ше́дъ да дѣ́лаетъ всѧ̑, є҆ли̑ка заповѣ́да гдⷭ҇ь:
10
І кожен з вас, хто мудрий серцем, нехай прийде і зробить усе, що повелів Господь:
11
ски́нїю и҆ завѣ̑сы, и҆ покро́вы и҆ развѡ́ры, и҆ колкѝ и҆ верєѝ, и҆ столпы̀ и҆ стѡѧ́ла:
11
скинію і покров її і верхню покришку її, гачки і бруси її, жердини її, стовпи її і підніжжя її,
12
и҆ кївѡ́тъ свидѣ́нїѧ и҆ нѡси́ла є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆чисти́лище є҆гѡ̀ и҆ завѣ́сꙋ, (и҆ ѻ҆пѡ́ны двора̀, и҆ столпы̀ є҆гѡ̀, и҆ ка́мєни смара́гдѡвы, и҆ ѳѷмїа́мъ и҆ є҆ле́й пома́занїѧ,)
12
ковчег і жердини його, кришку і завісу для перегородки, [і завіси двору і стовпи його, і камені смарагдові і фіміам і єлей помазання,]
13
и҆ трапе́зꙋ и҆ нѡси́ла є҆ѧ̀, и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆ѧ̀, и҆ хлѣ́бы предложе́нїѧ, (*и҆ ѻ҆лта́рь и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆гѡ̀,)
13
стіл і жердини його й усе приладдя його, і хліби предкладення,
14
и҆ свѣти́лникъ свѣ́та и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆гѡ̀, и҆ свѣти̑ла є҆гѡ̀ и҆ є҆ле́й свѣти́лный,
14
і світильник для освітлення з [усім] приладдям його, і лампади його і єлей для освітлення,
15
и҆ ѻ҆лта́рь кади́лный и҆ нѡси́ла є҆гѡ̀, и҆ є҆ле́й пома́занїѧ, и҆ ѳѷмїа́мъ сложе́нїѧ, и҆ завѣ́сꙋ две́рїй ски́нїи,
15
і жертовник для кадіння і жердини його, і єлей помазання, і запашні куріння, і завісу до входу в скинію,
16
и҆ ѻ҆лта́рь всесожже́нїѧ, и҆ ѻ҆гни́ще є҆гѡ̀ мѣ́дѧно и҆ нѡси́ла є҆гѡ̀, и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆гѡ̀, и҆ оу҆мыва́лницꙋ, и҆ стоѧ́ло є҆ѧ̀,
16
жертовник всепалення і ґрати мідні для нього, і жердини його й усе приладдя його, умивальник і підніжжя його,
17
и҆ ѻ҆пѡ́ны двора̀, и҆ столпы̀ є҆гѡ̀ и҆ стѡѧ́ла є҆гѡ̀, и҆ завѣ́сꙋ две́рїй двора̀,
17
завіси двору, стовпи його і підніжжя їх, і завісу при вході в двір,
18
и҆ колкѝ ски́нїи, и҆ колкѝ двора̀, и҆ оу҆́жы и҆́хъ:
18
кілки скинії, і кілки двору і шнури їх,
19
и҆ ри̑зы свѧты̑ѧ а҆арѡ́на жерца̀, и҆ ри̑зы, въ ни́хже слꙋжи́ти и҆́мꙋтъ во ст҃ѣ́мъ, и҆ ри̑зы сынѡ́мъ а҆арѡ́нѡвымъ свѧще́нства (и҆ є҆ле́й пома́занїѧ, и҆ ѳѷмїа́мъ сложе́нїѧ).
19
одяг службовий для служіння у святилищі, і священні одежі Аарону священику й одяг синам його для священнодійства.
20
И҆ и҆зы́де ве́сь со́нмъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ѿ мѡѷсе́а.
20
І пішла вся громада синів Ізраїлевих від Мойсея.
21
И҆ принесо́ша кі́йждо, ꙗ҆̀же возлюбѝ се́рдце и҆́хъ, и҆ ꙗ҆́коже возмнѣ́сѧ дꙋшѝ и҆́хъ, принесо́ша оу҆ча́стїе гдⷭ҇ꙋ на всѧ̑ дѣла̀ ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ на всѧ̑ сосꙋ́ды є҆ѧ̀, и҆ на всѧ̑ ри̑зы свѧти́лища:
21
І приходили всі, кого тягнуло до того серце, і всі, кого надихав дух, і приносили приношення Господу для влаштування скинії зібрання і для всіх потреб її і для [усіх] священних одеж;
22
и҆ принесо́ша мꙋ́жїе ѿ же́нъ свои́хъ, кі́йждо, ꙗ҆́коже помы́сли оу҆мо́мъ, принесо́ша печа̑ти и҆ оу҆серѧ̑зи, и҆ пє́рстни и҆ плени̑цы, и҆ мѡни́ста и҆ всѧ́къ сосꙋ́дъ зла́тъ: и҆ всѝ є҆ли́цы принесо́ша оу҆ча́стїе зла́та гдⷭ҇ꙋ,
22
і приходили чоловіки з дружинами, і всі за велінням серця приносили кільця, серги, персні і підвіски, усякі золоті речі, кожен, хто тільки хотів приносити золото Господу;
23
и҆ всѧ́къ оу҆ негѡ́же ѡ҆брѣ́тесѧ синета̀ и҆ багрѧни́ца, и҆ червлени́ца и҆ вѷссо́нъ, и҆ ко́жы си̑ни и҆ ко́жы ѡ҆́вни ѡ҆червлє́ны, (и҆ ко́жы кѡ́зїѧ) принесо́ша:
23
і кожен, у кого була вовна блакитного, пурпурового і червленого кольору, висон і козяча вовна, шкури баранячі червоні і шкури сині, приносив їх;
24
всѧ́къ ѿдѣлѧ́ѧй оу҆ча́стїе, сребро̀ и҆ мѣ́дь, принесо́ша оу҆ча̑стїѧ гдⷭ҇ꙋ: и҆ оу҆ ни́хже ѡ҆брѣто́шасѧ древеса̀ негнїю̑щаѧ, на всѧ̑ содѣ́лѡванїѧ сосꙋ́дѡвъ принесо́ша:
24
і кожен, хто жертвував срібло або мідь, приносив це в дар Господу; і кожен, у кого було дерево ситим, приносив це на всяку потребу для скинії;
25
и҆ всѧ́ка жена̀ мꙋ́драѧ оу҆мо́мъ рꙋка́ма прѧ́сти, принесѐ прѧ́дєнаѧ, синетꙋ̀ и҆ багрѧни́цꙋ и҆ червлени́цꙋ и҆ вѷссо́нъ:
25
і всі жінки, мудрі серцем, пряли своїми руками і приносили пряжу блакитного, пурпурового і червленого кольору і висон;
26
и҆ всѧ̑ жєны̀, и҆̀мже возлюби́сѧ во оу҆мѣ̀ и҆́хъ, хи́тростїю спрѧдо́ша во́лнꙋ ко́зїю:
26
і всі жінки, яких тягнуло серце, що вміли прясти, пряли козячу вовну;
27
и҆ кнѧ̑зи принесо́ша ка́мєни смара́гдѡвы и҆ ка́мєни на соверше́нїе ри́зѣ ве́рхней [Гре́ч.: є҆пѡмі́съ, є҆вр.: є҆фꙋ́дъ.], и҆ на сло́во [Гре́ч.: логі́онъ.],
27
князі ж приносили камінь онікс і камені вставні для ефода і наперсника,
28
и҆ на сложе́нїе, и҆ на є҆ле́й пома́занїѧ, и҆ на сложе́нїе ѳѷмїа́ма:
28
також і пахощі, і єлей для світильника і складові для єлея помазання і для запашних курінь;
29
и҆ всѧ́къ мꙋ́жъ, и҆лѝ жена̀, и҆̀мже наносѧ́ше оу҆́мъ и҆́хъ, вше́дшымъ твори́ти всѧ̑ дѣла̀, є҆ли̑ка заповѣ́да гдⷭ҇ь твори́ти ѧ҆̀ мѡѷсе́омъ, принесо́ша сы́нове і҆и҃лєвы оу҆ча́стїе гдⷭ҇ꙋ.
29
і всі чоловіки і дружини з синів Ізраїлевих, яких тягло серце принести на всяке діло, яке Господь через Мойсея повелів зробити, приносили добровільний дар Господу.
30
И҆ речѐ мѡѷсе́й сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: сѐ, наречѐ бг҃ъ и҆́менемъ веселеи́ла сы́на оу҆рі́ина, сы́на ѡ҆́рова, ѿ пле́мене і҆ꙋ́дина,
30
І сказав Мойсей синам Ізраїлевим: дивіться, Господь призначив саме Веселеїла, сина Урії, сина Ора, з коліна Іудиного,
31
и҆ напо́лни є҆го̀ дх҃а бж҃їѧ, премⷣрости и҆ ра́зꙋма, и҆ оу҆мѣ́нїй всѣ́хъ,
31
і сповнив його Духом Божим, мудрістю, розумінням, віданням і всяким мистецтвом,
32
а҆рхїтекто́нствовати во всѣ́хъ дѣлесѣ́хъ древодѣ́ланїѧ [а҆рхїтекто́нства.], твори́ти зла́то и҆ сребро̀ и҆ мѣ́дь,
32
складати майстерні тканини, працювати з золотом, сріблом і міддю,
33
и҆ ваѧ́ти ка́мєни, и҆ дѣ́лати дре́во, и҆ твори́ти по всемꙋ̀ дѣ́лꙋ премꙋ́дрости:
33
і різати камені для вставлення, і різати дерево, і робити всяку художню роботу;
34
и҆ преꙋспѣва́ти дадѐ во оу҆мѣ̀ є҆мꙋ̀ и҆ є҆лїа́вꙋ а҆хїсама́ховꙋ, ѿ пле́мене да́нова:
34
і здібність учити інших вклав у серце його, його й Аголіава, сина Ахисамахового, з коліна Данового;
35
и҆ напо́лни и҆̀хъ премꙋ́дрости, оу҆ма̀, є҆́же разꙋмѣ́ти твори́ти всѧ̑ дѣла̀ ст҃ы́ни, тка̑нїѧ и҆ пестрє́нїѧ тка́ти червлени́цею и҆ багрѧни́цею и҆ вѷссо́номъ, твори́ти всѧ́кое дѣ́ло хꙋдо́жества разли́чна.
35
він наповнив серце їх мудрістю, щоб виконувати всяку роботу [для святилища] різьбяра і мистецького ткача, і гаптівника по блакитній, пурпуровій, червленій і висоновій тканині, і ткачів, що роблять усяку роботу і складають мистецькі тканини.
Глава́ л҃ѕ
1
И҆ сотворѝ веселеи́лъ и҆ є҆лїа́въ, и҆ всѧ́къ мꙋ́дрый оу҆мо́мъ, є҆мꙋ́же дана̀ є҆́сть премꙋ́дрость и҆ хи́трость въ ни́хъ, разꙋмѣ́ти твори́ти всѧ̑ дѣла̀, ꙗ҆̀же ко ст҃ы́ни надлежа̑щаѧ, по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка заповѣ́да гдⷭ҇ь.
1
І стали працювати Веселеїл і Аголіав і всі мудрі серцем, кому Господь дав мудрість і розуміння, щоб уміти зробити всяку роботу, потрібну для святилища, як повелів Господь.
2
И҆ призва̀ мѡѷсе́й веселеи́ла и҆ є҆лїа́ва и҆ всѧ̑ и҆мꙋ́щыѧ премꙋ́дрость, и҆́мже дадѐ бг҃ъ ра́зꙋмъ въ се́рдцы, и҆ всѧ̑ во́лею хотѧ́щыѧ приходи́ти къ дѣла́мъ, є҆́же соверша́ти ѧ҆̀:
2
І покликав Мойсей Веселеїла й Аголіава і всіх мудрих серцем, яким Господь дав мудрість, і всіх, кого тягло серце приступити до роботи і працювати.
3
и҆ взѧ́ша ѿ мѡѷсе́а всѧ̑ оу҆ча̑стїѧ, ꙗ҆̀же принесо́ша сы́нове і҆и҃лєвы на всѧ̑ дѣла̀ ст҃ы́ни твори́ти ѧ҆̀: и҆ ті́и прїима́хꙋ є҆щѐ приноси̑маѧ ѿ приносѧ́щихъ заꙋ́тра заꙋ́тра.
3
І взяли вони від Мойсея всі приношення, які принесли сини Ізраїлеві, на [усі] потреби святилища, щоб працювати. Між тим ще продовжували приносити до нього добровільні дари кожного ранку.
4
И҆ прихожда́хꙋ всѝ мꙋ́дрїи, и҆̀же творѧ́хꙋ дѣла̀ ст҃ы́ни, кі́йждо по своемꙋ̀ дѣ́лꙋ, є҆́же са́ми дѣ́лахꙋ:
4
Тоді прийшли всі мудрі серцем, що виконували всякі роботи у святилищі, кожен від своєї роботи, якою хто займався,
5
и҆ реко́ша мѡѷсе́ю, ꙗ҆́кѡ мно́гѡ прино́сѧтъ лю́дїе свы́ше дѣ́лъ, є҆ли̑ка заповѣ́да гдⷭ҇ь сотвори́ти.
5
і сказали Мойсеєві, говорячи: народ багато приносить, більше, ніж потрібно для робіт, які повелів Господь зробити.
6
И҆ повелѣ̀ мѡѷсе́й, и҆ проповѣ́да въ полцѣ̀, глаго́лѧ: мꙋ́жъ и҆ жена̀ ктомꙋ̀ да не дѣ́лаютъ на нача́тки ст҃ы́ни. И҆ возбране́ни бы́ша лю́дїе ктомꙋ̀ приноси́ти.
6
І наказав Мойсей, і оголошено було у стані, щоб ні чоловік, ні жінка не робили уже нічого для приношення у святилище; і перестав народ приносити.
7
И҆ дѣла̀ бы́ша и҆̀мъ довѡ́лна на строе́нїе твори́ти, и҆ преизбы́ша.
7
Запасу було доволі на всякі роботи, які належало зробити, і навіть залишилося.
8
И҆ сотворѝ всѧ́къ премꙋ́дрый въ дѣ́лающихъ ри̑зы ст҃ы́ни, ꙗ҆̀же сꙋ́ть а҆арѡ́нꙋ і҆ере́ю, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю. [ѿ здѣ̀ и҆ по гре́чєскимъ числа̀ стїха́мъ не положено́жъ]
8
І зробили всі мудрі серцем, що займалися роботою для скинії: десять покривал із крученого висону з блакитної, пурпурової і червленої вовни; і херувимів зробили на них мистецькою роботою;
9
И҆ сотвори́ша ри́зꙋ ве́рхнюю [Гре́ч.: є҆пѡмі́съ, є҆вр.: є҆фꙋ́дъ.] ѿ зла́та и҆ синеты̀, и҆ багрѧни́цы и҆ червлени́цы прѧ́дены и҆ вѷссо́на ска́нагѡ:
9
довжина кожного покривала двадцять вісім ліктів, і ширина кожного покривала чотири лікті: усім покривалам одна міра.
10
и҆ и҆зрѣ́заша дщи̑цы зла̑ты а҆́ки власы̀, є҆́же сотка́ти съ синето́ю и҆ съ багрѧни́цею, и҆ съ червлени́цею прѧ́деною и҆ съ вѷссо́номъ ска́нымъ: дѣ́ло тка́ное сотвори́ша є҆̀.
10
І з’єднав він п’ять покривал одне з одним, й інші п’ять покривал з’єднав одне з одним.
11
Ри̑зы вє́рхнїѧ придержа́щыѧсѧ ѿ ѻ҆бои́хъ стра́нъ,
11
І зробив петлі блакитного кольору на краю одного покривала, де воно з’єднується з іншим; так само зробив він і на краю останнього покривала, для з’єднання його з іншим;
12
дѣ́ло тка́нно, междꙋ̀ собо́ю сплете́но: ѿ негѡ̀ сотвори́ша є҆̀ по є҆гѡ̀ творе́нїю, ѿ зла́та и҆ синеты̀, и҆ багрѧни́цы и҆ червлени́цы спрѧ́дены и҆ вѷссо́на ска́нагѡ, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.
12
п’ятдесят петель зробив він на одному покривалі, і п’ятдесят петель зробив на краю покривала, де воно з’єднується з іншим; петлі ці відповідали одна одній;
13
И҆ сотвори́ша ѻ҆́ба ка́мєни смара́гдѡвы состє́ганы ве́рвїю и҆ ѡ҆бложєны̀ зла́томъ, и҆зва̑ѧны и҆ вы̑рѣзаны ваѧ́нїемъ печа́ти, ѿ и҆ме́нъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ:
13
і зробив п’ятдесят гачків золотих, і гачками з’єднав одне покривало з іншим, і стала скинія одним цілим.
14
и҆ возложи́ша ѧ҆̀ на ра́мена ри́зы ве́рхнїѧ ка́менїе въ па́мѧть сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.
14
Потім зробив покривала з козячої вовни для покриття скинії: одинадцять покривал зробив таких;
15
И҆ сотвори́ша сло́во [Гре́ч.: логі́онъ.], дѣ́ло тка́нно пестрото́ю, по дѣ́лꙋ ри́зы ве́рхнїѧ, ѿ зла́та и҆ синеты̀, и҆ багрѧни́цы и҆ червлени́цы спрѧ́дены и҆ вѷссо́на ска́нагѡ,
15
довжиною покривало тридцять ліктів, і шириною покривало чотири лікті: одинадцятьом покривалам міра одна.
16
четвероꙋго́лно сꙋгꙋ́бо сотвори́ша логі́онъ [Славе́н.: сло́во.] пѧ́ди въ долготꙋ̀, и҆ пѧ́ди въ широтꙋ̀, сꙋгꙋ́бо:
16
І з’єднав він п’ять покривал окремо і шість покривал окремо.
17
и҆ сши́ста на не́мъ шве́нїемъ по трѝ ка́мєни четы́рьми рѧды̑: рѧ́дъ ка́менїй: сарді́й и҆ топа́зїй и҆ смара́гдъ, рѧ́дъ є҆ди́нъ:
17
І зробив п’ятдесят петель на краю покривала крайнього, де воно з’єднується з іншим, і п’ятдесят петель зробив на краю покривала, що з’єднується з іншим;
18
и҆ рѧ́дъ вторы́й, а҆́нѳраѯъ и҆ сапфі́ръ и҆ і҆а́спїсъ:
18
і зробив п’ятдесят мідних гачків для з’єднання покрова, щоб склалось одне ціле.
19
и҆ рѧ́дъ тре́тїй, лїгѵ́рїй и҆ а҆ха́тъ и҆ а҆меѳѵ́стъ:
19
І зробив для скинії покров з червоних баранячих шкур і покриття зверху зі шкур синіх.
20
и҆ рѧ́дъ четве́ртый, хрѷсолі́ѳъ и҆ вирѵ́ллїй и҆ ѻ҆нѵ́хїй, ѡ҆кѡ́ваны ѡ҆́колѡ зла́томъ и҆ всажде́ни въ зла́тѣ:
20
І зробив для скинії бруси з дерева ситим, що стоять прямо:
21
и҆ ка́менїе бѧ́хꙋ ѿ и҆ме́нъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ двана́десѧть, по и҆мена́мъ и҆́хъ и҆зва́ѧно въ печа̑ти, кі́йждо свои́мъ и҆́менемъ въ двана́десѧть племе́нъ.
21
десять ліктів довжина бруса, і півтора ліктя ширина кожного бруса;
22
И҆ сотвори́ша над̾ логі́ономъ тре́сны сплетє́ны, дѣ́ло плете́ное ѿ зла́та чи́ста:
22
у кожного бруса по два шипи, один навпроти одного: так зробив він усі бруси скинії.
23
и҆ сотвори́ша два̀ щитца̑ зла̑та и҆ два̀ кѡлца̀ зла̑та,
23
І зробив для скинії двадцять таких брусів для південної сторони,
24
и҆ вложи́ша плетени̑цы зла̑ты въ ко́лца, со ѻ҆бои́хъ стра́нъ логі́она,
24
і сорок срібних підніжків зробив під двадцять брусів: два підніжки під один брус для двох шипів його, і два підніжки під інший брус для двох шипів його;
25
и҆ въ два̀ сложє́нїѧ двѣ̀ плетени̑цы, и҆ возложи́ша на два̀ щитца̑: и҆ возложи́ша на ра́мена ри́зы ве́рхнїѧ, проти́вꙋ лице́мъ къ лицꙋ̀.
25
і для іншої сторони скинії, на північ, зробив двадцять брусів
26
И҆ сотвори́ша два̀ кѡлца̀ зла̑та, и҆ возложи́ша на два̀ кри́ла на кра́й логі́она, и҆ на кра́й созадѝ ве́рхнїѧ ри́зы, внꙋтрьꙋ́дꙋ:
26
і сорок срібних підніжків: два підніжки під один брус, і два підніжки під інший брус;
27
и҆ сотвори́ша два̀ кѡлца̀ зла̑та, и҆ положи́ша на ѻ҆́ба ра́мена ри́зы ве́рхнїѧ съ ни́зꙋ є҆гѡ̀ на лицѣ̀ по согбе́нїю свы́ше соста́ва ри́зы ве́рхнїѧ:
27
а для задньої сторони скинії, на захід, зробив шість брусів,
28
и҆ стѧгнꙋ́ша логі́онъ ко́лцами, ꙗ҆̀же на не́мъ, съ ко́лцами ве́рхнїѧ ри́зы сложе́ными, и҆з̾ синеты̀ сплете́нными, во тка́нїе ри́зы ве́рхнїѧ [Гре́ч.: є҆пѡмі́съ, є҆вр.: є҆фꙋ́дъ.], да не низпꙋска́етсѧ логі́онъ ѿ ри́зы ве́рхнїѧ, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.
28
і два бруси зробив для кута в скинії на задню сторону;
29
И҆ сотвори́ша и҆спо́днюю ри́зꙋ [Гре́ч.: ѵ҆подѵ́тисъ.], ꙗ҆́же под̾ ве́рхнюю, дѣ́ло тка́нно, всѐ си́нее:
29
і були вони з’єднані внизу і з’єднані вгорі до одного кільця: так зробив він з ними обома на обох кутах;
30
ѡ҆жере́лїе же во внꙋ́треннѣй ри́зѣ [Гре́ч.: ѵ҆подѵ́тисъ.], на средѣ̀ шве́нно, сплетено̀, ѻ҆ме́ты и҆мꙋ́що ѡ҆́колѡ ѡ҆жере́лїе неразлꙋче́но.
30
і було вісім брусів і срібних підніжків шістнадцять, по два підніжки під кожен брус.
31
И҆ сотвори́ша на ѻ҆ме́тѣ ри́зы внꙋ́треннїѧ до́лꙋ ꙗ҆́кѡ процвѣта́ющагѡ ши́пка пꙋ̑гвицы ѿ синеты̀ и҆ багрѧни́цы, и҆ червлени́цы прѧ́дены и҆ вѷссо́на ска́нагѡ.
31
І зробив жердини з дерева ситим, п’ять для брусів однієї сторони скинії,
32
И҆ сотвори́ша звонцы̀ зла̑ты, и҆ возложи́ша звонцы̀ на ѻ҆ме́ты ри́зы внꙋ́треннїѧ ѡ҆́крестъ междꙋ̀ пꙋ́гвицами:
32
і п’ять жердин для брусів іншої сторони скинії, і п’ять жердин для брусів задньої сторони скинії;
33
звоне́цъ зла́тъ и҆ пꙋ́гвица на ѻ҆ме́тѣ внꙋ́треннїѧ ри́зы ѡ҆́крестъ, къ слꙋже́нїю, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.
33
і зробив внутрішню жердину, що проходила б посередині брусів від одного кінця до другого;
34
И҆ сотвори́ша ри̑зы вѷссѡ́нныѧ дѣ́ло тка́нно, а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀,
34
бруси обклав золотом, і кільця, в які вкладаються жердини, зробив із золота, і жердини обклав золотом.
35
и҆ клобꙋкѝ [Гре́ч.: кі́дарїсъ.] и҆з̾ вѷссо́на, и҆ оу҆вѧ́сло [Гре́ч.: мі́тра.] и҆з̾ вѷссо́на, и҆ надра̑ги и҆з̾ вѷссо́на ска́нагѡ,
35
І зробив завісу з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону, і мистецькою роботою виконав на ній херувимів;
36
и҆ по́ѧсы и҆́хъ и҆з̾ вѷссо́на и҆ синеты̀, и҆ багрѧни́цы и҆ червлени́цы прѧ́дены, дѣ́ло пестрѧ́щагѡ, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.
36
і зробив для неї чотири стовпи з дерева ситим і обклав їх золотом, із золотими гачками, і відлив для них чотири срібних підніжки.
37
И҆ сотвори́ша дщи́цꙋ зла́тꙋ, ѿдѣле́нїе ст҃ы́ни ѿ зла́та чи́ста, и҆ написа́ша на не́й пи́смена и҆зва̑ѧна печа́тїю: ѡ҆сщ҃е́нїе гдⷭ҇ꙋ:
37
І зробив завісу при вході у скинію з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону, візерункової роботи,
38
и҆ возложи́ша ю҆̀ на ѻ҆ме́тъ си́нь, є҆́же бы лежа́ти на оу҆вѧ́слѣ свы́ше, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.
38
і п’ять стовпів для неї з гачками; і обклав верхи їх і зв’я́зки їх золотом, і відлив п’ять мідних підніжків.
Глава́ л҃з
1
И҆ сотвори́ша ски́нїи де́сѧть ѻ҆по́нъ:
1
І зробив Веселеїл ковчег з дерева ситим; довжина його два лікті з половиною, ширина його півтора ліктя і висота його півтора ліктя;
2
два́десѧть и҆ ѻ҆́смь лакѡ́тъ долгота̀ є҆ди́ныѧ ѻ҆по́ны, та́ѧжде бѧ́ше всѣ̑мъ, и҆ четы́рехъ лакѡ́тъ широта̀ ѻ҆по́ны є҆ди́ныѧ.
2
і обклав його чистим золотом усередині і ззовні і зробив навколо нього золотий вінець;
3
И҆ сотвори́ша завѣ́сꙋ ѿ синеты̀ и҆ багрѧни́цы, и҆ червлени́цы спрѧ́дены и҆ вѷссо́на ска́нагѡ, дѣ́ло шве́нно херꙋві́мы:
3
і відлив для нього чотири кільця золотих, на чотирьох нижніх кутах його: два кільця на одній стороні його і два кільця на другій стороні його.
4
и҆ возложи́ша ю҆̀ на четы́ри столпы̀ негнїю́щыѧ позлащє́ны зла́томъ, и҆ верхѝ и҆́хъ зла̑ты, и҆ стѡѧ́ла и҆́хъ четы́ри срє́брѧна.
4
І зробив жердини з дерева ситим і обклав їх золотом;
5
И҆ сотвори́ша завѣ́сꙋ две́ремъ ски́нїи свидѣ́нїѧ ѿ синеты̀ и҆ багрѧни́цы, и҆ червлени́цы спрѧ́дены и҆ вѷссо́на ска́нагѡ, дѣ́ло шве́нно херꙋві́мы,
5
і вклав жердини в кільця, з боків ковчега, щоб носити ковчег.
6
и҆ столпы̀ и҆́хъ пѧ́ть и҆ крючкѝ и҆́хъ: и҆ глави̑цы и҆́хъ и҆ верхѝ и҆́хъ позлати́ша зла́томъ, и҆ стѡѧ́ла и҆́хъ пѧ́ть мѣ̑дѧна.
6
І зробив кришку з чистого золота: довжина її два лікті з половиною, а ширина півтора ліктя.
7
И҆ сотвори́ша дво́ръ къ ю҆́гꙋ, ѻ҆пѡ́ны двора̀ и҆з̾ вѷссо́на ска́нагѡ, сто̀ на сто̀:
7
І зробив двох херувимів із золота: карбованої роботи зробив їх на обох кінцях кришки,
8
и҆ столпы̀ и҆́хъ два́десѧть, и҆ стѡѧ́ла и҆́хъ два́десѧть мѣ̑дѧна:
8
одного херувима з одного кінця, а другого херувима з іншого кінця: зробив херувимів, що видавалися з обох кінців кришки;
9
и҆ страна̀ къ сѣ́верꙋ, сто̀ на сто̀: и҆ страна̀ къ ю҆́гꙋ, сто̀ на сто̀, и҆ столпы̀ и҆́хъ два́десѧть, и҆ стѡѧ́ла и҆́хъ два́десѧть мѣ̑дѧна:
9
і були херувими з розпростертими вгору крилами і покривали крилами своїми кришку, а лицями своїми були звернені один до одного; до кришки були лиця херувимів.
10
и҆ страна̀ къ мо́рю, ѻ҆пѡ́ны пѧти́десѧтъ ла́ктей, столпы̀ и҆́хъ де́сѧть, и҆ стѡѧ́ла и҆́хъ де́сѧть:
10
І зробив стіл з дерева ситим довжиною у два лікті, шириною в лікоть і висотою у півтора ліктя,
11
и҆ страна̀ къ восто́кꙋ пѧти́десѧтъ ла́ктей,
11
і обклав його золотом чистим, і зробив навколо нього золотий вінець;
12
ѻ҆пѡ́ны пѧтина́десѧти ла́ктей, ꙗ҆̀же созадѝ, и҆ столпы̀ и҆́хъ трѝ, и҆ стѡѧ́ла и҆́хъ трѝ.
12
і зробив навколо нього стінки в долоню і зробив золотий вінець на стінках його;
13
И҆ на вторѣ́й за́дней странѣ̀ сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ оу҆ две́рїй двора̀, ѻ҆пѡ́ны пѧтина́десѧти ла́ктей: столпы̀ и҆́хъ трѝ, и҆ стѡѧ́ла и҆́хъ трѝ.
13
і відлив для нього чотири кільця золотих і закріпив кільця на чотирьох кутах, біля чотирьох ніжок його;
14
Всѧ̑ ѻ҆пѡ́ны ски́нїи и҆з̾ вѷссо́на ска́нагѡ,
14
при стінках були кільця, щоб вкладати жердини для носіння столу;
15
и҆ стѡѧ́ла столпѡ́въ и҆́хъ мѣ̑дѧна, и҆ пє́тли и҆́хъ срє́брѧны, и҆ глави̑цы и҆́хъ посре́брєны сребро́мъ, и҆ столпы̀ и҆́хъ посре́брєны сребро́мъ, всѝ столпѝ двора̀.
15
і зробив жердини з дерева ситим і обклав їх золотом для носіння столу.
16
И҆ завѣ́са две́рїй двора̀ дѣ́ло пестрѧ́щагѡ, и҆з̾ синеты̀ и҆ багрѧни́цы, и҆ червлени́цы прѧ́дены и҆ вѷссо́на ска́нагѡ: два́десѧти ла́ктей долгота̀, и҆ высота̀ и҆ широта̀ пѧтѝ ла́ктей, ра̑вны ѻ҆по́намъ двора̀:
16
Потім зробив сосуди, що належать до столу: блюда, кадильниці, кружки і чаші, щоб узливати ними, з чистого золота.
17
и҆ столпы̀ и҆́хъ четы́ри, и҆ стѡѧ́ла и҆́хъ четы́ри мѣ̑дѧна, и҆ пє́тли и҆́хъ срє́брѧны, и҆ глави̑цы и҆́хъ посре́брєны сребро́мъ:
17
І зробив світильник із золота чистого, карбований зробив світильник; стебло його, віття його, чашечки його, яблука його і квіти його виходили з нього;
18
и҆ всѝ колкѝ двора̀ ѡ҆́колѡ мѣ̑дѧны, и҆ ті́и посре́брєны сребро́мъ.
18
шість гілок виходило з боків його: три гілки світильника з одного боку його і три гілки світильника з іншого боку його;
19
И҆ сїѐ сочине́нїе ски́нїи свидѣ́нїѧ, ꙗ҆́коже заповѣ́дано бы́сть мѡѷсе́ю, слꙋже́нїю бы́ти леѵі́тѡвъ чрез̾ і҆ѳа́мара сы́на а҆арѡ́нѧ і҆ере́а:
19
три чашечки були подібні до мигдалевої квітки, яблуко і квіти на одній гілці, і три чашечки подібні до мигдалевої квітки, яблуко і квіти на іншій гілці: так на всіх шести гілках, що виходять зі світильника;
20
и҆ веселеи́лъ, сы́нъ оу҆рі́евъ, ѿ пле́мене і҆ꙋ́дина, сотворѝ, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю,
20
а на стеблі світильника були чотири чашечки, подібні до мигдалевої квітки з яблуками і квітами;
21
и҆ є҆лїа́въ, сы́нъ а҆хїсама́ховъ, ѿ пле́мене да́нова, и҆́же созида́ше тка̑ныѧ вє́щи и҆ швє́ныѧ и҆ пє́стрыѧ, є҆́же тка́ти и҆з̾ червлени́цы и҆ вѷссо́на.
21
у шести гілок, що виходили з нього, яблуко під першими двома гілками, і яблуко під другими двома гілками, і яблуко під третіми двома гілками;
Глава́ л҃и
1
И҆ сотворѝ веселеи́лъ кївѡ́тъ
1
І зробив жертовник всепалення з дерева ситим довжиною в п’ять ліктів і шириною в п’ять ліктів, чотирикутний, висотою у три лікті;
2
и҆ позлатѝ є҆го̀ зла́томъ чи́стымъ внꙋтрьꙋ́дꙋ и҆ внѣꙋ́дꙋ,
2
і зробив роги на чотирьох кутах його, так що з нього виходили роги, і обклав його міддю.
3
и҆ сотворѝ є҆мꙋ̀ зла́тъ ѡ҆бво́дъ ѻ҆бою́дꙋ: и҆ слїѧ̀ є҆мꙋ̀ четы́ри кѡлца̀ зла̑та на четы́ри страны̑ є҆гѡ̀: два̀ на странѣ̀ є҆ди́нѣй, и҆ два̀ на странѣ̀ дрꙋзѣ́й,
3
І зробив усе приладдя жертовника: горщики, лопатки, чаші, виделки й вугільниці; усе приладдя його зробив з міді.
4
широкѝ носи́ламъ, ꙗ҆́кѡ носи́ти є҆го̀ и҆́ми.
4
І зробив для жертовника ґрати, рід сітки, з міді, по краях його внизу до половини його;
5
И҆ сотворѝ ѡ҆чисти́лище над̾ кївѡ́томъ ѿ зла́та чи́ста,
5
і зробив чотири кільця на чотирьох кутах мідних ґрат для вкладання жердин.
6
и҆ два̀ херꙋві̑ма зла̑ты:
6
І зробив жердини з дерева ситим, і обклав їх міддю,
7
херꙋві́ма є҆ди́наго на странѣ̀ ѡ҆чисти́лища, и҆ херꙋві́ма втора́го на странѣ̀ вторѣ́й ѡ҆чисти́лища,
7
і вклав жердини в кільця по боках жертовника, щоб носити його за допомогою їх; порожнім усередині з дощок зробив його.
8
ѡ҆сѣнѧ́ющыѧ кри́лами свои́ми над̾ ѡ҆чисти́лищемъ.
8
І зробив умивальник з міді і підніжжя його з міді з вишуканими зображеннями, що прикрашали вхід скинії зібрання.
9
И҆ сотворѝ трапе́зꙋ предложе́нїѧ ѿ зла́та чи́ста,
9
І зробив двір: з полуденної сторони, на південь, завіси з крученого висону, довжиною в сто ліктів;
10
и҆ слїѧ̀ є҆́й четы́ри кѡлца̀ зла̑та: два̀ кѡлца̀ на странѣ̀ є҆ди́нѣй, и҆ два̀ кѡлца̀ на странѣ̀ вторѣ́й, широкѝ ꙗ҆́кѡ носи́ти носи́лами въ ни́хъ.
10
стовпів для них двадцять і підніжків до них двадцять мідних; гачки на стовпах і зв’я́зки їх зі срібла.
11
И҆ нѡси́ла кївѡ́тꙋ и҆ трапе́зѣ сотворѝ, и҆ позлатѝ и҆̀хъ зла́томъ.
11
І на північній стороні — завіси у сто ліктів; стовпів для них двадцять і підніжків до них двадцять мідних; гачки на стовпах і зв’я́зки їх зі срібла.
12
И҆ сотворѝ сосꙋ́ды трапе́зѣ, блю̑да и҆ ѳѷмїа́мники, и҆ ча́шы зла̑ты и҆ возлива́лники, и҆́миже возлива́ти бꙋ́детъ, ѿ зла́та.
12
І з західної сторони — завіси у п’ятдесят ліктів, стовпів для них десять і підніжків до них десять; гачки на стовпах і зв’я́зки їх зі срібла.
13
И҆ сотворѝ свѣти́лникъ, є҆́же свѣти́ти, златы́й, крѣ́покъ стебло́мъ,
13
І з передньої сторони на схід — завіси у п’ятдесят ліктів.
14
и҆ вѣ̑тви ѿ ѻ҆бои́хъ стра́нъ є҆гѡ̀:
14
Для однієї сторони воріт двору — завіси у п’ятнадцять ліктів, стовпів для них три і підніжків до них три;
15
и҆ ѿ вѣ́твїй є҆гѡ̀ ѿра̑сли и҆сходѧ́щыѧ, трѝ ѿ є҆ди́ныѧ и҆ трѝ ѿ вторы́ѧ страны̀, ра̑вны дрꙋ́гъ дрꙋ́гꙋ:
15
і для другої сторони [з обох боків воріт двору] — завіси у п’ятнадцять ліктів, стовпів для них три і підніжків до них три.
16
и҆ свѣти̑ла и҆́хъ, ꙗ҆̀же на верхꙋ̀ и҆́хъ, во ѡ҆́бразъ ѻ҆рѣ́ха, ѿ ни́хъ: и҆ цвѣтцы̀ ѿ ни́хъ, (и҆ крꙋ́зи и҆́хъ,) да бꙋ́дꙋтъ свѣти̑ла на ни́хъ: и҆ цвѣте́цъ седмы́й, и҆́же на краю̀ свѣти́ла, на верхꙋ̀ свы́ше, крѣ́пкїй ве́сь зла́тъ:
16
Усі завіси з усіх боків двору з крученого висону,
17
и҆ се́дмь свѣти̑лъ на не́мъ златы́хъ, и҆ щипцы̀ є҆гѡ̀ златы̑ѧ, и҆ подста́вы и҆́хъ зла̑ты.
17
а підніжки стовпів з міді, гачки на стовпах і зв’я́зки їх зі срібла; верхи ж у них обкладені сріблом, і всі стовпи двору з’єднані зв’я́зками срібними.
18
Се́й посребрѝ столпы̀ и҆ слїѧ̀ столпѡ́мъ ко́лца зла̑та, и҆ позлатѝ верєѝ зла́томъ, и҆ позлатѝ столпы̀ завѣ́сѣ зла́томъ, и҆ сотворѝ пє́тли зла̑ты:
18
Завіса ж для воріт двору візерункової роботи з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону, довжиною у двадцять ліктів, висотою в п’ять ліктів, по всій довжині, подібно до завіс двору;
19
се́й сотворѝ и҆ крючкѝ ски́нїи зла̑ты, и҆ крючкѝ двора̀, и҆ крючкѝ на распростре́нїе завѣ́сы све́рхꙋ мѣ̑дѧны:
19
і стовпів для неї чотири, і підніжків до них чотири мідних; гачки на них срібні, а верхи їх обкладені сріблом, і зв’я́зки їх срібні.
20
се́й слїѧ̀ глави̑цы срє́брѧны ски́нїи, и҆ глави̑цы мѣ̑дѧны две́рїй ски́нїи, и҆ двє́ри двора̀, и҆ пє́тли сотворѝ срє́брѧны на столпа́хъ: се́й посребрѝ и҆̀хъ:
20
Усі кілки навколо скинії і двору мідні.
21
се́й сотворѝ колкѝ ски́нїи и҆ колкѝ двора̀ мѣ̑дѧны.
21
Ось підрахунок того, що вжито для скинії одкровення, зроблене за повелінням Мойсея, посередництвом левитів під наглядом Іфамара, сина Ааронового, священика.
22
Се́й сотворѝ ѻ҆лта́рь мѣ́дѧнъ и҆з̾ кади́лницъ мѣ́дѧныхъ, ꙗ҆̀же бы́ша мꙋжє́мъ вскрамоли́вшымсѧ съ коре́овымъ со́нмищемъ:
22
Робив же все, що повелів Господь Мойсеєві, Веселеїл, син Урії, сина Ора, з коліна Іудиного,
23
се́й сотворѝ всѧ̑ сосꙋ́ды ѻ҆лтарѧ̀ и҆ кади́лникъ є҆гѡ̀, и҆ стоѧ́ло є҆гѡ̀ и҆ ча́шы, и҆ ви̑лицы є҆гѡ̀ мѣ̑дѧны:
23
і з ним Аголіав, син Ахисамахів, з коліна Данового, різьбяр і майстерний ткач і гаптівник по блакитній, пурпуровій, червленій і висоновій тканині.
24
се́й сотворѝ ѻ҆лтарю̀ ѡ҆́крестъ ѡ҆бложе́нїе дѣ́ломъ мре́жнымъ, сни́зꙋ ѻ҆гни́ща под̾ ни́мъ да́же до среды̀ є҆гѡ̀, и҆ положѝ на не́мъ четы́ри кѡлца̀ ѿ четы́рехъ стра́нъ ѡ҆бложе́нїѧ ѻ҆лтарѧ̀ мѣ̑дѧны, широкѝ носи́ламъ, є҆́же носи́ти ѻ҆лта́рь на ни́хъ:
24
Усього золота, вжитого для справи на все приладдя святилища, золота, принесеного в дар, було двадцять дев’ять талантів сімсот тридцять сиклів, сиклів священних;
25
се́й сотворѝ є҆ле́й пома́занїѧ ст҃ы́й, и҆ сложе́нїе ѳѷмїа́ма, дѣ́ло чи́стое мѷрова́рца:
25
срібла ж від перелічених осіб громади сто талантів і тисяча сімсот сімдесят п’ять сиклів, сиклів священних;
26
се́й сотворѝ оу҆мыва́лницꙋ мѣ́дѧнꙋ и҆ стоѧ́ло є҆ѧ̀ мѣ́дѧно и҆з̾ зерца́лъ по́стницъ, ꙗ҆̀же пости́шасѧ оу҆ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ, въ ѻ҆́ньже де́нь поста́ви ю҆̀:
26
з шестисот трьох тисяч п’ятисот п’ятдесяти чоловік, з кожного, хто був перелічений, від двадцяти років і вище, по півсикля з людини, рахуючи на сикль священний.
27
и҆ сотворѝ оу҆мыва́лницꙋ, да ѡ҆мыва́ютъ и҆з̾ неѧ̀ мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀ рꙋ́цѣ своѝ и҆ но́зѣ, входѧ́щымъ и҆̀мъ въ ски́нїю свидѣ́нїѧ: и҆лѝ є҆гда̀ прихо́дѧтъ ко ѻ҆лтарю̀ слꙋжи́ти, ѡ҆мыва́хꙋсѧ и҆з̾ неѧ̀, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.
27
Сто талантів срібла вжито на відлиття підніжків святилища і підніжків біля завіси; сто підніжків зі ста талантів, по таланту на підніжок;
Глава́ л҃ѳ
1
Всѐ зла́то, є҆́же содѣ́лано бы́сть въ дѣ́лѣ по всѧ́комꙋ дѣ́ланїю ст҃ы́хъ, бѧ́ше зла́та нача́ткѡвъ два́десѧть де́вѧть тала́нтѡвъ и҆ се́дмь сѡ́тъ три́десѧть сі́клєвъ, по сі́клю свѧто́мꙋ:
1
З блакитної ж, пурпурової і червленої вовни зробили вони службовий одяг, для служіння у святилищі; також зробили священний одяг Аарону, як повелів Господь Мойсеєві.
2
и҆ сребра̀ оу҆ча́стїе ѿ и҆счи́сленныхъ мꙋже́й со́нма, сто̀ тала́нтѡвъ и҆ ты́сѧща се́дмь сѡ́тъ се́дмьдесѧтъ пѧ́ть сі́клєвъ:
2
І зробив ефод із золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону;
3
дра́хма є҆ди́на съ главы̀ по́лъ сі́клѧ, по сі́клю свѧто́мꙋ: всѧ́къ приходѧ́й къ пресмотре́нїю ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, на шестьдесѧ́тъ тє́мъ и҆ на трѝ ты́сѧщы пѧ́ть сѡ́тъ и҆ пѧтьдесѧ́тъ.
3
і розбили вони золото в аркуші і витягнули нитки, щоб увіткати їх між блакитними, пурпуровими, червленими і висонними нитками, мистецькою роботою.
4
И҆ бы́ша сто̀ тала̑нтъ сребра̀ на слїѧ́нїе ста̀ глави́цъ ски́нїи и҆ на глави̑цы завѣ̑сныѧ, сто̀ глави́цъ на сто̀ тала̑нтъ, тала́нтъ на глави́цꙋ:
4
І зробили в ньому нарамники, що зв’язували; на обох кінцях своїх він був зв’язаний.
5
и҆ ты́сѧщꙋ се́дмь сѡ́тъ се́дмьдесѧтъ пѧ́ть сі́клєвъ сотворѝ на пє́тли столпа́мъ, и҆ позлатѝ глави̑цы и҆́хъ, и҆ оу҆красѝ ѧ҆̀.
5
І пояс ефода, який поверх нього, однакової з ним роботи, зроблений був із золота, із блакитної, пурпурової і червленої вовни і крученого висону, як повелів Господь Мойсеєві.
6
И҆ мѣ́дь оу҆ча́стїѧ, се́дмьдесѧтъ тала̑нтъ и҆ двѣ̀ ты́сѧщы и҆ четы́реста сі́клєвъ.
6
І обробили камені оніксові, вставивши їх у золоті гнізда і вирізавши на них імена синів Ізраїлевих, як вирізають на печатці;
7
И҆ сотвори́ша и҆з̾ неѧ̀ стѡѧ́ла двє́рнаѧ ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ стѡѧ́ла двора̀ ѡ҆́крестъ,
7
і поклав він їх на нарамники ефода, у пам’ять синів Ізраїлевих, як повелів Господь Мойсеєві.
8
и҆ стѡѧ́ла две́рїй двора̀, и҆ колкѝ ски́нїи, и҆ колкѝ двора̀ ѡ҆́крестъ,
8
І зробив наперсник мистецькою роботою, такою ж роботою, як ефод, із золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону;
9
и҆ ѡ҆бложе́нїе мѣ́дѧно ѡ҆́крестъ ѻ҆лтарѧ̀, и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды ѻ҆лтарѧ̀, и҆ всѧ̑ ѻ҆рꙋ̑дїѧ ски́нїи свидѣ́нїѧ.
9
він був чотирикутний; подвійний зробили вони наперсник у п’ядь довжиною й у п’ядь шириною, він був подвійний;
10
И҆ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, та́кѡ сотвори́ша.
10
і вставили в нього в чотири ряди камені. Поряд: рубін, топаз, смарагд, — це перший ряд;
11
Ѿ и҆збы́вшагѡ же зла́та оу҆ча́стїѧ сотвори́ша сосꙋ́ды, є҆́же слꙋжи́ти въ ни́хъ пред̾ гдⷭ҇емъ:
11
у другому ряду: карбункул, сапфір і алмаз;
12
и҆ ѿ ѡ҆ста́вшїѧ синеты̀ и҆ багрѧни́цы, и҆ червлени́цы и҆ вѷссо́на, сотвори́ша ри̑зы слꙋжє́бныѧ а҆арѡ́нꙋ, є҆́же слꙋжи́ти въ ни́хъ во свѧти́лищи.
12
у третьому ряду: яхонт, агат і аметист;
13
И҆ принесо́ша ри̑зы къ мѡѷсе́ю, и҆ ски́нїю и҆ сосꙋ́ды є҆ѧ̀, и҆ верєѝ є҆ѧ̀ и҆ столпы̀ и҆ стѡѧ́ла є҆ѧ̀,
13
у четвертому ряду: хризоліт, онікс і яспис; і вставлені вони в золоті гнізда.
14
и҆ кївѡ́тъ завѣ́та и҆ нѡси́ла є҆гѡ̀,
14
Каменів було за числом імен синів Ізраїлевих: дванадцять було їх, за числом імен їх, і на кожному з них вирізано було, як на печатці, по одному імені, для дванадцяти колін.
15
и҆ ѻ҆лта́рь и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆гѡ̀, и҆ є҆ле́й пома́занїѧ и҆ ѳѷмїа́мъ сложе́нїѧ,
15
До наперсника зробили товсті ланцюжки витої роботи з чистого золота;
16
и҆ свѣти́лникъ чи́стый и҆ свѣти̑ла є҆гѡ̀, свѣти̑ла вжига́нїѧ и҆ є҆ле́й свѣтѣ́нїѧ:
16
і зробили два золотих гнізда і два золотих кільця і прикріпили два кільця до двох країв наперсника;
17
и҆ трапе́зꙋ предложе́нїѧ и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆ѧ̀, и҆ хлѣ́бы предложє́нныѧ:
17
і просунули обидва плетені ланцюжки з золота у два кільця по кінцях наперсника,
18
и҆ ри̑зы свѧты̑ѧ, ꙗ҆̀же сꙋ́ть а҆арѡ̑ни, и҆ ри̑зы сынѡ́въ є҆гѡ̀ на жре́чество:
18
а два кінці двох ланцюжків прикріпили до двох гнізд і прикріпили їх до нарамників ефода з лицевої сторони його;
19
и҆ ѻ҆пѡ́ны двора̀, и҆ столпы̀, и҆ стѡѧ́ла є҆гѡ̀, и҆ завѣ́сꙋ две́рїй ски́нїи и҆ две́рїй двора̀: и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды ски́нїи и҆ всѧ̑ ѻ҆рꙋ̑дїѧ є҆ѧ̀:
19
ще зробили два кільця золотих і прикріпили до двох інших кінців наперсника, на тій стороні, яка знаходиться до ефода зсередини;
20
и҆ покро́вцы ко́жы ѡ҆́вни ѡ҆червлє́ны, и҆ покро́вы ко́жы си̑нїѧ, и҆ про́чихъ ѻ҆пѡ́ны:
20
і ще зробили два кільця золотих і прикріпили їх до двох нарамників ефода знизу, з лицевої сторони його, біля з’єднання його над поясом ефода;
21
и҆ колкѝ, и҆ всѧ̑ ѻ҆рꙋ̑дїѧ на дѣла̀ ски́нїи свидѣ́нїѧ:
21
і прикріпили наперсник кільцями його до кілець ефода шнуром з блакитної вовни, щоб він був над поясом ефода, і щоб не відставав наперсник від ефода, як повелів Господь Мойсеєві.
22
є҆ли̑ка заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, та́кѡ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы всѐ оу҆строе́нїе.
22
І зробив верхню ризу до ефода, виткану, усю з блакитної вовни,
23
И҆ ви́дѣ мѡѷсе́й всѧ̑ дѣла̀, и҆ бѧ́хꙋ сотворє́на та̑, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, та́кѡ сотвори́ша ѧ҆̀, и҆ благословѝ и҆̀хъ мѡѷсе́й.
23
і посередині верхньої ризи отвір, як отвір у броні, і навколо нього обшивку, щоб не дерлося;
Глава́ м҃
1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:
1
І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
2
въ де́нь пе́рвый мцⷭ҇а пе́рвагѡ, въ новомⷭ҇чїе поста́виши ски́нїю свидѣ́нїѧ:
2
у перший місяць, у перший день місяця постав скинію зібрання,
3
и҆ да положи́ши кївѡ́тъ свидѣ́нїѧ, и҆ покры́еши кївѡ́тъ завѣ́сою:
3
і постав у ній ковчег одкровення, і закрий ковчег завісою;
4
и҆ внесе́ши трапе́зꙋ, и҆ предложи́ши предложе́нїе є҆ѧ̀: и҆ внесе́ши свѣти́лникъ, и҆ поста́виши свѣти̑ла є҆гѡ̀:
4
і внеси стіл і розстав на ньому всі речі його, і внеси світильник і постав на ньому лампади його;
5
и҆ положи́ши ѻ҆лта́рь златы́й, въ кажде́нїе пред̾ кївѡ́томъ свидѣ́нїѧ, и҆ возложи́ши покро́въ завѣ́сы над̾ две́рїю ски́нїи свидѣ́нїѧ:
5
і постав золотий жертовник для куріння перед ковчегом одкровення і повісь завісу при вході в скинію [зібрання];
6
и҆ ѻ҆лта́рь приноше́нїй поста́виши оу҆ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ,
6
і постав жертовник всепалення перед входом у скинію зібрання;
7
и҆ поста́виши оу҆мыва́лницꙋ междꙋ̀ ски́нїею свидѣ́нїѧ и҆ междꙋ̀ ѻ҆лтаре́мъ, и҆ влїе́ши въ ню̀ во́дꙋ:
7
і постав умивальник між скинією зібрання і між жертовником і влий у нього води;
8
и҆ поста́виши дво́ръ ѡ҆́крестъ и҆ да́си завѣ́сꙋ две́рїй двора̀:
8
і постав двір навколо і повісь завісу на воротах двору.
9
и҆ во́змеши є҆ле́й пома́занїѧ и҆ пома́жеши ски́нїю и҆ всѧ̑ ꙗ҆̀же въ не́й, и҆ ѡ҆свѧти́ши ю҆̀ и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆ѧ̀, и҆ бꙋ́дꙋтъ свѧ̑та:
9
І візьми єлею помазання, і помаж скинію й усе, що в ній, і освяти її і все приладдя її, і буде свята;
10
и҆ да пома́жеши ѻ҆лта́рь приноше́нїй и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆свѧти́ши ѻ҆лта́рь, и҆ бꙋ́детъ ѻ҆лта́рь ст҃ы́й ст҃ы́хъ:
10
помаж жертовник всепалення й усе приладдя його і освяти жертовник, і буде жертовник святиня велика;
11
и҆ пома́жеши оу҆мыва́лницꙋ и҆ стоѧ́ло є҆ѧ̀ и҆ ѡ҆свѧти́ши ю҆̀:
11
і помаж умивальник і підніжки його й освяти його.
12
и҆ да приведе́ши а҆арѡ́на и҆ сынѡ́въ є҆гѡ̀ пред̾ двє́ри ски́нїи свидѣ́нїѧ и҆ и҆змы́еши и҆̀хъ водо́ю:
12
І приведи Аарона і синів його до входу в скинію зібрання і обмий їх водою,
13
и҆ да ѡ҆блече́ши а҆арѡ́на въ ри̑зы ст҃ы̑ѧ и҆ пома́жеши є҆го̀, и҆ ѡ҆свѧти́ши є҆го̀, и҆ да жре́тъ мнѣ̀:
13
і зодягни Аарона у священні одежі, і помаж його, і освяти його, щоб він був священиком Мені.
14
и҆ сы́ны є҆гѡ̀ да приведе́ши и҆ ѡ҆блече́ши ѧ҆̀ въ ри̑зы,
14
І синів його приведи, і зодягни їх у хітони,
15
и҆ да пома́жеши ѧ҆̀, ꙗ҆́коже пома́залъ є҆сѝ ѻ҆тца̀ и҆́хъ, да жрꙋ́тъ мнѣ̀: и҆ бꙋ́детъ, є҆́же бы́ти и҆̀мъ пома́занїю жре́чества во вѣ́къ, въ ро́ды и҆́хъ.
15
і помаж їх, як помазав ти батька їхнього, щоб вони були священиками Мені, і помазання їх посвя́тить їх у вічне священство в роди їх.
16
И҆ сотворѝ мѡѷсе́й всѧ̑, є҆ли̑ка заповѣ́да є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь, си́це сотворѝ.
16
І зробив Мойсей усе, як повелів йому Господь, так і зробив.
17
И҆ бы́сть въ пе́рвый мцⷭ҇ъ во второ́е лѣ́то и҆сходѧ́щымъ и҆̀мъ ѿ є҆гѵ́пта, въ новомⷭ҇чїи ста̀ ски́нїѧ.
17
У перший місяць другого року [після виходу їх з Єгипту], у перший день місяця була поставлена скинія.
18
И҆ поста́ви мѡѷсе́й ски́нїю, и҆ подложѝ стѡѧ́ла є҆ѧ̀, и҆ возложѝ глави̑цы, и҆ вложѝ развѡ́ры, и҆ поста́ви столпы̀,
18
І поставив Мойсей скинію, поклав підніжжя її, поставив бруси її, поклав жердини і поставив стовпи її,
19
и҆ прострѐ ѻ҆пѡ́ны на ски́нїю, и҆ возложѝ покрыва́ло ски́нїи на ню̀ съ ве́рхꙋ, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю:
19
розпростер покров над скинією, і поклав покришку поверх цього покрову, як повелів Господь Мойсеєві.
20
и҆ взе́мъ свидѣ̑нїѧ, вложѝ въ кївѡ́тъ, и҆ подста́ви но́ги под̾ кївѡ́томъ, и҆ возложѝ ѡ҆чисти́лище над̾ кївѡ́томъ:
20
І взяв і поклав одкровення в ковчег, і вклав жердини у кільця ковчега, і поклав кришку на ковчег зверху;
21
и҆ внесѐ кївѡ́тъ въ ски́нїю, и҆ возложѝ покро́въ завѣ́сы, и҆ закры̀ кївѡ́тъ свидѣ́нїѧ, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю:
21
і вніс ковчег у скинію, і повісив завісу, і закрив ковчег одкровення, як повелів Господь Мойсеєві.
22
и҆ поста́ви трапе́зꙋ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ, на странꙋ̀ ски́нїи свидѣ́нїѧ, ꙗ҆́же къ сѣ́верꙋ, внѣꙋ́дꙋ завѣ́сы ски́нїи:
22
І поставив стіл у скинії зібрання, на північній стороні скинії, поза завісою,
23
и҆ возложѝ на ню̀ хлѣ́бы предложе́нїѧ пред̾ гдⷭ҇емъ, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю:
23
і розклав на ньому ряд хлібів перед Господом, як повелів Господь Мойсеєві.
24
и҆ поста́ви свѣти́лникъ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ прѧ́мѡ трапе́зы, на странꙋ̀ ски́нїи, ꙗ҆́же къ ю҆́гꙋ:
24
І поставив світильник у скинії зібрання навпроти столу, на південній стороні скинії,
25
и҆ поста́ви свѣ́щники є҆гѡ̀ пред̾ гдⷭ҇емъ, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю:
25
і поставив лампади [його] перед Господом, як повелів Господь Мойсеєві.
26
и҆ поста́ви ѻ҆лта́рь златы́й въ ски́нїи свидѣ́нїѧ проти́вꙋ завѣ́сы,
26
І поставив золотий жертовник у скинії зібрання перед завісою
27
и҆ покадѝ над̾ ни́мъ ѳѷмїа́момъ сложе́нїѧ, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю:
27
і розкурив на ньому запашне кадіння, як повелів Господь Мойсеєві.
28
и҆ положѝ завѣ́сꙋ две́рїй ски́нїи,
28
І повісив завісу при вході у скинію;
29
и҆ ѻ҆лта́рь приноше́нїй поста́ви оу҆ две́рїй ски́нїи покро́ва свидѣ́нїѧ, и҆ вознесѐ на не́мъ всесожже́нїе и҆ же́ртвꙋ, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю:
29
і жертовник всепалення поставив при вході у скинію зібрання і приніс на ньому всепалення і приношення хлібне, як повелів Господь Мойсеєві.
30
и҆ сотворѝ оу҆мыва́лницꙋ междꙋ̀ ски́нїею свидѣ́нїѧ и҆ междꙋ̀ же́ртвенникомъ,
30
І поставив умивальник між скинією зібрання і жертовником і налив у нього води для обмивання,
31
и҆ влїѧ̀ въ ню̀ во́дꙋ, да оу҆мыва́ютъ ѿ неѧ̀ мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀ рꙋ́ки своѧ̑ и҆ но́ги, входѧ́щымъ и҆̀мъ въ ски́нїю свидѣ́нїѧ:
31
і обмивали з нього Мойсей і Аарон і сини його руки свої і ноги свої:
32
и҆лѝ приходѧ́ще къ же́ртвенникꙋ слꙋжи́ти, оу҆мыва́хꙋсѧ ѿ неѧ̀, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю:
32
коли вони входили в скинію зібрання і підходили до жертовника [служити], тоді обмивалися [з нього], як повелів Господь Мойсеєві.
33
и҆ поста́ви дво́ръ ѡ҆́крестъ ски́нїи и҆ ѻ҆лтарѧ̀ и҆ положѝ завѣ́сꙋ двора̀. И҆ сконча̀ мѡѷсе́й всѧ̑ дѣла̀.
33
І поставив двір навколо скинії і жертовника і повісив завісу на воротах двору.
34
И҆ покры̀ ѡ҆́блакъ ски́нїю свидѣ́нїѧ, и҆ сла́вы гдⷭ҇ни и҆спо́лнисѧ ски́нїѧ,
34
І покрила хмара скинію зібрання, і слава Господня наповнила скинію;
35
и҆ не можа́ше мѡѷсе́й вни́ти въ ски́нїю свидѣ́нїѧ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆сѣнѧ́ше над̾ не́ю ѡ҆́блакъ, и҆ сла́вы гдⷭ҇ни и҆спо́лнисѧ ски́нїѧ:
35
і не міг Мойсей увійти у скинію зібрання, тому що осіняла її хмара, і слава Господня наповнювала скинію.
36
є҆гда́ же восхожда́ше ѡ҆́блакъ ѿ ски́нїи, воздвиза́хꙋсѧ сы́нове і҆и҃лєвы со и҆мѣ́нїемъ свои́мъ:
36
Коли піднімалася хмара від скинії, тоді вирушали у путь сини Ізраїлеві в усю подорож свою;
37
а҆́ще же не взы́де ѡ҆́блакъ, не воздвиза́хꙋсѧ да́же до днѐ, въ ѻ҆́ньже взы́детъ ѡ҆́блакъ:
37
якщо ж не піднімалася хмара, то і вони не вирушали в дорогу, доки вона не піднімалася,
38
ѡ҆́блакъ бо гдⷭ҇нь бѧ́ше над̾ ски́нїею въ де́нь, и҆ ѻ҆́гнь бѧ́ше над̾ не́ю въ но́щь пред̾ всѣ́мъ і҆и҃лемъ во всѣ́хъ пꙋтеше́ствїихъ и҆́хъ.
38
тому що хмара Господня стояла над скинією вдень, і вогонь був уночі в ній перед очима усього дому Ізраїлевого під час усього подорожування їх.