¹

И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ:

¹

І було до мене слово Господнє:

²

сы́не человѣ́чь, двѣ̀ жєнѣ̀ бѣ́стѣ дщє́ри ма́тере є҆ди́ныѧ

²

сину людський! були дві жінки, дочки однієї матері,

³

и҆ соблꙋди́стѣ во є҆гѵ́птѣ, въ ю҆́ности свое́й соблꙋди́стѣ: та́мѡ спадо́ша сосцы̀ и҆́хъ, и҆ та́мѡ растли́стѣ дѣ́вство.

³

і блудили вони в Єгипті, блудили у своїй молодості; там зім’яті груди їхні, і там розбестили дівочі соски їхні.

⁴

И҆мена́ же и҆́ма: ѻ҆ола̀ старѣ́йшаѧ, ѻ҆олїва́ же ме́ншаѧ сестра̀ є҆ѧ̀: и҆ бы́стѣ мнѣ̀ и҆ роди́стѣ сы́ны и҆ дщє́ри: и҆мена́ же и҆́ма: самарі́а ѻ҆ола̀, и҆ і҆ерⷭ҇ли́мъ ѻ҆олїва̀.

⁴

Імена їх: старшої — Огола, а сестри її — Оголива. І були вони Моїми, і народжували синів і дочок; й іменувалися — Огола Самарією, а Оголива Єрусалимом.

⁵

И҆ соблꙋдѝ ѻ҆ола̀ ѿ менє̀ и҆ возложи́сѧ на похотникѝ своѧ̑, на а҆ссѷрі́аны приближа́ющыѧсѧ є҆́й,

⁵

І стала Огола блудити від Мене і приліплялася до своїх коханців, до ассиріян, до сусідів своїх,

⁶

ѡ҆блечє́нныѧ въ червлєни́цы, старѣ̑йшины и҆ воевѡ́ды: ю҆́нѡши и҆збра́ннїи, всѝ кѡ́нницы ꙗ҆здѧ́щїи на ко́нехъ:

⁶

до тих, що вдягалися у тканини яхонтового кольору, до областеначальників і градоправителів, до всіх красивих юнаків, вершників, що їздять на конях;

⁷

и҆ дадѐ блꙋже́нїе своѐ къ ни̑мъ: и҆збра̑ннымъ сынѡ́мъ а҆ссѷрі̑йскимъ всѣ̑мъ, и҆ ко всѣ̑мъ, на нѧ́же возлага́шесѧ, во всѣ́хъ нечистота́хъ и҆́хъ ѡ҆сквернѧ́шесѧ:

⁷

і розсипала блудодіяння свої з усіма добірними із синів Ассура, і осквернила себе всіма ідолами тих, до кого б не приліплялася:

⁸

и҆ блꙋже́нїѧ своегѡ̀, є҆́же и҆з̾ є҆гѵ́пта, не ѡ҆ста́ви, ꙗ҆́кѡ съ не́ю спа́хꙋ въ ю҆́ности є҆ѧ̀, и҆ ті́и растли́ша дѣ́вство є҆ѧ̀ и҆ и҆злїѧ́ша блꙋже́нїе своѐ на ню̀.

⁸

не переставала блудити і з єгиптянами, тому що вони з нею спали у молодості її і розбещували дівочі соски її, і виливали на неї похіть свою.

⁹

Тогѡ̀ ра́ди преда́хъ ю҆̀ въ рꙋ́цѣ похотникѡ́мъ є҆ѧ̀, въ рꙋ́цѣ сынѡ́мъ а҆ссѷрі̑йскимъ, на ни́хже возлага́шесѧ.

⁹

За те Я і віддав її до рук коханців її, до рук синів Ассура, до яких вона приліплялася.

¹⁰

Ті́и ѿкры́ша сты́дъ є҆ѧ̀, сы̑ны и҆ дщє́ри є҆ѧ̀ поѧ́ша и҆ самꙋ́ю мече́мъ оу҆сѣ́кнꙋша: и҆ бы́сть поноше́нїе въ жена́хъ, и҆ ѿмще́нїе сотвори́ша въ не́й во дщере́хъ є҆ѧ̀.

¹⁰

Вони відкрили наготу її, взяли синів її і дочок її, а її вбили мечем. І вона зробилася ганьбою між жінками, коли звершили над нею страту.

¹¹

И҆ ви́дѣ сестра̀ є҆ѧ̀ ѻ҆олїва̀, и҆ растлѝ возложе́нїе своѐ па́че є҆ѧ̀, и҆ блꙋ́дъ сво́й па́че блꙋда̀ сестры̀ своеѧ̀ оу҆мно́жи:

¹¹

Сестра її, Оголива, бачила це, і була ще розбещенішою у коханні своєму, і блуд її перевершив блуд сестри її.

¹²

на сынѡ́въ а҆ссѷрі́йскихъ возложи́сѧ, на старѣ̑йшины и҆ воевѡ́ды, и҆̀же бли́з̾ є҆ѧ̀, ѡ҆блечє́нны во благоистка̑нны, на ко́нники ꙗ҆здѧ́щыѧ на ко́нехъ, ю҆́нѡши и҆збра́нни всѝ.

¹²

Вона приліпилася до синів Ассурових, до областеначальників і градоправителів, сусідів її, пишно одягнених, до вершників, що їздять на конях, до всіх добірних юнаків.

¹³

И҆ ви́дѣхъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆скверни́сѧ пꙋ́ть є҆ди́нъ ѻ҆бою̀.

¹³

І Я бачив, що вона осквернила себе, і що в обох їх одна дорога.

¹⁴

И҆ приложѝ ко блꙋже́нїю своемꙋ̀, и҆ ви́дѣ мꙋ́жы напи̑саны на стѣнѣ̀, ѡ҆́бразы халдє́йски напи̑саны ша́рами,

¹⁴

Але ця ще примножила блудодіяння свої, тому що, побачивши вирізаних на стіні чоловіків, фарбами намальовані зображення халдеїв,

¹⁵

препоѧ̑саны пестрота́ми ѡ҆ чре́слѣхъ свои́хъ, и҆ превѡ́и краше́ннїи на глава́хъ и҆́хъ, ви́дъ троѧ́кїй всѣ́хъ, подо́бїе сынѡ́въ вавѷлѡ́нскихъ, халде́йскихъ, землѝ ѻ҆те́чества и҆́хъ:

¹⁵

підперезаних по стегнах своїх поясом, з розкішними на голові їх пов’язками, що мають вигляд воєначальників, схожих на синів Вавилона, батьківщина яких земля Халдейська,

¹⁶

и҆ возложи́сѧ на нѧ̀ зрѣ́нїемъ ѻ҆че́й свои́хъ, и҆ посла̀ послы̀ къ ни̑мъ въ зе́млю халде́йскꙋ.

¹⁶

вона закохалася у них з одного погляду очей своїх і послала до них у Халдею послів.

¹⁷

И҆ прїидо́ша къ не́й сы́нове вавѷлѡ́нстїи на ло́же вита́ющихъ и҆ ѡ҆скверни́ша ю҆̀ въ блꙋже́нїи є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆скверни́сѧ въ ни́хъ, и҆ ѿстꙋпѝ дꙋша̀ є҆ѧ̀ ѿ ни́хъ:

¹⁷

І прийшли до неї сини Вавилона на любовне ложе, й осквернили її блудодійством своїм, і вона осквернила себе ними; і відвернулася від них душа її.

¹⁸

и҆ ѿкры̀ блꙋже́нїе своѐ и҆ ѿкры̀ срамотꙋ̀ свою̀. И҆ ѿстꙋпѝ дш҃а̀ моѧ̀ ѿ неѧ̀, ꙗ҆́коже ѿстꙋпѝ дш҃а̀ моѧ̀ ѿ сестры̀ є҆ѧ̀.

¹⁸

Коли ж вона явно віддалася блудодіянням своїм і відкрила наготу свою, тоді і від неї відвернулася душа Моя, як відвернулася душа Моя від сестри її.

¹⁹

И҆ оу҆мно́жила є҆сѝ блꙋже́нїе твоѐ, є҆́же помѧнꙋ́ти дни̑ ю҆́ности твоеѧ̀, въ нѧ́же блꙋди́ла є҆сѝ во є҆гѵ́птѣ,

¹⁹

І вона множила блудодіяння свої, згадуючи дні молодости своєї, коли блудила у землі Єгипетській;

²⁰

и҆ возлегла̀ є҆сѝ на халдє́и, и҆́хже плѡ́ти бы́ша а҆́ки плѡ́ти ѡ҆́сли, и҆ ꙗ҆́кѡ лѡ́на кѡ́нскаѧ лѡ́на и҆́хъ,

²⁰

і приліпилася до коханців своїх, у яких плоть — плоть осляча, і похіть, як у жеребців.

²¹

и҆ посѣти́ла є҆сѝ беззако́нїе ю҆́ности твоеѧ̀, ꙗ҆̀же твори́ла є҆сѝ во є҆гѵ́птѣ во вита́лищи твое́мъ, и҆дѣ́же сосцы̀ ю҆́ности твоеѧ̀ спадо́ста.

²¹

Так ти згадала розпусту молодости твоєї, коли єгиптяни стискали соски твої заради дівочих грудей твоїх.

²²

Тогѡ̀ ра́ди, ѻ҆олїво̀, сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ воздви́гнꙋ похотникѝ твоѧ̑ на тѧ̀, ѿ ни́хже ѿстꙋпѝ дꙋша̀ твоѧ̀, и҆ наведꙋ̀ и҆̀хъ на тѧ̀ ѡ҆́крестъ,

²²

Тому, Оголиво, так говорить Господь Бог: ось, Я підбурю проти тебе коханців твоїх, від яких відвернулася душа твоя, і приведу їх проти тебе з усіх боків:

²³

сынѡ́въ вавѷлѡ́нскихъ и҆ всѣ́хъ халде́євъ, факꙋ́да и҆ сꙋ́да и҆ кꙋ́да, и҆ всѧ̑ сы́ны а҆ссѷрі̑йски съ ни́ми, ю҆́ношы и҆збра̑нны, старѣ̑йшины и҆ воевѡ́ды, всѧ̑ трїста́ты и҆ нарѡ́читыѧ, ко́нники на ко́нехъ всѝ.

²³

синів Вавилона і всіх халдеїв, з Пехода, із Шоа і Коа, і з ними всіх синів Ассура, красивих юнаків, областеначальників і градоправителів, сановних та іменитих, усіх майстерних наїзників.

²⁴

И҆ прїи́дꙋтъ на тѧ̀ всѝ ѿ сѣ́вера, колєсни́цы и҆ коле́са со мно́гимъ наро́домъ, щиты̀ и҆ сꙋ̑лицы и҆ шле́мы, и҆ поста́вѧтъ стражбꙋ̀ ѡ҆́крестъ тебє̀, и҆ да́мъ пред̾ лице́мъ и҆́хъ сꙋ́дъ, и҆ ѿмстѧ́тъ тѝ въ сꙋдѣ́хъ свои́хъ:

²⁴

І прийдуть на тебе зі зброєю, з конями і колісницями і з безліччю народу, й обступлять тебе навколо у латах, зі щитами й у шоломах, і віддам їм тебе на суд, і будуть судити тебе своїм судом.

²⁵

и҆ да́мъ рве́нїе моѐ въ тебѣ̀, и҆ сотворѧ́тъ съ тобо́ю гнѣ́въ ꙗ҆́рости моеѧ̀, но́здри твоѧ̑ и҆ оу҆́шы твоѝ ѡ҆брѣ́жꙋтъ, и҆ ѡ҆ста́вшихъ твои́хъ мече́мъ и҆зсѣкꙋ́тъ: ті́и сынѡ́въ твои́хъ и҆ дще́рей твои́хъ во́змꙋтъ, и҆ ѡ҆ста́вшихъ твои́хъ потреби́тъ ѻ҆́гнь:

²⁵

І оберну ревність Мою проти тебе, і вчинять з тобою люто: відріжуть у тебе ніс і вуха, а інше твоє від меча упаде; візьмуть синів твоїх і дочок твоїх, а інше твоє вогнем буде пожерте;

²⁶

и҆ совлекꙋ́тъ съ тебє̀ ри̑зы твоѧ̑ и҆ во́змꙋтъ сосꙋ́ды хвалы̀ твоеѧ̀.

²⁶

і знімуть з тебе одяг твій, візьмуть убрання твоє.

²⁷

И҆ ѿвращꙋ̀ нечє́стїѧ твоѧ̑ ѿ тебє̀ и҆ блꙋ́дъ тво́й ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ: и҆ не воздви́гнеши ѻ҆че́съ твои́хъ на ни́хъ и҆ є҆гѵ́пта не помѧне́ши ктомꙋ̀.

²⁷

І покладу кінець розпусті твоїй і блуду твоєму, принесеному із землі Єгипетської, і не будеш звертати на них очей твоїх, і про Єгипет уже не згадаєш.

²⁸

Поне́же сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ предаю́ тѧ въ рꙋ́цѣ, и҆́хже ненави́диши, ѿ ни́хже ѿстꙋпѝ дꙋша̀ твоѧ̀:

²⁸

Бо так говорить Господь Бог: ось, Я віддаю тебе до рук тих, кого ти зненавиділа, до рук тих, від кого відвернулася душа твоя.

²⁹

и҆ сотворѧ́тъ въ тебѣ̀ въ не́нависти, и҆ во́змꙋтъ всѧ̑ трꙋды̀ твоѧ̑ и҆ дѣла̀ твоѧ̑, и҆ бꙋ́деши нага̀ и҆ посра́млена, и҆ ѿкры́етсѧ стꙋ́дъ блꙋда̀ твоегѡ̀ и҆ нече́стїе твоѐ.

²⁹

І вчинять з тобою жорстоко, і візьмуть у тебе все, набуте працею, і залишать тебе нагою і непокритою, і відкрита буде соромітна нагота твоя, і розпуста твоя, і блудодійство твоє.

³⁰

И҆ блꙋже́нїе твоѐ сотворѝ сїѧ̑ тебѣ̀, є҆гда̀ блꙋди́ла є҆сѝ в̾слѣ́дъ ꙗ҆зы́кѡвъ и҆ ѡ҆сквернѧ́ласѧ въ кꙋмі́рѣхъ и҆́хъ:

³⁰

Це буде зроблено з тобою за блудодійство твоє з народами, ідолами яких ти осквернила себе.

³¹

въ пꙋтѝ сестры̀ твоеѧ̀ ходи́ла є҆сѝ, и҆ да́мъ ча́шꙋ є҆ѧ̀ въ рꙋ́цѣ твоѝ.

³¹

Ти ходила дорогою сестри твоєї; за те і дам у руку тобі чашу її.

³²

Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: ча́шꙋ сестры̀ твоеѧ̀ и҆спїе́ши глꙋбо́кꙋю и҆ широ́кꙋю, и҆ бꙋ́детъ на смѣ́хъ и҆ подражне́нїе, и҆з̾ѻби́лнꙋю ко соверше́нїю пїѧ́нства,

³²

Так говорить Господь Бог: ти будеш пити чашу сестри твоєї, глибоку і широку, і будеш піддана осміянню і ганьбі, за величезної місткости її.

³³

и҆ разслабле́нїѧ напо́лнишисѧ: ча́ша же потребле́нїѧ и҆ погꙋбле́нїѧ ча́ша сестры̀ твоеѧ̀ самарі́и:

³³

Сп’янінням і гіркотою будеш сповнена: чаша жаху і спустошення — чаша сестри твоєї, Самарії!

³⁴

и҆ и҆спїе́ши ю҆̀ и҆ и҆стощи́ши, и҆ чре́пъ є҆ѧ̀ ꙗ҆дꙋ́щи потреби́ши, и҆ сѡсца̀ твоѧ̑ ѿто́ргнеши: и҆ пра́здники и҆ новомⷭ҇чїѧ твоѧ̑ ѿвращꙋ̀: поне́же а҆́зъ гл҃ахъ, речѐ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь.

³⁴

І вип’єш її, і осушиш, і черепки її оближеш, і груди твої пошматуєш: бо Я сказав це, — говорить Господь Бог.

³⁵

Сегѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же забы́ла мѧ̀ є҆сѝ и҆ ѿве́ргла менѐ наза́дъ тѣ́ла твоегѡ̀, и҆ ты̀ возмѝ нече́стїе твоѐ и҆ блꙋ́дъ тво́й.

³⁵

Тому так говорить Господь Бог: оскільки ти забула Мене і відвернулася від Мене, то і терпи за беззаконня твоє і за блудодійство твоє.

³⁶

И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, не бꙋ́деши ли сꙋди́ти ѻ҆олѣ̀ и҆ ѻ҆олївѣ̀, и҆ возвѣсти́ши ли и҆́ма беззакѡ́нїѧ є҆ю̀;

³⁶

І сказав мені Господь: сину людський! чи хочеш судити Оголу й Оголиву? вислови їм мерзоти їх;

³⁷

ꙗ҆́кѡ любодѣ́йствовастѣ, и҆ кро́вь въ рꙋка́хъ є҆ю̀, и҆ въ кꙋмі́рѣхъ є҆ю̀ прелюбодѣ́йствовастѣ, и҆ ча̑да своѧ̑, ꙗ҆̀же роди́стѣ мнѣ̀, провожда́стѣ и҆̀мъ сквозѣ̀ ѻ҆́гнь.

³⁷

бо вони перелюбствували, і кров на руках їх, і з ідолами своїми перелюбствували, і синів своїх, яких народили Мені, через вогонь проводили в їжу їм.

³⁸

Да́же и҆ сїѧ̑ сотвори́стѣ мѝ, ѡ҆сквернѧ́стѣ ст҃а̑ѧ моѧ̑ въ то́й де́нь, и҆ сꙋббѡ̑ты моѧ̑ ѡ҆сквернѧ́стѣ:

³⁸

Ще ось що вони робили Мені: оскверняли святилище Моє у той самий день, і порушували суботи Мої;

³⁹

и҆ внегда̀ закала́стѣ ча̑да своѧ̑ кꙋмі́рѡмъ свои̑мъ, и҆ вхожда́стѣ во ст҃а̑ѧ моѧ̑ въ то́й де́нь, є҆́же скверни́ти ѧ҆̀: и҆ сѐ, та́кѡ творѧ́стѣ средѣ̀ до́мꙋ моегѡ̀:

³⁹

тому що, коли вони заколювали дітей своїх для ідолів своїх, у той самий день приходили у святилище Моє, щоб оскверняти його: ось як чинили вони у домі Моєму!

⁴⁰

и҆ посыла́стѣ ко мꙋжє́мъ грѧдꙋ́щымъ и҆здале́ча, къ ни̑мже послѡ́въ посыла́стѣ. И҆ є҆гда̀ приходи́ти и҆̀мъ, а҆́бїе оу҆мыва́ласѧ є҆сѝ и҆ оу҆тварѧ́ла є҆сѝ ѻ҆́чи твоѝ и҆ оу҆краша́ласѧ оу҆́тварїю,

⁴⁰

Крім цього, посилали за людьми, які приходили здалеку; до них відправляли послів, і ось, вони приходили, і ти для них умивалася, підмальовувала очі твої і прикрашалася убраннями,

⁴¹

и҆ сѣдѣ́ла є҆сѝ на ѻ҆дрѣ̀ по́стланѣ, и҆ трапе́за оу҆кра́шенна пред̾ лице́мъ є҆ѧ̀, и҆ ѳѷмїа́мъ мо́й и҆ є҆ле́й мо́й предлага́ла пред̾ ни́ми, и҆ веселѧ́хꙋсѧ въ ни́хъ:

⁴¹

і сідали на чудове ложе, перед яким приготований був стіл і на якому пропонувала ти запашні куріння Мої і єлей Мій.

⁴²

и҆ гла́сомъ сли́чнымъ возглаша́хꙋ, и҆ ко мꙋжє́мъ ѿ мно́жества человѣ́ча приходѧ́щымъ ѿ пꙋсты́ни, и҆ даѧ́хꙋ пє́рстни на рꙋ́ки и҆́хъ и҆ вѣне́цъ хвалы̀ на главы̑ и҆́хъ.

⁴²

І лунав голос народу, який радів у неї, і до людей з натовпу народного вводилися п’яниці з пустелі; і вони покладали на руки їхні зап’ястя і на голови їхні красиві вінки.

⁴³

И҆ реко́хъ: не въ си́хъ ли прелюбодѣ́йствꙋютъ; и҆ дѣла̀ блꙋдни́цы, и҆ сама̀ соблꙋдѝ.

⁴³

Тоді сказав Я про підтоптану в перелюбстві: тепер закінчаться блудодіяння її разом з нею.

⁴⁴

И҆ вхожда́хꙋ къ не́й: ꙗ҆́коже вла́зѧтъ къ женѣ̀ блꙋдни́цѣ, та́кѡ вла́зѧхꙋ ко ѻ҆олѣ̀ и҆ ко ѻ҆олївѣ̀, жена́мъ беззако́нницамъ, є҆́же сотвори́ти беззако́нїе.

⁴⁴

Але приходили до неї, як приходять до жінки блудниці, так приходили до Оголи й Оголиви, до розпусних жінок.

⁴⁵

Мꙋ́жїе же пра́веднїи, ті́и и҆ ѿмстѧ́тъ и҆́ма ѿмще́нїемъ любодѣ́йницъ и҆ ѿмще́нїемъ пролива́ющихъ кро́вь, ꙗ҆́кѡ любодѣ̑йцы сꙋ́ть, и҆ кро́вь въ рꙋка́хъ и҆́хъ.

⁴⁵

Але мужі праведні будуть судити їх; вони будуть судити їх судом перелюбниць і судом тих, що проливають кров, тому що вони перелюбниці, й у них кров на руках.

⁴⁶

Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: приведѝ на ни́хъ наро́ды и҆ да́ждь на ни́хъ мѧте́жъ и҆ разграбле́нїе,

⁴⁶

Бо так сказав Господь Бог: скликати на них зібрання і віддати їх на озлоблення і грабунок.

⁴⁷

и҆ ве́ржи ка́менїе на ни́хъ, ка́менїе наро́дѡвъ, и҆ да и҆збодꙋ́тъ и҆̀хъ мечьмѝ свои́ми: сы́ны и҆́хъ и҆ дщє́ри и҆́хъ и҆збїю́тъ и҆ до́мы и҆́хъ ѻ҆гне́мъ сожгꙋ́тъ:

⁴⁷

І зібрання поб’є їх камінням, і порубає їх мечами своїми, й уб’є синів їх і дочок їх, і доми їх спалить вогнем.

⁴⁸

и҆ ѿвращꙋ̀ нече́стїе ѿ землѝ, и҆ нака́жꙋтсѧ всѧ̑ жєны̀ и҆ не сотворѧ́тъ по нече́стїємъ и҆́хъ:

⁴⁸

Так покладу кінець розпусті на цій землі, й усі жінки приймуть урок, і не будуть робити соромітних діл подібно до вас;

⁴⁹

и҆ да́стсѧ нече́стїе ва́ше на вы̀: и҆ (всѧ̑) грѣхѝ кꙋмі̑ръ ва́шихъ прїи́мете и҆ оу҆разꙋмѣ́ете, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь.

⁴⁹

і покладуть на вас вашу розпусту, і понесете покарання за гріхи з ідолами вашими, і пізнаєте, що Я Господь Бог.