Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И҆ бы́сть на мнѣ̀ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ, и҆ и҆зведе́ мѧ въ д©ѣ гдⷭ҇ни и҆ поста́ви мѧ̀ средѣ̀ по́лѧ: се́ же бѧ́ше по́лно косте́й человѣ́ческихъ:
1
Була на мені рука Господа, і Господь вивів мене духом і поставив мене серед поля, і воно було повне кісток,
2
и҆ ѡ҆бведе́ мѧ ѡ҆́крестъ и҆́хъ ѡ҆́колѡ, и҆ сѐ, мнѡ́ги ѕѣлѡ̀ на лицы̀ по́лѧ, и҆ сѐ, сꙋ̑хи ѕѣлѡ̀.
2
і обвів мене навколо біля них, і ось дуже багато їх на поверхні поля, і ось вони дуже сухі.
3
И҆ речѐ ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, ѡ҆живꙋ́тъ ли кѡ́сти сїѧ̑; И҆ реко́хъ: гдⷭ҇и бж҃е, ты̀ вѣ́си сїѧ̑.
3
І сказав мені: сину людський! чи оживуть кістки ці? Я сказав: Господи Боже! Ти знаєш це.
4
И҆ речѐ ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, прорцы̀ на кѡ́сти сїѧ̑ и҆ рече́ши и҆̀мъ: кѡ́сти сꙋхі̑ѧ, слы́шите сло́во гдⷭ҇не:
4
І сказав мені: проречи пророцтво на кістки ці і скажи їм: «кістки сухі! слухайте слово Господнє!»
5
сѐ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь косте́мъ си̑мъ: сѐ, а҆́зъ введꙋ̀ въ ва́съ дꙋ́хъ живо́тенъ
5
Так говорить Господь Бог кісткам цим: ось, Я введу дух у вас, і оживете.
6
и҆ да́мъ на ва́съ жи̑лы, и҆ возведꙋ̀ на ва́съ пло́ть и҆ прострꙋ̀ по ва́мъ ко́жꙋ, и҆ да́мъ дх҃ъ мо́й въ ва́съ, и҆ ѡ҆живетѐ и҆ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь.
6
І обкладу вас жилами, і вирощу на вас плоть, і покрию вас шкірою, і введу у вас дух, і оживете, і пізнаєте, що Я Господь.
7
И҆ прореко́хъ, ꙗ҆́коже заповѣ́да мѝ гдⷭ҇ь. И҆ бы́сть гла́съ внегда̀ мѝ прⷪ҇ро́чествовати, и҆ сѐ, трꙋ́съ, и҆ совокꙋплѧ́хꙋсѧ кѡ́сти, ко́сть къ ко́сти, ка́ѧждо ко соста́вꙋ своемꙋ̀.
7
Я вирік пророцтво, як повелено було мені; і коли я пророкував, зчинився шум, і ось рух, і стали зближатися кістки, кістка з кісткою своєю.
8
И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, бы́ша и҆̀мъ жи̑лы, и҆ пло́ть растѧ́ше, и҆ восхожда́ше (и҆ протѧже́сѧ) и҆̀мъ ко́жа верхꙋ̀, дꙋ́ха же не бѧ́ше въ ни́хъ.
8
І бачив я: і ось, жили були на них, і плоть виросла, і шкіра покрила їх зверху, а духу не було у них.
9
И҆ речѐ ко мнѣ̀: прорцы̀ ѡ҆ дꙋ́сѣ, прорцы̀, сы́не человѣ́чь, и҆ рцы̀ дꙋ́хови: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: ѿ четы́рехъ вѣ́трѡвъ прїидѝ, дꙋ́ше, и҆ вдꙋ́ни на мє́ртвыѧ сїѧ̑, и҆ да ѡ҆живꙋ́тъ.
9
Тоді сказав Він мені: проречи пророцтво духу, проречи пророцтво, сину людський, і скажи духу: так говорить Господь Бог: від чотирьох вітрів прийди, ду́ше, і дихни на цих убитих, і вони оживуть.
10
И҆ прореко́хъ, ꙗ҆́коже повелѣ̀ мѝ, и҆ вни́де въ нѧ̀ дꙋ́хъ жи́зни, и҆ ѡ҆жи́ша и҆ ста́ша на нога́хъ свои́хъ, собо́ръ мно́гъ ѕѣлѡ̀.
10
І я вирік пророцтво, як Він повелів мені, і ввійшов у них дух, і вони ожили, і стали на ноги свої — дуже, дуже велике полчище.
11
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀ гл҃ѧ: сы́не человѣ́чь, сїѧ̑ кѡ́сти ве́сь до́мъ і҆и҃левъ є҆́сть, ті́и бо глаго́лютъ: сꙋ̑хи бы́ша кѡ́сти на́шѧ, поги́бе наде́жда на́ша, оу҆бїе́ни бы́хомъ.
11
І сказав Він мені: сину людський! кістки ці — весь дім Ізраїлів. Ось, вони говорять: «зсохли кістки наші, і загинула надія наша, ми відірвані від кореня».
12
Тогѡ̀ ра́ди прорцы̀ (сы́не человѣ́чь) и҆ рцы̀ къ ни̑мъ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ ѿве́рзꙋ гро́бы ва́шѧ и҆ и҆зведꙋ̀ ва́съ ѿ грѡ́бъ ва́шихъ, лю́дїе моѝ, и҆ введꙋ̀ вы̀ въ зе́млю і҆и҃левꙋ:
12
Тому виречи пророцтво і скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я відкрию гроби ваші і виведу вас, народ Мій, з гробів ваших і введу вас у землю Ізраїлеву.
13
и҆ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь, внегда̀ ѿве́рсти мѝ гро́бы ва́шѧ, є҆́же возвести́ ми ва́съ ѿ гробѡ́въ ва́шихъ, лю́дїе моѝ: и҆ да́мъ дх҃ъ мо́й въ ва́съ, и҆ жи́ви бꙋ́дете,
13
І пізнаєте, що Я Господь, коли відкрию гроби ваші і виведу вас, народ Мій, із гробів ваших,
14
и҆ поста́влю вы̀ на землѝ ва́шей, и҆ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь: гл҃ахъ и҆ сотворю̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь.
14
і вкладу у вас дух Мій, і оживете, і поміщу вас на землі вашій, і пізнаєте, що Я, Господь, сказав це — і зробив, — говорить Господь.
15
И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ:
15
І було до мене слово Господнє:
16
сы́не человѣ́чь, возмѝ себѣ̀ же́злъ є҆ди́нъ и҆ напишѝ на не́мъ і҆ꙋ́дꙋ и҆ сы́ны і҆и҃лєвы прилежа́щыѧ къ немꙋ̀: и҆ же́злъ вторы́й возмѝ себѣ̀ и҆ напишѝ на не́мъ і҆ѡ́сифа, же́злъ є҆фре́мовъ, и҆ всѧ̑ сы́ны і҆и҃лєвы приложи́вшыѧсѧ къ немꙋ̀:
16
ти ж, сину людський, візьми собі один жезл і напиши на ньому: «Іуді й синам Ізраїлевим, союзним з ним»; і ще візьми жезл і напиши на ньому: «Йосифу»: це жезл Єфрема і всього дому Ізраїлевого, союзного з ним.
17
и҆ совокꙋпѝ ѧ҆̀ дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ себѣ̀ въ же́злъ є҆ди́нъ, є҆́же свѧза́ти ѧ҆̀, и҆ бꙋ́дꙋтъ (вкꙋ́пѣ) въ рꙋцѣ̀ твое́й:
17
І склади їх у себе один з одним в один жезл, щоб вони у руці твоїй були одне.
18
и҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ рекꙋ́тъ къ тебѣ̀ сы́нове люді́й твои́хъ, вопроша́юще: не возвѣсти́ши ли на́мъ ты̀, что̀ сꙋ́ть сїѧ̑ тебѣ̀;
18
І коли запитають у тебе сини народу твого: «чи не поясниш нам, що це у тебе?»,
19
и҆ рече́ши къ ни̑мъ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ поимꙋ̀ пле́мѧ і҆ѡ́сифово, є҆́же є҆́сть въ рꙋцѣ̀ є҆фре́мовѣ, и҆ племена̀ і҆и҃лєва прилежа̑щаѧ къ немꙋ̀, и҆ да́мъ ѧ҆̀ въ пле́мѧ і҆ꙋ́дино, и҆ бꙋ́дꙋтъ въ же́злъ є҆ди́нъ въ рꙋцѣ̀ і҆ꙋ́динѣ.
19
тоді скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я візьму жезл Йосифів, який у руці Єфрема і союзних з ним колін Ізраїлевих, і прикладу їх до нього, до жезла Іуди, і зроблю їх одним жезлом, і будуть одне у руці Моїй.
20
И҆ бꙋ́дꙋтъ жезлѝ, на ни́хже писа́ти бꙋ́деши, въ рꙋцѣ̀ твое́й пред̾ ѻ҆чи́ма и҆́хъ,
20
Коли ж обидва жезли, на яких ти напишеш, будуть у руці твоїй перед очима їх,
21
и҆ рече́ши къ ни̑мъ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ пое́млю ве́сь до́мъ і҆и҃левъ ѿ среды̀ ꙗ҆зы́кѡвъ, а҆́може внидо́ша, и҆ соберꙋ̀ ѧ҆̀ ѿ всѣ́хъ сꙋ́щихъ ѡ҆́крестъ и҆́хъ и҆ введꙋ̀ и҆̀хъ въ зе́млю і҆и҃левꙋ,
21
то скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я візьму синів Ізраїлевих із середовища народів, між якими вони знаходяться, і зберу їх звідусюди і приведу їх у землю їхню.
22
и҆ да́мъ ѧ҆̀ во ꙗ҆зы́къ на землѝ мое́й и҆ въ гора́хъ і҆и҃левыхъ: и҆ кнѧ́зь є҆ди́нъ бꙋ́детъ во всѣ́хъ си́хъ царе́мъ, и҆ не бꙋ́дꙋтъ ктомꙋ̀ въ два̀ ꙗ҆зы̑ка, ни раздѣлѧ́тсѧ ктомꙋ̀ на два̀ ца̑рства,
22
На цій землі, на горах Ізраїля Я зроблю їх одним народом, і один Цар буде царем у всіх них, і не будуть більше двома народами, і вже не будуть надалі розділятися на два царства.
23
да не ѡ҆сквернѧ́ютсѧ ктомꙋ̀ въ кꙋмі́рѣхъ свои́хъ и҆ въ ме́рзостехъ свои́хъ и҆ во всѣ́хъ нече́стїихъ свои́хъ: и҆ и҆зба́влю ѧ҆̀ ѿ всѣ́хъ беззако́нїй и҆́хъ, и҆́миже согрѣши́ша, и҆ ѡ҆чи́щꙋ ѧ҆̀, и҆ бꙋ́дꙋтъ мѝ въ лю́ди, и҆ а҆́зъ бꙋ́дꙋ и҆̀мъ въ бг҃а.
23
І не будуть вже осквернювати себе ідолами своїми і мерзотами своїми і всякими пороками своїми, і звільню їх з усіх місць проживання їх, де вони грішили, і очищу їх, і будуть Моїм народом, і Я буду їхнім Богом.
24
И҆ ра́бъ мо́й даві́дъ кнѧ́зь средѣ̀ и҆́хъ и҆ па́стырь є҆ди́нъ бꙋ́детъ всѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ въ за́повѣдехъ мои́хъ ходи́ти бꙋ́дꙋтъ и҆ сꙋды̀ моѧ̑ сохранѧ́тъ и҆ сотворѧ́тъ ѧ҆̀,
24
А раб Мій Давид буде Царем над ними і Пастирем усіх їх, і вони будуть ходити за заповідями Моїми, і устави Мої будуть дотримувати і виконувати їх.
25
и҆ вселѧ́тсѧ на землѝ свое́й, ю҆́же да́хъ рабꙋ̀ моемꙋ̀ і҆а́кѡвꙋ, на не́йже жи́ша та́мѡ ѻ҆тцы̀ и҆́хъ, и҆ вселѧ́тсѧ на не́й ті́и и҆ сы́нове и҆́хъ и҆ сы́нове сынѡ́въ и҆́хъ да́же до вѣ́ка: и҆ даві́дъ ра́бъ мо́й кнѧ́зь и҆́хъ бꙋ́детъ во вѣ́къ.
25
І будуть жити на землі, яку Я дав рабу Моєму Якову, на якій жили батьки їхні; там будуть жити вони і діти їхні, і діти дітей їхніх повіки; і раб Мій Давид буде князем у них вічно.
26
И҆ оу҆твержꙋ̀ и҆̀мъ завѣ́тъ ми́ренъ, и҆ завѣ́тъ вѣ́ченъ бꙋ́детъ съ ни́ми, и҆ оу҆кореню̀ ѧ҆̀ и҆ оу҆мно́жꙋ,
26
І укладу з ними завіт миру, завіт вічний буде з ними. І влаштую їх, і розмножу їх, і поставлю серед них святилище Моє навіки.
27
и҆ да́мъ ѡ҆сщ҃е́нїе моѐ посредѣ̀ и҆́хъ во вѣ́къ, и҆ бꙋ́детъ вселе́нїе моѐ въ ни́хъ, и҆ бꙋ́дꙋ и҆̀мъ бг҃ъ, а҆ ѻ҆нѝ бꙋ́дꙋтъ мѝ лю́дїе:
27
І буде у них оселя Моя, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом.
28
и҆ оу҆вѣ́дѧтъ ꙗ҆зы́цы, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь ѡ҆сщ҃а́ѧй ѧ҆̀, внегда̀ бꙋ́дꙋтъ ст҃а̑ѧ моѧ̑ средѣ̀ и҆́хъ во вѣ́къ.
28
І пізнають народи, що Я Господь, Який освячує Ізраїля, коли святилище Моє буде серед них повіки.