¹

Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ: врата̀, ꙗ҆̀же во дворѣ̀ внꙋ́треннемъ зрѧ̑щаѧ на восто́къ, да бꙋ́дꙋтъ затворє́на на ше́сть дні́й дѣ́лныхъ: въ де́нь же сꙋббѡ́тный да ѿверза́ютсѧ, и҆ въ де́нь новомⷭ҇чїѧ да ѿве́рзꙋтсѧ.

¹

Так говорить Господь Бог: ворота внутрішнього двору, повернені лицем на схід, повинні бути замкнені протягом шести робочих днів, а у суботній день вони повинні бути відчинені й у день новомісяччя повинні бути відчинені.

²

И҆ вни́детъ старѣ́йшина по пꙋтѝ є҆ла́ма [притво́ра] вра́тъ внѣ́шнихъ и҆ да ста́нетъ оу҆ преддве́рїѧ вра́тъ, и҆ да сотворѧ́тъ жерцы̀ всесожжє́нїѧ є҆гѡ̀ и҆ ꙗ҆̀же спасе́нїѧ є҆гѡ̀:

²

Князь піде через зовнішній притвор воріт і стане біля одвірка цих воріт; і священики звершать його всепалення і його подячну жертву; і він біля порога воріт вклониться Господу, і вийде, а ворота залишаються незамкненими до вечора.

³

и҆ да покло́нитсѧ оу҆ преддве́рїѧ вра́тъ и҆ и҆зы́детъ, врата́ же да не заключа́тсѧ до ве́чера, и҆ да покланѧ́ютсѧ лю́дїе землѝ оу҆ преддве́рїѧ вра́тъ тѣ́хъ въ сꙋббѡ̑ты и҆ въ новомⷭ҇чїѧ пред̾ гдⷭ҇емъ.

³

І народ землі буде поклонятися перед Господом, при вході у ворота, у суботи і новомісяччя.

⁴

И҆ всесожжє́нїѧ да принесе́тъ старѣ́йшина въ де́нь сꙋббѡ́тный гдⷭ҇еви, ше́сть а҆́гнцєвъ непоро́чныхъ и҆ ѻ҆вна̀ непоро́чна,

⁴

Всепалення, яке князь принесе Господу в суботній день, повинно бути із шести агнців без вад та із барана без вад;

⁵

и҆ манаꙋ̀ [да́ръ], ѡ҆прѣсно́къ ѻ҆внꙋ̀, и҆ а҆́гнцємъ же́ртвꙋ, да́ръ рꙋкѝ своеѧ̀, и҆ є҆ле́а і҆́нъ ѡ҆прѣсно́кꙋ.

⁵

хлібного приношення ефа на барана, а на агнців хлібного приношення, скільки рука його подасть, а єлею гин на ефу.

⁶

И҆ въ де́нь новомⷭ҇чїѧ теле́цъ ѿ ста́да непоро́ченъ и҆ ше́сть а҆́гнцєвъ и҆ ѻ҆ве́нъ непоро́ченъ да бꙋ́детъ,

⁶

В день новомісяччя будуть принесені ним зі стада волів телець без вад, також шість агнців і баран без вад.

⁷

и҆ ѡ҆прѣсно́къ телцꙋ̀ и҆ ѡ҆прѣсно́къ ѻ҆внꙋ̀ да бꙋ́детъ манаа̀, и҆ а҆́гнцємъ, ꙗ҆́коже пости́гнетъ рꙋка̀ є҆гѡ̀, и҆ ма́сла і҆́нъ ѡ҆прѣсно́кꙋ.

⁷

Хлібного приношення він принесе ефу на тельця та ефу на барана, а на агнців, скільки рука його подасть, і єлею гин на ефу.

⁸

И҆ є҆гда̀ вхо́дитъ старѣ́йшина, по пꙋтѝ є҆ла́ма вра́тъ да вни́детъ и҆ по пꙋтѝ вра́тъ да и҆зы́детъ.

⁸

І коли буде приходити князь, то повинен входити через притвор воріт і тим самим шляхом виходити.

⁹

И҆ є҆гда̀ вхо́дѧтъ лю́дїе землѝ пред̾ гдⷭ҇а въ пра́здники, входѧ́щїи по пꙋтѝ вра́тъ зрѧ́щихъ на сѣ́веръ поклони́тисѧ, да и҆схо́дѧтъ по пꙋтѝ вра́тъ ꙗ҆̀же на ю҆́гъ: и҆ и҆̀же вхо́дѧтъ по пꙋтѝ вра́тъ ꙗ҆̀же на ю҆́гъ, да и҆схо́дѧтъ по пꙋтѝ вра́тъ ꙗ҆̀же на сѣ́веръ, да не возвраща́ютсѧ во врата̀, и҆́миже внидо́ша, но прѧ́мѡ и҆̀мъ да и҆зы́дꙋтъ.

⁹

А коли народ землі буде приходити перед лице Господа у свята, то той, хто входить північними воротами для поклоніння, повинен виходити воротами південними, а той, хто входить південними воротами, повинен виходити воротами північними; він не повинен виходити тими самими воротами, якими увійшов, а повинен виходити протилежними.

¹⁰

И҆ старѣ́йшина посредѣ̀ и҆́хъ, є҆гда̀ ті́и вхо́дѧтъ, да вни́детъ съ ни́ми, и҆ є҆гда̀ и҆схо́дѧтъ, да и҆зы́детъ.

¹⁰

І князь повинен знаходитися серед них; коли вони входять, входить і він; і коли вони виходять, виходить і він.

¹¹

И҆ въ пра́здники и҆ въ торжєства̀ да бꙋ́детъ манаа̀ ѡ҆прѣсно́къ телцꙋ̀ и҆ ѡ҆прѣсно́къ ѻ҆внꙋ̀, и҆ а҆́гнцємъ, ꙗ҆́коже пости́гнетъ рꙋка̀ є҆гѡ̀, и҆ є҆ле́а і҆́нъ ѡ҆прѣсно́кꙋ.

¹¹

І у свята і в урочисті дні хлібного приношення від нього повинно бути по ефі на тельця і по ефі на барана, а на агнців, скільки подасть рука його, і єлею по гину на ефу.

¹²

А҆́ще же сотвори́тъ старѣ́йшина и҆сповѣ́данїе, всесожже́нїе спасе́нїѧ гдⷭ҇еви, и҆ ѿвори́тъ себѣ̀ врата̀ зрѧ̑щаѧ на восто́къ и҆ сотвори́тъ всесожже́нїе своѐ и҆ ꙗ҆̀же спасе́нїѧ своегѡ̀, ꙗ҆́коже є҆́сть ѡ҆бы́чай твори́ти въ де́нь сꙋббѡ́тный: и҆ да и҆зы́детъ и҆ затвори́тъ двє́ри по и҆схожде́нїи свое́мъ:

¹²

А якщо князь, з ревности своєї, захоче принести всепалення або подячну жертву Господу, то повинні відчинити йому ворота, повернені на схід, і він звершить своє всепалення і свою подячну жертву так само, як звершив у суботній день, і після цього він вийде, і після виходу його ворота замкнуться.

¹³

а҆́гнца же є҆динолѣ́тнаго непоро́чна да сотвори́тъ во всесожже́нїе на всѧ́къ де́нь гдⷭ҇еви, заꙋ́тра да сотвори́тъ є҆го̀.

¹³

Щодня принось Господу у всепалення однолітнього агнця без вад; щоранку принось його.

¹⁴

И҆ манаа̀ [приноше́нїе] да сотвори́тъ над̾ ни́мъ заꙋ́тра заꙋ́тра, шестꙋ́ю ча́сть мѣ́ры, и҆ є҆ле́а тре́тїю ча́сть і҆́на, є҆́же смѣси́ти семїда́лъ манаа̀ гдⷭ҇еви, за́повѣдь вѣ́чнаѧ прⷭ҇нѡ.

¹⁴

А хлібного приношення додавай до нього щоранку шосту частину ефи і єлею третю частину гина, щоб розчинити борошно; така вічна постанова про хлібне приношення Господу, назавжди.

¹⁵

Да сотворитѐ а҆́гнца, и҆ манаа̀, и҆ ма́сло древѧ́но да сотворитѐ заꙋ́тра всесожже́нїе прⷭ҇нѡ.

¹⁵

Нехай приносять у всепалення агнця і хлібне приношення і єлей щоранку постійно.

¹⁶

Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ: а҆́ще да́стъ старѣ́йшина даѧ́нїе є҆ди́номꙋ ѿ сынѡ́въ свои́хъ ѿ наслѣ́дїѧ своегѡ̀, сїѐ сынѡ́мъ є҆гѡ̀ да бꙋ́детъ: ѡ҆держа́нїе и҆́хъ сїѐ въ наслѣ́дїе.

¹⁶

Так говорить Господь Бог: якщо князь дає кому із синів своїх подарунок, то це має піти у спадщину і його синам; це володіння їхнє має бути спадкоємним.

¹⁷

А҆́ще же да́стъ даѧ́нїе є҆ди́номꙋ ѿ ра̑бъ свои́хъ, да бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ до лѣ́та ѿпꙋще́нїѧ, и҆ да возда́стъ старѣ́йшинѣ: ѻ҆ба́че наслѣ́дїе сынѡ́въ є҆гѡ̀ и҆̀мъ да бꙋ́детъ.

¹⁷

Якщо ж він дасть зі спадщини своєї кому-небудь із рабів своїх подарунок, те це буде належати йому тільки до року звільнення, і тоді повернеться до князя. Тільки до синів його має переходити спадщина його.

¹⁸

И҆ да не взе́млетъ старѣ́йшина ѿ наслѣ́дїѧ люді́й є҆́же наси́лити и҆̀мъ, ѿ ѡ҆держа́нїѧ своегѡ̀ да́стъ наслѣ́дїе сынѡ́мъ свои̑мъ: ꙗ҆́кѡ да не расточа́тсѧ лю́дїе моѝ кі́йждо ѿ ѡ҆держа́нїѧ своегѡ̀.

¹⁸

Але князь не може брати зі спадкоємної ділянки народу, витісняючи їх із володіння їхнього; тільки зі свого володіння він може наділяти дітям своїм, щоб ніхто з народу Мого не був вигнаний зі свого володіння.

¹⁹

И҆ введе́ мѧ во вхо́дъ вра́тъ, ꙗ҆̀же къ ю҆́гꙋ, въ прегра́дꙋ ст҃ы́хъ жерцє́въ, зрѧ́щꙋю на сѣ́веръ: и҆ сѐ, та́мѡ мѣ́сто ѿлꙋче́но.

¹⁹

І привів він мене тим ходом, який збоку воріт, до священних кімнат для священиків, повернених на північ, і ось там одне місце на краю на захід.

²⁰

И҆ речѐ ко мнѣ̀: сїѐ мѣ́сто є҆́сть, и҆дѣ́же варѧ́тъ жерцы̀, ꙗ҆̀же за невѣ́дѣнїе и҆ ꙗ҆̀же за грѣхѝ, и҆ та́мѡ да пекꙋ́тъ манаꙋ̀ весьма̀, є҆́же не и҆зноси́ти во дво́ръ внѣ́шнїй ѡ҆свѧща́ти лю́ди.

²⁰

І сказав мені: «це — місце, де священики повинні варити жертву за злочин і жертву за гріх, де повинні пекти хлібне приношення, не виносячи його на зовнішній двір, для освячення народу».

²¹

И҆ и҆зведе́ мѧ во дво́ръ внѣ́шнїй и҆ ѡ҆бведе́ мѧ на четы́ри ча̑сти двора̀: и҆ сѐ, дво́ръ по оу҆́гламъ двора̀.

²¹

І вивів мене на зовнішній двір, і провів мене по чотирьох кутах двору, і ось, у кожнім куті двору ще двір.

²²

По оу҆́глꙋ дво́ръ, на четы́рехъ оу҆́глѣхъ двора̀, дво́ръ ма́лый въ долготꙋ̀ лакте́й четы́редесѧть, а҆ въ широтꙋ̀ лакте́й три́десѧть, мѣ́ра є҆ди́на четы́ремъ.

²²

У всіх чотирьох кутах двору були покриті двори у сорок ліктів довжини і тридцять ширини, однієї міри в усіх чотирьох кутах.

²³

И҆ прегра̑ды ѡ҆́крестъ въ ни́хъ, ѡ҆́крестъ четы́ремъ: и҆ пова̑рни оу҆стро́єныѧ под̾ прегра́дами ѡ҆́крестъ.

²³

І навколо усіх їх чотирьох — стіни, а біля стін зроблені вогнища навколо.

²⁴

И҆ речѐ ко мнѣ̀: сі́и до́мове поварѡ́въ, и҆дѣ́же варѧ́тъ слꙋжа́щїи хра́мꙋ заколє́нїѧ людска̑ѧ.

²⁴

І сказав мені: «ось куховарні, у яких служителі храму варять жертви народні».