¹

Ты́ же, сы́не человѣ́чь, возмѝ себѣ̀ ме́чь ѻ҆́стръ па́че бри́твы стригꙋ́щагѡ, притѧжѝ є҆го̀ себѣ̀ и҆ возложѝ є҆го̀ на главꙋ̀ твою̀ и҆ на брадꙋ̀ твою̀: и҆ возмѝ превѣ́съ вѣсѡ́въ, и҆ размѣ́риши ѧ҆̀.

¹

А ти, сину людський, візьми собі гострий ніж, бритву цирульників візьми собі, і води нею по голові твоїй і по бороді твоїй, і візьми собі терези, і розділи волосся на частини.

²

Четве́ртꙋю ча́сть да сожже́ши на ѻ҆гнѝ средѣ̀ гра́да по и҆сполне́нїю дні́й затворе́нїѧ:

²

Третину спали вогнем посередині міста, коли сповняться дні облоги; третину візьми і порубай ножем на околицях його; і третину розвій по вітру; а Я оголю меч слідом за ними.

³

и҆ да во́змеши четве́ртꙋю ча́сть и҆ сожже́ши ю҆̀ средѣ̀ гра́да, четве́ртꙋю же ча́сть содроби́ши мече́мъ ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀, и҆ четве́ртꙋю ча́сть разсы́плеши вѣ́тромъ: и҆ ме́чь и҆звлекꙋ̀ в̾слѣ́дъ и҆́хъ.

³

І візьми з цього невелику кількість, і зав’яжи їх у себе у поли.

⁴

И҆ во́змеши ѿтꙋ́дꙋ ма́лѡ и҆́хъ число́мъ и҆ ввѧ́жеши ѧ҆̀ во ѻ҆де́ждꙋ твою̀: и҆ ѿ тѣ́хже во́змеши є҆щѐ и҆ вве́ржеши ѧ҆̀ средѣ̀ ѻ҆гнѧ̀ и҆ сожже́ши ѧ҆̀ на ѻ҆гнѝ: и҆ ѿ тогѡ̀ и҆зы́детъ ѻ҆́гнь на ве́сь до́мъ і҆и҃левъ. И҆ рече́ши всемꙋ̀ до́мꙋ і҆и҃левꙋ:

⁴

Але й із цього ще візьми, і кинь у вогонь, і спали це у вогні. Звідти вийде вогонь на весь дім Ізраїлів.

⁵

сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: се́й і҆ерⷭ҇ли́мъ, посредѣ̀ ꙗ҆зы́кѡвъ положи́хъ є҆го̀, и҆ страны̑, ꙗ҆̀же ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀.

⁵

Так говорить Господь Бог: це Єрусалим! Я поставив його серед народів, і навколо нього — зе́млі.

⁶

И҆ рече́ши: и҆змѣнѝ ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ во беззако́нїе па́че ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆ зако́ны моѧ̑ па́че стра́нъ, ꙗ҆̀же ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀: поне́же ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ ѿри́нꙋша и҆ по зако́нѡмъ мои̑мъ не ходи́ша въ ни́хъ.

⁶

А він учинив проти постанов Моїх нечестивіше за язичників, і проти уставів Моїх — гірше, ніж зе́млі навколо нього; бо вони відкинули постанови Мої і за уставами Моїми не чинять.

⁷

Сегѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же вина̀ ва́ша па́че ꙗ҆зы̑къ, и҆̀же ѡ҆́крестъ ва́съ, и҆ не ходи́сте въ зако́нѣхъ мои́хъ и҆ ѡ҆правда́нїй мои́хъ не сотвори́сте, но и҆ по сꙋдѡ́мъ ꙗ҆зы́чєскимъ, ꙗ҆̀же ѡ҆́крестъ ва́съ, не сотвори́сте:

⁷

Тому так говорить Господь Бог: за те, що ви примножили беззаконня ваші більше, ніж язичники, які навколо вас, за уставами Моїми не чините і постанов Моїх не виконуєте, і навіть не чините і за постановами язичників, які навколо вас, —

⁸

сегѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ на тѧ̀, и҆ сотворю̀ средѣ̀ тебє̀ сꙋ́дъ пред̾ ꙗ҆зы̑ки,

⁸

тому так говорить Господь Бог: ось і Я проти тебе, Я Сам, і вчиню проти тебе суд, перед очима язичників.

⁹

и҆ сотворю̀ средѣ̀ тебє̀, и҆́хже не сотвори́хъ и҆ и҆́хже не сотворю̀ подо́бныхъ и҆̀мъ ктомꙋ̀, по всѣ̑мъ ме́рзостемъ твои̑мъ.

⁹

І зроблю над тобою те, чого Я ніколи не робив і до чого подібного надалі не буду робити, за всі твої мерзоти.

¹⁰

Сегѡ̀ ра́ди ѻ҆тцы̀ снѣдѧ́тъ ча̑дъ средѣ̀ тебє̀, и҆ ча̑да снѣдѧ́тъ ѻ҆тцє́въ: и҆ сотворю̀ въ тебѣ̀ сꙋды̀, и҆ разсѣ́ю всѧ̑ ѡ҆ста̑вшаѧ ѿ тебє̀ по всемꙋ̀ вѣ́трꙋ.

¹⁰

За те батьки будуть їсти синів серед тебе, і сини будуть їсти батьків своїх; і вчиню над тобою суд, і весь залишок твій розвію по усіх вітрах.

¹¹

Сегѡ̀ ра́ди живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, вои́стиннꙋ поне́же ст҃а̑ѧ моѧ̑ ѡ҆скверни́лъ є҆сѝ всѣ́ми ме́рзостьми твои́ми, и҆ а҆́зъ ѿри́нꙋ тѧ̀, и҆ не пощади́тъ ѻ҆́ко моѐ, и҆ а҆́зъ не поми́лꙋю тѧ̀.

¹¹

Тому, — живу Я, — говорить Господь Бог, — за те, що ти осквернив святилище Моє всіма мерзотами твоїми і всіма гидотами твоїми, Я принижу тебе, і не пошкодує око Моє, і Я не помилую тебе.

¹²

Че́тверть тебє̀ сме́ртїю потреби́тсѧ, и҆ че́тверть тебє̀ гла́домъ сконча́етсѧ средѣ̀ тебє̀, че́тверть же тебє̀ паде́тъ мече́мъ ѡ҆́крестъ тебє̀, че́тверть же тебє̀ разсы́плю по всемꙋ̀ вѣ́трꙋ, и҆ ме́чь и҆звлекꙋ̀ в̾слѣ́дъ и҆́хъ.

¹²

Третина у тебе помре від моровиці і загине від голоду серед тебе; третина впаде від меча на околицях твоїх; а третину розвію по усіх вітрах, і оголю меч слідом за ними.

¹³

И҆ сконча́етсѧ ꙗ҆́рость моѧ̀ и҆ гнѣ́въ мо́й на ни́хъ, и҆ оу҆тѣ́шꙋсѧ, и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ во рве́нїи мое́мъ, внегда̀ сконча́ти мѝ гнѣ́въ мо́й на ни́хъ.

¹³

І звершиться гнів Мій, і вгамую лють Мою над ними, і задовольнюся; і пізнають, що Я, Господь, говорив у ревності Моїй, коли звершиться над ними лють Моя.

¹⁴

И҆ положꙋ́ тѧ въ пꙋсты́ню и҆ во оу҆кори́знꙋ ꙗ҆зы́кѡмъ сꙋ́щымъ ѡ҆́крестъ тебє̀ и҆ пред̾ всѧ́кимъ проходѧ́щимъ.

¹⁴

І зроблю тебе пустелею і наругою серед народів, які навколо тебе, перед очима кожного, хто проходить.

¹⁵

И҆ бꙋ́деши во стена́нїе и҆ оу҆́жасъ, наказа́нїемъ и҆ па́гꙋбою во ꙗ҆зы́цѣхъ, и҆̀же ѡ҆́крестъ тебє̀, є҆гда̀ сотворю̀ въ тебѣ̀ сꙋды̀ во гнѣ́въ и҆ въ ꙗ҆́рость и҆ во ѿмще́нїе ꙗ҆́рости моеѧ̀: а҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ:

¹⁵

І будеш посміянням і наругою, прикладом і жахом у народів, які навколо тебе, коли Я вчиню над тобою суд у гніві й люті, і у лютих карах; — Я, Господь, прорік це; —

¹⁶

и҆ є҆гда̀ послю̀ стрѣ́лы гла́да на нѧ̀, и҆ бꙋ́дꙋтъ во сконча́нїе, и҆ послю̀ растли́ти вы̀, и҆ гла́дъ соберꙋ̀ на вы̀, и҆ сотрꙋ̀ оу҆твержде́нїе хлѣ́ба твоегѡ̀,

¹⁶

і коли пошлю на них люті стріли голоду, які будуть губити, коли пошлю їх на загибель вашу, і посилю голод між вами, і знищу хлібну опору у вас,

¹⁷

и҆ и҆спꙋщꙋ̀ на тѧ̀ гла́дъ и҆ ѕвѣ̑ри лю̑ты, и҆ оу҆мꙋ́чꙋ тѧ̀, сме́рть же и҆ кро́вь про́йдꙋтъ сквозѣ̀ тѧ̀, и҆ ме́чь наведꙋ̀ на тѧ̀ ѡ҆́крестъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ.

¹⁷

і пошлю на вас голод і лютих звірів, і будете ви бездітними; і виразка і кров пройде по тобі, і меч наведу на тебе; Я, Господь, вирік це.