Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
У перший рік Кира, царя Перського, на сповнення слова Господнього з уст Єремії, збудив Господь дух Кира, царя Перського, і він повелів оголосити по всьому царству своєму, усно і письмово:
2
сїѧ̑ глаго́летъ кѵ́ръ ца́рь пе́рсскїй: всѧ̑ ца̑рства зємна́ѧ дадѐ мнѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ нбⷭ҇ный, и҆ то́й повелѣ̀ ми, да сози́ждꙋ є҆мꙋ̀ до́мъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆́же во і҆ꙋде́и:
2
так говорить Кир, цар Перський: усі царства землі дав мені Господь Бог небесний, і Він повелів мені побудувати Йому дім в Єрусалимі, що в Юдеї.
3
кто̀ въ ва́съ ѿ всѣ́хъ люді́й є҆гѡ̀; и҆ бꙋ́детъ бг҃ъ є҆гѡ̀ съ ни́мъ, и҆ да взы́детъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆́же во і҆ꙋде́и, и҆ да сози́ждетъ до́мъ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ, то́й є҆́сть бг҃ъ, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ:
3
Хто є з вас, із усього народу Його, — нехай буде Бог його з ним, — і нехай він іде в Єрусалим, що в Юдеї, і будує дім Господа Бога Ізраїлевого, Того Бога, Який в Єрусалимі.
А всі, хто залишився в усіх місцях, де б той не жив, нехай допоможуть йому жителі місця того сріблом і золотом та іншим майном, і худобою, з добровільним даруванням для дому Божого, що в Єрусалимі.
І піднялися глави поколінь Іудиних і Веніамінових, і священики і левити, кожен, у кому збудив Бог дух його, щоб іти будувати дім Господній, що в Єрусалимі.
всіх сосудів, золотих і срібних, п’ять тисяч чотириста. Все це взяв із собою Шешбацар, при вирушенні переселенців з Вавилона в Єрусалим.
Глава́ в҃
1
Сі́и же сꙋ́ть сы́нове страны̀, и҆̀же взыдо́ша ѿ плѣ́на преселе́нїѧ, и҆̀хже преселѝ навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй въ вавѷлѡ́нъ: и҆ возврати́шасѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ і҆ꙋде́ю кі́йждо мꙋ́жъ во гра́дъ сво́й.
1
Ось сини країни з полонених переселення, яких Навуходоносор, цар Вавилонський, відвів у Вавилон, які повернулися в Єрусалим і Юдею, кожен у своє місто, —
ті, що прийшли з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Сараієм, Реєлаєм, Мардохеєм, Билшаном, Мисфаром, Бигваєм, Рехумом, Вааном. Кількість людей народу Ізраїлевого:
І встав Ісус, син Іоседеків, і брати його священики, і Зоровавель, син Салафиїлів, і брати його, і спорудили вони жертовник Богові Ізраїлевому, щоб підносити на ньому всепалення, як написано в законі Мойсея, чоловіка Божого.
3
И҆ оу҆гото́ваша ѻ҆лта́рь на ѡ҆снова́нїи є҆гѡ̀, поне́же стра́хъ бѣ̀ на ни́хъ ѿ люді́й земны́хъ, и҆ вознесо́ша на то́мъ всесожже́нїе гдⷭ҇еви оу҆́трѡ и҆ въ ве́черъ:
3
І поставили жертовник на основі його, тому що вони були в страху від іноземних народів; і стали возносити на ньому всепалення Господу, всепалення ранкові і вечірні.
4
и҆ сотвори́ша пра́здникъ кꙋ́щей, ꙗ҆́коже пи́сано, и҆ всесожжє́нїѧ на всѧ́къ де́нь число́мъ по повелѣ́нїю, дѣ́ло днѐ въ де́нь сво́й:
4
І звершили свято кущів, як написано, із щоденним всепаленням у визначеній кількості, за уставом кожного дня.
І після того звершували всепалення постійне, і в новомісяччя, і в усі свята, присвячені Господу, і добровільне приношення Господу від усякого, хто мав ревність.
6
Ѿ пе́рвагѡ днѐ мцⷭ҇а седма́гѡ нача́ша возноси́ти всесожжє́нїѧ гдⷭ҇еви, до́мъ же гдⷭ҇ень не бѣ̀ є҆щѐ ѡ҆снова́нъ.
6
З першого ж дня сьомого місяця почали возносити всепалення Господу. А храму Господньому ще не була покладена основа.
І стали видавати срібло каменотесам і теслярам, і їжу і питво й олію сидонянам і тирянам, щоб вони доставляли кедровий ліс з Ливану морем в Яфу, з дозволу їм Кира, царя Перського.
На другий рік після приходу свого до дому Божого в Єрусалим, у другий місяць Зоровавель, син Салафиїлів, і Ісус, син Іоседеків, та інші брати їхні, священики і левити, й усі, хто прийшов з полону в Єрусалим, поклали початок і поставили левитів від двадцяти років і вище для нагляду за роботами дому Господнього.
І стали Ісус, сини його і брати його, Кадмиїл і сини його, сини Іуди, як одна людина, для нагляду за виконавцями робіт у домі Божому, а також і сини Хенадада, сини їхні і брати їхні левити.
10
И҆ ѡ҆снова̀ша созида́юще до́мъ гдⷭ҇ень: и҆ ста́ша свѧще́нницы во оу҆краше́нїи свое́мъ со трꙋба́ми, и҆ леѵі́ти сы́нове а҆са́фѡвы, въ кѷмва́лѣхъ да хва́лѧтъ гдⷭ҇а, по оу҆ста́вꙋ даві́да царѧ̀ і҆и҃лева:
10
Коли будівельники поклали підвалини храму Господнього, тоді поставили священиків в одязі їхньому з трубами і левитів, синів Асафових, з кимвалами, щоб славити Господа за уставом Давида, царя Ізраїлевого.
І почали вони поперемінно співати: «хваліте» і: «славте Господа», «бо — благий, бо повіки милість Його до Ізраїля». І весь народ викликував голосно, славлячи Господа за те, що покладено основу дому Господнього.
Втім, багато хто зі священиків і левитів і глав поколінь, старі, які бачили попередній храм, під час заснування цього храму перед очима їхніми, плакали голосно, але багато хто і викликували з радости гучномовно.
і прийшли вони до Зоровавеля і до глав поколінь, і сказали їм: будемо і ми будувати з вами, тому що ми, як і ви, прибігаємо до Бога вашого, і Йому приносимо жертви від днів Асардана, царя Сирійського, який перевів нас сюди.
І сказали їм Зоровавель і Ісус та інші глави поколінь ізраїльських: не будувати вам разом з нами дім нашому Богу; ми одні будемо будувати дім Господу, Богу Ізраїлевому, як повелів нам цар Кир, цар Перський.
І став народ землі тієї ослаблювати руки народу юдейського і перешкоджати йому в будівлі;
5
и҆ наима́хꙋ на ни́хъ совѣ́тникѡвъ, да разорѧ́тъ совѣ́тъ и҆́хъ, во всѧ̑ дни̑ кѵ́ра царѧ̀ пе́рсскагѡ и҆ да́же до ца́рства да́рїа царѧ̀ пе́рсскагѡ.
5
і підкуповували проти них радників, щоб зруйнувати намір їхній, в усі дні Кира, царя Перського, і до царювання Дарія, царя Перського.
6
Въ ца́рство же а҆ссꙋи́ра, (и҆́же є҆́сть а҆ртаѯе́рѯъ,) въ нача́лѣ ца́рства є҆гѡ̀, написа́ша сви́токъ на живꙋ́щихъ во і҆ꙋде́и и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ.
6
А в царювання Ахашвероша, на початку царювання його, написали звинувачення на жителів Юдеї та Єрусалима.
7
И҆ во дни̑ а҆рѳасаѳа́на написа̀ въ ми́рѣ мїѳрїда́тъ и҆ тавеи́лъ со про́чими сослꙋжи́тєли ко а҆ртаѯе́рѯꙋ царю̀ пе́рсскомꙋ: написа̀ писмоно́сецъ писа́нїе сѵ́рскимъ ѧ҆зы́комъ и҆ претолко́вано.
7
І в дні Артаксеркса писали Бишлам, Мифредат, Табеєл та інші товариші їхні до Артаксеркса, царя Перського. Лист же написаний був літерами сирійськими і сирійською мовою.
8
Реꙋ́мъ валтаа́мъ и҆ самѱа̀ книго́чїй написа́ста посла́нїе є҆ди́но на і҆ерⷭ҇ли́мъ ко а҆ртаѯе́рѯꙋ царю̀:
8
Рехум радник і Шимшай писар писали один лист проти Єрусалима до царя Артаксеркса такий:
Нехай буде відомо цареві, що юдеї, які вийшли від тебе, прийшли до нас в Єрусалим, будують це бунтівне і негідне місто, і стіни роблять, і основи їх уже відновили.
Нехай буде ж відомо цареві, що коли це місто буде побудоване і стіни відновлені, то ні данини, ні податку, ні мита не будуть давати, і царській скарбниці буде зроблений збиток.
нехай пошукають у пам’ятній книзі батьків твоїх, — і знайдеш у книзі пам’ятній, і дізнаєшся, що місто це — місто заколотне і шкідливе для царів і областей, і що відпадіння бували в ньому здавна, за що місто це і спустошене.
Як тільки цей лист царя Артаксеркса був прочитаний перед Рехумом і Шимшаєм писарем і товаришами їхніми, вони негайно пішли в Єрусалим до юдеїв, і сильною озброєною рукою припинили роботу їхню.
24
Тогда̀ преста̀ дѣ́ло до́мꙋ бж҃їѧ, є҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ не творѧ́шесѧ да́же до лѣ́та втора́гѡ ца́рства да́рїа царѧ̀ пе́рсскагѡ.
24
Тоді зупинилася робота при домі Божому, який в Єрусалимі, і зупинка ця тривала до другого року царювання Дарія, царя Перського.
Глава́ є҃
1
Прⷪ҇ро́чествова же а҆гге́й прⷪ҇ро́къ и҆ заха́рїа сы́нъ а҆́ддѡвъ прорица́нїе ко і҆ꙋде́ѡмъ, и҆̀же бѧ́хꙋ во і҆ꙋде́и и҆ і҆ерⷭ҇ли́мѣ, во и҆́мѧ бг҃а і҆и҃лева на ни́хъ.
1
Але пророк Аггей і пророк Захарія, син Адди, говорили юдеям, які в Юдеї та Єрусалимі, пророчі слова в ім’я Бога Ізраїлевого.
У той час прийшов до них Фафнай, зарічний областеначальник, і Шефар-Бознай і товариші їхні, і так сказали їм: хто дав вам дозвіл будувати дім цей і доробляти стіни ці?
Але око Бога їхнього було над старійшинами юдейськими, і ті не забороняли їм, доки справу не відправили до Дарія, і доки не прийшло рішення у цій справі.
В донесенні, яке вони послали до нього, ось що написано: Дарієві царю — всякий мир!
8
вѣ́домо да бꙋ́детъ царю̀, ꙗ҆́кѡ ходи́хомъ во і҆ꙋде́йскꙋю странꙋ̀ къ до́мꙋ бг҃а вели́кагѡ, и҆ то́й созида́етсѧ ка́менїемъ и҆збра́ннымъ, и҆ древа̀ ста́вѧтсѧ въ стѣна́хъ, дѣ́ло же то̀ со тща́нїемъ стро́итсѧ и҆ благопоспѣша́етсѧ въ рꙋка́хъ и҆́хъ:
8
Нехай буде відомо цареві, що ми ходили в Юдейську область, до дому Бога великого; і будується він з великих каменів, і дерево вкладається в стіни; і робота ця виконується швидко і з успіхом йде в руках їхніх.
І вони відповіли нам такими словами: ми раби Бога неба і землі і будуємо дім, який був побудований за багато років раніше цього, — і великий цар у Ізраїля будував його і довершив його.
Коли ж батьки наші прогнівили Бога небесного, Він віддав їх у руку Навуходоносора, царя Вавилонського, халдеянина; і дім цей він зруйнував, і народ переселив у Вавилон.
13
но въ лѣ́то пе́рвое кѵ́ра царѧ̀, кѵ́ръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй поста́ви повелѣ́нїе, да до́мъ бж҃їй се́й сози́ждетсѧ,
13
Але в перший рік Кира, царя Вавилонського, цар Кир дав дозвіл побудувати цей дім Божий;
та й сосуди дому Божого, золоті і срібні, які Навуходоносор виніс із храму Єрусалимського і відніс у храм Вавилонський, — виніс Кир цар із храму Вавилонського; і віддав їх на ім’я Шешбацару, якого він призначив областеначальником,
Тоді Шешбацар той прийшов, поклав основи дому Божого в Єрусалимі; і з тих пір до цього часу він будується, і ще не закінчений.
17
и҆ нн҃ѣ а҆́ще (ви́дитсѧ) царю̀ бла́го, да посмотри́тъ въ домꙋ̀ сокро́вища царѧ̀ вавѷлѡ́нскагѡ, да оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ ѿ царѧ̀ кѵ́ра бы́сть повелѣ́нїе созида́ти до́мъ бж҃їй се́й, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ оу҆вѣ́давъ ѡ҆ се́мъ ца́рь да по́слетъ къ на́мъ.
17
Отже, якщо царю благоугодно, нехай пошукають у домі царських скарбів, там у Вавилоні, чи дійсно царем Киром дано дозвіл будувати цей дім Божий в Єрусалимі, і царську волю про це нехай надішлють до нас.
в перший рік царя Кира, цар Кир дав повеління про дім Божий в Єрусалимі: нехай будується дім на тому місці, де приносять жертви, і нехай будуть покладені міцні основи для нього; висота його в шістдесят ліктів, ширина його в шістдесят ліктів;
4
и҆ стѣ́ны ка́мєнныѧ твє́рдыѧ трѝ, и҆ стѣна̀ древѧ́наѧ є҆ди́на, и҆ждиве́нїе же ѿ до́мꙋ царе́ва да да́стсѧ:
4
рядів з каменів великих три, і ряд з дерева один; витрати ж нехай видаються з царського дому.
5
и҆ сосꙋ́ди до́мꙋ бж҃їѧ златі́и и҆ сре́брѧнїи, и҆̀хже навꙋходоно́соръ взѧ̀ ѿ до́мꙋ, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ пренесѐ и҆̀хъ въ вавѷлѡ́нъ, да ѿдадꙋ́тсѧ и҆ внесꙋ́тсѧ въ до́мъ, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, на мѣ́сто, и҆дѣ́же и҆ поста́влени бѧ́хꙋ въ домꙋ̀ бж҃їи:
5
Та й сосуди дому Божого, золоті і срібні, які Навуходоносор виніс із храму Єрусалимського і відніс у Вавилон, нехай повернуться і підуть у храм Єрусалимський, кожен на своє місце, і будуть розміщені в домі Божому.
6
нн҃ѣ оу҆̀бо дади́те, кнѧ́зїе сꙋ́щїи за рѣко́ю, саѳарвꙋзана́й и҆ сослꙋжи́телїе и҆́хъ а҆фарсахе́є, и҆̀же за рѣко́ю, дале́че ѿиди́те ѿтꙋ́дꙋ:
6
Отже, Фафнай, зарічний областеначальник, і Шефар-Бознай, з товаришами вашими афарсахеями, які за рікою, — відійдіть звідти.
7
нн҃ѣ ѡ҆ста́вите дѣ́ло до́мꙋ бж҃їѧ: кнѧ́зїе і҆ꙋде́йстїи и҆ старѣ̑йшины и҆́хъ до́мъ бж҃їй то́й да созида́ютъ на мѣ́стѣ свое́мъ:
7
Не зупиняйте роботи при цьому домі Божому; нехай юдейський областеначальник і юдейські старійшини будують цей дім Божий на місці його.
8
и҆ ѿ менє̀ повелѣ́но бы́сть, да не когда̀ что̀ сотвори́те проти́вно старѣ́йшинамъ жидѡ́вскимъ въ созида́нїи до́мꙋ бж҃їѧ ѻ҆́нагѡ: и҆ ѿ и҆мѣ́нїй ца́рскихъ да́ней сꙋ́щихъ за рѣко́ю прилѣ́жнѡ на и҆ждиве́нїе да дае́тсѧ мꙋжє́мъ тѣ̑мъ, є҆́же бы не преста́ло дѣ́ло то̀:
8
І від мене дається повеління про те, чим ви повинні сприяти старійшинам тим юдейським у побудові того дому Божого, і саме: з майна царського — із зарічної податі — негайно беріть і давайте тим людям, щоб робота не зупинялася;
9
и҆ є҆́же а҆́ще ѡ҆скꙋдѣ́етъ, и҆ телцы̀ и҆ ѻ҆вны̀ и҆ а҆́гнцы, во всесожжє́нїѧ бг҃ꙋ нбⷭ҇номꙋ, пшени́ца, со́ль, вїно̀, є҆ле́й, по словесѝ свѧще́нникѡвъ, и҆̀же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, да дае́тсѧ и҆̀мъ по всѧ̑ дни̑, є҆́же а҆́ще воспро́сѧтъ,
9
і скільки потрібно — чи тельців, чи баранів і агнців, на всепалення Богу небесному, також пшениці, соли, вина й олії, як скажуть священики єрусалимські, нехай буде видано їм кожного дня без затримки,
10
да бꙋ́дꙋтъ приносѧ́щїи благоꙋха̑нїѧ бг҃ꙋ нбⷭ҇номꙋ и҆ да мо́лѧтсѧ ѡ҆ жи́зни царѧ̀ и҆ сынѡ́въ є҆гѡ̀:
10
щоб вони приносили жертву приємну Богу небесному і молилися за життя царя і синів його.
Мною ж дається повеління, що коли яка людина змінить це рішення, то буде вийнята колода з дому її, і буде піднята вона і прицвяхована до неї, а дім її за те буде перетворений на руїни.
І Бог, Якого ім’я там живе, нехай скине всякого царя і народ, який простяг би руку свою, щоб змінити це на шкоду цьому дому Божому в Єрусалимі. Я, Дарій, дав це повеління; нехай буде воно в точності виконане».
Тоді Фафнай, зарічний областеначальник, Шефар-Бознай і товариші їхні, — як повелів цар Дарій, так у точності і зробили.
14
Старѣ̑йшины же і҆ꙋде́йстїи созида́хꙋ и҆ леѵі́ти по прⷪ҇ро́чествꙋ а҆гге́а прⷪ҇ро́ка и҆ заха́рїи сы́на а҆́ддѡва. И҆ созда́ша и҆ соверши́ша по повелѣ́нїю бг҃а і҆и҃лева и҆ по повелѣ́нїю кѵ́ра и҆ да́рїа и҆ а҆ртаѯе́рѯа царе́й пе́рсскихъ,
14
І старійшини юдейські будували і процвітали, за пророцтвом Аггея пророка і Захарії, сина Адди. І побудували і закінчили, з волі Бога Ізраїлевого і з волі Кира і Дарія й Артаксеркса, царів перських.
І завершили сини Ізраїлеві, священики і левити та інші, які повернулися з полону, освячення цього дому Божого з радістю.
17
и҆ принесо́ша на ѡ҆бновле́нїе до́мꙋ бж҃їѧ телцє́въ сто̀, ѻ҆внѡ́въ двѣ́сти, а҆́гнцєвъ четы́реста, козлѡ́въ ѿ ко́зъ за грѣхѝ всегѡ̀ і҆и҃лѧ двана́десѧть, по числꙋ̀ колѣ́нъ і҆и҃левыхъ:
17
І принесли при освяченні цього дому Божого: сто волів, двісті баранів, чотириста агнців і дванадцять козлів у жертву за гріх за весь Ізраїль, за числом колін Ізраїлевих.
тому що очистилися священики і левити, — усі вони, як один, були чисті; і закололи агнців пасхальних для всіх, хто повернувся з полону, для братів своїх священиків і для себе.
І їли сини Ізраїлеві, які повернулися з переселення, і всі, що відокремилися до них від нечистоти народів землі, щоб прибігати до Господа Бога Ізраїлевого.
І святкували свято опрісноків сім днів у радості, тому що обрадував їх Господь і навернув до них серце царя Ассирійського, щоб підкріплювати руки їхні при будівництві дому Господа Бога Ізраїлевого.
Глава́ з҃
1
По си́хъ же словесѣ́хъ, въ ца́рство а҆ртаѯе́рѯа царѧ̀ пе́рсскагѡ, взы́де є҆́здра сы́нъ саре́а, сы́на а҆зарі́ева, сы́на хелкі́ева,
1
Після цих подій, у царювання Артаксеркса, царя Перського, Ездра, син Сераї, син Азарії, син Хелкії,
цей Ездра вийшов з Вавилона. Він був книжник, який знався на законі Мойсеєвому, який дав Господь Бог Ізраїлів. І дав йому цар усе за бажанням його, тому що рука Господа Бога його була над ним.
Бо в перший день першого місяця був початок виходу з Вавилона, і в перший день п’ятого місяця він прийшов у Єрусалим, тому що благодійна рука Бога його була над ним,
10
є҆́здра бо оу҆гото́ва се́рдце своѐ, да взы́щетъ зако́на (гдⷭ҇нѧ) и҆ да тво́ритъ и҆ оу҆чи́тъ во і҆и҃ли повелѣ́нїємъ и҆ сꙋдба́мъ.
10
тому що Ездра построїв серце своє на те, щоб вивчати закон Господній і виконувати його, і навчати в Ізраїлі закону і правди.
і все срібло і золото, яке ти збереш по всій області Вавилонській, разом з добровільними дарами від народу і священиків, які пожертвують вони для дому Бога свого, що в Єрусалимі;
тому негайно купи на ці гроші волів, баранів, агнців і хлібні приношення до них і узливання для них, і принеси їх на жертовник дому Бога вашого в Єрусалимі.
І від мене, царя Артаксеркса, дається повеління всім хранителям скарбів, що за рікою: все, чого вимагатиме у вас Ездра священик, учитель закону Бога небесного, негайно давайте:
22
сребра̀ да́же до ста̀ тала̑нтъ, и҆ пшени́цы да́же до ста̀ мѣ́ръ, и҆ вїна̀ да́же до ста̀ бо́чекъ, и҆ є҆ле́а да́же до ста̀ чва́нѡвъ, а҆ со́ли без̾ записа́нїѧ:
22
срібла до ста талантів, і пшениці до ста ко́рів, і вина до ста ба́тів, і до ста ж батів олії, а соли без означення кількости.
23
всѐ, є҆́же є҆́сть по во́ли бг҃а нбⷭ҇нагѡ, да бꙋ́детъ въ домꙋ̀ бг҃а нбⷭ҇нагѡ: вонми́те, да не кто̀ простре́тъ рꙋ́кꙋ на до́мъ бг҃а нбⷭ҇нагѡ, да не когда̀ бꙋ́детъ гнѣ́въ на ца́рство царе́во и҆ сынѡ́въ є҆гѡ̀:
23
Все, що повелено Богом небесним, повинно виконуватися старанно для дому Бога небесного; [дивіться, щоб хто не простяг руки на дім Бога небесного,] щоб не було гніву Його на царство, царя і синів його.
І даємо вам знати, щоб ні на кого зі священиків або левитів, співців, воротарів, нефинеїв і службовців при цьому домі Божому, не накладали ні данини, ні податку, ні мита.
25
ты́ же, є҆́здра, по премⷣрости бг҃а твоегѡ̀, ꙗ҆́же въ рꙋцѣ̀ твое́й, поста́ви кни́жники и҆ сꙋдїи̑, да сꙋ́дѧтъ всѧ̑ лю́ди, и҆̀же сꙋ́ть за рѣко́ю, всѣ̑мъ зна́ющымъ зако́нъ бг҃а твоегѡ̀, и҆ не вѣ́дающемꙋ вѣ́дати сотвори́те:
25
Ти ж, Ездро, за премудрістю Бога твого, яка в руці твоїй, постав правителів і суддів, щоб вони судили весь народ за рікою, — усіх, хто знає закони Бога твого, а хто не знає, тих учіть.
26
и҆ всѧ́къ, и҆́же не сотвори́тъ зако́на бг҃а твоегѡ̀ и҆ зако́на царе́ва оу҆се́рднѡ, сꙋ́дъ да бꙋ́детъ сотворе́нъ на него̀, а҆́ще въ сме́рть, и҆лѝ въ наказа́нїе, и҆лѝ во ѡ҆тщетѣ́нїе живота̀, и҆лѝ въ темни́цꙋ.
26
Хто ж не буде виконувати закон Бога твого і закон царя, над тим негайно нехай чинять суд, чи на смерть, чи на вигнання, чи на грошову пеню, або на ув’язнення у в’язницю.
27
Блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ, и҆́же дадѐ си́це въ се́рдце царе́во, да просла́витъ до́мъ гдⷭ҇ень, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ,
27
Благословенний Господь, Бог батьків наших, Який вклав у серце царя — прикрасити дім Господній, який у Єрусалимі,
і схилив на мене милість царя і радників його, і всіх могутніх князів царя! І я підбадьорився, тому що рука Господа Бога мого була наді мною, і зібрав я глав Ізраїля, щоб вони пішли зі мною.
І послав я покликати Єлиєзера, Ариела, Шемаію, та Елнафана, й Іарива, й Елнафана, і Нафана, і Захарію, і Мешуллама — головних, й Іоярива і Елнафана — вчених;
17
и҆ и҆зведо́хъ и҆̀хъ ко а҆да́ю нача́лникꙋ на мѣ́стѣ ка́сфїа и҆ вложи́хъ во оу҆ста̀ и҆́хъ словеса̀ глаго́лати ко а҆да́ю и҆ бра́тїи є҆гѡ̀ а҆ѳїні́мѡмъ на мѣ́стѣ ка́сфїи, привестѝ на́мъ пою́щихъ въ до́мъ бг҃а на́шегѡ.
17
і дав їм доручення до Іддо, головного в місцевості Касиф’є, і вклав їм у вуста, що говорити до Іддо і братів його, нефинеїв у місцевості Касиф’є, щоб вони привели до нас служителів для дому Бога нашого.
І привели вони до нас, тому що благодійна рука Бога нашого була над нами, чоловіка розумного із синів Махлія, сина Левіїного, сина Ізраїлевого, саме Шеревію, і синів його і братів його, вісімнадцять чоловік;
І проголосив я там піст біля ріки Агави, щоб смиритися нам перед лицем Бога нашого, просити в Нього благополучної дороги для себе і для дітей наших і для всього майна нашого,
22
оу҆стыдѣ́хсѧ бо и҆спроси́ти ѿ царѧ̀ си́лы и҆ кѡ́нникъ защи́тити на́съ ѿ врага̀ на пꙋтѝ, поне́же рѣ́хомъ царю̀ глаго́люще: рꙋка̀ бг҃а на́шегѡ є҆́сть на всѣ́хъ и҆́щꙋщихъ є҆го̀ во благо́е и҆ крѣ́пость є҆гѡ̀, ꙗ҆́рость же є҆гѡ̀ на всѣ́хъ ѡ҆ставлѧ́ющихъ є҆го̀.
22
оскільки мені соромно було просити в царя військо і вершників для охорони нашої від ворога на дорозі, бо ми, говорячи з царем, сказали: рука Бога нашого для всіх, що прибігають до Нього, є благодійна, а на всіх, хто залишає Його, — могутність Його і гнів Його!
і віддав їм за вагою срібло, і золото, і сосуди, — усе, пожертвуване для дому Бога нашого, що пожертвували цар, і радники його, і князі його, і всі ізраїльтяни, які там знаходилися.
Будьте ж пильні і збережіть це, доки за вагою не здасте начальникам над священиками і левитами і главам поколінь Ізраїлевих в Єрусалимі, у сховищі при домі Господньому.
30
И҆ прїѧ́ша свѧще́нницы и҆ леѵі́ти вѣ́съ сребра̀ и҆ зла́та и҆ сосꙋ́дѡвъ, да вознесꙋ́тъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ въ до́мъ бг҃а на́шегѡ.
30
І прийняли священики і левити зважене срібло, і золото, і сосуди, щоб віднести в Єрусалим у дім Бога нашого.
31
И҆ воздвиго́хомсѧ ѿ рѣ́ки а҆ꙋѝ во вторыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а пе́рвагѡ, да и҆́демъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ: и҆ рꙋка̀ бг҃а на́шегѡ бѣ̀ на на́съ и҆ и҆зба́ви на́съ ѿ рꙋ́къ вра́жїихъ и҆ ра́тникѡвъ на пꙋтѝ,
31
І вирушили ми від ріки Агави у дванадцятий день першого місяця, щоб іти в Єрусалим; і рука Бога нашого була над нами, і рятувала нас від руки ворога і від тих, що підстерігали нас на шляху.
32
и҆ прїидо́хомъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ пребы́хомъ тꙋ̀ трѝ дни̑.
У четвертий день ми здали за вагою срібло, і золото, і сосуди в дім Бога нашого, на руки Меремофу, синові Урії, священику, і з ним Єлеазару, сину Финеєсовому, і з ними Іозаваду, сину Ісусовому, і Ноадії, сину Виннуя, левитам,
34
по числꙋ̀ и҆ вѣ́сꙋ всѧ̑: и҆ напи́санъ бы́сть ве́сь вѣ́съ.
34
усе за рахунком і вагою. І все зважене записано в той же час.
35
Во вре́мѧ то̀, и҆̀же прїидо́ша ѿ плѣне́нїѧ сы́нове преселе́нїѧ, принесо́ша всесожжє́нїѧ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ, телцє́въ двана́десѧть за всего̀ і҆и҃лѧ, ѻ҆внѡ́въ де́вѧтьдесѧтъ ше́сть, а҆́гнцєвъ се́дмьдесѧтъ се́дмь, козлѡ́въ за грѣхѝ двана́десѧть, всѧ̑ во всесожже́нїе гдⷭ҇ꙋ.
35
Переселенці, які прийшли з полону, принесли у всепалення Богу Ізраїлевому дванадцять тельців з усього Ізраїля, дев’яносто шість баранів, сімдесят сім агнців і дванадцять козлів у жертву за гріх: усе це у всепалення Господу.
Після закінчення цього, підійшли до мене начальники і сказали: народ Ізраїлів і священики і левити не відокремилися від народів іноплемінних з мерзотами їх, від хананеїв, хеттеїв, ферезеїв, ієвусеїв, аммонитян, моавитян, єгиптян і аморреїв,
тому що взяли дочок їхніх за себе і за синів своїх, і змішалося сíм’я святе з народами іноплемінними, і притому рука найзнатніших і найголовніших була в цьому беззаконні першою.
А під час вечірньої жертви я встав з місця нарікання мого, і в розідраному нижньому і верхньому одязі упав на коліна мої і простяг руки мої до Господа Бога мого
Від днів батьків наших ми у великій провині до цього дня, і за беззаконня наші віддані були ми, царі наші, священики наші, в руки царів іноземних, під меч, у полон і на пограбування і на посоромлення, як це і нині.
І ось, через короткий час, дароване нам помилування від Господа Бога нашого, і Він залишив у нас трохи вцілілих і дав нам утвердитися на місці святині Його, і просвітив очі наші Бог наш, і дав нам ожити трохи в рабстві нашому.
Ми — раби, але й у рабстві нашому не залишив нас Бог наш. І схилив Він до нас милість царів перських, щоб вони дали нам ожити, спорудити дім Бога нашого і відновити його з руїн його, і дали нам огородження в Юдеї й у Єрусалимі.
І нині, що скажемо ми, Боже наш, після цього? Бо ми відступили від заповідей Твоїх,
11
ꙗ҆̀же да́лъ є҆сѝ на́мъ рꙋко́ю ра̑бъ твои́хъ прⷪ҇ро́кѡвъ, гл҃ѧ: землѧ̀, на ню́же вы̀ вхо́дите наслѣ́дити ю҆̀, землѧ̀ нечиста̀ є҆́сть, по нечистотѣ̀ люді́й ꙗ҆зы́ческихъ, въ ме́рзостехъ и҆́хъ, и҆́миже напо́лниша ю҆̀ ѿ оу҆́стъ да́же до оу҆́стъ во скверне́нїихъ свои́хъ,
11
які заповідав Ти через рабів Твоїх пророків, говорячи: земля, у яку ви йдете, щоб оволодіти нею, земля нечиста, вона осквернена нечистотою іноплемінних народів, їх мерзотами, якими вони наповнили її від краю до краю в оскверненнях своїх.
12
и҆ нн҃ѣ дще́рей ва́шихъ не дади́те сынѡ́мъ и҆́хъ и҆ дще́рей и҆́хъ не прїе́млите сыновѡ́мъ ва́шымъ, и҆ не и҆щи́те ми́ра и҆́хъ и҆ бла́га и҆́хъ да́же до вѣ́ка, ꙗ҆́кѡ да оу҆крѣпи́тесѧ и҆ снѣ́сте блага̑ѧ землѝ, и҆ наслѣ́дїе дадитѐ сыновѡ́мъ ва́шымъ да́же до вѣ́ка:
12
Отже, дочок ваших не видавайте за синів їхніх, і дочок їхніх не беріть за синів ваших, і не шукайте миру їхнього і благ їхніх повіки, щоб укріпитися вам і насичуватися благами землі тієї і передати її у спадщину синам вашим повіки.
І після всього, що спіткало нас за злі діла наші і за велику провину нашу, — тому що Ти, Боже наш, пощадив нас не мірою беззаконня нашого і дав нам таке визволення, —
14
занѐ ѡ҆брати́хомсѧ разори́ти за́пѡвѣди твоѧ̑ и҆ смѣси́тисѧ съ людьмѝ земны́ми: не прогнѣ́вайсѧ на на́съ да́же до сконча́нїѧ, є҆́же не бы́ти ѡ҆ста́нкꙋ и҆ спаса́емомꙋ:
14
невже ми знову будемо порушувати заповіді Твої і вступати в родинні зв’язки з цими мерзенними народами? Чи не прогніваєшся Ти на нас навіть до знищення нас, так що не буде вцілілих і не буде спасіння?
Господи Боже Ізраїлів! праведний Ти. Бо ми залишилися уцілілими до цього дня; і ось ми в беззаконнях наших перед лицем Твоїм, хоча після цього не належало б нам стояти перед лицем Твоїм.
Коли так молився Ездра і сповідувався, плачучи і волаючи перед домом Божим, зійшлося до нього дуже велике зібрання ізраїльтян, чоловіків і жінок і дітей, тому що і народ багато плакав.
І відповів Шеханія, син Ієхиїла із синів Еламових, і сказав Ездрі: ми зробили злочин перед Богом нашим, що взяли собі дружин іноплемінних з народів землі, але є ще надія для Ізраїля в цій справі;
3
и҆ нн҃ѣ завѣща́емъ завѣ́тъ бг҃ꙋ на́шемꙋ, да ѿве́ржемъ всѧ̑ жєны̀ и҆ рожде́ныхъ ѿ ни́хъ, ꙗ҆́коже хо́щетъ: воста́ни и҆ оу҆страшѝ и҆̀хъ за́повѣдьми бг҃а на́шегѡ, и҆ по зако́нꙋ да бꙋ́детъ:
3
укладемо тепер завіт з Богом нашим, що, за порадою господаря мого і тих, що благоговіють перед заповідями Бога нашого, ми відпустимо від себе усіх дружин і дітей, народжених ними, — і нехай буде за законом!
І встав Ездра і пішов від дому Божого в житло Іоханана, сина Елияшивового, і прийшов туди. Хліба він не їв і води не пив, тому що плакав за злочин переселенців.
7
И҆ по́слано бы́сть сло́во во і҆ꙋде́ю и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мъ всѣ̑мъ сыновѡ́мъ преселе́нїѧ, да соберꙋ́тсѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ:
7
І оголосили в Юдеї і в Єрусалимі всім, хто був у полоні, щоб вони зібралися в Єрусалимі;
а хто не прийде через три дні, на все майно того, за визначенням начальників і старійшин, буде накладене закляття, і сам він буде відлучений від громади переселенців.
І зібралися всі жителі Юдеї і землі Веніамінової в Єрусалимі за три дні. Це було в дев’ятому місяці, у двадцятий день місяця. І сидів весь народ на площі біля дому Божого, тремтячи як у цій справі, так і від дощів.
Однак же народ численний і час тепер дощовий, і немає можливости стояти на вулиці. Та й ця справа не одного дня і не двох, тому що ми багато в цій справі згрішили.
14
да поста́вѧтсѧ кнѧ́зїе на́ши во все́мъ мно́жествѣ и҆ во всѣ́хъ градѣ́хъ на́шихъ, и҆̀же поѧ́ша жєны̀ и҆ноплемє́нничи, да прїи́дꙋтъ во времена̀ повєлѣ́ннаѧ, и҆ съ ни́ми старѣ̑йшины ѿ всѧ́кагѡ гра́да и҆ сꙋдїи̑, є҆́же ѿврати́ти гнѣ́въ ꙗ҆́рости бг҃а на́шегѡ ѿ на́съ словесѐ ра́ди сегѡ̀.
14
Нехай наші начальники заступлять місце всієї громади, і всі в містах наших, які взяли дружин іноплемінних, нехай приходять сюди в призначений час і з ними старійшини кожного міста і су́дді його, доки не відвернеться від нас розпалений гнів Бога нашого за цю справу.
І зробили так ті, що вийшли з полону. І виділені на це Ездра священик, глави поколінь, від кожного покоління їх, і всі вони названі поіменно. І зробили вони засідання в перший день десятого місяця, для дослідження цієї справи;
17
и҆ соверши́ша во всѣ́хъ мꙋже́хъ, и҆̀же поѧ́ша жєны̀ и҆ноплемє́нничи, да́же до днѐ пе́рвагѡ мцⷭ҇а пе́рвагѡ.
17
і закінчили дослідження про всіх, які взяли дружин іноплемінних, до першого дня першого місяця.