Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Глаго́лю же: въ є҆ли́ко вре́мѧ наслѣ́дникъ мла́дъ є҆́сть, ничи́мже лꙋ́чшїй є҆́сть раба̀, госпо́дь сы́й всѣ́хъ:
1
Ще скажу: доки спадкоємець — дитина, він нічим не відрізняється від раба, хоч і є господарем усього‚
2
но под̾ повели́тєли и҆ приста̑вники є҆́сть да́же до наро́ка ѻ҆́тча.
2
а перебуває під опікунами і домоправителями до визначеного батьком строку.
3
Та́кожде и҆ мы̀, є҆гда̀ бѣ́хомъ мла́ди, под̾ стїхі́ами бѣ́хомъ мі́ра порабоще́ни:
3
Так і ми, доки були дітьми, поневолені були стихіями світу;
4
(Заⷱ҇ ©ѳ҃.) Є҆гда́ же прїи́де кончи́на лѣ́та, посла̀ бг҃ъ сн҃а своего̀ є҆диноро́днаго, ражда́емаго ѿ жены̀, быва́ема под̾ зако́номъ,
4
коли ж настала повнота часу, послав Бог Сина Свого (Єдинородного), котрий народився від жони, був під законом,
5
да подзакѡ́нныѧ и҆скꙋ́питъ, да всыновле́нїе воспрїи́мемъ.
5
щоб викупити підзаконних, щоб нам прийняти всиновлення.
6
И҆ поне́же є҆стѐ сн҃ове, посла̀ бг҃ъ дх҃а сн҃а своегѡ̀ въ сердца̀ ва́ша, вопїю́ща: а҆́вва ѻ҆́ч҃е.
6
А оскільки ви — сини, то послав Бог Духа Сина Свого в серця ваші, Який викликує: «Авва, Отче!»
7
Тѣ́мже оу҆жѐ нѣ́си ра́бъ, но сы́нъ: а҆́ще ли же сы́нъ, и҆ наслѣ́дникъ бж҃їй і҆и҃съ хрⷭ҇то́мъ.
7
Тому ти вже не раб, а син, а якщо син, то і спадкоємець Божий через Ісуса Христа.
8
(Заⷱ҇ ©і҃.) Но тогда̀ оу҆́бѡ не вѣ́дꙋще бг҃а, слꙋжи́сте не по є҆стествꙋ̀ сꙋ́щымъ бо́гѡмъ:
8
Але тоді, не знавши Бога, ви служили богам, які по суті не є боги.
9
нн҃ѣ же, позна́вше бг҃а, па́че же позна́ни бы́вше ѿ бг҃а, ка́кѡ возвраща́етесѧ па́ки на немощны̑ѧ и҆ хꙋды́ѧ стїхі́и, и҆̀мже па́ки свы́ше [вспѧ́ть] слꙋжи́ти хо́щете;
9
Тепер же, пізнавши Бога, або, краще, одержавши пізнання від Бога, навіщо повертаєтеся знову до немічних та вбогих стихій і хочете ще знову себе поневолити їм?
10
дни̑ смотрѧ́ете, и҆ мцⷭ҇ы, и҆ времена̀, и҆ лѣ̑та.
10
Ви спостерігаєте дні, місяці, пори і роки.
11
Бою́сѧ ѡ҆ ва́съ, є҆да̀ ка́кѡ всꙋ́е трꙋди́хсѧ въ ва́съ.
11
Боюся за вас, чи не даремно я трудився у вас.
12
Бꙋ́дите ꙗ҆́коже а҆́зъ, занѐ и҆ а҆́зъ, ꙗ҆́коже вы̀: бра́тїе, молю̀ вы̀. Ничи́мже менѐ ѡ҆би́дѣсте:
12
Прошу вас, браття, будьте, як я, бо і я, як ви. Ви нічим не образили мене.
13
вѣ́сте же, ꙗ҆́кѡ за не́мощь пло́ти благовѣсти́хъ ва́мъ пе́рвѣе:
13
Знаєте, що хоч я і в немочі плоті благовістив вам у перший раз,
14
и҆ и҆скꙋше́нїѧ моегѡ̀, є҆́же во пло́ти мое́й, не оу҆ничижи́сте, ни ѡ҆плева́сте, но ꙗ҆́коже а҆́гг҃ла бж҃їѧ прїѧ́сте мѧ̀, ꙗ҆́кѡ хрⷭ҇та̀ і҆и҃са.
14
але ви не зневажили і не відцуралися спокуси моєї в плоті моїй, а прийняли мене, як ангела Божого, як Христа Ісуса.
15
Ко́е оу҆̀бо бѧ́ше бл҃же́нство ва́ше; Свидѣ́телствꙋю бо ва́мъ, ꙗ҆́кѡ, а҆́ще бы бы́ло мо́щно, ѻ҆чеса̀ ва̑ша и҆звертѣ́вше да́ли бы́сте мѝ.
15
Яке ж було блаженство ваше! Свідчу вам, якби це було можливо, ви вирвали б очі свої і віддали мені.
16
Тѣ́мже вра́гъ ва́мъ бы́хъ, и҆́стинꙋ ва́мъ глаго́лѧ;
16
Hевже ж я став ворогом вашим, говорячи істину?
17
Ревнꙋ́ютъ по ва́съ не до́брѣ, но ѿлꙋчи́ти ва́съ хотѧ́тъ, да и҆̀мъ ревнꙋ́ете.
17
Пильнують про вас нещиро, хочуть відлучити вас, щоб ви дбали про них.
18
Добро́ же, є҆́же ревнова́ти всегда̀ въ до́брѣмъ, и҆ не то́чїю внегда̀ приходи́ти мѝ къ ва́мъ.
18
Добре пильнувати в доброму завжди, а не лише в моїй присутності у вас.
19
Ча̑дца моѧ̑, и҆́миже па́ки болѣ́знꙋю, до́ндеже воѡбрази́тсѧ хрⷭ҇то́съ въ ва́съ:
19
Діти мої, для яких я знову в муках народження, доки не відобразиться у вас Христос!
20
хотѣ́лъ же бы́хъ прїитѝ къ ва́мъ нн҃ѣ и҆ и҆змѣни́ти гла́съ мо́й, ꙗ҆́кѡ не домышлѧ́юсѧ ѡ҆ ва́съ.
20
Хотів би тепер бути у вас і змінити голос мій, бо я не розумію вас.
21
Глаго́лите мѝ, и҆̀же под̾ зако́номъ хо́щете бы́ти: зако́на ли не слꙋ́шаете;
21
Скажіть же мені ви, які бажаєте бути під законом: хіба ви не слухаєте закону?
22
(Заⷱ҇.) Пи́сано бо є҆́сть, ꙗ҆́кѡ а҆враа́мъ два̀ сы̑на и҆мѣ̀: є҆ди́наго ѿ рабы̀, а҆ дрꙋга́го ѿ свобо́дныѧ.
22
Бо написано: «Авраам мав двох синів: одного від рабині, а другого від вільної».
23
Но и҆́же ѿ рабы̀, по пло́ти роди́сѧ: а҆ и҆́же ѿ свобо́дныѧ, по ѡ҆бѣтова́нїю.
23
Але той, хто від рабині, народився за плоттю, а той, хто від вільної‚ — за обітницею.
24
Ꙗ҆̀же сꙋ́ть и҆носказа́єма: сїѧ̑ бо є҆ста̀ два̀ завѣ̑та: є҆ди́нъ оу҆́бѡ ѿ горы̀ сїна́йскїѧ, въ рабо́тꙋ ражда́ѧй, и҆́же є҆́сть а҆га́рь:
24
У цьому є іносказання. Це два завіти: один від гори Синайської, що народжує в рабство, це є Агар,
25
а҆га́рь бо, сїна̀ гора̀ є҆́сть во а҆раві́и, прилага́етсѧ же нн҃ѣшнемꙋ і҆ерⷭ҇ли́мꙋ, рабо́таетъ же съ ча̑ды свои́ми:
25
бо Агар означає гору Синай в Аравії і відповідає нинішньому Єрусалиму, бо він зі своїми дітьми перебуває в рабствi;
26
а҆ вы́шнїй і҆ерⷭ҇ли́мъ свобо́дь є҆́сть, и҆́же є҆́сть ма́ти всѣ̑мъ на́мъ.
26
а вишній Єрусалим — вільний: він мати всім нам.
27
Пи́сано бо є҆́сть: возвесели́сѧ, непло́ды, не ражда́ющаѧ: расто́ргни и҆ возопѝ, неболѧ́щаѧ: ꙗ҆́кѡ мнѡ́га ча̑да пꙋсты́ѧ па́че, не́жели и҆мꙋ́щїѧ мꙋ́жа.
27
Бо написано: «Звеселися, неплідна, яка не родила; вигукни і виголоси, яка не мучилася родами; бо в одинокої значно більше дітей, ніж у тієї, що має чоловіка».
28
(Заⷱ҇ ©а҃і҃.) Мы́ же, бра́тїе, по і҆саа́кꙋ ѡ҆бѣтова́нїѧ ча̑да є҆смы̀.
28
Ми, браття, діти обітниці за Ісааком.
29
Но ꙗ҆́коже тогда̀ по пло́ти роди́выйсѧ гонѧ́ше дꙋхо́внаго, та́кѡ и҆ нн҃ѣ.
29
Але як тоді той, який народився за плоттю, переслідував народженого за духом, так і нині.
30
Но что̀ глаго́летъ писа́нїе; И҆зженѝ рабꙋ̀ и҆ сы́на є҆ѧ̀, не и҆́мать бо наслѣ́довати сы́нъ рабы́нинъ съ сы́номъ свобо́дныѧ.
30
Що ж говорить Писання? «Вижени рабиню разом із сином її, бо не може син рабині бути спадкоємцем разом із сином вільної».
31
Тѣ́мже, бра́тїе, нѣ́смы рабы̑нина ча̑да, но свобо́дныѧ.
31
Отже, браття, ми діти не рабині, а вільної.