Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И҆ по́йде ѿтꙋ́дꙋ а҆враа́мъ на зе́млю полꙋ́деннꙋю и҆ всели́сѧ междꙋ̀ ка́дисомъ и҆ междꙋ̀ сꙋ́ромъ: и҆ ѡ҆бита̀ въ гера́рѣхъ.
1
Авраам піднявся звідти на південь і оселився між Кадесом і між Суром; і був тимчасово в Герарі.
2
Рече́ же а҆враа́мъ ѡ҆ са́ррѣ женѣ̀ свое́й, ꙗ҆́кѡ сестра́ ми є҆́сть: оу҆боѧ́сѧ бо рещѝ, ꙗ҆́кѡ жена́ ми є҆́сть, да не когда̀ оу҆бїю́тъ є҆го̀ мꙋ́жїе гра́дстїи є҆ѧ̀ ра́ди. Посла́ же а҆вїмеле́хъ ца́рь гера́рскїй и҆ взѧ̀ са́ррꙋ.
2
І сказав Авраам про Сарру, дружину свою: вона сестра моя. [Тому що він боявся сказати, що це дружина його, щоб жителі міста того не вбили його за неї.] І послав Авимелех, цар Герарський, і взяв Сарру.
3
И҆ прїи́де бг҃ъ ко а҆вїмеле́хꙋ но́щїю во снѣ̀ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: сѐ, ты̀ оу҆мира́еши жены̀ ра́ди сеѧ̀, ю҆́же поѧ́лъ є҆сѝ: сїѧ́ же є҆́сть сожи́телствꙋющаѧ мꙋ́жꙋ.
3
І прийшов Бог до Авимелеха вночі уві сні і сказав йому: ось, ти вмреш за жінку, яку ти взяв, тому що вона має чоловіка.
4
А҆вїмеле́хъ же не прикоснꙋ́сѧ є҆́й и҆ речѐ: гдⷭ҇и, ꙗ҆зы́къ невѣ́дꙋщїй и҆ првⷣнъ погꙋби́ши ли;
4
Авимелех же не доторкався до неї і сказав: Владико! невже ти погубиш [того, хто не знав цього] і невинний народ?
5
не са́мъ ли мѝ речѐ: сестра́ ми є҆́сть; и҆ сїѧ́ ми речѐ: бра́тъ мѝ є҆́сть; чи́стымъ се́рдцемъ и҆ въ пра́вдѣ рꙋ́къ сотвори́хъ сїѐ.
5
Чи не сам він сказав мені: вона сестра моя? І вона сама сказала: він брат мій. Я зробив це у простоті серця мого й у чистоті рук моїх.
6
Рече́ же є҆мꙋ̀ бг҃ъ во снѣ̀: и҆ а҆́зъ позна́хъ, ꙗ҆́кѡ чи́стымъ се́рдцемъ сотвори́лъ є҆сѝ сїѐ, и҆ пощадѣ́хъ тѧ̀, да не согрѣши́ши ко мнѣ̀: сегѡ̀ ра́ди не попꙋсти́хъ тѝ коснꙋ́тисѧ є҆ѧ̀:
6
І сказав йому Бог уві сні: і Я знаю, що ти зробив це у простоті серця твого, і стримав тебе від гріха переді Мною, тому і не допустив тебе доторкнутися до неї;
7
нн҃ѣ же ѿда́ждь женꙋ̀ мꙋ́жꙋ, ꙗ҆́кѡ прⷪ҇ро́къ є҆́сть, и҆ помо́литсѧ ѡ҆ тебѣ̀, и҆ жи́въ бꙋ́деши: а҆́ще же не ѿда́си, вѣ́ждь, ꙗ҆́кѡ оу҆́мреши ты̀ и҆ всѧ̑ твоѧ̑.
7
тепер же поверни дружину чоловікові, бо він пророк і помолиться за тебе, і ти будеш живий; а якщо не повернеш, то знай, що неодмінно помреш ти й усі твої.
8
И҆ воста̀ ра́нѡ а҆вїмеле́хъ, и҆ призва̀ всѧ̑ ѻ҆́троки своѧ̑, и҆ глаго́ла словеса̀ сїѧ̑ всѧ̑ во оу҆́шы и҆́хъ: оу҆боѧ́шасѧ же всѝ человѣ́цы ѕѣлѡ̀.
8
І встав Авимелех рано-вранці і покликав усіх рабів своїх, і переказав усі слова ці у вуха їхні; і люди ці [усі] дуже злякалися.
9
И҆ призва̀ а҆вїмеле́хъ а҆враа́ма и҆ речѐ є҆мꙋ̀: что̀ сїѐ сотвори́лъ є҆сѝ на́мъ; є҆да̀ что̀ согрѣши́хомъ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ наве́лъ є҆сѝ на мѧ̀ и҆ на ца́рство моѐ грѣ́хъ вели́къ; дѣ́ло, є҆́же никто́же сотворѝ, сотвори́лъ є҆сѝ мнѣ̀.
9
І покликав Авимелех Авраама і сказав йому: що ти з нами зробив? чим згрішив я проти тебе, що ти навів було на мене і на царство моє великий гріх? Ти зробив зі мною діла, які не роблять.
10
И҆ речѐ а҆вїмеле́хъ а҆враа́мꙋ: что̀ оу҆мы́сливъ, сотвори́лъ є҆сѝ сїѐ;
10
І сказав Авимелех Аврааму: що ти мав на увазі, коли чинив цю справу?
11
Рече́ же а҆враа́мъ: реко́хъ бо: не́гли нѣ́сть бл҃гочⷭ҇тїѧ на мѣ́стѣ се́мъ: и҆ оу҆бїю́тъ мѧ̀ жены̀ ра́ди моеѧ̀:
11
Авраам сказав: я подумав, що немає на місці цьому страху Божого, й уб’ють мене за дружину мою;
12
и҆́бо и҆́стиннѡ сестра́ ми є҆́сть по ѻ҆тцꙋ̀, а҆ не по ма́тери: бы́сть же мѝ въ женꙋ̀:
12
та вона і насправді сестра мені: вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї; і стала моєю дружиною;
13
и҆ бы́сть є҆гда̀ и҆зведе́ мѧ бг҃ъ ѿ до́мꙋ ѻ҆тца̀ моегѡ̀, и҆ рѣ́хъ є҆́й: пра́вдꙋ сїю̀ сотвори́ши мѝ: во всѧ́ко мѣ́сто, и҆дѣ́же а҆́ще прїи́демъ, та́мѡ рцы̀ ѡ҆ мнѣ̀, ꙗ҆́кѡ бра́тъ мѝ є҆́сть.
13
коли Бог повів мене подорожувати з дому батька мого, то я сказав їй: зроби зі мною цю милість, у яке не прийдемо ми місце, скрізь говори про мене: це брат мій.
14
Взѧ́ же а҆вїмеле́хъ ты́сѧщꙋ дїдра́хмъ (сребра̀), и҆ ѻ҆́вцы, и҆ телцы̀, и҆ рабы̑, и҆ рабы̑ни, и҆ дадѐ а҆враа́мꙋ: и҆ ѿдадѐ є҆мꙋ̀ са́ррꙋ женꙋ̀ є҆гѡ̀.
14
І взяв Авимелех [срібла тисячу сиклів і] дрібної та великої худоби, і рабів і рабинь, і дав Аврааму; і повернув йому Сарру, дружину його.
15
И҆ речѐ а҆вїмеле́хъ а҆враа́мꙋ: сѐ, землѧ̀ моѧ̀ пред̾ тобо́ю: и҆дѣ́же а҆́ще тебѣ̀ оу҆го́дно є҆́сть, всели́сѧ.
15
І сказав Авимелех [Аврааму]: ось, земля моя перед тобою; живи, де тобі завгодно.
16
Са́ррѣ же речѐ: сѐ, да́хъ ты́сѧщꙋ дїдра́хмъ бра́тꙋ твоемꙋ̀: сїѧ̑ бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀ въ че́сть лица̀ твоегѡ̀, и҆ всѣ̑мъ, ꙗ҆̀же сꙋ́ть съ тобо́ю, и҆ во все́мъ и҆́стинствꙋй.
16
І Саррі сказав: ось, я дав братові твоєму тисячу сиклів срібла; ось, це тобі покривало для очей перед усіма, хто з тобою, і перед усіма ти виправдана.
17
Помоли́сѧ же а҆враа́мъ бг҃ꙋ, и҆ и҆сцѣлѝ бг҃ъ а҆вїмеле́ха и҆ женꙋ̀ є҆гѡ̀ и҆ рабы̑ни є҆гѡ̀, и҆ нача́ша ражда́ти:
17
І помолився Авраам Богові, і зцілив Бог Авимелеха, і дружину його, і рабинь його, і вони стали народжувати;
18
ꙗ҆́кѡ заключа́ѧ заключѝ гдⷭ҇ь ѿ внѣꙋ́дꙋ всѧ̑ка ложесна̀ въ домꙋ̀ а҆вїмеле́ха, са́рры ра́ди жены̀ а҆враа́мли.
18
бо закрив Господь усяку утробу в домі Авимелеха за Сарру, дружину Авраамову.