Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И҆ гдⷭ҇ь посѣтѝ са́ррꙋ, ꙗ҆́коже речѐ: и҆ сотворѝ гдⷭ҇ь са́ррѣ, ꙗ҆́коже гл҃а.
1
І споглянув Господь на Сарру, як сказав; і зробив Господь Саррі, як говорив.
2
И҆ заче́нши са́рра родѝ а҆враа́мꙋ сы́на въ ста́рости, во вре́мѧ, ꙗ҆́коже гл҃а є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь:
2
Сарра зачала і народила Аврааму сина у старості його в час, про який говорив йому Бог;
3
и҆ наречѐ а҆враа́мъ и҆́мѧ сы́нꙋ своемꙋ̀ ро́ждшемꙋсѧ є҆мꙋ̀, є҆го́же родѝ є҆мꙋ̀ са́рра, і҆саа́къ:
3
і нарік Авраам ім’я сину своєму, який народився від нього, якого народила йому Сарра, Ісаак;
4
ѡ҆брѣ́за же а҆враа́мъ і҆саа́ка во ѻ҆смы́й де́нь, ꙗ҆́коже заповѣ́да є҆мꙋ̀ бг҃ъ.
4
і обрізав Авраам Ісаака, сина свого, у восьмий день, як заповідав Бог.
5
А҆враа́мъ же бѣ̀ ста̀ лѣ́тъ, є҆гда̀ бы́сть є҆мꙋ̀ і҆саа́къ сы́нъ є҆гѡ̀.
5
Авраам був ста років, коли народився в нього Ісаак, син його.
6
Рече́ же са́рра: смѣ́хъ мнѣ̀ сотворѝ гдⷭ҇ь: и҆́же бо а҆́ще оу҆слы́шитъ, ѡ҆бра́дꙋетсѧ со мно́ю.
6
І сказала Сарра: сміх зробив мені Бог; хто не почує про мене, розсміється.
7
И҆ речѐ: кто̀ возвѣсти́тъ а҆враа́мꙋ, ꙗ҆́кѡ млеко́мъ пита́етъ ѻ҆троча̀ са́рра, ꙗ҆́кѡ роди́хъ сы́на въ ста́рости мое́й;
7
І сказала: хто сказав би Аврааму: Сарра буде годувати дітей грудьми? бо в старості його я народила сина.
8
И҆ возрастѐ ѻ҆троча̀, и҆ ѿдое́но бы́сть: и҆ сотворѝ а҆враа́мъ оу҆чрежде́нїе ве́лїе, въ ѻ҆́ньже де́нь ѿдои́сѧ і҆саа́къ сы́нъ є҆гѡ̀.
8
Дитя виросло й було відлучене від грудей; і Авраам зробив велику вечерю у той день, коли Ісаак [син його] був відлучений від грудей.
9
Ви́дѣвши же са́рра сы́на а҆́гари є҆гѵ́птѧныни, и҆́же бы́сть а҆враа́мꙋ, и҆гра́юща со і҆саа́комъ сы́номъ свои́мъ,
9
І побачила Сарра, що син Агарі єгиптянки, якого вона народила Аврааму, насміхається [над її сином, Ісааком],
10
и҆ речѐ а҆враа́мꙋ: и҆зженѝ рабꙋ̀ сїю̀ и҆ сы́на є҆ѧ̀: не наслѣ́дитъ бо сы́нъ рабы̀ сеѧ̀ съ сы́номъ мои́мъ і҆саа́комъ.
10
і сказала Аврааму: вижени цю рабиню і сина її, тому що не успадкує син рабині цієї із сином моїм Ісааком.
11
Же́стокъ же ꙗ҆ви́сѧ глаго́лъ се́й ѕѣлѡ̀ пред̾ а҆враа́момъ ѡ҆ сы́нѣ є҆гѡ̀ і҆сма́илѣ.
11
І здалося це Аврааму дуже неприємним заради сина його [Ізмаїла].
12
И҆ речѐ бг҃ъ а҆враа́мꙋ: да не бꙋ́детъ же́стоко пред̾ тобо́ю ѡ҆ ѻ҆́троцѣ и҆ ѡ҆ рабы́ни: всѧ̑ є҆ли̑ка а҆́ще рече́тъ тебѣ̀ са́рра, слꙋ́шай гла́са є҆ѧ̀: ꙗ҆́кѡ во і҆саа́цѣ нарече́тсѧ тебѣ̀ сѣ́мѧ:
12
Але Бог сказав Аврааму: не засмучуйся заради отрока і рабині твоєї; в усьому, що скаже тобі Сарра, слухайся голосу її, бо в Ісаакові наречеться тобі сíм’я;
13
сы́на же рабы́ни сеѧ̀ въ ꙗ҆зы́къ вели́къ сотворю̀ є҆го̀, ꙗ҆́кѡ сѣ́мѧ твоѐ є҆́сть.
13
і від сина рабині Я породжу [великий] народ, тому що він сíм’я твоє.
14
Воста́ же а҆враа́мъ заꙋ́тра и҆ взѧ̀ хлѣ́бы и҆ мѣ́хъ воды̀, и҆ дадѐ а҆́гари: и҆ возложѝ на плещы̀ є҆ѧ̀ ѻ҆троча̀ и҆ ѿпꙋстѝ ю҆̀. Ѿше́дши же заблꙋжда́ше въ пꙋсты́ни, оу҆ кла́дѧзѧ клѧ́твеннагѡ:
14
Авраам встав рано-вранці, й узяв хліба і міх води, і дав Агарі, поклавши їй на плечі, й отрока, і відпустив її. Вона пішла, і заблукала у пустелі Вирсавії;
15
ѡ҆скꙋдѣ́ же вода̀ и҆з̾ мѣ́ха: и҆ пове́рже ѻ҆троча̀ под̾ є҆́лїю є҆ди́ною.
15
і не стало води в міху, і вона залишила отрока під одним кущем
16
Ѿше́дши же сѣдѧ́ше прѧ́мѡ є҆мꙋ̀ и҆здале́че, ꙗ҆́коже дострѣли́ти и҆з̾ лꙋ́ка: рече́ бо: да не ви́ждꙋ сме́рти дѣ́тища моегѡ̀. И҆ сѣ́де прѧ́мѡ є҆мꙋ̀ и҆здале́че. Воскрича́въ же ѻ҆троча̀, воспла́касѧ:
16
і пішла, сіла віддалік на відстані одного пострілу з лука. Бо вона сказала: не хочу бачити смерти дитини. І вона сіла [на відстані] навпроти [нього], і підняла крик, і плакала;
17
оу҆слы́ша же бг҃ъ гла́съ ѻ҆троча́те ѿ мѣ́ста, и҆дѣ́же бѧ́ше: и҆ воззва̀ а҆́гг҃лъ бж҃їй а҆́гарь съ нб҃сѐ и҆ речѐ є҆́й: что́ є҆сть, а҆́гарь; не бо́йсѧ: оу҆слы́ша бо бг҃ъ гла́съ ѻ҆́трочища ѿ мѣ́ста, и҆дѣ́же є҆́сть:
17
і почув Бог голос отрока [звідти, де він був]; і ангел Божий з неба воззвав до Агарі і сказав їй: що з тобою, Агар? не бійся; Бог почув голос отрока звідти, де він знаходиться;
18
воста́ни и҆ поимѝ ѻ҆троча̀, и҆ и҆мѝ рꙋко́ю твое́ю є҆го̀: въ ꙗ҆зы́къ бо вели́къ сотворю̀ є҆го̀.
18
встань, підніми отрока і візьми його за руку, тому що Я породжу від нього великий народ.
19
И҆ ѿве́рзе бг҃ъ ѻ҆́чи є҆ѧ̀, и҆ оу҆зрѣ̀ кла́дѧзь воды̀ жи́вы: и҆ и҆́де, и҆ налїѧ̀ мѣ́хъ воды̀, и҆ напоѝ ѻ҆троча̀.
19
І Бог відкрив очі її, і вона побачила колодязь с водою [живою], і пішла, наповнила міх водою і напоїла отрока.
20
И҆ бѧ́ше бг҃ъ со ѻ҆троча́темъ, и҆ возрастѐ, и҆ всели́сѧ въ пꙋсты́ни, и҆ бы́сть стрѣле́цъ.
20
І Бог був з отроком; і він виріс, і став жити в пустелі, і став стрільцем з лука.
21
И҆ посели́сѧ въ пꙋсты́ни фара́нъ: и҆ поѧ́тъ є҆мꙋ̀ ма́ти є҆гѡ̀ женꙋ̀ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ.
21
Він жив у пустелі Фаран; і мати його взяла із землі Єгипетської.
22
Бы́сть же въ то̀ вре́мѧ, и҆ речѐ а҆вїмеле́хъ, и҆ ѻ҆хоза́ѳъ невѣстоводи́тель є҆гѡ̀, и҆ фїхо́лъ воево́да си́лы є҆гѡ̀, ко а҆враа́мꙋ, глаго́лѧ: бг҃ъ съ тобо́ю во всѣ́хъ, ꙗ҆̀же твори́ши:
22
І було в той час, Авимелех з [Ахузафом, що водив наречену, і] Фихолом, воєначальником своїм, сказав Аврааму: з тобою Бог у всьому, що ти не робив би;
23
нн҃ѣ оу҆̀бо клени́сѧ мѝ бг҃омъ, не ѡ҆би́дѣти менѐ, нижѐ сѣ́мене моегѡ̀, нижѐ и҆́мене моегѡ̀: но по пра́вдѣ, ю҆́же сотвори́хъ съ тобо́ю, сотвори́ши со мно́ю и҆ землѝ, и҆дѣ́же ты̀ всели́лсѧ є҆сѝ на не́й.
23
і тепер поклянися мені тут Богом, що ти не скривдиш ні мене, ні сина мого, ні онука мого; і як я добре чинив з тобою, так і ти будеш чинити зі мною і землею, в якій ти гостюєш.
24
И҆ речѐ а҆враа́мъ: а҆́зъ кленꙋ́сѧ.
24
І сказав Авраам: я клянуся.
25
И҆ ѡ҆бличѝ а҆враа́мъ а҆вїмеле́ха ѡ҆ кла́дѧзехъ во́дныхъ, ꙗ҆̀же ѿѧ́ша ѻ҆́троцы а҆вїмеле́хѡвы.
25
І Авраам докоряв Авимелеху за колодязь з водою, що його відібрали раби Авимелехові.
26
И҆ речѐ є҆мꙋ̀ а҆вїмеле́хъ: не вѣ́дѣхъ, кто̀ сотворѝ тебѣ̀ ве́щь сїю̀: нижѐ ты́ ми повѣ́далъ є҆сѝ, нижѐ а҆́зъ слы́шахъ, то́кмѡ дне́сь.
26
Авимелех же сказав [йому]: не знаю, хто це зробив, і ти не сказав мені; я навіть і не чув про те донині.
27
И҆ взѧ̀ а҆враа́мъ ѻ҆́вцы и҆ ю҆нцы̀ и҆ дадѐ а҆вїмеле́хꙋ: и҆ завѣща́ста ѻ҆́ба завѣ́тъ.
27
І взяв Авраам дрібної і великої худоби і дав Авимелеху, і вони обидва уклали союз.
28
И҆ поста́ви а҆враа́мъ се́дмь а҆́гницъ ѻ҆́вчихъ є҆ди́ныхъ.
28
І поставив Авраам сім агниць з отари дрібної худоби окремо.
29
И҆ речѐ а҆вїмеле́хъ а҆враа́мꙋ: что̀ сꙋ́ть се́дмь а҆́гницы ѻ҆ве́цъ си́хъ, ꙗ҆̀же поста́вилъ є҆сѝ є҆ди̑ны;
29
Авимелех же сказав Аврааму: для чого тут ці сім агниць [з отари овець], яких ти поставив окремо?
30
И҆ речѐ а҆враа́мъ: ꙗ҆́кѡ се́дмь си́хъ а҆́гницъ во́змеши оу҆ менє̀, да бꙋ́дꙋтъ мѝ во свидѣ́телство, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ и҆скопа́хъ кла́дѧзь се́й.
30
[Авраам] сказав: сім агниць оцих візьми від руки моєї, щоб вони були мені свідченням, що я викопав цей колодязь.
31
Сегѡ̀ ра́ди наименова̀ и҆́мѧ мѣ́стꙋ томꙋ̀ кла́дѧзь клѧ́твенный: ꙗ҆́кѡ та́мѡ клѧ́стасѧ ѻ҆́ба
31
Тому і назвав він це місце: Вирсавія, тому що тут вони обоє клялися
32
и҆ завѣща́ста завѣ́тъ оу҆ кла́дѧзѧ клѧ́твеннагѡ. Воста́ же а҆вїмеле́хъ, и҆ ѻ҆хоза́ѳъ невѣстоводи́тель є҆гѡ̀, и҆ фїхо́лъ воево́да си́лы є҆гѡ̀, и҆ возврати́шасѧ въ зе́млю фѷлїсті́мскꙋ.
32
й уклали союз у Вирсавії. І встав Авимелех, і [Ахузаф, нареченопровідник його, і] Фихол, воєначальник його, і повернулися в землю Филистимську.
33
И҆ насадѝ а҆враа́мъ ни́вꙋ оу҆ кла́дѧзѧ клѧ́твеннагѡ, и҆ призва̀ тꙋ̀ и҆́мѧ гдⷭ҇а, бг҃а вѣ́чнагѡ.
33
І насадив [Авраам] біля Вирсавії гай і призвав там ім’я Господа, Бога вічного.
34
Ѡ҆бита́ же а҆враа́мъ въ землѝ фѷлїсті́мстѣй дни̑ мнѡ́ги.
34
І жив Авраам у землі Филистимській, як мандрівник, дні довгі.