¹

Рече́ же бг҃ъ ко і҆а́кѡвꙋ: воста́въ взы́ди на мѣ́сто веѳи́ль, и҆ живѝ та́мѡ, и҆ сотворѝ та́мѡ же́ртвенникъ бг҃ꙋ ꙗ҆́вльшемꙋсѧ тебѣ̀, є҆гда̀ бѣжа́лъ є҆сѝ ѿ лица̀ и҆са́ѵа бра́та твоегѡ̀.

¹

Бог сказав Якову: встань, піди у Вефиль і живи там, і зроби там жертовник Богу, Який явився тобі, коли ти тікав від лиця Ісава, брата твого.

²

Рече́ же і҆а́кѡвъ до́мꙋ своемꙋ̀ и҆ всѣ̑мъ и҆̀же съ ни́мъ: пове́рзите бо́ги чꙋжды̑ѧ, и҆̀же съ ва́ми, ѿ среды̀ ва́съ и҆ ѡ҆чи́ститесѧ, и҆ и҆змѣни́те ри̑зы своѧ̑:

²

І сказав Яків дому своєму і всім, хто був з ним: киньте богів чужих, що знаходяться у вас, і очистіться, і перемініть одяг ваш;

³

и҆ воста́вше взы́демъ въ веѳи́ль и҆ сотвори́мъ та́мѡ же́ртвенникъ бг҃ꙋ послꙋ́шавшемꙋ менѐ въ де́нь скорбѣ́нїѧ, и҆́же бѣ̀ со мно́ю и҆ сп҃се́ мѧ на пꙋтѝ, въ ѻ҆́ньже ходи́хъ.

³

встанемо і підемо у Вефиль; там влаштую я жертовник Богу, Який почув мене в день біди моєї і був зі мною [й оберігав мене] в путі, якою я ходив.

⁴

И҆ вда́ша і҆а́кѡвꙋ бо́ги чꙋжды̑ѧ, и҆̀же бѧ́хꙋ въ рꙋка́хъ и҆́хъ, и҆ оу҆серѧ̑зи ꙗ҆̀же во оу҆шесѣ́хъ и҆́хъ: и҆ скры̀ ѧ҆̀ і҆а́кѡвъ под̾ тереві́нѳомъ и҆́же въ сїкі́мѣхъ: и҆ погꙋбѝ ѧ҆̀ до дне́шнѧгѡ днѐ.

⁴

І віддали Якову всіх богів чужих, що були в руках їх, і серги, що були у вухах їхніх, і закопав їх Яків під дубом, який поблизу Сихема. [І залишив їх невідомими навіть до нинішнього дня.]

⁵

И҆ воздви́жесѧ і҆и҃ль ѿ сїкі́мѡвъ, и҆ бы́сть стра́хъ бж҃їй на градѣ́хъ, и҆̀же ѡ҆́крестъ и҆́хъ: и҆ не гна́ша в̾слѣ́дъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.

⁵

І вирушили вони [від Сихема]. І був жах Божий на навколишніх містах, і не переслідували синів Яковових.

⁶

Прїи́де же і҆а́кѡвъ въ лꙋ́зꙋ, ꙗ҆́же є҆́сть въ землѝ ханаа́нстѣй, ꙗ҆́же є҆́сть веѳи́ль, са́мъ и҆ всѝ лю́дїе, и҆̀же бѧ́хꙋ съ ни́мъ,

⁶

І прийшов Яків у Луз, що в землі Ханаанській, тобто у Вефиль, сам і всі люди, що були з ним,

⁷

и҆ созда̀ та́мѡ же́ртвенникъ, и҆ прозва̀ и҆́мѧ мѣ́стꙋ томꙋ̀ веѳи́ль: та́мѡ бо ꙗ҆ви́сѧ є҆мꙋ̀ бг҃ъ, є҆гда̀ бѣжа́ше ѻ҆́нъ ѿ лица̀ и҆са́ѵа бра́та своегѡ̀.

⁷

і влаштував там жертовник, і назвав це місце: Ел-Вефиль, бо тут явився йому Бог, коли він тікав від лиця [Ісава] брата свого.

⁸

Оу҆́мре же девѡ́ра, дои́лица реве́ккина, и҆ погребо́ша ю҆̀ ни́же веѳи́лѧ под̾ дꙋ́бомъ, и҆ прозва̀ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ дꙋ́бъ пла́ча.

⁸

І померла Девора, годувальниця Ревеккина, і поховали її нижче Вефиля під дубом, який і назвав Яків дубом плачу.

⁹

Ꙗ҆ви́сѧ же бг҃ъ і҆а́кѡвꙋ є҆щѐ въ лꙋ́зѣ, є҆гда̀ прїи́де ѿ месопота́мїи сѵ́рскїѧ, и҆ блгⷭ҇вѝ є҆го̀ бг҃ъ

⁹

І явився Бог Якову [в Лузі] після повернення його з Месопотамії, і благословив його,

¹⁰

и҆ речѐ є҆мꙋ̀ бг҃ъ: и҆́мѧ твоѐ не прозове́тсѧ ктомꙋ̀ і҆а́кѡвъ, но і҆и҃ль бꙋ́детъ и҆́мѧ тебѣ̀. И҆ наречѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ і҆и҃ль.

¹⁰

і сказав йому Бог: ім’я твоє Яків; відтепер ти не будеш називатися Яковом, але буде ім’я твоє: Ізраїль. І нарік йому ім’я: Ізраїль.

¹¹

Рече́ же є҆мꙋ̀ бг҃ъ: а҆́зъ бг҃ъ тво́й: растѝ и҆ мно́жисѧ: ꙗ҆зы́цы и҆ собра̑нїѧ ꙗ҆зы́кѡвъ бꙋ́дꙋтъ ѿ тебє̀, и҆ ца́рїе и҆з̾ чре́слъ твои́хъ и҆зы́дꙋтъ:

¹¹

І сказав йому Бог: Я Бог Всемогутній; плодись й розмножуйся; народ і безліч народів буде від тебе, і царі народяться із лона твого;

¹²

и҆ зе́млю, ю҆́же да́хъ а҆враа́мꙋ и҆ і҆саа́кꙋ, тебѣ̀ да́хъ ю҆̀, тебѣ̀ бꙋ́детъ, и҆ сѣ́мени твоемꙋ̀ по тебѣ̀ да́мъ зе́млю сїю̀.

¹²

землю, яку Я дав Аврааму й Ісааку, Я дам тобі, і нащадкам твоїм після тебе дам землю цю.

¹³

Взы́де же бг҃ъ ѿ негѡ̀ ѿ мѣ́ста, и҆дѣ́же гл҃а съ ни́мъ:

¹³

І відійшов від нього Бог з місця, на якому говорив йому.

¹⁴

и҆ поста́ви і҆а́кѡвъ сто́лпъ на мѣ́стѣ, и҆дѣ́же гл҃а съ ни́мъ бг҃ъ, сто́лпъ ка́менный, и҆ пожрѐ на не́мъ же́ртвꙋ и҆ возлїѧ̀ на него̀ є҆ле́й:

¹⁴

І поставив Яків пам’ятник на місці, на якому говорив йому [Бог], пам’ятник кам’яний, і злив на нього узливання, і злив на нього єлей;

¹⁵

и҆ прозва̀ і҆а́кѡвъ и҆́мѧ мѣ́стꙋ томꙋ̀, и҆дѣ́же гл҃а съ ни́мъ бг҃ъ, веѳи́ль.

¹⁵

і нарік Яків ім’я місцю, на якому Бог говорив йому: Вефиль.

¹⁶

(*Воста́въ же (*і҆а́кѡвъ) ѿ веѳи́лѧ, и҆ поста́ви кꙋ́щꙋ свою̀ да́лѣе столпа̀ гаде́ръ.) Бы́сть же є҆гда̀ прибли́жисѧ къ хавра́ѳѣ прїитѝ до землѝ є҆фра́ѳа, родѝ рахи́ль и҆ возбѣ́дствова въ рожде́нїи:

¹⁶

І вирушили з Вефиля. [І розкинув він намет свій за вежею Гадер.] І коли ще залишалася деяка відстань землі до Ефрафи, Рахиль народила, і пологи її були тяжкими.

¹⁷

бы́сть же внегда̀ же́стокѡ є҆́й роди́ти, речѐ є҆́й ба́ба: дерза́й, и҆́бо се́й тебѣ̀ є҆́сть сы́нъ.

¹⁷

Коли ж вона страждала в пологах, повитуха сказала їй: не бійся, бо і це тобі син.

¹⁸

Бы́сть же є҆гда̀ ѡ҆ставлѧ́ше ю҆̀ дꙋша̀, оу҆мира́ше бо, прозва̀ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ сы́нъ болѣ́зни моеѧ̀: ѻ҆те́цъ же прозва̀ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ венїамі́нъ.

¹⁸

І коли виходила з неї душа, бо вона вмирала, то нарекла йому ім’я: Беноні. Але батько його назвав його Веніаміном.

¹⁹

Оу҆́мре же рахи́ль, и҆ погребо́ша ю҆̀ на пꙋтѝ і҆пподро́ма є҆фра́ѳы: сїѧ̀ є҆́сть виѳлее́мъ:

¹⁹

І вмерла Рахиль, і похована була по дорозі у Ефрафу, тобто Вифлеєм.

²⁰

и҆ поста́ви і҆а́кѡвъ сто́лпъ на гро́бѣ є҆ѧ̀: се́й є҆́сть сто́лпъ над̾ гро́бомъ рахи́линымъ да́же до днѐ сегѡ̀.

²⁰

Яків поставив над гробом її пам’ятник. Це надгробний пам’ятник Рахилі до цього дня.

²¹

И҆зы́де же ѿтꙋ́дꙋ і҆и҃ль и҆ поста́ви кꙋ́щꙋ свою̀ за столпо́мъ гаде́ръ.

²¹

І вирушив [звідти] Ізраїль і розкинув намет свій за вежею Гадер.

²²

Бы́сть же є҆гда̀ всели́сѧ і҆и҃ль въ землѝ то́й, и҆́де рꙋви́мъ и҆ спа̀ съ ва́ллою, нало́жницею ѻ҆тца̀ своегѡ̀ і҆а́кѡва. И҆ слы́ша і҆и҃ль, и҆ ѕло̀ ꙗ҆ви́сѧ пред̾ ни́мъ. Бѣ́ша же сы́нове і҆а̑кѡвли двана́десѧть.

²²

Під час перебування Ізраїля в тій країні, Рувим пішов і переспав з Валлою, наложницею батька свого [Якова]. І почув Ізраїль [і прийняв це зі смутком]. Синів же в Якова було дванадцять.

²³

Сы́нове лі̑ины: рꙋви́мъ, пе́рвенецъ і҆а́кѡвль, сѷмеѡ́нъ, леѵі́й, і҆ꙋ́да, і҆ссаха́ръ, завꙋлѡ́нъ.

²³

Сини Лії: первісток Якова Рувим, після нього Симеон, Левій, Іуда, Іссахар і Завулон.

²⁴

Сы́нове же рахи̑лины: і҆ѡ́сифъ и҆ венїамі́нъ.

²⁴

Сини Рахилі: Йосиф і Веніамін.

²⁵

Сы́нове же ва́ллы, рабы̀ рахи́лины: да́нъ и҆ нефѳалі́мъ.

²⁵

Сини Валли, служниці Рахилиної: Дан і Неффалим.

²⁶

Сы́нове же зе́лфы, рабы̀ лі́ины: га́дъ и҆ а҆си́ръ. Сі́и сы́нове і҆а̑кѡвли, и҆̀же роди́шасѧ є҆мꙋ̀ въ месопота́мїи сѵ́рстѣй.

²⁶

Сини Зелфи, служниці Ліїної: Гад і Асир. Ці сини Якова, які народилися йому в Месопотамії.

²⁷

Прїи́де же і҆а́кѡвъ ко і҆саа́кꙋ ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀ (є҆щѐ жи́вꙋ сꙋ́щꙋ є҆мꙋ̀) въ мамврі́ю, во гра́дъ по́льный: се́й є҆́сть хеврѡ́нъ въ землѝ ханаа́нстѣй, и҆дѣ́же ѡ҆бита̀ а҆враа́мъ и҆ і҆саа́къ.

²⁷

І прийшов Яків до Ісаака, батька свого, [бо він був ще живий,] у Мамре, у Кириаф-Арбу, тобто Хеврон [у землі Ханаанській,] де подорожували Авраам та Ісаак.

²⁸

Бы́ша же дні́е і҆саа́кѡвы, ꙗ҆̀же поживѐ, сто̀ ѻ҆́смьдесѧтъ лѣ́тъ:

²⁸

І було днів [життя] Ісаакового сто вісімдесят років.

²⁹

и҆ ѡ҆слабѣ́въ і҆саа́къ оу҆́мре, и҆ приложи́сѧ къ ро́дꙋ своемꙋ̀ ста́ръ и҆спо́лнь дні́й: и҆ погребо́ста є҆го̀ и҆са́ѵъ и҆ і҆а́кѡвъ, сы́нове є҆гѡ̀.

²⁹

І спустив Ісаак дух і помер, і приєднався до народу свого, будучи старим і насиченим життям; і поховали його Ісав і Яків, сини його.