Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Видѣ́нїе, є҆́же ви́дѣ а҆ввакꙋ́мъ прⷪ҇ро́къ.
1
Пророче видіння, яке бачив пророк Аввакум.
2
Доко́лѣ, гдⷭ҇и, воззовꙋ̀, и҆ не оу҆слы́шиши; возопїю̀ къ тебѣ̀ ѡ҆би́димь, и҆ не и҆зба́виши;
2
Доки, Господи, я буду взивати, і Ти не чуєш, буду волати до Тебе про насильство, і Ти не спасаєш?
3
Вскꙋ́ю мнѣ̀ показа́лъ є҆сѝ трꙋды̀ и҆ бѡлѣ́зни, смотри́ти стра́сть и҆ нече́стїе; проти́вꙋ мнѣ̀ бы́сть сꙋ́дъ, и҆ сꙋдїѧ̀ взе́млетъ.
3
Для чого даєш мені бачити злодійство і дивитися на біди? Грабіжництво і насильство переді мною, і постає ворожнеча і піднімається розбрат.
4
Сегѡ̀ ра́ди разори́сѧ зако́нъ, и҆ не произво́дитсѧ въ соверше́нїе сꙋ́дъ: ꙗ҆́кѡ нечести́вый преѡби́дитъ првⷣнаго, сегѡ̀ ра́ди и҆зы́детъ сꙋ́дъ развраще́нъ.
4
Від цього закон утратив силу, і суду правильного немає: оскільки нечестивий долає праведного, то і суд відбувається спотворений.
5
Ви́дите, презо́рливїи, и҆ смотри́те, и҆ чꙋди́тесѧ чꙋдесє́мъ и҆ и҆зче́зните: поне́же дѣ́ло а҆́зъ дѣ́лаю во дне́хъ ва́шихъ, є҆мꙋ́же не и҆́мате вѣ́ровати, а҆́ще кто̀ и҆сповѣ́сть ва́мъ.
5
Подивіться між народами й уважно вглядіться, і ви дуже здивуєтеся; бо Я зроблю у дні ваші таке діло, якому ви не повірили б, якби вам розповідали.
6
Занѐ, сѐ, а҆́зъ возставлѧ́ю халдє́и, ꙗ҆зы́къ го́рькїй и҆ бо́рзый, ходѧ́щїй по широта́мъ землѝ, є҆́же наслѣ́дити селє́нїѧ не своѧ̑:
6
Бо ось, Я підніму халдеїв, народ жорстокий і неприборканий, який ходить по широтах землі, щоб заволодіти селищами, які не належать йому.
7
стра́шенъ и҆ ꙗ҆вле́нъ є҆́сть, ѿ негѡ̀ сꙋ́дъ є҆гѡ̀ бꙋ́детъ, и҆ взѧ́тїе є҆гѡ̀ ѿ негѡ̀ и҆зы́детъ:
7
Страшний і грізний він; від нього самого походить суд його і влада його.
8
и҆ и҆зско́чатъ па́че ры́сей ко́ни є҆гѡ̀ и҆ быстрѣ́е волкѡ́въ а҆раві́йскихъ, и҆ поѣ́дꙋтъ кѡ́нницы є҆гѡ̀ и҆ оу҆стремѧ́тсѧ и҆здале́ча и҆ полетѧ́тъ а҆́ки ѻ҆ре́лъ гото́въ на ꙗ҆́дь.
8
Швидші за барсів коні його і прудкіші за вечірніх вовків; скаче у різні сторони кіннота його; здалеку приходять вершники його, прилітають, як орел, що кидається на здобич.
9
Сконча́нїе на нечести̑выѧ прїи́детъ, сопротивлѧ́ющыѧсѧ ли́цамъ и҆́хъ проти́вꙋ, и҆ собере́тъ ꙗ҆́кѡ песо́къ плѣ́нники.
9
Увесь він іде для грабунку; спрямувавши лице своє вперед, він забирає полонених, як пісок.
10
И҆ то́й над̾ царьмѝ посмѣе́тсѧ, и҆ мꙋчи́телїе и҆гра́нїе є҆гѡ̀, и҆ то́й над̾ всѧ́кою твердѣ́лїю порꙋга́етсѧ, и҆ ѡ҆бложи́тъ ва́лъ, и҆ воз̾ѡблада́етъ є҆́ю.
10
І з царів він знущається, і князі служать йому посміховищем; з усякої фортеці він сміється: насипає облоговий вал і бере її.
11
Тогда̀ премѣни́тъ дꙋ́хъ и҆ пре́йдетъ и҆ помо́литсѧ: сїѧ̀ крѣ́пость бг҃ꙋ моемꙋ̀.
11
Тоді гордовитим стає дух його, і він ходить і буйствує; сила його — бог його.
12
Нѣ́си ли ты̀ и҆сконѝ, гдⷭ҇и бж҃е, ст҃ы́й мо́й; и҆ не оу҆́мремъ. Гдⷭ҇и, на сꙋ́дъ оу҆чини́лъ є҆сѝ є҆го̀, и҆ созда́ мѧ ѡ҆блича́ти наказа́нїе є҆гѡ̀.
12
Але чи не Ти з давнини Господь Бог мій, Святий мій? ми не помремо! Ти, Господи, тільки для суду попустив його. Скеле моя! для покарання Ти призначив його.
13
Чи́сто ѻ҆́ко є҆́же не ви́дѣти ѕла̀ и҆ взира́ти на трꙋды̀ болѣ́знєнныѧ: вскꙋ́ю призира́еши на презѡ́рливыѧ; премолчава́еши, є҆гда̀ пожира́етъ нечести́вый првⷣнаго;
13
Чистим очам Твоїм невластиво дивитися на злодіяння, і дивитися на утиск Ти не можеш; для чого ж Ти дивишся на злодіїв і мовчиш, коли нечестивець поглинає того, хто праведніший за нього,
14
и҆ сотвори́ши человѣ́ки ꙗ҆́кѡ ры̑бы мѡрскі́ѧ и҆ ꙗ҆́кѡ га́ды не и҆мꙋ́щыѧ старѣ́йшины.
14
і залишаєш людей, як рибу в морі, як плазунів, у яких немає володаря?
15
Сконча́нїе оу҆́дою восхи́ти и҆ привлечѐ є҆го̀ мре́жею и҆ собра̀ є҆го̀ сѣтьмѝ свои́ми: сегѡ̀ ра́ди возвесели́тсѧ и҆ возра́дꙋетсѧ се́рдце є҆гѡ̀:
15
Усіх їх тягає вудкою, захоплює у сіть свою і забирає їх у неводи свої, і від того радіє і торжествує.
16
сегѡ̀ ра́ди пожре́тъ мре́жи свое́й и҆ покади́тъ сѣ́ть свою̀, ꙗ҆́кѡ тѣ́ми разблажѝ ча́сть свою̀ и҆ пи̑щи своѧ̑ и҆збра̑нныѧ:
16
За те приносить жертви сіті своїй і кадить неводу своєму, тому що від них рясна частка його і розкішна їжа його.
17
сегѡ̀ ра́ди простре́тъ мре́жꙋ свою̀ и҆ прⷭ҇нѡ и҆збива́ти ꙗ҆зы́кѡвъ не пощади́тъ.
17
Невже для цього він повинен спорожняти свою сіть і безперестанно винищувати народи без пощади?