Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Видѣ́нїе, є҆́же ви́дѣ и҆са́їа сы́нъ а҆мѡ́совъ, є҆́же ви́дѣ на і҆ꙋде́ю и҆ на і҆ерⷭ҇ли́мъ, въ ца́рство ѻ҆зі́и и҆ і҆ѡаѳа́ма, и҆ а҆ха́за и҆ є҆зекі́и, и҆̀же ца́рствоваша во і҆ꙋде́и.
1
Видіння Ісаї, сина Амосового, яке він бачив про Юдею та Єрусалим, у дні Озії, Іоафама, Ахаза, Єзекії — царів юдейських.
2
Слы́ши, нб҃о, и҆ внꙋшѝ, землѐ, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь возгл҃а: сы́ны роди́хъ и҆ возвы́сихъ, ті́и же ѿверго́шасѧ менє̀.
2
Слухайте, небеса, і слухай, земле, бо Господь говорить: Я виховав і підніс синів, а вони обурилися проти Мене.
3
Позна̀ во́лъ стѧжа́вшаго и҆̀, и҆ ѻ҆се́лъ ꙗ҆́сли господи́на своегѡ̀: і҆и҃ль же менє̀ не позна̀, и҆ лю́дїе моѝ не разꙋмѣ́ша.
3
Віл знає володаря свого, і осел — ясла господаря свого; а Ізраїль не знає [Мене], народ Мій не розуміє.
4
Оу҆вы̀, ꙗ҆зы́къ грѣ́шный, лю́дїе и҆спо́лнени грѣхѡ́въ, сѣ́мѧ лꙋка́вое, сы́нове беззако́ннїи, ѡ҆ста́висте гдⷭ҇а и҆ разгнѣ́васте ст҃а́го і҆и҃лева, ѿврати́тесѧ вспѧ́ть.
4
На жаль, народ грішний, народ обтяжений беззаконнями, плем’я лиходіїв, сини погибельні! Залишили Господа, знехтували Святого Ізраїлевого, — повернулися назад.
5
Что̀ є҆щѐ оу҆ѧзвлѧ́етесѧ, прилага́юще беззако́нїе; Всѧ́каѧ глава̀ въ болѣ́знь, и҆ всѧ́кое се́рдце въ печа́ль.
5
У що бити ще вас, що продовжуєте свою затятість? Уся голова у виразках, і все серце зачахло.
6
Ѿ но́гъ да́же до главы̀ нѣ́сть въ не́мъ цѣ́лости: ни стрꙋ́пъ, ни ꙗ҆́зва, ни ра́на палѧ́щаѧсѧ: нѣ́сть пла́стырѧ приложи́ти, нижѐ є҆ле́а, нижѐ ѡ҆бѧза́нїѧ.
6
Від підошви ноги до тімені голови немає у нього здорового місця: виразки, плями, гнійні рани, неочищені й необв’язані і не пом’якшені єлеєм.
7
Землѧ̀ ва́ша пꙋста̀, гра́ди ва́ши ѻ҆гне́мъ пожже́ни, странꙋ̀ ва́шꙋ пред̾ ва́ми чꙋжді́и поѧда́ютъ, и҆ ѡ҆пꙋстѣ̀ низвраще́на ѿ люді́й чꙋжди́хъ.
7
Земля ваша спустошена; міста ваші спалені вогнем; поля ваші на ваших очах з’їдають чужі; усе спорожніло, як після руйнування чужинцями.
8
Ѡ҆ста́витсѧ дще́рь сїѡ́нѧ, ꙗ҆́кѡ кꙋ́ща въ вїногра́дѣ и҆ ꙗ҆́кѡ ѻ҆во́щное храни́лище въ вертогра́дѣ, ꙗ҆́кѡ гра́дъ вою́емый.
8
І залишилася дочка Сиону, як намет у винограднику, як курінь на горо́ді, як обложене місто.
9
И҆ а҆́ще не бы̀ гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ ѡ҆ста́вилъ на́мъ сѣ́мене, ꙗ҆́кѡ содо́ма оу҆́бѡ бы́ли бы́хомъ, и҆ ꙗ҆́кѡ гомо́ррꙋ оу҆подо́билисѧ бы́хомъ.
9
Якби Господь Саваоф не полишив нам невеликого залишку, то ми були б те саме, що Содом, уподібнилися б Гоморрі.
10
Оу҆слы́шите сло́во гдⷭ҇не, кнѧ̑зи содо́мстїи: внемли́те зако́нꙋ бж҃їю, лю́дїе гомо́ррстїи.
10
Слухайте слово Господнє, князі содомські; слухай закон Бога нашого, народе гоморрський!
11
Что́ ми мно́жество же́ртвъ ва́шихъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь; И҆спо́лненъ є҆́смь всесожже́нїй ѻ҆́внихъ и҆ тꙋ́ка а҆́гнцєвъ, и҆ кро́ве ю҆нцє́въ и҆ козлѡ́въ не хощꙋ̀.
11
Для чого Мені безліч жертв ваших? — говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і жиром відгодованої худоби, і крови тельців і агнців і козлів не хочу.
12
Нижѐ приходи́те ꙗ҆ви́тисѧ мѝ: кто́ бо и҆зыска̀ сїѧ̑ и҆з̾ рꙋ́къ ва́шихъ; Ходи́ти по дворꙋ̀ моемꙋ̀ не приложитѐ.
12
Коли ви приходите стати перед лице Моє, хто вимагає від вас, щоб ви топтали двори Мої?
13
И҆ а҆́ще принесе́те мѝ семїда́лъ, всꙋ́е: кади́ло ме́рзость мѝ є҆́сть.
13
Не носіть більше дарів марних: куріння огидне для Мене; новомісяч і субот, святкових зібрань не можу терпіти: беззаконня — і святкування!
14
Новомⷭ҇чїй ва́шихъ и҆ сꙋббѡ́тъ и҆ днѐ вели́кагѡ не потерплю̀: поста̀ и҆ пра́здности, и҆ новомⷭ҇чїй ва́шихъ и҆ пра́здникѡвъ ва́шихъ ненави́дитъ дш҃а̀ моѧ̀: бы́сте мѝ въ сы́тость, ктомꙋ̀ не стерплю̀ грѣхѡ́въ ва́шихъ.
14
Новомісяччя ваші і свята ваші ненавидить душа Моя: вони тягар для Мене; Мені тяжко нести їх.
15
Є҆гда̀ простре́те рꙋ́ки (ва́шѧ) ко мнѣ̀, ѿвращꙋ̀ ѻ҆́чи моѝ ѿ ва́съ: и҆ а҆́ще оу҆мно́жите моле́нїе, не оу҆слы́шꙋ ва́съ: рꙋ́ки бо ва́шѧ и҆спо́лнєны кро́ве.
15
І коли ви простягаєте руки ваші, Я закриваю від вас очі Мої; і коли ви примножуєте моління ваші, Я не чую: ваші руки повні крови.
16
И҆змы́йтесѧ, (и҆) чи́сти бꙋ́дите, ѿими́те лꙋка̑вства ѿ дꙋ́шъ ва́шихъ пред̾ ѻ҆чи́ма мои́ма, преста́ните ѿ лꙋка́вствъ ва́шихъ.
16
Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло;
17
Наꙋчи́тесѧ добро̀ твори́ти, взыщи́те сꙋда̀, и҆зба́вите ѡ҆би́димаго, сꙋди́те си́рꙋ и҆ ѡ҆правди́те вдови́цꙋ,
17
навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову.
18
и҆ прїиди́те, и҆ и҆стѧ́жимсѧ, гл҃етъ гдⷭ҇ь. И҆ а҆́ще бꙋ́дꙋтъ грѣсѝ ва́ши ꙗ҆́кѡ багрѧ́ное, ꙗ҆́кѡ снѣ́гъ оу҆бѣлю̀: а҆́ще же бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́кѡ червле́ное, ꙗ҆́кѡ во́лнꙋ оу҆бѣлю̀.
18
Тоді прийдіть — і розсудимо, — говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне, — як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур, — як вовну убілю.
19
И҆ а҆́ще хо́щете и҆ послꙋ́шаете менѐ, блага̑ѧ землѝ снѣ́сте:
19
Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага землі;
20
а҆́ще же не хо́щете, нижѐ послꙋ́шаете менѐ, ме́чь вы̀ поѧ́стъ: оу҆ста́ бо гдⷭ҇нѧ гл҃аша сїѧ̑.
20
якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас: бо вуста Господні говорять.
21
Ка́кѡ бы́сть блꙋдни́ца гра́дъ вѣ́рный сїѡ́нъ по́лнъ сꙋда̀; въ не́мже пра́вда почива́ше, нн҃ѣ же (въ не́мъ) оу҆бі̑йцы.
21
Як зробилася блудницею вірна столиця, сповнена правосуддя! Правда жила у ній, а тепер — убивці.
22
Сребро̀ ва́ше неискꙋше́но, корчє́мницы твоѝ мѣша́ютъ вїно̀ съ водо́ю.
22
Срібло твоє стало окалиною, вино твоє зіпсоване водою;
23
Кнѧ̑зи твоѝ не покарѧ́ютсѧ, ѻ҆́бщницы татє́мъ, лю́бѧще да́ры, гонѧ́ще воздаѧ́нїе, си̑рымъ не сꙋдѧ́щїи и҆ сꙋдꙋ̀ вдови́цъ не внима́ющїи.
23
князі твої — законопорушники і спільники злодіїв; усі вони люблять подарунки і ганяються за мздою; не захищають сироту, і справа вдови не доходить до них.
24
Сегѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ влⷣка гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ: го́ре крѣ̑пкимъ во і҆и҃ли: не преста́нетъ бо ꙗ҆́рость моѧ̀ на проти̑вныѧ, и҆ сꙋ́дъ врагѡ́мъ мои̑мъ сотворю̀:
24
Тому говорить Господь, Господь Саваоф, Сильний Ізраїлів: о, задовольню Я Себе над супротивниками Моїми й помщуся ворогам Моїм!
25
и҆ наведꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀ на тѧ̀, и҆ разжегꙋ̀ въ чистотꙋ̀, непокарѧ́ющихсѧ же погꙋблю̀, и҆ ѿимꙋ̀ всѣ́хъ беззако́нныхъ ѿ тебє̀, и҆ всѣ́хъ го́рдыхъ смирю̀.
25
І зверну на тебе руку Мою і, як у лузі, очищу з тебе домішки, і відокремлю від тебе все свинцеве;
26
И҆ приста́влю сꙋдїи̑ твоѧ̑ ꙗ҆́коже пре́жде, и҆ совѣ́тники твоѧ̑ ꙗ҆́кѡ ѿ нача́ла: и҆ по си́хъ нарѣче́шисѧ гра́дъ пра́вды, ма́ти градовѡ́мъ, вѣ́рный сїѡ́нъ.
26
і знову буду поставляти тобі суддів, як раніше, і радників, як спочатку; тоді будуть говорити про тебе: «місто правди, столиця вірна».
27
Съ сꙋдо́мъ бо спасе́тсѧ плѣне́нїе є҆гѡ̀ и҆ съ ми́лостынею.
27
Сион спасеться правосуддям, і сини його, які навернулися, правдою;
28
И҆ сокрꙋша́тсѧ беззако́ннїи и҆ грѣ̑шницы вкꙋ́пѣ, и҆ ѡ҆ста́вившїи гдⷭ҇а сконча́ютсѧ:
28
усім же відступникам і грішникам — погибель, і ті, що залишили Господа, знищаться.
29
зане́же постыдѧ́тсѧ ѡ҆ і҆́дѡлѣхъ свои́хъ, и҆́хже са́ми восхотѣ́ша, и҆ посра́мѧтсѧ ѡ҆ садѣ́хъ свои́хъ, и҆́хже возжелѣ́ша.
29
Вони будуть посоромлені за діброви, які настільки любі для вас, і посоромлені за сади, які ви обрали собі;
30
Бꙋ́дꙋтъ бо ꙗ҆́кѡ тереві́нѳъ ѿме́тнꙋвый ли́ствїѧ (своѧ̑), и҆ ꙗ҆́кѡ вертогра́дъ не и҆мы́й воды̀.
30
бо ви будете, як дуб, якого лист обпав, і як сад, у якому немає води.
31
И҆ бꙋ́детъ крѣ́пость и҆́хъ ꙗ҆́кѡ сте́бль и҆згре́бїѧ, и҆ дѣ̑ланїѧ и҆́хъ ꙗ҆́кѡ и҆́скры ѻ҆́гнєнныѧ, и҆ сожгꙋ́тсѧ беззакѡ́нницы и҆ грѣ̑шницы вкꙋ́пѣ, и҆ не бꙋ́детъ оу҆гаша́ѧй.
31
І сильний буде лахміттям, і діло його — іскрою; і будуть горіти разом, — і ніхто не погасить.