Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Го́ре пи́шꙋщымъ лꙋка́вство: пи́шꙋщїи бо лꙋка́вство пи́шꙋтъ,
1
Горе тим, які постановляють несправедливі закони і пишуть жорстокі рішення,
2
оу҆кланѧ́юще сꙋ́дъ оу҆бо́гихъ, восхища́юще сꙋ́дъ ни́щихъ люді́й мои́хъ, ꙗ҆́кѡ бы́ти и҆̀мъ вдови́цѣ въ расхище́нїе и҆ сиротѣ̀ въ разграбле́нїе.
2
щоб усунути бідних від правосуддя і викрасти права у слабосилих з народу Мого, щоб удів зробити здобиччю своєю й пограбувати сиріт.
3
И҆ что̀ сотворѧ́тъ въ де́нь посѣще́нїѧ; ско́рбь бо ва́мъ ѿдале́че прїи́детъ. И҆ къ комꙋ̀ прибѣ́гнете, да помо́жетъ ва́мъ; И҆ гдѣ̀ ѡ҆ста́вите сла́вꙋ ва́шꙋ,
3
І що ви будете робити у день відвідання, коли прийде загибель здалеку? До кого звернетеся по допомогу? І де залишите багатство ваше?
4
є҆́же не впа́сти въ плѣне́нїе; И҆ под̾ оу҆бїе́ными падꙋ́тъ. И҆ во всѣ́хъ си́хъ не ѿврати́сѧ гнѣ́въ є҆гѡ̀, но є҆щѐ рꙋка̀ є҆гѡ̀ высока̀.
4
Без Мене зігнуться між в’язнями і впадуть між убитими. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.
5
Го́ре а҆ссѷрі́ємъ, же́злъ ꙗ҆́рости моеѧ̀ и҆ гнѣ́въ є҆́сть въ рꙋкꙋ̀ и҆́хъ.
5
О, Ассур, жезл гніву Мого! і бич у руці його — Моє обурення!
6
Гнѣ́въ мо́й послю̀ на ꙗ҆зы́къ беззако́ненъ, и҆ свои́хъ люді́й повелю̀ сотвори́ти коры̑сти и҆ плѣне́нїе, и҆ попра́ти гра́ды и҆ положи́ти ѧ҆̀ въ пра́хъ.
6
Я пошлю його проти народу нечестивого і проти народу гніву Мого, дам йому повеління пограбувати грабежем і здобути здобич і потоптати його, як бруд на вулицях.
7
Се́й же не та́кѡ помы́сли и҆ дꙋше́ю не та́кѡ возмнѣ̀: но ѿстꙋ́питъ оу҆́мъ є҆гѡ̀, и҆ є҆́же потреби́ти ꙗ҆зы́ки не ма̑лы.
7
Але він не так подумає і не так помислить серце його; у нього буде на серці — зруйнувати і знищити чимало народів.
8
И҆ а҆́ще рекꙋ́тъ є҆мꙋ̀: ты́ ли є҆сѝ є҆ди́нъ кнѧ́зь;
8
Бо він скаже: «чи не всі царі князі мої?
9
И҆ рече́тъ: не взѧ́хъ ли страны̀, ꙗ҆́же вы́ше вавѷлѡ́на и҆ хала́ни, и҆дѣ́же сто́лпъ созда́нъ, и҆ взѧ́хъ а҆раві́ю и҆ дама́скъ и҆ самарі́ю;
9
Халне чи не те саме, що Кархемис? Емаф чи не те саме, що Арпад? Самарія чи не те саме, що Дамаск?
10
Ꙗ҆́коже сїѧ̑ взѧ́хъ, и҆ всѧ̑ кнѧжє́нїѧ возмꙋ̀. Возрыда́йте, и҆зва̑ѧннаѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ въ самарі́и:
10
Оскільки рука моя оволоділа царствами ідольськими, в яких кумирів більше, ніж у Єрусалимі й Самарії, —
11
ꙗ҆́коже бо сотвори́хъ самарі́и и҆ рꙋкотворє́ннымъ є҆ѧ̀, та́кѡ сотворю̀ и҆ і҆ерⷭ҇ли́мꙋ и҆ кꙋмі́рѡмъ є҆гѡ̀.
11
то чи не зроблю того самого з Єрусалимом і статуями його, як зробив із Самарією та ідолами її?»
12
И҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ сконча́етъ гдⷭ҇ь всѧ̑ творѧ̀ въ горѣ̀ сїѡ́ни и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, наведе́тъ на оу҆́мъ вели́кїй, на кнѧ́зѧ а҆ссѷрі́йска и҆ на высотꙋ̀ сла́вы ѻ҆́чїю є҆гѡ̀.
12
І буде, коли Господь звершить усе Своє діло на горі Сионі і в Єрусалимі, скаже: подивлюся на успіх гордовитого серця царя Ассирійського і на марнославство високо піднятих очей його.
13
Рече́ бо: крѣ́постїю рꙋкѝ моеѧ̀ сотворю̀, и҆ премꙋ́дростїю ра́зꙋма (моегѡ̀) ѿимꙋ̀ предѣ́лы ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆ си́лꙋ и҆́хъ плѣню̀,
13
Він говорить: «силою руки моєї і моєю мудрістю я зробив це, тому що я розумний: і переставляю межі народів, і розграбовую скарби їх, і скидаю з престолів, як велетень;
14
и҆ сотрѧсꙋ̀ гра́ды населє́ныѧ, и҆ вселе́ннꙋю всю̀ ѡ҆б̾имꙋ̀ рꙋко́ю мое́ю ꙗ҆́кѡ гнѣздо̀, и҆ ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́влєнаѧ ꙗ҆́ица возмꙋ̀: и҆ нѣ́сть, и҆́же оу҆бѣжи́тъ менє̀, и҆лѝ проти́вꙋ мнѣ̀ рече́тъ, и҆ ѿве́рзетъ оу҆ста̀ и҆ глꙋми́тъ.
14
і рука моя захопила багатство народів, як гнізда; і як забирають залишені у них яйця, так забрав я всю землю, і ніхто не поворухнув крилом, і не відкрив рота, і не пискнув».
15
Є҆да̀ просла́витсѧ сѣки́ра без̾ сѣкꙋ́щагѡ є҆́ю; и҆лѝ вознесе́тсѧ пила̀ без̾ влекꙋ́щагѡ ю҆̀; Та́кожде а҆́ще кто̀ во́зметъ же́злъ, и҆лѝ дре́во: и҆ не та́кѡ.
15
Чи величається сокира перед тим, хто рубає нею? Чи пила пишається перед тим, хто рухає нею? Начебто жезл повстає проти того, хто піднімає його; начебто палка піднімається на того, хто не дерево!
16
Но по́слетъ гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ на твою̀ че́сть безче́стїе, и҆ на твою̀ сла́вꙋ ѻ҆́гнь горѧ̀ возгори́тсѧ.
16
За те Господь, Господь Саваоф, пошле чахлість на повних його, і між знаменитими його запалить полум’я, як полум’я вогню.
17
И҆ бꙋ́детъ свѣ́тъ і҆и҃левъ во ѻ҆́гнь, и҆ ѡ҆ст҃и́тъ є҆го̀ ѻ҆гне́мъ горѧ́щимъ, и҆ поѧ́стъ ꙗ҆́кѡ сѣ́но вещество̀.
17
Світло Ізраїля буде вогнем, і Святий його — полум’ям, яке спалить і пожере терня його і бур’ян його в один день;
18
Въ то́й де́нь оу҆га́снꙋтъ го́ры и҆ хо́лми и҆ дꙋбра̑вы, и҆ поѧ́стъ ѿ дꙋшѝ да́же до пло́тей: и҆ бꙋ́детъ бѣжа́й, ꙗ҆́кѡ бѣжа́й ѿ пла́мене горѧ́ща:
18
і славний ліс його і сад його, від душі до тіла, знищить; і він буде, як чахлий умирущий.
19
и҆ ѡ҆ста́вльшїисѧ ѿ ни́хъ бꙋ́дꙋтъ въ число̀, и҆ ѻ҆троча̀ ма́лое напи́шетъ ѧ҆̀.
19
І залишок дерев лісу його такий буде нечисленний, що дитя спроможне буде зробити опис.
20
И҆ бꙋ́детъ въ то́й де́нь, не приложи́тсѧ ктомꙋ̀ ѡ҆ста́нокъ і҆и҃левъ, и҆ спасе́ннїи і҆а̑кѡвли не бꙋ́дꙋтъ ктомꙋ̀ оу҆пова́юще на ѡ҆би́дѣвшыѧ и҆̀хъ, но бꙋ́дꙋтъ оу҆пова́юще на бг҃а ст҃а́го і҆и҃лева и҆́стиною.
20
І буде у той день: залишок Ізраїля й ті з дому Якова, що спаслися, не будуть більше покладатися на того, хто уразив їх, але покладуть уповання на Господа, Святого Ізраїлевого, щиросердо.
21
И҆ ѡ҆брати́тсѧ ѡ҆ста́нокъ і҆а́кѡвль къ бг҃ꙋ крѣ́пкомꙋ.
21
Залишок навернеться, залишок Якова — до Бога сильного.
22
И҆ а҆́ще бꙋ́дꙋтъ лю́дїе і҆и҃лєвы ꙗ҆́кѡ песо́къ морскі́й, ѡ҆ста́нокъ и҆́хъ спасе́тсѧ:
22
Бо хоч би народу в тебе, Ізраїле, було стільки, скільки піску морського, тільки залишок його навернеться; знищення визначено повною правдою;
23
сло́во бо соверша́ѧ и҆ сокраща́ѧ пра́вдою, ꙗ҆́кѡ сло́во сокраще́но сотвори́тъ гдⷭ҇ь во все́й вселе́ннѣй.
23
бо визначене знищення звершить Господь, Господь Саваоф, по усій землі.
24
Сегѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ: не бо́йтесѧ, лю́дїе моѝ, ѿ а҆ссѷрі́анъ, живꙋ́щїи въ сїѡ́нѣ, ꙗ҆́кѡ жезло́мъ порази́тъ тѧ̀: ꙗ҆́звꙋ бо наво́дитъ на тѧ̀, є҆́же ви́дѣти пꙋ́ть є҆гѵ́пта.
24
Тому так говорить Господь, Господь Саваоф: народе Мій, що живеш на Сионі! не бійся Ассура. Він уразить тебе жезлом і тростину свою підніме на тебе, як Єгипет.
25
Є҆ще́ бо ма́лѡ, и҆ преста́нетъ гнѣ́въ, ꙗ҆́рость же моѧ̀ на совѣ́тъ и҆́хъ:
25
Ще трохи, дуже трохи, і мине Моє обурення, і лють Моя обернеться на знищення їх.
26
и҆ воздви́гнетъ бг҃ъ си́лъ на нѧ̀ ꙗ҆́звꙋ, ꙗ҆́кѡ ꙗ҆́звꙋ мадїа́млю на мѣ́стѣ ско́рби, и҆ ꙗ҆́рость є҆гѡ̀ на пꙋ́ть и҆́же къ мо́рю, на пꙋ́ть и҆́же во є҆гѵ́петъ:
26
І підніме Господь Саваоф бич на нього, як у час поразки Мадіама біля скелі Орива, або як простяг на море жезл, і підніме його, як на Єгипет.
27
и҆ бꙋ́детъ въ то́й де́нь, ѿи́метсѧ и҆́го є҆гѡ̀ ѿ ра́мене твоегѡ̀ и҆ стра́хъ є҆гѡ̀ ѿ тебє̀, и҆ согнїе́тъ и҆́го ѿ ра́менъ ва́шихъ.
27
І буде у той день: зніметься з рамен твоїх тягар його, і ярмо його — із шиї твоєї; і розпадеться ярмо від жиру.
28
Прїи́детъ бо во гра́дъ а҆гга́й, и҆ пре́йдетъ въ магеддѡ̀, и҆ въ махма́сѣ положи́тъ сосꙋ́ды своѧ̑.
28
Він іде на Аїаф, проходить Мигрон, у Михмасі складає свої запаси.
29
И҆ мине́тъ де́брь, и҆ прїи́детъ во а҆гга́й: стра́хъ прїи́метъ рамꙋ̀ гра́дъ саꙋ́ловъ,
29
Проходять тіснини; у Геві ночівля їх; Рама трясеться; Гива Саулова розбіглася.
30
побѣ́гнетъ дще́рь галі́млѧ, оу҆слы́шитсѧ въ лаїсѣ̀, оу҆слы́шитсѧ во а҆наѳѡ́ѳѣ.
30
Вий голосом твоїм, дочко Галима; нехай почує тебе Лаїс, бідний Анафоф!
31
И҆ оу҆жасе́сѧ мадеми́на и҆ живꙋ́щїи во гїви́мѣ.
31
Мадмена розбіглася, жителі Гевима поспішають утікати.
32
Оу҆тѣша́йте дне́сь є҆́же на пꙋтѝ пребы́ти: оу҆тѣша́йте рꙋко́ю го́рꙋ дще́рь сїѡ́ню, и҆ хо́лми, и҆̀же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ:
32
Ще день простоїть він у Нові; погрожує рукою своєю горі Сиону, пагорбу Єрусалимському.
33
сѐ, влⷣка гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ смѧте́тъ сла̑вныѧ со крѣ́постїю, и҆ высо́цїи оу҆кори́зною сокрꙋша́тсѧ, и҆ высо́цыи смирѧ́тсѧ,
33
Ось, Господь, Господь Саваоф, страшною силою зірве гілки дерев, і ті, що величаються зростом, будуть зрубані, високі — повалені на землю.
34
и҆ падꙋ́тъ высо́цыи мече́мъ, лїва́нъ же съ высо́кими паде́тсѧ.
34
І посіче хащу лісу залізом, і Ливан упаде від Всемогутнього.