Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Го́ре вѣнцꙋ̀ горды́ни, наи̑мницы є҆фре́мѡвы, цвѣ́тъ ѿпады́й ѿ сла́вы, на версѣ̀ горы̀ тꙋ́чныѧ пїѧ́нїи без̾ вїна̀.
1
Горе вінку гордости п’яних єфремлян, зів’ялій квітці красивого вбрання його, яка на вершині плодючої долини уражених вином!
2
Сѐ, крѣпка̀ и҆ же́стока ꙗ҆́рость гдⷭ҇нѧ, а҆́ки гра́дъ низпꙋща́емый не и҆мы́й кро́ва, наси́льнѡ низпꙋща́емый: ꙗ҆́коже воды̀ мно́гое мно́жество влекꙋ́щее странꙋ̀, землѝ сотвори́тъ поко́й рꙋка́ма,
2
Ось, міцний і сильний у Господа, як злива з градом і згубний вихор, як розлита повінь бурхливих вод, із силою валить його на землю.
3
и҆ нога́ма попере́тсѧ вѣне́цъ горды́ни, наи̑мницы є҆фре́мѡвы.
3
Ногами топчеться вінок гордости п’яних єфремлян.
4
И҆ бꙋ́детъ цвѣ́тъ ѿпады́й ѿ наде́жды сла́вы на версѣ̀ горы̀ высо́кїѧ, а҆́ки ра́ннїй пло́дъ смо́квинъ: ви́дѣвый є҆го̀, пре́жде взѧ́тїѧ въ рꙋ́цѣ своѝ, восхо́щетъ поглоти́ти є҆го̀.
4
І з зів’ялою квіткою красивого убрання його, яка на вершині плодючої долини, відбувається те саме, що буває із дозрілою раніше часу смоквою, яку, як тільки хто побачить, негайно бере у руку і проковтує її.
5
Въ то́й де́нь бꙋ́детъ гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ вѣне́цъ наде́жди, сплете́ный сла́вою ѡ҆ста́вшымсѧ лю́демъ.
5
У той день Господь Саваоф буде чудовим вінцем і славною діадемою для залишку народу Свого,
6
И҆ ѡ҆ста́вѧтсѧ дꙋ́хомъ сꙋ́днымъ на сꙋ́дъ, и҆ крѣ́пость возбранѧ́ющихъ погꙋблѧ́ти.
6
і духом правосуддя для того, хто сидить на судилищі, і мужністю для тих, що відбивають ворога біля воріт.
7
Сі́и бо вїно́мъ сꙋ́ть прельще́ни: прельсти́шасѧ сїке́ры ра́ди, жре́цъ и҆ проро́къ и҆зстꙋпи́ша оу҆ма̀ ѿ сїке́ры, пожє́рты бы́ша вїно́мъ, потрѧсо́шасѧ ѿ пїѧ́нства сїке́ры, прельсти́шасѧ: сїѐ є҆́сть привидѣ́нїе.
7
Але і ці хитаються від вина і збиваються зі шляху від сикери; священик і пророк спотикаються від міцних напоїв; переможені вином, збожеволіли від сикери, у видінні помиляються, у судженні спотикаються.
8
Проклѧ́тїе поѧ́стъ се́й совѣ́тъ, се́й бо совѣ́тъ ра́ди лихои́мства.
8
Бо усі столи наповнені гидкою блювотиною, немає чистого місця. —
9
Комꙋ̀ возвѣсти́хомъ ѕла̑ѧ и҆ комꙋ̀ повѣ́дахомъ вѣ́сть; и҆̀же ѿдое́нїи (сꙋ́ть) ѿ млека̀, ѿто́рженнїи ѿ сосца̀.
9
А говорять: «кого хоче він учити вíдання? і кого врозумлювати проповіддю? віднятих від грудного молока, відлучених від сосків матері?
10
Печа́ли на печа́ль ѡ҆жида́й, наде́жды къ наде́жди, є҆щѐ ма́лѡ, є҆щѐ ма́лѡ,
10
Бо усе заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, тут трохи і там трохи».
11
ꙗ҆́кѡ хꙋ́достїю оу҆сте́нъ, ѧ҆зы́комъ и҆ны́мъ возглаго́лютъ лю́демъ си̑мъ, рекꙋ́ще и҆̀мъ:
11
За те белькотливими вустами і чужою мовою будуть говорити до цього народу.
12
се́й поко́й а҆́лчномꙋ и҆ сїѐ сокрꙋше́нїе, и҆ не восхотѣ́ша слы́шати.
12
Їм говорили: «ось — спокій, дайте спокій натрудженому, і ось — заспокоєння». Але вони не хотіли слухати.
13
И҆ бꙋ́детъ и҆̀мъ сло́во гдⷭ҇а бг҃а, печа́ль къ печа́ли, наде́жда къ наде́жди, є҆щѐ ма́лѡ, є҆щѐ ма́лѡ, да и҆́дꙋтъ и҆ падꙋ́тсѧ вспѧ́ть и҆ въ бѣдꙋ̀ впадꙋ́тъ, и҆ сокрꙋша́тсѧ и҆ плѣне́ни бꙋ́дꙋтъ.
13
І стало у них словом Господа: заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, тут трохи, там трохи, — так що вони підуть, і упадуть горілиць, і розіб’ються, і потраплять у сітку і будуть уловлені.
14
Сегѡ̀ ра́ди оу҆слы́шите сло́во гдⷭ҇не, мꙋ́жїе ѡ҆ѕло́бленнїи и҆ кнѧ̑зи люді́й сꙋ́щихъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ.
14
Отже, слухайте слово Господнє, хульники, правителі народу цього, який у Єрусалимі.
15
Ꙗ҆́кѡ реко́сте: сотвори́хомъ завѣ́тъ со а҆́домъ и҆ со сме́ртїю сложе́нїе: бꙋ́рѧ носи́ма а҆́ще мимои́детъ, не прїи́детъ на на́съ: положи́хомъ лжꙋ̀ наде́ждꙋ на́шꙋ и҆ лже́ю покры́емсѧ.
15
Тому що ви говорите: «ми уклали союз зі смертю і з пеклом зробили договір: коли всевражаючий бич буде проходити, він не дійде до нас, — тому що неправду зробили ми притулком для себе, і обманом прикриємо себе».
16
Сегѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ полага́ю во ѡ҆снова́нїе сїѡ́нꙋ ка́мень многоцѣ́ненъ, и҆збра́нъ, краеꙋго́ленъ, чтⷭ҇енъ, во ѡ҆снова́нїе є҆мꙋ̀, и҆ вѣ́рꙋѧй въ ѻ҆́нь не постыди́тсѧ:
16
Тому так говорить Господь Бог: ось, Я покладаю в основу на Сионі камінь, — камінь випробуваний, наріжний, дорогоцінний, міцно утверджений: віруючий у нього не посоромиться.
17
и҆ положꙋ̀ сꙋ́дъ въ наде́ждꙋ, млⷭ҇ть же моѧ̀ на мѣ́рилѣхъ, и҆ оу҆пова́вшїи вотщѐ на лжꙋ̀, ꙗ҆́кѡ не мине́тъ ва́съ бꙋ́рѧ:
17
І поставлю суд мірилом і правду терезами; і градом знищиться притулок неправди, і води потоплять місце приховування.
18
и҆ не ѿи́метъ ѿ ва́съ завѣ́та сме́ртнагѡ, и҆ наде́жда ва́ша, ꙗ҆́же ко а҆́дꙋ, не пребꙋ́детъ. Бꙋ́рѧ и҆дꙋ́щаѧ а҆́ще на́йдетъ, бꙋ́дете є҆́й въ попра́нїе:
18
І союз ваш зі смертю зруйнується, і договір ваш із пеклом не встоїть. Коли піде всевражаючий бич, ви будете потоптані.
19
є҆гда̀ мимои́детъ, во́зметъ ва́съ: ꙗ҆́кѡ по всѧ́ко оу҆́тро преходи́ти бꙋ́детъ въ де́нь, и҆ въ нощѝ бꙋ́детъ наде́жда ѕла̀. Наꙋчи́тесѧ слы́шати, оу҆тѣснѧ́емїи:
19
Як тільки він піде, схопить вас; ходити ж буде щоранку, день і ніч, і одна чутка про нього буде вселяти жах.
20
не мо́жемъ ра́товати, са́ми же и҆знемога́емъ, є҆́же собра́тисѧ на́мъ.
20
Занадто коротка буде постіль, щоб простягнутися; занадто вузькою і ковдра, щоб загорнутися у неї.
21
Ꙗ҆́коже гора̀ на нечести́выхъ воста́нетъ гдⷭ҇ь, и҆ бꙋ́детъ (ꙗ҆́коже) въ де́бри гаваѡ́нстѣй, съ ꙗ҆́ростїю сотвори́тъ дѣла̀ своѧ̑, го́рести дѣ́ло: ꙗ҆́рость же є҆гѡ̀ чꙋ́ждѡ оу҆потреби́тсѧ, и҆ погꙋбле́нїе є҆гѡ̀ стра́нно.
21
Бо повстане Господь, як на горі Перацимі; розгнівається, як на долині Гаваонській, щоб зробити діло Своє, надзвичайне діло, і звершити дію Свою, дивну Свою дію.
22
И҆ вы̀ не ра́дꙋйтесѧ, нижѐ да возмо́гꙋтъ ва́ши оу҆́зы: занѐ сконча̑ны и҆ сокращє́ны вє́щи слы́шахъ ѿ гдⷭ҇а саваѡ́ѳа, ꙗ҆̀же сотвори́тъ над̾ все́ю земле́ю.
22
Отже, не кощунствуйте, щоб кайдани ваші не стали міцнішими; бо я чув від Господа, Бога Саваофа, що знищення визначене для усієї землі.
23
Внꙋши́те и҆ слы́шите гла́съ мо́й, внемли́те и҆ слы́шите словеса̀ моѧ̑.
23
Прихиліть вухо, і послухайте мого голосу; будьте уважні, і вислухайте промову мою.
24
Є҆да̀ ве́сь де́нь бꙋ́детъ ѡ҆рѧ́й ѡ҆ра́ти; и҆лѝ сѣ́мѧ оу҆гото́витъ пре́жде воздѣ́ланїѧ землѝ;
24
Чи завжди хлібороб оре для посіву, борознить і боронить землю свою?
25
Не є҆гда́ ли оу҆мѧгчи́тъ [оу҆равни́тъ] лицѐ є҆ѧ̀, тогда̀ всѣ́етъ ма́лѡ чернꙋ́хи и҆ кѷмі́на, пото́мъ же сѣ́етъ пшени́цꙋ и҆ ꙗ҆чме́нь и҆ про́со въ предѣ́лѣхъ твои́хъ;
25
Ні; коли вирівняє поверхню її, він сіє чорнуху, або розсипає кмин, або розкидає пшеницю рядами, і ячмінь у визначеному місці, і просо поряд з ним.
26
И҆ наꙋчи́шисѧ сꙋдꙋ̀ бг҃а твоегѡ̀ и҆ возра́дꙋешисѧ.
26
І такого порядку вчить його Бог його; Він наставляє його.
27
И҆́бо не съ же́стокостїю ѡ҆чища́етсѧ чернꙋ́ха, нижѐ ко́ло колесни́чное ѡ҆бы́детъ кѷмі́на, но жезло́мъ и҆стрѧса́етсѧ чернꙋ́ха, кѷмі́нъ же со хлѣ́бомъ снѣ́стсѧ.
27
Бо не молотять чорнуху котком зубцюватим, і коліс молотильних не катають по кмину; але палкою вибивають чорнуху, і кмин — палкою.
28
Не во вѣ́къ бо а҆́зъ разгнѣ́ваюсѧ на вы̀, нижѐ гла́съ гнѣ́ва моегѡ̀ попере́тъ ва́съ.
28
Зерновий хліб вимолочують, але не розбивають його; і водять по ньому молотильні колеса з конями їх, але не розтирають його.
29
И҆ сїѧ̑ ѿ гдⷭ҇а саваѡ́ѳа и҆зыдо́ша чꙋдеса̀: совѣ́тꙋйте, вознеси́те тще́тное оу҆тѣше́нїе.
29
І це походить від Господа Саваофа: дивні долі Його, велика премудрість Його!