¹

Сни́ди, сѧ́ди на землѝ, дѣ́во, дщѝ вавѷлѡ́нѧ, вни́ди во тмꙋ̀ [По и҆ны̑мъ: сѧ́ди на зе́млю.], дщѝ халде́йска, ꙗ҆́кѡ не приложи́ши ксемꙋ̀ прозыва́тисѧ мѧгка̀ и҆ ю҆́на.

¹

Зійди і сядь на порох, дівчино, дочко Вавилона; сиди на землі: престолу немає, дочко халдеїв, і надалі не будуть називати тебе ніжною і розкішною.

²

Возмѝ же́рновы, мелѝ мꙋкꙋ̀, ѿкры́й покрыва́ло твоѐ, ѿкры́й сѣди̑ны, возсꙋчѝ го́лєни, прейдѝ рѣ́ки:

²

Візьми жорна і мели борошно; зніми покривало твоє, підбери поділ, відкрий гомілки, переходь через ріки:

³

ѿкры́етсѧ стꙋ́дъ тво́й, ꙗ҆вѧ́тсѧ оу҆кори̑зны твоѧ̑, пра́ведное ѿ тебє̀ возмꙋ̀, ктомꙋ̀ не преда́мъ человѣ́кѡмъ.

³

відкриється нагота твоя, і навіть видний буде сором твій. Звершу помсту і не пощаджу нікого.

⁴

Речѐ и҆зба́вивый тѧ̀ гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ, и҆́мѧ є҆мꙋ̀ ст҃ы́й і҆и҃левъ:

⁴

Відкупитель ваш — Господь Саваоф ім’я Йому, Святий Ізраїлів.

⁵

сѧ́ди оу҆миле́на, вни́ди во тмꙋ̀, дщѝ халде́йска, ксемꙋ̀ не прозове́шисѧ крѣ́пость ца́рства.

⁵

Сиди мовчки і піди у темряву, дочко халдеїв: бо надалі не будуть називати тебе господинею царств.

⁶

Разгнѣ́вахсѧ на лю́ди моѧ̑, ѡ҆скверни́ла є҆сѝ наслѣ́дїе моѐ: а҆́зъ вда́хъ ѧ҆̀ въ рꙋ́кꙋ твою̀, ты́ же не дала̀ и҆̀мъ ми́лости, ста́рчїй ꙗ҆ре́мъ ѡ҆тѧгчи́ла є҆сѝ ѕѣлѡ̀

⁶

Я прогнівався на народ Мій, принизив спадщину Мою і віддав їх у руки твої; а ти не виявила їм милосердя, на старця накладала украй тяжке ярмо твоє.

⁷

и҆ рекла̀ є҆сѝ: въ вѣ́къ бꙋ́дꙋ влады́чица: не помы́слила є҆сѝ си́хъ въ се́рдцы твое́мъ, нижѐ помѧнꙋ́ла є҆сѝ послѣ́днихъ:

⁷

І ти говорила: «вічно буду господинею», а не уявляла того у розумі твоєму, не думала, що буде опісля.

⁸

нн҃ѣ же слы́ши сїѐ, ю҆́наѧ, сѣдѧ́щаѧ, оу҆пова́ющаѧ, глаго́лющаѧ въ се́рдцы свое́мъ: а҆́зъ є҆́смь, и҆ нѣ́сть и҆ны́ѧ, не сѧ́дꙋ вдово́ю и҆ не позна́ю сиротства̀.

⁸

Але нині вислухай це, зніжена, що живеш безтурботно, говориш у серці своєму: «я, — й іншої подібної до мене немає; не буду сидіти вдовою і не буду знати втрати дітей».

⁹

Нн҃ѣ же прїи́дꙋтъ на тѧ̀ два̀ сїѧ̑ внеза́пꙋ во є҆ди́нъ де́нь, безча́дїе и҆ вдовство̀ внеза́пꙋ прїи́детъ на тѧ̀, въ волше́бствѣ твое́мъ и҆ въ крѣ́пости волхвѡ́въ твои́хъ ѕѣлѡ̀,

⁹

Але раптово, в один день, прийде до тебе те й інше, втрата дітей і вдівство; повною мірою прийдуть вони на тебе, незважаючи на безліч чародійств твоїх і на велику силу чаклувань твоїх.

¹⁰

въ надѣ́ѧнїи ѕло́бы твоеѧ̀: ты́ бо рекла̀ є҆сѝ: а҆́зъ є҆́смь, и҆ нѣ́сть и҆ны́ѧ: оу҆вѣ́ждь, ꙗ҆́кѡ смышле́нїе си́хъ и҆ блꙋже́нїе твоѐ бꙋ́детъ тебѣ̀ сра́мъ: и҆ рекла̀ є҆сѝ се́рдцемъ свои́мъ: а҆́зъ є҆́смь, и҆ нѣ́сть и҆ны́ѧ.

¹⁰

Бо ти сподівалася на лиходійство твоє, говорила: «ніхто не бачить мене». Мудрість твоя і знання твоє — вони збили тебе з путі; і ти говорила у серці твоєму: «я, і ніхто, крім мене».

¹¹

И҆ прїи́детъ на тѧ̀ па́гꙋба, и҆ не оу҆вѣ́си, про́пасть, и҆ впаде́ши въ ню̀: и҆ прїи́детъ на тѧ̀ печа́ль, и҆ не возмо́жеши чиста̀ бы́ти: и҆ прїи́детъ на тѧ̀ внеза́пꙋ па́гꙋба, и҆ не оу҆вѣ́си.

¹¹

І прийде на тебе біда: ти не дізнаєшся, звідки вона підніметься; і нападе на тебе біда, якої ти не в силах будеш відвернути, і раптово прийде на тебе згуба, про яку ти і не думаєш.

¹²

Ста́ни нн҃ѣ съ волхвы̑ твои́ми и҆ со мно́гими ча̑ры твои́ми, и҆̀мже наꙋчи́ласѧ є҆сѝ и҆з̾ ю҆́ности твоеѧ̀, а҆́ще возмо́гꙋтъ тѝ помощѝ.

¹²

Залишайся ж зі своїми чаклуваннями і з безліччю чародійств твоїх, якими ти займалася від юности твоєї: можливо, допоможеш собі, можливо, встоїш.

¹³

Оу҆трꙋди́ласѧ є҆сѝ въ совѣ́тѣхъ твои́хъ: да ста́нꙋтъ нн҃ѣ и҆ спасꙋ́тъ тѧ̀ ѕвѣздоче́тцы небесѐ, смотрѧ́ющїи ѕвѣ́здъ, да возвѣстѧ́тъ тѝ, что̀ и҆́мать на тѧ̀ прїитѝ.

¹³

Ти стомлена безліччю порад твоїх; нехай же виступлять спостерігачі небес і звіздарі й віщуни по новомісяччях, і спасуть тебе від того, що повинно статися з тобою.

¹⁴

Сѐ, всѝ ꙗ҆́кѡ хвра́стїе ѻ҆гне́мъ погорѧ́тъ и҆ не и҆з̾и́мꙋтъ дꙋшѝ своеѧ̀ и҆з̾ пла́мене, поне́же и҆́маши оу҆́глїе ѻ҆́гненное, сѧ́ди на ни́хъ.

¹⁴

Ось вони, як солома: вогонь спалив їх, — не визволили душі своєї від полум’я; не залишилося ні вугілля, щоб погрітися, ні вогню, щоб посидіти біля нього.

¹⁵

Сі́и бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀ по́мощь: трꙋди́ласѧ є҆сѝ въ преложе́нїи ѿ ю҆́ности, человѣ́къ са́мъ въ себѣ̀ прельсти́сѧ, тебѣ́ же не бꙋ́детъ спасе́нїѧ.

¹⁵

Такими стали для тебе ті, з якими ти трудилася, з якими вела торгівлю від юности твоєї. Кожен побрів у свій бік; ніхто не рятує тебе.