Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Є҆да̀ не мо́жетъ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ спⷭ҇тѝ; и҆лѝ ѡ҆тѧгчи́лъ є҆́сть слꙋ́хъ сво́й, є҆́же не оу҆слы́шати;
1
Ось, рука Господа не скоротилася на те, щоб спасати, і вухо Його не обважніло для того, щоб чути.
2
Но грѣсѝ ва́ши разлꙋча́ютъ междꙋ̀ ва́ми и҆ междꙋ̀ бг҃омъ, и҆ грѣ̑хъ ра́ди ва́шихъ ѿвратѝ лицѐ своѐ ѿ ва́съ, є҆́же не поми́ловати.
2
Але беззаконня ваші зробили розділення між вами і Богом вашим, і гріхи ваші відвертають лице Його від вас, щоб не чути.
3
Рꙋ́цѣ во ва́ши ѡ҆сквернє́нѣ кро́вїю, и҆ пе́рсты ва́ши во грѣсѣ́хъ, оу҆стнѣ́ же ва́ши возглаго́лаша беззако́нїе, и҆ ѧ҆зы́къ ва́шъ непра́вдѣ поꙋча́етсѧ.
3
Бо руки ваші осквернені кров’ю і пальці ваші — беззаконням; уста ваші говорять лжу, язик ваш вимовляє неправду.
4
Никто́же глаго́летъ пра́вды, нижѐ є҆́сть сꙋ́дъ и҆́стиненъ: оу҆пова́ютъ на сꙋ́єтнаѧ и҆ глаго́лютъ тщє́тнаѧ, ꙗ҆́кѡ зачина́ютъ трꙋ́дъ и҆ ражда́ютъ беззако́нїе.
4
Ніхто не підносить голосу за правду, і ніхто не заступається за істину; сподіваються на пусте і говорять неправду, зачинають зло і породжують злодійство;
5
Ꙗ҆́ица а҆́спїдска разби́ша и҆ поста́въ паꙋчи́нный ткꙋ́тъ, и҆ хотѧ́й ѿ ꙗ҆́ицъ и҆́хъ ꙗ҆́сти, разби́въ за́портокъ (є҆гѡ̀), ѡ҆брѣ́те и҆ въ не́мъ васїлі́ска.
5
висиджують зміїні яйця і тчуть павутиння; хто з’їсть яйця їх, — помре, а якщо розчавить, — виповзе єхидна.
6
Поста́въ и҆́хъ не бꙋ́детъ на ри́зꙋ, и҆ не ѡ҆де́ждꙋтсѧ ѿ дѣ́лъ свои́хъ: дѣла́ бо и҆́хъ дѣла̀ беззако́нїѧ.
6
Павутиння їх для одягу непридатне, і вони не покриються своїм виробом; діла їхні — діла неправедні, і насильство у руках їхніх.
7
Но́зѣ же и҆́хъ на ѕло̀ текꙋ́тъ, ско́ри пролїѧ́ти кро́вь, и҆ мы̑сли и҆́хъ мы̑сли ѡ҆ оу҆бі́йствахъ: сокрꙋше́нїе и҆ бѣ́дность во пꙋте́хъ и҆́хъ,
7
Ноги їхні біжать до зла, і вони поспішають на пролиття невинної крови; думки їхні — думки нечестиві; спустошення і загибель на стежках їхніх.
8
и҆ пꙋтѝ ми́рнагѡ не позна́ша, и҆ нѣ́сть сꙋда̀ во пꙋте́хъ и҆́хъ: стєзи́ бо и҆́хъ развращє́ны, по ни́хже хо́дѧтъ, и҆ не вѣ́дѧтъ ми́ра.
8
Путі миру вони не знають, і немає суду на стежках їхніх; путі їхні викривлені, і ніхто, який іде ними, не знає миру.
9
Тогѡ̀ ра́ди ѿстꙋпѝ ѿ ни́хъ сꙋ́дъ, и҆ не пости́гнетъ и҆́хъ пра́вда: ждꙋ́щымъ и҆̀мъ свѣ́та, бы́сть и҆̀мъ тма̀, ждꙋ́ще зарѝ во мра́цѣ ходи́ша.
9
Тому-то і далекий від нас суд, і правосуддя не досягає до нас; чекаємо світла, і ось темрява, — осяяння, і ходимо у мороці.
10
Ѡ҆сѧ́жꙋтъ ꙗ҆́кѡ слѣпі́и стѣ́нꙋ, ꙗ҆́кѡ сꙋ́ще без̾ ѻ҆че́съ ѡ҆сѧза́ти бꙋ́дꙋтъ, и҆ падꙋ́тсѧ въ полꙋ́дни ꙗ҆́кѡ въ полꙋ́нощи, ꙗ҆́кѡ оу҆мира́юще возстенꙋ́тъ
10
Сприймаємо на дотик, як сліпі стіну, і, як без очей, ходимо навпомацки; спотикаємося опівдні, як у сутінках, між живими — як мертві.
11
ꙗ҆́кѡ медвѣ́дь, и҆ ꙗ҆́кѡ го́лꙋбь вкꙋ́пѣ по́йдꙋтъ. Жда́хомъ сꙋда̀, и҆ нѣ́сть, спасе́нїе дале́че ѿстꙋпѝ ѿ на́съ.
11
Усі ми ревемо, як ведмеді, і стогнемо, як голуби; очікуємо суду, і немає його, — спасіння, але воно далеко від нас.
12
Мно́го бо беззако́нїе на́ше пред̾ тобо́ю, и҆ грѣсѝ на́ши проти́вꙋ ста́ша на́мъ: беззакѡ́нїѧ бо на̑ша въ на́съ, и҆ непра̑вды на́шѧ оу҆разꙋмѣ́хомъ:
12
Бо злочини наші численні перед Тобою, і гріхи наші свідчать проти нас; бо злочини наші з нами, і беззаконня наші ми знаємо.
13
нече́ствовахомъ и҆ солга́хомъ и҆ ѿстꙋпи́хомъ ѿ послѣ́дованїѧ бг҃а на́шегѡ: глаго́лахомъ непра́вдꙋ и҆ не покори́хомсѧ, во оу҆тро́бѣ зача́хомъ и҆ поꙋчи́хомсѧ ѿ се́рдца на́шегѡ словесє́мъ непра́вєднымъ:
13
Ми зрадили і сказали неправду перед Господом, і відступили від Бога нашого; говорили наклеп і зраду, зачинали і народжували із серця неправдиві слова.
14
и҆ ѡ҆ста́вихомъ созадѝ сꙋ́дъ, и҆ пра́вда дале́че ѿстꙋпѝ ѿ на́съ: ꙗ҆́кѡ и҆знемо́же во пꙋте́хъ и҆́хъ и҆́стина, и҆ пра́вымъ (пꙋте́мъ) не возмого́ша прейтѝ:
14
І суд відступив назад, і правда стала вдалині, бо істина спотикнулася на площі, і чесність не може увійти.
15
и҆ и҆́стина взѧ́сѧ, и҆ преста́виша оу҆́мъ сво́й є҆́же смы́слити. И҆ ви́дѣ гдⷭ҇ь и҆ негодова̀, ꙗ҆́кѡ не бѧ́ше сꙋда̀:
15
І не стало істини, і той, хто віддаляється від зла, піддається образі. І Господь побачив це, й огидно було очам Його, що немає суду.
16
и҆ ви́дѣ, и҆ не бѧ́ше мꙋ́жа, и҆ помы́сли, и҆ не бѧ́ше и҆збавлѧ́ющагѡ: и҆ мстѝ и҆̀мъ мы́шцею свое́ю, и҆ поми́лованїемъ оу҆твердѝ.
16
І бачив, що немає людини, і дивувався, що немає заступника; і допомогла Йому правиця Його, і правда Його підтримала Його.
17
И҆ ѡ҆дѣ́ѧсѧ пра́вдою ꙗ҆́кѡ щито́мъ, и҆ возложѝ шле́мъ спасе́нїѧ на главꙋ̀, и҆ ѡ҆блече́сѧ въ ри́зꙋ ѿмще́нїѧ, и҆ ѻ҆де́ждею свое́ю:
17
І Він поклав на Себе правду, як броню, і шолом спасіння на голову Свою; і вдягнувся у ризу помсти, як в одяг, і покрив Себе ревністю, як плащем.
18
ꙗ҆́кѡ воздава́ѧй воздаѧ́нїе оу҆кори́знꙋ сꙋпоста́тѡмъ.
18
Мірою відплати, за цією мірою Він воздасть супротивникам Своїм — люттю, ворогам Своїм — помстою, островам віддасть належне.
19
И҆ оу҆боѧ́тсѧ, и҆̀же ѿ за̑падъ, и҆́мене гдⷭ҇нѧ, и҆ и҆̀же ѿ востѡ́къ со́лнца, и҆́мене є҆гѡ̀ сла́внагѡ: прїи́детъ бо ꙗ҆́кѡ рѣка̀ наси́льнаѧ гнѣ́въ ѿ гдⷭ҇а, прїи́детъ со ꙗ҆́ростїю.
19
І будуть боятися імені Господа на заході і слави Його — на сході сонця. Якщо ворог прийде як ріка, подув Господа прожене його.
20
И҆ прїи́детъ сїѡ́на ра́ди и҆збавлѧ́ѧй, и҆ ѿврати́тъ нече́стїе ѿ і҆а́кѡва.
20
І прийде Відкупитель Сиону і синів Якова, які навернулися від нечестя, — говорить Господь.
21
И҆ се́й и҆̀мъ и҆́же ѿ менє̀ завѣ́тъ, речѐ гдⷭ҇ь: дх҃ъ мо́й, и҆́же є҆́сть въ тебѣ̀, и҆ гл҃го́лы, ꙗ҆̀же а҆́зъ да́хъ во оу҆ста̀ твоѧ̑, не ѡ҆скꙋдѣ́ютъ ѿ оу҆́стъ твои́хъ и҆ ѿ оу҆́стъ сѣ́мене твоегѡ̀: рече́ бо гдⷭ҇ь ѿнн҃ѣ и҆ во вѣ́къ.
21
І ось завіт Мій з ними, — говорить Господь: Дух Мій, Який на тобі, і слова Мої, які вклав Я в уста твої, не відступлять від уст твоїх і від уст потомства твого, і від уст нащадків потомства твого, — говорить Господь, відтепер і до віку.