Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава́ а҃і
Церковнослов'янською (unicode)
Українською (п. Філарета)
1
Сло́во є҆́же бы́сть ѿ гдⷭ҇а ко і҆еремі́и, гл҃ющее:
1
Слово, яке було до Єремії від Господа:
2
слы́шите словеса̀ завѣ́та сегѡ̀ и҆ глаго́лите ко мꙋжє́мъ і҆ꙋ̑динымъ и҆ ко ѡ҆бита́телємъ і҆ерⷭ҇ли́мскимъ,
2
слухайте слова́ завіту цього і скажіть мужам Іуди і жителям Єрусалима;
який Я заповів батькам вашим, коли вивів їх із землі Єгипетської, із залізної печі, сказавши: «слухайтеся гласу Мого і робіть усе, що Я заповідаю вам, — і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом,
Бо батьків ваших Я умовляв постійно з того дня, як вивів їх із землі Єгипетської, до цього дня; напоумлював їх з раннього ранку, говорячи: «слухайтеся гласу Мого».
8
И҆ не слы́шаша, ни приклони́ша оу҆́ха своегѡ̀, но и҆до́ша кі́йждо въ стро́потствѣ се́рдца своегѡ̀ ѕла́гѡ: и҆ наведо́хъ на ни́хъ всѧ̑ словеса̀ завѣ́та сегѡ̀, є҆го́же заповѣ́дахъ да сотворѧ́тъ, и҆ не сотвори́ша.
8
Але вони не слухалися і не прихиляли вуха свого, а ходили кожен за впертістю злого серця свого: тому Я навів на них усе сказане у завіті цьому, який Я заповів їм виконувати, а вони не виконували.
9
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: ѡ҆брѣ́тено є҆́сть совѣща́нїе (на ѕло̀) въ мꙋже́хъ і҆ꙋ́диныхъ и҆ во ѡ҆бита́ющихъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ:
9
І сказав мені Господь: є змова між мужами Іуди і жителями Єрусалима:
10
возврати́шасѧ ко беззако́нїємъ пє́рвымъ ѻ҆тє́цъ свои́хъ, и҆̀же не хотѣ́ша слы́шати слове́съ мои́хъ, и҆ сѐ, ті́и поидо́ша по бозѣ́хъ чꙋжди́хъ, да слꙋ́жатъ и҆̀мъ: и҆ разорѝ до́мъ і҆и҃левъ и҆ до́мъ і҆ꙋ́динъ завѣ́тъ мо́й, є҆го́же завѣща́хъ со ѻ҆тцы̑ и҆́хъ.
10
вони знову повернулися до беззаконь праотців своїх, які зреклися слухатися слів Моїх і пішли слідом чужих богів, слугуючи їм. Дім Ізраїля і дім Іуди порушили завіт Мій, який Я уклав з батьками їх.
11
Сегѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ на ни́хъ ѕла̑ѧ, ѿ ни́хже и҆зы́ти не возмо́гꙋтъ, и҆ возопїю́тъ ко мнѣ̀, и҆ не оу҆слы́шꙋ и҆́хъ:
11
Тому так говорить Господь: ось, Я наведу на них біду, якої вони не можуть позбутися, і коли заволають до Мене, не почую їх.
12
и҆ по́йдꙋтъ гра́ды і҆ꙋ̑дины и҆ ѡ҆бита́телє і҆ерⷭ҇ли́ма и҆ возопїю́тъ ко богѡ́мъ, и҆̀мже ті́и кадѧ́тъ, и҆̀же не спасꙋ́тъ и҆́хъ во вре́мѧ скорбе́й и҆́хъ.
12
Тоді міста́ Іуди і жителі Єрусалима підуть і волатимуть до богів, яким вони кадять; але вони ніскільки не допоможуть їм під час біди їхньої.
13
По числꙋ́ бо градѡ́въ твои́хъ бѣ́хꙋ бо́зи твоѝ, і҆ꙋ́до, и҆ по числꙋ̀ пꙋті́й і҆ерⷭ҇ли́мскихъ поста́висте ѻ҆лтари̑ стꙋ̑дныѧ, ѻ҆лтари̑ на кажде́нїе ваа́лꙋ.
13
Бо скільки у тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо, і скільки вулиць в Єрусалимі, стільки ви наставили жертовників ганебному, жертовників для кадіння Ваалу.
14
Ты́ же не моли́сѧ ѡ҆ лю́дехъ си́хъ и҆ не просѝ ѡ҆ ни́хъ въ мольбѣ̀ и҆ моли́твѣ: не оу҆слы́шꙋ бо во вре́мѧ во́плѧ и҆́хъ ко мнѣ̀ и҆ во вре́мѧ ѡ҆ѕлобле́нїѧ и҆́хъ.
14
Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і прохання; бо Я не почую, коли вони будуть волати до Мене у біді своїй.
Зеленою маслиною, що красується приємними плодами, найменував тебе Господь. А нині, при шумі сильного сум’яття, Він запалив вогонь навколо неї, і скрушилися гілки її.
17
И҆ гдⷭ҇ь си́лъ, и҆́же насадѝ тебѐ, гл҃алъ є҆́сть на тѧ̀ ѕло̀ за ѕла̑ѧ до́мꙋ і҆и҃лева и҆ до́мꙋ і҆ꙋ́дина, є҆ли̑ка сотвори́ша себѣ̀ ко прогнѣ́ванїю менє̀ кадѧ́ще ваа́лꙋ.
17
Господь Саваоф, Який насадив тебе, вирік на тебе зле за зло дому Ізраїлевого і дому Іудиного, яке вони заподіяли собі тим, що викликали у Мені гнів кадінням Ваалу.
Господь відкрив мені, і я знаю; Ти показав мені діяння їх.
19
А҆́зъ же, ꙗ҆́кѡ а҆гнѧ̀ неѕло́биво ведо́мо на заколе́нїе, не разꙋмѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ на мѧ̀ помы́слиша по́мыслъ лꙋка́вый, глаго́люще: прїиди́те и҆ вложи́мъ дре́во во хлѣ́бъ є҆гѡ̀ и҆ и҆стреби́мъ є҆го̀ ѿ землѝ живꙋ́щихъ, и҆ и҆́мѧ є҆гѡ̀ да не помѧне́тсѧ ктомꙋ̀.
19
А я, як лагідний агнець, якого ведуть на заколення, і не знав, що вони складають задуми проти мене, говорячи: «покладемо отруйне дерево в їжу його й відірвемо його від землі живих, щоб і ім’я його більше не згадувалося».
20
Гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ, сꙋдѧ́й првⷣнѡ, и҆спытꙋ́ѧй сердца̀ и҆ оу҆трѡ́бы, да ви́ждꙋ мще́нїе твоѐ на ни́хъ, ꙗ҆́кѡ къ тебѣ̀ ѿкры́хъ ѡ҆правда́нїе моѐ.
20
Але, Господи Саваофе, Судде праведний, Який випробовує серця й утроби! дай побачити мені помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє.
21
Сегѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь на мꙋ́жы а҆наѳѡ̑ѳски и҆́щꙋщыѧ дꙋшѝ моеѧ̀, глаго́лющыѧ: да не прⷪ҇ро́чествꙋеши ѡ҆ и҆́мени гдⷭ҇ни, а҆́ще ли же нѝ, оу҆́мреши въ рꙋка́хъ на́шихъ.
21
Тому так говорить Господь про мужів Анафофа, які шукають душі твоєї і говорять: «не пророкуй в ім’я Господа, щоб не померти тобі від рук наших»;