Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: и҆дѝ и҆ стѧжѝ себѣ̀ чре́сленикъ льнѧ́ный и҆ препоѧ́ши того̀ на чре́слѣхъ твои́хъ, и҆ въ во́дꙋ да не внесе́ши тогѡ̀.
1
Так сказав мені Господь: піди, купи собі лляний пояс і поклади його на стегна твої, але у воду не клади його.
2
И҆ стѧжа́хъ чре́сленикъ по словесѝ гдⷭ҇ню и҆ ѡ҆бложи́хъ ѡ҆́крестъ чре́слъ мои́хъ.
2
І я купив пояс, за словом Господа, і поклав його на стегна мої.
3
И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ втори́цею, рекꙋ́щее:
3
І було до мене слово Господнє вдруге, і сказано:
4
возмѝ чре́сленикъ, є҆го́же стѧжа́лъ є҆сѝ, и҆́же є҆́сть ѡ҆́крестъ чре́слъ твои́хъ, и҆ воста́ни и҆ и҆дѝ ко є҆ѵфра́тꙋ, и҆ скры́й того̀ та́мѡ во разсѣ́линѣ ка́меннѣ.
4
візьми пояс, який ти купив, що на стегнах твоїх, і встань, піди до Євфрату і сховай його там у розщелині скелі.
5
И҆ и҆до́хъ и҆ скры́хъ того̀ во є҆ѵфра́тѣ, ꙗ҆́коже заповѣ́да мнѣ̀ гдⷭ҇ь.
5
Я пішов і сховав його біля Євфрату, як повелів мені Господь.
6
И҆ бы́сть по дне́хъ мно́зѣхъ, и҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: воста́ни и҆ и҆дѝ ко є҆ѵфра́тꙋ, и҆ возмѝ ѿтꙋ́дꙋ чре́сленикъ, є҆го́же заповѣ́дахъ тебѣ̀ скры́ти та́мѡ.
6
Коли ж минуло багато днів, сказав мені Господь: встань, піди до Євфрату і візьми звідти пояс, який Я звелів тобі сховати там.
7
И҆ и҆до́хъ ко є҆ѵфра́тꙋ и҆ раскопа́хъ, и҆ взѧ́хъ чре́сленикъ ѿ мѣ́ста, и҆дѣ́же скры́хъ є҆го̀, и҆ сѐ, и҆згни́лъ бѣ̀ (чре́сленикъ), ꙗ҆́кѡ ни на что́же бы́ти потре́бнꙋ є҆мꙋ̀.
7
І я прийшов до Євфрату, викопав і узяв пояс з того місця, де сховав його, і ось, пояс був зіпсований, ні до чого став не придатний.
8
И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀, рекꙋ́щее: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь:
8
І було до мене слово Господнє:
9
та́кѡ согни́ти сотворю̀ горды́ню і҆ꙋ́динꙋ и҆ горды́ню і҆ерⷭ҇ли́млю, мно́гꙋю горды́ню сїю̀ люді́й си́хъ стропти́выхъ,
9
так говорить Господь: так скрушу Я гордість Іуди і велику гордість Єрусалима.
10
и҆̀же не хотѧ́тъ послꙋ́шати слове́съ мои́хъ, ходѧ́щихъ во стропти́вствѣ се́рдца своегѡ̀ и҆ ше́дшихъ в̾слѣ́дъ богѡ́въ чꙋжди́хъ, да слꙋ́жатъ и҆̀мъ и҆ да покланѧ́ютсѧ и҆̀мъ: и҆ бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́коже чре́сленикъ то́й, и҆́же ни къ чемꙋ̀ потре́бенъ.
10
Цей негідний народ, який не хоче слухати слів Моїх, живе за впертістю серця свого і ходить слідом інших богів, щоб служити їм і поклонятися їм, буде як цей пояс, який ні до чого не придатний.
11
Занѐ, ꙗ҆́коже придержи́тсѧ чре́сленикъ ко чреслѡ́мъ мꙋ́жа, та́кѡ прилѣпи́хъ мнѣ̀ (ве́сь) до́мъ і҆и҃левъ и҆ ве́сь до́мъ і҆ꙋ́динъ, речѐ гдⷭ҇ь: да бꙋ́дꙋтъ мнѣ̀ въ лю́ди и҆мени̑ты, и҆ въ хвалꙋ̀ и҆ въ сла́вꙋ, и҆ не послꙋ́шаша менѐ.
11
Бо, як пояс близько лежить до стегон людини, так Я наблизив до Себе весь дім Ізраїлів і весь дім Іудин, — говорить Господь, — щоб вони були Моїм народом і Моєю славою, хвалою і прикрасою; але вони не послухалися.
12
И҆ рече́ши къ лю́демъ си̑мъ словеса̀ сїѧ̑: та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: всѧ́къ мѣ́хъ и҆спо́лнитсѧ вїна̀. И҆ бꙋ́детъ, а҆́ще рекꙋ́тъ къ тебѣ̀: є҆да̀ вѣ́дѧще не оу҆вѣ́мы, ꙗ҆́кѡ всѧ́къ мѣ́хъ и҆спо́лнитсѧ вїна̀;
12
Тому скажи їм слово це: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: усякий для вина міх наповнюється вином. Вони скажуть тобі: «хіба ми не знаємо, що усякий для вина міх наповнюється вином?»
13
и҆ рече́ши къ ни̑мъ: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ и҆спо́лню всѣ́хъ ѡ҆бита́телей землѝ сеѧ̀, и҆ царе́й и҆́хъ сѣдѧ́щихъ ѿ колѣ́на даві́дова на престо́лѣ и҆́хъ, и҆ свѧще́нники и҆ проро́ки, и҆ і҆ꙋ́дꙋ и҆ всѣ́хъ ѡ҆бита́ющихъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ пїѧ́нствомъ,
13
А ти скажи їм: так говорить Господь: ось, Я наповню вином до сп’яніння усіх жителів цієї землі і царів, які сидять на престолі Давида, і священиків, і пророків і всіх жителів Єрусалима,
14
и҆ расточꙋ̀ и҆̀хъ, мꙋ́жа и҆ бра́та є҆гѡ̀, и҆ ѻ҆тцы̀ и҆́хъ и҆ сы́ны и҆́хъ вкꙋ́пѣ: не пожела́ю, речѐ гдⷭ҇ь, не пощажꙋ̀, и҆ не оу҆млⷭ҇рдюсѧ, є҆́же не погꙋби́ти и҆̀хъ.
14
і скрушу їх одне об одного, і батьків і синів разом, — говорить Господь; не пощаджу і не помилую, і не пожалкую знищити їх.
15
Слы́шите и҆ внемли́те, и҆ не возноси́тесѧ, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь гл҃алъ є҆́сть.
15
Слухайте і вслуховуйтеся: не будьте горді, бо Господь говорить.
16
Дади́те гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ сла́вꙋ пре́жде да́же не сме́ркнетсѧ и҆ пре́жде да́же не пре́ткнꙋтсѧ но́зѣ ва́ши ко гора́мъ тє́мнымъ: и҆ пождетѐ свѣ́та, и҆ та́мѡ сѣ́нь сме́ртнаѧ, и҆ положе́ни бꙋ́дꙋтъ во мра́къ.
16
Воздайте славу Господу Богу вашому, доки Він ще не навів темряви, і доки ще ноги ваші не спотикаються на горах мороку; тоді ви будете очікувати світла, а Він оберне його на тінь смерти і зробить темрявою.
17
А҆́ще же не послꙋ́шаете, въ та́йнѣ воспла́четсѧ дꙋша̀ ва́ша ѿ лица̀ горды́ни и҆ пла́чѧ воспла́четъ, и҆ и҆зведꙋ́тъ ѻ҆́чи ва́ши сле́зы, ꙗ҆́кѡ сотре́но є҆́сть ста́до гдⷭ҇не.
17
Якщо ж ви не послухаєте цього, то душа моя у потаємних місцях буде оплакувати гордість вашу, буде плакати гірко, й очі мої будуть виливатися у сльозах; тому що стадо Господнє відведене буде в полон.
18
Рцы́те царю̀ и҆ влады́камъ: смири́тесѧ, сѧ́дите, ꙗ҆́кѡ взѧ́тсѧ ѿ главы̀ ва́шеѧ вѣне́цъ сла́вы ва́шеѧ.
18
Скажи цареві і цариці: смиріться, сядьте нижче, бо упав з голови вашої вінець слави вашої.
19
Гра́ды ю҆́жнїи затворе́ни сꙋ́ть, и҆ нѣ́сть ѿверза́ѧй: преведе́нъ є҆́сть ве́сь і҆ꙋ́да, соверши́ша преселе́нїе соверше́нное.
19
Південні міста замкнені, і нема кому відчиняти їх; Іуда весь відводиться у полон, відводиться у полон геть увесь.
20
Воздви́гни ѻ҆́чи твоѝ, і҆ерⷭ҇ли́ме, и҆ ви́ждь приходѧ́щыѧ ѿ сѣ́вера: гдѣ̀ ста́до да́ное тебѣ̀, ѻ҆́вцы сла́вы твоеѧ̀;
20
Підніміть очі ваші і подивіться на тих, що йдуть з півночі: де стадо, яке дано було тобі, прекрасне стадо твоє?
21
Что̀ рече́ши, є҆гда̀ посѣтѧ́тъ тѧ̀; и҆ ты̀ наꙋчи́лъ є҆сѝ и҆̀хъ на тѧ̀ оу҆че́нїемъ въ нача́лство: є҆да̀ не ѡ҆б̾и́мꙋтъ тѧ̀ бѡлѣ́зни ꙗ҆́кѡ женꙋ̀ родѧ́щꙋю;
21
Що скажеш, дочко Сиону, коли Він відвідає тебе? Ти сама привчила їх начальствувати над тобою; чи не схоплять тебе болі, як жінку, яка народжує?
22
А҆́ще же рече́ши въ се́рдцы твое́мъ: почто̀ прїидо́ша мѝ сїѧ̑; за мно́жество беззако́нїѧ твоегѡ̀ ѿкровє́на сꙋ́ть за̑днѧѧ твоѧ̑, да ѡ҆брꙋ̑ганы бꙋ́дꙋтъ стѡпы̀ твоѧ̑.
22
І якщо скажеш у серці твоєму: «за що осягло мене це?» — За безліч беззаконь твоїх відкритий поділ у тебе, оголені п’яти твої.
23
А҆́ще премѣни́тъ є҆ѳїо́плѧнинъ ко́жꙋ свою̀, и҆ ры́сь пестрѡты̀ своѧ̑, и҆ вы̀ мо́жете благотвори́ти наꙋчи́вшесѧ ѕлꙋ̀.
23
Чи може ефіоплянин перемінити шкіру свою і барс — плями свої? так і ви, чи можете робити добре, звикнувши робити зле?
24
И҆ развѣ́ю и҆̀хъ, ꙗ҆́кѡ сте́блїе носи́мое вѣ́тромъ въ пꙋсты́ню.
24
Тому розвію їх, як порох, що розноситься вітром пустельним.
25
Се́й жре́бїй тво́й и҆ ча́сть непоко́рства твоегѡ̀ на мѧ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ забы́лъ є҆сѝ мѧ̀ и҆ надѣ́ѧлсѧ на лжꙋ̀:
25
Ось жереб твій, відміряна тобі від Мене частина, — говорить Господь, — тому що ти забула Мене і сподівалася на неправду.
26
тѣ́мже и҆ а҆́зъ ѡ҆бнажꙋ̀ бе́дры твоѧ̑ проти́вꙋ лица̀ твоегѡ̀, и҆ ꙗ҆ви́тсѧ срамота̀ твоѧ̀
26
За те буде піднятий поділ твій на лице твоє, щоб відкрився сором твій.
27
и҆ прелюбодѣ́йство твоѐ, и҆ ржа́нїе твоѐ и҆ ѿчꙋжде́нїе блꙋда̀ твоегѡ̀: на гора́хъ и҆ на се́лѣхъ ви́дѣхъ ме́рзѡсти твоѧ̑. Го́ре тебѣ̀, і҆ерⷭ҇ли́ме, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆чи́стилсѧ є҆сѝ, послѣ́дꙋѧ мнѣ̀. Доко́лѣ є҆щѐ;
27
Бачив Я перелюбство твоє і шалену похіть твою, твої непотребства і твої мерзоти на пагорбах у полі. Горе тобі, Єрусалиме! ти і після цього не очистишся. Доки ж?