Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Во вре́мѧ ѻ҆́но, речѐ гдⷭ҇ь, бꙋ́дꙋ въ бг҃а ро́дꙋ і҆и҃левꙋ, и҆ ті́и бꙋ́дꙋтъ мѝ въ лю́ди.
1
У той час, — говорить Господь, — Я буду Богом усім племенам Ізраїлевим, а вони будуть Моїм народом.
2
Та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: ѡ҆брѣто́хъ теплотꙋ̀ [Є҆вр.: ѡ҆брѣто́ша благода́ть.] въ пꙋсты́ни со и҆зги́бшими ѿ меча̀: и҆ди́те и҆ не потреби́те і҆и҃лѧ,
2
Так говорить Господь: народ, який уцілів від меча, знайшов милість у пустелі; йду заспокоїти Ізраїля.
3
гдⷭ҇ь и҆здале́ча ꙗ҆ви́тсѧ є҆мꙋ̀: любо́вїю вѣ́чною возлюби́хъ тѧ̀, тогѡ̀ ра́ди вовлеко́хъ тѧ̀ въ щедрѡ́ты.
3
Здаля явився мені Господь і сказав: любов’ю вічною Я полюбив тебе і тому простяг до тебе благовоління.
4
Ꙗ҆́кѡ возграждꙋ́ тѧ, и҆ возгради́шисѧ, дѣ́во і҆и҃лева: во́змеши тѷмпа́ны своѧ̑ и҆ и҆зы́деши съ собо́ромъ и҆гра́ющихъ.
4
Я знову влаштую тебе, і ти будеш улаштована, діво Ізраїлева, знову будеш прикрашатися тимпанами твоїми і виходити у хороводі тих, що веселяться;
5
Є҆щѐ насади́те вїногра́ды въ горѣ̀ самарі́йстѣй, насажда́юще насади́те и҆ похвали́те.
5
знову розведеш виноградники на горах Самарії; виноградарі, які будуть розводити їх, самі будуть і користуватися ними.
6
Ꙗ҆́кѡ є҆́сть де́нь воззва́нїѧ ѿвѣщава́ющихъ въ гора́хъ є҆фре́мовыхъ: воста́ните и҆ взы́дите въ сїѡ́нъ ко гдⷭ҇еви бг҃ꙋ на́шемꙋ:
6
Бо буде день, коли вартові на горі Єфремовій проголосять: «вставайте, і зійдемо на Сион до Господа Бога нашого».
7
ꙗ҆́кѡ та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь і҆а́кѡвꙋ: возвесели́тесѧ весе́лїемъ и҆ воскли́кните на главꙋ̀ ꙗ҆зы́кѡвъ: слы́шано сотвори́те и҆ похвали́те, рцы́те: сп҃сѐ гдⷭ҇ь лю́ди своѧ̑, ѡ҆ста́нокъ і҆и҃левъ.
7
Бо так говорить Господь: радісно співайте про Якова і викликуйте перед главою народів: проголошуйте, славте і говоріть: «спаси, Господи, народ Твій, залишок Ізраїля!»
8
Сѐ, а҆́зъ ведꙋ̀ и҆̀хъ ѿ сѣ́вера и҆ соберꙋ̀ и҆̀хъ ѿ конє́цъ землѝ въ пра́здникъ па́схи: и҆ чадороди́тъ наро́дъ мно́гъ, и҆ возвратѧ́тсѧ сѣ́мѡ.
8
Ось, Я приведу їх із країни північної і зберу їх із країв землі; сліпий і кульгавий, вагітна і породілля разом з ними, — великий сонм повернеться сюди.
9
Съ пла́чемъ и҆зыдо́ша, а҆ со оу҆тѣше́нїемъ возведꙋ̀ ѧ҆̀, проводѧ̀ чрез̾ рове́нники во́дъ по пꙋтѝ пра́вꙋ, и҆ не заблꙋ́дѧтъ по немꙋ̀: ꙗ҆́кѡ а҆́зъ бѣ́хъ і҆и҃леви во ѻ҆ц҃а̀, и҆ є҆фре́мъ пе́рвенецъ мѝ є҆́сть.
9
Вони пішли зі сльозами, а Я поведу їх з утіхою; поведу їх біля потоків вод дорогою рівною, на якій не спіткнуться; бо Я — отець Ізраїля, і Єфрем — первісток Мій.
10
Слы́шите, ꙗ҆зы́цы, сло́во гдⷭ҇не, и҆ возвѣсти́те во ѻ҆́стровѣхъ да́льнихъ и҆ рцы́те: развѣ́ѧвый і҆и҃лѧ собере́тъ є҆го̀ и҆ снабди́тъ є҆го̀, ꙗ҆́кѡ па́стырь ста́до своѐ.
10
Слухайте слово Господнє, народи, і сповістіть островам віддаленим і скажіть: «Хто розсіяв Ізраїля, Той і збере його, і буде охороняти його, як пастир стадо своє»;
11
Ꙗ҆́кѡ и҆зба́ви гдⷭ҇ь і҆а́кѡва и҆ и҆з̾ѧ́тъ є҆го̀ ѿ рꙋкѝ си́льнѣйшихъ є҆гѡ̀.
11
бо відкупить Господь Якова і визволить його від руки того, хто був сильнішим за нього.
12
И҆ прїи́дꙋтъ и҆ возвеселѧ́тсѧ въ горѣ̀ сїѡ́нъ, и҆ прїи́дꙋтъ ко бл҃гота́мъ гдⷭ҇нимъ, на зе́млю пшени́цы и҆ вїна̀ и҆ плодѡ́въ, и҆ скотѡ́въ и҆ ѻ҆внѡ́въ: и҆ бꙋ́детъ дꙋша̀ и҆́хъ ꙗ҆́коже дре́во плодови́то, и҆ не вза́лчꙋтъ ктомꙋ̀.
12
І прийдуть вони, і будуть торжествувати на висотах Сиону; і зберуться до благосердя Господа, до пшениці і вина і єлею, до агнців і волів; і душа їх буде як напоєний водою сад, і вони не будуть уже більше знемагати.
13
Тогда̀ возра́дꙋютсѧ дѣви̑цы въ собра́нїи ю҆́ношей, и҆ ста́рцы возра́дꙋютсѧ: и҆ ѡ҆бращꙋ̀ пла́чь и҆́хъ на ра́дость, и҆ оу҆тѣ́шꙋ и҆̀хъ, и҆ сотворю̀ и҆̀хъ ве́селы.
13
Тоді дівчина буде веселитися у хороводі, і юнаки і старці разом; і зміню сум їх на радість і втішу їх, і звеселю їх після скорботи їх.
14
Возвели́чꙋ и҆ оу҆пою̀ дꙋ́шꙋ жерцє́въ сынѡ́въ леѵі́иныхъ, и҆ лю́дїе моѝ бл҃го́тъ мои́хъ насы́тѧтсѧ.
14
І насичу душу священиків жиром, і народ Мій насититься благами Моїми, — говорить Господь.
15
Та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: гла́съ въ ра́мѣ слы́шанъ бы́сть пла́ча и҆ рыда́нїѧ и҆ во́плѧ: рахи́ль пла́чꙋщисѧ ча̑дъ свои́хъ, и҆ не хотѧ́ше оу҆тѣ́шитисѧ, ꙗ҆́кѡ не сꙋ́ть.
15
Так говорить Господь: голос чутно у Рамі, крик і гірке ридання; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися за дітей своїх, бо їх немає.
16
Та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: да почі́етъ гла́съ тво́й ѿ пла́ча и҆ ѻ҆́чи твоѝ ѿ сле́зъ, ꙗ҆́кѡ є҆́сть мзда̀ дѣлѡ́мъ твои̑мъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ возвратѧ́тсѧ ѿ землѝ вра́жїѧ:
16
Так говорить Господь: утримай голос твій від ридання і очі твої від сліз, бо є нагорода за труд твій, — говорить Господь, — і повернуться вони із землі ворожої.
17
и҆ є҆́сть наде́жда послѣ̑днимъ твои̑мъ, (гл҃етъ гдⷭ҇ь,) и҆ возвратѧ́тсѧ сы́нове твоѝ въ предѣ́лы своѧ̑.
17
І є надія для твого майбутнього, — говорить Господь, — і повернуться сини твої у наділи свої.
18
Слы́шѧ слы́шахъ є҆фре́ма пла́чꙋща: наказа́лъ мѧ̀ є҆сѝ, (гдⷭ҇и,) и҆ наказа́хсѧ: а҆́зъ ꙗ҆́коже теле́цъ не наꙋчи́хсѧ: ѡ҆брати́ мѧ, и҆ ѡ҆бращꙋ́сѧ, ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ мо́й:
18
Чую Єфрема, який плаче: «Ти покарав мене, і я покараний, як телець неприборканий; наверни мене, і навернуся, бо Ти Господь Бог мій.
19
поне́же послѣдѝ плѣне́нїѧ моегѡ̀ пока́ѧхсѧ и҆ послѣдѝ разꙋмѣ́нїѧ моегѡ̀ возстена́хъ въ де́нь посрамле́нїѧ и҆ показа́хъ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ прїѧ́хъ оу҆кори́знꙋ ѿ ю҆́ности моеѧ̀.
19
Коли я був навернений, я каявся, і коли був напоумлений, бив себе по стегнах; я був посоромлений, я був знічений, тому що ніс неславу юности моєї».
20
Сы́нъ любе́зенъ мнѣ̀ є҆фре́мъ, ѻ҆троча̀ питѣ́ющеесѧ [нѣ́жное], поне́же словеса̀ моѧ̑ въ не́мъ, па́мѧтїю воспомѧнꙋ̀ и҆̀: тогѡ̀ ра́ди потща́хсѧ ѡ҆ не́мъ, ми́лꙋѧй поми́лꙋю є҆го̀, речѐ гдⷭ҇ь.
20
Чи не дорогий у Мене син Єфрем? чи не улюблене дитя? бо, як тільки заговорю про нього, завжди з любов’ю згадую про нього; нутро Моє обурюється за нього; змилосерджуся над ним, — говорить Господь.
21
Поста́ви себѐ самого̀, сїѡ́не, стра́жꙋ, сотворѝ мꙋче́нїе, напра́ви се́рдце твоѐ на пꙋ́ть пра́въ, и҆́мже ходи́лъ є҆сѝ: возврати́сѧ, дѣви́це і҆и҃лева, ѡ҆брати́сѧ во гра́ды твоѧ̑ рыда́ющи.
21
Постав собі дороговкази, постав собі стовпи, поверни серце твоє на дорогу, на путь, якою ти йшла; повертайся, діво Ізраїлева, повертайся у ці міста твої.
22
Доко́лѣ ѿвраща́ешисѧ, дщѝ ѡ҆безче́ствованаѧ; ꙗ҆́кѡ созда̀ гдⷭ҇ь спⷭ҇нїе въ насажде́нїе но́во, въ не́мже спⷭ҇нїи ѡ҆бы́дꙋтъ человѣ́цы.
22
Чи довго тобі блукати, відпала дочко? Бо Господь сотворить на землі щось нове: жона спасе чоловіка.
23
Ꙗ҆́кѡ та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: є҆щѐ рекꙋ́тъ сло́во сїѐ въ землѝ і҆ꙋде́йстѣй и҆ во градѣ́хъ є҆ѧ̀, є҆гда̀ возвращꙋ̀ преселе́нїе є҆гѡ̀: блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь на првⷣнѣй горѣ̀ ст҃ѣ́й свое́й:
23
Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: надалі, коли Я поверну полон їх, будуть говорити на землі Іуди й у містах його це слово: «нехай благословить тебе Господь, оселя правди, гора свята!»
24
и҆ живꙋ́щїи во градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ и҆ во все́й землѝ є҆гѡ̀, кꙋ́пнѡ со земледѣ́лцемъ, и҆ вознесе́тсѧ во ста́дѣ.
24
Й оселиться на ній Іуда й усі міста його разом, хлібороби і ті, що ходять зі стадами.
25
Ꙗ҆́кѡ оу҆пои́хъ всѧ́кꙋ дꙋ́шꙋ жа́ждꙋщꙋ и҆ всѧ́кꙋ дꙋ́шꙋ а҆́лчꙋщꙋ насы́тихъ.
25
Бо Я напою душу стомлену і насичу всяку душу скорботну.
26
Тогѡ̀ ра́ди воста́хъ ѿ сна̀ и҆ ви́дѣхъ, и҆ со́нъ мѝ сла́докъ бы́сть.
26
При цьому я прокинувся і подивився, і сон мій був приємний мені.
27
Сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ всѣ́ю і҆и҃лѧ и҆ і҆ꙋ́дꙋ сѣ́мѧ человѣ́чо и҆ сѣ́мѧ ско́тское.
27
Ось, настають дні, — говорить Господь, — коли Я засію дім Ізраїлів і дім Іудин сіменем людини і сіменем худоби.
28
И҆ бꙋ́детъ, ꙗ҆́коже бдѣ́хъ на нѧ̀ потреби́ти и҆ ѡ҆ѕло́бити, та́кѡ бдѣ́ти бꙋ́дꙋ ѡ҆ ни́хъ, є҆́же созида́ти и҆ насажда́ти, речѐ гдⷭ҇ь.
28
І як Я спостерігав за ними, викорінюючи і знищуючи, і руйнуючи і гублячи, й ушкоджуючи, так буду спостерігати за ними, творячи і насаджуючи, — говорить Господь.
29
Въ ты̑ѧ дни̑ не рекꙋ́тъ ктомꙋ̀: ѻ҆тцы̀ ꙗ҆до́ша ки̑слаѧ, а҆ зꙋ́бы дѣ́темъ ѡ҆ско́минишасѧ:
29
У ті дні вже не будуть говорити: «батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома»,
30
но кі́йждо свои́мъ грѣхо́мъ оу҆́мретъ, и҆ ꙗ҆́дшемꙋ ки̑слаѧ ѡ҆скоменѧ́тсѧ зꙋ́бы є҆гѡ̀.
30
але кожен буде помирати за своє власне беззаконня; хто буде їсти кислий виноград, у того на зубах і оскома буде.
31
Сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ завѣща́ю до́мꙋ і҆и҃левꙋ и҆ до́мꙋ і҆ꙋ́динꙋ завѣ́тъ но́въ,
31
Ось настають дні, — говорить Господь, — коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт,
32
не по завѣ́тꙋ, є҆го́же завѣща́хъ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ въ де́нь, въ ѻ҆́ньже є҆́мшꙋ мѝ за рꙋ́кꙋ и҆́хъ, и҆звестѝ ѧ҆̀ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, ꙗ҆́кѡ ті́и не пребы́ша въ завѣ́тѣ мое́мъ, и҆ а҆́зъ небрего́хъ и҆̀хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
32
не такий завіт, який Я уклав з батьками їхніми у той день, коли узяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської; той завіт Мій вони порушили, хоч Я залишався у союзі з ними, — говорить Господь.
33
Ꙗ҆́кѡ се́й завѣ́тъ, є҆го́же завѣща́ю до́мꙋ і҆и҃левꙋ по дне́хъ ѻ҆́нѣхъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь: даѧ̀ зако́ны моѧ̑ въ мы́сли и҆́хъ, и҆ на сердца́хъ и҆́хъ напишꙋ̀ ѧ҆̀, и҆ бꙋ́дꙋ и҆̀мъ въ бг҃а, и҆ ті́и бꙋ́дꙋтъ мѝ въ лю́ди:
33
Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїлевим після тих днів, — говорить Господь: вкладу закон Мій у нутрощі їх і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом.
34
и҆ не наꙋчи́тъ кі́йждо бли́жнѧго своего̀ и҆ кі́йждо бра́та своего̀, глаго́лѧ: позна́й гдⷭ҇а: ꙗ҆́кѡ всѝ позна́ютъ мѧ̀ ѿ ма́ла да́же и҆ до вели́кагѡ и҆́хъ: ꙗ҆́кѡ млⷭ҇тивъ бꙋ́дꙋ непра́вдамъ и҆́хъ и҆ грѣхо́въ и҆́хъ не помѧнꙋ̀ ктомꙋ̀.
34
І вже не будуть учити один одного, брат брата, і говорити: «пізнайте Господа», бо усі самі будуть знати Мене, від малого до великого, — говорить Господь, — тому що Я прощу беззаконня їхні і гріхів їхніх уже не пом’яну більше.
35
А҆́ще вознесе́тсѧ не́бо на высотꙋ̀, речѐ гдⷭ҇ь, и҆ а҆́ще смири́тсѧ и҆спо́дъ землѝ ни́зꙋ, и҆ а҆́зъ не ѿве́ргꙋ ро́да і҆и҃лева ѡ҆ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же сотвори́ша, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
35
Так говорить Господь, Який дав сонце для освітлення вдень, устави місяцю і зіркам для освітлення вночі, Який збурює море, так що хвилі його ревуть; Господь Саваоф — ім’я Йому.
36
Та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь, да́вый со́лнце во свѣ́тъ днѐ, лꙋнꙋ̀ и҆ ѕвѣ́зды на свѣ́тъ но́щи, и҆ во́пль на мо́ри, и҆ возшꙋмѣ́ша вѡ́лны є҆гѡ̀, гдⷭ҇ь вседержи́тель и҆́мѧ є҆мꙋ̀.
36
Якщо ці устави перестануть діяти переді Мною, — говорить Господь, — то і плем’я Ізраїлеве перестане бути народом переді Мною назавжди.
37
А҆́ще премо́лкнꙋтъ зако́ны сі́и ѿ лица̀ моегѡ̀, речѐ гдⷭ҇ь, то̀ и҆ ро́дъ і҆и҃левъ преста́нетъ бы́ти ꙗ҆зы́къ пред̾ лице́мъ мои́мъ во всѧ̑ дни̑.
37
Так говорить Господь: якщо небо може бути виміряне вгорі, й основи землі досліджені внизу, то і Я відкину все плем’я Ізраїлеве за все те, що вони робили, — говорить Господь.
38
Сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, речѐ гдⷭ҇ь, и҆ сози́ждетсѧ гра́дъ гдⷭ҇еви ѿ столпа̀ а҆намеи́лѧ до вра́тъ оу҆го́лныхъ:
38
Ось, настають дні, — говорить Господь, — коли місто впорядковане буде на славу Господа від вежі Анамеїла до воріт наріжних,
39
и҆ и҆зы́детъ размѣ́ренїе є҆гѡ̀ проти́вꙋ є҆мꙋ̀ до моги́лъ гари́въ, и҆ ѡ҆б̾и́метсѧ ѡ҆́крестъ и҆збра́ннымъ ка́менїемъ,
39
і землемірний шнур піде далі прямо до пагорба Гарива й обійде Гоаф.
40
и҆ всю̀ ю҆до́ль ме́ртвыхъ и҆ пе́пела, и҆ ве́сь а҆ссаримѡ́ѳъ да́же до водоте́чи ке́дрскїѧ, да́же до оу҆́гла ко́нїй вра́тъ восто́чныхъ, ѡ҆сщ҃е́нїе гдⷭ҇еви, и҆ ктомꙋ̀ не и҆сто́ргнетсѧ и҆ не потреби́тсѧ да́же до вѣ́ка.
40
І вся долина трупів і попелу, і все поле до потоку Кедрона, до рогу кінських воріт на схід, буде святинею Господа; не зруйнується і не розпадеться повіки.