¹

Сло́во бы́вшее ко і҆еремі́и ѿ гдⷭ҇а, во дни̑ і҆ѡакі́ма сы́на і҆ѡсі́ина, царѧ̀ і҆ꙋ́дина, гл҃ѧ:

¹

Слово, яке було до Єремії від Господа у дні Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського:

²

и҆дѝ въ до́мъ риха́вль и҆ призовѝ ѧ҆̀ и҆ ведѝ ѧ҆̀ въ до́мъ гдⷭ҇ень, во є҆ди́нъ ѿ дворѡ́въ, и҆ напои́ши ѧ҆̀ вїно́мъ.

²

йди у дім Рехавитів і поговори з ними, і приведи їх у дім Господній, в одну з кімнат, і дай їм пити вина.

³

И҆ и҆зведо́хъ і҆езо́нїю сы́на і҆еремі́ина, сы́на хавасі́ина, и҆ бра́тїю є҆гѡ̀, и҆ сы́ны є҆гѡ̀, и҆ ве́сь до́мъ риха́вль,

³

Я взяв Іазанію, сина Єремії, сина Авацинії, і братів його, і всіх синів його і весь дім Рехавитів,

⁴

и҆ введо́хъ ѧ҆̀ въ до́мъ гдⷭ҇ень, во храни́лище и҆мѣ́нїѧ сынѡ́въ а҆на́нїи, сы́на годолі́ина, человѣ́ка бж҃їѧ, и҆́же є҆́сть бли́з̾ до́мꙋ кнѧзе́й, вы́ше до́мꙋ маасе́ова, сы́на селѡ́млѧ, стрегꙋ́шагѡ дво́ръ.

⁴

і привів їх у дім Господній, в кімнату синів Анана, сина Годолії, людини Божої, яка поряд з кімнатою князів, над кімнатою Маасеї, сина Селлумового, стража біля входу;

⁵

И҆ поста́вихъ пред̾ ни́ми корча́гъ вїна̀ и҆ ча́шы, и҆ реко́хъ: пі́йте вїно̀.

⁵

і поставив перед синами дому Рехавитів повні чаші вина і склянки і сказав їм: пийте вино.

⁶

И҆ реко́ша: не пїе́мъ вїна̀, ꙗ҆́кѡ і҆ѡнада́въ сы́нъ риха́вль, ѻ҆те́цъ на́шъ, заповѣ́да на́мъ, глаго́лѧ: не пі́йте вїна̀ вы̀ и҆ сы́нове ва́ши до вѣ́ка:

⁶

Але вони сказали: ми вина не п’ємо; тому що Іонадав, син Рехава, батько наш, дав нам заповідь, сказавши: «не пийте вина ні ви, ні діти ваші, повіки;

⁷

и҆ хра́минъ да не соградитѐ, и҆ сѣ́мене не сѣ́йте, и҆ вїногра́дъ да не бꙋ́детъ ва́мъ, но въ кꙋ́щахъ да живе́те всѧ̑ дни̑ живота̀ ва́шегѡ, да поживе́те дни̑ мнѡ́ги на землѝ, на не́йже ѡ҆бита́ете вы̀.

⁷

і домів не будуйте, і насіння не сійте, і виноградників не розводьте, і не майте їх, але живіть у наметах в усі дні життя вашого, щоб вам довгий час прожити на тій землі, де ви подорожніми».

⁸

И҆ послꙋ́шахомъ словесѐ і҆ѡнада́ва ѻ҆тца̀ на́шегѡ, є҆́же не пи́ти вїна̀ всѧ̑ дни̑ живота̀ на́шегѡ, мы̀ и҆ жєны̀ на́шѧ, и҆ сы́нове на́ши и҆ дщє́ри на́шѧ,

⁸

І ми послухалися голосу Іонадава, сина Рехавового, батька нашого, в усьому, що він заповів нам, щоб не пити вина в усі дні наші, — ми і дружини наші, і сини наші і дочки наші, —

⁹

и҆ є҆́же не согражда́ти хра́минъ жи́ти та́мѡ: и҆ вїногра́да и҆ ни́вы и҆ сѣ́мене не бы́сть на́мъ.

⁹

і щоб не будувати домів для проживання нашого; і в нас немає ні виноградників, ні полів, ні посіву;

¹⁰

И҆ жи́хомъ въ кꙋ́щахъ, и҆ послꙋ́шахомъ и҆ сотвори́хомъ по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка заповѣ́да на́мъ і҆ѡнада́въ ѻ҆те́цъ на́шъ.

¹⁰

а живемо в наметах і в усьому слухаємося і робимо все, що заповів нам Іонадав, батько наш.

¹¹

И҆ бы́сть, є҆гда̀ прїи́де навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй на зе́млю на́шꙋ, и҆ реко́хомъ: вше́дше да вни́демъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ ѿ лица̀ халде́йска и҆ ѿ лица̀ си́лы а҆ссѷрі́йскїѧ: и҆ всели́хомсѧ тꙋ̀.

¹¹

Коли ж Навуходоносор, цар Вавилонський, прийшов у землю цю, ми сказали: «вийдемо, підемо в Єрусалим від війська халдеїв і від війська арамеїв», і ось, ми живемо в Єрусалимі.

¹²

И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко і҆еремі́и гл҃ѧ:

¹²

І було слово Господнє до Єремії:

¹³

та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь си́лъ, бг҃ъ і҆и҃левъ: и҆дѝ и҆ рцы̀ человѣ́кꙋ і҆ꙋ́динꙋ и҆ живꙋ́щымъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: є҆да̀ не воспрїи́мете наказа́нїѧ послꙋ́шати слове́съ мои́хъ;

¹³

так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: іди і скажи мужам Іуди і жителям Єрусалима: невже ви не візьмете з цього настановлення для себе, щоб слухатися слів Моїх? — говорить Господь.

¹⁴

Оу҆тверди́ша сло́во сы́нове і҆ѡнада́ва, сы́на риха́влѧ, є҆́же заповѣ́да сынѡ́мъ свои̑мъ, є҆́же не пи́ти вїна̀, и҆ не пи́ша да́же до днѐ сегѡ̀, ꙗ҆́кѡ послꙋ́шаша за́повѣди ѻ҆тца̀ своегѡ̀: а҆́зъ же гл҃ахъ къ ва́мъ заꙋ́тра, и҆ не послꙋ́шасте менѐ:

¹⁴

Слова Іонадава, сина Рехавового, який заповів синам своїм не пити вина, виконуються, і вони не п’ють до цього дня, тому що слухаються заповіту батька свого; а Я безперестанно говорив вам, говорив з раннього ранку, і ви не послухалися Мене.

¹⁵

и҆ посыла́хъ къ ва́мъ рабы̑ моѧ̑ прⷪ҇ро́ки, оу҆́тренюѧ и҆ гл҃ѧ: ѡ҆брати́тесѧ кі́йждо ѿ пꙋтѝ своегѡ̀ ѕла́гѡ, и҆ лꙋ́чше сотвори́те дѣла̀ своѧ̑, и҆ не ходи́те в̾слѣ́дъ богѡ́въ и҆нѣ́хъ, є҆́же слꙋжи́ти и҆̀мъ, и҆ вселите́сѧ на землѝ, ю҆́же да́хъ ва́мъ и҆ ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ: и҆ не приклони́сте оу҆ше́съ ва́шихъ и҆ не послꙋ́шасте.

¹⁵

Я посилав до вас усіх рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, і говорив: «наверніться кожен від злого шляху свого і виправте поведінку вашу, і не ходіть слідом інших богів, щоб служити їм; і будете жити на цій землі, яку Я дав вам і батькам вашим»; але ви не прихилили вуха свого і не послухалися Мене.

¹⁶

И҆ оу҆ста́виша сы́нове і҆ѡнада̑вли, сы́на риха́влѧ, за́повѣдь ѻ҆тца̀ своегѡ̀, ю҆́же заповѣ́да и҆̀мъ: а҆ лю́дїе моѝ не послꙋ́шаша менѐ.

¹⁶

Оскільки сини Іонадава, сина Рехавового, виконують заповідь батька свого, яку він заповів їм, а народ цей не слухає Мене,

¹⁷

Сегѡ̀ ра́ди си́це речѐ гдⷭ҇ь си́лъ, бг҃ъ і҆и҃левъ: сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ на і҆ꙋ́дꙋ и҆ на всѧ̑ живꙋ́щыѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ всѧ̑ ѕла̑ѧ, ꙗ҆̀же согл҃ахъ на нѧ̀: поне́же гл҃ахъ въ ни̑мъ, и҆ не послꙋ́шаша, призыва́хъ ѧ҆̀, и҆ не ѿвѣща́ша мѝ.

¹⁷

тому так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я наведу на юдеїв і на усіх жителів Єрусалима усе те зло, яке Я вирік на них, тому що Я говорив їм, а вони не слухалися, кликав їх, а вони не відповідали.

¹⁸

До́мꙋ же риха́влю речѐ і҆еремі́а: та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ вседержи́тель: поне́же послꙋ́шаша сы́нове і҆ѡнада́ва, сы́на риха́влѧ, за́повѣди ѻ҆тца̀ своегѡ̀, твори́ти, є҆ли̑ка заповѣ́да и҆̀мъ ѻ҆те́цъ и҆́хъ:

¹⁸

А дому Рехавитів сказав Єремія: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: за те, що ви послухалися заповіту Іонадава, батька вашого, і зберігаєте усі заповіді його і в усьому чините, як він заповів вам, —

¹⁹

сегѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь си́лъ, бг҃ъ і҆и҃левъ: не ѡ҆скꙋдѣ́етъ мꙋ́жъ сынѡ́въ і҆ѡнада́влихъ, сы́на риха́влѧ, стоѧ́й пред̾ лице́мъ мои́мъ, всѧ̑ дни̑ землѝ.

¹⁹

за те, так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: не відніметься в Іонадава, сина Рехавового, муж, який стоїть перед лицем Моїм в усі дні.