Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И҆ бы́сть въ лѣ́то четве́ртое і҆ѡакі́ма, сы́на і҆ѡсі́ина, царѧ̀ і҆ꙋ́дина, бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко і҆еремі́и гл҃ѧ:
1
У четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, було таке слово до Єремії від Господа:
2
возмѝ себѣ̀ сви́токъ кни́жный и҆ напишѝ въ не́мъ всѧ̑ словеса̀, ꙗ҆̀же согл҃ахъ къ тебѣ̀ на і҆и҃лѧ и҆ на і҆ꙋ́дꙋ и҆ на всѧ̑ ꙗ҆зы̑ки, ѿ негѡ́же днѐ гл҃ахъ къ тебѣ̀, ѿ днѐ і҆ѡсі́и царѧ̀ і҆ꙋ́дина и҆ до сегѡ̀ днѐ:
2
візьми собі книжковий сувій і напиши у ньому усі слова, які Я говорив тобі про Ізраїля і про Іуду і про усі народи з того дня, як Я почав говорити тобі, від днів Іосії до цього дня;
3
не́гли оу҆слы́шитъ до́мъ і҆ꙋ́динъ всѧ̑ ѕла̑ѧ, ꙗ҆̀же а҆́зъ помышлѧ́ю сотвори́ти и҆̀мъ, да ѿвратѧ́тсѧ ѿ пꙋтѝ своегѡ̀ ѕла́гѡ, и҆ млⷭ҇тивъ бꙋ́дꙋ непра́вдамъ и҆́хъ и҆ грѣхѡ́мъ и҆́хъ.
3
можливо, дім Іудин почує про усі біди, які Я думаю зробити їм, щоб вони навернулися кожен від злого шляху свого, щоб Я простив неправду їх і гріх їх.
4
И҆ призва̀ і҆еремі́а варꙋ́ха, сы́на нирі́ина: и҆ вписа̀ варꙋ́хъ ѿ оу҆́стъ і҆еремі́иныхъ всѧ̑ словеса̀ гдⷭ҇нѧ, ꙗ҆̀же согл҃а къ немꙋ̀, во сви́токъ кни́жный.
4
І покликав Єремія Варуха, сина Нирії, і написав Варух у книжковий сувій з уст Єремії всі слова Господа, які Він говорив йому.
5
И҆ заповѣ́да і҆еремі́а варꙋ́хꙋ глаго́лѧ: менѐ стрегꙋ́тъ, и҆ не могꙋ̀ вни́ти въ до́мъ гдⷭ҇ень,
5
І наказав Єремія Варуху і сказав: я ув’язнений і не можу йти у дім Господній;
6
ты̀ оу҆̀бо вни́ди и҆ прочтѝ во сви́тцѣ се́мъ, въ не́мже написа́лъ є҆сѝ ѿ оу҆́стъ мои́хъ словеса̀ гдⷭ҇нѧ, во оу҆́шы люді́й въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни въ де́нь поста̀ и҆ во оу҆́шы всемꙋ̀ до́мꙋ і҆ꙋ́динꙋ, приходѧ́щымъ ѿ градѡ́въ свои́хъ, да прочте́ши и҆̀мъ:
6
отже, йди ти і прочитай написані тобою в сувої з уст моїх слова Господні вголос народу у домі Господньому у день посту, також і вголос усім юдеям, які прийшли із міст своїх, прочитай їх;
7
не́гли паде́тъ моли́тва и҆́хъ пред̾ лице́мъ гдⷭ҇нимъ, и҆ ѿвратѧ́тсѧ ѿ пꙋтѝ своегѡ̀ ѕла́гѡ: ꙗ҆́кѡ вели́ка ꙗ҆́рость и҆ гнѣ́въ гдⷭ҇ень, є҆го́же согл҃а на лю́ди сїѧ̑.
7
можливо, вони піднесуть смиренне моління перед лице Господа і навернуться кожен від злого шляху свого; бо великий гнів і обурення, яке оголосив Господь на народ цей.
8
И҆ сотворѝ варꙋ́хъ сы́нъ нирі́инъ по всемꙋ̀, є҆ли̑ка заповѣ́да є҆мꙋ̀ і҆еремі́а прⷪ҇ро́къ прочестѝ во кни́зѣ словеса̀ гдⷭ҇нѧ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни.
8
Варух, син Нирії, зробив усе, що наказав йому пророк Єремія, щоб слова Господні, написані у сувої, прочитати у домі Господньому.
9
И҆ бы́сть въ пѧ́тое лѣ́то і҆ѡакі́ма царѧ̀ і҆ꙋ́дина, въ девѧ́тый мцⷭ҇ъ, заповѣ́даша по́стъ пред̾ лице́мъ гдⷭ҇нимъ всѣ̑мъ лю́демъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ всемꙋ̀ мно́жествꙋ, є҆́же сни́десѧ ѿ градѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ.
9
У п’ятий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, у дев’ятому місяці оголосили піст перед лицем Господа усьому народу в Єрусалимі і всьому народу, який прийшов до Єрусалима з міст юдейських.
10
И҆ прочтѐ варꙋ́хъ во кни́зѣ словеса̀ і҆еремі̑ина въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни, въ домꙋ̀ гамарі́евѣ, сы́на сафа́нѧ книго́чїѧ, во дворѣ̀ вы́шнемъ, во преддве́рїи вра́тъ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ но́выхъ, во оу҆́шы всѣ́хъ люді́й.
10
І прочитав Варух написані у сувої слова Єремії у домі Господньому, в кімнаті Гемарії, сина Сафанового, писаря, на верхньому дворі, біля входу у нові ворота дому Господнього, вголос усьому народу.
11
И҆ слы́ша мїхе́й сы́нъ гамарі́евъ, сы́на сафа́нѧ, всѧ̑ словеса̀ гдⷭ҇нѧ ѿ кни́ги.
11
Михей, син Гемарії, сина Сафанового, чув усі слова Господні, написані у сувої,
12
И҆ сни́де въ до́мъ царе́въ, въ до́мъ кни́жника, и҆ сѐ, та́мѡ всѝ кнѧ̑зи сѣдѧ́хꙋ, є҆лїса́мъ книго́чїй и҆ дале́а сы́нъ селемі́евъ, и҆ наѳа́нъ сы́нъ а҆ховѡ́ровъ и҆ гамарі́а сы́нъ сафа́нь, и҆ седекі́а сы́нъ а҆на́нїинъ и҆ всѝ кнѧ̑зи,
12
і зійшов у дім царя, у кімнату царського писаря, і ось, там сиділи усі князі: Елисам, царський писар, і Делаія, син Семаії, й Елнафан, син Ахбора, і Гемарія, син Сафана, і Седекія, син Ананії, і всі князі;
13
и҆ возвѣстѝ и҆̀мъ мїхе́й всѧ̑ словеса̀, ꙗ҆̀же слы́ша чтꙋ́ща варꙋ́ха во оу҆́шы лю́демъ.
13
і переказав їм Михей усі слова, які він чув, коли Варух читав сувій уголос народу.
14
И҆ посла́ша всѝ кнѧ̑зи ко варꙋ́хꙋ сы́нꙋ нирі́инꙋ, і҆ꙋді́нꙋ сы́нꙋ наѳані́инꙋ, сы́на селемі́ина, сы́на хꙋсі́ина, глаго́люще: кни́гꙋ, ю҆́же ты̀ чте́ши во оу҆́шы лю́демъ, возмѝ ю҆̀ въ рꙋ́кꙋ свою̀ и҆ прїидѝ. И҆ взѧ̀ варꙋ́хъ сы́нъ нирі́инъ кни́гꙋ въ рꙋ́кꙋ свою̀ и҆ сни́де къ ни̑мъ.
14
Тоді всі князі послали до Варуха Ієгудія, сина Нафанії, сина Селемії, сина Хусії, сказати йому: сувій, який ти читав уголос народу, візьми у руку твою і прийди. І взяв Варух, син Нирії, сувій у руку свою і прийшов до них.
15
И҆ реко́ша є҆мꙋ̀: па́ки прочтѝ во оу҆́шы на́ши. И҆ прочтѐ варꙋ́хъ во оу҆́шы и҆́хъ.
15
Вони сказали йому: сядь, і прочитай нам уголос. І прочитав Варух уголос їм.
16
И҆ бы́сть ꙗ҆́кѡ оу҆слы́шаша всѧ̑ словеса̀, совѣща́шасѧ кі́йждо со бли́жнимъ свои́мъ и҆ рѣ́ша варꙋ́хꙋ: возвѣща́юще возвѣсти́мъ царю̀ всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑.
16
Коли вони вислухали усі слова, то з жахом подивилися один на одного і сказали Варуху: ми неодмінно перекажемо усі ці слова царю.
17
И҆ вопроси́ша варꙋ́ха, глаго́люще: ѿкꙋ́дꙋ є҆сѝ вписа́лъ всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑;
17
І запитали Варуха: скажи ж нам, як ти написав усі слова ці з уст його?
18
И҆ речѐ варꙋ́хъ: ѿ оу҆́стъ свои́хъ повѣ́да мѝ і҆еремі́а всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑, а҆́зъ же писа́хъ въ кни́гꙋ.
18
І сказав їм Варух: він промовляв мені вустами своїми усі ці слова, а я чорнилом писав їх у цей сувій.
19
И҆ реко́ша кнѧ̑зи варꙋ́хꙋ: и҆дѝ и҆ скры́йсѧ ты̀ и҆ і҆еремі́а, и҆ человѣ́къ да не оу҆вѣ́сть, гдѣ̀ вы̀.
19
Тоді сказали князі Варуху: піди, сховайся, ти і Єремія, щоб ніхто не знав, де ви.
20
И҆ внидо́ша ко царю̀ во дво́ръ, кни́гꙋ же вда́ша храни́ти въ домꙋ̀ є҆лїса́ма книго́чїѧ, и҆ возвѣсти́ша царю̀ всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑.
20
І пішли вони до царя у палац, а сувій залишили у кімнаті Елисама, царського писаря, і переказали вголос царю всі слова ці.
21
И҆ посла̀ ца́рь і҆ꙋді́на взѧ́ти кни́гꙋ. И҆ взѧ̀ ю҆̀ ѿ до́мꙋ є҆лїса́мы книго́чїѧ, и҆ прочтѐ і҆ꙋді́нъ во оу҆́шы царє́вы и҆ во оу҆́шы всѣ́хъ кнѧзе́й стоѧ́щихъ ѡ҆́крестъ царѧ̀.
21
Цар послав Ієгудія принести сувій, і він узяв його з кімнати Елисама, царського писаря; і читав його Ієгудій уголос царю і уголос усім князям, які стояли поруч царя.
22
Ца́рь же сѣдѧ́ше во хра́минѣ зи́мнѣй, въ девѧ́тый мцⷭ҇ъ, и҆ поста́влено бѣ̀ пред̾ ни́мъ ѻ҆гни́ще со ѻ҆гне́мъ.
22
Цар у той час, у дев’ятому місяці, сидів у зимовому домі, і перед ним горіла жаровня.
23
И҆ бы́сть чтꙋ́щꙋ і҆ꙋді́нꙋ тре́тїй ли́стъ и҆ четве́ртый, раздробѝ ѧ҆̀ бри́твою книго́чїѧ и҆ возмета́ше на ѻ҆́гненное ѻ҆гни́ще, до́ндеже сконча́сѧ ве́сь сви́токъ на ѻ҆́гненнѣмъ ѻ҆гни́щи.
23
Коли Ієгудій прочитував три або чотири стовпці, цар відрізував їх писарським ножичком і кидав на вогонь у жаровню, доки не знищений був весь сувій у вогні, який був у жаровні.
24
И҆ не оу҆жасо́шасѧ и҆ не растерза́ша ри́зъ свои́хъ ца́рь и҆ всѝ ѻ҆́троцы є҆гѡ̀, слы́шавшїи всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑.
24
І не убоялись, і не роздерли одяг свій ні цар, ні всі слуги його, які чули усі слова ці.
25
Є҆лнаѳа́нъ же и҆ дале́а, и҆ гамарі́а и҆ годолі́а глаго́лаша царю̀, є҆́же бы не сожещѝ сви́тка. И҆ не послꙋ́ша и҆́хъ.
25
Хоч Елнафан і Делаія і Гемарія умовляли царя не спалювати сувій, але він не послухав їх.
26
И҆ повелѣ̀ ца́рь і҆еремеи́лꙋ сы́нꙋ царе́вꙋ и҆ сара́еви сы́нꙋ є҆зрїи́левꙋ и҆ селемі́ю сы́нꙋ а҆вдеи́левꙋ, да и҆зыма́ютъ варꙋ́ха книго́чїѧ и҆ і҆еремі́ю прⷪ҇ро́ка. Но сокры̀ ѧ҆̀ гдⷭ҇ь.
26
І наказав цар Ієрамеїлу, синові царя, і Сераії, синові Азриїловому, і Селемії, синові Авдиїловому, взяти Варуха писаря і Єремію пророка; але Господь сховав їх.
27
И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко і҆еремі́и, є҆гда̀ сожжѐ ца́рь сви́токъ, всѧ̑ словеса̀, ꙗ҆̀же вписа̀ варꙋ́хъ ѿ оу҆́стъ і҆еремі́иныхъ, гл҃ѧ:
27
І було слово Господнє до Єремії, після того як цар спалив сувій і слова, які Варух написав з уст Єремії, і сказано йому:
28
па́ки возмѝ ты̀ сви́токъ дрꙋгі́й и҆ впишѝ всѧ̑ словеса̀ бы̑вшаѧ во сви́тцѣ, ꙗ҆̀же сожжѐ ца́рь і҆ѡакі́мъ:
28
візьми собі знову інший сувій і напиши у ньому всі попередні слова, які були у першому сувої, які спалив Іоаким, цар Юдейський;
29
и҆ ко і҆ѡакі́мꙋ царю̀ і҆ꙋ́динꙋ рече́ши: та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: ты̀ соже́глъ є҆сѝ сїю̀ кни́гꙋ, глаго́лѧ: почто̀ вписа́лъ є҆сѝ въ не́й, глаго́лѧ: входѧ̀ вни́детъ ца́рь вавѷлѡ́нскїй и҆ потреби́тъ зе́млю сїю̀, и҆ потребѧ́тсѧ ѿ неѧ̀ человѣ́цы и҆ ско́ти;
29
а царю Юдейському Іоакиму скажи: так говорить Господь: ти спалив сувій цей, сказавши: «навіщо ти написав у ньому: неодмінно прийде цар Вавилонський і розорить землю цю, і знищить на ній людей і худобу?»
30
Тогѡ̀ ра́ди си́це речѐ гдⷭ҇ь на і҆ѡакі́ма царѧ̀ і҆ꙋ́дина: не бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ сѣдѧ́щагѡ на престо́лѣ даві́довѣ, и҆ бꙋ́детъ тѣ́ло є҆гѡ̀ ме́ртвое пове́ржено на зноѝ дневнѣ́мъ и҆ на мра́зѣ нощнѣ́мъ:
30
за це, так говорить Господь про Іоакима, царя Юдейського: не буде від нього того, хто сидить на престолі Давидовому, і труп його буде кинутий на спеку денну і на холод нічний;
31
и҆ посѣщꙋ̀ на́нь и҆ на є҆гѡ̀ ро́дъ и҆ на ѻ҆́троки є҆гѡ̀, и҆ наведꙋ̀ на́нь и҆ на живꙋ́щыѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ на зе́млю і҆ꙋ́динꙋ всѧ̑ ѕла̑ѧ, ꙗ҆̀же согл҃ахъ на нѧ̀, и҆ не послꙋ́шаша.
31
і відвідаю його і плем’я його і слуг його за неправду їх, і наведу на них і на жителів Єрусалима і на мужів Іуди усе зло, яке Я вирік на них, а вони не слухали.
32
И҆ взѧ̀ варꙋ́хъ сви́токъ дрꙋгі́й и҆ вписа̀ въ не́мъ ѿ оу҆́стъ і҆еремі́иныхъ всѧ̑ словеса̀ кни́ги, ꙗ҆̀же сожжѐ і҆ѡакі́мъ ца́рь і҆ꙋ́динъ: и҆ є҆щѐ приложи́шасѧ є҆мꙋ̀ словеса̀ мнѡ́жайша не́же пє́рваѧ.
32
І взяв Єремія інший сувій і віддав його Варуху писарю, синові Нирії, і він написав у ньому з уст Єремії усі слова того сувою, який спалив Іоаким, цар Юдейський, на вогні; і ще додано до них багато подібних до тих слів.