Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И҆ слы́ша сафані́а сы́нъ наѳа́нь и҆ годолі́а сы́нъ пасхѡ́ровъ, и҆ і҆ѡаха́лъ сы́нъ селемі́инъ и҆ фасхѡ́ръ сы́нъ мелхі́евъ словеса̀, ꙗ҆̀же і҆еремі́а глаго́ла ко всѣ̑мъ лю́демъ, глаго́лѧ:
1
І почули Сафатія, син Матфана, і Годолія, син Пасхора, і Юхал, син Селемії, і Пасхор, син Малхії, слова, які Єремія промовив до всього народу, говорячи:
2
та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: сѣдѧ́й во гра́дѣ се́мъ оу҆́мретъ мече́мъ и҆ гла́домъ и҆ мо́ромъ, и҆сходѧ́й же ко халде́ємъ жи́въ бꙋ́детъ, и҆ бꙋ́детъ дꙋша̀ є҆гѡ̀ на ѡ҆брѣ́тенїе, и҆ жи́въ бꙋ́детъ.
2
так говорить Господь: хто залишиться у цьому місті, помре від меча, голоду і моровиці; а хто вийде до халдеїв, буде живий, і душа його буде йому замість здобичі, і він залишиться живий.
3
Ꙗ҆́кѡ та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: преда́нїемъ преда́стсѧ гра́дъ се́й въ рꙋ́цѣ си́лы царѧ̀ вавѷлѡ́нска, и҆ во́зметъ є҆го̀.
3
Так говорить Господь: неодмінно віддане буде місто це в руки війська царя Вавилонського, і він візьме його.
4
И҆ реко́ша царю̀: да оу҆́мретъ человѣ́къ то́й, ꙗ҆́кѡ се́й разслаблѧ́етъ рꙋ́цѣ мꙋже́й вою́ющихъ ѡ҆ста́вшихсѧ во гра́дѣ и҆ рꙋ́ки всѣ́хъ люді́й, глаго́лѧ къ ни̑мъ по словесє́мъ си̑мъ: ꙗ҆́кѡ человѣ́къ се́й не проповѣ́даетъ лю́демъ си̑мъ ми́ра, но то́кмѡ ѕла̑ѧ.
4
Тоді князі сказали цареві: нехай буде цей чоловік відданий на смерть, тому що він ослаблює руки воїнів, які залишаються у цьому місті, і руки усього народу, говорячи до них такі слова; бо цей чоловік не благоденства бажає народу цьому, а біди.
5
И҆ речѐ ца́рь седекі́а: сѐ, то́й въ рꙋка́хъ ва́шихъ. Поне́же не можа́ше ца́рь проти́вꙋ и҆̀мъ.
5
І сказав цар Седекія: ось, він у ваших руках, тому що цар нічого не може зробити всупереч вам.
6
И҆ взѧ́ша і҆еремі́ю и҆ вверго́ша є҆го̀ въ ро́въ мелхі́инъ, сы́на царе́ва, и҆́же бѧ́ше во дворѣ̀ темни́чнѣмъ: и҆ свѣ́сиша є҆го̀ оу҆́жами въ ро́въ, въ ро́вѣ же не бѧ́ше воды̀, но ти́на, и҆ бѧ́ше въ ти́нѣ і҆еремі́а.
6
Тоді взяли Єремію і кинули його в яму Малхії, сина царя, що була у дворі сторо́жі, й опустили Єремію на мотузках; у ямі тій не було води, а тільки багно, і занурився Єремія у багно.
7
И҆ слы́ша а҆вдемеле́хъ мꙋ́ринъ, и҆ то́й бѧ́ше во дворѣ̀ царе́вѣ, ꙗ҆́кѡ вверго́ша і҆еремі́ю въ ро́въ: ца́рь же (въ то́й ча́съ) сѣдѧ́ше во вратѣ́хъ венїамі́нихъ.
7
І почув Авдемелех ефіоплянин, один з євнухів, який знаходився у царському домі, що Єремію посадили в яму; а цар сидів тоді біля воріт Веніамінових.
8
И҆ и҆зы́де а҆вдемеле́хъ ѿ до́мꙋ царе́ва и҆ речѐ ко царю̀ глаго́лѧ:
8
І вийшов Авдемелех з дому царського і сказав цареві:
9
ѕлосотвори́лъ є҆сѝ, ꙗ҆̀же сотвори́лъ є҆сѝ, оу҆бива́ѧ человѣ́ка сего̀ ѿ лица̀ гла́да, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть хлѣ́ба во гра́дѣ ктомꙋ̀.
9
господарю мій царю! зле зробили ці люди, так учинивши з Єремією пророком, якого кинули в яму; він помре там від голоду, тому що немає більше хліба у місті.
10
И҆ повелѣ̀ ца́рь а҆вдемеле́хꙋ, глаго́лѧ: поимѝ съ собо́ю ѿсю́дꙋ три́десѧть мꙋже́й и҆ и҆звлецы̀ і҆еремі́ю и҆з̾ ро́ва, да не оу҆́мретъ.
10
Цар дав наказ Авдемелеху ефіоплянину, сказавши: візьми із собою звідси тридцять чоловік і витягни Єремію пророка з ями, доки він не помер.
11
И҆ поѧ́тъ а҆вдемеле́хъ мꙋ́жы, и҆ прїи́де въ до́мъ царе́въ подзе́мный, и҆ взѧ̀ ѿтꙋ́дꙋ вє́тхи по́рты и҆ вє́тхїѧ оу҆́жы, и҆ вве́рже ѧ҆̀ ко і҆еремі́и въ ро́въ, и҆ речѐ къ немꙋ̀:
11
Авдемелех узяв людей із собою і ввійшов у дім царський під комору, і взяв звідти старих негодящих ганчірок і старих негодящих клаптів і опустив їх на мотузках у яму до Єремії.
12
положѝ сїѧ̑ под̾ оу҆́жы. И҆ сотворѝ і҆еремі́а си́це.
12
І сказав Авдемелех ефіоплянин Єремії: підклади ці старі кинуті ганчірки і клапті під пахви рук твоїх, під мотузки. І зробив так Єремія.
13
И҆ и҆звлеко́ша є҆го̀ оу҆́жами и҆ и҆з̾ѧ́ша є҆го̀ и҆з̾ ро́ва. И҆ сѣ́де і҆еремі́а во дворѣ̀ темни́чнѣмъ.
13
І потягли Єремію на мотузках і витягли його з ями; і залишався Єремія у дворі сторо́жі.
14
И҆ посла̀ ца́рь, и҆ призва̀ къ себѣ̀ і҆еремі́ю въ до́мъ а҆селїси́ль, и҆́же въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни. И҆ речѐ є҆мꙋ̀ ца́рь: вопроша́ю тѧ̀ словесѐ (є҆ди́нагѡ), и҆ не оу҆та́й ѿ менє̀ словесѐ.
14
Тоді цар Седекія послав і покликав Єремію пророка до себе, при третьому вході у дім Господній, і сказав цар Єремії: я у тебе запитаю щось; не приховай від мене нічого.
15
И҆ речѐ і҆еремі́а царю̀: а҆́ще повѣ́мъ тѝ, то̀ не сме́ртїю ли оу҆мори́ши мѧ̀; и҆ а҆́ще совѣща́ю тѝ, то̀ не послꙋ́шаеши менѐ.
15
І сказав Єремія Седекії: якщо я відкрию тобі, чи не віддаси ти мене на смерть? і якщо дам тобі пораду, ти не послухаєш мене.
16
И҆ клѧ́тсѧ є҆мꙋ̀ ца́рь, глаго́лѧ: жи́въ гдⷭ҇ь, и҆́же сотворѝ на́мъ дꙋ́шꙋ сїю̀, а҆́ще оу҆бїю̀ тѧ̀ и҆ а҆́ще преда́мъ тѧ̀ въ рꙋ́цѣ человѣ̑къ си́хъ и҆́щꙋщихъ дꙋшѝ твоеѧ̀ (на сме́рть).
16
І клявся цар Седекія Єремії таємно, говорячи: живий Господь, Який створив нам душу цю, не віддам тебе на смерть і не віддам до рук цих людей, які шукають душі твоєї.
17
И҆ речѐ є҆мꙋ̀ і҆еремі́а: та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь си́лъ, бг҃ъ і҆и҃левъ: а҆́ще и҆зыды́й и҆зы́деши къ воево́дамъ царѧ̀ вавѷлѡ́нска, жива̀ бꙋ́детъ дꙋша̀ твоѧ̀, и҆ гра́дъ се́й не пожже́тсѧ ѻ҆гне́мъ, и҆ жи́въ бꙋ́деши ты̀ и҆ до́мъ тво́й:
17
Тоді Єремія сказав Седекії: так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: якщо ти вийдеш до князів царя Вавилонського, то жива буде душа твоя, і це місто не буде спалене вогнем, і ти будеш живий, і дім твій;
18
а҆́ще же не и҆зы́деши ко кнѧзє́мъ царѧ̀ вавѷлѡ́нска, преда́стсѧ гра́дъ се́й въ рꙋ́цѣ халдє́йстѣ, и҆ пожгꙋ́тъ є҆го̀ ѻ҆гне́мъ, и҆ ты̀ не спасе́шисѧ ѿ рꙋкѝ и҆́хъ.
18
а якщо не вийдеш до князів царя Вавилонського, то це місто буде віддане до рук халдеїв, і вони спалять його вогнем, і ти не уникнеш рук їхніх.
19
И҆ речѐ ца́рь і҆еремі́и: а҆́зъ ѡ҆пасе́нїе и҆́мамъ ѿ і҆ꙋде́євъ и҆збѣжа́вшихъ ко халде́ємъ, да не предадꙋ́тъ мѧ̀ (халде́є) въ рꙋ́цѣ и҆́хъ, и҆ порꙋга́ютсѧ мѝ.
19
І сказав цар Седекія Єремії: я боюся юдеїв, які перейшли до халдеїв, щоб халдеї не віддали мене у руки їх, і щоб ті не наглумилися з мене.
20
И҆ речѐ і҆еремі́а: не предадѧ́тъ тебѐ: послꙋ́шай оу҆̀бо словесѐ гдⷭ҇нѧ, є҆́же а҆́зъ глаго́лю тебѣ̀, и҆ лꙋ́чше тѝ бꙋ́детъ, и҆ жива̀ бꙋ́детъ дꙋша̀ твоѧ̀:
20
І сказав Єремія: не віддадуть; послухай гласу Господа у тім, що я говорю тобі, і добре тобі буде, і жива буде душа твоя.
21
и҆ а҆́ще не восхо́щеши ты̀ и҆зы́ти, сїѐ сло́во, є҆́же сказа̀ мнѣ̀ гдⷭ҇ь:
21
А якщо ти не захочеш вийти, то ось слово, яке відкрив мені Господь:
22
и҆ сѐ, всѧ̑ жєны̀, ѡ҆ста́вшыѧсѧ въ домꙋ̀ царѧ̀ і҆ꙋ́дина, и҆зведꙋ́тсѧ ко кнѧзє́мъ царѧ̀ вавѷлѡ́нска: и҆ ты̑ѧ глаго́лахꙋ: прельсти́ша тѧ̀ и҆ премого́ша тѧ̀ мꙋ́жїе ми́рницы твоѝ, и҆ ѡ҆сла́биша во поползнове́нїихъ но́гꙋ твою̀ и҆ ѿврати́шасѧ ѿ тебє̀:
22
ось, усі дружини, які залишилися у домі царя Юдейського, відведені будуть до князів царя Вавилонського, і скажуть вони: «тебе звабили і перемогли друзі твої; ноги твої занурилися у багно, і вони віддалилися від тебе».
23
и҆ жєны̀ твоѧ̑ и҆ ча̑да твоѧ̑ и҆зведꙋ́тъ ко халде́ємъ, и҆ ты̀ не оу҆цѣлѣ́еши, ꙗ҆́кѡ рꙋко́ю царѧ̀ вавѷлѡ́нска ꙗ҆́тъ бꙋ́деши, и҆ гра́дъ се́й пожже́тсѧ.
23
І всіх дружин твоїх і дітей твоїх відведуть до халдеїв, і ти не уникнеш рук їхніх; але будеш узятий рукою царя Вавилонського, і зробиш те, що місто це буде спалене вогнем.
24
И҆ речѐ є҆мꙋ̀ ца́рь: человѣ́къ да не оу҆вѣ́сть слове́съ си́хъ, и҆ да не оу҆́мреши ты̀.
24
І сказав Седекія Єремії: ніхто не повинен знати цих слів, і тоді ти не помреш;
25
И҆ а҆́ще оу҆слы́шатъ кнѧ̑зи, ꙗ҆́кѡ глаго́лахъ съ тобо́ю, и҆ прїи́дꙋтъ къ тебѣ̀ и҆ рекꙋ́тъ тѝ: повѣ́ждь на́мъ, что̀ глаго́ла къ тебѣ̀ ца́рь; не оу҆та́й ѿ на́съ, и҆ не оу҆бїе́мъ тебѐ: и҆ что̀ глаго́ла къ тебѣ̀ ца́рь;
25
і якщо почують князі, що я розмовляв з тобою, і прийдуть до тебе, і скажуть тобі: «скажи нам, що говорив ти царю, не приховай від нас, і ми не віддамо тебе на смерть, — і також що говорив тобі цар»,
26
И҆ рече́ши и҆̀мъ: поверго́хъ а҆́зъ моле́нїе моѐ пред̾ лице́мъ царе́вымъ, ꙗ҆́кѡ да не возврати́тъ менѐ въ до́мъ і҆ѡнаѳа́нь, оу҆мре́ти мѝ та́мѡ.
26
то скажи їм: «я склав перед лицем царя прохання моє, щоб не повертати мене у дім Іонафана, щоб не померти там».
27
И҆ прїидо́ша всѝ кнѧ̑зи ко і҆еремі́и и҆ вопроси́ша є҆го̀. И҆ повѣ́да и҆̀мъ по всѣ̑мъ словесє́мъ си̑мъ, ꙗ҆̀же заповѣ́да є҆мꙋ̀ ца́рь. И҆ оу҆мо́лкнꙋша, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть слы́шано сло́во гдⷭ҇не.
27
І прийшли усі князі до Єремії і запитували його, і він сказав їм згідно з усіма словами, які цар повелів сказати, і вони мовчки залишили його, тому що не довідалися про те, що було сказано цареві.
28
И҆ сѣдѧ́ше і҆еремі́а во дворѣ̀ темни́чнѣмъ, до́ндеже взѧ́ша і҆ерⷭ҇ли́мъ.
28
І залишався Єремія у дворі сторо́жі до того дня, в який був узятий Єрусалим. І Єрусалим був узятий.