¹

Сло́во, є҆́же глаго́ла і҆еремі́а прⷪ҇ро́къ къ варꙋ́хꙋ сы́нꙋ нирі́евꙋ, є҆гда̀ вписа̀ словеса̀ сїѧ̑ въ кни́гꙋ ѿ оу҆́стъ і҆еремі́иныхъ, въ четве́ртое лѣ́то і҆ѡакі́ма, сы́на і҆ѡсі́ина, царѧ̀ і҆ꙋ́дина, глаго́лѧ:

¹

Слово, яке пророк Єремія сказав Варуху, синові Нирії, коли він написав слова ці з уст Єремії у книгу, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського:

²

та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель ѡ҆ тебѣ̀, варꙋ́ше:

²

так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до тебе, Варух:

³

ꙗ҆́кѡ ре́клъ є҆сѝ: ѽ, лю́тѣ мнѣ̀! ѽ, лю́тѣ мнѣ̀! ꙗ҆́кѡ приложѝ гдⷭ҇ь трꙋ́дъ къ болѣ́зни мое́й, оу҆спо́хъ со стена́нїемъ, поко́ѧ не ѡ҆брѣто́хъ.

³

ти говориш: «горе мені! тому що Господь приклав скорботу до хвороби моєї; я знеміг від зітхань моїх, і не знаходжу спокою».

⁴

Рцы̀ є҆мꙋ̀, си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, ꙗ҆̀же а҆́зъ согради́хъ, а҆́зъ разорю̀: и҆ ꙗ҆̀же насади́хъ а҆́зъ, и҆сто́ргнꙋ, и҆ всю̀ зе́млю мою̀.

⁴

Так скажи йому: так говорить Господь: ось, що Я побудував, зруйную, і що насадив, викоріню, — усю цю землю.

⁵

И҆ ты́ ли взы́щеши себѣ̀ вели́кихъ; не и҆щѝ: ꙗ҆́кѡ сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ ѕла̑ѧ на всѧ́кꙋ пло́ть, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ да́мъ дꙋ́шꙋ твою̀ въ коры́сть во всѧ́цѣмъ мѣ́стѣ, а҆́може а҆́ще по́йдеши.

⁵

А ти просиш собі великого: не проси; бо ось, Я наведу біду на всяку плоть, — говорить Господь, — а тобі замість здобичі залишу душу твою в усіх місцях, куди тільки підеш.