Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Ѡ҆ мѡа́вѣ та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь вседержи́тель, бг҃ъ і҆и҃левъ: ѽ, лю́тѣ нава́ѵꙋ, ꙗ҆́кѡ поги́бе, взѧ́сѧ карїаѳаі́мъ, посрами́сѧ масїга́ѳъ и҆ побѣжде́нъ є҆́сть.
1
Про Моав так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: горе Нево́! він спустошений; Кариафаїм посоромлений і взятий; Мизгав посоромлений і знищений.
2
Нѣ́сть ктомꙋ̀ цѣле́нїе въ мѡа́вѣ, весе́лїе во є҆севѡ́нѣ, помы́слиша на́нь ѕла̑ѧ: прїиди́те и҆ потреби́мъ ѧ҆̀ ѿ ꙗ҆зы̑къ: (сегѡ̀ ра́ди) молчѧ̀ оу҆мо́лкнеши, по́йдетъ за тобо́ю ме́чь.
2
Немає вже слави Моава; у Есевоні задумують проти нього зло: «підемо, знищимо його із числа народів». І ти, Мадмено, загинеш; меч іде слідом за тобою.
3
Гла́съ во́плѧ ѿ ѡ҆рѡнаі́ма, погꙋбле́нїе и҆ сотре́нїе вели́ко.
3
Чутно волання від Оронаїма, спустошення і руйнування велике.
4
Сотре́сѧ мѡа́въ, возвѣсти́те во́пль ма́лыхъ є҆гѡ̀.
4
Знищений Моав; волання підняли діти його.
5
Ꙗ҆́кѡ и҆спо́лнисѧ а҆лаѡ́ѳъ пла́ча: взы́детъ рыда́ѧ пꙋте́мъ ѡ҆рѡнаі́ма, вразѝ, во́пль сотре́нїѧ слы́шасте.
5
На підйомі у Лухит плач за плачем здіймається; і на спуску з Оронаїма ворог чує волання про руйнування.
6
Бѣжи́те и҆ спаси́те дꙋ́шы ва́шѧ, и҆ бꙋ́дете ꙗ҆́кѡ ѻ҆се́лъ ди́вїй въ пꙋсты́ни.
6
Біжіть, рятуйте життя своє, і будьте подібні до оголеного дерева у пустелі.
7
Поне́же и҆мѣ́лъ є҆сѝ наде́ждꙋ во ѡ҆гра́дахъ твои́хъ и҆ въ сокро́вищихъ твои́хъ, и҆ ты̀ ꙗ҆́тъ бꙋ́деши: и҆ по́йдетъ хамѡ́съ во преселе́нїе, и҆ свѧще́нницы є҆гѡ̀ и҆ кнѧ̑зи є҆гѡ̀ вкꙋ́пѣ.
7
Оскільки ти сподівався на діла твої і на скарби твої, тому і ти будеш узятий, і Хамос піде у полон разом зі своїми священиками і своїми князями.
8
И҆ прїи́детъ гꙋби́тель на всѧ́къ гра́дъ, и҆ не и҆зба́витсѧ ни є҆ди́нъ гра́дъ, и҆ поги́бнꙋтъ оу҆дѡ́лїѧ, и҆ погꙋбѧ́тсѧ полѧ̀, ꙗ҆́коже речѐ гдⷭ҇ь.
8
І прийде спустошувач на всяке місто, і місто не уціліє; і загине долина, і спорожніє рівнина, як сказав Господь.
9
Да́йте зна́менїе мѡа́вꙋ, ꙗ҆́кѡ прикоснове́нїемъ прикоснове́нъ бꙋ́детъ, и҆ всѝ гра́ди є҆гѡ̀ бꙋ́дꙋтъ пꙋ́сти и҆ без̾ живꙋ́щихъ.
9
Дайте крила Моаву, щоб він міг полетіти; міста його будуть пустелею, тому що не буде кому жити у них.
10
Про́клѧтъ (человѣ́къ) творѧ́й дѣ́ло гдⷭ҇не съ небреже́нїемъ, и҆ про́клѧтъ возбранѧ́ѧй мечꙋ̀ своемꙋ̀ ѿ кро́ве.
10
Проклятий, хто діло Господнє робить недбало, і проклятий, хто утримує меч Його від крови!
11
Почива́ше мѡа́въ ѿ мла́дости своеѧ̀ и҆ бѣ̀ оу҆пова́ѧ на сла́вꙋ свою̀: не прелїѧ́сѧ ѿ сосꙋ́да въ сосꙋ́дъ и҆ во преселе́нїе не ѿи́де: сегѡ̀ ра́ди пребы́сть вкꙋ́съ є҆гѡ̀ въ не́мъ, и҆ вонѧ̀ є҆гѡ̀ нѣ́сть премѣне́на.
11
Моав від юности своєї був у спокої, сидів на дріжджах своїх і не переливали його із посудини у посудину, і у полон не ходив; тому залишався у ньому смак його, і запах його не змінювався.
12
Сегѡ̀ ра́ди, сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ послю̀ є҆мꙋ̀ пресели́тєли, и҆ преселѧ́тъ є҆го̀, и҆ сосꙋ́ды є҆гѡ̀ и҆стоща́тъ и҆ ро́ги є҆гѡ̀ сокрꙋша́тъ:
12
Тому ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я пошлю до нього переливачів, які переллють його і спорожнять посудини його, і розіб’ють глечики його.
13
и҆ посрами́тсѧ мѡа́въ ѿ хамѡ́са, ꙗ҆́коже посра́мленъ є҆́сть до́мъ і҆и҃левъ ѿ веѳи́лѧ, въ не́мже и҆мѧ́хꙋ наде́ждꙋ.
13
І посоромлений буде Моав заради Хамоса, як дім Ізраїлів посоромлений був заради Вефиля, надії своєї.
14
Ка́кѡ глаго́лете: си́льни є҆смы̀ и҆ мꙋ́жїе крѣ́пцы во бране́хъ;
14
Чому ви говорите: «ми люди хоробрі і міцні для війни»?
15
Поги́бе мѡа́въ, гра́дъ є҆гѡ̀, и҆ и҆збра́ннїи ю҆́нѡши є҆гѡ̀ снидо́ша под̾ ме́чь, гл҃етъ цр҃ь, гдⷭ҇ь вседержи́тель и҆́мѧ є҆гѡ̀.
15
Спустошений Моав, і міста його горять, і добірні юнаки його пішли на заколення, — говорить Цар, — Господь Саваоф ім’я Його.
16
Бли́з̾ де́нь мѡа́вль, є҆́же прїитѝ, и҆ ѕло̀ є҆гѡ̀ ско́ро ѕѣлѡ̀.
16
Близька загибель Моава, і сильно поспішає біда його.
17
Оу҆тѣша́йте є҆го̀ всѝ, и҆̀же ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀, и҆ всѝ вѣ́дѧщїи и҆́мѧ є҆гѡ̀: рцы́те, ка́кѡ сокрꙋши́сѧ же́злъ крѣ́пости, па́лица сла́вна;
17
Пошкодуйте за ним, усі сусіди його й усі, хто знає ім’я його, скажіть: «як знищений жезл сили, посох слави!»
18
Сни́ди ѿ сла́вы и҆ сѧ́ди, во вла́гѣ живꙋ́щаѧ, дщѝ дївѡ́нѧ, ꙗ҆́кѡ гꙋби́тель мѡа́вскїй взы́детъ на тѧ̀ разрꙋша́ѧй ѡ҆гра̑ды твоѧ̑.
18
Зійди з висоти величі і сиди у спразі, дочко — жителько Дивона, бо спустошувач Моава прийде до тебе і знищить укріплення твої.
19
На пꙋтѝ ста́ни и҆ воззрѝ, живꙋ́щаѧ во а҆рои́рѣ, и҆ вопросѝ бѣжа́щаго и҆ и҆збѣ́гшаго, и҆ рцы̀: что̀ сѐ бы́сть;
19
Стань при дорозі і дивися, жителько Ароера, запитуй того, хто біжить і спасається: «що трапилося?»
20
Посрами́сѧ мѡа́въ, занѐ побѣжде́нъ є҆́сть: рыда́йте и҆ вопі́йте, возвѣсти́те во а҆рнѡ́нѣ, ꙗ҆́кѡ поги́бе мѡа́въ,
20
Посоромлений Моав, бо знищений; ридайте і волайте, оголосіть в Арноні, що спустошено Моав.
21
и҆ сꙋ́дъ прїи́де на зе́млю напо́льнꙋю, на хелѡ́нъ и҆ на рефа́съ и҆ на мѡфа́ѳъ,
21
І суд прийшов на рівнини, на Халон і на Іаацу, і на Мофаф,
22
и҆ на девѡ́нъ и҆ на навѡ̀ и҆ на до́мъ девлаѳаі́мъ,
22
і на Дивон і на Нево́, і на Бет-Дивлафаїм,
23
и҆ на карїаѳаі́мъ и҆ на веѳгамꙋ́лъ и҆ на до́мъ маѡ́новъ,
23
і на Кариафаїм і на Бет-Гамул, і на Бет-Маон,
24
и҆ на карїѡ́ѳъ и҆ на восо́ра и҆ на всѧ̑ гра́ды мѡа̑вли, и҆̀же дале́че и҆ и҆̀же бли́з̾ сꙋ́ть.
24
і на Кериоф і на Восор, і на всі міста землі Моавитської, далекі і близькі.
25
Ѿсѣ́ченъ є҆́сть ро́гъ мѡа́вль, и҆ мы́шца є҆гѡ̀ сокрꙋши́сѧ, гл҃етъ гдⷭ҇ь:
25
Відсічений ріг Моава, і правиця його знищена, — говорить Господь.
26
оу҆по́йте є҆го̀, ꙗ҆́кѡ на гдⷭ҇а возвели́чисѧ, и҆ прирази́тъ мѡа́въ рꙋ́кꙋ свою̀ (ѡ҆ блево́тинꙋ), и҆ бꙋ́детъ въ посмѣ́хъ и҆ са́мъ.
26
Напоїть його п’яним, бо він піднісся проти Господа; і нехай Моав валяється у блювотині своїй, і сам буде посміянням.
27
И҆ а҆́ще не въ посмѣ́хъ бы́сть тебѣ̀ і҆и҃ль, а҆́ще въ та́тствѣ твое́мъ ѡ҆брѣ́тесѧ, ꙗ҆́кѡ воева́лъ є҆сѝ є҆го̀: пресели́шисѧ и҆на́мѡ.
27
Чи не був осміяним у тебе Ізраїль? хіба він між злодіями був упійманий, що ти, бувало, лиш тільки заговориш про нього, хитаєш головою?
28
Ѡ҆ста́вите гра́ды и҆ пребыва́йте на ка́мени, живꙋ́щїи въ мѡа́вѣ, и҆ бꙋ́дите ꙗ҆́коже го́лꙋби гнѣздѧ́щїисѧ въ ка́менехъ, во оу҆стѣ́хъ сква́жни.
28
Залиште міста і живіть на скелях, жителі Моава, і будьте як голуби, які роблять гнізда при вході у печеру.
29
Слы́шахомъ го́рдость мѡа́влю, го́рдъ бѣ̀ ѕѣлѡ̀: презо́рство є҆гѡ̀ и҆ киче́нїе є҆гѡ̀, возноше́нїе и҆ воздвиже́нїе се́рдца є҆гѡ̀.
29
Чули ми про гордість Моава, гордість надмірну, про його зарозумілість і його гордовитість, і чванливість його і звеличування серця його.
30
А҆́зъ же вѣ́мъ дѣла̀ є҆гѡ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь: не дово́лство ли є҆гѡ̀ та́кѡ сотворѝ;
30
Знаю Я зухвалість його, — говорить Господь, — але це ненадійно; порожні слова його: не так зроблять.
31
Сегѡ̀ ра́ди над̾ мѡа́вомъ возрыда́йте всю́дꙋ, возопі́йте над̾ мꙋ̑жи кїра́ды смꙋще́нїѧ.
31
Тому буду ридати про Моав і волати за весь Моав; будуть зітхати за мужів Кирхареса.
32
Ꙗ҆́кѡ пла́чемъ і҆ази́ровымъ воспла́чꙋсѧ ѡ҆ тебѣ̀, вїногра́де а҆сери́мль! лѣ́тѡрасли твоѧ̑ проидо́ша мо́ре, градѡ́въ і҆ази́ровыхъ коснꙋ́шасѧ, на жа́твꙋ твою̀ и҆ на ві́нное собира́нїе твоѐ хи́щникъ нападѐ.
32
Буду плакати за тебе, винограднику Севамський, плачем Іазера; паростки твої простягалися за море, досягали озера Іазера; спустошувач напав на літні плоди твої і на дозрілий виноград.
33
Ѿѧ́та є҆́сть ра́дость и҆ весе́лїе ѿ карми́ла и҆ ѿ землѝ мѡа́вли, и҆ вїно̀ ѿ точи̑лъ ѿѧ́хъ: ника́коже и҆згнета́ѧй ві́ннꙋ ꙗ҆́годꙋ по ѡ҆бы́чаю пѣ̑сни воспое́тъ.
33
Радість і веселощі відняті від Кармила і від землі Моава. Я покладу кінець вину в точилах; не будуть більше топтати у них з піснями; крик битви буде, а не крик радости.
34
Ѿ во́плѧ є҆севѡ́нска да́же до є҆леа́ла и҆ і҆а́са гра́ды и҆́хъ да́ша гла́съ сво́й, ѿ сиго́ра да́же до ѡ҆рѡнаі́ма, и҆ ю҆́ница трилѣ́тнаѧ, поне́же и҆ во́ды немрі́мъ во сожже́нїе бꙋ́дꙋтъ.
34
Від волання Есевона до Елеали і до Іааци вони піднімуть голос свій від Сигора до Оронаїма, до третьої Егли, бо і води Нимрима висохнуть.
35
И҆ ѿимꙋ̀ мѡа́ва, гл҃етъ гдⷭ҇ь, жрꙋ́щаго на гора́хъ и҆ кадѧ́щаго богѡ́мъ свои̑мъ.
35
Знищу в Моаві, — говорить Господь, — тих, що приносять жертви на висотах і кадять богам його.
36
Тогѡ̀ ра́ди се́рдце мѡа́ва, ꙗ҆́кѡ цѣвни̑цы звѧца́ти бꙋ́дꙋтъ, и҆ се́рдце моѐ къ мꙋжє́мъ кїра́ды ꙗ҆́кѡ цѣвни́ца звѧца́ти бꙋ́детъ: сегѡ̀ ра́ди, ꙗ҆̀же пристѧжа̀, погибо́ша ѿ человѣ̑къ.
36
Тому серце моє стогне за Моав, як сопілка; за жителів Кирхареса стогне серце моє, як сопілка, бо багатства, ними набуті, загинули:
37
Всѧ́ка бо глава̀ на всѧ́цѣмъ мѣ́стѣ ѡ҆стри́жена бꙋ́детъ, и҆ всѧ́ка брада̀ ѡ҆бро́снетсѧ, и҆ всѧ́ка рꙋка̀ посѣ́чена бꙋ́детъ, и҆ на всѧ́цѣмъ чре́слѣ вре́тище,
37
у кожного голова го́ла й у кожного борода зменшена; у всіх на руках подряпини і на стегнах веретище.
38
и҆ на всѣ́хъ хра́минахъ мѡа́вскихъ и҆ на сто́гнахъ є҆гѡ̀ всѧ́къ пла́чь, поне́же сокрꙋши́хъ мѡа́ва, ꙗ҆́коже сосꙋ́дъ непотре́бенъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
38
На усіх покрівлях Моава і на вулицях його загальний плач, бо Я знищив Моав, як непотрібну посудину, — говорить Господь.
39
Ка́кѡ и҆змѣни́сѧ; возрыда́ша, ка́кѡ ѡ҆братѝ хребе́тъ мѡа́въ и҆ посрами́сѧ; и҆ бы́сть мѡа́въ въ посмѣ́хъ и҆ въ не́нависть всѣ̑мъ ѡ҆́крестъ себє̀.
39
«Який знищений він!» — будуть говорити ридаючи; «як Моав покрився соромом, повернувши тил!». І буде Моав осміяним і жахом для усіх навколишніх його,
40
Ꙗ҆́кѡ та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, ꙗ҆́коже ѻ҆ре́лъ полети́тъ и҆ распростре́тъ крилѣ̑ своѝ на мѡа́ва,
40
бо так говорить Господь: ось, як орел, налетить він і розкриє крила свої над Моавом.
41
взѧ́тъ є҆́сть карїѡ́ѳъ, и҆ ѡ҆гра̑ды є҆гѡ̀ ѡ҆бстои̑мы сꙋ́ть: и҆ бꙋ́детъ се́рдце си́льныхъ мѡа́вскихъ въ то́й де́нь, ꙗ҆́кѡ се́рдце жены̀ родѧ́щїѧ.
41
Міста будуть узяті, й укріплення завойовані, й серце хоробрих моавитян буде у той день, як серце жінки, яка мучиться пологами.
42
И҆ поги́бнетъ мѡа́въ ѿ люді́й, ꙗ҆́кѡ на гдⷭ҇а возвели́чисѧ.
42
І знищений буде Моав із числа народів, тому що він повстав проти Господа.
43
Стра́хъ и҆ про́пасть и҆ сѣ́ть на тѧ̀, ѽ, живꙋ́щїй въ мѡа́вѣ, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
43
Жах і яма і петля — для тебе, жителю Моава, — сказав Господь.
44
И҆́же оу҆бѣжи́тъ ѿ лица̀ стра́ха, впаде́тъ въ про́пасть: и҆ и҆зла́зѧй и҆з̾ про́пасти и҆́метсѧ сѣ́тїю: поне́же наведꙋ̀ сїѧ̑ на мѡа́ва въ лѣ́то посѣще́нїѧ и҆́хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
44
Хто втече від жаху, впаде в яму; а хто вийде з ями, потрапить у зашморг, бо Я наведу на нього, на Моава, час відвідання їх, — говорить Господь.
45
Во стѣ́ни є҆севѡ́нстѣй ста́ша ѿ си́лы и҆збѣ́гше, ѻ҆́гнь бо и҆зы́де ѿ є҆севѡ́на и҆ пла́мень ѿ среды̀ сеѡ́на, и҆ пожжѐ ча́сть мѡа́ва и҆ ве́рхъ сынѡ́въ смѧте́нїѧ.
45
Під тінню Есевона зупинилися ті, що біжать, знесилівши; але вогонь вийшов з Есевона і полум’я із середовища Сигона, і пожере бік Моава і тім’я синів непокірних.
46
Го́ре тебѣ̀, мѡа́ве! погибо́ша лю́дїе хамѡ́са, ꙗ҆́кѡ ѿведо́шасѧ сы́нове твоѝ и҆ дщє́ри твоѧ̑ въ плѣ́нъ.
46
Горе тобі, Моаве! загинув народ Хамоса, бо сини твої взяті у полон, і дочки твої — у полон.
47
И҆ возвращꙋ̀ плѣ́нъ мѡа́вль въ послѣ̑днїѧ дни̑, гл҃етъ гдⷭ҇ь. До здѣ̀ сꙋ́дъ мѡа́вль.
47
Але в останні дні поверну полон Моава, — говорить Господь. До цього суд на Моаві.