Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Сло́во, є҆́же речѐ гдⷭ҇ь на вавѷлѡ́нъ и҆ на зе́млю халде́йскꙋю і҆еремі́ею прⷪ҇ро́комъ.
1
Слово, що вирік Господь про Вавилон і про землю халдеїв через Єремію пророка:
2
Возвѣсти́те во ꙗ҆зы́цѣхъ и҆ слы́шано сотвори́те, воздви́гните зна́менїе, возопі́йте и҆ не скрыва́йте, рцы́те: плѣне́нъ бы́сть вавѷлѡ́нъ, посрами́сѧ ви́лъ, побѣди́сѧ мерѡда́хъ, посрами́шасѧ и҆зва̑ѧнїѧ є҆гѡ̀, сокрꙋши́шасѧ кꙋмі́ры и҆́хъ.
2
сповістіть і розголосіть між народами, і підніміть знамено, оголосіть, не приховуйте, говоріть: «Вавилон узятий, Вил посоромлений, Меродах знищений, істукани його посоромлені, ідоли його знищені».
3
Ꙗ҆́кѡ прїи́де на́нь ꙗ҆зы́къ ѿ сѣ́вера, то́й положи́тъ зе́млю є҆гѡ̀ въ запꙋстѣ́нїе, и҆ не бꙋ́детъ живѧ́й въ не́й ѿ человѣ́ка да́же и҆ до скота̀: подви́гнꙋшасѧ, ѿидо́ша.
3
Бо від півночі піднявся проти нього народ, який зробить землю його пустелею, і ніхто не буде жити там, від людини до худоби, усі рушать і підуть.
4
Въ ты̑ѧ дни̑ и҆ въ то̀ вре́мѧ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, прїи́дꙋтъ сы́нове і҆и҃лєвы, ті́и и҆ сы́нове і҆ꙋ̑дины вкꙋ́пѣ ходѧ́ще и҆ пла́чꙋще по́йдꙋтъ и҆ гдⷭ҇а бг҃а своего̀ взы́щꙋтъ.
4
У ті дні й у той час, — говорить Господь, — прийдуть сини Ізраїлеві, вони і сини Іудині разом, будуть ходити і плакати, і будуть шукати Господа Бога свого.
5
Во сїѡ́нъ и҆спыта́ютъ стєзѝ, та́мѡ бо ѡ҆брати́вше ли́ца своѧ̑ прїи́дꙋтъ и҆ приложа́тсѧ ко гдⷭ҇ꙋ завѣ́томъ вѣ́чнымъ, и҆́же забве́нїю не преда́стсѧ.
5
Будуть запитувати про путь до Сиону, і, звертаючи до нього лиця, будуть говорити: «йдіть і приєднайтеся до Господа союзом вічним, який не забудеться».
6
Ѻ҆́вцы поги́бшыѧ бы́ша лю́дїе моѝ, па́стырїе и҆́хъ соврати́ша и҆̀хъ и҆ сотвори́ша ѧ҆̀ кры́тисѧ по гора́мъ: съ горы̀ на хо́лмъ ходи́ша.
6
Народ Мій був, як загиблі вівці; пастирі їхні звабили їх з путі, розігнали їх по горах; блукали вони з гори на пагорб, забули постіль свою.
7
Забы́ша ло́жа своегѡ̀, всѝ ѡ҆брѣта́ющїи и҆̀хъ снѣда́хꙋ и҆̀хъ, и҆ вразѝ и҆́хъ реко́ша: не пощади́мъ и҆́хъ, занѐ согрѣши́ша гдⷭ҇ꙋ, па́жить пра́вды, собира́ющемꙋ ѻ҆тцє́въ и҆́хъ гдⷭ҇ꙋ.
7
Усі, які знаходили їх, пожирали їх, і пригноблювачі їх говорили: «ми не винні, тому що вони згрішили перед Господом, перед оселею правди і перед Господом, надією батьків їхніх».
8
Ѿиди́те ѿ среды̀ вавѷлѡ́на и҆ ѿ землѝ халде́йски и҆зыди́те, и҆ бꙋ́дите ꙗ҆́кѡ кѡ́злища пред̾ ѻ҆вца́ми.
8
Біжіть із середовища Вавилона, і йдіть з Халдейської землі, і будьте, як козли попереду отари овець.
9
Ꙗ҆́кѡ сѐ, а҆́зъ воздви́гнꙋ и҆ приведꙋ̀ на вавѷлѡ́нъ собра̑нїѧ ꙗ҆зы́кѡвъ вели́кихъ ѿ землѝ полꙋ́нощныѧ, и҆ ѡ҆полча́тсѧ на́нь: ѿтꙋ́дꙋ плѣне́нъ бꙋ́детъ, ꙗ҆́коже стрѣла̀ мꙋ́жа си́льна и҆скꙋ́сна не возврати́тсѧ пра́здна.
9
Бо ось, Я підніму і приведу на Вавилон збіговисько великих народів від землі північної, і розташуються проти нього, і він буде взятий; стріли у них, як у майстерного воїна, не повертаються марно.
10
И҆ бꙋ́детъ землѧ̀ халде́йска въ разграбле́нїе, всѝ граби́телє є҆ѧ̀ напо́лнѧтсѧ, гл҃етъ гдⷭ҇ь:
10
І Халдея зробиться здобиччю їх; і спустошувачі її наситяться, — говорить Господь.
11
занѐ веселистесѧ̀ и҆ велерѣ́чивасте, расхища́юще наслѣ́дїе моѐ, скака́сте бо ꙗ҆́кѡ телцы̀ на травѣ̀ и҆ бодо́сте ꙗ҆́коже волы̀.
11
Бо ви веселилися, ви торжествували, розкрадачі спадщини Моєї; стрибали з радости, як телиця на траві, й іржали, як бойові коні.
12
Порꙋ́гана бы́сть ма́ти ва́ша ѕѣлѡ̀, и҆ посрами́сѧ роди́вшаѧ ва́съ: сѐ, послѣ̑днѧѧ во ꙗ҆зы́цѣхъ пꙋста̀ и҆ непрохо́дна и҆ сꙋха̀.
12
У великому соромі буде мати ваша, почервоніє та, яка народила вас; ось майбуття тих народів — пустеля, суха земля і степ.
13
Ѿ гнѣ́ва гдⷭ҇нѧ не поживꙋ́тъ во вѣ́къ: но бꙋ́детъ ве́сь въ запꙋстѣ́нїе, и҆ всѧ́къ ходѧ́й сквозѣ̀ вавѷлѡ́нъ подиви́тсѧ и҆ позви́ждетъ над̾ всѧ́кою ꙗ҆́звою є҆гѡ̀.
13
Від гніву Господа вона зробиться безлюдною, і вся вона буде порожня; усякий, хто буде проходити через Вавилон, здивується і посвистить, дивлячись на усі виразки його.
14
Ѡ҆полчи́тесѧ на вавѷлѡ́нъ, всѝ ѡ҆кре́стнїи налѧца́ющїи лꙋ́къ, стрѣлѧ́йте на́нь, не щади́те стрѣ́лъ ва́шихъ, поне́же пред̾ гдⷭ҇емъ согрѣшѝ,
14
Вишикуйтеся у бойовий порядок навколо Вавилона; усі, що натягують лук, стріляйте у нього, не шкодуйте стріл, бо він згрішив проти Господа.
15
возми́те є҆го̀: ѡ҆слабѣ́ша рꙋ́цѣ є҆гѡ̀, падо́ша ѡ҆снова̑нїѧ є҆гѡ̀, сокрꙋши́шасѧ забра̑ла є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ ме́сть гдⷭ҇нѧ є҆́сть: ѿмсти́те є҆мꙋ̀, ꙗ҆́коже сотворѝ, сотвори́те є҆мꙋ̀:
15
Здійміть крик проти нього з усіх боків; він подав руку свою; упали твердині його, зруйнувалися стіни його, бо це — відомста Господа; помщайтеся йому; як він чинив, так і чиніть з ним.
16
потреби́те сѣ́мѧ ѿ вавѷлѡ́на, и҆ держа́щаго се́рпъ во вре́мѧ жа́твы ѿ лица̀ меча̀ є҆́ллинска, кі́йждо къ лю́демъ свои̑мъ ѡ҆брати́тсѧ, и҆ кі́йждо въ зе́млю свою̀ оу҆бѣжи́тъ.
16
Знищіть у Вавилоні і того, хто сіє і діє серпом під час жнив; від страху згубного меча нехай кожен повернеться до народу свого, і кожен нехай біжить у землю свою.
17
Ѻ҆вча̀ заблꙋжда́ющее і҆и҃ль, льво́ве и҆знꙋри́ша є҆̀: пе́рвѣе ꙗ҆дѐ є҆го̀ ца́рь а҆ссꙋ́ръ, се́й же послѣ́днїй и҆ кѡ́сти ѡ҆глода̀ є҆мꙋ̀ навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй.
17
Ізраїль — розсіяне стадо; леви розігнали його; раніше об’їдав його цар Ассирійський, а цей останній, Навуходоносор, цар Вавилонський, і кістки його розтрощив.
18
Сегѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель, бг҃ъ і҆и҃левъ: сѐ, а҆́зъ посѣщꙋ̀ на царѧ̀ вавѷлѡ́нска и҆ на зе́млю є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже посѣти́хъ на царѧ̀ а҆ссꙋ́рска,
18
Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я відвідаю царя Вавилонського і землю його, як відвідав царя Ассирійського.
19
и҆ возведꙋ̀ па́ки і҆и҃лѧ на па́жить є҆гѡ̀, и҆ оу҆пасе́тсѧ въ карми́лѣ и҆ васа́нѣ, и҆ въ горѣ̀ є҆фре́мли и҆ въ галаа́дѣ, и҆ насы́титсѧ дꙋша̀ є҆гѡ̀.
19
І поверну Ізраїля на пасовище його, і буде він пастися на Кармилі і Васані, і душа його насититься на горі Єфремовій і у Галааді.
20
Въ ты̑ѧ дни̑ и҆ въ то́й ча́съ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, пои́щꙋтъ непра́вды і҆и҃левы, и҆ не бꙋ́детъ, и҆ грѣхѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ, и҆ не ѡ҆брѧ́щꙋтсѧ: ꙗ҆́кѡ млⷭ҇тивъ бꙋ́дꙋ и҆̀мъ ѡ҆ста́вшымсѧ.
20
У ті дні й у той час, — говорить Господь, — будуть шукати неправди Ізраїлевої, і не буде її, і гріхів Іуди, і не знайдеться їх; бо прощу тих, яких залишу у живих.
21
На зе́млю владѣ́ющихъ взы́ди и҆ на живꙋ́щихъ въ не́й посѣтѝ, разорѝ и҆ оу҆бі́й сꙋ́щыѧ по ни́хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь: и҆ сотворѝ всѧ̑, є҆ли̑ка заповѣ́даю тебѣ̀.
21
Іди на неї, на землю обурливу, і покарай жителів її; спустошуй і знищуй усе за ними, — говорить Господь, — і зроби усе, що Я повелів тобі.
22
Гла́съ бра́ни и҆ сотре́нїе вели́ко въ землѝ халде́йстѣй.
22
Шум битви на землі і велике руйнування!
23
Ка́кѡ сокрꙋши́сѧ и҆ сотре́сѧ мла́тъ всеѧ̀ землѝ; ка́кѡ ѡ҆брати́сѧ въ пꙋсты́ню вавѷлѡ́нъ во ꙗ҆зы́цѣхъ;
23
Який розбитий і розтрощений молот усієї землі! Як Вавилон зробився жахом між народами!
24
Взы́дꙋтъ на тѧ̀, и҆ плѣне́нъ бꙋ́деши, и҆ не позна́еши, ꙗ҆́кѡ вавѷлѡ́нъ є҆сѝ: ѡ҆брѣ́тенъ и҆ ꙗ҆́тъ є҆сѝ, поне́же разгнѣ́валъ є҆сѝ гдⷭ҇а.
24
Я розставив сіті для тебе, і ти пійманий, Вавилоне, не передбачаючи того; ти знайдений і схоплений, тому що повстав проти Господа.
25
Ѿве́рзе гдⷭ҇ь сокрѡ́вища своѧ̑ и҆ и҆знесѐ сосꙋ́ды гнѣ́ва своегѡ̀, ꙗ҆́кѡ дѣ́ло є҆́сть гдⷭ҇ꙋ вседержи́телю въ землѝ халде́йстѣй:
25
Господь відкрив сховище Своє і взяв з нього сосуди гніву Свого, тому що у Господа Бога Саваофа є діло у землі Халдейській.
26
ꙗ҆́кѡ прїидо́ша времена̀ є҆гѡ̀: ѿве́рзите храни̑лища є҆гѡ̀ и҆ и҆спыта́йте и҆̀, а҆́ки верте́пъ, и҆ погꙋби́те є҆го̀, да не бꙋ́детъ ѡ҆ста́нка є҆гѡ̀.
26
Ідіть на неї з усіх країв, відчиняйте житниці її, топчіть її як снопи, зовсім знищіть її, щоб нічого від неї не залишилося.
27
И҆зсꙋши́те всѧ̑ плоды̀ є҆гѡ̀, и҆ да сни́дꙋтъ въ закла́нїе: го́ре и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ прїи́де де́нь и҆́хъ и҆ ча́съ ѿмще́нїѧ и҆́хъ.
27
Убивайте усіх волів її, нехай ідуть на заколення; горе їм! бо прийшов день їх, час відвідання їх.
28
Гла́съ бѣжа́щихъ и҆ и҆збѣ́гшихъ ѿ землѝ вавѷлѡ́нскїѧ, да возвѣстѧ́тъ въ сїѡ́нѣ ѿмще́нїе гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ, ѿмще́нїе хра́ма є҆гѡ̀.
28
Чутний голос тих, що біжать і спасаються із землі Вавилонської, щоб сповістити на Сионі про помсту Господа Бога нашого, про помсту за храм Його.
29
Возвѣсти́те на вавѷлѡ́нъ мнѡ́гимъ, всѣ̑мъ налѧца́ющымъ лꙋ́къ, ѡ҆полчи́тесѧ на́нь ѡ҆́крестъ: да не оу҆бѣжи́тъ ни є҆ди́нъ и҆з̾ негѡ̀: возда́йте є҆мꙋ̀ по дѣлѡ́мъ є҆гѡ̀, по всемꙋ̀, є҆ли̑ка сотворѝ, сотвори́те є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ воста̀ на гдⷭ҇а бг҃а ст҃а́го і҆и҃лева.
29
Скличте проти Вавилона стрільців; усі, що натягують лук, розташуйтеся станом довкола нього, щоб ніхто не врятувався із нього; воздайте йому за ділами його; як він зробив, так робіть і з ним, бо він піднісся проти Господа, проти Святого Ізраїлевого.
30
Сегѡ̀ ра́ди падꙋ́тъ ю҆́нѡши є҆гѡ̀ на сто́гнахъ є҆гѡ̀, и҆ всѝ мꙋ́жїе во́инстїи є҆гѡ̀ низве́ржени бꙋ́дꙋтъ въ то́й де́нь, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
30
За те упадуть юнаки його на вулицях його, й усі воїни його знищені будуть у той день, — говорить Господь.
31
Сѐ, а҆́зъ на тѧ̀, го́рде, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ вседержи́тель, ꙗ҆́кѡ прїи́де де́нь тво́й и҆ ча́съ посѣще́нїѧ твоегѡ̀:
31
Ось, Я — на тебе, гордине, — говорить Господь Бог Саваоф: бо прийшов день твій, час відвідання твого.
32
и҆ паде́тъ горды́нѧ твоѧ̀ и҆ разрꙋши́тсѧ, и҆ не бꙋ́детъ возставлѧ́ѧй ю҆̀: и҆ возжгꙋ̀ ѻ҆́гнь въ дꙋбра́вѣ є҆гѡ̀, и҆ поѧ́стъ всѧ̑ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀.
32
І спіткнеться гординя, й упаде, і ніхто не підніме його; і запалю вогонь у містах його, і пожере усе довкола його.
33
Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: порабоще́нїе терпѧ́тъ сы́нове і҆и҃лєвы и҆ сы́нове і҆ꙋ̑дины, вкꙋ́пѣ всѝ плѣни́вшїи и҆̀хъ порабо́тиша и҆̀хъ, не хо́щꙋтъ бо ѿпꙋсти́ти и҆̀хъ.
33
Так говорить Господь Саваоф: пригноблені сини Ізраїля, як і сини Іуди, і всі, хто полонив їх, міцно тримають їх і не хочуть відпустити їх.
34
И҆зба́витель же и҆́хъ си́льный, гдⷭ҇ь вседержи́тель и҆́мѧ є҆мꙋ̀, сꙋдо́мъ сꙋди́ти и҆́мать сꙋпоста́ты своѧ̑, ꙗ҆́кѡ да и҆зба́витъ зе́млю, и҆ потрѧсе́тъ жи́тельми вавѷлѡ́нскими.
34
Але Відкупитель їх сильний, Господь Саваоф ім’я Його; Він розгляне діло їх, щоб заспокоїти землю і привести у тремтіння жителів Вавилона.
35
Ме́чь на халде́євъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ на жи́тєли вавѷлѡ̑нскїѧ, и҆ на кнѧ̑зи и҆ на мꙋ̑дрыѧ є҆гѡ̀,
35
Меч на халдеїв, — говорить Господь, і на жителів Вавилона, і на князів його, і на мудрих його;
36
ме́чь на ѡ҆баѧ́тєли є҆гѡ̀, и҆ бꙋ́їи бꙋ́дꙋтъ, и҆ ме́чь на си̑льныѧ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆слабѣ́ютъ:
36
меч на знахарів, і вони збожеволіють; меч на воїнів його, і вони устрашаться;
37
ме́чь на ко́ни є҆гѡ̀ и҆ на колесни̑цы є҆гѡ̀, и҆ на всѧ̑ про́чыѧ лю́ди, и҆̀же сꙋ́ть посредѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́кѡ жєны̀: ме́чь на сокрѡ́вища є҆гѡ̀, и҆ расхи́тѧтсѧ:
37
меч на коней його і на колісниці його і на усі різноплемінні народи серед нього, і вони будуть, як жінки; меч на скарби його, і вони будуть розкрадені;
38
ме́чь на во́ды є҆гѡ̀, и҆ постыдѧ́тсѧ, ꙗ҆́кѡ землѧ̀ и҆зва́ѧнныхъ є҆́сть, и҆ во ѻ҆́стровѣхъ хвалѧ́хꙋсѧ.
38
засуха на води його, і вони висохнуть; бо це земля ідолів, і вони збожеволіють від ідольських страховиськ.
39
Сегѡ̀ ра́ди поживꙋ́тъ мєчты̀ во ѻ҆́стровѣхъ, и҆ поживꙋ́тъ въ не́мъ дщє́ри сі́ринѡвъ, и҆ не бꙋ́детъ живꙋ́ща въ не́мъ ктомꙋ̀ во вѣ́ки, нижѐ согради́тсѧ ѿ ро́да въ ро́дъ.
39
І оселяться там степові звірі з шакалами, і будуть жити на ній страуси, і не буде населена повіки і безлюдна у роди родів.
40
Ꙗ҆́коже превратѝ гдⷭ҇ь содо́ма и҆ гомо́рра и҆ ѡ҆крє́стныѧ гра́ды и҆́хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, не пребꙋ́детъ та́мѡ мꙋ́жъ, нижѐ поживе́тъ въ не́мъ сы́нъ человѣ́чь.
40
Як знищені Богом Содом і Гоморра і сусідні міста їх, — говорить Господь, — так і тут жодна людина не буде жити, і син людський не буде зупинятися.
41
Сѐ, лю́дїе и҆́дꙋтъ ѿ сѣ́вера, и҆ ꙗ҆зы́къ вели́къ, и҆ ца́рїе мно́зи воста́нꙋтъ ѿ конє́цъ землѝ,
41
Ось, іде народ від півночі, і народ великий, і багато царів піднімаються від країв землі;
42
лꙋ́ки и҆ щиты̀ и҆мꙋ́ще, гро́зни сꙋ́ть и҆ неми́лостиви: гла́съ и҆́хъ ꙗ҆́кѡ мо́ре возшꙋми́тъ, на ко́ни возсѧ́дꙋтъ, оу҆гото́вани ꙗ҆́коже ѻ҆́гнь на бра́нь проти́вꙋ тебє̀, дщѝ вавѷлѡ́нѧ.
42
тримають у руках лук і спис; вони жорстокі й немилосердні; голос їх гучний, як море; несуться на конях, вишикувалися як одна людина, щоб битися з тобою, дочко Вавилона.
43
Оу҆слы́ша ца́рь вавѷлѡ́нскїй слꙋ́хъ и҆́хъ, и҆ ѡ҆слабѣ́ша рꙋ́цѣ є҆гѡ̀, ско́рбь ѡ҆б̾ѧ́тъ є҆го̀ и҆ бѡлѣ́зни, ꙗ҆́кѡ ражда́ющꙋю.
43
Почув цар Вавилонський звістку про них, і руки у нього опустилися; скорбота огорнула його, муки, як жінку під час пологів.
44
Сѐ, ꙗ҆́кѡ ле́въ и҆зы́детъ ѿ рыка́нїѧ і҆ѻрда́нова на мѣ́сто є҆ѳа́на, ꙗ҆́кѡ ско́рѡ ѿмщꙋ̀ и҆̀хъ ѿ негѡ̀, и҆ всѧ́каго ю҆́ношꙋ над̾ ни́мъ поста́влю. Кто́ бо подо́бенъ мнѣ̀; и҆ кто̀ мо́жетъ стоѧ́ти проти́вꙋ менє̀; и҆ кто̀ є҆́сть па́стырь се́й, и҆́же воспроти́витсѧ лицꙋ̀ моемꙋ̀;
44
Ось, піднімається він, як лев, з узвишшя Йордану на укріплені житла; але Я змушу їх поспішно піти з нього, і, хто обраний, тому доручу його. Бо хто подібний до Мене? і хто вимагатиме від Мене відповіді? І який пастир протистане Мені?
45
Тѣ́мже слы́шите совѣ́тъ гдⷭ҇ень, є҆го́же совѣща̀ на вавѷлѡ́нъ, и҆ оу҆мышлє́нїѧ є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же оу҆мы́сли на зе́млю халде́йскꙋ: а҆́ще не и҆сто́ргнꙋтсѧ а҆́гнцы ѻ҆ве́цъ и҆́хъ, а҆́ще не бꙋ́детъ разме́тана (вкꙋ́пѣ съ нимѝ) па́жить и҆́хъ.
45
Отже, вислухайте визначення Господа, яке Він ухвалив про Вавилон, і наміри Його, які Він має щодо землі Халдейської: істинно, найменші зі стад поведуть їх; істинно, він спустошить житла їхні з ними.
46
Ѿ гла́са бо плѣне́нїѧ вавѷлѡ́нскагѡ потрѧсе́тсѧ землѧ̀, и҆ во́пль во ꙗ҆зы́цѣхъ слы́шанъ бꙋ́детъ.
46
Від шуму взяття Вавилона затремтить земля, і волання буде чутне між народами.