Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ воздви́гнꙋ на вавѷлѡ́нъ и҆ на живꙋ́щыѧ халдє́и вѣ́тръ зно́енъ гꙋби́телный:
1
Так говорить Господь: ось, Я підніму на Вавилон і на тих, що живуть серед нього, супротивників Моїх.
2
и҆ послю̀ на вавѷлѡ́нъ рꙋга́тєли, и҆ стꙋ́днѡ порꙋга́ютсѧ є҆мꙋ̀ и҆ и҆стлѧ́тъ зе́млю є҆гѡ̀: поне́же го́ре на вавѷлѡ́нъ ѡ҆́крестъ въ де́нь ѡ҆ѕлобле́нїѧ є҆гѡ̀.
2
І пошлю на Вавилон віяльників, і розвіють його, і спустошать землю його; бо у день біди нападуть на нього з усіх боків.
3
Да налѧца́етъ налѧца́ѧй лꙋ́къ сво́й, и҆ да ѡ҆блече́тсѧ въ брѡнѧ̀ своѧ̑, и҆ не пощади́те ю҆́ношъ є҆гѡ̀, и҆ побі́йте всѐ во́инство є҆гѡ̀.
3
Нехай стрілець натягує лук проти того, хто натягує лук, і на того, хто величається бронею своєю; і не щадіть юнаків його, знищіть усе військо його.
4
И҆ падꙋ́тъ и҆збїе́ннїи въ землѝ халде́йстѣй и҆ ꙗ҆́звеннїи во страна́хъ є҆ѧ̀.
4
Уражені нехай упадуть на землі Халдейській, і проколоті — на дорогах її.
5
Поне́же не ѡ҆вдовѣ̀ і҆и҃ль и҆ і҆ꙋ́да ѿ бг҃а своегѡ̀, ѿ гдⷭ҇а вседержи́телѧ, ꙗ҆́кѡ землѧ̀ и҆́хъ напо́лнисѧ непра́вды ѿ ст҃ы́хъ і҆и҃левыхъ.
5
Бо не овдовів Ізраїль та Іуда від Бога свого, Господа Саваофа; хоча земля їх повна гріхами перед Святим Ізраїлевим.
6
Бѣжи́те ѿ среды̀ вавѷлѡ́на и҆ спаси́те кі́йждо дꙋ́шꙋ свою̀ и҆ не поги́бнете въ непра́вдѣ є҆гѡ̀, занѐ вре́мѧ ѿмще́нїѧ є҆гѡ̀ є҆́сть ѿ гдⷭ҇а, воздаѧ́нїе то́й возда́стъ є҆мꙋ̀.
6
Біжіть із середовища Вавилона і спасайте кожен душу свою, щоб не загинути у беззаконні його, бо це час помсти у Господа, Він воздає йому відплату.
7
Ча́ша злата̑ѧ вавѷлѡ́нъ въ рꙋцѣ̀ гдⷭ҇ни, напаѧ́ющи всю̀ зе́млю, ѿ вїна̀ є҆гѡ̀ пи́ша (всѝ) ꙗ҆зы́цы, сегѡ̀ ра́ди потрѧсо́шасѧ.
7
Вавилон був золотою чашею у руці Господа, яка п’янила усю землю; народи пили з неї вино і безумствували.
8
Внеза́пꙋ падѐ вавѷлѡ́нъ и҆ сокрꙋши́сѧ: пла́чите по не́мъ, возми́те ма́сти къ болѣ́зни є҆гѡ̀, да и҆сцѣли́тсѧ.
8
Раптово упав Вавилон і розбився; ридайте за ним, візьміть бальзаму для рани його: можливо, він зцілиться.
9
Врачева́хомъ вавѷлѡ́на, и҆ не и҆сцѣлѣ̀: ѡ҆ста́вимъ є҆го̀ и҆ ѿи́демъ кі́йждо въ зе́млю свою̀, взы́де бо къ небесѝ сꙋ́дъ є҆гѡ̀ и҆ воздви́жесѧ да́же до ѕвѣ́здъ.
9
Лікували ми Вавилон, але не зцілився; залиште його, і підемо кожен у свою землю, тому що вирок про нього досяг небес і піднявся до хмар.
10
И҆знесѐ гдⷭ҇ь сꙋ́дъ сво́й: прїиди́те и҆ возвѣсти́мъ въ сїѡ́нѣ дѣла̀ гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ.
10
Господь вивів на світло правду нашу; підемо і звістимо на Сионі діло Господа Бога нашого.
11
Наѡстри́те стрѣ́лы, напо́лните тꙋ́лы: воздви́же гдⷭ҇ь дꙋ́хъ царе́й ми́дскихъ, ꙗ҆́кѡ проти́вꙋ вавѷлѡ́на гнѣ́въ є҆гѡ̀, да погꙋби́тъ и҆̀, поне́же ѿмще́нїе гдⷭ҇не є҆́сть, ѿмще́нїе люді́й є҆гѡ̀.
11
Гостріть стріли, наповнюйте сагайдаки; Господь збудив дух царів мідійських, тому що у Нього є намір проти Вавилона, щоб знищити його, бо це є помста Господа, помста за храм Його.
12
На стѣна́хъ вавѷлѡ́нскихъ воздви́гните зна́мѧ, поста́вите стра̑жи, оу҆гото́вите стра́жей, оу҆гото́вите ѻ҆рꙋ́жїе: ꙗ҆́кѡ оу҆мы́сли гдⷭ҇ь, и҆ сотвори́тъ, ꙗ҆̀же речѐ на живꙋ́щыѧ въ вавѷлѡ́нѣ,
12
Проти стін Вавилона підніміть знамено, посильте нагляд, розставте вартових, приготуйте засідки, бо, як Господь помислив, так і зробить, що вирік на жителів Вавилона.
13
живы́й над̾ вода́ми мно́гими и҆ бога́тъ въ сокро́вищихъ свои́хъ: прїи́де коне́цъ тво́й и҆́стиннѡ во оу҆трѡ́бы твоѧ̑.
13
О, ти, що живеш біля вод великих, багатий скарбами! прийшов кінець твій, міра жадібності твоїй.
14
Клѧ́тсѧ бо гдⷭ҇ь си́лъ мы́шцею свое́ю, ꙗ҆́кѡ напо́лню тебѐ людьмѝ, ꙗ҆́коже а҆крі́дами, и҆ возгласѧ́тъ над̾ тобо́ю низходѧ́щїи.
14
Господь Саваоф поклявся Самим Собою: істинно говорю, що наповню тебе людьми, як сараною, і здіймуть крик проти тебе.
15
Гдⷭ҇ь сотвори́вый зе́млю въ си́лѣ свое́й и҆ оу҆стро́ивый вселе́ннꙋю въ мꙋ́дрости свое́й, и҆ разꙋмѣ́нїемъ свои́мъ распрострѐ небеса̀,
15
Він створив землю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса.
16
є҆гда̀ ѻ҆́нъ да́стъ гла́съ, оу҆мно́жатсѧ во́ды на небесѝ, воздвиза́ѧй ѡ҆́блаки ѿ конє́цъ землѝ, мо́лнїю въ до́ждь сотворѝ, и҆зводѧ́й свѣ́тъ ѿ сокро́вищъ свои́хъ.
16
За гласом Його шумлять води на небесах, і Він підносить хмари від країв землі, творить блискавки серед дощу і виводить вітер зі сховищ Своїх.
17
Ѡ҆бꙋѧ̀ всѧ́къ человѣ́къ ѿ ра́зꙋма, посрами́сѧ всѧ́къ слїѧ́тель ѿ и҆зва́ѧнїй свои́хъ, ꙗ҆́кѡ лѡ́жнаѧ слїѧ̑нїѧ є҆гѡ̀, и҆ нѣ́сть дꙋ́ха въ ни́хъ:
17
Безумствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник істуканом своїм, бо істукан його є неправда, і немає у ньому духу.
18
сꙋ́єтна сꙋ́ть дѣла̀ и҆ смѣ́хꙋ достѡ́йна, въ ча́съ посѣще́нїѧ своегѡ̀ поги́бнꙋтъ.
18
Це повна порожнеча, діло омани; під час відвідання їх вони зникнуть.
19
Не такова̀ ча́сть і҆а́кѡвлѧ, ꙗ҆́кѡ сотвори́вый всѧ́чєскаѧ то́й є҆́сть, (а҆ і҆и҃ль) же́злъ достоѧ́нїѧ є҆гѡ̀, гдⷭ҇ь вседержи́тель и҆́мѧ є҆гѡ̀.
19
Не така, як їх, доля Якова, бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл спадщини Його, ім’я Його — Господь Саваоф.
20
Сокрꙋша́еши ты̀ мнѣ̀ сосꙋ́ды бра̑нныѧ, и҆ а҆́зъ сокрꙋшꙋ̀ въ тебѣ̀ ꙗ҆зы́ки и҆ погꙋблю̀ въ тебѣ̀ ца̑рствїѧ:
20
Ти у Мене — молот, зброя військова; тобою Я уражав народи і тобою розоряв царства;
21
и҆ и҆збїю̀ въ тебѣ̀ ко́ни и҆ вса́дники и҆́хъ, и҆ и҆збїю̀ въ тебѣ̀ колєсни́цы и҆ всѣда́ющихъ на ни́хъ:
21
тобою уражав коня і вершника його і тобою уражав колісницю і візника її;
22
и҆ и҆збїю̀ въ тебѣ̀ мꙋ́жа и҆ женꙋ̀, и҆ и҆збїю̀ въ тебѣ̀ ста́ра и҆ ѻ҆́трока, и҆ и҆збїю̀ въ тебѣ̀ ю҆́ношꙋ и҆ дѣ́вꙋ:
22
тобою уражав чоловіка і дружину, тобою уражав старого і молодого, тобою уражав і юнака і дівчину;
23
и҆ и҆збїю̀ въ тебѣ̀ па́стырѧ и҆ стада̀ є҆гѡ̀, и҆ и҆збїю̀ въ тебѣ̀ ѡ҆рю́ща и҆ рабо́тна скота̀ є҆гѡ̀, и҆ и҆збїю̀ въ тебѣ̀ воевѡ́ды и҆ прави́тєли.
23
і тобою уражав пастуха і стадо його, тобою уражав і землероба і робочу худобу його, тобою уражав і областеначальників і градоправителів.
24
И҆ возда́мъ вавѷлѡ́нꙋ и҆ всѣ̑мъ жителє́мъ халдє́йскимъ всѧ̑ ѕлѡ́бы и҆́хъ, ꙗ҆̀же сотвори́ша над̾ сїѡ́номъ пред̾ ѻ҆чи́ма ва́шима, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
24
І воздам Вавилону і усім жителям Халдеї за усе те зло, яке вони робили на Сионі в очах ваших, — говорить Господь.
25
Сѐ, а҆́зъ на тѧ̀, горо̀ смертоно́снаѧ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, растлѣва́ющаѧ всю̀ зе́млю, и҆ прострꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀ на тѧ̀ и҆ и҆зве́ргꙋ тѧ̀ и҆з̾ ка́меней, и҆ да́мъ тѧ̀ въ го́рꙋ сожже́нꙋю:
25
Ось, Я — на тебе, горо згубна, що руйнуєш усю землю, — говорить Господь, — і простягну на тебе руку Мою, і скину тебе зі скель, і зроблю тебе горою обгорілою.
26
и҆ не во́змꙋтъ ѿ тебє̀ ка́мене во оу҆́глъ и҆ ка́мене во ѡ҆снова́нїе, ꙗ҆́кѡ потреби́шисѧ во вѣ́ки, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
26
І не візьмуть з тебе наріжних каменів і каменю для основи, але вічно будеш запустінням, — говорить Господь.
27
Воздви́гните зна́мѧ на землѝ, вострꙋби́те трꙋбо́ю во ꙗ҆зы́цѣхъ, ѡ҆свѧти́те на́нь ꙗ҆зы́ки, возвѣсти́те на́нь ца́рствамъ а҆рара̑тскимъ ѿ менє̀ и҆ а҆сханазе́ѡмъ: оу҆тверди́те над̾ ни́мъ стрѣ̑льницы, возведи́те на́нь ко́ни, ꙗ҆́кѡ а҆крі́дѡвъ мно́жество.
27
Підніміть знамено на землі, сурміть трубою серед народів, озбройте проти нього народи, скличте на нього царства Араратські, Мінійські й Аскеназькі, поставте вождя проти нього, наведіть коней, як страшну сарану.
28
Возведи́те на́нь ꙗ҆зы̑ки, царѧ̀ ми́дска и҆ всеѧ̀ землѝ, воево́дъ є҆гѡ̀ и҆ всѣ́хъ во́євъ є҆гѡ̀ и҆ всеѧ̀ землѝ ѡ҆́бласти є҆гѡ̀.
28
Озбройте проти нього народи, царів Мідії, областеначальників її і всіх градоправителів її, і усю землю, підвладну їй.
29
И҆ потрѧсе́сѧ землѧ̀ и҆ смꙋти́сѧ, занѐ воста̀ на вавѷлѡ́нъ оу҆мышле́нїе гдⷭ҇не, є҆́же положи́ти зе́млю вавѷлѡ́нскꙋ пꙋ́стꙋ и҆ ненаселе́нꙋ.
29
Трясеться земля і тріпоче, бо виповнюються над Вавилоном наміри Господа зробити землю Вавилонську пустелею, без жителів.
30
Ѡ҆скꙋдѣ́ша крѣ́пцыи вавѷлѡ́нстїи є҆́же ра́товати: сѧ́дꙋтъ та́мѡ во ѡ҆гра́дѣ, поги́бе хра́брость и҆́хъ, и҆ бы́ша ꙗ҆́кѡ жєны̀: пожжє́на сꙋ́ть селє́нїѧ, сотрє́ны завѡ́ры є҆гѡ̀.
30
Перестали боротися сильні вавилонські, сидять в укріпленнях своїх; виснажилася сила їх, зробилися, як жінки, житла їхні спалені, засуви їхні розбиті.
31
Гонѧ́й во срѣ́тенїе текꙋ́ща пости́гнетъ, и҆ вѣ́стникъ срѣ́титъ посла̀, да возвѣсти́тъ царю̀ вавѷлѡ́нскꙋ, ꙗ҆́кѡ взѧ́тъ бы́сть гра́дъ є҆гѡ̀.
31
Гонець біжить назустріч гінцеві, і вісник назустріч вісникові, щоб сповістити царя Вавилонського, що місто його узяте з усіх кінців,
32
Ѿ кра́ѧ прехожде́нїй є҆гѡ̀ ꙗ҆́ти бы́ша, и҆ тверды̑ни є҆гѡ̀ зажжє́ны ѻ҆гне́мъ, и҆ мꙋ́жїе є҆гѡ̀ во́инстїи и҆схо́дѧтъ.
32
і броди захоплені, й огорожі спалені вогнем, і воїни уражені страхом.
33
Та́кѡ бо гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель, бг҃ъ і҆и҃левъ: до́мове царѧ̀ вавѷлѡ́нскагѡ ꙗ҆́кѡ гꙋмно̀ зрѣ́ло и҆змлаче́ни бꙋ́дꙋтъ: є҆щѐ ма́лѡ, и҆ прїи́детъ жатва̀ є҆гѡ̀.
33
Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: дочка Вавилона подібна до току під час молотьби на ньому; ще трохи, і настане час жнив її.
34
Снѣде́ мѧ, раздроби́ мѧ, прїѧ́тъ мѧ̀ тма̀ тонка̀, навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй пожре́ мѧ, ꙗ҆́кѡ ѕмі́й напо́лни чре́во своѐ сла́достїю мое́ю: и҆ и҆зверго́ша мѧ̀.
34
Пожирав мене і гриз мене Навуходоносор, цар Вавилонський; зробив мене порожньою посудиною; поглинав мене, як дракон; наповнював утробу свою солодощами моїми, вивергав мене.
35
Трꙋды̀ моѝ и҆ бѣды̑ моѧ̑ на вавѷлѡ́нъ, рече́тъ живꙋ́щаѧ въ сїѡ́нѣ, и҆ кро́вь моѧ̀ на живꙋ́щыѧ въ халде́ехъ, рече́тъ і҆ерⷭ҇ли́мъ.
35
Образа моя і плоть моя — на Вавилоні, — скаже мешканка Сиону, і кров моя — на жителях Халдеї, — скаже Єрусалим.
36
Сегѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ сꙋди́ти бꙋ́дꙋ сопе́рника твоего̀ и҆ ѿмщꙋ̀ ѿмще́нїе твоѐ, и҆ пꙋ́сто сотворю̀ мо́ре є҆гѡ̀ и҆ и҆зсꙋшꙋ̀ пото́ки є҆гѡ̀.
36
Тому так говорить Господь: ось, Я вступлюся у твоє діло й помщуся за тебе, й осушу море його, і висушу канали його.
37
И҆ бꙋ́детъ вавѷлѡ́нъ въ запꙋстѣ́нїе, жили́ще ѕмїє́мъ, въ чꙋ́до и҆ позвизда́нїе, поне́же не бꙋ́детъ живꙋ́щагѡ.
37
І Вавилон буде купою руїн, житлом шакалів, жахом і посміянням, без жителів.
38
Вкꙋ́пѣ а҆́ки львы̀ воста́нꙋтъ и҆ а҆́ки скѵ́мни львѡ́въ.
38
Як леви, зарикають усі вони, і заревуть, як щенята лев’ячі.
39
Въ горѧ́чести и҆́хъ да́мъ питїѐ и҆̀мъ и҆ оу҆пою̀ ѧ҆̀, да спѧ́тъ и҆ оу҆́снꙋтъ сно́мъ вѣ́чнымъ и҆ не воста́нꙋтъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
39
Під час разпалення їх зроблю їм бенкет і напою їх, щоб вони повеселилися і поснули вічним сном, і не прокинулися, — говорить Господь.
40
И҆ низведꙋ̀ ѧ҆̀ ꙗ҆́кѡ а҆́гнцы на закла́нїе и҆ ꙗ҆́кѡ ѻ҆вны̀ съ козлы̑.
40
Поведу їх, як ягнят на заколення, як баранів з козлами.
41
Ка́кѡ взѧ́сѧ сеса́хъ, и҆ ꙗ҆́та сла́ва всеѧ̀ землѝ; ка́кѡ бы́сть во оу҆дивле́нїе вавѷлѡ́нъ во ꙗ҆зы́цѣхъ;
41
Як узятий Сесах, і завойована слава усієї землі! Як зробився Вавилон жахом між народами!
42
Взы́де на вавѷлѡ́нъ мо́ре въ шꙋ́мѣ во́лнъ свои́хъ, и҆ покры́сѧ.
42
Кинулося на Вавилон море; він покрився безліччю хвиль його.
43
Бы́ша гра́ди є҆гѡ̀ въ запꙋстѣ́нїе, землѧ̀ безво́дна и҆ пꙋста̀, землѧ̀, въ не́йже никто́же поживе́тъ, и҆ нижѐ бꙋ́детъ вита́ти въ не́мъ сы́нъ человѣ́чь.
43
Міста його стали порожніми, землею сухою, степом, землею, де не живе жодна людина і де не проходить син людський.
44
И҆ посѣщꙋ̀ на ви́ла въ вавѷлѡ́нѣ, и҆зве́ргꙋ то̀, є҆́же поглотѝ, ѿ оу҆́стъ є҆гѡ̀, и҆ не соберꙋ́тсѧ вѧ́щше къ немꙋ̀ ꙗ҆зы́цы, занѐ и҆ стѣ́ны вавѷлѡ̑нскїѧ падꙋ́тъ.
44
І відвідаю Вила у Вавилоні, і вивергну з уст його проковтнуте ним, і народи не будуть уже стікатися до нього, навіть і стіни вавилонські упадуть.
45
И҆зыди́те ѿ среды̀ є҆гѡ̀, лю́дїе моѝ, да спасе́тъ кі́йждо дꙋ́шꙋ свою̀ ѿ гнѣ́ва ꙗ҆́рости гдⷭ҇ни.
45
Виходь із середовища його, народе Мій, і спасайте кожен душу свою від полум’яного гніву Господа.
46
Да не когда̀ оу҆мѧгчи́тсѧ се́рдце ва́ше, и҆ оу҆боите́сѧ ра́ди слꙋ́ха, и҆́же оу҆слы́шитсѧ на землѝ, и҆ прїи́детъ въ лѣ́то слы́шанїе, и҆ по лѣ́тѣ слы́шанїе, бѣ́дность и҆ непра́вда на зе́млю, и҆ властели́нъ на властели́на.
46
Нехай не слабшає серце ваше, і не бійтеся поголосу, який буде чутно на землі; чутка прийде в один рік, і потім у другий рік, і на землі буде насильство, володар повстане на володаря.
47
Сегѡ̀ ра́ди, сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, и҆ посѣщꙋ̀ на и҆зва̑ѧныѧ вавѷлѡ́на: и҆ всѧ̀ землѧ̀ є҆гѡ̀ посрами́тсѧ, и҆ всѝ ꙗ҆́звенїи є҆гѡ̀ падꙋ́тъ посредѣ̀ є҆гѡ̀.
47
Тому ось, приходять дні, коли Я відвідаю ідолів Вавилона, й уся земля його буде посоромлена, і всі уражені його впадуть серед нього.
48
И҆ возвеселѧ́тсѧ над̾ вавѷлѡ́номъ небеса̀ и҆ землѧ̀ и҆ всѧ̑ сꙋ̑щаѧ въ ни́хъ: ѿ полꙋ́нощи бо прїи́дꙋтъ на́нь всегꙋби́телїе, гл҃етъ гдⷭ҇ь:
48
І будуть торжествувати над Вавилоном небо і земля й усе, що на них; бо від півночі прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Господь.
49
и҆ ꙗ҆́коже сотворѝ вавѷлѡ́нъ па́дати ꙗ҆́звєнымъ во і҆и҃ли, та́кѡ въ вавѷлѡ́нѣ падꙋ́тъ ꙗ҆́звенїи всеѧ̀ землѝ.
49
Як Вавилон повалював уражених ізраїльтян, так у Вавилоні будуть повалені уражені всієї країни.
50
И҆збѣ́гшїи меча̀, и҆ди́те, не сто́йте: и҆̀же и҆здале́че, помѧни́те гдⷭ҇а, и҆ і҆ерⷭ҇ли́мъ да взы́детъ на се́рдце ва́ше.
50
Хто врятувався від меча, йдіть, не зупиняйтеся, згадайте здаля про Господа, і нехай зійде Єрусалим на серце ваше.
51
Посрами́хомсѧ, занѐ слы́шахомъ рꙋга́нїе на́ше, покры̀ срамота̀ лицѐ на́ше, ꙗ҆́кѡ прїидо́ша чꙋжді́и во ст҃а̑ѧ на̑ша въ до́мъ гдⷭ҇ень.
51
Соромно нам було, коли ми чули наругу: нечестя покривало лиця наші, коли чужоземці прийшли у святилище дому Господнього.
52
Сегѡ̀ ра́ди, сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ посѣщꙋ̀ на и҆зва̑ѧнїѧ є҆гѡ̀, и҆ по все́й землѝ є҆гѡ̀ падꙋ́тъ ꙗ҆́звенїи.
52
За те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я відвідаю ідолів його, і по всій землі його будуть стогнати поранені.
53
Ꙗ҆́кѡ а҆́ще взы́детъ вавѷлѡ́нъ на не́бо и҆ а҆́ще оу҆тверди́тъ на высотѣ̀ крѣ́пость свою̀, ѿ менє̀ прїи́дꙋтъ гꙋби́телїе є҆гѡ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
53
Хоч би Вавилон піднісся до небес, і хоч би він на висоті зміцнив твердиню свою; але від Мене прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Господь.
54
Гла́съ во́плѧ вавѷлѡ́нска, и҆ сотре́нїе вели́ко въ землѝ халде́йстѣй:
54
Пронесеться гучний крик від Вавилона і велике руйнування — від землі Халдейської,
55
ꙗ҆́кѡ погꙋбѝ гдⷭ҇ь вавѷлѡ́на и҆ сотрѐ ѿ негѡ̀ гла́съ ве́лїй шꙋмѧ́щь ꙗ҆́кѡ во́ды мнѡ́ги, дадѐ въ па́гꙋбꙋ гла́съ є҆гѡ̀:
55
бо Господь спустошить Вавилон і покладе кінець гордовитого голосу в ньому. Зашумлять хвилі їх, як великі води, пролунає гучний голос їх.
56
ꙗ҆́кѡ прїи́де на вавѷлѡ́нъ хи́щникъ, ꙗ҆́ти бы́ша си́льнїи є҆гѡ̀, оу҆вѧдѐ лꙋ́къ и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ воздае́тъ и҆̀мъ,
56
Бо прийде на нього, на Вавилон, спустошувач, і взяті будуть ратоборці його, знищені будуть луки їхні; бо Господь, Бог відплати, воздасть відплату.
57
гдⷭ҇ь воздае́тъ є҆мꙋ̀ воздаѧ́нїе: и҆ оу҆пои́тъ кнѧ̑зи є҆гѡ̀ и҆ мꙋ̑дрыѧ є҆гѡ̀, и҆ воевѡ́ды є҆гѡ̀ и҆ вѡ́и є҆гѡ̀ и҆ си̑льныѧ є҆гѡ̀, и҆ оу҆́снꙋтъ сно́мъ вѣ́чнымъ и҆ не возбꙋдѧ́тсѧ, гл҃етъ цр҃ь, гдⷭ҇ь вседержи́тель и҆́мѧ є҆гѡ̀.
57
І напою доп’яна князів його і мудреців його, областеначальників його, і градоправителів його, і воїнів його, і заснуть сном вічним, і не прокинуться, — говорить Цар — Господь Саваоф ім’я Його.
58
Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: стѣна̀ вавѷлѡ́нска сїѧ̀ преширо́ка, подкопа́нїемъ подко́пана бꙋ́детъ, и҆ врата̀ є҆гѡ̀ высѡ́ка ѻ҆гне́мъ сожжє́на бꙋ́дꙋтъ, и҆ бꙋ́дꙋтъ трꙋди́тисѧ лю́дїе вотщѐ, и҆ ꙗ҆зы́цы въ нача́лѣ поги́бнꙋтъ.
58
Так говорить Господь Саваоф: товсті стіни Вавилона до основи будуть зруйновані, і високі ворота його будуть спалені вогнем; отже, дарма трудилися народи, і племена мучили себе для вогню.
59
Сло́во, є҆́же заповѣ́да гдⷭ҇ь і҆еремі́и прⷪ҇ро́кꙋ, рещѝ саре́ю сы́нꙋ нирі́инꙋ, сы́на маассе́ова, є҆гда̀ и҆́де ѿ седекі́и царѧ̀ і҆ꙋ́дина въ вавѷлѡ́нъ, въ четве́ртое лѣ́то ца́рства є҆гѡ̀: саре́й же бѣ̀ нача́лникъ дарѡ́въ.
59
Слово, яке пророк Єремія заповів Сераії, синові Нирії, синові Маасеї, коли він вирушав у Вавилон із Седекією, царем Юдейським, у четвертий рік його царювання; Сераія був головний постельничий.
60
И҆ написа̀ і҆еремі́а всѧ̑ ѕла̑ѧ, ꙗ҆̀же и҆мѧ́хꙋ прїитѝ на вавѷлѡ́нъ, во є҆ди́нꙋ кни́гꙋ всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑, ꙗ҆̀же пи̑сана сꙋ́ть на вавѷлѡ́нъ. И҆ речѐ і҆еремі́а къ сарею̀:
60
Єремія вписав в одну книгу всі біди, які повинні прийти на Вавилон, усі ці слова, написані на Вавилон.
61
є҆гда̀ вни́деши въ вавѷлѡ́нъ, и҆ оу҆́зриши и҆ прочте́ши всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑, и҆ рече́ши:
61
І сказав Єремія Сераії: коли ти прийдеш у Вавилон, то дивися, прочитай усі ці слова,
62
гдⷭ҇и, ты̀ ре́клъ є҆сѝ проти́вꙋ мѣ́ста сегѡ̀ погꙋби́ти є҆̀, и҆ да не бꙋ́детъ живѧ́й въ не́мъ ѿ человѣ́ка и҆ до скота̀, и҆ да бꙋ́детъ въ вѣ́чнꙋю пꙋсты́ню:
62
і скажи: «Господи! Ти вирік про місце це, що знищиш його так, що не залишиться у ньому ні людини, ні худоби, але воно буде вічною пустелею».
63
и҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ прочте́ши кни́гꙋ сїю̀, привѧжѝ къ не́й ка́мень и҆ вве́рзи ю҆̀ посредѣ̀ є҆ѵфра́та и҆ рцы̀:
63
І коли закінчиш читання цієї книги, прив’яжи до неї камінь і кинь її на середину Євфрату,
64
та́кѡ потопи́тсѧ вавѷлѡ́нъ и҆ не воста́нетъ ѿ лица̀ ѕѡ́лъ, ꙗ҆̀же а҆́зъ наведꙋ̀ на́нь, и҆ разори́тсѧ. Да́же до здѣ̀ словеса̀ і҆ерємі́ина.
64
і скажи: «так зануриться Вавилон і не постане від тієї біди, яку Я наведу на нього, і вони зовсім знеможуть». Досі слова Єремії.