Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Сло́во, є҆́же бы́сть ко і҆еремі́и ѿ гдⷭ҇а, гл҃ющее:
1
Слово, яке було до Єремії від Господа:
2
ста́ни во вратѣ́хъ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ и҆ проповѣ́ждь та́мѡ сло́во то̀ и҆ глаго́ли: слы́шите сло́во гдⷭ҇не, всѧ̀ і҆ꙋде́а, ходѧ́щїи сквозѣ̀ врата̀ сїѧ̑, да покло́нитесѧ гдⷭ҇ꙋ:
2
стань у воротах дому Господнього і проголоси там слово це і скажи: слухайте слово Господнє, усі юдеї, що входять цими вратами на поклоніння Господу.
3
сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь си́лъ, бг҃ъ і҆и҃левъ: и҆спра́вите пꙋти̑ ва́шѧ и҆ начина̑нїѧ ва̑ша, и҆ вселю́ вы на мѣ́стѣ се́мъ.
3
Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: виправте шляхи ваші і діяння ваші, і Я залишу вас жити на цьому місці.
4
Не надѣ́йтесѧ на себѐ во словесѣ́хъ лжи́выхъ, поне́же весьма̀ не оу҆по́льзꙋютъ ва́съ, глаго́люще: хра́мъ гдⷭ҇ень, хра́мъ гдⷭ҇ень, хра́мъ гдⷭ҇ень є҆́сть.
4
Не надійтеся на оманливі слова: «тут храм Господній, храм Господній, храм Господній».
5
Ꙗ҆́кѡ а҆́ще и҆справлѧ́юще и҆спра́вите пꙋти̑ ва́шѧ и҆ оу҆мышлє́нїѧ ва̑ша, и҆ творѧ́ще сотворитѐ сꙋ́дъ посредѣ̀ мꙋ́жа и҆ посредѣ̀ и҆́скреннѧгѡ є҆гѡ̀,
5
Але якщо зовсім виправите шляхи ваші і діяння ваші, якщо будете правильно чинити суд між людиною і суперником її,
6
и҆ прише́лцꙋ и҆ си́рꙋ и҆ вдови́цѣ не сотвори́те наси́лїѧ, и҆ кро́ве непови́нныѧ не и҆злїе́те на мѣ́стѣ се́мъ, и҆ в̾слѣ́дъ богѡ́въ чꙋжди́хъ не по́йдете на ѕло̀ ва́мъ,
6
не будете пригноблювати іноземця, сироти і вдови, і проливати невинної крови на місці цьому, і не підете слідом інших богів на біду собі, —
7
вселю̀ ва́съ на мѣ́стѣ се́мъ, въ землѝ, ю҆́же да́хъ ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ ѿ вѣ́ка да́же и҆ до вѣ́ка.
7
то Я залишу вас жити на місці цьому, на цій землі, яку дав батькам вашим у роди родів.
8
А҆́ще же вы̀ надѣ́етесѧ на словеса̀ лжи̑ваѧ, ѿѻнꙋ́дꙋже не бꙋ́детъ ва́мъ по́льзы,
8
Ось, ви надієтеся на оманливі слова, які не принесуть вам користи.
9
и҆ кра́дете и҆ оу҆бива́ете, и҆ блꙋ́дствꙋете и҆ клене́тесѧ лжи́вѡ, и҆ жретѐ ваа́лꙋ и҆ хо́дите в̾слѣ́дъ богѡ́въ чꙋжди́хъ, и҆́хже не вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ во ѕло̀ ва́мъ сꙋ́ть,
9
Як! ви крадете, убиваєте і перелюбствуєте, і клянетеся у неправді і кадите Ваалу, і ходите слідом інших богів, яких ви не знаєте,
10
и҆ прїидо́сте и҆ ста́сте предо мно́ю въ домꙋ̀ се́мъ, въ не́мже при́звано є҆́сть и҆́мѧ моѐ, и҆ реклѝ є҆стѐ: оу҆дали́хомсѧ, є҆́же не твори́ти всѧ̑ ме́рзѡсти сїѧ̑:
10
і потім приходите і стаєте перед лицем Моїм у домі цьому, над яким наречене ім’я Моє, і говорите: «ми спасені», щоб надалі чинити усі ці мерзоти.
11
є҆да̀ верте́пъ разбо́йникѡмъ є҆́сть до́мъ мо́й, въ не́мже призва́сѧ и҆́мѧ моѐ та́мѡ во ѻ҆́чїю ва́шєю; И҆ сѐ, а҆́зъ ви́дѣхъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
11
Чи не зробився вертепом розбійників у очах ваших дім цей, над яким наречене ім’я Моє? Ось, Я бачив це, — говорить Господь.
12
Сегѡ̀ ра́ди и҆ди́те къ мѣ́стꙋ моемꙋ̀, є҆́же въ силѡ́мѣ, и҆дѣ́же всели́хъ и҆́мѧ моѐ ѿ нача́ла, и҆ ви́дите, что̀ сотвори́хъ є҆мꙋ̀ лꙋка́вствъ ра́ди люді́й мои́хъ і҆и҃лѧ.
12
Підіть же на місце Моє у Силом, де Я раніше призначив перебувати імені Моєму, і подивіться, що зробив Я з ним за нечестя народу Мого Ізраїля.
13
И҆ нн҃ѣ, поне́же сотвори́сте всѧ̑ дѣла̀ сїѧ̑, речѐ гдⷭ҇ь, и҆ гл҃ахъ къ ва́мъ ра́нѡ востаю́щь и҆ гл҃ющь, и҆ не оу҆слы́шасте менѐ, и҆ зва́хъ ва́съ, и҆ не ѿвѣща́сте:
13
І нині, тому що ви робите усі ці діла, — говорить Господь, — і Я говорив вам з раннього ранку, а ви не слухали, і кликав вас, а ви не відповідали, —
14
оу҆̀бо и҆ а҆́зъ сотворю̀ до́мꙋ семꙋ̀, въ не́мже при́звано є҆́сть и҆́мѧ моѐ, на него́же вы̀ оу҆пова́сте, и҆ мѣ́стꙋ, є҆́же да́хъ ва́мъ и҆ ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ, ꙗ҆́коже сотвори́хъ силѡ́мꙋ.
14
то Я так само вчиню з домом цим, над яким наречене ім’я Моє, на який ви надієтесь, і з місцем, яке Я дав вам і батькам вашим, як учинив із Силомом.
15
И҆ ѿве́ргꙋ ва́съ ѿ лица̀ моегѡ̀, ꙗ҆́коже ѿверго́хъ всю̀ бра́тїю ва́шꙋ, всѐ сѣ́мѧ є҆фре́мово.
15
І відкину вас від лиця Мого, як відкинув усіх братів ваших, усе сíм’я Єфремове.
16
Ты́ же не моли́сѧ ѡ҆ лю́дехъ си́хъ и҆ не просѝ є҆́же поми́лѡванымъ бы́ти и҆̀мъ, и҆ не молѝ, нижѐ пристꙋпа́й ко мнѣ̀ ѡ҆ ни́хъ, ꙗ҆́кѡ не оу҆слы́шꙋ тѧ̀.
16
Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і прохання, і не заступайся переді Мною, бо Я не почую тебе.
17
Є҆да̀ не ви́диши, что̀ сі́и творѧ́тъ во градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ и҆ на пꙋте́хъ і҆ерⷭ҇ли́мскихъ;
17
Чи не бачиш, що вони роблять у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима?
18
Сы́нове и҆́хъ собира́ютъ дрова̀, и҆ ѻ҆тцы̀ и҆́хъ зажига́ютъ ѻ҆́гнь, и҆ жєны̀ и҆́хъ мѣ́сѧтъ мꙋкꙋ̀, да сотворѧ́тъ ѡ҆прѣсно́ки во́инствꙋ небе́сномꙋ [Є҆вр.: цари́цѣ небе́снѣй.], и҆ возлїѧ́ша возлїѧ̑нїѧ богѡ́мъ чꙋжди̑мъ, да прогнѣ́ваютъ мѧ̀.
18
Діти збирають дрова, а батьки розводять вогонь, і жінки місять тісто, щоб робити пиріжки для богині неба і звершувати узливання іншим богам, щоб засмучувати Мене.
19
Мене́ ли ті́и прогнѣвлѧ́ютъ; гл҃етъ гдⷭ҇ь: є҆да̀ не себѐ сами́хъ; да постыдѧ́тсѧ ли́ца и҆́хъ.
19
Але чи Мене засмучують вони? — говорить Господь; чи не себе самих на сором собі?
20
Сегѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, гнѣ́въ и҆ ꙗ҆́рость моѧ̀ лїе́тсѧ на мѣ́сто сїѐ и҆ на лю́ди, и҆ на скоты̀ и҆ на всѧ́ко дре́во страны̀ и҆́хъ и҆ на плоды̀ земны̑ѧ, и҆ возжже́тсѧ и҆ не оу҆га́снетъ.
20
Тому так говорить Господь Бог: ось, проливається гнів Мій і лють Моя на місце це, на людей і на худобу, і на дерева польові і на плоди землі, і запалає і не згасне.
21
Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь си́лъ, бг҃ъ і҆и҃левъ: всесожжє́нїѧ ва̑ша собери́те со же́ртвами ва́шими и҆ и҆з̾ѧди́те мѧса̀:
21
Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: всепалення ваші додавайте до жертв ваших і їжте м’ясо;
22
ꙗ҆́кѡ не гл҃ахъ ко ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ и҆ не заповѣ́дахъ и҆̀мъ въ де́нь, въ ѻ҆́ньже и҆зведо́хъ и҆̀хъ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, ѡ҆ всесожже́нїихъ и҆ же́ртвахъ,
22
бо батькам вашим Я не говорив і не давав їм заповіді у той день, в який Я вивів їх із землі Єгипетської, про всепалення і жертву;
23
но (то́кмѡ) сло́во сїѐ заповѣ́дахъ и҆̀мъ, рекі́й: оу҆слы́шите гла́съ мо́й, и҆ бꙋ́дꙋ ва́мъ въ бг҃а, и҆ вы̀ бꙋ́дете мнѣ̀ въ лю́ди, и҆ ходи́те во всѣ́хъ пꙋте́хъ мои́хъ, въ ни́хже повелѣ́хъ ва́мъ, да бла́го бꙋ́детъ ва́мъ.
23
але таку заповідь дав їм: «слухайтеся гласу Мого, і Я буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом, і ходіть усяким шляхом, який Я заповідаю вам, щоб вам було добре».
24
И҆ не оу҆слы́шаша менѐ, и҆ не внѧ́тъ оу҆́хо и҆́хъ: но поидо́ша въ по́хотехъ и҆ стро́потствѣ се́рдца своегѡ̀ лꙋка́вагѡ, и҆ сотвори́шасѧ на за̑днѧѧ, а҆ не на прє́днѧѧ,
24
Але вони не послухали і не прихилили вуха свого, і жили за схильністю і впертістю злого серця свого, і стали до Мене спиною, а не лицем.
25
ѿ днѐ, въ ѻ҆́ньже и҆зыдо́ша ѻ҆тцы̀ и҆́хъ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, и҆ да́же до днѐ сегѡ̀: и҆ посла́хъ къ ва́мъ всѧ̑ рабы̑ моѧ̑ прⷪ҇ро́ки, въ де́нь и҆ ра́нѡ востаѧ̀ и҆ посыла́ѧ:
25
З того дня, як батьки ваші вийшли із землі Єгипетської, до цього дня Я посилав до вас усіх рабів Моїх — пророків, посилав усякий день з раннього ранку;
26
и҆ не оу҆слы́шаша мѧ̀, ни приклони́ша оу҆́хо своѐ, но ѡ҆жесточи́ша вы́ю свою̀ па́че ѻ҆тє́цъ свои́хъ.
26
але вони не слухалися Мене і не прихилили вуха свого, а озлобили шию свою, чинили гірше за батьків своїх.
27
И҆ рече́ши къ ни̑мъ всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑, и҆ не оу҆слы́шатъ тѧ̀, и҆ воззове́ши и҆̀хъ, и҆ не ѿвѣща́ютъ тебѣ̀.
27
І коли ти будеш говорити їм усі ці слова, вони тебе не послухають; і коли будеш кликати їх, вони на дадуть тобі відповіді.
28
И҆ рече́ши къ ни̑мъ: се́й ꙗ҆зы́къ, и҆́же не послꙋ́ша гла́са гдⷭ҇а бг҃а своегѡ̀, ни воспрїѧ́тъ наказа́нїѧ: поги́бе вѣ́ра и҆ ѿѧ́та є҆́сть ѿ оу҆́стъ и҆́хъ.
28
Тоді скажи їм: ось народ, який не слухає гласу Господа Бога свого і не приймає настановлення! Не стало у них істини, вона віднята від вуст їхніх.
29
Ѡ҆стризѝ главꙋ̀ твою̀ и҆ ѿме́тни, и҆ воспрїимѝ во оу҆стнѣ̀ рыда́нїе, ꙗ҆́кѡ ѿве́рже гдⷭ҇ь и҆ ѿри́нꙋ ро́дъ творѧ́й сїѧ̑.
29
Обстрижи волосся твоє і кинь, і здійми плач на горах, бо відкинув Господь і залишив рід, який накликав гнів Його.
30
Поне́же сотвори́ша сы́нове і҆ꙋ̑дины лꙋка́вое во ѻ҆́чїю моє́ю, речѐ гдⷭ҇ь: поста́виша ме́рзѡсти своѧ̑ въ домꙋ̀, въ не́мже при́звано є҆́сть и҆́мѧ моѐ, да ѡ҆сквернѧ́тъ є҆го̀,
30
Бо сини Іуди роблять зле перед очима Моїми, — говорить Господь; поставили мерзоти свої у домі, над яким наречене ім’я Моє, щоб осквернити його;
31
и҆ созда́ша тре́бище тафе́ѳꙋ, є҆́же є҆́сть во ю҆до́ли сы́на є҆нно́млѧ, да сожига́ютъ сы́ны своѧ̑ и҆ дщє́ри своѧ̑ ѻ҆гне́мъ, є҆гѡ́же не повелѣ́хъ и҆̀мъ, нижѐ помы́слихъ въ срⷣцы мое́мъ:
31
і влаштували висоти Тофета у долині синів Енномових, щоб спалювати синів своїх і дочок своїх у вогні, чого Я не повелівав і що Мені на серце не приходило.
32
сегѡ̀ ра́ди сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ не рекꙋ́тъ ктомꙋ̀: тре́бище тафе́ѳово и҆ ю҆до́ль сы́на є҆нно́млѧ, но ю҆до́ль закла́ныхъ: и҆ погребꙋ́тсѧ во тафе́ѳѣ, зане́же нѣ́сть мѣ́ста.
32
За те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли не будуть більше називати місце це Тофетом і долиною синів Енномових, але долиною вбивства, і в Тофеті будуть ховати за нестачею місця.
33
И҆ бꙋ́дꙋтъ трꙋ́пїе люді́й си́хъ во снѣ́дь пти́цамъ небє́снымъ и҆ ѕвѣрє́мъ зємны́мъ, и҆ не бꙋ́детъ ѿгонѧ́ющагѡ.
33
І будуть трупи народу цього споживою птахам небесним і звірам земним, і не буде кому відганяти їх.
34
И҆ оу҆праздню̀ ѿ градѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ и҆ ѿ пꙋті́й і҆ерⷭ҇ли́млихъ гла́съ ра́дꙋющихсѧ и҆ гла́съ веселѧ́щихсѧ, гла́съ жениха̀ и҆ гла́съ невѣ́сты, во ѡ҆пꙋстѣ̑нїи бо бꙋ́детъ всѧ̀ землѧ̀.
34
І припиню у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима голос торжества і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої; тому що земля ця буде пустелею.