Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Сѐ, сїѧ̑ ви́дѣ ѻ҆́ко моѐ, и҆ слы́ша оу҆́хо моѐ,
1
Ось, усе це бачило око моє, чуло вухо моє і помітило для себе.
2
и҆ вѣ́мъ, є҆ли̑ка и҆ вы̀ вѣ́сте: и҆ не неразꙋ́мнѣе є҆́смь ва́съ.
2
Скільки знаєте ви, знаю і я: не нижчий я за вас.
3
Но ѻ҆ба́че и҆ а҆́зъ ко гдⷭ҇ꙋ возглаго́лю, ѡ҆бличꙋ́ же пред̾ ни́мъ, а҆́ще восхо́щетъ.
3
Але я до Вседержителя хотів би говорити і бажав би змагатися з Богом.
4
Вы́ бо є҆стѐ вра́чеве непра́веднїи и҆ цѣли́телє ѕлы́хъ всѝ,
4
А ви плітники неправди; усі ви марні лікарі.
5
бꙋ́ди же ва́мъ ѡ҆нѣмѣ́ти, и҆ сбꙋ́детсѧ ва́мъ въ премꙋ́дрость.
5
О, якби ви тільки мовчали! це було б поставлено вам за мудрість.
6
Слы́шите же ѡ҆бличе́нїе оу҆́стъ мои́хъ, сꙋдꙋ́ же оу҆сте́нъ мои́хъ вонми́те.
6
Вислухайте ж міркування мої і вникніть у заперечення вуст моїх.
7
Не пред̾ бг҃омъ ли глаго́лете и҆ пред̾ ни́мъ вѣща́ете ле́сть;
7
Чи належало вам заради Бога говорити неправду і для Нього говорити лжу?
8
и҆лѝ оу҆клоните́сѧ, вы́ же са́ми сꙋдїи̑ бꙋ́дите.
8
Чи належало вам бути упередженими до Нього і за Бога так сперечатися?
9
Добро́ бо, а҆́ще и҆зслѣ́дитъ ва́съ: а҆́ще бо всѝ творѧ́щїи приложите́сѧ къ немꙋ̀, ѻ҆ба́че ѡ҆бличи́тъ вы̀.
9
Чи добре буде, коли Він випробує вас? Чи обманете Його, як обманюють людину?
10
А҆́ще же и҆ та́й ли́цамъ оу҆дивите́сѧ,
10
Суворо покарає Він вас, хоч ви і приховано лицемірите.
11
не движе́нїе ли є҆гѡ̀ смѧте́тъ ва́съ, боѧ́знь же ѿ негѡ̀ нападе́тъ на вы̀;
11
Невже велич Його не страшить вас, і страх Його не нападає на вас?
12
Ѿи́детъ же велича́нїе ва́ше ра́внѡ пе́пелꙋ, тѣ́ло же бре́нно.
12
Нагадування ваші подібні до попелу; опори ваші — оплоти глиняні.
13
Оу҆молчи́те, да возглаго́лю и҆ почі́ю ѿ гнѣ́ва.
13
Замовкніть переді мною, і я буду говорити, що не осягло б мене.
14
Взе́млѧ плѡ́ти моѧ̑ зꙋба́ми, дꙋ́шꙋ же мою̀ положꙋ̀ въ рꙋцѣ̀ мое́й.
14
Для чого мені терзати тіло моє зубами моїми і душу мою вкладати в руку мою?
15
А҆́ще мѧ̀ оу҆бїе́тъ си́льный, поне́же и҆ нача̀, ѻ҆ба́че возглаго́лю и҆ ѡ҆бличꙋ̀ пред̾ ни́мъ:
15
Ось, Він убиває мене, але я буду сподіватися; я бажав би тільки відстояти путі мої перед лицем Його!
16
и҆ сїѐ мѝ сбꙋ́детсѧ во спасе́нїе: не вни́детъ бо пред̾ ни́мъ ле́сть.
16
І це вже на виправдання мені, тому що лицемір не піде перед лице Його!
17
Послꙋ́шайте, послꙋ́шайте глагѡ́лъ мои́хъ: возвѣщꙋ́ бо ва́мъ слы́шащымъ.
17
Вислухайте уважно слово моє і пояснення моє вухами вашими.
18
Сѐ, а҆́зъ бли́з̾ є҆́смь сꙋда̀ моегѡ̀, вѣ́мъ а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ пра́веденъ ꙗ҆влю́сѧ.
18
Ось, я завів судову справу: знаю, що буду правий.
19
Кто́ бо є҆́сть сꙋдѧ́йсѧ со мно́ю, да нн҃ѣ оу҆молчꙋ̀ и҆ и҆зче́знꙋ;
19
Хто у змозі заперечити мені? Бо я скоро замовкну і спущу дух.
20
Дво́е же мѝ сотвори́ши, тогда̀ ѿ лица̀ твоегѡ̀ не скры́юсѧ:
20
Двох тільки речей не роби зі мною, і тоді я не буду ховатися від лиця Твого:
21
рꙋ́кꙋ ѿ менє̀ ѿимѝ, стра́хъ же тво́й да не оу҆жаса́етъ мѧ̀:
21
відніми від мене руку Твою, і жах Твій нехай не потрясає мене.
22
посе́мъ призове́ши, а҆́зъ же тѧ̀ послꙋ́шаю, и҆лѝ возглаго́леши, а҆́зъ же тѝ да́мъ ѿвѣ́тъ.
22
Тоді клич, і я буду відповідати, або буду говорити я, а Ти відповідай мені.
23
Коли́цы сꙋ́ть грѣсѝ моѝ и҆ беззакѡ́нїѧ моѧ̑; наꙋчѝ мѧ̀, ка̑ѧ сꙋ́ть;
23
Скільки в мене пороків і гріхів? покажи мені беззаконня моє і гріх мій.
24
Почто̀ кры́ешисѧ ѿ менє̀; мни́ши же мѧ̀ проти́вна сꙋ́ща тебѣ̀;
24
Для чого ховаєш лице Твоє і вважаєш мене ворогом Твоїм?
25
И҆лѝ ꙗ҆́кѡ ли́стъ дви́жимь вѣ́тромъ оу҆бои́шисѧ; и҆лѝ ꙗ҆́кѡ сѣ́нꙋ носи́мꙋ вѣ́тромъ противлѧ́ешимисѧ;
25
Чи не зірваний листок Ти розтрощуєш і чи не суху соломину переслідуєш?
26
Ꙗ҆́кѡ написа́лъ є҆сѝ на мѧ̀ ѕла̑ѧ, ѡ҆бложи́лъ же мѝ є҆сѝ ю҆́нѡстныѧ грѣхѝ:
26
Бо Ти пишеш на мене гірке і ставиш у провину мені гріхи юности моєї,
27
положи́лъ же є҆сѝ но́гꙋ мою̀ въ возбране́нїе: сохрани́лъ же є҆сѝ дѣла̀ моѧ̑ всѧ̑: въ корє́нїѧ же но́гъ мои́хъ прише́лъ є҆сѝ:
27
і ставиш у колоду ноги мої і підстерігаєш усі шляхи мої, — женешся слідами ніг моїх.
28
и҆̀же ѡ҆бетша́ютъ ꙗ҆́коже мѣ́хъ, и҆лѝ ꙗ҆́коже ри́за мо́лїемъ и҆з̾ѧде́на.
28
А він, як гниле, розпадається, як одяг, з’їдений міллю.