Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Ѿвѣща́въ же і҆́ѡвъ, речѐ:
1
І відповів Іов і сказав;
2
послꙋ́шайте, послꙋ́шайте слове́съ мои́хъ, да не бꙋ́детъ мѝ ѿ ва́съ сїѐ оу҆тѣше́нїе:
2
вислухайте уважно слова мої, і це буде мені утіхою від вас.
3
потерпи́те мѝ, а҆́зъ же возглаго́лю, та́же не посмѣе́темисѧ.
3
Потерпіть мене, і я буду говорити; а після того, як скажу, насміхайтеся.
4
Что́ бо; є҆да̀ человѣ́ческо мѝ ѡ҆бличе́нїе; и҆лѝ почто̀ не воз̾ѧрю́сѧ;
4
Хіба до людини слова мої? як же мені і не бути слабкодухим?
5
Воззрѣ́вшїи на мѧ̀ оу҆диви́тесѧ, рꙋ́кꙋ поло́жше на лани́тѣ.
5
Подивіться на мене і вжахніться, і покладіть перст на вуста.
6
А҆́ще бо воспомѧнꙋ̀, оу҆жаснꙋ́сѧ: ѡ҆бдержа́тъ бо пло́ть мою̀ болѣ̑зни.
6
Лише тільки я згадаю, — здригаюсь, і тремтіння обіймає тіло моє.
7
Почто̀ нечести́вїи живꙋ́тъ, ѡ҆бетша́ша же въ бога́тствѣ;
7
Чому беззаконні живуть, досягають старости, та й силою міцні?
8
Сѣ́мѧ и҆́хъ по дꙋшѝ, ча̑да же и҆́хъ пред̾ ѻ҆чи́ма.
8
Діти їхні з ними перед лицем їх, і онуки їхні перед очима їх.
9
До́мове и҆́хъ ѻ҆би́лнїи сꙋ́ть, стра́хъ же нигдѣ̀, ра́ны же ѿ гдⷭ҇а нѣ́сть на ни́хъ.
9
Доми їхні безпечні від страху, і немає жезла Божого на них.
10
Говѧ́до и҆́хъ не и҆зве́рже: спасе́на же бы́сть и҆́хъ и҆мꙋ́щаѧ во чре́вѣ и҆ не лиши́сѧ.
10
Віл їх запліднює і не вивергає, корова їх зачинає і не викидає.
11
Пребыва́ютъ же ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы вѣ̑чныѧ, дѣ́ти же и҆́хъ пред̾игра́ютъ,
11
Як стадо, випускають вони малюків своїх, і діти їхні стрибають.
12
взе́мше ѱалти́рь и҆ гꙋ́сли, и҆ веселѧ́тсѧ гла́сомъ пѣ́сни.
12
Викликують під голос тимпана і цитри і веселяться при звуках сопілки;
13
Сконча́ша во благи́хъ житїѐ своѐ, въ поко́и же а҆́довѣ оу҆спо́ша.
13
проводять дні свої у щасті і миттєво сходять у пекло.
14
Глаго́лютъ же гдⷭ҇еви: ѿстꙋпѝ ѿ на́съ, пꙋті́й твои́хъ вѣ́дѣти не хо́щемъ:
14
А між тим вони говорять Богу: відійди від нас, ми не хочемо знати шляхів Твоїх!
15
что̀ досто́инъ, ꙗ҆́кѡ да порабо́таемъ є҆мꙋ̀; и҆ ка́ѧ по́льза, ꙗ҆́кѡ да взы́щемъ є҆го̀;
15
Хто такий Вседержитель, щоб нам служити Йому? і яка користь прибігати до Нього?
16
Въ рꙋка́хъ бо и҆́хъ бѧ́хꙋ блага̑ѧ, дѣ́лъ же нечести́выхъ не надзира́етъ.
16
Бачиш, щастя їх не від їхніх рук. — Рада нечестивих, будь далекою від мене!
17
Ѻ҆ба́че же и҆ нечести́выхъ свѣти́лникъ оу҆га́снетъ, на́йдетъ же и҆̀мъ развраще́нїе, бѡлѣ́зни же и҆̀хъ ѡ҆б̾и́мꙋтъ ѿ гнѣ́ва:
17
Чи часто гасне світильник у беззаконних, і находить на них лихо, і Він дає їм у наділ страждання у гніві Своєму?
18
бꙋ́дꙋтъ же а҆́ки плє́вы пред̾ вѣ́тромъ, и҆лѝ ꙗ҆́коже пра́хъ, є҆го́же взѧ̀ ви́хръ.
18
Вони повинні бути, як соломинка перед вітром і як полова, яку розносить вихор.
19
Да ѡ҆скꙋдѣ́ютъ сынѡ́мъ и҆мѣ̑нїѧ є҆гѡ̀: возда́стъ проти́вꙋ є҆мꙋ̀, и҆ оу҆разꙋмѣ́етъ.
19
Скажеш: Бог береже для дітей його нещастя його. — Нехай віддасть Він йому самому, щоб він це знав.
20
Да оу҆́зрѧтъ ѻ҆́чи є҆гѡ̀ своѐ оу҆бїе́нїе, ѿ гдⷭ҇а же да не спасе́тсѧ.
20
Нехай його очі побачать нещастя його, і нехай він сам п’є від гніву Вседержителевого.
21
Ꙗ҆́кѡ во́лѧ є҆гѡ̀ съ ни́мъ въ домꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ чи́сла мцⷭ҇ей є҆гѡ̀ раздѣли́шасѧ.
21
Бо яка йому турбота про дім свій після нього, коли число місяців його закінчиться?
22
Не гдⷭ҇ь ли є҆́сть наꙋча́ѧй ра́зꙋмꙋ и҆ хи́трости; то́йже мꙋ́дрыхъ разсꙋжда́етъ.
22
Але чи Бога вчити мудрости, коли Він судить і небесних?
23
То́й оу҆́мретъ въ си́лѣ простоты̀ своеѧ̀, всецѣ́лъ же благодꙋ́шествꙋѧй и҆ благоꙋспѣва́ѧй,
23
Один помирає в самій повноті сил своїх, зовсім спокійний і мирний;
24
оу҆тро́ба же є҆гѡ̀ и҆спо́лнена тꙋ́ка, мо́згъ же є҆гѡ̀ разлива́етсѧ.
24
нутрощі його повні жиру, і кістки його напоєні мозком.
25
Ѻ҆́въ же оу҆мира́етъ въ го́рести дꙋшѝ, не ꙗ҆ды́й ничто́же бла́га.
25
А інший помирає з душею засмученою, не вкусивши добра.
26
Вкꙋ́пѣ же на землѝ спѧ́тъ, гни́лость же и҆̀хъ покры̀.
26
І вони разом будуть лежати в поросі, і черва покриє їх.
27
Тѣ́мже вѣ́мъ ва́съ, ꙗ҆́кѡ де́рзостїю належите́ ми,
27
Знаю я ваші думки і хитрощі, які ви проти мене сплітаєте.
28
ꙗ҆́кѡ рече́те: гдѣ́ є҆сть до́мъ кнѧ́жь; и҆ гдѣ́ є҆сть покро́въ селе́нїй нечести́выхъ;
28
Ви скажете: де дім князя, і де намет, у якому жили беззаконні?
29
Вопроси́те мимоходѧ́щихъ пꙋте́мъ, и҆ зна́мєнїѧ и҆́хъ не чꙋ̑жда сотвори́те.
29
Хіба ви не запитували у подорожніх і незнайомі з їх спостереженнями,
30
Ꙗ҆́кѡ на де́нь па́гꙋбы соблюда́етсѧ нечести́вый, и҆ въ де́нь гнѣ́ва є҆гѡ̀ ѿведе́нъ бꙋ́детъ.
30
що у день загибелі пощаджений буває лиходій, у день гніву відводиться убік?
31
Кто̀ возвѣсти́тъ пред̾ лице́мъ є҆гѡ̀ пꙋ́ть є҆гѡ̀, и҆ є҆́же то́й сотворѝ, кто̀ возда́стъ є҆мꙋ̀;
31
Хто представить йому перед лице путь його, і хто відплатить йому за те, що він робив?
32
И҆ то́й во гро́бъ ѿнесе́нъ бы́сть, и҆ на гроби́щихъ побдѣ̀.
32
Його проводжають до гробів і на його могилі ставлять варту.
33
Оу҆слади́сѧ є҆мꙋ̀ дро́бное ка́менїе пото́ка, и҆ в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀ всѧ́къ человѣ́къ ѿи́детъ, и҆ пред̾ ни́мъ безчи́сленнїи.
33
Солодкі для нього брили долини, і за ним іде натовп людей, а тим, що йдуть перед ним, немає числа.
34
Ка́кѡ же мѧ̀ оу҆тѣша́ете сꙋ́етными; а҆ є҆́же бы мнѣ̀ почи́ти ѿ ва́съ, ничто́же.
34
Як же ви хочете утішати мене пустим? У ваших відповідях залишається одна неправда.