Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Ѿвѣща́въ же є҆лїфа́зъ ѳемані́тинъ, речѐ:
1
І відповів Елифаз феманитянин і сказав:
2
не гдⷭ҇ь ли є҆́сть наꙋча́ѧй ра́зꙋмꙋ и҆ хи́трости;
2
хіба може людина приносити користь Богу? Розумний приносить користь собі самому.
3
И҆́бо ко́е попече́нїе гдⷭ҇ꙋ, а҆́ще ты̀ бы́лъ є҆сѝ дѣ́лы непоро́ченъ; и҆лѝ (ка́ѧ) по́льза, ꙗ҆́кѡ про́стъ твори́ти бꙋ́деши пꙋ́ть тво́й;
3
Яке задоволення Вседержителю від того, що ти праведний? І чи буде Йому вигода від того, що ти тримаєш путі твої у непорочності?
4
и҆лѝ ѡ҆пасе́нїе и҆мѣ́ѧ ѿ тебє̀ ѡ҆бличи́тъ тѧ̀ и҆ вни́детъ съ тобо́ю въ сꙋ́дъ;
4
Невже Він, боячись тебе, вступить з тобою в змагання, піде судитися з тобою?
5
Є҆да̀ ѕло́ба твоѧ̀ є҆́сть не мно́га; безчи́сленнїи же твоѝ сꙋ́ть грѣсѝ;
5
Певно, злоба твоя велика, і беззаконням твоїм немає кінця.
6
Въ зало́гъ бо и҆ма́лъ є҆сѝ ѿ бра́тїи твоеѧ̀ вотщѐ, ѻ҆де́ждꙋ же наги́хъ ѿнима́лъ є҆сѝ,
6
Певно, ти брав застави від братів твоїх ні за що і з напівголих знімав одяг.
7
нижѐ водо́ю жа́ждꙋщихъ напои́лъ є҆сѝ, но а҆́лчꙋщихъ лиши́лъ є҆сѝ хлѣ́ба:
7
Стомленому спрагою не подавав води напитися і голодному відмовляв у хлібі;
8
оу҆дивлѧ́лсѧ же є҆сѝ нѣ́кихъ лицꙋ̀ и҆ поверга́лъ є҆сѝ оу҆бо́гихъ на землѝ:
8
а людині сильній ти давав землю, і сановитий оселявся на ній.
9
вдови̑цы же ѿпꙋсти́лъ є҆сѝ тщы̀ и҆ сирѡты̀ ѡ҆ѕло́билъ є҆сѝ.
9
Вдів ти відсилав ні з чим і сиріт залишав з порожніми руками.
10
Сегѡ̀ ра́ди ѡ҆быдо́ша тѧ̀ сѣ̑ти, и҆ поспѣшѝ на тѧ̀ ра́ть вели́ка:
10
За те навколо тебе петлі, і збурив тебе несподіваний жах,
11
свѣ́тъ тебѣ̀ тма̀ бы́сть, оу҆снꙋ́вшаго же вода́ тѧ покры̀.
11
або пітьма, в якій ти нічого не бачиш, і великі води покрили тебе.
12
Є҆да̀ на высо́кихъ живы́й не призира́етъ; оу҆кори́зною же возносѧ́щихсѧ смирѝ.
12
Чи не вище небес Бог? подивися вгору на зірки, як вони високо!
13
И҆ ре́клъ є҆сѝ: что̀ разꙋмѣ̀ крѣ́пкїй; и҆лѝ во мра́цѣ разсꙋ́дитъ;
13
І ти говориш: що знає Бог? чи може Він судити крізь морок?
14
Ѡ҆́блакъ покро́въ є҆гѡ̀, и҆ неꙋви́димь бꙋ́детъ, и҆ крꙋ́гъ небесѐ ѡ҆бхо́дитъ.
14
Хмари — завіса Його, так що Він не бачить, а ходить тільки по небесному колу.
15
Є҆да̀ стезю̀ дре́внюю сохрани́ши, въ ню́же ходи́ша мꙋ́жїе непра́ведни,
15
Невже ти тримаєшся путі древніх, якою йшли люди беззаконні,
16
и҆̀же ꙗ҆́ти бы́ша пре́жде вре́мене; рѣка̀ текꙋ́щаѧ ѡ҆снова̑нїѧ и҆́хъ,
16
які передчасно були винищені, коли вода розлилася під основу їхню?
17
глаго́лющїи: что̀ сотвори́тъ на́мъ гдⷭ҇ь; и҆лѝ что̀ нанесе́тъ на ны̀ вседержи́тель;
17
Вони говорили Богу: відійди від нас! і що зробить їм Вседержитель?
18
И҆́же и҆спо́лнилъ є҆́сть до́мы и҆́хъ благи́ми: совѣ́тъ же нечести́выхъ дале́че ѿ негѡ̀.
18
А Він наповнював доми їхні добром. Але, рада нечестивих, будь далекою від мене!
19
Ви́дѣвше пра́вєдницы возсмѣѧ́шасѧ, непоро́ченъ же глꙋмлѧ́шесѧ и҆̀мъ:
19
Бачили праведники і раділи, і непорочний сміявся:
20
не поги́бе ли и҆мѣ́нїе и҆́хъ, и҆ ѡ҆ста́нки и҆́хъ поѧ́стъ ѻ҆́гнь;
20
ворог наш знищений, а те, що залишилося після них, пожер вогонь.
21
Бꙋ́ди оу҆̀бо тве́рдъ, а҆́ще претерпи́ши, пото́мъ пло́дъ тво́й бꙋ́детъ во благи́хъ.
21
Зблизься ж з Ним — і будеш спокійний; через це прийде до тебе добро.
22
Прїими́ же и҆з̾ оу҆́стъ є҆гѡ̀ и҆зрѣче́нїе и҆ воспрїимѝ словеса̀ є҆гѡ̀ въ се́рдце твоѐ.
22
Прийми з вуст Його закон і поклади слова Його в серце твоє.
23
А҆́ще же ѡ҆брати́шисѧ и҆ смири́ши себѐ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ дале́че сотвори́ши ѿ жили́ща твоегѡ̀ непра́вдꙋ,
23
Якщо ти звернешся до Вседержителя, то знову влаштуєшся, проженеш беззаконня від намету твого
24
и҆ положе́нъ бꙋ́деши на пе́рсти въ ка́мени, и҆ ꙗ҆́коже ка́мень пото́ка ѡ҆фі́рска.
24
і будеш вважати за порох блискучий метал, і за камені потоків — золото Офірське.
25
Бꙋ́детъ оу҆̀бо тебѣ̀ вседержи́тель помо́щникъ ѿ вра̑гъ, чи́ста же сотвори́тъ тѧ̀ ꙗ҆́коже сребро̀ разжже́но,
25
І буде Вседержитель твоїм золотом і блискучим сріблом у тебе,
26
пото́мъ дерзнове́нїе воз̾имѣ́еши пред̾ бг҃омъ, воззрѣ́въ ве́селѡ на не́бо.
26
бо тоді будеш радуватися за Вседержителя і піднімеш до Бога лице твоє.
27
Помо́льшꙋсѧ же тебѣ̀ къ немꙋ̀, оу҆слы́шитъ тѧ̀, да́стъ же тѝ ѡ҆бѣ́ты твоѧ̑ возда́ти,
27
Помолишся Йому, і Він почує тебе, і ти виконаєш обітниці твої.
28
оу҆стро́итъ же тѝ жили́ще пра́вды, на пꙋте́хъ же твои́хъ бꙋ́детъ свѣ́тъ:
28
Покладеш намір, і він здійсниться у тебе, і над путями твоїми буде сяяти світло.
29
ꙗ҆́кѡ смири́лъ є҆сѝ себѐ, тогда̀ рече́ши: вознесе́сѧ, и҆ пони́кша ѻ҆чи́ма спасе́тъ,
29
Коли хто буде принижений, ти скажеш: піднесення! і Він спасе засмученого лицем,
30
и҆зба́витъ непови́ннаго, и҆ спасе́шисѧ чи́стыма рꙋка́ма твои́ма.
30
визволить і невинного, і він спасеться чистотою рук твоїх.