Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Почто́ же гдⷭ҇а оу҆таи́шасѧ часы̀,
1
Чому не приховані від Вседержителя часи, і ті, що знають Його, не бачать днів Його?
2
нечести́вїи же предѣ́лъ преидо́ша, ста́до съ па́стыремъ разгра́бивше;
2
Межі пересувають, викрадають стада і пасуть у себе.
3
Под̾ѧре́мника си́рыхъ ѿведо́ша и҆ вола̀ вдови́ча въ зало́гъ взѧ́ша:
3
У сиріт відбирають осла, у вдови беруть у заставу вола;
4
оу҆клони́ша немощны́хъ ѿ пꙋтѝ првⷣнагѡ, вкꙋ́пѣ же скры́шасѧ кро́тцыи землѝ:
4
бідних зіштовхують з дороги, всі принижені землі примушені ховатися.
5
и҆зыдо́ша же, ꙗ҆́кѡ ѻ҆слѝ на село̀, на мѧ̀, и҆зстꙋпи́вше своегѡ̀ чи́на: сла́докъ бы́сть хлѣ́бъ и҆̀мъ ра́ди ю҆́ныхъ.
5
Ось вони, як дикі осли в пустелі, виходять на справу свою, встаючи рано на здобич; степ дає хліб для них і для дітей їхніх;
6
Ни́вꙋ пре́жде вре́мене не свою̀ сꙋ́щꙋ пожа́ша, немощні́и же вїногра́дъ нечести́выхъ без̾ мзды̀ и҆ без̾ бра́шна воздѣ́лаша:
6
жнуть вони на полі не своєму і збирають виноград у нечестивця;
7
наги́хъ мно́гихъ оу҆спи́ша без̾ ри́зъ, ѻ҆де́ждꙋ же дꙋшѝи҆́хъ ѿѧ́ша:
7
нагі ночують без покрова і без одягу на холоді;
8
ка́плѧми го́рскими мо́кнꙋтъ, зане́же не и҆мѣ́ѧхꙋ покро́ва, въ ка́менїе ѡ҆блеко́шасѧ:
8
мокнуть від гірських дощів і, не маючи притулку, тиснуться до скелі;
9
восхи́тиша сиротꙋ̀ ѿ сосца̀, па́дшаго же смири́ша:
9
відривають від грудей сироту і з убогого беруть заставу;
10
нагі̑ѧ же оу҆спи́ша непра́веднѡ, ѿ а҆́лчꙋщихъ же хлѣ́бъ ѿѧ́ша:
10
змушують ходити нагими, без одягу, і голодних годують колоссям;
11
въ тѣсни́нахъ непра́веднѡ засѣдо́ша, пꙋти́ же првⷣнагѡ не вѣ́дѣша.
11
між стінами вичавлюють олію оливкову, топчуть у точилах і жадають.
12
И҆̀же и҆з̾ гра́да и҆ и҆з̾ домѡ́въ свои́хъ и҆згони́ми быва́хꙋ, дꙋша́ же младе́нцєвъ стенѧ́ше вельмѝ: бг҃ъ же почто̀ си́хъ посѣще́нїѧ не сотворѝ;
12
У містах люди стогнуть, і душа тих, кого убивають, волає, і Бог не забороняє того.
13
На землѝ сꙋ́щымъ и҆̀мъ, и҆ не разꙋмѣ́ша, пꙋти́ же првⷣнагѡ не вѣ́дѣша, ни по стезѧ́мъ є҆гѡ̀ ходи́ша.
13
Є з них вороги світла, не знають путі його і не ходять стежками його.
14
Разꙋмѣ́въ же и҆́хъ дѣла̀, предадѐ и҆̀хъ во тмꙋ̀, и҆ въ нощѝ бꙋ́детъ ꙗ҆́кѡ та́ть.
14
Зі світанком встає вбивця, умертвляє бідного й убогого, а вночі буває злодієм.
15
И҆ ѻ҆́ко прелюбодѣ́ѧ сохранѝ тмꙋ̀, глаго́лѧ: не оу҆́зритъ мѧ̀ ѻ҆́ко: и҆ покрыва́ло лицꙋ̀ наложѝ.
15
І око перелюбника чекає сутінків, говорячи: нічиє око не побачить мене, — і закриває лице.
16
Прокопа̀ въ нощѝ хра̑мины, во дне́хъ же запечатлѣ́ша себѐ, не позна́ша свѣ́та:
16
У темряві підкопуються під доми, які вдень вони помітили для себе; не знають світла.
17
ꙗ҆́кѡ а҆́бїе заꙋ́тра и҆̀мъ сѣ́нь сме́рти, поне́же позна́етъ мѧте́жъ сѣ́ни сме́ртныѧ.
17
Бо для них ранок — смертна тінь, оскільки вони знайомі з жахами смертної тіні.
18
Лего́къ є҆́сть на лицы̀ воды̀: проклѧта̀ бꙋ́ди ча́сть и҆́хъ на землѝ, да ꙗ҆вѧ́тсѧ же садѡ́вїѧ и҆́хъ на землѝ сꙋ̑ха:
18
Легкий такий на поверхні води, проклята частка його на землі, і не дивиться він на дорогу садів виноградних.
19
рꙋкоѧ́тїе бо си́рыхъ разгра́биша.
19
Засуха і спека поглинають снігову воду: так пекло — грішників.
20
Пото́мъ воспомѧне́нъ бы́сть є҆мꙋ̀ грѣ́хъ, и҆ ꙗ҆́коже мгла̀ росы̀ и҆зчезѐ: воздано́ же бꙋ́ди є҆мꙋ̀, є҆́же содѣ́ѧ, сокрꙋше́нъ же бꙋ́ди всѧ́къ неправди́въ ꙗ҆́кѡ дре́во неизцѣ́льно:
20
Нехай забуде його утроба матері, нехай ласує ним хробак; нехай не залишається про нього пам’яті; як дерево, нехай зломиться беззаконник,
21
непло́днѣй бо не добро̀ сотворѝ и҆ жены̀ не поми́лова.
21
який гнітить бездітну, що не народжувала, і вдові не робить добра.
22
Ꙗ҆́ростїю же низвратѝ немѡщны́ѧ: воста́въ оу҆̀бо не и҆́мать вѣ́ры ꙗ҆́ти ѡ҆ свое́мъ житїѝ.
22
Він і сильних захоплює своєю силою; він устає, і ніхто не упевнений за життя своє.
23
Є҆гда́ же разболи́тсѧ, да не надѣ́етсѧ здра́въ бы́ти, но паде́тъ недꙋ́гомъ.
23
А Він дає йому все для безпеки, і він на те спирається, і очі Його бачать шляхи їхні.
24
Мнѡ́ги бо ѡ҆ѕло́би высота̀ є҆гѡ̀: оу҆вѧде́ же ꙗ҆́кѡ ѕла́къ въ зно́и, и҆лѝ ꙗ҆́коже кла́съ ѿ стебла̀ са́мъ ѿпа́дъ.
24
Піднялися високо, — і ось, нема їх; падають і вмирають, як і всі, і, як верхівки колосся, зрізуються.
25
А҆́ще же нѝ, кто́ є҆сть глаго́лѧй лжꙋ̀ мѝ глаго́лати, и҆ положи́тъ ни во что́же глаго́лы моѧ̑;
25
Якщо це не так, — хто викриє мене у неправді й на ніщо оберне мову мою?